Xreferat.com » Рефераты по биологии » Поведінка самців щурів лінії Вістар при різних світлових режимах

Поведінка самців щурів лінії Вістар при різних світлових режимах

дослідів Чернишева і Афоніна (1975) видно, що постійне світло чи постійна темнота і неприродній світловий режим пагубно сказується на тривалості життя мух дрозофіл і майже не впливає на жуків-короєдів. Цікаво, що ритм дрозофіл в цих умовах також порушується, в той час коли ритм жуків-короедів є більш стійким. Отже, ендогенний компонент ритма допомагає організму протидіяти неприроднім умовам, і чим більше вона виражена, тим стійкіше організм.

Ендогенний ритм дозволяє також рослинам і тваринам “передбачати” зміни умов і, таким чином, раніше підготовлятися до них. Крім того, ендогенний ритм перешкоджає реакції на несвоєчасну “провокаційну" зміну умов.

Ритм допомагає розмежуванню у часі активності тварин різних видів, призводячи до більш повного використання ресурсів. Різниця в ритмах у різних статей перешкоджає зхрещуванню між близькими родичами. Так, самці комах виходять з куколок, як правило, раніше за самок (Hardeland, 1969). Ще до вихода самок вони встигають відлетіти. З іншої сторони, синхронний виход зразу багатьох особин дозволяє безхребетним тваринам зустрітися при найменьшій втраті особин від метеорологічних умов і хижаків.

Ендогенний компонент ритма має велике значення в просторовій організації тварин. Властивість враховувати рух небесних тіл по небосводі для просторової організації була відкрита майже одночасно Фрішем у бджіл і Крамером у птахів. найбільш часто спостерігається орієнтація за сонцем. Біологічне значення такого астротаксіса очевидно. При астротаксісі відбувається як би перемикання тих ділянок сприймаючої поверхні ока, які повинні один за одним сприймати зображення небесного тіла. Хронометром тут є ендогенний ритм.

Крім просторової організації, бджіли використовують ендогенний ритм, пристосовуючись до розкладу виділення нектара різними квітами. Вони можуть запам’ятати час коли, отримують корм, і прилітають за ним кожного дня в окремі години доби. Такого роду поведінку, що спостерігається у багатьох тварин, називають рефлексом на час (Лобашев, Савватеєв, 1967).

Також, ендогенний добовий ритм має велике значення в сезонному фотоперіодизмі у рослин і тварин. Один з можливих способів визначення довжини фотоперіода заснований на порівнянні ендогенних ритмічних процесів з світловим циклом (Saunders, 1976).

Нормальна структура добової ритміки показників вищої нервової діяльності і вегетативних функцій є одним з найважливіших параметрів адекватного функціонування організма до добових змін умов середовища і зумовлена механізмами адаптації.

Важливим для людини є добовий ритм, тому що в цьому ритмі зосереджено майже 150 фізіологічних функцій людського організму. Ритмічний механізм з точки зору біологів заводиться регулярно зміною світла і темноти. Світло, попадаючи на сітчатку ока, через зорові нерви попадає в відділ головного мозку, під назвою гіпоталамус. Це вищий вегетативний центр, що здійснює складну інтеграцію і пристосування функцій внутрішніх органів і систем в цілісну діяльність організма. Він пов’язаний з гіпофізом, що регулює діяльність інших залоз внурішньої секреції, що виробляють гормони. Так, в результаті цього ланцюга кількість гормонів коливається в ритмі “світло - темнота”. Ці коливання і визначають високий рівень функцій організма вдень і низький вночі. У людини і тварин існують два механізми виміру часу: вроджений, заснований на системі внутрішнього годинника і взаємодії клітин, і механізм умовних рефлексів на час. Перший механізм здійснюється гіпоталамо-гіпофізарною системою, другий - корою головного мозку.

Доведено, що всі показники життєдіяльності організма (фізіологічні, біохімічні, етологічні) проявляються добовими коливаннями в онтогенезі. Різні ритми з’являються в різному віці. Народження дитини є поштовхом до виникнення добової ритміки фізіологічних процесів. Але, так як, людина живе не в ідеальних умовах, непостійними є фактори зовнішнього середовища, а також різноманітні фізичні і розумові навантаження, то і біоритми будуть постійно змінюватись, пристосовуючись до нових умов. Зміна добової ритміки фізіологічних показників залежить від рухової активності людини, від живлення (своєчасність і калорійність), від клімато-географічних умов середовища (атмосферний тиск повітря, ґрунту, швидкості вітра, вологості повітря і т.д.). ритм сну і бадьорості у новонароджених дітей швидко перетворюється в рефлекс на годування, але однофазності циркадного ритму, за своєю суттю є закріпленою філогенетично. Інші автори вважають, що ритмічна діяльність носить вроджений характер, вони виявили добові ритми вже на 1-й день життя навіть у недоношених дітей.

Отже, опираючись на літературні дані, можна зробити висновок, що добова ритміка фізіологічних систем організму проявляється не в один і той же час. Так, добова ритміка частоти пульса відмічається лише з 6-го тижня життя, температура тіла з 4-8-го тижня, ознаки добового ритму виведення з сечою натрія і калія відмічаються на 4-20-му тижні, а креатина і хлоридів - на 16-22 тижні після народження. Вірогідо, це залежить від ритму діяльності тієї чи іншої системи, і чим вище ритм, тим швидше утворюється рефлекс на час.

Добові ритми зміни більшості фізіологічних функцій у людини виражаються в постійному підвищенні їх рівня з ранкових годин до вечірніх (з максимальним підвищенням до 16-20 год) і подальшим зниженням в нічні години (з мінімальним значенням до 3-4 год. ранку). Деякі процеси (розпад гемоглобіна, коливання еозинофілів в крові, концентрація вуглекислого газу в крові, накопичення печінкою гемоглобіна і білка і т.д.) мають протилежну динаміку: їх максимальний рівень приходиться на нічні години незалежно від того, спить людина чи виконує якусь роботу.

Кожна температура досягає максимума до 18-19 год., а до 24-ої години знижується, мінімальне її значення приходиться на 3-4 ту год ночі. Різниця між денною і нічною температурою, її добовими коливаннями складає 0,8-1,3°С. Ректальна температура у дітей має два максимума: в 11-15 і 19-21 год. - і один мінімум - в 3-4 год. Порівняння температури різних ділянок тіла у дорослих показало, що якщо ректальна температура підвищується до 15 год. і потім знижується до 3 год., то температура на шкірі лоба змінюється трошки пізніше і не так виражено, а температура на шкірі верхівки середнього пальця змінюється протилежно першим двом. Отже, температура тіла і температура шкіри голови і тулуба повторюють добовий хід змін внутрішньої температура організма, а коливання температури шкіри кінцівок здвинуті на 180°, що пояснює зміни регуляції поверхневого кровообігу.

Добова періодика газообміну: вдень потреба в кисні максимальна, вночі - мінімальна. напруга СО2 крові, навпаки, максимальна в нічні години, до 3-4 год. вона може досягти 50 мм рт. ст. В добовому ритмі змінюються багато параметрів дихальної системи: частота дихання, сила вдоха, ЖЄЛ, збудливість дихального центру і т.д.

Функціональна активність серцево-судинної системи звичайно зростає з 8 до 12 год., а потім з 13 до 14-15 год. дещо знижується і знову зростає, досягаючи максимума до 18 год. Ввечері функціональна активність ССС знижується, її мінімум приходиться на 3-4 год. ночі. Частота пульса максимальнав 16 год., мінімальна - в 3 год. ночі. Артеріальний тиск в ранкові

25 години понижений, до 10-11 год. спостерігається його підйом, другий підйом приходиться на 16-20 год., після чого рівень артеріального тиску падає. Протягом доби закономірно змінюється об’єм циркулюючої крові: вдень зростає, а вночі знижується. Пульсове кровенаповнення мозку мінімально вночі, а максимально в 16-20 год., в тому ж напрямку коливаються показники венозного, мінімального, бічного і систолічного тиску крові в артеріях.

Робота серця також вдень протікає більш інтенсивно, чим вночі; систолічний і хвилинний об’єм крові максимальні ввечері (21-23год.) і мінімальні вночі. Відповідно змінюється довжина фаз систоли і ряду параметрів ЕКГ: довжина інтервалів PQ, QRS, QT і змінюється амплітуда зубців P, R, T. Добовий ритм ССС пов’язаний з тим, що вдень посилюється тонус симпатичної нервової системи, а вночі - парасимпатичної. Циркадні зміни рівня ССС зберігаються як при різкому зменшенні денної м’язової активності, так і при нічній праці.

Дослідження травної системи людини також виявили чітку добову періодику слиновиділення, шлункової і підшлункової секреції, моторики шлунка, секреторної функції печінки, зміни в печінці запасів глікогена, РНК і білка. Якщо вдень найбільш активні фізіологічні системи, що забезпечують його активну діяльність, то вночі - системи відновлення затрачених за день ресурсів. Так, накопичення в печінці глікогена, білка і РНК максимально в нічні години. У відповідності з біоритмами процесів травлення, протягом доби змінюється і склад в плазмі крові вільних амінокислот, вуглеводів, іонів К і Са, концентрація заліза. Описані внутрішньоклітинні коливання рівня нуклеїнових кислот і глікогена. Виражений добовий ритм частоти мітозів. В крові змінюється кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. Змінюється також в’язкість крові, швидкість її зсідання, час склеювання тромбоцитів. В плазмі крові коливається склад хлора, фосфора, цинка, заліза,

26 натрія, калія і інших мінералів, змінюється рівень біологічно-активних речовин і гормонів. В роботі всієї ендокринної системи чітко виражений добові біоритми. Протягом доби змінюється концентрація в плазмі крові тестостерона, фолікулостимулюючого гормона, гормона росту, кортізола, серотоніна, тірозина і інших гормонів. При цьому час, що приходиться на максимум виділення гомонів ендокринними системами, не завжди співпадає: коливання їх рівня знаходиться в окремих фазових відношеннях. Так, гормони гіпофізарно-адреналінової ситеми мають найбільш високий рівень активності в ранкові години, а гормони росту - в нічні.

Коливання функціонального стану м’язової системи протягом доби визначають зміни рівня фізичних можливостей людини. Протягом дня м’язова сила зростає, протягом ночі - падає. Її максимум приходиться на 16-20 год., а мінімум - на нічні години. Витривалість до м’язової напруги (статична витривалість), м’язовий тонус, степінь тугості м’язів, внутрішньом’язовий тиск, електрична активність і інші показники характерізуються добовими показниками - підвищенням протягом дня і спадом протягом ночі.

Серед всіх циркадних біоритмів фізіологічних функцій організма найбільш виражена різниця денного і нічного рівнів активності, що властива центральній нервовій системі. Зміна функціонального стану нервової системи пов’язана з коливаннями збудливості і лабільності, швидкості проведення збудження і аккомодації. Збудливість кори головного мозку має протягом дня 2 підйома: 10-12 і 17 - 19год., які розділені меншим (денним) і великим (нічним) періодами її пониження. Протягом доби періодично змінюються частотні характеристики електроенцефалограми: енергія високочастотних спектрів ЕЕГ більш висока в ранкові години. Протягом доби також коливається рівень уваги, короткочасної пам’яті, швидкості підрахунку складів речення в друкованому тексті і т.д. В залежності від часу доби змінюється і стан сенсорної системи, в тому числі і порог світлової, кольорової і електричної чуттєвості ока, його здатність до аккомодації, критична частота мелькань, вірогідність знайдення звукового сигналу порогової інтенсивності, поріг електричної чуттєвості шкірних рецепторів і багато іншого. Так, вранці і вдень людина краще бачить, чує і розрізняє кольори, чим ввечері і вночі.

Фізіолог І.П. Павлов писав: “Не має нічого більш властного в житті людського суспільства, чим ритми”. Пристосуваність нервової системи людини до заданого ритму має велике значення в боротьбі з перевтомою, збереженні працездатності на довгі роки і адаптації до умов навколишнього середовища.

2. Поведінкові реакції тварин і методи їх вивчення


2.1 Форми поведінки тварин


Поведінка є одним з визначальних властивостей тваринного типу організмів. Вона розглядається як складна форма активності, для якої притаманні такі якості як рухи, спрямованість на підтримку сталості внутрішнього середовища, крім того, поведінка тварин реалізує нову вищу психічну форму відзеркалення.

Психіка тварин виникла із загальної властивості живих організмів - подразливості та зазнала значного біологічного прогресу, пройшовши шлях від сенсорної (відчуття окремих подразників) до перцептивної (синтез відчуттів та виникнення сприйняття та уявлень), потім до інтелекту (міркувальна діяльність тварин) та, нарешті, до свідомості людини, яка проявляється через мовну діяльність [22].

Структурно усі ці психічні форми відображення забезпечувались ускладненням будови нервової системи, яка пройшла шлях від дифузної до гангліонарної, а потім до центральної нервової труки з одночасним розвитком органів чуттів.

Таким чином, поведінка - це специфічний для тварин вид життєдіяльності, в якому досягається сталість внутрішнього середовища організму шляхом пошуку в зовнішньому середовищі біологічно значимих факторів, здійснення обміну інформацією, забезпечуючи адаптацію.

Гомеостаз та інформація - це дві головні функції поведінки. Кожний засіб пристосування тварин до умов середовища здійснюється шляхом певних функцій організму, забезпечуючи гомеостаз. Для цієї мети існують поведінкові реакції, які задовольняють потреби обміну речовин та інформаційні процеси в тваринному світі. В зв’язку з цим, репертуар

29 поведінкових реакцій включає локомоцію, їжедобування, терморегуляцію, підтримку чистоти тіла та виділення, пошук та організацію сховищ, пошукова активність, ігрова діяльність, репродуктивна активність [22].

Але поведінка базується не тільки на системах біологічної саморегуляції, також вона закодована в генетичному фоні виду, як звичайні процеси, які обумовлюють інші функції організму. Пластичність поведінки тварин є більш складною, бо вона генетично фіксована та передаються нащадкам не окремі готові рухи або їх поєднання, а норми реагування, в межах якої формуються рухові реакції в онтогенезі [24]. За даними Вагнера, який довів, що вродженими є не інстинктивні дії, а ті рамки, в межах яких ці дії можуть виконуватися в модифікованому вигляді відповідаючи певним умовам середовища. Реалізація вродженої програми поведінки в певних умовах індивідуального розвитка забезпечується процесами навчання. Виникає питання: “Що отримує тварина у “спадщину" від попередніх поколінь в генетично фіксованому вродженому вигляді? ” Чи має тварина самостійно оволодіти в порядку придбання індивідуального досвіда? К. Ліойд - Морган в своїй роботі “Привычка и инстинкт” (1899), дав аналіз вродженого та набутого в поведінці тварин, який побудований цілком на онтогенетичному підході. Він писав, що “діяльність, яка є результатом координування підібраних (в результата індивідуального досвіду) 10%первісно незв’язаних рухів, є новий продукт і цей продукт виступає результатом засвоєння, здобування, а не успадкування в якості певних, координованих рухів. Шляхом здобуття створюється “програма рухів" з даної кількості невизначених рухів, зкоординованих в певні відносини між собою. здобувається певна, координована, реактивна або відповідальна дія. Але, нараховуються відповідальні дії, які визначені з самого дня народження, які успадковуються готовими та сполучення, або координування яке відразу

30 після народження вже відрізняється повною досконалістю - в цьому випадку це не індивідуальні, а запозичені від предків”.

2.2 “Відкрите поле”, як один із методів вивчення оведінкових реакцій тварин


Методика “Видкритого поля”, яка широко використовується в сучасному нейрофізіологічному експерименті, отримала визнання завдяки своїй простоті та надійності.

Впроваджена в практику лабораторних досліджень Hall C. S. у 1934 році, вона дозволяє кількісно оцінити моторну активність щурів за 2-ма компонентами: вертикальній стійці та горизонтальній - локомоція. Крім того, дозволяє реєструвати окремі форми поведінки (захід у центр, нерухомість, кількість полюсів та інше) при всій важкості інтерпретації показників, що реєструються, може дати точні показники - характеристику стану тварин (страх, збудження або збільшення орієнтовної реакції) [15].

О.Г. Кенунен, В.Л. Козловський відмічають взаємозалежність між локомоцією та стійкою. Звичайне збільшення одного показника супроводжується збільшенням іншого. В нормі рухова поведінка щурів має певну “структуру”, що проявляється присутністю кореляції між кількістю стоєк та локомоціями.

Виявлений зв’язок між вертикальними та горизонтальними компонентами не залежить від рівня рухової активності. Співвідношення залишається при багаторазовому тестуванні [11].

Можна зробити висновок, що аналіз зв’язку між вертикальним та горизонтальним компонентами рухової поведінки щурів говорить про певну структуру цього виду природньої активності тварин. Аналогічний зв’язок був з’ясований О.Г. Кенуненом, В.Л. Козловським між компонентами локомоторної активності також і у щурів. Обчислювання коєфіцієнта кореляції між стійками та локомоціями вносить в широко відому методику “Відкритого поля” нову інформацію про цілісність структури рухової поведінки лабораторних тварин.

Що є “Відкрите поле” в загальних рисах, та що воно дійсно вимірює?

В сутності тест складається з вимірів поведінки тварин, яких розміщують в незнайомий відкритий простір, втеча з якого неможлива, так як його оточують прозорі стіни. Прояв цієї поведінки залежить від дії на тварину різних тест-факторів, таких як:

А) стимуляція (збудження), як результат здивування - переляку при перебуванні в звичайних умовах середовища;

Б) збудження тварин при переміщенні їх у “Відкрите поле”;

В) знаходження в оточуючому середовищі експеримента, який складається з “Відкритого поля” та його оточення;

Г) увесь попередній досвід при тест - ситуаціях.

В результаті цей останній фактор значить, що серед інших параметрів, в тесті вимірюється “звикання" та ” навчання” в реакції на тест ”Відкритого поля”. Кожний фактор відображає певний диференційований ефект у тварини з врахуванням різного генетичного та досвідного фону кожної тварини. Будь-який поведінковий експеримент показує відображення реакцій тварин на зовнішні фактори. Значимість кожного окремо виявленого типу поведінки буде похідним від взаємодії цих факторів.

Апаратура, її розміри, форма, колір, підрозділ на висоту стін, щільність підлоги, запах, характер розташування “стартового міста”, присутність або відсутність та природа додаткових стимулів - все це може варіювати. Також, саме умови оточуючого середовища - характер, інтенсивність та розташування джерел світла, звука та запахів, а також обозрівання та позиція дослідника - носить варіюючий характер.

Важкість стандартизації ускладнюється обмеженістю літературних повідомлень, які б наводили деталі корисних технологічних повідомлень варіантів в достатньому об’ємі. Щодо фізичної характеристики апаратури, то найбільш часто зустрічається форма “Відкритого поля” - кругла, рідко квадратна та прямокутна. Виникає питання, при яких умовах “Відкрите поле” перестає бути “Відкритим полем”? Остаточний варіант прямокутної форми звичайно визначається як “прямий" та поведінка, виміряна на ній може бути аналогічною поведінці, виміряній у “Відкритому полі” іншої форми. (e. g. W. Poley & I. P. Royce 1970, P. F. Zimbardo & K. C. Montgomery 1957).

Недостатньо вивчено вплив форми “Відкритого поля” на поведінку. Більш важливим є його розміри, вони змінюються при внутрішньовидових дослідженнях, причому в результаті зміни розміра поля суттєво змінюються деякі аспекти поведінки: рухомість є більш податливою впливу змін в апаратурі та оточуючому середовищі ніж дефекація. В той час, як дефекація у щурів більш незалежна від розмірів арени (Broadhurst P. L. 1957, 1958, 1950), то їх рухомість збільшується зі збільшенням площи поля (Broadhurst P. L. 1957, K. C. Montgomery 1951). Великий розмір поля створює непропорційно велике збільшення рухомості при умовах слабкого освітлення (Blizard D. A. 1971). На поведінку тварин може впливати не лише поле саме по собі, але і оточуючі об’єкти. Рівень освітленості як фактор оточуючого середовища був вивчений Candland D. K & Nagy Z. M. (1969), які встановили, що яскраве освітлення викликає зменшення рухової активності. Valle E. P. (1970), з’ясував, що амбуляція та рерінг зменшуються при яскравому освітленні. Вивчена кількісна кореляція рівня освітлення з іншими незалежними факторами: так, Hivesey P. Z. & Egger G.I. (1970) з’ясували, що амбуляція при освітленні 9,3 1х була менша чим при освітленні 0,005 1х, у щурів віком 18-24 днів.

Роботи H.I. Eysenck & Broadhurst P. L. 1964; Ivinskis A. (1965) присвячені оточуючому шуму. Але в багатьох випадках це охоплює тільки фоновий шум в лабораторії. Іноді додавався шум приблизно 80 ДБ. Дія шуму звичайно пригнічувала локомоцію (e. g. D. Bindra & Spinner N. 1958).

Hivesey P. Z. & Egger G.I. (1970) з’ясували, що “білий шум" 90 ДБ підвищує і амбуляцію і дефекацію. Дійсно, будь-який раптовий голосовий шум може значно пригнічити локомоцію та навіть викликати довготривалу зупинку рухомості у різних видів тварин (M. A. Hover 1970; Cummins R. A., Walsh R. N; Burtz-Olsen O. E.). Кількість залежних параметрів для оцінки поведінки у “Відкритому полі” постійно зростала протягом часу, починаючи з робіт Холла та Кальвіна (Calvin & Hall 1934; Hall & Ballechey 1932), та досягла 30:

І - Поведінка

А) (Рухи) Переміщення тіла (всього або більшої частини)

1. Тип рухів

відстань, які долають за одиницю часу

час амбуляції

частота підводжень на задні кінцівки

намагання уникати (стрибки)

латентний період

час без рухів

2. локомоція

“відвідування" певних відділів поля (центр або перефіричні кути)

Б) (Рухи) Переміщення частин тіла

маніпуляція об’єктами

принюхування

драпання

риття

оральний автоматизм

вмивання

вокалізація

візуальне обслідування

ІІ - Вегетативна нервова система

дефікація

урінація

ЧСС

ЧД

ІІІ - Надниркова активність

аскорбінова кислота наднирок

плазменні кортикостероїди

IV - Електроенцефалографія

гіпокамальний тета-ритм

електроміограмма

В основному це поведінкові ознаки, фізіологічні параметри, більшість з яких - варіанти рухової активності (амбуляція), завдяки легкості кількісних вимірів і явної надійності та вірогідності для інтерпретації. Вимірювання амбуляції звичайно робиться шляхом просторових підрахунків або вимірюванням пропорцій часу, який був використаний на мабуляцію. Виміри проводяться згідно:

1) характеристики їх чергових прагнень (цілі);

2) локальність;

3) латентність.

Амбуляція, яка була спрямована на втечу виміряна Ehrlich A. & Burns N. (1958). Місцезнаходження на периферії та в кутах (Morisson B.I. & Tratcher K. 1969), місцезнаходження біля стін (Vall F. D. 1970) - були використані як показники праці. Активність також може бути вивчена за її відсутності, за допомогою 2-х основних параметрів - латенція та фрізінг (“застивання, заморожування”). Латентний період вимірюється часом від початку експеримента до прояву певного типу поведінки. Звичайно, в якості латентного періода використовують час за який тварина залишає стартовий майданчик (Ivinskis A. 1968; W. Poley & I. P. Royce 1970). Теоретично може бути використана латентність будь - якого залежного параметра, але дослідники дають перевагу амбуляції.

Іншим обчислювальним параметром у “Відкритому полі” є відсутність активності - фрізінг. Він широко використовується як на індикатор стану стреса. Певно, це і є поведінкова реакція, яка на філогенетичній сходинці проявляється як сприйняття загрози (специфічна для кожного виду тварин). Факторами фрізінгу виступають раптові зміни, переміщення оточення (середові дислокації), фізичне обмеження рухомості та присутність хижаків. У “Відкритому полі” фрізінг - відповідь на подразники, які наведені вище і специфічні для кожного виду, іноді проявляються більше 1 години. Фрізінг може супроводжуватися тахіпноє та серцевою аритмією (M. A. Hofer, 1970). Другим варіантом довготривалої нерухомості виступає сон та уявний сон, який був досліджений Fox’ом & Spencer’ом І. М (1969). Тварини, у яких відмічали довготривалу нерухомість у “Відкритому полі”, швидко зупиняли рухи, посилювалася дефікація та урінація, вони навіть тремтіли при перенесенних в стартовий бокс. Уявний сон також відмічав Cummins R. A. у щурів, у яких виявлялося тремтіння, яке може бути результатом тахіпноє в стані нерухомості. M. A. Hofer (1970), Zynn R. (1966), відмічали уявний сон, як результат перезбудження, частота сну збільшувалась зі збільшенням часу досліду та часом між дослідами. Це скоріше звикання, яке вказує на те, що звикання до реакції збудження може супроводжуватися швидким станом дрімоти та сну. В цей період дрімоти може легко виникнути нереалізована орієнтовна реакція. Суб’єктивно, можливо диференціювати залякування від зовнішньої загрози та від псевдо-сплячки за характерними ознаками, такими як: широко відкриті очі, м’язова ригідність (скованість) проти постійного розвитку замкнутих очей та розслабленої пози, що супроводжують псевдосплячку. Ці дві форми поведінки наводять приклад реакції переляку та викликаної реакції збудження. Тестом для цих гіпотез може бути реакція реєстрації ЕЕГ тому, що орієнтовна реакція супроводжується гіпокамальним Q - ритмом, тоді як реакція переляку супроводжується десинхронізацією в гіпокампі. Отже, нерухомість у “Відкритому полі” може бути індикатором високої напруги (стресу).

Слідуючим критерієм активності є підводження - рерінг (Ivinskis A., 1968). В комплексі з амбуляцією він відображає стійкі індивідуальні ознаки “неспецифічний рівень збудженості”, який корелює з короткохвильовою активністю гіпокампу та з іншими поведінковими ознаками, також із варіантами інших поведінкових реакцій, в залежності від індивідуальних відмін в соматичних функціях, таких як, швидкість росту, температура тіла, тепловіддача, перевага певних видів їжі, ендокринні функції (Hat L. & Collova-Hemon 1968; Martinek Z. &Hat L. 1969). Сидіння виявляється при умовах, які зв’язані з низьким рівнем активності та негативно корелює з амбуляцією та рерінгом (Prescott R. 1970). Параметри, які не відносяться до рухів всього тіла, досліджені неповністю. Сюди відносяться: драпання, скрежет зубами, ЕМГ, серцеві ритми, ЕЕГ, які використовувалися для дослідження поведінки. Скрежет зубами було використано Hudhes’ом (1969) як можливий індикатор турботи (збентеженість), на тій основі, що воно може символізувати “поведінку заточення зубів з метою захисту”. Дихання та ЕМГ були використані Hofer’ом (1970) в дослідженні довготривалої амбуляції. Чищення шерсті (грумінг) і умивання, характеризують один і той же вид поведінки та визначають низьку вірогідність (Ivinskis A. 1968) та негативний зв’язок з показниками високоактивних станів (Prescott R. 1970).

Можливих параметрів вегетативної нервової системи багато, але на практиці вони звичайно лімітуються легко вимірювальними екскреторними та серцевими функціями. Характерним проявом пасивно-оборонної поведінки у щурів при переміщенні їх у нове незнайоме середовище, є вегетативна реакція у вигляді дефекації та урінації, а також зміненні рівня рухової активності. До форм пасивно - оборонної поведінки у тесті “Відкрите поле” наведені найменування: реакція дефікації і реакція урінації, що визначаються як “емоційність”, а рухову активність - як “амбуляцію”. Відображення пасивно-оборонної поведінки щурів через їх емоційність дослідив Hall (1934). У 1942 році Холл і Клайн порівняли 2-і лінії щурів за агресивністю. Вони з’ясували, що неемоційні щури були більш агресивні ніж емоційні. В зв’язку з їх дослідами можливо провести деяку аналогію між емоційністю і пасивно-оборонною поведінкою, як між неемоційністю та активно-оборонною поведінкою. Подальший розвиток методика “Відкритого поля” отримала у працях Broadhurstа (1957), який застосував не лише яскраве світло, але і гучний звук. Він виявив, що коефіцієнт надійності цього тесту дорівнював 0,82. таким чином, Broadhurst і Holl провели вдалий експеримент та вивели 2 лінії щурів: емоційну, за їх термінологією “реактивну” (MR) та неемоційну, або “нереактивну” (MNR). Ці дві лінії щурів вірогідно відрізняються за багатьма морфологічними та функціональними ознаками (Broadhurst & Eysenck, 1964), а також було відзначено, що дефікація і рухова активність (амбуляція) мають полігенну природу успадкування (Broadhurst P. L. 1959) [14].

Як прояв вегетативної реакції дефікація залишається домінуючим індексом емоційності, значення якої було підтверджено факторним аналізом (Whimdey & Denenberg, 1967). Крім дефікації враховується урінація за частотою прояву, присутністю або відсутністю, кількості або якості елімітуючої суміші з дефікацією (Tobach, 1966).

3. Методи та матеріали дослідження.


3.1 Методика вироблення штучного циркадного біоритму у самців щурів лінії Вістар


Дослідження проводилося на 60 самцях щурів лінії Вістар віком 7-7,5 місяців, масою 290-420 г, довжиною 330-410 мм, тривалість життя 2,5-3,5 роки, іноді до 5-6 років. Статева зрілість - 1,5-2 місяці.

За характером дії та інтенсивністю освітлення на початку експеримента було сформовано 3 групи:

К - контрольна (інтактна) - тварини знаходились при дії природного освітлення;

Д-Н - при дії штучного освітлення на протязі 12 годин на добу: з 6 години ранку до 18 години вечора);

Д - при дії цілодобового штучного освітлення.

Експеримент тривав 5 місяців. Кожна група утримувалася в окремих приміщеннях. Тварини знаходилися в стандартних клітках по 5 самців в кожній, при харчуванні ad libitum, вживання води було вільне.

Для створення штучного освітлення використовувалися лампи накалювання потужністю 100 Вт. Кожна клітка з тваринами мала свою власну лампу, яка була розміщена від неї на відстані 0,5 м. Рівень освітлення в приміщеннях зі штучним освітленням складав 300 лк. [8]

Саме така інтенсивність освітлення дає можливість ліквідувати розбіжність між циркадними ритмами у тварин. Якщо використовувати її нижчі або вищі показники, це призведе до суттєвого зрушення ритму виділення мелатоніну і, таким чином, до розбіжності ритмів організму в цілому. [10]

3.2 Методика проведення тесту “Відкрите поле”


Методика “відкритого поля” проводилась з використанням устрою, який являє собою квадрат розміром 1м х 1м, обмежений бортами висотою 40см. Вся площа поля розкреслена лініями на 25 квадратів зі стороною 20 см. [14] Над центром поля на відстані 0,5 м розташована лампа накалювання потужністю 100 Вт. Устрій знаходився у затемненому приміщенні. Перед розміщенням у “відкрите поле” щурів поодинці саджали у коробку і через 10 хв проводили тестування.

Спостереження за тваринами відбувалися на протязі 3х днів, в один і той же час доби за однакових умов освітлення і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: