Xreferat.com » Рефераты по биологии » Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

основні категорії засобів поширення плодів та насіння за допомогою людини:

1) агеотохорія (поширення засобами транспорту);

2) ергазіохорiя (розсіювання і розподіл у ґрунті насіння бур’янів збиральними машинами і знаряддями обробітку грунту);

3) спейрохорія (поширення насінин з насінням культурних рослин). Але занесення рослими в нову місцевість - лише перший етап у розселенні виду на цій території. Чимало видів успішно розселяється в нових місцевостях, незрівнянно більша кількість чужоземців зазнав невдачі іноді відразу ж, іноді через багато років. Це трапляється внаслідок того, що рослина не може пристосуватися до даних умов, які не відповідають її екологічним і фізіологічним вимогам, або внаслідок опору, який чинить “пришельцям” природа або людина.

Щодо нашої флори, то кількість рослин, які не прижилися і зникли через більш-менш довгий час, досить незначна. Можливо, це пояснюється неповнотою даних, тому що адвентивними рослинами на території області почали цікавитися порівняно недавно. В той же час досить багато занесених рослин значно поширилося по нашій території, причому деякі з них навіть витісняють місцеві бур'яни.

Закріплення занесених рослин у новій місцевості та їх дальше поширення значною мірою залежать від ефективності і різноманітності природних факторів поширення їх плодів та насіння.

Якщо при утворенні нових осередків у віддалених один від одного районах головна роль належить людині, то в масовому захваті території навколо цих осередків, у величезному зростанні кількості рослин у місцях, де прижився занесений вид, у поступовому зростанні ареалу цього виду найбільше значення належить природним факторам поширення. Чим більше насіння потрапляв на нові території, тим успішніше розселяється вид. Наприклад, у багатьох адвентивних рослин (чорнощиру, амброзії, диких конопель тощо) насіння масово осипається біля материнської рослини і дуже засмічує грунт. Потім воно розноситься дощовими потоками, повінню, тваринами та іншими природними агентами. Завдяки цьому площа, яку займав даний вид, збільшується з року в рік.

Особливо швидко поширюються рослини, насіння яких розноситься різними способами.

Здатність поширюватися за допомогою різних способів адже характерна риса адвентивних рослин. Досліджуючи способи поширення тієї чи іншої адвентивної рослини, вадко віддати перевагу будь-якому з них, настільки вони завжди пов’язані між собою і доповнюють один одного. Відокремившись від рослини яким-небудь способом, плоди або насіння, завдяки різним пристосуванням, продовжують поширюватися і шийки способами, які завжди сполучаються ніж собою. Чіпкі та клейкі плоди і насіння розносяться на невеликі відстані тваринами, а на більші - транспортом. Наприклад, сім’янки нетреби, які вкриті колючою, опушеною обгорткою, розносяться тваринами, транспортом і водою. У щириці білої дрібне гладеньке насіння легко висипається з коробочки і густо вкриває землю біля материнської рослини. Потім воно розноситься дощовими потоками і розталим снігом на більші відстані. Рослина, утворюючи форму перекотиполя, переноситься вітром досить далеко і засмічує грунт на значній площі. Дрібне насіння щириці білої разом з землею легко прилипає до ніг та коліс і розноситься ще далі. При перевезенні засміченого ґрунту насіння може потрапити дуже далеко, навіть на інший континент. Отже, насіння щириці білої, яке осипається біля материнської рослини і не має, здавалось би, ніяких пристосувань до поширення, виявляється здатним подолати величезні відстані за допомогою вітру, води, тварин і людини.

Така взаємодія факторів поширення значною мірою обумовлює швидке поширення адвентивних рослин [22].

При віднесенні рослин до якої-небудь карпоекологічної категорії ми брали за основу спосіб відокремлення плодів або насіння від материнської рослини як первісне кільце в наступному сплетінні взаємодії інших факторів поширення.

За цим принципом, користуючись класифікацією Р.Ю. Левіної ми віднесли наші адвентивні рослини (59 видів) до таких категорій:

Автобарохори - насіння осипається під впливом сили тяжіння.

Автомеханохори - насіння активно розкидається внаслідок особливого механізму розкривання плоду або особливої будови насіннєвих оболонок.

Балісти - рослини, плоди яких мають пристосування, що заважають само висіванню насіння, внаслідок чого воно висипається лише при розхитуванні стебел.

Анемохори - насіння розноситься вітром.

Зоохори - насіння розноситься тваринами.

Гідрохори - насіння розноситься водою.

Два види - елодея канадська і лепеха звичайна - в наших умовах розмножуються лише вегетативно. Поширюються вони водою і людиною. Елодею розносять також птахи.

Місцезростання, де трапляються адвентивні рослини, різняться між собою, і це, безумовно, відбивається і на способах поширення рослин у різних умовах.

Для характеристики способів поширення адвентивних рослин у тих або інших умовах ми взяли найбільш типових представників цих місцезростань. Ці рослини зустрічаються і в інших місцезростаннях, але дане є для них основним.

Деякі, переважно дуже поширені адвентивні рослини, настільки типові в різних місцезростаннях, що важко вирішити, яке з них є основним. Такі рослини довелося включити в різні групи одночасно.

Найбільш численні адвентивні рослини на рудеральних місцезростаннях. Більшість з них відразу оселяється тут, інші потрапляють сюди з поля, городів, або парків. Для них характерне дуже дрібне насіння, яке легко розноситься з землею, а також дощовими потоками. Велика родючість автобарохорів і розріджена рослинність на рудеральних місцях сприяють створенню величезних колоній цих рослин. Багато в цих місцезростаннях і зоохорів, які постійно розносяться тваринами. Крім того, насіння багатьох барохорів теж розноситься тваринами з землею, прилипає до їх ніг. Всі рослини рудеральних місцезростань широко розносяться за допомогою транспорту.

Серед сегетальних бур’янів перше місце займають автобарохори, друге - балісти. Єдиний анемохор - галінсога дрібноквіткова - поширюється переважно з насінням городніх культур і декоративних рослин, а також вегетативне і засмічує не польові, а городні культури і сади.

Такий високий процент барохорів серед сегетальних бур’янів Р.Ю. Левіна пояснює тим, що в умовах поля поширення насіння плодів природними агентами втрачає своє значення. Значно більшу роль тут відіграє засмічення ґрунту, току у сегетальних барохорів виробилися пристосування іншого характеру: велика родючість, швидке осипання насіння, гетерокарпія, тривале зберігання схожості, час визрівання і проростання насіння збігаються а визріванням і проростанням засміченої культури. Крім того, насіння цих рослин частково засмічує зерно і поширюється людиною з насіннєвим матеріалом. Деякі з них настільки пристосовуються до якої-небудь культури, що стають її спеціальним бур’яном і поширюються з її насінням, тому що важко відокремлюються від нього. Існує досить багато балістів (наприклад, вовчки), обсіменінню яких сприяють сільськогосподарські знаряддя [13].

В парках найширше представлені автомеханохори (половина всіх видів) потім - барохори і анемохори. Більша частина цих рослин дичавів з грядок, але через малу ефективність способів поширення вони не спроможні далеко відійти від місця культури і звичайно залишаються в межах парку.

Для адвентивних рослин, що поширені в природних угіддях, характерна здатність поширюватися переважно за допомогою природних агентів, головним чином вітру і тварин.

Порівнюючи одержані нами дані з даними Р.Ю. Левіної, бачимо, що адвентивні рослини так само, як і місцеві види, тяжіють до тих місцезростань, де притаманні їм способи поширення виявилися найбільш доцільними.


1.3 Рослинний покрив та його зміни, зумовлені господарською діяльністю як передумови появи адвентивних рослин


Освоєння людиною просторів України почалося в далеку давнину. З давніх часів землеробство було основним заняттям народів, що населяли Україну. На Лівобережжі Дніпра з початку ІІ тисячоліття до н.е. існувала катакомбна культура, яка так само, як і трипільська, характеризувалася мотижним землеробством. Рятуючись від кочівників, землероби змушені були ховатися в лісах. Вони випалювали їх і розчищали місце для нив З другого боку, ліс також знищувався кочівниками під час воєн. Деякий вплив на рослинний покрив мали і степові пали, які пускали назустріч ворогу, щоб позбавити коней корму.

У VІ-VIII ст. у східних слов’ян виникають міста. Одним з найбільш давніх з них на території України був і Чернігів.

На XI ст. землеробство зробило великі успіхи і поширилося на великі площі. Особливо швидко розвивалися північні й західні області, які менше терпіли від нападів кочівників. Численні розкопки свідчать про високий розвиток сільського господарства і ремесел в ХІІ - ХІV ст. на території Чернігівського князівства. В ХVІ ст. землеробський ландшафт став стійким явищем. З кожним наступним сторіччям перетворення ландшафту відбувалося прискореними темпами [11].

В ХVII, ХVIII і в першій половині XIX ст. особливо багато лісів знищували винокурні, поташні і цукробурякові заводи. Знищення лісів особливо посилилося в другій половині XIX ст., в зв’язку з розвитком промисловості і транспорту, для задоволення потреб будівництва міст і для отримання палива.

А.А. Максимов, який досліджував історію сільськогосподарського ландшафту в лісовій зоні, приходить до висновку, що внаслідок знищення лісів у природі сталися корінні зміни і між організмами створилися зовсім нові типи взаємовідносин, зокрема, збільшилося число і розширився ареал представників відкритого ландшафту, а серед них особливо сильно розмножилися шкідники сільського господарства.

В початковий період заселення цього краю тут інтенсивно розвивалося тваринництво, що дуже сприяло поширенню адвентивних рослин, тому що надмірний випас, з одного боку, веде до значних змін у рослинному покриві, а з другого - худоба сама переносить насіння багатьох рослин і тим сприяє їх поширенню. На початку XIX ст. Конярство було однією з головним галузей сільського господарства.

В міру збільшення випасу худоби, особливо коли він ставав надмірним, стан рослинності погіршувався. Вже в середині минулого сторіччя перевантаження пасовищ призвело до перетворення ряду ділянок у напівпустельні.

Надмірний випас сприяв зникненню дерновидних злаків і степових кущів і заміні їх вигойними однорічниками, а також руйнуванню поверхневого горизонту ґрунту.

Наприкінці ХVIII ст. тваринництво поступово стало витіснятися зерновим господарством. Розвиток зернового товарного господарства сприяв швидкому будівництву залізниць для перевезення зерна. Перша залізниця на Україні була збудована в 1863 p., а до кінця XIX ст. вже весь південь України був вкритий густою мережею залізниць, які з’єднали міх собою головні промислові райони і міста України і Росії.

Роль залізниць у поширенні бур’янів надзвичайно велика. Вони перетинають річки, гори, ліси, тобто її перешкоди, які рослини не мають змоги подолати самостійно. Крім того, залізничний насип являє собою своєрідне місцезростання з сухим піскуватим ґрунтом, звичайно не заселене місцевими видами, і тому конкуренція тут значно послаблена. Недаремно після побудови залізниць темп розселення багатьох адвентивних рослин значно посилився.

Після побудови залізниць у південних степах створився великий район експортного зернового землеробства. Були розорані майже всі землі, придатні для посіву зернових. Степові ділянки залишилися лише на схилах, в ярах, на кам`янистих відслоненнях і серед кущів [13].

Швидкими темпами розвивалась і легка промисловість. Адвентивні рослини стали з’являтися в місцях очищення та промивки вовни і обробки коноплі. Розвиток промисловості обумовив ріст міського населення, виникнення великих промислових центрів. Збільшилися економічні зв’язки міх окремими районами країни та в іншими країнами.

Розвиток землеробства, ріст поселень, а потім місць, вирубування лісів, випасання худоби, будівництво залізниць сприяли порушенню, а місцями й знищенню рослинного покриву і створювали умови для оселення бур’янів і розширення їх ареалів.

З розвитком суспільства збільшилися і можливості занесення рослин з однієї місцевості в іншу.

Найпершим і найбільш ефективним фактором заносу рослин були переселення народів і війни. Друга, не менш важлива, причина розселення видів полягав в тому, що людина навмисно ввозила нові рослини для розвитку сільського і лісового господарства, прикрашення садів та парків, для медицини тощо. Багато цих рослин згодом дичавіли, ставали бур’янами і поширювалися по країні вже поза волею людини.

Розділ 2. Загальна характеристика адвентивних рослин


2.1 Особливості рослинного покриву Чернігівської області


Чернігівська область має досить своєрідні природні умови, які впливають на формування рослинного покриву. Територія області знаходиться в межах Придніпровської низини, крайня південно-східна частина - в межах Полтавської рівнини. Клімат області помірно-континентальний з теплим вологим літом та м'якою зимою. Протягом всього року тут переважають атлантичні повітряні маси, які обумовлюють підвищену кількість атмосферних опадів, прохолодну погоду влітку та потепління взимку.

В Чернігівській області поширені майже всі типи грунтів, які характерні для Полісся і Лісостепу України. Більше 60% площі області займають сільгоспугіддя, зокрема 1.454 тис. га орних земель, 320 тис. га сінокосів, 240 тис. га пасовищ.

За ландшафтними особливостями Чернігівщину поділяють на 4 фізико-географічні області: поліська частина області включає Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся, лісостепова - 2 північні області Дніпровської терасової і Полтавської рівнин.

Чернігівське Полісся займає біля 13 тис. км2 північно-західної і частково центральної частини області і являє собою слабкохвилясту піщану рівнину морено-воднольодовикового походження з поширеними боровими і суборевими пісками. Характерними є наявність піднятих лісових островів, складених лісовидними суглинками і багаточисельних знижень, давніх річкових долин, які значно заболочені (Замглай).

Новгород-Сіверське Полісся площею 5,5 тис. км2 займає північно-східну частину області. Основну його частину складає Придеснянське лісовидно-ерозійно-денундаційне плато з багаточисельними глибокими ярами, врізаними до корінних крейдових порід.

Південь Чернігівщини займають ландшафти знижених слабкохвилястих древньоалювіальних лісових рівнин (Дніпровські тераси) з багаточисельними балками і западинами (степові блюдця). Південний схід області являє собою підняти, глибоко розчленовану річковими долинами, ярами і балками лісову рівнину Полтавського плато.

Чернігівщина - край поліських і лісостепових ландшафтів, край соснових лісів, заплавних луків і осокових боліт. Природна рослинність в даному регіоні збереглася на третині території, переважно в поліській частині області. Згідно "Геоботанічного районування..." територія Чернігівської області належить до Європейської широколистяної області, Східноєвропейської провінції. Поліської та Лівобережне придніпровської підпровінціям. Фізико-географічному регіону чернігівського і Новгород-Сіверського Полісся відповідає Східнополіський геоботанічний округ дубово-соснових і соснових лісів. До складу Східнополіського геоботанічного округу (поліська частина області) входять 8 геоботанічних районів:

1. Ріпкінсько-Добрянський геоботанічний район соснових лісів зеленомохових, евтрофних боліт, торф'янистих болотистих луків являє собою терасову рівнину, в центральній частині якої знаходиться заболочене зниження - "Замглай".

2. Городнянський геоботанічний район дубово-соснових лісів, евтрофних осокових і осково-гіпнових боліт розміщений на межиріччі Сож -Снов.

3. Щорсько-Семенівський геоботанічний район соснових зеленомохових лісів і евтрофних боліт долину Снову, в середній течії.

4. Новгород-Сіверське-Понорницький геоботанічний район дубово-соснових та дубових лісів, заплавних луків розміщений на правому березі Десни та відомий під назвою "Деснянська вододільна рівнина".

5. Шосткинський геоботанічний район соснових лісів зеленомохових та дубово-соснових лісів ліщиново-орлякових займає невеликі ділянки Лівобережжя Десни та відповідні території Сумської області.

6. Чернігівсько-Сосницький геоботанічний район дубово-соснових та дубових лісів, справжніх луків займає Правобережжя Десни від гирла Сейму до Дніпра.

7. Остерський геоботанічний район соснових лісів зеленомохових і лишайникових, евтрофних боліт і справжніх луків займає межиріччя Дніпро-Десна, долину Десни.

8. Олишівсько-Коропський геоботанічний район дубових лісів ліщинових, справжніх луків і евтрофних боліт розміщений на лівобережній терасі Десни, частково Сейму і Остра.

Лісостепова частина області (границя між Поліссям і Лісостепом проходить таким чином: Ніжин - Батурин - Кролевець) розміщується в північній частині Дніпровське терасової та Полтавської рівнин. З геоботанічної точки зору їй відповідають Бахмацько-кременчуцький геоботанічний округ терасових лучних степів, терасових дубово-соснових лісів, заплавних луків (на території області) включає 2 геоботанічні райони:

9. Бобровицько-Бахмацький геоботанічний район галофільної рослинності лучних степів, низинних боліт та в'язово-дубових лісів займає більшу територію Бобровицького і Бахмацького районів.

10. Баришівсько-Бориспільський геоботанічний район широколистяних (в минулому) та сосново-дубових лісів, галофільно-лучної рослинності, низинних боліт.

Роменсько-Полтавський геоботанічний округ лучних степів грабово-дубових і дубово-соснових лісів, евтрофних боліт включає Прилуцько-Лохвицький геоботанічний район (11) лучних степів, дубових та грабово-дубових лісів, заплавних луків та низинних боліт, який розташований, в основному, в басейні Удаю.

Різноплановість геоботанічного районування сприяє формуванню різних груп фітоценозів, які репрезентують майже всі типи рослинності, характерні для поліського та лісостепового районів.

2.2 Окремі відомості про адвентивні рослини


Адвентивними вважають такі рослини, які, потрапивши в нову місцевість, що лежить за межами їх ареалів (переважно за допомогою штучних факторів поширення), пристосувалися до нових умов існування і почали самостійно поширюватися на новій території.

На Україні росте чимало рослин –“чужоземців”, які потрапили до нашої країни або випадково за допомогою різноманітних засобів поширення, або навмисно були впроваджені людиною для своїх потреб завдяки тим чи іншим корисним властивостям, притаманним їм. До перших належать виключно бур'яни, до других декоративні, сільськогосподарські, лікарські, технічні рослини тощо, більшість яких росте в даній місцевості тільки завдяки догляду людини. Деякі з них настільки добре пристосовуються до нових умов існування, що виходять з-під контролю людини, дичавіють і починають поширюватися далі самостійно, перетворюючись на бур’яни і стаючи, так би мовити, сумним наслідком корисних дослідів.

Рослини, які поширюються поза волею людини, становлять найбільший інтерес щодо вивчення засобів поширення адвентивних рослин, формування їх вторинних ареалів, взаємовідношень з місцевою, флорою. Серед цих “пришельців” є дуже небезпечні, поява яких загрожує найнесподіванішими наслідками.

Для Чернігівської області України різними авторами наводилося понад 30 видів адвентивних рослин. Значне місце серед них займали так звані “залізничні” рослини, тобто рослини, що поширюються лише по залізничному насипу. Занос їх найчастіше пов'язаний з перевезенням піску та черепашнику, якими звичайно посипають залізничні насипи. На залізницях знаходять сприятливі умови не лише пришельці з далеких країн, а й багато рослин більш південних зон, які по залізницях просуваються на північ [22].

Деякі автори наводять як адвентивні ряд рослин квітників: наприклад, нагідки лікарські, гвоздику бородату, смілку звислу та інші, а також деякі лікарські й технічні рослини, наприклад лободу амброзієвидну і м’яту колосовидну, змієголовник молдавський тощо, які культивуються людиною, місцями дичавіють поблизу грядок і не поширюються далі. Звичайно ці рослини через рік-другий зникають. Таких рослин у нашій флорі налічується понад 50 видів.

Подібні рослини культивуються в сприятливих для них умовах, створених людиною, а поширення їх у здичавілому стані дуже обмежене. Наші звичайні городні та польові культури також нерідко ростуть поблизу поля та на засмічених місцях. Але істотну частину "біженців" з культури, таких як розрив-трава дрібноквідкова, чорнощир звичайний і багато інших. До цієї ж групи належать рослини, які в минулому культивувалися, а тапер ростуть без догляду людини. Поширення їх обмежене, трапляються вони переважно в тих місцях, де їх колись культивували, і лише деякі з них дуже повільно продовжують поширюватися [20].

Але незважаючи на неспроможність до більш широкого поширення, ці рослини існують тут протягом дуже довгого часу, самостійно поновлюються і здатні до поширення за допомогою природних факторів. Тому ми вважаємо, що вони досить добре пристосувалися до нових умов існування.

Отже, ми розглядаємо найбільш типові адвентивні рослини, тобто рослини, зовсім незвичайні для нашої флори, вторинний ареал яких віддалений від природного на значну відстань і які ростуть в нових умовах без будь-якого догляду з боку людини.

Таких рослин у досліджений нами район було занесено до 30 видів. Деякі з них у нас не прижились і зникли (14 видів) .

Адвентивна флора різноманітна за своїм складом.

Цікаво зазначити, що на території області знайдено декілька нових фори в межах деяких дуже поширених видів, які невідомі на їх батьківщині. Насамперед, великою поліморфністю відрізняється нетреба ельбінська. Мінливість виявляється в розмірах рослин, у формі листків, розміщенні плодів і особливо у формі обгорток сім'янок, їх забарвленні, розмірах, опушенні, довжині і формі шипів і дзьобиків [23].

Крім типової форми чорнощиру звичайного нами виявлено також дві його різновидності, які відрізняються від типових екземплярів формою листків і опушенням. Оскільки в літературі немає їх опису, наводимо його нижче: листки ланцетні, до вузько-ланцетних, цілокраї або з дуже рідкими зубчиками, або опушені з обох. Невелика рослина.

За нашими спостереженнями, на Чернігівщині також інколи зустрічається форма квасениці прямостоячої з дуже опушеним стеблом і черешками листків, невідома на її батьківщині.


Експериментальна частина


різноманітність Адвентивних рослин чернігівської області та її представленість в гербарії ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка


На території Чернігівської області поширені представники 23 видами адвентивних рослин.

Їх родинна і видова представленість така: з родини Ароїдні (Лепеха звичайна), Щирицеві (Щириця запрокинута, Щириця біла, Щириця лободовидна.), Бальзамінові (Розрив трава дрібноквіткова), Бобові (Люцерна хмелевидна ), Кропивові (Кропива коноплевидна), Онагрові (Енотера дворічна), Айстрові (Амброзія полинолиста, Злинка канадська, Чорнощир звичайний, Нетреба альбінська, Галінсога дрібноквіткова, Ромашка непахуча), Пасльонові (Дурман звичайний, Паслін чорний, Блекота чорна), Хрестоцвіті (Хрінниця смердюча), Повитицеві (Повитиця польова), Гречкові (Гречка татарська), Коноплеві (Коноплі звичайні), Злакові (Плоскуха звичайна), Жабурникові (Елодея канадська).

Найбільше знахідок зроблено в Чернігівському, Менському, Ріпкинському, Сосницькому, Коропському районах області за період 1995 – 2002 роки.

Здебільшого адвентивні рослини мають певну еколого-ценотичну і екотопічну приуроченість. Так, на луках, обабіч доріг, газонах міста, на городах та присадибних ділянках досить часто, а в деяких місцях і у великій кількості (переважно на городах та полях області) можна знайти ці рослини: дурман звичайний, паслін чорний, чорнощир звичайний, галінсога дрібноквіткова, ромашка непахуча, плоскуха звичайна, щириця запрокинута, щириця біла, щириця лободовидна.

На болотах, у заболочених місцях поширена лепеха звичайна. У водоймах із повільною течією, в озерах і старицях заплави Десни, Сейму, Смолянки зустрічається елодея канадська.

Серед адвентивних рослин є лікарські рослини (елодея канадська, лепеха звичайна, нетреба ельбинська, амброзія полинолиста, ), декоративні (сиціос кутастий, ваточник сірійський, золотушники канадський і пізній, рудбекія роздільнолиста ), харчові (чорнощир звичайний як олійна рослина, для корму худобі - галінсога дрібноквіткова, окопник шорсткий).


Таблиця 2

Аналіз систематичного складу адвентивної флори Чернігівської області за гербарієм ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка

Назва виду

Родина

Кількість рослин

Місце знаходження (район)

Лепеха звичайна – Acorus calamus L. Ароїдні - Araceae 4 По всій області
Щириця запрокинута – Amaranthus retroflexus L. Щирицеві – Amarantaceae 3 Бобровицький, Менський
Щириця біла – Amaranthus albus L. Щирицеві – Amarantaceae 6 Менський, Чернігівський
Щириця лободовидна – Amaranthus blitoides L. Щирицеві – Amarantaceae 3 Чернігівський
Блекота чорна – Hyoscyamus niger L. Пасльонові - Solanaceae 4 Розсіяно по всій області
Галінсога дрібноквіткова - Galinsoga parviflora Cav. Айстрові - Asteraceae 7 По всій області
Ромашка непахуча - Matricaria perforata Merat Айстрові - Asteraceae 5 Чернігівський
Елодея канадська - Elodea canadensis Michx Жабурникові - Hydrochritaceae 3 Чернігівський переважно поліська частина
Плоскуха звичайна – Echinochloa crisgalli Beauv. Злакові - Poaceae 3 По всій області
Коноплі звичайні - Cannabis ruderalis J. Коноплеві - Cannabaceae 2 Коропський, Новгород-Сіверський
Гречка татарська – Facopyrum tataricum Gaertn Гречкові - Poligonaceae 5 Ніжинський
Чорнощир звичайний - Cyclachaena xanthifolia Fresen Айстрові - Asteraceae 3 Чернігівський
Нетреба альбінська - Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz Айстрові - Asteraceae 3 Чернігівський, Борзнянський
Паслін чорний - Solanum nigrum L. Пасльонові - Solanaceae 4 Чернігівський, Ніжинський
Злинка канадська – Erigeron canadensis L. Айстрові - Asteraceae 6 По всій області
Повитиця польова – Cuscuta campestris Yunck Повитицеві - Cuscutaceae 5 По всій області
Хрінниця смердюча – Lepidium ruderale L. Хрестоцвіті - Brassicaceae 5 Чернігівський, Коропський
Дурман звичайний – Datura stramonium L. Пасльонові - Solanaceae 6 Чернігівський, Ріпкинський, Менський
Амброзія полинолиста - Ambrosia artemisiifolia L. Айстрові - Asteraceae 4 Чернігівський, Щорський
Енотера дворічна – Oenothera biennis L. Онагрові – Onagreaceae 3 По всій області
Кропива коноплевидна – Urtica canabina L. Кропивові - Urticaceae 3 Менський, Коропський
Люцерна хмелевидна – Medicago lupulina L. Бобові – Fabaceae 7 Корюкіський, Чернігівський
Розрив трава дрібноквіткова – Impatiens parviflora DC. Бальзамінові - Balsaminaceae 3 По всій області


2.3 Географічні ареали адвентивних рослин


Адвентивна флора області різноманітна за своїм походженням. Здебільшого встановити батьківщину адвентивної рослини дуже важко, тому що чимало з них з далеких часів мають великі вторинні ареали, дуже часто віддалені від їх первісного ареалу на величезні відстані.

Серед наших занесених рослин в представники різних частин світу, але переважна їх більшість (41%) американського походження. Це пояснюється тим, до Північна Америка так само, як і північна частина Європи і Азії, належить до єдиної Голарктичної області, в межах якої в багато спільних флористичних елементів. Видів, занесених до нас з Центральної і Південної Америки, значно менше, Америка є батьківщиною 47 видів адвентивної флори, з них 35 видів походить з Північної Америки. Це такі види як елодея канадська; просо волосовидне, щириці – щириця біла, щириця звичайна, хрінниця густоцвіта, квасениця прямостояча, енотера дворічна, ваточник сірійський, повитиця польова, золотушник канадський, злинка канадська, однорічна, чорнощир звичайний, амброзія полинолиста, нетреба ельбінгська, ромашка запашна, рудбекія роздільнолиста.

Батьківщиною окремих видів щириці є тропічна Африка; з Південної Америки походять галінсога дрібноквіткова, нетреба колюча, золотушник пізній.

Середземноморська географічна область за кількістю представників адвентивних рослин, занесених на Україну, займає друге місце. З цієї області походить 29,9% видів. Серед них такі як хрінниця крупковидна, герань розсічена, конюшина розчепірена, люцерна роздільнолиста, окопник шорсткий, куряча сліпота жовта, блекота чорна, вовчок соняшниковий [22].

Батьківщиною деяких видів є Азія. Дурман звичайний походить з Малої Азії, нетреба звичайна – з Середньої Азії. Центральна Азія є батьківщиною: плоскуші, гречки татарської, розрив-трави дрібноквікової, розрив-трави залозистої, вероніки персидської, лепехи звичайної.

Батьківщиною аїру є Південна і Південно-Східна Азія.

З субтропічної Східної Азії (Китай, Японія) походять хміль японський, кропива коноплевидна.

Після заносу адвентивні рослини оселяються в різних місцезростаннях. На розподіл їх у новій місцевості здебільшого впливають діяльність людини і природні фактори.

Як правило, адвентивні рослини в природних місцезростаннях не зустрічаються, а якщо й ростуть там, то лише в місцях з порушеним трав’яним покривом: на пагорбах, відкритих піщаних місцях, по берегах річок, дорогах, стояках тощо (наприклад, злинка канадська, енотера дворічна та деякі ін.). Основна маса адвентивних рослин скупчена в місцях, які зазнають постійного впливу з боку людини, і чим інтенсивніший цей вплив, тим більша кількість адвентивних рослин. В багатьох місцях вони є домінантами угруповань бур'янів. Такі самі співвідношення між місцевими і заносними рослинами спостерігаються в багатьох країнах.

Багато адвентивних рослин, легко пристосовуються до найрізноманітніших умов, що забезпечує їм велике поширення майже по всій території; в усякому разі в районах свого найбільшого поширення вони трапляються в різних екологічних умовах (амброзія, нетреба та ін.) [21].

Значна більшість адвентивних рослин віддає перевагу місцезростанням з порушеним рослинним покривом. Рослини-паразити зустрічаються в різноманітних умовах залежно від поширення рослини-хазяїна. Шість видів трапляються лише в природних місцезростаннях, причому тільки 3 з них увійшли до природних ценозів. Інші ростуть у місцях з більш або менш порушеним рослинним покривом. Про біологію адвентивних рослин у літературі дуже мало -відомостей. Винятком б лише декілька найбільш злісних бур’янів, біологію яких вивчало багато дослідників у нас і за кордоном.

Адвентивні рослини представлені такими життєвими формами: однорічниками, дворічниками, багаторічниками. Залежно від умов існування, можуть бути і одно-, і дворічниками. Майже всі адвентивні рослини розмножуються за допомогою насіння, 2 види (елодея канадська і аїр) - лише вегетативно, а деякі - за допомогою насіння і вегетативне (хрінниця крупковидна, квасениця прямостояча, галінсоги - дрібноквіткова, війчаста, сухоребрик волзький, окопник шорсткий тощо). Для всіх адвентивних рослин характерні висока насіннєва продуктивність, наявність різноманітних пристосувань для поширення плодів і насіння здатність поширюватися за допомогою як штучних, так і природних факторів. Серед сегетальних адвентивних бур’янів можна виділити групу спеціальних бур’янів, поширення яких залежить від поширення в культурі тих рослин, посіви яких вони засмічують. Плоди та насіння цих бур’янів за формою, вагою і розміром сході з насінням культурних рослин настільки, що їх дуже вадко відокремити від урожаю, внаслідок чого насіннєвий матеріал, майже завжди засмічений насінням цих бур’янів, сприяє їх поширенню. Таких рослин у вашій флорі декілька.

Окрему групу складають рослини-паразити, до яких належать повитиці та вовчки, що паразитують як на культурних, так і на диких рослинах.

Ступінь натуралізації адвентивних рослин в окремих частинах ареалу різний. Різні також способи заносу і час оселення їх у даній місцевості. За цими ознаками було запропоновано кілька класифікацій.

Всі адвентивні рослини А. Теллунг ділить на 2 групи; завезені свідомо з метою культивування і завезені несвідомо. З першої групи, яка в свою чергу поділяється на підрозділи, ми розглядаємо лише ергазіофігофіти, тобто види, спочатку інтродуковані, а потім здичавілі. Одні з них не мають помітного поширення і трапляються поблизу місця, де їх у минулому культивували, наприклад хміль японський, мірабіліс. Інші, подібно до чорнощир звичайного, ромашки запашної, полину однорічного, широко розселилися як бур’яни.

Слід зазначити, що деякі види занесені різними способами, можна віднести як до однієї, так і до другої групи. В цьому випадку ми основним вважаємо той спосіб заносу, який виявився більш ефективним.

Занесені людиною у нову область рослини оселяються в різних місцезростаннях, пристосовуються до певних умов і більш-менш стійко закріпляються в тих чи інших місцезростаннях [17].

За А. Теллунгом, всі антропохори за ступенем натуралізації поділяються на такі групи: археофіти, ефемерофіти, епекофіти і неофіти.

До археофітів належать бур’яни, відомі ще з доісторичних або

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: