Xreferat.com » Рефераты по биологии » Морфологiчна характиристика культури калини в умовах України

Морфологiчна характиристика культури калини в умовах України

нащадкам всiх господарсько – цiнних якостей. Цей спосiб розмноження дає можливiсть отримати репродукцiю вiд iнтродуцентiв, якi не плодоносять або не утворюють повноцiного насiння в нових умовах iснування.

Для калини вегетативне розмноження має велике значення. Для форм - це єдиний спосiб розмноження, що дозволяє зберегти iндивiдуальнi особливостi рослин. Калина розмножується живцями, вiдсадками, щепленням, кореневими паростками та подфлом куща.

Серед рiзних способiв вегетативного розмноження значне мiсце займає розмноження живцями. Теорiя цього питання булла розроблена ще в 1878 роцi Германом Вехтингом. Вiн показав, що кожна гiлочка, вiдокремлена вiд материнської рослини, здатна утворювати на морфологiчно верхньому кiнцi бруньки, а на нижньому – коренi.

Ряд видiв Viburnum має високу коренеутворюючу здатнiсть, їх можна зi значним ефектом розмножувати зеленими живцями. На думку Б.С.Єрмакова зелене живцювання є основним виробничим способом розмноження калин. Не для всiх видiв зеленее живцювання дає високi результати обкорiнення, але для деяких видiв всi 100% живцiв утворюють коренi. В лiтературi зустрiчаємо суперечливi вiдомостi вiдносно оптимальних строкiв живцювання. За даними Вакули, Бiбiкової висока здатнiсть до обкорiнення зберiгається протягом тривалого перiоду (з 10 VI по 30 VII ). За iншими даними обкорiнення краще проходить в обмежений термiн живцювання ( з 5 по 10 VII), що пов'язане з вiдповiдним станом погонiв. Оптимальний для живцювання стан пагонiв характеризуєтья невеликим накопиченням крохмалю, вiдсутнiстю жиру, досить високою оводненiстю. Однак невеликий вмiст крохмалю, як i висока активнiсть ферментiв та наявнiсть гетероауксину в погонах, не може бути надiйним показником придатностi пагонiв до живцювання. О.В.Бiлик вважає, що оптимальнi строки живцюванняможуть бути спiввiднесенi з вiдповiдними фенофазами маточної рослини, а сааме – з фазою массового цвiтiння.

Немає одностайної думки щодо доцiльностi розмноження калин здерев'янiлими живцями . На думку ряду авторiв розмноження калин здерев'янiлими живцями мало ефективне. О.В.Бiлик наводить данi про високу укорiнюванiсть здерев'янiлих живцiв.

З метою удосконалення прийомiв вегетативного розмноження калин нами був проведений ряд дослiдiв з урахуванням рекомендацiй З.Я.Iванової, О.В. Бiлик. Випробувано методи вегетативного розмноження шляхом укорiнення зелеги i здерев'янiлих живцiв, iз застосуванням рiзних субстратiв, стимуляторiв та строкiв живцювання, розмноження вiдсадками, подiлом куща, кореневими паростками.

Встановлено, що для видiв роду Viburnum найефективнiшим є зеленее живцювання. За регенерацiйною здатнiстю калини можна роздiлити на 2 групи:

види з високою регенерацiйною здатнiстю (V.opulus, V.op. Roseum, v.op. Nanum, v.sargentii, V.s. Flavum, V.rhytidophyllum, v.buddleifolium);

вид из задовiльною регнерацiйною здатнiстю (V.lantana, V.l. Aureum, V.L. Variegatum, V.carlesii, V.vietchii, V.lentago, V.lentago, V.burejaeticum, Vfidulum, V.prunifolium).

Обкорiнення зелених живцiв видiв першої групи досягає 70,1 – 73,4% навiть без застосування стимуляторiв ризогенезу, вiдсоток обкорiнення живцiв другої групи складає 44,6 – 75,4 % iз стимуляторами.

Таким чином розглянувши рiзнi способи розмноження калини можемо зробити висновок, що насiннєве розмноження є одним з найважливiших показникiв успiшного пристосування рослин до нових умовсередовища. Наявнiсть насiннєвої репродукцiї у iнтродукованих рослин обумовлює отримання наступних поколiннях ще бiльш пристосованих особин. Також велике значення для калин має вегатативне розмноження, адже це єдиний спосiб розмноження, що дозволяє зберегти iндивiдуальнi особливостi рослин i дає можливiсть отримати репродукцiю вiд iнтродуцентiв, якi не плодоносять або не утворюють повноцiнного насiння в нових умовах iснування.

калина морфологiчний інтродукція

Роздiл 5. Використання калини в народному господарствi


Оцінка успішності інтродукції видів роду Viburnum L. в умовах Правобережного Лісостепу України. На територію України в різні роки інтродуковано 24 види та 11 форм калин різного географічного походження, що складає десяту частину світового обсягу роду і представляє майже всі райони природних місцезростань, за винятком Центральної та Південної Америки. Найбільша кількість інтродуцентів – це види із Східноазійської та Атлантично-Північноамериканської флористичних областей.

В Правобережному Лісостепу України нами виявлено 11 видів та 5 форм калин. Згідно з інтродукційним районуванням території України (Кохно, Курдюк, 1994) Правобережний Лісостеп належить до Північно-Східного інтродукційного району, Правобережного інтродукційного підрайону. Тут можливі інтродукція та широка культура більшості видів калин із Південно-Східної Азії, північних та центральних частин Атлантичного та Тихоокеанського регіонів Північної Америки. Інтродукційна ємкість складає для калин 0,85.

Визначено акліматизаційне число 11 видів та 5 форм калин. Встановлено, що досліджені види добре акліматизувались в місцевих умовах (А = 83 – 95).

Результати дослідження життєздатності та перспективності інтродукції калин показали, що вони належать до груп цілком перспективних (57,1 %) та перспективних (42,9 %) для впровадження в культуру. Для інтродукційного випробування та поповнення колекції НБС намічений ряд видів та форм, що мають високі декоративні якості.

Використання видів калин у зеленому будівництві. Загальна декоративність калин висока і становить 4 – 5 балів. Найвищі показники у вічнозелених V.buddleifolium та V.rhytidophyllum, також високі декоративні якості мають V.prunifolium, V.sargentii, V.opulus.

Л.І. Рубцов (1977) всі види калин відносить до фізіономічного типу калини звичайної. Ми вважаємо, що доцільно виділити в межах роду Viburnum наступні фізіономічні типи: калини звичайної; калини гордовини; канадської гордовини.

В зеленому будівництві калини можна використовувати для групових посадок, у вигляді солітерів, для створення алей, узлісь, живоплотів, бордюрів та монокультурних садів.

В подальшому особливої уваги заслуговують такі види: V.carlesii, V.prunifolium, V.rhytidophyllum, V.buddleifolium.

Використання видів калин у народному господарстві. Традиційно як плодову і лікарську рослину культивують калину звичайну. У той же час є ще кілька видів калин, які мають їстівні плоди і перспективні як плодові рослини: V.sargentii, V.burejaeticum, V.lentago, V.buddleifolium, V.prunifolium, V.trilobum.

Таким чином, види калин становлять інтерес для народного господарства перш за все як декоративні, а також як плодові і лікарські рослини.


Висновок


Калина звичайна, оспівана в піснях, стала для українців символічною. Т.Г. Шевченко у своєму «Кобзареві» згадує калину 56 разів, опоетизовуючи її в різних життєвих ситуаціях. Дійсно, на початку літа кущі калини зацвітають, рясно вкриваючись ніжними білими суцвіттями, і кожен з них стає схожим на наречену в білосніжній сукні та фаті. Під час плодоношення калина також виглядає надзвичайно красиво, її гілки густо обвішані кетягами яскраво-червоних плодів. Тому вона є символом не лише дівочої вроди, цнотливості, а й жіночої краси. Деревце завжди широко використовують у весільних обрядах - плетуть гірлянди, заквітчують світлиці, плодами прикрашають коровай, букети ставлять перед молодими, бажаючи вірності й краси в подружньому житті. Кетяги калини, підвішені в приміщенні, залишаються свіжими всю зиму і є аптечкою при простудних захворюваннях як потогінний засіб. В цілому родина жимолостевих налічує близько двохсот видів. На території України зустрічаються три види - це калина звичайна, близький вид - калина цілолиста, або гордовина, яка має знизу густоопушене листя та (при достиганні) чорні кістянки-плоди (неїстівні). Ціниться як підлісок. Привабливою є декоративна форма калини - бульденеж. Розмножується калина як насінням, так і відводками укоріненого гілля. Рясна зелень, буйне цвітіння, щедре плодоношення, осінньо-зимове палахкотіння кетягів, цінні лікарські властивості кори, квітів, плодів - все це приносить чимало радості та задоволення у всі пори року. То ж природолюбам потрібно всіляко поширювати цю корисну рослину, її раніше висаджували і лісівники, та й завжди ріс кущ калини в куточку кожного двору чи городу.


Використана лiтература


Кернична І.З., Фіра Л.С. Калина звичайна – перспектива вивчення та застосування (огляд літератури) // Мед. хімія. – 2005. – № 1. – С.

Говоров В. П. Фармакологическое изучение лекарственных растений. Новосибирск: Наука Сиб. Отд. — 1965. — С.

Гончарук В.В. Біологічні особливості калини звичайної і її значення — Вінниця, 2002. — С.

Елагин И.Н., Лобанов А.И. - Жизнь растений - 1982.

Толмачев А.І. Введення в географію рослин. - Л.: ЛДУ, 1974.

Н.Е.Булыгин - Дендрология 1985.

Заячук В. Я. Калина звичайна. – Львів: Каменяр, 2001.

Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: