Ефект Доплера в класичній та релятивійській теорії
,
звідки
видно значне
підвищення
швидкості
спостережуваного
джерела, яким
є j-е зображення
дійсного джерела.
У дослідах
Білопольського
=
670 м/с (в Голіцина
від 250 до 350 м/с). Як
спектральний
прилад, реєструючий
зсув частоти,
Білопольським
був використаний
трьохпризматичний
спектрограф,
Голіциним —
ешелон Майкельсона.
У запропонованій
схемі Белопольського
дзеркала були
радіальними
лопастями двох
коліс (рис. 3), що
приводяться
в обертання
за допомогою
моторів, що
забезпечують
строго постійну
швидкість.

Рис. 3
1.4 Поперечний ефект Доплера
Дослідимо як змінюються проміжки часу в системах, зв’язаних з рухомими тілами.
Нехай у системах К` і К є два однакових годинники А` і А, які в певний момент часу містяться в тій самій точці (мал. 2); таким годинником може бути не лише точний механізм, а й будь-який періодичний процес. У цей момент годинник А в системі К показуватиме час t1, а годинник А` в системі К` - час t`1. Через деякий час годинник А` в системі К` показуватиме час t`2. Але тепер А` не міститься в одній точці з А (внаслідок руху системи К`). І для порівняння часу, який він показує, з часом у системі К треба скористатися іншим годинником В, що міститься в тій самій точці з В` у момент t`2. Годинник В покаже в цей момент якийсь час t2. Звичайно, годинники А і В синхронізовані і показують однаковий час.
Між двома моментами в системі К` минув час Т = t`2 - t`1, а в системі К – час Т= t2 - t1. Користуючись перетвореннями Лоренца (14)

(14)
і враховуючи, що годинник А` перебуває при обох вимірюваннях у точці з тією самою координатою x`, матимемо:

;
,![]()
,(15)
Тут Т0 має зміст проміжку часу в системі, у якій годинник А` нерухомий;
Цей час звичайно називають Власним часом. Т – це проміжок часу у системі К, що минув між двома положеннями рухомого годинника А`.
Оскільки
<1
, то з (15) випливає,
що проміжок
часу, виміряний
у системі К,
більший за
проміжок часу,
що його зареєструє
годинник, який
рухається разом
із системою
К`. Отже в рухомій
системі К` час
протікає повільніше,
ніж у нерухомій
К.
Слід мати на увазі, що цей результат знайдено на основі вимірювань у системі К. Якби ми порівняли хід годинника, нерухомого в К, тобто такого, що рухається відносно К`, з годинниками , нерухомими відносно К` , то прийшли б до висновку, що час у системі К протікає повільніше, ніж у К`. Але суперечності тут немає, бо результати, знайдені при цих міркуваннях, виведені різними шляхами. У першому випадку ми порівнювали покази годинника у системі К` з показами двох годинників у системі К, а в другому, навпаки, покази одного годинника в системі К - з двома годинниками в системі К`
Результати , які тут знайдено, різко відрізняються від відомих у класичній механіці.
У класичній механіці розміри тіл при їх русі не змінюються, перебіг часу не залежить від руху тіл. Як ми бачили, в торії відносності висновки зовсім інші. Щоб зберегти старі уявлення, часто зустрічаються твердження про те, що при спостереженні рухомих тіл спостерігачеві «здається», що тіла скорочуються в напрямі свого руху, «здається», що в рухомих системах час протікає повільніше, тощо. Ці твердження неправильні. Явища, що ми їх розглянули, є реальними, вони залежать не від того, що здається спостерігачеві, а лише від стану досліджуваних тіл.
Слід зауважити, що описані явища стають помітними лише при швидкостях руху, близьких до швидкості світла. Такі швидкості зустрічаються в земних умовах при русі елементарних частинок. Саме тут і були знайдені переконливі докази реальності уповільнення часу в рухомій системі відліку.
Наприклад,
при поширенні
в атмосфері
космічних
променів у них
внаслідок
певних взаємодій
виникають
-
і
-
мезони - заряджені
елементарні
частинки, що
мають масу
207
мас електрона;
-
мезони - нестабільні
частинки, вони
розпадаються.
При спостереженнях
повільних
- мезонів було
встановлено,
що час їх життя
становить
величину порядка
Т0
2,2*10-6сек.
Проте
- мезони, що
утворюються
космічними
променями,
пролітають
з швидкість
v
c
відстань порядку
20 км, що відповідає
часові життя:
Т![]()
сек
0,7*10-4сек.
Отже, в
системі відліку,
зв’язаній із
Землею (її часто
називають
лабораторною
системою), час
життя швидких
-
мезонів значно
більший від
Т0.
Цей факт можна
пояснити, якщо
врахувати, що
в системі відліку,
зв’язаній з
рухомим мезоном,
час протікає
повільніше,
ніж у лабораторній
системі, згідно
(15).
Іншим доказом існування уповільненого часу в рухомій системі відліку є існування так званого поперечного ефекту Доплера. Відомо, що коли рухоме тіло випромінює хвилі (акустичні або електромагнітні), то у фіксованій точці, до якої наближається тіло, спостерігається збільшення сатоти, а в точці, від якої віддаляється тіло, - зменшення частоти. З класичної теорії відомо, що для довільного напряму спостереження з фіксованої точки ефект Допплера визначається за формулою:
,
(16)
де v – частота,
що спостерігається,
v0
- частота у системі,
зв’язаній з
джерелом,
- швидкість
руху джерела,
c – швидкість
поширення
хвиль,
- кут між напрямом
руху джерела
і напрямом
спостереження.
У випадку, коли
напрям спостереження
перпендикулярний
до напрямку
руху джерела
хвиль,
=
і з (16) випливає,
що v=v0,
тобто ефект
Доплера не
спостерігається.
У теорії відносності це не так. Справді, з формули (16) випливає, що в цьому випадку:
v = v0
,
(17)
бо якщо Т- період коливань, то 1/Т = v. Формула (17) описує релятивістський, так званий поперечний, ефект Доплера.
Для довільного напрямку спостереження релятивістська формула для зміни частоти v, яка враховує поперечний ефект Доплера має вигляд:
.
Існування
поперечного
ефекту Доплера
було підтверджено
в дослідах
Айвсв і Стілуелла.
У цих дослідах
спостерігалось
випромінювання
моно енергетичного
пучка іонізованих
атомів водню
для фіксованого
значення кута
.
Величина зміщення
спектральної
лінії НВ
при спостереженнях
з високою точністю
збігалася з
теоретично
обчисленою
за формулою
(13). Це доводить, що в системі відліку, зв’язаний з рухомими іонами, час протікає повільніше, ніж у системі, зв’язаній з лабораторією.
2. Застосування
Цим відкриттям Доплер зробив великий внесок в розвиток науки та техніки, зокрема це:
Доплерівський радар - радар, який вимірює зміну частоти сигналу відображеного від об’єкта. За зміною частоти обраховується радіальна складова швидкості об’єкта(проекція швидкості на пряму, яка проходить через об’єкт і радар). Доплерівські радари широко застосовуються в різних областях: для визначення швидкості літаючих апаратів, кораблів, автомобілів, гідро метеорів (наприклад, хмар), морських і річкових течій, а також інших об’єктів.
Асторонмія – по зміщенню ліній спектру визначають швидкусть руху зірок. За допомогою ефекту Доплера за спектром небесних тіл визначається їх променева швидкість. Зміна довжин хвиль світлових коливань призводять до того, що всі спектральні лінії в спектрі джерела зміщуються в сторону довгих хвиль, якщо променева швидкість його направлена від спостерігача (червоне зміщення), і в сторону коротких, якщо напрям променевої швидкості – до спостерігача. Якщо швидкість джерела мала в порівняно з швидкість світла, то променева швидкість рівна швидкості світла помноженій на зміну довжини хвилі будь-якої спектральної лінії і поділеній на довжину хвилі цієї ж лінії в рухомому джерела.
Також за збільшенням ширини ліній спектра визначають температуру зірок.
Неінвазивний вимір потоку рідини – за допомогою ефекту Доплера вимірюють швидкість потоку рідин. Перевага цього методу полягає в тому, що не потрібно поміщати датчики безпосередньо в потік. Швидкість визначається за розсіянням ультразвуку на неоднорівдностях середовища.
Автосигналізації – для виявлення рухомих об’єктів поблизу і в середині автомобіля.
2.1 Ефект Доплера в акустиці
Для звукових хвиль, без сумніву, має місце другий випадок: акустичні хвилі розповсюджуються в середовищі (газ), в середині якого можуть рухатись джерело і приймач, так що має сенс питання не тільки про їх рух один по відношенню до одного (відносний рух), але і рух їх по відношенню до середовища.
Розглянемо тому окремо обидва, випадку: а) рух джерела і б) рух приймального приладу.
а) Джерело
рухається
відносно середовища
із швидкістю
.
Швидкість хвилі
в середовищі
с — постійна,
не залежна від
руху джерела.
Хай приймач
знаходиться
в точці В і джерело
S1
рухається із
швидкістю
уздовж лінії
S1В,
що сполучає
джерело з приймальним
приладом (рис.
4).

рис.4
Хвиля, випущена в момент t1, коли, джерело знаходиться на відстані S1В = а від приладу, досягне останнього до моменту
;
хвиля,
випущена у
момент
,
досягне приймача
у момент
![]()
бо до моменту
t2
відстань між
джерелом і
приладом зробиться
рівною (а+
)
або (а —
)
залежно від
напряму руху.
Отже, хвилі,
випущені джерелом
за час
,
діють на прилади
протягом часу
.
Якщо
—
частота, джерела,
то за, час
їм буде випущено
N =
![]()
хвиль і, отже,
частота сприймана
приладом, є
.
Вона рівна
- в разі
видалення
джерела,(18)
- в разі
наближення
джерела.
Оскільки швидкість хвилі в середовищі визначається властивостями останньою, тобто не залежить від руху джерела і залишається рівною с, то в розглянутому випадку обов'язково повинно мати місце зміна довжини хвилі.
Якщо
позначити через
довжину
хвилі, спостережувану
у відсутність
руху джерела,
а через
—
довжину хвилі,
що сприймається
в разі руху
джерела, то
знайдемо
,
. (19)
Отже, при русі джерела в середовищі швидкість хвилі відносно приладу, що знаходиться в цьому середовищі, залишається постійною, а, частота і довжина хвилі, що сприймаються приймачем, змінюються. Іншими словами, досвід типа досвіду, Фізо дає для швидкості акустичної хвилі те ж значення, що і при нерухомому джерелі звука, а інтерференційний досвід — змінену довжину хвилі; це ж відноситься і до частоти, котра у випадку акустичних хвиль може спостерігатися безпосередньо, наприклад, шляхом порівняння з сиреною, звучною в унісон.
б) Приймач
рухається
відносно середовища
із швидкістю
,
швидкість хвилі
в середовищі
рівна с (рис.
5).

Рис. 5
Повторюючи
міркування,
приведені вище,
ми повинні були
б для
1
і
2
написати
відповідно:
,
![]()
бо зближення
між хвилею і
приладом відбувається
з швидкістю
(швидкість
хвилі відносно
приладу) (див.
рис. 5). Таким чином,
,
і частота, що сприймається приймачем, буде рівна
- в разі
видалення
приладу,(20)
в
разі наближення
приладу,
При русі приймача швидкість хвилі відносно його складається з швидкості хвилі відносно середовища і швидкості приладу відносно середовища, тобто рівна
.
Довжина хвилі, сприймана приймачем, залишається, таким чином, незмінною. Дійсно,
(21)
Отже, в разі руху приймача частота і швидкість хвилі відносно приладу міняються, але довжина хвилі, сприймана їм, залишається незмінною.

Рис.6
Досліди за визначенням швидкості звуку, його частоти і довжини звукової хвилі могли б підтвердити сказане.
Виведені
формули відносяться
до випадку,
коли, спостереження
виробляється
уздовж лінії
BS, по якій відбувається
рух джерела
або приладу,
Якщо напрям
спостереження
складає кут
з напрямом
руху, то в наших
міркуваннях
потрібно зробити
невеликі зміни.
По-перше, при
русі приймача,
замість
слід
підставити
,
бо саме ця величина,
дає в даному
випадку швидкість
зближення хвилі
і приладу (мал.6);
по-друге, у вираження
для
замість (а ±
)
увійде, (а ±
)
бо ВS2
= BS1±S1S2cos
.
При цьому
передбачається,
що
мало в порівнянні
з S1В=a.
Таким чином,
остаточні
результати
відповідають
заміні
на
cos
,
тобто введенню
складаючої
швидкості
уздовж лінії
SB (променева
швидкість).
Остаточно
отримаємо:
- в разі
руху джерела
, (22)
- в разі
руху приладу.
(23)
Отже, для випадку руху в середовищі ми маємо дві різні формули, які відрізняються один від одного, множником