Розробка топково-пальникового пристрою котла
Тепло, що вноситься у котел паровим дуттям (форсуночною парою) QФ., у даному проекті не передбачається, тоді:
QФ=0.
Тепло, витрачене на розкладання карбонатів при спалюванні сланців QК. Розрахунок топки ведеться для роботи на твердому паливі АШ, тому:
QК=0.
Отже, наявна теплота палива, кДж/кг:
=
=22584.
3.2 Втрати теплоти у котлі
Втрати теплоти у котлі визначаються як:
;
(3.3)
Втрата теплоти з відхідними газами визначається як різниця ентальпій продуктів згоряння на виході з котла і холодного повітря, %:
,
(3.4)
де
– ентальпія
відхідних
газів, при надлишку
повітря
і температурі
відхідних газів
,
кДж/кг (кДж/м3),
[1, табл. 2.2);
– ентальпія
холодного
повітря,
кДж/кг (кДж/м3),
(визначається
по таблиці
2.2);
- ентальпія
повітря, яке
присмоктується
в газоходи
котла,
кДж/кг;
Втрати тепла від механічної неповноти згоряння палива q4, % [1.табл.XVIII с.200]:
q4=3.
Втрати тепла від хімічної неповноти згоряння палива q3, % [1,табл.XVII, с.200]:
q3=0.
Втрати тепла у навколишнє середовище q5, % [1, табл. XVII - XIX]:
q5=0,5.
Отже втрата теплоти з вихідними газами, %:
q2=
.
Втрати теплоти від зовнішнього охолодження котла по окремих газоходах для спрощення приймаються пропорційними кількості теплоти, що віддається газами у відповідних газоходах. Тому при визначенні кількості теплоти, відданої газами, втрати від зовнішнього охолоджування враховуються введенням коефіцієнта збереження теплоти:
;
(3.5)
.
де
– ККД котла,
визначається
по (3.8).
Втрати з теплом шлаку q6 вводяться у розрахунок для всіх твердих палив при камерному спалюванні з рідким шлаковидаленням, %:
(3.6)
де
– доля золи
у шлаку;
(
)-ентальпія
золи, кДж/кг.
Доля
золи у
виносі
і ентальпія
золи визначається
по[1.табл. ХVII-XIX,
ХХI і
табл. ХIII].
=1-0,85=0,15.
Отже, втрата з теплом шлаку, %:
q6=
.
Сумарна втрата теплоти в котлі, %:
;
(3.7)
.
Коефіцієнт корисної дії (ККД) котла, %:
;
(3.8)
.
3.3 Теплота, що корисно використана в котлі
Тепло, що корисно викорастане к котлі, кДж/кг:
(3.9)
де
=
0 – кількість
тепла, віддане
окрім
перегрівача;
=0
– тепло, отримане
вторинним
перегрівачем;
=0
– тепло сприйняте
водою або
повітрям,
підігрітими
у котельному
агрегаті і
віддаваємих
на сторону,
ккал/ч.
У результаті одержимо, кДж/кг:
,
(3.10)
де
- витрата виробленої
перегрітої
пари, кг/с;
- кількість
пари що витрачається
на продувку,
кг/с;
- ентальпія
живильної води,
кДж/кг;
- ентальпія
перегрітої
пари, кДж/кг;
- ентальпія
води на лінії
насичення,
кДж/кг;
Приймемо
для даного
котла
рівне 2%.
=
0,02·640 =12,8 т/г.
Для котлів з природною циркуляцією тиск має бути таким, щоб подолати гідравлічний опір водяного економайзера і пароперегрівника і забезпечити заданий тиск пари за котлом, МПа:
,
(3.11)
де
и
–
гідравлічний
опір перегрівника
і економайзера.
Гідравлічний
опір пароперегрівника
не повинен
перевищувати
~ 10% робочого
тиску пари [1,
c.74], МПа:
;
(3.12)
![]()
Тиск в барабані, МПа:
;
(3.13)
.
Гідравлічний опір економайзера, МПа:
;
(3.14)
.
Тиск живильної води, МПа:
;
(3.15)
.
Ентальпія
перегрітої
пари
3512,2
кДж/кг ,
визначається
по таблицях
термодинамічних
властивостей
води і водяної
пари по тиску
15,2
МПа. Ентальпія
живильної води
1039,1
кДж/кг, визначається
по таблицях
термодинамічних
властивостей
води і водяної
пари по тиску
16,85
МПа і температурі
235оС.
Ентальпія води
на лінії насичення
1680,2
кДж/кг, визначається
по таблицях
термодинамічних
властивостей
води і водяної
пари по тиску
16,7
МПа.
Повна кількість теплоти, що корисно використана в котлі, кДж/кг:
177,8(3512,2-1039,1)+3,5(1680,2-1039,1)=441943,3.
3.4 Витрата палива, що подається у топку
Визначається за формулою, кг/с:
;
(3.16)
.
Для підрахунку сумарних об'ємів продуктів згоряння, повітря і теплоти, відданої газами в поверхнях нагріву, вводиться розрахункова витрата палива, яка визначається за формулою, кг/с:
;
(3.17)
.
Розрахунок
системи
пилоприготування,
пальників
та паливоподачі
ведеться
по повній
витраті
В, а тяги і
дуття по
розрахунковій
витраті
.
4. Розрахунок теплообміну в топковій камері
4.1 Геометричні характеристики топки
При розрахунку теплообміну в топковій камері необхідно визначити об'єм топки. Межами об'єму є осьова плоскість екранних труб . У вихідному перетині камери об'єм обмежується горизонтальною плоскістю, що проходить через нижню межу ширм. Ширми включаються в об’єм топки тому що крок ширм S1=720мм, S1>700мм. Нижньою межею об'єму топки служить под.
Повна поверхня стін топки Fст, м2, обчислюється як сума плоскості, що обмежує об'єм топкової камери.
Fст = SFпл . (4.1)
Площа стіни, зайнята екраном Fпл визначається по відстані між осями крайніх труб даного екрану і освітленій довжині екранних труб.
Площа
поверхні фронтальної
стіни обчислюється
за формулою,
:
FФР =F3+F4+F5; (4.2)
F3=4,2·4,05=17;
F4=8,128·20,388=165,71;
F5=1,306·8,128=10,61;
FФР=17+165,71+10,61=193,32.
Площа
поверхні задньої
стіни ,
:
FЗ= FФР=193,32
Площа поверхонь бічних стін обчислюється за формулою, м2:
Fб= F1 +2F2; (4.3)
F1=18,56·20,388=378,4;
F2=
=15,1;
Fб=378,4+2·15,1=408,6.
Поверхня двосвітного екрану, м2 :
F2х.св. =(h1+h2+h3)·a; (4.4)
F2х.св. =(20,388+1,306+4,05)·8,128=209,24.
Площа поду, м2:
Fпод= 2·l1·a; (4.5)
Fпод=2·4,571·8,128=74,3.
Площа потолка, м2:
Fпот =l3·b; (4.6)
Fпот=4,2·18,56=77,95.
Площа вихідного вікна FВО, м2:
FВО.=(l4·b)·2; (4.7)
FВО.=(8,1·18,56)·2=300,67.
Площа стін топки, м2:
Fст = Fфр + Fз + 2Fб + 2F2х.св +Fпот+Fпод + FВО ; (4.8)
Fст =193,32 +193,32 + 817,2+2·209,24+74,3+77,95 + 300,67= 2075,24.

Рисунок 4.1 - Ескіз бокової поверхні топкової камери
Ефективна товщина випромінюючого шару топки, м:
,
(4.9)
де
и
- об'єм і поверхня
стін топки,
м3, м2.
.
Відносна висота розташування пальників при їх розташуванні у декілька рядів [1, п.6В, с.26-27]:
(4.10)
Кількість пальників у залежності від їх типу та розташуванні у топці котлів різної потужності рекомендовано вибирати по [1.табл.II-3а. c.67]. Так як паливо АШ, паропродуктивність 640т/г, рекомендуєтся прийняти 8-16 вихрових пальників при зустрічному їх розташуванні.
n·1, n2 – кількість пальників у першому і другому рядах;
В1, В2 – витрата палива відповідно через кожний пальник першого і другого рядів, кг/г.
Приймаємо 16 пальників при 2-х ярусному розташуванні.
Тоді:
![]()
.
Відносна висота розташування пальників
(4.11)
![]()
![]()
4.2 Розрахункові характеристики топки
Ефективність
організації
топкового
процесу визначається
розрахунковими
характеристиками
.
Теплова напруга топкового об'єму qv, кВт/м3 характеризує умови спалювання палива. Величина qv обернено пропорційна часу перебування часток палива в топковому об'ємі за умови рівномірного заповнення об'єму продуктами згоряння (топковими газами), кВт/м3:
,
(4.12)
де В – витрата палива, кг/г;
Vт – об'єм топки, м3;
-
теплота згоряння
палива нижча,
кДж/кг.

Максимальна допустима величина теплової напруги топкового об'єму становить [qv ]= 125 кВт/м3, визначається по [1, табл.XVIII, с.200].
Теплова
напруга поперечного
перетину топки
,
МВт/м2.
Величина qf
прямо пропорційна
середній швидкості
руху топкових
газів в топці
за умови рівномірності
заповнення
перетину.
,
(4.13)
де Fт – площа поперечного перетину топки, яка дорівнює площі фронтальної поверхні, яка була визначена раніше в геометричних характеристиках топки,м2.
.
Максимальна допустима величина теплової напруги поперечного перетину топки становить [qf ]= 2,5 МВт/м2, визначається по [1, табл.II-1].
4.3 Радіаційні властивості продуктів згоряння
Основною радіаційною характеристикою продуктів згоряння служить критерій поглинальної здатності (критерій Бугера):
Вu = k∙p∙s, (4.14)
де k – коефіцієнт поглинання топкової среди, розраховується по температурі і складу газів на виході з топки. При його визначенні враховується випромінювання трьохатомних газів (RO2, H2O) і зважених в їх потоці часток сажі.
p – тиск в топковій камері, МПа;
s – ефективна товщина випромінюючого слою;
Коефіцієнт поглинання променів трьохатомними газами (RO2, H2O), 1/(мЧМПа)
,
(4.15)
де
rn –
об'ємна сумарна
частка трьохатомних
газів ( табл.
2.1),
;
- заздалегідь
прийнята температура
газів на виході
з топки, К;
=1323.
Коефіцієнт поглинання променів частками сажі, 1/(мЧМПа):
,
(4.16)
де
- співвідношення
вуглецю і водню
в робочій масі
палива.
.
.
Коефіцієнт поглинання топкового середовища при спалюванні твердого палива, 1/(мЧМПа):
.
(4.17)
Коефіцієнт послаблення променів золовими частками, 1/(м·МПа):
(4.18)
де
– щільність
димових
газів,
приймається
рівною
1,3 кг/м3;
– безрозмірна
концентрація
золи у
димових
газах (визначається
по 1. формула
4-11, с.16.);
-
визначається
по номограмі
4 [I, с. 243.];
-середній
(по питомій
поверхні)
діаметр
золових
часток,
;
його значення
наведені
в [1.таблица
6-1,с.25.]
![]()
=0,146.
.
Критерій Бугера:
Bu=0,946Ч0,1Ч6,57=0,6215.
4.4. Розрахунок теплообміну в топці
Розрахунок теплообміну в топці котла заснований на застосуванні теорії подібності до процесу теплообміну між топкового середовища і поверхнями нагріву котла, які утворюють активний топковий об'єм пристрою.
Як
визначальний
критерій теплообміну
використовують
безрозмірну
температуру
на виході з
топки
,
К, яка характеризує
зниження температури
топкових газів
на виході з
активного
топкового
об'єму,
,
К, порівняно
з теоретичною
температурою
продуктів
згоряння палива
,
К.
Величина
визначається
за формулою:
,
(4.19)
де М – безрозмірний параметр розподілу температур по довжині (уздовж осі пальників) топки, який залежить від виду спалюваного палива, способу його спалювання, типа пальникових пристроїв і розміщення їх в топковій камері.
При камерному спалюванні низькореакційних палив (АШ):
М = 0,56-0,5·xп, (4.20)
де хп – відносний рівень розташування пальників в топці.
М = 0,56-0,5·0,25=0,435.
Во – безрозмірний критерій Больцмана, що характеризує зв'язок між кількістю теплоти, переданою середою з оптичними властивостями абсолютно чорного тіла і геометричними розмірами топкової камери:
,
(4.21)
де
– розрахункова
витрата палива,
м3/с.
Середня сумарна теплоємність топкових газів (продуктів згоряння), кДж/м3 визначаються по формулі:
,
(4.22)
де
- корисне тепловиділення
в топці, кДж/кг;
-
ентальпія
продуктів
згоряння 1 кг
палива на виході
з топки при
температурі
і надлишку
повітря aт
;
-
температура
на виході з
топки;
-
теоретична
(адіабатна)
температура
горіння, оС,
визначається
по корисному
тепловиділенню
в топці,
=
.
,
(4.23)
де
,
- відповідно
робоча теплота
палива,
кДж/кг і
втрати теплоти
з механічним
та хімічним
недопалюванням,
з теплом шлаку,
% (визначені
при розрахунку
теплового
балансу котла);
-
теплота внесена
до топки повітрям,
кДж/кг:
(4.24)
Величина
присосів
у топці
=0,05
і у
пилоприготувальній
системі
= 0,1 вихзначаються
по [I, табл. ХVI, с.
198].
Так
як температура
гарячого
повітря
=4000С, визначаємо
ентальпію
=3276,6 кДж/кг
[I. табл. ХIV,
с. 180],
300С,
255,6
кДж/кг.
=(1,2-0,05-0,1)·3276,6+(0,05+0,1)·255,6=3478,7;
;
;
sо – коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла; sо = 5,67Ч10-11 кВт/(м2ЧК4);
yср – середній коефіцієнт теплової ефективності екранів топки, характеризує частку теплоти, яку вони сприймають, визначається за формулою:
,
(4.25)
де
- площа поверхні,
що сприймає
теплоту, м2;
Fст – повна поверхня стін топкової камери, обчислена по розмірах поверхонь, які захищають активний топковий об'єм, м2;
- кутовий
коефіцієнт
ділянки стіни
топки,
визначається
по [1, номограма1,
стр. 240] залежно
від поверхні.
На неекранованих ділянках (у зонах розміщення амбразур горілок, лазів, лючків та ін.) x=0. Для ошинованих частин екранів, а також