Тепловое расширение тел
Анізотропію теплопровідності ілюструють плавленням парафіну або воску, нанесених на поверхню пластинки, вирізаної з кристала кварцу або гіпсу. Якщо торкнутись гарячою голкою до кварцової або гіпсової пластинок, то поверхня, на якій плавиться парафін, матиме вигляд овала, а скляної – вигляд круга.
Особливо цікавою є анізотропія росту кристалів. Якщо взяти досить великий кристал, наприклад кристал галуна, спиляти його вершини, а потім, обв'язавши кристал ниткою, відзначити вузликами попередні положення вершин і помістити в перенасичений розчин галуна, то побачимо, що кристал відновить свою попередню форму: на місцях спиляних вершин утворяться нові вершини. Отже, кристал росте неоднаково в різних напрямах.
Пояснюють, що анізотропія властивостей – наслідок упорядкованого розміщення частинок у кристалах. Анізотропія буває лише в монокристалів. Більшість твердих тіл – полікристали. Кожному монокристалику, що входить до складу полікристала, властива анізотропія тих чи інших властивостей. Але оскільки всі вони зрослися в повному безпорядку, то в полікристалах переважаючого напряму немає. Тому полікристалічні тіла ізотропні, тобто їхні властивості однакові в усіх напрямах, хоч кожний окремий кристалик – анізотропний. Те, що полікристали складаються з безлічі зерен – кристаликів, слід показати на зламі цинкової пластинки.
Серед тіл, які зберігають свій об'єм (як рідини) і форму, є й такі, що перебувають не в кристалічному, а в аморфному стані. Скло, клей, віск, парафін, пластилін, асфальт, різні смоли, янтар, багато пластмас – приклади речовин в аморфному стані. Під зовнішнім впливом аморфні тіла проявляють одночасно пружні властивості (як тверді тіла) і текучість (як рідини). У випадку короткочасної дії (удару) вони поводяться як тверді тіла і від сильного удару розколюються на частини. Якщо ця дія тривала, то аморфні тіла «течуть».
Так, наприклад, грудка смоли поступово розтікається на твердій поверхні. Аморфні тіла ізотропні, тобто їхні властивості однакові в усіх напрямах.
Аморфні тіла не мають певних температур плавлення і тверднення. З твердого стану в рідкий вони переходять, поступово розм'якшуючись, а з рідкого в твердий, - поступово тужавіючи. Для аморфних тіл немає такої температури, вище від якої речовина була б у рідкому стані, а нижче – в твердому.
Звертають увагу учнів, що в аморфних тілах розміщення частинок має близький порядок. Частинки аморфних тіл у твердому стані розміщені так само хаотично, як і в рідкому. Рідина й аморфне тіло відрізняються одне від одного лише ступенем рухливості частинок - часом їхнього «осілого життя». Під час тверднення аморфної речовини кінетична енергія хаотичних рухів частинок поступово зменшується, але їхня потенціальна енергія стрибкоподібно не зменшується. Внутрішня енергія речовини в аморфному стані трохи більша, ніж у кристалічному, бо впорядкованому розміщенню середніх положень частинок у положеннях рівноваги відповідає найменша потенціальна енергія частинок. Тому можливий самовільний перехід речовини з аморфного стану в кристалічний.
Учні мають бути підведені до розуміння того, що частинки аморфних тіл у твердому стані коливаються, аналогічно частинкам у рідинах, навколо хаотично розміщених вузлів. Однак частинки аморфного тіла з одного положення рівноваги в інше переміщаються через такі великі проміжки часу, що практично аморфні тіла є твердими тілами.
Після цього можна пояснити різницю в характері плавлення кристалічних і аморфних речовий. Для перетворення речовини з твердого кристалічного стану в рідкий необхідно зруйнувати впорядкованість у розміщенні частинок тіла. Для цього має бути витрачена енергія, яку тіло дістає у вигляді так званої теплоти плавлення. При температурі плавлення за рахунок цієї енергії змінюється характер хаотичного руху частинок кристалічного тіла. Частішають їх стрибки з одного положення рівноваги в інше і порушується порядок розміщення. Такий процес саме і є переходом тіла з кристалічного стану в рідкий (аморфний). При переході речовини з кристалічного стану в рідкий стрибкоподібно збільшується потенціальна енергія атомів і молекул.
На основі отриманого раніше матеріалу вводиться поняття теплового розширення тіл. Учням пояснюється, що як для кристалічних тіл так і для аморфних тіл характерним є теплове розширення, яке можна пояснити так: при нагріванні амплітуда коливань частинок у вузлах решітки буде зростати і за рахунок цього зростають лінійні розміри тіла. Таке пояснення можна дати і зростанню об’єму тіла при нагрівання.
Для
характеристики
теплового
розширення
тіл використовується
коефіцієнт
теплового
розширення
твердих тіл
:
,
.
Введення цих коефіцієнтів можна закріпити демонстрацією вимірювання коефіцієнта теплового розширення наприклад води, в хімічних циліндр (або капіляр чи трубку) наливають гарячу воду, термометром вимірюють температуру води. При охолодженні води її об’єм зменшиться. Зменшення об’єму модна визначити і розрахувати коефіцієнт теплового розширення води:
Початковий
об’єм води
рівний:
,
тоді
.
![]()
Тоді підставивши отримані формули ми одержимо:

Отримане значення коефіцієнта об’ємного теплового розширення потрібно порівняти із табличним значенням його.
Для розмірів
твердого тіла
при нагріванні
можна записати
рівність:
.
А для об’ємного
розширення:
.
При введенні
даних формул
потрібно
користуватися
аналогією із
формулою для
температурної
залежності
питомого опору
від температури:
,
де
- у даному випадку
температурний
коефіцієнт
опору. Дані
формули аналогічні.
Введені формули
потрібно закріпити
розв’язком
завдань.
Висновок.
Вивчення фізики має на меті формування спеціаліста в точних науках, інженера, фізика, хіміка. Для цього слугує поглиблений, або як його ще називають профільний курс фізики. У профільний курс фізики входить достатньо багато питань, які не розглядаються у стандартному курсі, або ж розглядаються досить поверхово. Одним із таких питань є теплове розширення тіл. Слід відмітити, що раніше, за часів СРСР теплове розширення тіл вивчалося у стандартному курсі фізики. Але в наш час воно із стандартного курсу виключене.
У роботі було розглянуто методику викладання теплового розширення твердих тіл у класах із поглибленим вивченням фізики, було розглянуто також питання, які частково відносяться до теплового розширення тіл та використовуються для пояснення даного фізичного явища. Результати розгляду даного питання викладено у вигляді планів-конспектів уроків.
Вивчення теплового розширення твердих тіл має на меті формування цілісної фізичної картини світу, розвиток кругозору учня, проведення лабораторної роботи та розв’язування вправ та завдань дозволить сформувати вміння та навики розв’язку завдань по даній темі, проведення вимірювань, користування вимірювальними приладами.
Додаток 1. План-конспект уроку. Вивчення теплового розширення тіл.
| Тема заняття: | Вивчення теплового розширення тіл |
| Тип заняття: | Урок вивчення нового матеріалу. |
| Мета заняття: |
Встановити поняття коефіцієнта теплового розширення тіл та його взаємозв’язок із будовою речовини, Сформувати вміння та навики розв’язку задач та завдань на використання поняття теплового розширення твердих тіл. |
| Прилади та матеріали: | Лінійка, мікрометр. |
Основні етапи уроку.
Актуалізація опорних знань.
Розгляд нового матеріалу.
Закріплення нового матеріалу.
Висновки та результати уроку.
Основні етапи уроку.
Актуалізація опорних знань.При проведенні актуалізації опорних знань із фізики потрібно нагадати основні поняття будови твердих речовин. Для цього можна використати наступні питання:
Які види речовин вам відомі?
Охарактеризуйте аморфний стан речовини.
Охарактеризуйте кристалічний стан речовини.
Які відмінності будови аморфних та кристалічних речовин?
Які типи зв’язків ви знаєте. Дати їх характеристику.
Розгляд нового матеріалу.
Із підвищенням
температури
відбувається
теплове розширення
твердих тіл.
Очевидно, що
при нагріванні
зростає амплітуда
коливань атомів
та молекул в
вузлах кристалічної
гратки і об’єм
кристала збільшується
при збільшенні
середньої
відстані між
частинками.
Кількісно
теплове розширення
характеризують
за допомогою
коефіцієнта
лінійного
та об’ємного
розширення
:
,
.
Тоді для розмірів твердого тіла можна записати рівність:
![]()
![]()
Для конструкційних
твердих тіл
можна приблизно
вважати, що
,
а із значеннями
величин коефіцієнта
теплового
розширення
твердих тіл
можна ознайомитися
у таблиці Додатку
3. рівність
найбільш точно
справджується
для аморфних
тіл та кристалів
кубічного виду.
Для твердих
тіл величина
порядку
.
Коефіцієнт
лінійного
розширення
мало залежить
від температури.
Табличні значення
володіють
достатньою
точністю в
інтервалі
температур
від 0єС
до 100 єС.
Для більшості
твердих тіл
.
Це цілком природно,
оскільки більш
інтенсивний
тепловий рух
ніби розштовхує
частинки. Досить
мале значення
коефіцієнта
розширення
для плавленого
кварцу та інвару.
Ці матеріали
широко використовують
у точному
приладобудуванні,
коли потрібно
уникнути зміни
розмірів деталей
при коливанні
температур.
Для різних напрямків у кристалах відстані між структурними частинками та сили взаємодії між ними не однакові. Отже теплове розширення у кристалах має анізотропний характер. Лінійні коефіцієнти розширення залежать від симетрії кристала.
Закріплення нового матеріалу.Для закріплення нового матеріалу можна запропонувати наступні питання:
Які пристрої називають дозиметрами?
Який поділ реєструючи пристроїв ви знаєте?
Які методи реєстрації радіоактивних випромінювань ви можете привести?
Охарактеризуйте сцинтиляційний спосіб реєстрації радіоактивних випромінювань.
Охарактеризуйте іонізаційний спосіб реєстрації радіоактивних випромінювань.
Охарактеризуйте фотографічний спосіб реєстрації радіоактивних випромінювань.
Охарактеризуйте біологічний спосіб реєстрації радіоактивних випромінювань.
Охарактеризуйте калориметричний спосіб реєстрації радіоактивних випромінювань.
Охарактеризуйте хімічний спосіб реєстрації радіоактивних випромінювань.
Охарактеризуйте будову та призначення дозиметра-радіометра «Белла».
Охарактеризуйте будову та призначення радіометра ДП-5А.
Для закріплення матеріалу можна також запропонувати провести розв’язування наступних завдань, які стосуються питань теплового розширення твердих тіл:
Визначити
різницю в кількостях
обертів колеса
електровоза
літом при
температурі
і взимку при
температурі
на шляху пробігу
L
= 50 км, якщо радіус
колеса при 0
°С R0
= 80 см, а коефіцієнт
лінійного
теплового
розширення
.
Якої
довжини при
0° С слід взяти
мідну і залізну
дротини,
щоб
різниця їх
довжин при
довільних
температурах
залишалась
не
змінною
і дорівнювала
10 см? (
,
).
До
мідної дротини
радіуса
підвішений
вантаж, під
дією
якого дротина
набула такого
самого видовження,
як при нагріванні
на
.
Знайти масу
т
вантажу.
При
нагріванні
деякого металу
від
іь
до
![]()
його
густина зменшилась
в 1,027 раза. Знайти
для цього металу
середній
коефіцієнт
об'ємного теплового
розширення.
Годинник
з металевим
маятником
поспішає на
8,0 с за добу
при
температурі
3°С і відстає
на 7,0 с за добу
при температурі
23°С.
Знайти
середній коефіцієнт
лінійного
теплового
розширення
матеріалу
маятника і
температуру,
при якій годинник
буде йти правильно.
Висновки та результати уроку.
Запропонувати висновки та результати уроку сформулювати учням.
Додаток 2. Лабораторна робота. Вимірювання коефіцієнта теплового розширення твердих тіл.
| Тема заняття: | Вимірювання коефіцієнта теплового розширення твердих тіл. |
| Тип заняття: | Лабораторна робота |
| Мета заняття: |
Сформувати вміння та навики вимірювання коефіцієнта теплового розширення твердих тіл, Сформувати вміння та навики користування вимірювальними приладами. |
| Прилади та матеріали: | Лінійка, нагрівник, прилад Менделєєва (металева трубка), мікрометр, колба скляна. |
Основні етапи уроку.
Інструктаж по техніці безпеки.
Вивчення методики роботи із установкою по вимірюванню коефіцієнта теплового розширення твердих тіл.
Проведення вимірів коефіцієнта теплового розширення твердих тіл.
Проведення необхідних розрахунків та визначення похибки вимірювань.
Основні етапи уроку.
Інструктаж по техніці безпеки.
При виконанні лабораторної роботи передбачається користування нагрівними приладами та електронагрівниками. Тому потрібно провести інструктаж по техніці безпеки при поводженні на нагрівними приладами на електричним струмом.
Розглянути прилад для вимірювання коефіцієнта теплового розширення твердих тіл. При відсутності приладу Менделєєва у шкільному кабінеті фізики його можна замінити за допомогою металевої трубки (алюміній, залізо, мідь) та мікрометра. Зовнішній вигляд приладу приведено на рисунку.

Хід роботи.
Закріпити
гвинтом правий
кінець трубки,
виміряти величину
.
Встановити стрілку індикатора (мікрометра) на нуль.
пропускати
водяну пару
із нагрівника
– кип’ятильника
протягом 10 –
15 хвилин, поки
не перестануть
змінюватися
покази термометрів
на приладі.
Середнє арифметичне
показів термометрів
взяти за кінцеву
температуру
:
.
За температуру
взяти покази
термометрів
до початку
досліду.
За
допомогою
індикатора
(мікрометра)
визначити
видовження
трубки
.
Після закінчення досліду охолодити трубку та повторити дослід із іншим матеріалом трубки.
Провести необхідні розрахунки та зробити висновки.
Провести виміри та розрахунки коефіцієнта теплового розширення твердого тіла.
Сформулювати висновки.
Додаткове завдання.
Якої
довжини при
0° С слід взяти
мідну і залізну
дротини,
щоб
різниця їх
довжин при
довільних
температурах
залишалась
не
змінною
і дорівнювала
10 см? (
,
).
До
мідної дротини
радіуса
підвішений
вантаж, під
дією
якого дротина
набула такого
самого видовження,
як при нагріванні
на
.
Знайти масу
т
вантажу.
При
нагріванні
деякого металу
від
іь
до
![]()
його
густина зменшилась
в 1,027 раза. Знайти
для цього металу
середній
коефіцієнт
об'ємного теплового
розширення.
Додаток
3. Таблиця значень
температурного
коефіцієнта
лінійного
розширення,
.
| Речовина |
|
|
| Алмаз | 0 – 78 | 1,2 |
| Алюмель | 20 | 13,7 |
| Алюміній | 0 – 100 | 23,1 |
| Амінопласти | 20 | 25 – 53 |
| Барій | 0 – 300 | 19,45 |
| Берилій | 0 | 10,5 |
| Берилій | 1200 | 23,7 |
| Бор | 20 | 2,0 |
| Бронза | 20 | 14,9 – 20,4 |
| Ванадій | 20 | 7,8 |
| Вініпласт | 20 | 40 |
| Вісмут | 20 – 100 | 13,45 |
| Вольфрам | 0 | 4,3 |
| Віск | 0 – 100 | 240 |
| Гадоліній | 30 – 950 | 9,7 |
| Галій | 20 | 18,1 |
| Гафній | 0 – 200 | 1,15 |
| Германій |
- 225 27 |
0,00 5,75 |
| Гетинакс | 20 | 20 |
| Гольмій | 40 | 9,5 |
| Граніт | 20 | 8,3 |
| Графіт | 0 | 7,1 |
| Диспрозій | -100 – 1000 | 11,8 |
| Європій | -200 – 780 | 26 |
| Залізо |
0 0 – 700 |
11,9 15,0 |
| Золото | 20 | 14,5 |
| Інвар | 1100 | 20,15 |
| Індій | 20 - 100 | 30,5 |
| Йод | 0 | 93 |
| Іридій |
0 1750 |
6,5 10,76 |
| Ітербій | 27 – 700 | 29,9 |
| Ітрій | 400 | 10,8 |
| Кадмій | 0 | 29 |
| Калій | 0 | 84 |
| Кальцій | 30 | 22,5 |
| Капрон | - | 100 |
| Каучук | 20 | 66 |
| Кварц |
196 – 16 0 - 1200 |
0,256 0,585 |
| Кобальт |
0 900 |
12 16,9 |
| Ковар | 25 – 300 | 5,0 |
| Константан | 20 | 14,4 |
| Копель | 20 | 14 |
| Кремній | 27 | 2,33 |
| Лантан | 20 – 1100 | 8,7 |
| Латунь | 20 | 17 – 22,7 |
| Лід | - 10 – 0 | 50,7 |
| Літій | 20 | 56 |
| Лютецій | 400 | 12,5 |
| Магній | 20 – 100 | 25,9 |
Список використаної літератури.
Гончаренко С. У. Методика навчання фізики. Механіка. – К.: Освіта, 1986. – 208 с.
Гончаренко С. У. Методика навчання фізики. Молекулярна фізика. – К.: Освіта, 1986. – 208 с.
Дущенко В. П., Кучерук И. М. Общая физика. – К.: Высшая школа, 1995. – 430 с.
Зисман Г. А., Тодес О. М. Курс общей физики. В 3 т. – М.: Наука, 1995. – 343 с.
Кабардин О.Ф., Орлов В.А., Шефер Н.И. Факультативный курс физики. 9 класс. 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1979. – 208 с.
Курс фізики. Г.Ф. Бушок, Г.Ф. Півень. - К.:Вища школа, 1987.
Кухлинг Х. Справочник по физике: Пер. с нем. – М.: Мир, 1983. – 520 с.
Практикум із фізики в середній школі. Посібник для вчителя. Під ред. Бурова О. В. – К.: радянська школа. 1990, 175 с.
Програмно-методические материалы: Физика. 7-11 классы. / Сост. В.А. Коровин, Ю.И. Дик. – М.: Дрофа, 1998. – 224 с.
Савельев И.В. Курс общей физики. В 3 Т., Электричество и магнетизм. – М.: Наука, 2003. - Т.3. – 387 с.
Физика и научно - технический прогресс. Книга для учителя. Под ред. Глазунова А. Т. – М.: Просвещение, 1988, 124 с.
Яворский Б. М., Детлаф А. А. Справочник по физике. – М.: Наука, 1982. – 846 с.
Элементарный учебник физики. Т.2. Под ред. Г.С. Ландсберга. – М.: Наука, 1966.
34