Гази у зовнішньому силовому полі та основи термодинаміки
– У природі неможливий процес, єдиним результатом якого був би перехід теплоти повністю в роботу /М. Планк/.
– Теплота не може сама собою переходити від тіла з нижчою температурою до тіла з вищою температурою /К. Клаузіус/.
– Неможливо побудувати вічний двигун другого роду, тобто двигун, який працював за рахунок охолодження якого-небудь одного тіла.
Наведені формулювання другого закону термодинаміки – це одержані в результаті дослідів аксіоми. Строге математичне формулювання цього закону можна подати за допомогою нової функції стану-ентропії:
З другого закону термодинаміки слідує, що дві форми передачі енергії і робота і теплота нерівноцінні.
Максимальний ККД теплової машини
Всі теплові двигуни незалежно від їх конструкції рішають одну і ту ж задачу – перетворення внутрішню енергію палива в механічну. Енергія, яка виділяється під час згорання палива через теплообмін передається газу. Газ, розширяючись, виконує роботу проти зовнішніх сил і приводить в рух будь-який механізм. Принципова схема теплового двигуна наведена на рис. 1а Тепловий двигун складається з 3 основних часин: робочого тіла, Р нагрівника, холодильника.

Рис. 1
Робоче тіло
/ газ або пара
/ під час розширення
з стану А в стан
В /рис. 1б / виконує
роботу, одержавши
від нагрівника
кількість
теплоти Q. Робота
чисельно дорівнює
1А В2. За рахунок
згорання палива
температура
нагрівника
Т стала. В процесі
стискання
робоче тіло
передає деяку
кількість
теплоти Q холодильнику,
який має температуру
.
При цьому газ
переходить
з стану В у стан
А і зовнішні
сили виконують
роботу А2,
яка чисельно
дорівнює площі
1 А б В 2. Таким
чином, тепловий
двигун повинен
працювати по
коловому процесу,
або циклічно.
К о л о в и
м процесом, або
циклом називають
такий процес,
в результаті
якого термодинамічна
система повертається
в початковий
стан через інші
проміжні стани.
При цьому внутрішня
енергія набуває
початкового
значення. Робота
циклу
і чисельно
дорівнює площі
замкненого
циклу. Видно,
що
і
![]()
.
Такий цикл
називають
прямим. Якщо
цикл здійснюється
проти годинникової
стрілки, то
робота була
б від’ємною
.
Такий цикл
називають з
в о р о т н и м /цикл
холодильної
машини/.
За прямим
циклом працюють
теплові машини.
Оскільки після
виконання циклу
DU
= 0, то робота
циклу виконується
за рахунок
одержаної і
переданої
теплоти, тобто
.
Коефіцієнтом корисної дії /ККД/ двигуна i називають відношення корисної роботи до енергії, яку робоче тіло одержує від нагрівача:
.
Дослідами було встановлено, що найбільший ККД мають двигуни, що працюють за циклом Карно, в яких немає жодних витрат на теплопровідність, тертя, випромінювання, тощо. Робочою речовиною є ідеальний газ. Цикл Карно складається з двох ізотерм і двох діабат /рис. 2/.

Рис. 2
На ділянці 1–2 /ізотерма/ ідеальний газ за рахунок одержаної теплоти Q від нагрівальника виконує роботу, ізотермічно розширюючись. При цьому DU = 0, бо T = const. На ділянці 2–3 /адібата/ газ виконує роботу за рахунок зменшення внутрішньої енергії, бо газ не одержує теплоти. У процесі ізотермічного стискання /ділянка 3–4/ внутрішня енергія не змінюється, холодильнику передається теплота.
У процесі адіабатичного стискання /ділянка 4–1/ робота витрачається на підвищення внутрішньої енергії. Таким чином, газ повертається в свій початковий стан, до початкового значення внутрішньої енергії. Після виконання циклу в роботу перетворено / Q1 –Q2 / теплоти, якщо Q1 і Q2 виразити через роботу в ізотермічному процесі, то одержимо ККД цього циклу:
,
де Т1
– температура
нагрівника,
Т2-температура
холодильника.
Отже, ККД двигуна, що працює за циклом Карно визначається тільки абсолютними температурами нагрівника і холодильника, і не залежить від роду робочої речовини. З цього рівняння випливають такі висновки:
Для підвищення ККД теплової машини треба збільшувати температуру нагрівальника і зменшувати температуру холодильника.
ККД ідеальної теплової машини має максимальне значення, яке менше від 1, а для реальної ККД – завжди менший ККД циклу Карно.
Поняття про ентропію
Відомо, що внутрішня енергія тіла або системи складається з енергії всіх видів внутрішнього руху в тілі і енергії взаємодії усіх частинок цього тіла або системи. При цьому внутрішня енергія U є однозначною функцією стану тіла або системи. З другого закону термодинаміки випливає, що існує і друга величина, що характеризує однозначно стан термодинамічної системи – це ентропія S.
Щоб пояснити
зміст поняття
ентропії, розглянемо
ізотермічний
процес, в якому
тіло одержує
теплоту Q від
нагрівника
з температурою
Т. Тоді відношення
теплоти Q, одержаної
в ізотермічному
процесі, до
температури
Т, при якій
здійснюється
теплопередача,
називають
приведеною
теплотою
Q і
.
При нагріванні
,
то при охолодженні
.
Якщо процес
неізотермічний,
то його розбивають
на такі нескінченно
малі ділянки,
на яких
,
і тоді на цій
малій ділянці
.
Для довільного процесу із стану А1 і В /рис. 1б/ одержимо
,
для оборотного колового процесу А а В б А:
.
Можна показати, що для будь-якого оборотного циклу /процес, при якому система з початкового стану переходить в інший і знову повертається в попередній стан без змін не тільки в системі, а і в навколишньому середовищі/. Приведена теплота дорівнює нулю:
.
Це означає,
що
є
повним диференціалом
деякої оборотної
функції:
Функція, диференціал якої дорівнює приведеній теплоті, називають ентропією системи – це однозначна функція, що характеризує стан системи. Якщо dQ>0, то і dS>0 – тіло нагрівається і його ентропія зростає, і навпаки.
Розглянемо важливіші властивості ентропії:
Ентрорпія системи, що здійснює оборотний цикл, не змінюється:
;
.
Ентропія замкненої системи при будь-яких процесах в ній не зменшується DS і 0. Знак рівності відноситься до оборотних, а знак нерівносі – до необоротних процесів.
Для приклада
обчислимо зміну
ентропії ідеального
газу. За першим
законом термодинаміки
і тоді
,
де
,
а
.
Враховуючи
рівняння
,
одержимо:
,
і тоді
.
При переході із стану 1 в стан 2 зміна ентропії дорівнює:
.
Таким чином, зміна ентропії ідеального газу не залежить від виду процесу переходу 1®2, а залежить тільки від початкового /V1, Т1/ і кінцевого стану / V2, Т2/ газу.
Будь-яке макроскопічне тіло складається з великої кількості частинок, які рухаються і взаємодіють між собою. При нагріванні тіла і виконанні роботи рух частинок змінюється. Тому, другий закон термодинаміки є статистичним законом. Він виражає необхідні закономірності хаотичного руху великої кількості частинок, що входять до складу системи. Причому, стан системи характеризують термодинамічною імовірністю. Вона дорівнює числу мікро підрозділів частинок по координатам і швидкостям, якими можна здійснити такий макро підрозділ.
Між ентропією S і термодинамікою імовірністю /р/ існує зв’язок, який називають розподілом Больцмана
,
де k – стала Больцмана, Т – абсолютна температура. Суть зв’язку між ентропією і термодинамічною імовірністю полягає в тому, що чим більша імовірність стану, тим більша ентропія цього стану. Тобто ентропія – міра безладдя. З формули Больцмана випливає наступне статистичне тлумачення 1-го закону термодинаміки: всі процеси протікають так, що імовірність стану може тільки зростати /або залишатись сталою/. Наприклад: розширення газу в пустоту, дифузія газів. Всі реальні процеси необоротні, тому з формули Больцмана витікає: будь-який необоротний процес – це перехід системи від менш імовірного стану до більш імовірного.
Висновки
Перший закон термодинаміки – це закон збереження енергії в теплових процесах:
![]()
![]()
Напрямок протікання будь-якого процесу визначає другий закон термодинаміки: теплота не може сама собою переходити від тіла з нижчою температурою до тіла з вищою температурою.
Теплова машина – це пристрій, який перетворює внутрішню енергію палива в механічну енергію. Максимальний ККД такої машини визначається температурою нагрівальника та холодильника
.
Функція стану системи, крім внутрішньої енергії, є ентропія. Всі реальні процеси напрямлені у бік зростання ентропії.
Ентропія – це статистичне тлумачення другого закону термодинаміки.