Квантова природа випромінювання
найбільш ефективну дію здійснюють ультрафіолетові промені;
під дією світла речовина втрачає тільки негативні заряди;
сила струму, яка виникає під дією світла, прямо пропорційна його інтенсивності.
У 1899 р. фізики Ф. Ленард і У. Томсон методом відхилення зарядів у електричному й магнітному полях визначили питомий заряд частинок, які вириваються світлом з катода, довівши, що ці частинки є електронами (рис. 10).
Це було підтверджено в 1922 р. дослідами А.Ф. Йоффе й Н.И. Добронравова, які досліджували фотоефект на мікроскопічних заряджених металевих порошинах.

Рис.10
Внутрішній фотоефект - це викликані електромагнітним випромінюванням переходи електронів усередині напівпровідника або діелектрика із зв'язаних станів у вільні стани без вильоту назовні. У результаті концентрація носіїв струму усередині тіла збільшується, що приводить до виникнення фотопровідності (підвищенню електропровідності напівпровідника або діелектрика при його освітленні) або до виникнення е.р.с.
Вентильний фотоефект - виникнення е.р.с. при освітленні контакту двох різних напівпровідників або напівпровідника й металу (при відсутності зовнішнього електричного поля). Вентильний фотоефект відкриває, таким чином, шляхи для прямого перетворення сонячної енергії в електричну.
6. Ефект Компотна
У свій час був проведений експеримент, який мав підтвердити корпускулярну природу світла, тобто проявлення корпускулярних власти- востей світла при його взаємодії з речовиною. Прикладом такого розсіювання світла на електронах атомів є синє небо. Електрони атомів у верхніх шарах атмосфери коливаються у полі падаючих хвиль з частотою хвилі, випромінюючи вторинні хвилі з тією ж частотою, а вони створюють розсіяне світло. Наведений приклад пояснюються взаємодією світла з речовиною, і підпадає під корпускулярну теорію. Відповідно до корпускулярної теорії розсіювання світлових променів відбувається трохи інакше.
На електрон налітає фотон, який наділений відповідною енергією і імпульсом. Відбувається зіткнення, яке не можна порівняти із зіткненням більярдних куль.

Рис.12
Електрон
і фотон якось
між собою
взаємодіють,
а потім розлітаються.
Якщо припустити
що електрон
нерухомий і
наділений лише
енергію спокою,
то після взаємодії
з фотоном його
енергія зросте,
а енергія фотона
зменшиться,
тобто:
.
Виходить, розсіяні
фотони мають
меншу частоту,
ніж частота
падаючого
світла. Подивимося
тепер кількісно.
Енергія
фотона до зіткнення
,
а електрона
до зіткнення
дорівнює енергії
спокою
.
Після зіткнення
фотон набуває
енергії
,
а електрон –
.
Імпульс фотона
у проекції на
вісь x до зіткнення
дорівнює
,
а після зіткнення
.
Відповідно
у проекції на
вісь y
імпульс фотона
до зіткнення
дорівнює 0, а
після зіткнення
.
Закони збереження
енергії і імпульсу
дають три рівняння:
,
(18)
,
(19)
.
(20)
Ці
три рівняння
описують зіткнення
фотона з електроном.
Якщо вважати
відомими величинами
,
а невідомими
величини:
,
а також кути
,
то маємо п'ять
невідомих
величин у трьох
рівняннях. Це
означає, що
однозначно
описати результат
зіткнення
фотона і електрона
не можна.
Від
кута
можна позбутися,
якщо рівняння
(19) і (20) піднести
до квадрату
і додати, одержимо
.
(21)
Будемо
визначати
частоту розсіювання
у вигляді функції
від кута розсіювання,
тобто
.
Піднесемо
рівняння (18) до
квадрату і
розв’яжемо
систему разом
з рівнянням
(21), тобто
,
.
Знайдемо
,
врахувавши
що
і
,
одержимо
.
(22)
Вираз
(22) дає можливість
визначити
імпульс розсіяного
фотона, вираженого
через імпульс
падаючого
фотона і кут
розсіювання
.
З формули
(22) випливає, що
якщо
,
то
,
тобто частота
розсіяного
світла приблизно
збігається
з частотою
падаючого
світла. В цьому
випадку працює
хвильова природа
світла. При
великих частотах
падаючого
світла, частота
розсіяного
світла стає
меншою частоти
падаючого, а
це є гарним
підтвердженням
корпускулярної
природи світла.
Залежність
частоти розсіяного
світла від
частоти падаючого
світла легко
одержати з
формули (22), замінивши
на
і
на
,
як це показано
формулою (23)
(23)
Ефект Комптна є наглядним прикладом підтвердження корпуску- лярних властивостей світла.