Xreferat.com » Рефераты по физике » Визначення кількості витків в обмотках трансформатора

Визначення кількості витків в обмотках трансформатора

і послаблення (б) двох хвиль при їх складуванні


      1. Порядок виконання роботи


4.1 Старанно потерши скляні пластинки, скласти їх разом і стиснути пальцями.

    1. Розглянути пластинки у відбитому світлі на темному фоні. При цьому пластинки слід розміщувати так, щоб на поверхні скла не виникали яскраві полиски (бліки) від вікон чи білих стін.

    2. Зверніть увагу, що в окремих місцях дотику пластинок виникає інтерференційна картина у вигляді яскравих кільцеподібних або неправильної форми смуг. Змінивши стискання пластин, розглянути зміну форми й розміщення інтерференційних смуг.

    3. Опустивши дротяну рамку в мильну воду, а потім витягнувши її, домогтися утворення мильної плівки.

    4. Спрямувавши на плівку за допомогою лінзи біле світло, спостерігати виникнення на екрані інтерференційної картини у відбитому світлі у вигляді кольорових горизонтальних смуг (Малюнок 1).


      1. Контрольні запитання


    1. Які світлові хвилі називають когерентними?

    2. Назвіть необхідні умови спостереження інтерференції світла.

    3. Яким шляхом можна здобути когерентні хвилі від звичайного

джерела спонтанного випромінювання світла?

    1. Навіщо дві скляні пластинки складають разом, а після їх стискають пальцями?

    2. Як виглядає інтерференційна картина при освітленні плівки монохроматичним, білим світлом?

    3. Чому відповідають на екрані темні і світлі смуги при спостереженні інтерференції?

    4. Що буде на екрані від хвиль довжиною λ = 500 нм, якщо різниця ходу (∆d) така: 2000 нм, 1250 нм?

    5. Поясніть, чому біле світло після відбивання від плівки дає , на екрані багатокольорову інтерференційну картину?

    6. Чим пояснити виникнення кольорових смуг у тонкому шарі керосину, плаваючого на поверхні води?

    7. Які властивості світла підтверджує явище інтерференції світла?

    8. Поясніть навіщо і як просвітляють оптику (лінзи фотокамер), як досліджують якість відполірованої поверхні, використовуя явище інтерференції.


      1. Висновки


      1. Оформлення звіту

Лабораторна робота №14 (2 години)


Тема Вимірювання довжини світлової хвилі за допомогою дифракційної решітки


1 Мета роботи: дослідним шляхом виміряти довжину світлової хвилі.


2 Прилади і обладнання:


    1. Електрична лампа з прямою ниткою розжарення (одна на весь клас)

    2. Прилад для визначення довжини світлової хвилі.


  1. Загальнітеоретичні положення

При відсутності перешкод у однорідному просторі світло розповсюджується прямолінійно. Якщо є перешкоди, то за законами геометричної оптики за ними з’являються тіні, в яких світло не може з’явитись ( Малюнок 1а ).

Оскільки світло можна розглядати як хвилю, а не тільки як потік частинок (фотонів), то за законами хвильової теорії світло може з’являтись в області геометричної тіні або з’являтись і розповсюджуватись у напрямках, не співпадаючих з початковим напрямком світлового променя. Прикладом цього є існування світлої плями у самому центрі тіні від непрозорої кулі, що освітлюють з одного боку (дослід Френеля). ( Малюнок 1б ).

Коли на шляху світлової хвилі є перешкода (мікрочастинка, тонкий дріт, вузька щілина), лінійні розміри якої порівняні з довжиною λ хвилі, то після взаємодії з цією перешкодою світлова хвиля змінює свій напрямок розповсюдження.

Явище огинання хвилями країв перешкод і відхилення хвиль від прямолінійного поширення називається дифракцією хвилі.

Дифракцію можна спостерігати коли розміри перешкод d порівняні з довжиною λ хвилі (d ≈ λ). Існування явища дифракції можна пояснити за допомогою принципу Гюйгенса, а саме: у місці взаємодії світлової хвилі з перешкодою існують фіктивні когерентні світлові джерела, які по всім можливим напрямкам випромінюють когерентні світлові хвилі. Останні, об’єднуючись одна з одною, утворюють явище інтерференції, яка виглядає на екрані як сукупність світлих і темних смуг.



Малюнок 1. Взаємодія світлових хвиль з великими (а) і малими об’єктами (б)


Оскільки довжина світлової хвилі дуже мала λ ≈ 0,4 - 0,77 мкм, достатня ширина перешкод (прозорих щілин, непрозорих мікрочастинок) має бути порядку 1 мм.

Щоб дістати яскравішу інтерференційну картину на екрані, слід пропускати світло не через одну щілину, а крізь кілька паралельних вузьких щілин.

Для цього скористуємося дифракційною граткою, яка є сукупністю багатьох дуже вузьких щілин, розділених непрозорими проміжками. Ґратки виготовляють у вигляді пластинок з прозорої твердої речовини, на поверхні яких алмазним різцем наносяться штрихи, паралельні один одному.

Примітивними дифракційними гратками також є пташине перо, вії, кілька тонких паралельних дротів розташованих один біля одного.

Назвемо щілину і розташовану біля неї непрозору частину елементом гратки. Тоді ширину d одного елемента назвемо періодом ґратки.


, (1)


де d – період решітки, м;

а – ширина щілини, м;

b – ширина непрозорої частини для світлої ділянки між двома щілинами, м.


У цьому випадку відбувається інтерференція вторинних когерентних променів, які у різних напрямках йдуть від усіх щілин, в яких знаходяться фіктивні вторинні джерела когерентних хвиль.

Лінза, що зображена на малюнку 2, збирає паралельні когерентні хвилі в одну точку, положення якої на екрані задається відстанню h, що залежить від кута φ. Роль лінзи у досліді виконує око людини, яке баче інтерференційну картину.


Малюнок 2.- Принципова схема дослідної установки для визначення довжини світлової хвилі

Різниця ходу вторинних хвиль залежить від кута φ . Умова спостереження дифракційного максимуму матиме такий вигляд:


, (2)


де φ – кут між напрямками розповсюдження первинних та вторинних променів;

k = 0, 1, 2, …. – порядок максимуму;

λ – довжина хвилі, м.


Умова спостереження дифракційного мінімуму матиме слідуючий вигляд:


, (3)


За допомогою дифракційних ґраток дуже точно досліджують спектральний склад світла, тобто визначають частоти (ωі, νі) (або довжини хвиль λі) кожної і компоненти світла.


      1. Порядок виконання роботи


    1. Вставити в рамку приладу дифракційну решітку.

    2. Відсунути шкалу з вузькою прицільною щілиною на максимально можливу відстань від дифракційної решітки.

    3. Спрямувати вісь приладу на лампу так, щоб через вузьку прицільну щілину щитка було видно нитку лампи.

    4. Спостерігати по обидва боки від щілини на чорному фоні над шкалою дифракційні спектри.

    5. Якщо спектри трохи нахилені відносно шкали, то це означає, що щілини дифракційної решітки не вертикальні. Треба усунути перекіс, повернувши рамку з решіткою на певний кут.

    6. Не рухаючи приладу, за шкалою визначити положення середин кольорових смуг у спектрах першого порядку ( k =1 ). Результати записати в таблицю.


Таблиця 1

Результати досліджень

Колір смуг

h зліва, м

h cправа, м

<h>, м

d, м

L, м

λ, м

Фіолетовий





Синій





Блакитний





Зелений





Жовтий





Помаранче-

вий







Червоний






    1. Для першого порядку максимуму ( k =1 ) з формули 2 довжину хвилі можна визначити як


, (4)


Оскільки k =1 , h << L , то при малих кутах (φ) . За даними вимірювань обчислити довжини хвиль за розрахунковою формулою 5:


, (5)

де h – відстань максимуму від точки О, м;

L – відстань від решітки до екрану, м ( Малюнок 2).


      1. Контрольні запитання


    1. Яке явище називають дифракцією світла, умови його спостереження?

    2. Чому дифракційна гратка дає інтерференційну картину?

    3. Є дві дифракційні гратки: в першої у 1 мм знаходиться 50 щілин, а в другій - у 1 мм знаходиться 100 щілин. Яка гратка має більшу дозволяючу можливість?

    4. Визначити період гратки, якщо на 1 мм нанесено 20 щілин, 40 щілин, 50 щілин.

      1. Висновки

      1. Оформлення звіту

Лабораторна робота №15 (2 години)


Тема Визначення оптичної сили та фокусної відстані збиральної лінзи


1 Мета роботи: визначити фокусну відстань збиральної лінзи та її оптичну силу.


2 Прилади і обладнання:


    1. Збиральна лінза

    2. Напрямляюча рейка

    3. Лампочка на підставці

    4. Джерело струму

    5. Вмикач

    6. З’єднувальні провідники

    7. Екран


  1. Загальнітеоретичні положення


Для отримання зображень різного виду в оптичних приладах дуже часто використовують лінзи, дзеркала, призми.

Такими оптичними приладами є: проекційний апарат для збільшення зображення малюнків, фотознімків, креслень; фотографічний апарат для отримання фотознімків тих об'єктів, що знаходяться перед ним; мікроскоп, що дозволяє велике збільшення зображення при розгляданні малих предметів; телескоп для наглядання за космічними тілами; бінокль – універсальний компактний прилад для спостереження за віддаленими наземними об’єктами.

Лінза – це прозоре тіло з показником заломлення, відмінним від показника заломлення навколишнього середовища, обмежено двома правильними геометричними поверхнями (сферичними або комбінацією сферичною та плоскої).



Малюнок 1.- Зображення лінз: а) опуклої; б) прямої з одного боку ї опуклої з іншого; в) вгнуто – опуклої; г) вгнутої; д) вгнутої з одного боку ї прямої з іншого; е) вгнуто – опуклої


Лінзи бувають опуклими (паралельні промені після заломлення в ній сходяться за її межами) та вгнутими (паралельні промені після заломлення в ній розходяться за її межами). Тобто, опуклі лінзи є збираючи, а вгнуті – розсіюючи.


Малюнок 2. Збираюча (а) і розсіююча (б) лінзи.


Головна оптична вісь – пряма (АВ), яка з’єднує центри сферичних поверхонь. (Малюнок 2а)

Оптичний центр лінзи – точка (О) на головній оптичній осі всередині лінзи, при проходженні через яку проміні не заломлюються, тобто, не змінють напрямок розповсюдження. (Малюнок 2а)

Побічна оптична вісь – будь-яка пряма (СD), яка проходить через оптичний центр лінзи. (Малюнок 2а)

Головний фокус лінзи – точка (F) на головній оптичній осі, в якій після проходження лінзи збираються промені, що падають на неї паралельно головній оптичній осі (АВ). (Малюнок 2а)

Фокальна площина – площина, проведена через головний фокус лінзи (F) перпендикулярно головній оптичній осі (АВ).

Головна фокусна відстань F - відстань (OF) між оптичним центром лінзи (точка О) та її головним фокусом (F). (Малюнок 2а)

Оптична сила лінзи - величина, що обернена до фокусної відстані лінзи:


, (1)


де F – фокусна відстань лінзи, м;

D – оптична сила лінзи, 1/м = 1 м-1 = 1 дптр (діоптрія),

(1 діоптрія - це оптична сила лінзи з F =1 м).

Також оптична сила визначається за формулою 2:


, (2)


де n – показник заломлення скла, з якого виготовлена лінза;

R1, R2 – радіуси кривизни сферичних поверхонь лінзи. (Малюнок 1)


Лінза називається тонкою, якщо її товщина (h) мало порівняно з радіусами кривизни поверхонь (R1, R2), що обмежують її. Тобто, h << R1

і h << R2.

Для тонкої лінзи справедливе співвідношення:


, (3)


де d – відстань від предмета до лінзи, м;

f – відстань від лінзи до зображення;

F – фокусна відстань.


Лінійним збільшенням лінзи (Г) називається відношення розмірів зображення (Н) до розмірів предмета (h):


(4)


Зображення, що виходить при перетинанні променів, заломлених лінзою, за їх ходом, називають дійсним, а проти їх ходу – уявним.

При побудові зображень використовують промені, хід яких відомий для будь-якої лінзи:

промінь, який проходить через центр лінзи під будь-яким кутом, зберігає свій напрямок;

промінь, паралельний головній оптичній осі в збираючій лінзі, проходить через фокус, а в розсіюючій лінзі його напрямок буде таким, що виходить з фокусу;

промінь, що проходить через фокус у збираючій лінзі і має напрямок на фокус у розсіюючій лінзі, після заломлення йдуть паралельно головній оптичній осі.

Якщо на головній оптичній осі встановити початок відліку у оптичному центрі відліку (точці О) , то для збираючій лінзи можна дослідити залежність параметрів зображення від величини відстані d між лінзою і предметом.

Для при збільшенні значення d розміри дійсного перевернутого зображення від предмета зменшуються, а його положення наближується до точки x = F.

Для зображення має нескінчене великий розмір і, тому, вважають його відсутнім.

Для при збільшенні значення d розміри уявного неперевернутого зображення від предмета зменшуються, а його положення наближується до точки x = -h/2 , де h – товщина лінзи.

Аналогічним методом можна визначити залежність параметрів зображення від положення предмета для розсіюючій лінзи.


      1. Порядок виконання роботи


    1. Поставити джерело світла на край стола, а екран у другого краю. Між ними поставити лінзу. Посовувати лінзу вздовж лінійки до тих пір, поки на екрані не буде різке зображення предмета.

    2. Виміряти відстань від предмета до лінзи d та відстань від лінзи до екрана f , звернув увагу на необхідність їх точно вимірювати.

    3. При сталому положенні джерела світла і лінзи (d=const) повторити дослід декілька разів, кожного разу знову отримуя різке зображення на екрані, рухаючи екран.

    4. Обчислити за формулою 3, а - за формулою 1; результати вимірювань записати у таблицю 1.


Таблиця 1

Результати вимірювань

№

d, м

, м

f, м

, м

, м-1

, м























    1. Абсолютну похибку ∆D вимірювань оптичної сили лінзи можна обчислити за формулою 5:


, (5)


де ∆d і ∆f – абсолютні похибки в вимірюваннях.

При визначенні ∆d і ∆f слід мати на увазі, що вимірювання відстаней d і f не може бути виконано з похибкою, менше половини товщини лінзи.


Так як досліди проводяться при сталому d, то:


, (6)

Похибка вимірювань f буде більше на . Тому


(7)


    1. Виміряти товщину лінзи h, та обчислити ∆D за формулою 8:


(8)


    1. Записати результати у вигляді:



      1. Контрольні запитання


    1. Що називають лінзою?

    2. Які види лінз ви знаєте?

    3. Як називають ту точку, у якій збираються паралельні промені після їх заломлення? Яка геометрична фігура визначає її місце положення?

    4. Назвіть оптичні прилади, які ви знаєте.

    5. Яке призначення у лінзи? Яким чином можна здобути вогонь, користуючись нею?

    6. Для лінзи з R1 = R2 = F, користуючись експериментальними даними обчисліть відносний показник заломлення скла за формулою 2.

    7. Побудувати у реальному масштабі зображення вертикального предмету висотою 2 см, що знаходиться на відстані d = 6 см від лінзи з фокусною відстанню F = 3см. Виміряти відстань від лінзи до накресленого зображення та порівняти його зі значенням, що обчислено за допомогою формули 4 (f=...). Для будови зображення предмету користуйтеся малюнком 3.

    8. Відстань між предметом і його зображенням 72 см. Збільшення лінзи дорівнює 3. Знайти фокусну відстань лінзи.

    9. З висоти 1 км сфотографовано річку.

      Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
      Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

      Поможем написать работу на аналогичную тему

      Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
      Нужна помощь в написании работы?
      Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: