Теорія ліній передач
Размещено на /
Теорія ліній передачі
1 Електродинаміка напрямних систем. Процеси у провідниках
Процес розповсюдження електромагнітних хвиль поділяється на незалежні процеси: передачу, випромінювання, поглинання. Ці процеси аналізуються за допомогою електродинамічної теорії. Рівняння Максвелла узагальнюють основні закони електродинамічної теорії. Рiвняння Максвелла мають двi форми: інтегральну та диференцiальну. В iнтегральнiй формi цi рiвняння мають такий вигляд:
;
;
(1)
де
– струм провідності,
– струм зміщення.
Диференційна
форма цих же
рівнянь.
;
;
(2)
,
,
(3)
З першого рівняння випливає, що діелектрична проникливість середовища є комплексною величиною. Співвідношення дійсної та уявної складових частин, які визначають властивості середовища:
– якщо
![]()
,
середовище
є провідником;
– якщо
,
середовище
є діелектриком.
Запас енергії електромагнітного поля визначається
.
(4)
Використовуючи рівняння Максвелла можна одержати вираз для зміни енергії поля в замкненому об’ємі
,
(5)
Цей вираз відомий як теорема Умова-Пойнтінга. Перший додаток правої частини (5) є потоком енергії в одиницю часу крізь замкнену поверхню S об’єму V в оточуючий простір, другий додаток визначає енергію всередині об’єму, що перетворилась у тепло.
В залежності від довжини хвилі та середовища розповсюдження електромагнітної енергії розрізняють п’ять режимів передачі:
– статичний;
– стаціонарний;
– квазістаціонарний;
– електродинамічний;
– хвильовий та квазіоптичний.
Статичний
режим відповідає
процесам
електростатики
та магнітостатики,
відсутні струми
провідності
та струми зміщення.
Уздовж проводів
протікає постійний
струм, що створює
магнітне поле,
електричне
поле в цьому
разі не виникає,
тобто
.
Квазістаціонарний режим охоплює діапазон високих частот (до 109 Гц), з’являються струми зміщення, але вони дуже малі, ними можна знехтувати. Ці струми призводять до втрат у діелектрику.
Електродинамічний режим охоплює діапазон надвисоких частот (≈30 ГГц), в цьому разі необхідно враховувати і струми провідності, і струми зміщення. В цьому режимі здійснюється передача хвилеводами.
Квазіоптичний режим охоплює оптичний діапазон електромагнітних хвиль (~1014 Гц). Струми провідності в цьому режимі відсутні, є тільки струми зміщення, як це має місце у світловодах?
В залежності від режиму передачі напрямної системи змінюється права частина першого та другого рівнянь Максвелла (1).
В кожному режимі передачі використовуються ті чи інші закони: Кулона, Ома, Кірхгофа, телеграфні рівняння, закони оптики, але рівняння Максвелла є універсальним для будь-якого режиму.
Режим передачі напрямними системами визначає структуру електромагнітного поля в ній – від найпростішої в статичному та стаціонарному режимах до складної у хвилеводах і світловодах.
Характер розповсюдженя електромагнітних хвиль у НС визначається структурою поля в ній. Ця структура визначає можливість використання того чи іншого спектра частот, що й обумовлює властивості НС. Структура поля визначається класами та типами хвиль. Клас хвилі визначає наявнiсть поздовжніх складових поля, а тип хвилi визначається структурою поля в поперечному перетинi НС.
Під час протікання струму вздовж провідника, в ньому виникають вихорові струми, що витискають струм на поверхню провідника (рис. 1 ).

Рисунок 1 – Явище поверхневого ефекту
Це явище називають поверхневим ефектом (скін-ефектом). Воно збільшує електричний опір при підвищенні частоти, характеризуються глибиною проникнення поля в метал
.
(6)
З поверхневим ефектом пов’язані ефект близкості та ефект дії оточуючих мас, якi посилюють поверхневий ефект, збільшуючи електричний опiр.
2 Параметри передачі симетричного кола. Рівняння однорідної лінії
Якість передачі лініями та колами їх електричні властивості повністю визначаються параметрами цих кіл, які поділяються на первинні та вторинні.
На рис 2 наведена еквівалентна схема двопроводового кола.

Рисунок 2 – Еквiвалентна схема двопроводового кола
До первинних параметрів належать: електричний опір проводів R, Ом/км; індуктивність проводів L, Гн/км; міжпроводова ємність С, Ф/км; провідність ізоляції G, См/км. Ці параметри є погонними, тобто розраховуються, вимірюються та нормуються для лінії довжиною 1км. Індуктивність складається з двох частин − внутрішньої та зовнішної. Внутрішня зумовлена поверхневим ефектом та залежить від частоти. Зовнiшня – визначається конструкцією НС та вiд частоти не залежить.
Вторинні параметри передачі пов'язані з первинними:
− загасання,
дБ/км;
− постiйна
фази,
рад/км;
− хвильовий опір, Zхв Ом ;
− швидкість розповсюдження енергії, Vр км/с.
Постійна фази та загасання разом складають постiйну розповсюдження
,
. (7)
Загасання характеризує зменшення амплітуди струму та напруги уздовж лінії, постійна фази змінює фазу. Хвильовий опір − це опір, що зустрічає електромагнітна хвиля під час розповсюдження вздовж однорідної лінії, узгодженої на кінцях, в якій немає відбиттів. Хвилевий опір визначається як відношення напружності електричного поля до напружності магнітного поля в будь-якій точці лінії, тобто Zхв = Е(х)/Н(х).
Лінія передачі − це лінія з розподіленими парметрами, тому струм і напруга в такій лінії пов'язані співвідношеннями:
.
(8)
Вирази (8) дозволяють одержати рівняння як неоднорідної, так і однорідної лінії та встановити взаємоз'язок між первинними і вторинними параметрами передачі. Ці рівняння встановлюють залежність струму, напруги та потужності від довжини лінії. Для однорідної лінії ці залежності такі:
, (9)
де U0, I0, P0 – напруга, струм та потужнiсть на початку лінії вiдповiдно.
Хвильовий опір − це опір, що зустрічає електромагнітна хвиля під час розповсюдження вздовж однорідної лінії, узгодженої на кінцях, в якій немає відбиттів.
Нижче наведені вирази, що пов'язують первинні та вторинні параметри передачі:
(10)
Загасання зручно визначити логарифмічною одиницею – непером ( Нп), або децибелом ( дБ). 1Нп = 8,686 дБ. Загасання та постійна фази також є погонними параметрами.
Ці логарифмічні одиниці випливають з закону зміни амплітуди струму, напруги та потужності уздовж лінії (9)
;
.
(11)
Логарифмуючи та домножуючи на 10 (11) одержуємо
;
(12)
.
(13)
Відносні логарифмічні одиниці доцільно використовувати при розрахунках ліній. В цьому разі потужність у відносних одиницях визначається як
.
Введення цих одиниць дозволяє піднесення в ступінь замінити множенням, а множення та ділення – додаванням та відніманням.
3 Передача енергії симетричним колом з урахуванням втрат. Розрахунок параметрів передачі симетричних кіл
Потужність потоку поглинання для циліндричного провідника визначається рівнянням Пойнтінга
,
(14)
де
– активний опір
провідників,
–
внутрішня
індуктивність,
–
подовжня складова
електричного
поля,
– спряжене
значення
тангенціальної
складової
магнітного
поля,
–
радіус провідника
(2).
Отже,
визначивши
з рівнянь Максвела
складові поля
та
,
можна знайти
опір та внутрішню
індуктивність
провідника
як реальну та
уявну складові
правої частини
(14)
(15)
Повний
виклад для
визначення
та
нижче наведені
розрахункові
формули для
визначення
опору
,
Ом/км та внутрішньої
індуктивності
,
Гн/км .

Рисунок 3 – Поле симетричної пари
,
(16)
,
(17)
де
–
діаметр провідника,
мм;
–
відстань між
провідниками,
мм;
– коефіцієнт
вихрьових
струмів.
Значення
функцій
,
,
та
наведені в
додатку А.
Вираз
(16) складається
з трьох складових:
опору постійному
струму
,
опору внаслідок
поверхневого
ефекту
,
та третьої
складової, що
відображує
ефект близкості.
Коефіцієнти
і
враховують
тип скручування
елементарних
груп в кабелі.
Для всiх скручувань
в залежності
від діаметра
кабелю, для
парного скручування
,
для зіркового
−
,
для подвійного
парного −
.
Зовнішня
індуктивність(
),
ємність(
)
та провідність
ізоляції (
)
визначаються
такими виразами:
;
;
,
(18)
де
−
відносна ефективна
діелектрична
проникливість,
−
тангенс кута
діелектричних
втрат ізоляції
проводів.
Під
час розрахунку
провідності
ізоляції
,
крім провідності,
обумовленої
діелектричними
втратами, слід
враховувати
також провідність,
зумовлену
протіканням
струму через
діелектрик
.
При розрахунках
слід враховувати,
що
,
тому
.
Зовнішня
індуктивність
значно більше
внутрішньої.
Хвильовий опiр та загасання визначаються також геометричними параметрами симетричної пари
, Ом;
(19)
.
(20)
4 Коаксіальна пара
Коаксіальна пара – основа коаксіального кабелю, це направляюча система є закритою, тобто електромагнітне поле не розповсюджується за межі зовнішнього провідника. Внаслідок поверхневого ефекту, робочий струм зосереджується на внутрішній стінці зовнішнього провідника, а струми завад загасають у зовнішньому провіднику (рис 4)

Рисунок 4 – Поле коаксіальої пари
Методика визначення первинних параметрів така ж сама , як і для симетричного кола. Коаксіальні кабелі використовуються на високих частотах (понад 100 кГц). Для цих частот первинні параметри предачі розраховуються за формулами:
− електричний опір для кола з мідними провідниками
;
(21)
− електричний опір для кола з алюмінієвими провідниками
;
(22)
− внутрішня індуктивність для кола з мідними провідниками
;
(23)
− внутрішня індуктивність для кола з алюмінієвими провідниками
.
(24)
Зовнішня
індуктивність
та ємність
кола визначаються
;
.
(25)
Провідність
ізоляціі дорівнює
,
в коаксіальній
парі
.
Вторинні
параметри
передачі пов’язані
з первинними.
Хвилевий опір
та загасання
на високих
частотах доцільно
розраховувати
за формулами
;
(26)
для мідних проводів
,
(27)
де
;
.
В
коаксіальній
парі iснує оптимальне
співвідношення
діаметрів
провідників.
Якщо
,
то коаксіальна
пара має мінімальні
втрати в металі
(рис. 5).
Якщо
,
то кабель має
максимальну
пробивну напругу.
Якщо
,
кабелем передається
максимальна
потужність.

Рисунок 5 − Залежність втрат в коаксіальному колі з мідними провідниками від спiввiдношення дiаметрiв
5 Властивості неоднорідних ліній
Під час виготовлення кабелів внаслідок недосконалості технології виникають різні дефекти, що змінюють структуру електромагнітного поля, а отже і хвильовий опір лiнiї. Лінія стає неоднорідною, в ній виникають відбиття. Однорідність лінії визначається сталістю її хвильового опору вздовж лінії. Схеми однорідної та неоднорідної лінії наведені на рис. 6.

Рисунок 6 − Схема однорідної(а) та неоднорідної(б) ліній
Ступінь неоднорідності лінії визначається коефіцієнтом відбиття в місці розташування неоднорідності
.
(28)
В неоднорідній лінії з’являються відбиті хвилі, що викривляють характеристику власного вхідного опору лінії. Лінія в цьому випадку характеризується не хвилевим опором, а вхідним. Неузгодженість опорів на кінцях лінії призводить до появи кінцевих відбиттів з коефіцієнтом відбиття
лінія енергія передача
,
(29)
де
– вхідний опір
лінії,
–
власний хвилевий
опір лінії.
Дальність зв’язку в неоднорідній лінії визначається не її власним загасанням, а робочим
,
(30)
де
–
кілометричне
загасання
кабелю, дБ/км;
– довжина лінії,
км;
– загасання
внаслідок
відбиття на
стиках будівельних
довжин кабелю
та на кінцях
лінії. Внаслідок
відбиттів в
лінії виникають
зворотний та
попутний потоки,
що приводить
до погіршення
якості зв’язку.
Размещено на