Діоди

см2. п+-область виготовлена за допомогою дифузії фосфору на глибину 50 мкм. Форма розподілу плазми при накачуванні коротким (400 нс) імпульсом струму показана на рис. 3.3а штриховою лінією. Поблизу р+-шару формується тонкий шар електронно-діркової плазми з концентрацією порядку 1017 см-3, товщина якого зростає внаслідок дифузії.

Перед цим шаром утвориться концентраційна хвиля, фронт якої в умовах біполярного дрейфу (при концентрації ~ 1015 см-3) швидко переміщується до п+-шару.

У результаті формується різко неоднорідний розподіл - більша частина (~ 75 %) плазми зосереджена в р-шарі. Коли через прилад проходить швидко наростаючий імпульс зворотного струму, фронт концентраційної хвилі швидко рухається у зворотну сторону від п+-шару до рп-переходу (рис. 3.3б). Одночасно поблизу р+р-переходу концентрація плазми зменшується через винос дірок вліво, і концентраційний фронт, що утворився, рухається вправо до рп-переходу. Співвідношення між параметрами імпульсів прямого і зворотнього струмів для конкретної конструкції р+рпп+-структури вибирається так, щоб фронти зустрілися поблизу рп-переходу. Починаючи із цього моменту в діоді вже немає плазми, а протікання зворотного струму здійснюється за рахунок переміщення основних носіїв у протилежних напрямках від рп-перехода (рис. 3.3в). При цьому поблизу рп-переходу утвориться ООЗ, напруга на діоді різко зростає, а струм через нього обривається. Швидкість цього процесу визначається в основному швидкістю переміщення границі ООЗ у п-базі. Процес нагромадження плазми при протіканні струму через діод вивчений досить докладно. Фундаментальним процесом, що обмежує гранично можливу концентрацію плазми в кремнії, є рекомбинація, через яку τпр різко знижується з ростом концентрації від ~7·10-5 при п<< 1017 см-3 до 10-9 із при п <<1019 см-3. Ще більш істотним обмеженням є те, що кремнієві р+р- і п+п-гомопереходи є далеко не ідеальними інжекторами дірок й електронів. З ростом густини струму коефіцієнт інжекції знижується через відхід нерівноважних носіїв через потенційні бар'єри у високолеговані р+- і п+-шари з дуже високою швидкістю рекомбінації. Потік через бар'єр приблизно пропорційний квадрату концентрації плазми, що обмежує можливість збільшення кількості накопиченої плазми в діоді шляхом збільшення густини прямого струму. Звичайно ця густина становить 30 - 50 А/см2 , а накопичений заряд у плазмі при тривалості імпульсу, наприклад, 400 нс дорівнює (10 - 15)х10-6 Кл/см2. Тоді при лінійному наростанні імпульсу зворотного струму необхідна робоча густина його (~ 200 А/ см2) буде досягнута за 100-150 нс, після чого струм обірветься, тому що плазма буде повністю виведена з діода. На практиці через різні втрати заряду цей час повинен бути істотно меншим. Описаний вище прилад був названий дрейфовим діодом з різким відновленням (ДДРВ).

Діапазон робочих напруг ДДРВ звичайно лежить у межах від 500 до 1700 В, що відповідає рівню легування вихідного кремнію від 1015 см-3 до 1014 см-3 і граничній швидкодії від ~ 0,6 до ~ 2 нс; при більшому рівні легування утруднюється процес одержання глибоких дифузійних рп-переходів з малою поверхневою концентрацією домішки, а при п0<<1014 см-3 спадання напруги на п-базі після проходження заднього фронту концентраційної хвилі стає занадто великим. Виявилося, що, незважаючи на порівняно малу робочу напругу одиничних приладів, створення на їхній основі високовольтних – на сотні кіловольтів – збірок не є серйозною проблемою. Оскільки висока напруга прикладається до приладу тільки в процесі обриву струму, тобто на кілька наносекунд, протягом яких поверхневий пробій не встигає розвитися, то немає необхідності ні в дільниках напруги, ні в спеціальній конструкції крайового контуру приладу, що значно спрощує конструкцію збірок.

Принципово важливе значення для генерації високовольтних наносекундних імпульсів має синхронність процесу відновлення великої кількості діодів, з'єднаних послідовно. Зрозуміло, амплітуда й тривалість імпульсу прямого струму, а також швидкість наростання імпульсу зворотного струму є строго однаковими для всіх діодів збірки, однак загальна кількість плазми, введеної в р- і п-області імпульсом прямого струму, і форма її розподілу, у принципі, можуть відрізнятися від діода до діода через розброс часу життя носіїв у р- і п-шарах. Це може привести до неузгодженості відновлення діодів у часі, і сумарний процес обриву струму сповільниться. Виявилося, однак, що розроблені технологічні процеси забезпечують достатню відтворюваність цих параметрів для одержання наносекундного обриву струму в збірці, оскільки тривалість імпульсу прямого струму (сотні наносекунд) багато менше середнього часу життя τПР нерівноважних носіїв у р- і п-шарах, а коефіцієнт інжекції р+р-переходу практично однаковий у всіх приладів.

Амплітуда імпульсу зворотного струму одиничного елемента ДДРВ може бути дуже великою, оскільки простота технології дозволяє виготовляти прилади на кремнієвих пластинах будь-яких діаметрів, використовуваних у промисловості (до 125 мм). Однак експерименти показують, що на пластинах діаметром більше 25 мм тривалість процесу обриву струму зростає зі збільшенням діаметра. Передбачається, що це зв'язано зі скін-ефектом, але цілеспрямованих досліджень цієї проблеми проведено не було. Робоча площа приладу на пластині діаметром 25 мм дорівнює ~ 4 см2, тобто при JR = 200 А/см2 амплітуда імпульсу становить 800 А, а імпульсна потужність дорівнює 1,2 МВт при робочій напрузі 1,5 кВ. З таких приладів, оскільки їх легко з'єднувати послідовно й паралельно, можна створювати генератори наносекундних імпульсів великої потужності. Поява ДДРВ в 1983-1985 р. привела до радикальних змін у потужній напівпровідниковій імпульсній техніці - генератори наносекундних імпульсів потужністю в десятки мегаватів, що працюють на частотах у сотні герц, стали цілком звичайними. Робоча частота ДДРВ-збірок, у принципі, може бути дуже високою, оскільки після проходження імпульсів прямого й зворотного струмів (тобто через ~ 500 нс після початку циклу) наступний цикл може починатися практично відразу. У дійсності ж частотні можливості визначаються тепловими обмеженнями у формувачах імпульсів прямого і зворотнього струмів, де як ключі звичайно використовуються транзистори (польові або біполярно-польові).

У деяких областях застосування, зокрема, у лазерній техніці, затримка між керуючим сигналом і потужним наносекундним імпульсом повинна бути мінімально можливою. У пристроях на основі ДДРВ ця затримка визначається сумарною тривалістю імпульсів прямого і зворотнього струмів й не може бути менше 200-300 нс, причому основна її частина - це тривалість імпульсу прямого струму. Якщо створити напівпровідникову структуру, у якій необхідна для різкого обриву зворотного струму неоднорідність розподілу плазми забезпечується при постійному прямому струмі, то затримка буде дорівнювати тривалості імпульсу зворотного струму й може бути зменшена до 15-20 нс. Такі структури були створені шляхом зниження коефіцієнта інжекції п+п-перехода в р+рпп+-структурі за допомогою строго контрольованого зниження рівня легування п+-шару в тій його області, з якої відбувається інжекція електронів. У цій структурі концентрація плазми в п+п-переході при протіканні прямого струму набагато менше, ніж у р+р-переході, і при протіканні імпульсу зворотного струму першим утвориться плазмовий фронт не в р+р-, а в п+п-переході. Як показали експерименти, у такому діоді з інверсним порядком відновлення, робоча густина прямого струму істотно нижче, ніж у ДДРВ, і трохи менша накопичена кількість плазми. Однак оптимальна густина зворотного струму повинна мати таку ж величину, як й у ДДРВ, тому час наростання зворотного струму повинне бути не більше 15-20 нс, що й визначає час затримки імпульсу.


3.2. SOS-діоди.


Як було показано в попередньому розділі, робоча густина струму в дрейфових діодах з різким відновленням принципово не може перевищувати 200-300 А/см2, а скін-ефект обмежує можливість збільшення робочої площі діода вище ~ 4 см2. Тому для створення на основі ДДРВ розмикачів гігаватного діапазону потужностей, який би розмикав струми у десятки кілоампер із робочою напругою в сотні кіловольтів необхідно з'єднувати паралельно й послідовно дуже велику кількість діодів. Оцінки показують, що вартість і складність таких систем стає нереально високою.

Прорив в область гігаватних потужностей відбувся в 1992-1993 р., коли в Інституті електрофізики (ІЕФ) УрВ РАН було експериментально встановлено, що при дуже великих густинах струмів прямий і зворотний струми (на один-два порядки більші, ніж оптимальні для ДДРВ-режиму) у певному діапазоні густин струмів і тривалостей імпульсів також спостерігається різкий обрив струму, причому механізм його явно відрізняється від ДДРВ. Наступні експерименти й розрахунки дозволили створити фізичну картину цього явища, яке автори назвали SOS-ефект (SOS - Semiconductor Opening Switch).

Фізико-математичне моделювання SOS-процесу полягало в спільному чисельному розв’язку рівняння Кірхгофа для електричної схеми з SOS-діодом, рівнянь неперервності потоку для електронів і дірок у діодній структурі й рівняння Пуассона. Як приклад на рис. 3.4 наведені розрахункові параметри SOS-процесу при накачці й відновленні зборки, що складає з 160 диодных р+рпп+-структур із площею 0,36 см2, глибиною залягання рп-перехода 165 мкм, товщиною п-базы ~ 65 мкм і концентрацією донорів у ній 1014 см-3.

а)Розподіл концентрації електронів п (суцільна лінія) і дірок р (штрихова) наприкінці імпульсу прямого струму при Ір = 0,8 кА·см-2 і тривалості 360 нс.

б, в) Розподіл надлишкової концентрації дірок р і напруженості поля при обриві імпульсу зворотного струму JRmах = 4,2 кА·см-2 у момент максимальної напруги на структурі.

Технологія виготовлення дифузійних шарів аналогічна описаній в попередньому розділі. Опір навантаження становив 200 Ом. Розрахунковий розподіл плазми в приладі в кінці накачування коротким (~ 360 нс) імпульсом прямого струму JR = 0,8 кА·см-2 показано на рис. 3.4а; на рис. 3.4б показано положення плазмових фронтів, а на рис. 3.4в розподіл поля при обриві струму із щільністю 4,2 кА·см-2 і часом наростання 35 нс.

Добре видно, що через велику густину прямого струму концентрація плазми, внесеної біполярним дрейфом у центральну частину діода, вище, ніж у ДДРВ-процесі. Швидко наростаючий імпульс зворотного струму формує круті плазмові фронти в р- і п-шарах, що рухаються назустріч один одному, причому фронт у р-області рухається з істотно більшою швидкістю. Густина потоку дірок, що виносяться полем із плазми через ліву границю: безупинно росте з ростом струму, а плазмовий фронт, переміщаючись вправо по дифузному р-шару, проходить області з неперервно зменшуваною концентрацією легуючої акцепторної домішки. При р > Nа об'ємний заряд нескомпенсованих вільних дірок створює електричне поле, обумовлене різницею концентрацій дірок, що рухаються з насиченою швидкістю, і концентрацією нерухомих акцепторів. Напруженість поля різко наростає, а ширина області об'ємного заряду збільшується в міру переміщення границі плазми.

На цьому етапі напруга на діоді швидко збільшується, а струм переходить у навантаження, включене паралельно діоду. Зменшення струму через діод, природно, зменшує густину потоку дірок в ООЗ (за час порядку часу прольоту ~ 0,2 нс), але одночасно зменшується й концентрація акцепторів, оскільки границя зміщається до рп-переходу; це затримує спад напруженості поля в ООЗ. Розрахунок показує, що при спаді струму на 30-40 % поле в ООЗ досягає порогу ударної іонізації в кремнію (>2·105 В·см-1), що приводить до появи електронного компоненту струму в ООЗ, що зменшує швидкість руху фронту:


(3.2)


Принципово важливою особливістю SOS-процесу є те, що всі описані явища відбуваються в досить сильно легованій р-області; на відміну від ДДРВ-процесу, рп-перехід і слабко легована п-база залишаються "залитими" елктронно-дірковою плазмою високої густини й майже ніякої участі в обриві струму не приймають. Другою важливою особливістю SOS -ефекту є те, що через ударну іонізацію в ООЗ виведений з діода заряд може бути істотно більший від "накачаного" імпульсом прямого струму.

Моделювання показало, що основний вплив на динаміку обриву струму робить форма початкового розподілу плазми в діоді й форма розподілу легуючої домішки в р-шарі. Експериментально було підтверджено, що чим коротший імпульс прямого струму (тобто чим більша кількість плазми втримується у вузькій області р+р-переходу) і чим менший градієнт концентрації домішок у р-шарі (тобто чим глибше розташований рп-переход), тим швидше протікає процес обриву струму. Так, при надглибокому рп-переході (180 – 200 мкм) і короткому (десятки наносекунд) імпульсі зворотного струму обрив струму протікає за час, менше наносекунди.

Розрахунок й експерименти показали, що максимальна напруга на р+рпп+-структурі в процесі обриву струму звичайно становить 750-850 В і для генерації високовольтних імпульсів необхідно з'єднувати послідовно велику кількість діодів. Спеціально проведені дослідження дозволили встановити, що можливий технологічний розброс у ширині р-області не приводить до істотної різниці в напругах на діодах, оскільки, хоча в структурах з більшою глибиною рп-перехода процес формування ООЗ починається пізніше, розширення цієї області відбувається швидше, ніж при меншій глибині переходу, і на завершальній стадії процесу різниця в напругах невелика (~ 4 %). Тому SOS-діоди можуть з'єднуватися послідовно без яких-небудь зовнішніх дільників напруги. Типова конструкція зборки SOS-діодів показана на рис. 3.5, а в таблиці наведені основні характеристики зборок, які випускаються на даний час промисловістю. Переривач являє собою послідовну збірку елементарних діодів, стягнутих між собою діелектричними стяжками між двома вихідними пластинами – електродами. Кожен елементарний діод складається з охолоджувача, на який напаяно кілька послідовних напівпровідникових структур.

Типова осцилограма зворотного струму через SOS-діод із площею структури 1 см2. Величина розривного струму складає 5,5 кА, час обриву струму за рівнем 0,1 – 0,9 від амплітуди – 4,5 нс. Швидкість комутації - 1200 кА/мкс, що приблизно на 3 порядки перевищує швидкість наростання струму у звичайних швидкодіючих тиристорах.

Самий потужний прилад при площі структури 4 см2 має робочу напругу 200 кВ й обриває струм величиною 32 кА, що відповідає розривній потужності 6 ГВт. Показаний прилад, розроблений для високої частоти проходження імпульсів у постійному режимі. Прилад має більш розвинену систему охолоджувачів, він створений для розриву струмів величиною 1-2 кА при напрузі 100-120 кВ із частотою проходження імпульсів 2 кГц. Прилад на поз. 5 розроблений для формування імпульсів тривалістю декілька наносекунд. При короткому часі накачування він обриває струм величиною 1 кА за 500 пс.


Таблиця 3.1. Параметри SOS-діодів

Параметр Значення
Робоча напруга 60 - 250 кВ
Кількість послідовних структур 80 - 320
Площа структури

0,25 - 4 см2

Густина прямого струму

0,4 - 2 кА/ см2

Густина розривного струму

2 - 10 кА/ см2

Час прямої накачки 300 - 600 нс
Час зворотної накачки 40 - 150 нс
Час обриву струму 1 - 10 нс
Розсіювана потужність 50 - 500 Вт
Довжина 80 - 220 мм
Маса 0,1 - 0,6 кг

Дослідження й експлуатація розроблених SOS-діодів у складі різних імпульсних генераторів показали їх надзвичайно високу надійність і здатність витримувати багаторазові перевантаження по струму й напрузі; при цьому частота проходження імпульсів може бути доведена до 104 Гц. Були проведені спеціальні стендові випробування з метою навмисного виводу приладів з ладу. Виявилося, що збільшення густини струму й швидкості його введення на порядок (з 5 до 50 кА/см2) приводить лише до збільшення втрат енергії на стадії накачування й зниження ефективності роботи переривача струму, не виводячи їх з ладу. При цьому структури працюють як активний опір, що обмежує струм накачки, оскільки при таких густинах струму процес модуляції бази супроводжується виникненням більших прямих напруг. Спроби вивести SOS-діод з ладу за допомогою високої робочої напруги (прилад з робочою напругою 120 кВ встановлювався в генератор з вихідною напругою 450 кВ) показали, що при обриві струму SOS-діод працює як обмежувач напруги (амплітуда імпульсу не перевищувала 150 кВ), споживаючи при цьому енергію з конденсатора накачування. Модельні розрахунки для такого режиму роботи встановили різке збільшення інтенсивності процесів лавинного розмноження носіїв в області з електричним полем і відповідне зниження опору структури на стадії обриву струму.

На основі SOS-діодів розроблено велику кількість потужних генераторів імпульсів для різних областей сучасної техніки. До появи SOS-діодів такий рівень параметрів у напівпровідниковій наносекундній імпульсній техніці уявлявся неможливим. Можливості використання SOS-діодів у генераторах потужних наносекундних імпульсів істотно поліпшуються при використанні магнітних ключів і магнітних компресорів.


3.3. Розмикачі струму на основі карбіду кремнію.


Всі описані вище потужні розмикачі виконані на основі базового матеріалу всієї напівпровідникової електроніки - монокристалічного кремнію. Однак в останні 5-6 років з'явилася реальна можливість створення силової напівпровідникової електроніки й, зокрема, потужної імпульсної техніки на основі монокристалічного карбіду кремнію (SiС).

Ширина забороненої зони, наприклад, у політипу 4Н-SiС дорівнює 3,24 еВ, тобто значно більше, ніж в Si (1,12 еВ), і тому гранична робоча температура, що обмежується швидкістю теплової генерації носіїв, у SiС-приладів приблизно втроє вища, ніж у кремнієвих (~ 600 °С замість 200°С). Критичне поле лавинного пробою в SiС на порядок перевищує значення для Si; швидкість насичення електронів приблизно вдвічі, а теплопровідність приблизно втроє вище, ніж у кремнія. Такий комплекс переваг дозволяє, у принципі, різко підняти швидкодію, потужність і надійність всіх приладів силової електроніки. Роботи в цьому напрямку ведуться у багатьох лабораторія світу і до теперішнього часу експериментально доведена можливість створення SiС-аналогів усіх без винятку кремнієвих приладів силової електроніки.

Можливість створення SiС-аналога кремнієвого ДДРВ була вперше продемонстрована в [4,11]. р+піп+- і р+роп+-структури 4Н- SiС були вирощені осадженням з газової фази на п+-підкладках при температурі 1500° С. Базова область п-типа товщиною 40 мкм мала концентрацію легуючої домішки (азоту) п0= (3-5)·1014 см-3, а 12-мікронна область р-типу мала концентрацію алюмінію 8·1014 см-3, діаметр діодів був рівним 0,6 мм. Осцилограми процесу відновлення при постійному прямому струмі 0,4 А .

У р+роп+-структурі спостерігається різкий субнаносекундний обрив зворотного струму, що наростає за 10 нс до амплітуди 0,8 А, а в п+пор+-структурі процес обриву триває ~ 12 нс. Ці результати були, загалом кажучи, передбачувані, оскільки в епіиаксіальних структурах з різкими блокуючими р+по- і р+по-переходами й дуже великою різницею в рухливостях електронів і дірок ( в 4Н-SiС) швидкий обрив зворотного струму можливий тільки в тому випадку, коли через блокуючий перехід протікає електроний струм. Чисельний розрахунок процесу відновлення показав, що в р+п0п+-структурі з різкими переходами задній плазмовий фронт утвориться (як й у кремнієвих ДДРВ) поблизу р+ро-переходу й приходить до блокуючого п+ро-переходу раніше, ніж там спадає до нуля концентрація плазми. Після приходу фронту в приладі більше не залишається плазми, і зворотний струм протікає тільки за рахунок відходу основних носіїв від п+ро-перехода, що приводить до швидкого утворення ООЗ й обриву струму.

Прості оцінки показують, що характеристики розриваючого ключа на основі SiС можуть бути дуже високими. Наприклад, одиночний р+роп+-діод з напругою пробою 10 кВ (товщина бази Wр0 << 100 мкм, концентрація донорів Nd = 7· 1014 см-3) буде мати граничний час обриву струму близько 1 нс й густину зворотного струму А/см2.

SOS-розмикачі, у принципі, теж можуть бути виконані на основі SiС. Для цього необхідно при вирощуванні р+рпоп+- або п+прор+-структур забезпечити необхідний градієнт концентрації легуючої домішки в р- або п-шарі шляхом програмної зміни вмісту легуючої домішки в газовому потоці при вирощуванні цих шарів. Такий процес досить складний, і робіт зі створення SiС -аналогов кремнієвого SOS-діода поки ще не проводилося.

Розділ 4. Промислові генератори імпульсів на основі ДДРВ й SOS-діодів.


Для проведення досліджень сучасна експериментальна фізика потребує потужних джерел живлення лазерів та прискорювачів заряджених частинок, рентгенівських апаратів та генераторів надвисокочастотних імпульсів. Стандартним способом формування таких імпульсів є попереднє, порівняно повільне, нагромадження енергії в спеціальному пристрої, а потім швидка його комутація на навантаження. Найчастіше в таких завданнях використаються ємнісні накопичувачі. Однак можуть застосовуватися й інші типи накопичувачів, зокрема, індуктивні накопичувачі, які мають незаперечні переваги перед ємнісними накопичувачами.

Істотним стримуючим фактором на шляху використання індуктивних накопичувачів, до останнього часу, була відсутність ключів, які могли б розривати великі струми і відразу після цього витримувати без пробою високі зворотні напруги. У пристроях, що формують імпульси з енергією до одиниць мегаджоулів і більше, як переривачі і дотепер ще використаються провідники, які у певний момент часу згоряють. Однак такі комутатори мають досить обмежену область застосування й практично не використовуються широко.

В останнє десятиліття все більше поширення одержують пристрої формування потужних високовольтних імпульсів з індуктивними накопичувачами, у яких на основі твердотільних ключів-розмикачів використовують SOS – діоди. Для того щоб SOS – діод здійснив переривання струму в колі, забезпечується режим накачування: спочатку через нього пропускають імпульсний струм у прямому напрямку, а потім удвічі більший струм – у зворотному напрямку. Створюються умови, при яких діод якийсь час залишається провідним у зворотному напрямку, а потім обриває струм поблизу максимуму.

В Уральськом відділенні Інституту електрофізики РАН (Єкатеринбург) розроблена серія багаторазових мобільних SOS-генераторів електромагнітного випромінювання, інтенсивність та проникна здатність випромінювання, яких набагато вище, ніж у високовольтних магнітних генераторів.

Відсутність в SOS-генераторах газорозрядних комутаторів знімає принципові обмеження на частоту повторення імпульсів. У тривалому режимі роботи ця частота обмежена тепловими навантаженнями на елементи генератора, у першу чергу на сердечники магнітних ключів, а при короткочасному включенні генератора в режимі пакета імпульсів – частотними можливостями, тобто часом відновлення тиристорів і часом заряду первинного накопичувача. Режим пакету імпульсів, коли генератор працює від десятків секунд до декількох хвилин із частотою й вихідною потужністю у кілька разів перевищуючими номінальні, важливий саме для перспектив застосування в експериментальній фізиці, військовій сфері.

Одним із перших був створений генератор SM-2NS, який дозволяє отримувати вихідну напругу від 150 до 250 кВ, тривалість імпульсів складає від 3 до 4 нс, потужність імпульсу близько 100 MВт, частота слідування імпульсів – 3 кГц.

Найбільш потужний серед генераторів наносекундного класу - S-5N система охолодження елементів якого проточною водою споживає до 15 л/хв.

Він дозволяє отримувати вихідну напругу 400 – 1000 кВ, струм на навантаженні 1-3 кА, тривалість імпульсу 30 - 50 наносекунд. Часто­та слідування імпульсів: постійно – 300Гц, пачка (30 с) - 900 Гц. Цей генератор використовувся в експериментах по запалюванню коронних розрядів великого об'єму, які можуть знайти застосування в нових технологіях очищення повітря від шкідливих і токсичних домішок. Серед субнаносекундних генераторів найкращі показники досягнуті в моделі SM-3NS, у якій застосований новий тип SOS-діодів - субнаносекундні.

Із його допомогою можна отримувати імпульси вихідної напруги величиною до 400 кВ та тривалістю до 5 наносекунд. На рис. 4.3 наведена осцилограма такого генератора імпульсів.

Інтенсивні дослідження шляхів поліпшення характеристик SOS-генераторів тривають. Зокрема, у російських наукових центрах опрацьовується застосування цих генераторів для живлення широкополосних НВЧ - випромінювачів, а також як засоби накачування потужних газових лазерів. Розроблені в Росії прилади й експериментальні установки широко експлуатуються за кордоном у різних наукових організаціях: у США - у Ліверморській національній лабораторії, Дослідницькій лабораторії ВМС США, Техаському технологічному університеті, Дослідницькій лабораторії Армії; у Німеччині - у Дослідницькому центрі Карлсруе; у Республіці Корея - компанією LG Industrial Systems; в Ізраїлі – ядерним дослідницьким центром SOREQ NRC, фірмою Exion Technologies.

Висновок.


У роботі розглянуто характеристики напівпровідникових наносекундних діодів для розмиканні великих струмів.

У представленій роботі проведено опис роботи напівпровідникових діодних розмикачів струму для потужної наносекундной імпульсної техніки. Особливий інтерес представляють два типи кремнієвих діодних розмикачів: ДДРВ й SOS-діод. За допомогою ДДРВ вдається перемикати потужність до сотень мегаватів за наносекунду при щільності струму порядку 102 А/см2. SOS – діоди дозволяють перемикати потужності в кілька гігават за такі ж короткі часи при щільності струму більше 103 А/см2.

Створення ДДРВ й SOS – діодів привело до створення нових потужних генераторів наносекундних імпульсів, стало можливим розробляти генератори нано- і субнаносекундних імпульсів з напругою 103 - 106В, при частоті проходження імпульсів до 104 Гц і практично необмеженому терміну служби.

Розробка генераторів потужних наносекундних імпульсів з індуктивним нагромадженням енергії й напівпровідникових переривачів струму дала великий стимул для розвитку робіт з релятивістської НВЧ електроніки, широкосмугової радіолокації, систем живлення лазерів, прискорювачів електронів, імпульсних рентгенівських апаратів і т.д.


РЕЦЕНЗІЯ

на дипломну роботу студента __ курсу гр. ____

кафедри побутової електронної апаратури факультету інженерних

технологій ВМУРоЛ "Україна"


Спеціальність:

Тема: НАПІВПРОВІДНИКОВІ НАНОСЕКУНДНІ ДІОДИ ДЛЯ РОЗМИКАННЯ ВЕЛИКИХ СТРУМІВ.

Дипломний проект присвячений вивченню напівпровідникових наносекундних діодів для живлення імпульсної техніки.

В першому розділі на основі літературних даних розглянуто типи напівпровідників та їх основні властивості, проаналізовано властивості потужних силових діодів, їх ВАХ. В результаті аналізу науково-технічної літератури вибрані шляхи рішення задачі і визначені основні труднощі, які необхідно здолати.

В другому розділі проведено розгляд основних властивостей напівпровідникових перемикачів, розглянуто їх основні характеристики та шляхи їх покращення.

Третій розділ присвячено розгляду основних типів напівпровідникових перемикачів високого струму, розглянуто дрейфові діоди із різким відновленням (ДДРВ), SOS-діоди, які виготовлені як із монокристалів кремнію так і із карбіду кремнію. Встановлено параметри роботи перемикачів та їх особливості виготовлення та експлуатації.

Четвертий розділ присвячено розгляду можливих шляхів використання ДДРВ та SOS-діодів в експериментальній фізиці, розглянуто технічні характеристики створених на їх основі імпульсних генераторів великих струмів.

Конструкторська документація і пояснювальна записка виконані відповідно до вимог ЄСКД.

Дипломна робота заслуговує оцінки „__________", а студент __________________ присвоєння кваліфікації „__________________" за фахом „_________________________".

РЕЦЕНЗЕНТ:


ВІДГУК

на дипломну роботу студента __ курсу гр. ____

кафедри побутової електронної апаратури факультету інженерних

технологій ВМУРоЛ "Україна"


Спеціальність:

Тема: НАПІВПРОВІДНИКОВІ НАНОСЕКУНДНІ ДІОДИ ДЛЯ РОЗМИКАННЯ ВЕЛИКИХ СТРУМІВ.

У сучасному арсеналі експериментальної техніки для проведення фізичних експериментів джерела потужних високовольтних імпульсів займають досить об'ємну "екологічну" нішу.Тому тема дипломного проекту є актуальною.

Дипломант виконав аналіз науково-технічної літератури по технічним і конструктивним особливостям напівпровідникових наносекундних перемикачах, їх використанню в експериментальній фізиці.

У процесі виконання проекту дипломантом досліджено напівпровідникові наносекундні діодів різного типу та їх характеристики. Розглянуто технологічні особливості виготовлення функціональних пристроїв на основі напівпровідникових наносекундних діодів.

Результати, отримані в процесі виконання дипломного проекту, можуть бути використані при розробці напівпровідникових наносекундних діодів для розмикання великих струмів. У процесі виконання дипломної роботи __________________ показав вміння самостійно працювати з науково-технічною літературою, проводити теоретичні дослідження та інженерні розрахунки.

Бакалаврська робота заслуговує оцінки «__________», а студент _______________ -присвоєння кваліфікації _________________________ за напрямком «Електронні апарати».

Науковий керівник, доцент кафедри ПЕА, к. т. н.

Анотація.

Розробка напівпровідникових нано- та субнаносекундних перемикачів високого струму є необхідною умовою подальшого розвитку експериментальної фізики, яка потребує перемикачів потужністю 1010 Вт із частотою слідування імпульсів до 104 Гц в дипломній роботі розглянуто два типи кремнієвих діодів: дрейфові діоди із різким відновлення (ДДРВ) та SOS-діоди, які дозволяють одержувати густини струмів порядку 102 A/см2 та потужності 108 Вт і 105 A/см2 та 1010 Вт відповідно.

SOS-діоди стали основою для створення двох типів наносекундних генераторів імпульсів великих струмів. У роботі розглянуто також можливість використання не тільки монокристалічного кремнію для створення ДДРВ та SOS-діодів, але і монокристалічного карбіду кремнію.


Annotation.

The development of semiconductor-based nano- and subnanosecond high current breakers is crucial for advancing modern research in experimental physics and radioelectronics, particularly with increasing power (to 1010 W) and repetition rate (to 104 Hz) of impulse devices. Highlighted in this graduation work are two types of silicon diodes: drift step recovery diodes (DSRDs) and SOS diodes with the attainable current densities and switched-off powers being 102 A/cm2 and 108 W in the former case, and 105 A/cm2 and 1010 W in the latter.

The study of the SOS-diodes showed that the current interruption time decreased to 500-600 ps when the reverse pumping time was reduced to 10-15 ns. The stage of subnanosecond interruption of current equal to 1 kA. The current cutoff time is 600 ps. The subnanosecond SOS diode served as the basis for development of two types short pulse generators. The possibility of utilizing not only monocrystalline silicon (as in DSRDs and SOS diodes) for the base material but also monocrystalline silicon carbide is examined.

Список використаної літератури.


Викулин И.М., Стафеев В.И. Физика полупроводниковых приборов. - М.: Сов. радио, 1980. - 293 с.

Крутякова М.Г., Чариков Н.А., Юдин Б.В. Полупроводниковые приборы и основы их проектрования. - М.: Радио и связь, 1983. - 350 с.

Пасынков В.В., Чиркин Л.К., Шинков А.Д. Полупроводниковые приборы. - М.: Высш. шк., 1973. - 420 с.

И. В. Грехов, Г. А. Месяц // Успехи физических наук.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: