Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Гімнастика - королева фізичної культури

Гімнастика - королева фізичної культури

вправу, якщо вона використовується у відповідності з вимогами гімнастичного методу та спрямована на вирішення задач всебічного фізичного розвитку.

Гімнастичні вправи виникли в зв’язку з необхідністю задоволення життєвих потреб людини. Тому , багато з них основані на рухах позичених із трудової, бойової та побутової діяльності людини (ходьба, біг, повзання, стрибки, рівновага, метання, переноска грузів та ін.) По мірі розвитку суспільства та наукових знань про практику фізичного виховання, почали виникати абстрактні рухи, що представляють собою елементарні рухи, виділені із цілісних рухових дій. Вони складають більшість гімнастичних вправ і приміняються головним чином для навчання основним рухам, для розвитку фізичних якостей та вирішення різних педагогічних задач. Сюди входять вправи для окремих частин тіла, вправи на різних гімнастичних пристроях та ін. Арсенал гімнастичних вправ дуже різноманітний. Їх прийнято класифікувати у відповідності з педагогічними завданнями, які вирішуються за допомогою вправ:

  1. Стройові вправи;

  2. Загально розвиваючі;

  3. Вільні;

  4. Прикладні;

  5. Стрибки;

  6. Вправи на гімнастичних пристроях;

  7. Акробатичні;

  8. Вправи художньої гімнастики.

Система гімнастичних вправ постійно вдосконалюється. Вправи виконуються у відповідності з вимогами гімнастичного стилю, який передумовлює визначену манеру виконання, дотримання встановлених технічних вимог (по зовнішній формі) та визначеного характеру виконання.

Вправи, як правило виконуються із вихідних положень, дякуючи чому уточнюється дія вправи на організм людини, а також формуються відповідні рухові навички. Вправи виконуються як без предметів, так і з ними.

Застосування гімнастичних снарядів (лавки, буми, драбини, шести, канати) та предметів (палки, гантелі, булави, набивні м’ячі, амортизатори та ін.) сприяє вдосконаленню рухових можливостей учнів.

По тому як вправи впливають на організм людини, їх можна розділити на такі групи:

  1. Вправи направлені на загальний розвиток фізичних якостей та рухових можливостей (стройові вправи, загально розвиваючі).

  2. Вправи, направлені на формування життєво необхідних навиків та умінь (прикладні вправи, прості стрибки).

  3. Вправи, направлені на розвиток і вдосконалення рухових та вольових якостей (вільні вправи, опірні стрибки, акробатичні вправи, вправи художньої гімнастики).


1.3.1 Характеристика окремих груп гімнастичних вправ

1. Стройові вправи – сумісні дії в строю. Вони включають в себе різноманітні способи дій на місці, пересування, построєння та перепостроєння.

За допомогою стройових впав викладач організовано розміщує учнів під час заняття, виховує навички колективної дії. Ці вправи мають велике прикладне та дисциплінарне значення, сприяють формуванню правильної осанки, вихованню почуття ритму і темпу. Вони застосовуються на уроках фізичного виховання, в масових гімнастичних виступах, на фізкультурних міроприємствах і т.д.

2. Загальнорозвиваючі вправи - виконуються різними частинами без предметів та з предметами, а також і на знарядах. Вони вибірково діють на окремі групи м’язів, частин тіла і на весь руховий апарат в цілому. Фізична нагрузка регулюється відповідним підбором вправ, зміною вихідного положення, кількістю повторів, темпом, інтенсивністю та послідовністю їх виконання. Це дозволяє поступово підвищувати працездатність та життєдіяльність організму. Загально розвиваючі вправи, як правило виконуються у вигляді комплексів, з різним призначенням ( розминка, ранкова гімнастика, коригуючи або лікувальна гімнастика та інші).

3. Вільні вправи – являють собою сполуку різних рухів руками, ногами, тулубом, головою, вправ художньої гімнастики. Вони оформляються у вигляді потічних, злитих комбінацій різної інтенсивності. Основна їх мета - розвиток та вдосконалення координаційних здібностей, виховання почуття ритму та краси рухів, оволодіння основними характеристиками рухів ( напрям, амплітуда, швидкість, напруга), а також вміння виконувати вправи одночасно та послідовно, симетрично та несиметрично.

4. Прикладні вправи – ходьба, біг, метання, повзання, піднімання та переноска грузів, рівноваги. Виконуючи їх , учні оволодівають основними життєво необхідними навиками та вмінням, вчаться приміняти їх в різній обстановці. Прикладні вправи являються також засобом всестороннього фізичного розвитку.

5. Стрибки – використовуються для розвитку стрибучості , а також сили ніг та рук, швидкості та точності рухів, спритності, смілості та рішучості. За допомогою стрибків учні набувають вміння швидко долати різні відстані. В гімнастиці приміняються неопорні (прості) стрибки та опорні. До перших відносяться стрибки в глибину, довжину, висоту, із скакалкою та ін. До других - стрибки через різні знаряди: козла, коня та інші з додатковим опором руками. Стрибки - загальна дія на організм учнів, вони сприяють покращенню функціонального стану організму в цілому.

6. Вправи на знаряддях (коню, кільцях, брусах, перекладині) – найбільш характерні засоби спортивної гімнастики . Конструктивні особливості знарядів та незвичайність опори ( насамперед руками), обумовлюють значну інтенсивність цих вправ. Всебічна фізична підготовка, а також високий рівень розвитку спеціальних рухових здібностей, вольових якостей та тренованості вестибулярного апарату - обов’язкова умова успішного оволодіння вправами на гімнастичних знарядах.

7. Акробатичні вправи - відносяться до спортивних рухів. Але широкий діапазон важкості не дозволяє приміняти їх на заняттях з різними контингентами. Акробатичні вправи розвивають силу, спритність, гибкість , швидкість реакції, орієнтування в просторі, укріплюють органи дихання та кровообігу і являються діючим засобом тренування вестибулярного апарату.

8. Вправи художньої гімнастики - являють собою злиті комбінації, що складаються із різних по складності дій та переміщень. Вони невід’ємно пов’язані з музикою, мають танцювальний характер, характеризуються композиційною цілісністю та динамічністю. За допомогою цих вправ окрім загальних завдань , вирішуються і спеціальні:

а) виховання уміння надавати рухам різну емоційну окраску, різноманітні відтінки сили, швидкості, а також волю та елегантність;

б) поглиблене естетичне виховання учнів, підвищення їх музичної культури.

Поряд з вказаними групами вправ в гімнастиці широко застосовують рухливі ігри, частково обмежені правилами, основу яких складають різноманітні рухові дії, частково обмежені правилами.

В гімнастиці також застосовуються естафети, в зміст яких входять такі завдання як метання в ціль, стрибки, повзання вправи на рівновагу, переноска важкостей , завдання на увагу та ін..


Висновок до розділу І


З вищевикладеного видно, що фізичне виховання дітей шкільного віку здійснюється різними засобами, що входять в систему фізичного виховання школярів, але одним із найважливіших засобів являється гімнастика.

Цільове направлення, зміст та методичні особливості основної гімнастики забезпечують рішення завдань фізичного виховання дітей шкільного віку.

Основна гімнастика не ставить вузької мети досягнення спортивних результатів. Вона спрямована, перш за все, на формування організму, що зростає та підвищення його життєдіяльності . Вправи основної гімнастики багатогранні, порівняно прості по техніці виконання, за їх допомогою можливо по різному впливати на фізичний розвиток дітей шкільного віку та навчати їх основним життєво важливим руховим навичкам.

Доступність та простота рухів основної гімнастики дозволяє вчителю вести заняття в класі, використовуючи фронтальні, групові, поточні, ігрові способи організації заняття.


ІІ . Організація і керівництво фізичним вихованням в загальноосвітніх школах


Виховання фізичних якостей грунтується на постійному прагненні зробити понад можливе для себе, здивувати оточуюючих своїми можливостями . Але для цього з народження потрібно постійно і регулярно виконувати правила правильного фізичного виховання . Основним етапом у вихованні цих якостей є освітній період в житті людини (7-25 років), протягом якого відбувається закріплення потрібного учбового матеріалу для його подальшого застосування в житті (високопродуктивній праці)

Метою фізичного виховання у школах є сприяння підготовці гармонійно розвинених людей. В процесі навчання у школі по курсу фізичного виховання передбачається рішення наступних задач:

  • виховання в учнів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці;

  • збереження і зміцнення здоров'я учня,

  • сприяння правильному формуванню і всесторонньому розвитку організму,

  • підтримка високої працездатності впродовж всього періоду навчання;

  • всестороння фізична підготовка учнів

  • придбання учнями необхідних знань по основах теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування, підготовка до роботи як суспільних інструкторів , тренерів і суддів;

  • виховання в учнів переконаності в необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.

Процес навчання організовується залежно від стану здоров'я, рівня фізичного розвитку і підготовленості учнів, їх спортивної кваліфікації.

У середньому учбовому закладі загальне керівництво фізичним вихованням і спортивно-масовою роботою серед студентів, а також організація спостережень за станом їх здоров'я покладені на директора, а конкретне їх проведення здійснюється вчителями по фізичному вихованню та медичними працівниками. Безпосередня відповідальність за постановку і проведення учбово-виховного процесу по фізичному вихованню учнів відповідно до учбового плану і державної програми покладена на вчителя фізичного виховання закладу.

Медичне обстеження і спостереження за станом здоров'я учнів протягом навчального року здійснюється спочатку дільничою поліклінікою, а потім медичною сестрою або лікарем.


2.1. Форми фізичного виховання учнів


Фізичне виховання у школі проводиться впродовж всього періоду навчання учнів і здійснюється в багатообразних формах, які взаємозв'язані, доповнюють один одного і є єдиним процесом фізичного виховання учнів.

Учбові заняття є основною формою фізичного виховання у школах. Вони плануються в учбових планах по всіх класах, і їх проведення забезпечується викладачами фізичного виховання.

Самостійні заняття сприяють кращому засвоєнню учбового матеріалу, дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, прискорюють процес фізичного вдосконалення, є одним з шляхів впровадження фізичної культури і спорту в побут і відпочинок учнів.

У сукупності з учбовими заняттями правильно організовані самостійні заняття забезпечують оптимальну безперервність і ефективність фізичного виховання.

Ці заняття можуть проводитися у позаурочний час за завданням викладачів або в секціях.

Фізичні вправи в режимі дня направлені на зміцнення здоров'я підвищення розумової і фізичної працездатності, оздоровлення умов учбової праці, побуту і відпочинку учнів, збільшення бюджету часу на фізичне виховання.

Масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи направлені на широке залучення учнівської молоді до регулярних занять фізичною культурою і спортом, на зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичної і спортивної підготовленості учнів. Вони організовуються у вільний від учбових занять час, у вихідні і святкові дні, в оздоровчо-спортивних таборах, під час табірних зборів, в учнівських трудових загонах.


2.2 Програмна побудова курсу фізичного виховання


Зміст курсу фізичного виховання регламентуються державною учбовою програмою для шкіл "Фізичне виховання".

Учбовий матеріал програми передбачає рішення задач фізичного виховання учнів і складається з теоретичного і практичного розділів.

Теоретичні знання повідомляються у формі систематичних бесід.

Практичний розділ програми містить учбовий матеріал для всіх класів, який направлений на рішення конкретних задач фізичної підготовки учнів. У зміст занять всіх класів включаються розділи:

  • гімнастика

  • легка атлетика

  • плавання

  • лижний спорт (для безсніжних районів - марш - кидок або велосипедний спорт)

  • туризм

  • спортивні ігри

  • стрільба.

Програма визначає особливості навчання в кожному регіоні з урахуванням спрямованості його роботи.


2.3 Організація і зміст учбово-виховного процесу в школах


Основним принципом при визначенні змісту роботи в різних класах є диференційований підхід до учбово - виховного процесу.

Програмний матеріал на навчальний рік розподіляється з урахуванням кліматичних умов і учбово-спортивної бази.

Першим критерієм розподілу учнів по медичним групам є результати їх медичного обстеження, яке проводиться в кожному класі на початку навчального року.

Після проходження обстеження лікар визначає стан здоров'я, фізичний розвиток кожного учня і розподіляє його в одну з медичних груп: основну, підготовчу або спеціальну.

Другим критерієм є рівень фізичної і спортивно-технічної підготовленості, який визначається на перших заняттях після перевірки стану фізичної і спортивно-технічної підготовленості по контрольних вправах і нормативах програми по фізичному вихованню.

Учні підготовчої медичної групи займаються окремо від учнів основної медичної групи.

У методиці проведення занять в цих групах дуже важливий облік принципу поступовості в підвищенні вимог до оволодіння руховими навиками і уміннями, розвитку фізичних якостей і дозування фізичних навантажень.

Спеціальна медична група комплектується з урахуванням статі, характеру захворювання і функціональних можливостей організму учнів.

Чисельність учбової групи складає від 8 до 15 чоловік на одного викладача. Учбовий процес по фізичному вихованню в спеціальній медичній групі переважно направлений на: зміцнення здоров'я, гартування організму,

підвищення рівня фізичної працездатності, можливе усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку, ліквідацію залишкових явищ після перенесених захворювань, придбання необхідних і допустимих для учнів прикладних умінь і навиків.

Загальна прикладна фізична підготовка проводяться з урахуванням функціональних можливостей учнів. Головне в цій підготовці - оволодіння технікою прикладних вправ, усунення функціональної недостатності органів і систем, підвищення працездатності організму. Велике значення в учбових заняттях цього відділення має реалізація принципів систематичності, доступності і індивідуалізації, строге дозування навантаження і поступове її підвищення.

Не дивлячись на оздоровчо-відновну спрямованість занять в спеціальній групі, вони не повинні зводитися тільки до лікувальної мети. Викладачі повинні прагнути до того, щоб учні цієї групи придбали достатню різносторонню і спеціальну фізичну підготовленість, поліпшили свій фізичний розвиток і в результаті були переведені в підготовчу медичну групу.

Медичні групи всіх класів закріплюються за викладачами фізичного виховання на весь період навчання. Якщо учні спеціальної та підготовчої груп в процесі учбових занять покращали стан здоров'я, фізичний розвиток і підготовленість, то вони на підставі висновку лікаря після закінчення навчального року (або семестру) переводяться в наступну медичну групу.

Якщо в результаті хвороби або інших об'єктивних причин спостерігається погіршення стану здоров'я, то учні переводяться в спеціальну медичну групу у будь-який час навчального року.


2.4 Залікові вимоги і обов'язки учнів


Програмою передбачена здача учнями нормативів по фізичному вихованню. В процесі навчання фізичному вихованню кожен учень зобов'язаний: систематично відвідувати заняття по фізичному вихованню в дні, передбачені учбовим розкладом, підвищувати свою фізичну підготовку і виконувати вимоги і норми, удосконалювати спортивну майстерність, виконувати контрольні вправи і нормативи, здавати заліки по фізичному вихованню у встановлені терміни, дотримуватися раціонального режиму навчання, відпочинку і харчування, регулярно займатися гігієнічною гімнастикою, самостійно займатися фізичними вправами і спортом, використовуючи консультації викладача, брати активну участь в масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах в класі та школі, проходити медичне обстеження у встановлені терміни, мати акуратно підігнані спортивний костюм і спортивне взуття, відповідні виду занять.

Вікове виховання складається не тільки з тренування і розвитку їх в "освітній" період життя (7 -25 років), але і в подальший період ( для людей середнього і літнього віку ), що є другим етапом в житті людини при вихованні фізичних якостей .


2.5 Музичний супровід уроку


Музичний супровід уроку - це передусім:

  1. Естетичне виховання учнів, які не лише слухають музику, але і виконують різні вправи, підчиняючи свої дії її характеру. Таке активне сприйняття музики дозволяє учням глибше узнати зміст, будову та характер, ритм та інші характеристики різних музичних творів.

  2. Підвищує емоційний стан учнів. Життєрадісний настрій учнів на уроці загострює їх увагу, сприйняття, пам’ять, зберігає високу працездатність на більш довгий час, а в цілому збільшує продуктивність уроку.

  3. Забезпечує більшу діяльність вправ. Позитивні емоції, що виникають в учнів при виконання рухів під музику, мимоволі викликає у них діяти більш енергійно. Крім того, співпадання головної дії у вправах з музичним акцентом підвищує ефективність цієї дії.

  4. Звільняє вчителя від рахування часу під час проведення вправ та дозволяє робити учням зауваження по кількості виконаних вправ.


ІІІ. Методика проведення уроків фізичного виховання з дітьми шкільного віку


3.1 Формування та вдосконалення рухових функцій у дітей шкільного віку


Для успішного вирішення завдань фізичного виховання дітей шкільного віку необхідно всебічно вивчати природу та умови розвитку їх рухової діяльності. Рухова функція людини формується під впливом зовнішнього середовища, постійно потребуючої від людини рухової діяльності та вирішення самих різноманітних рухових завдань. В зв’язку із зміною та ускладненням рухових завдань людина повинна безперервно вдосконалювати рухову функцію. Властивість оволодівати різними руховими діями тісно пов’язана з діяльністю центральної нервової системи та рухового апарату людини.

Біологічна особливість будови рухового апарату та рефлекторний принцип його функцій дозволяють людині виконувати багато різних рухів. Здатність людини координувати свої дії, перемикатися з одних рухів на інші у відповідності з умовами зовнішнього середовища визначається умовнорефлекторною діяльністю та високою пластичністю нервових процесів.

Дякуючи зворотним зв’язкам з периферією, які здійснюються через аналізатори, центральна нервова система постійно інформується про характер виконуваної діяльності та шляхом переробки цієї інформації може коригувати дану діяльність та керувати нею.

Сучасна фізіологія рухів стверджує, що від розвитку рухового аналізатора залежить можливості керувати рухами свого тіла та виконувати рухи різної складності.

Функції рухового аналізатора у дітей підкоряютья закономірностям вікового розвитку , яке здійснюється на протязі ряду років. Семирічний вік вважається переломним в розвитку, періодом початку становлення вільних рухів та вдосконалення координаційних механізмів в центральній нервовій системі.

З 7 до 14 років проходить активний розвиток рухової функції дітей. Подальший розвиток функцій рухового аналізатора проходить менш інтенсивно або навіть призупиняється. Ця вікова особливість підтверджується також морфологічно.

Встановлений зв’язок між розвитком іннервації суглобів та становленням рухової функції в онтогенезі.

Функції кори великих півкуль та виникнення рухових умовних рефлексів у 13 – 14 - річних розвинені значно краще, ніж у 8 – 9 та 10 – 12 річних. Таким чином, до 13 – 14 років досягається високий рівень розвитку рухового аналізатора. Підвищуються функціональні можливості кори великих півкуль та нервово – м’язового апарату.

Потрібно враховувати, що біологічна зрілість не завжди співпадає з паспортним віком. У підлітків 12 – 15 років може бути однакова біологічна зрілість ( ступінь статевого розвитку), а відповідно близькі дані по фізичному розвитку та розвитку рухової функції.

Але рухова зрілість не приходить сама по собі з віком, вона вдосконалюється в тісному взаємозв’язку з впливом оточуючого середовища та режимом рухової діяльності, в якому виховуються діти.

Відповідно, одно із завдань фізичного виховання дітей шкільного віку складається у формування рухової функції, що дозволить покращити умови для росту та розвитку рухових здібностей дітей.

Уміння керувати своїми рухами та цілеспрямовано виконувати їх у відповідності з потребами виконуваної рухової діяльності формується лише при спеціальному навчанні за допомогою фізичних вправ. Потрібно враховувати, що самим важливим в навчанні являється вміння оцінювати свої рухи в часі, в просторі та по ступені м’язового напруження.

П.Ф. Лесгафт писав: "Каждая сознательная работа, несомненно, требуєт серьезного понимания пространства и времени и умения справляться с этими соотношениями не по книге, а на деле" ( 12 ст. 118 – 119).

Для виховання такого вміння використовуються прості та складні рухи окремими частинами тіла, ходьба, біг, стрибки, метання, вправи на рівновагу, перенесення грузу, повзання, акробатичні вправи.

При виконання даних вправ учні повинні зіставляти суб’єктивні відчуття в просторі, яке вони долають, і в часі, яке вони витрачають на виконання рухових дій, з інформацією, що отримують від вчителя. Термінова та поточна інформація про час, простір та ступінь м’язових зусиль в процесі рухової діяльності дозволяє виробити в учнів диференціювання на різні величини цих параметрів, що дуже важливо для керування рухами.

Свідоме керування руховою діяльністю успішно здійснюється при умінні точно диференціювати час, просторові та силові параметри рухового акту, а це вміння тісно пов’язане з розвитком відчуттів, і особливо м’язового відчуття . Через органи відчуттів виникає зв’язок із зовнішнім світом.

На думку В. В. Гориневського " Чем меньше развиты органы слуха, зрения и все другие чувства, тем более ограничена деятельность человека и тем менее он развит" ( 5, ст.116 ).

Спеціальними дослідженнями встановлено, що діти, що оволоділи вмінням свідомо керувати своїми рухами в просторі, в часі та по ступені м’язових зусиль, успішно справляються з різними руховими діями, ніж діти, які цьому не навчилися. Їх діяльність активніша, вони вміють зіставляти, визначати схожість та відміну рухових актів. Якщо дітей навчати руховим діям не навчивши їх керувати своїми рухами, то рухові можливості будуть обмежені, рухова здібність до імпровізації рухів буде ускладнена.


3.2 Формування правильної постави на заняттях по основах гімнастики в школі


Гарний фізичний розвиток та повноцінне здоров’я дітей шкільного віку багато в чому залежить від правильної осанки, яку потрібно формувати так як і рухові навики. Правильна осанка виховується під час росту дітей. Вона тісно пов’язана з руховою функцією і залежить від гармонійного розвитку м’язів всього тіла, що утримують тіло, особливо хребет, в прямому положенні від уміння керувати окремими частинами тіла в просторі ( координувати рухи різними частинами тіла); від звичного рухового режиму ( одні діти полюбляють під час перерви в школі відпочивати в зігнутому положенні, інші люблять погратися, побігати); від звички тримати своє тіло не тільки в положенні стоячи, але і під час діяльності.

Під правильною поставою розуміють таке звичне положення тіла стоячи, сидячи та при ходьбі, при якому голова, тулуб та ноги взаємно розміщені найбільш благо приємно для утримання їх в рівновазі та для нормальної функціональної діяльності всіх органів та систем людини.

Формування правильної постави має оздоровче та естетичне значення.

Правильна постава благоприємно діє на роботу серцево – судинної системи. Гарний фізичний розвиток та повноцінне здоров’я можливі лише при правильній поставі.

Порушення постави, що часто зустрічається в дитинстві, може привести до розладів діяльності організму, а іноді навіть до значних захворювань та втрати працездатності. Ось чому необхідно постійно стежити за поставою дітей та займатися гімнастикою, що формує правильну осанку.

У дітей шкільного віку часто можна зустріти відхилення від правильної постави, що характеризується викривленням хребта.

При викривленні хребта в поперековій області – лордозі ( прогнута постава) збільшується кут нахилу тазу , вкорочуються поперекові м’язи , розтягуються м’язи живота і живіт вип’ячується вперед.

При сутулій поставі м’язи спини розтягнені та ослаблені, голова нахилена вперед, плечі опущені та зведені вперед, грудна клітина сплощена. Викривлення хребта в грудній частині та сплощення грудної клітини призводять до зменшення амплітуди дихальних рухів.

Сколіози розвиваються у дітей через те, що вони неправильно сидять та носять портфель в одній руці, сплять на одному боці, мають звичку стояти на одній нозі і все робити тільки однією рукою. Зовні сколіози проявляються в нахиленому положенні плечового поясу: одне плече вище другого. Якщо цей недолік в поставі стає стабільним , то порушується діяльність органів, розміщених в грудній клітині, а іноді і черевній порожнині.

Постава з плоскою спиною характеризується зменшенням, а іноді і згладжуванням згибів хребта в грудній та поперекових ділянках. Хребет втрачає свою еластичність, рухи людини стають обережними , швидка хода викликає больові відчуття. Грудна клітина зменшується, що в свою чергу, негативно впливає на функцію органів дихання.

Ці вказані дефекти в поставі виникають, як правила у ослаблених дітей, які не займаються фізичними вправами, а іноді із – за поганих звичок – ходити та стояти як попало, з опущеною головою, сидіти сутулячись та ін. Всі відхилення від правильної постави в першій стадії (функціональній) можна легко виправити засобами основної гімнастики.

Перша стадія характеризується тим, що школяр, який має той чи інший недолік в поставі, по вимозі або по своєму бажанню може прийняти правильну поставу та зберігати її на деякий час, шляхом напруження м’язів. Ця властивість приймати позу, відповідаючу правильній поставі, і повинна бути поставлена в основу роботи по виправленню дефектів.

Особливе значення для формування правильної постави має рівномірний розвиток всіх груп м’язів, а також вміння керувати рухами всіх частин тіла.

Проте гармонійний розвиток м’язів всього тіла являється лише умовою для формування правильної постави. Необхідно навчати вмінню приймати положення , що відповідає правильній поставі, та зберігає її на довгий час, а також формує спеціальні навики у підтримці тіла стоячи, сидячи , при ходьбі та іншій діяльності.

Постава – це рефлекс положення, і для отримання умовного рефлексу в зберіганні правильної постави. При цьому необхідно, щоб ті хто займається знали, яке положення тіла вважається правильним, які існують відхилення від правильної постави і яке значення правильної постави. Вони повинні наглядно побачити переваги правильної осанки, її естетичність.

В школі повинні бути наглядні посібники, ілюструючи типи постави.

Перед тим як навчати правильній поставі, необхідно спочатку навчити дітей тримати правильно голови. Правильне положення голови в силу дії шийно – тонічних рефлексів забезпечує роз приділення тонусу м’язів, утримуючих тулуб та голову.

Вправи на відчуття правильної осанки необхідно включати в комплекс загально розвиваючих вправ підготовчої частини уроку індивідуальної гігієнічної гімнастики . Ними потрібно починати та закінчувати комплекси. Дітям потрібно виконувати ці вправи щоденно, по декілька разів в день, щоб опанувати звичкою триматися прямо та стежити за осанкою.

Необхідно виховати звичку завжди триматися виправленим, з при піднятою головою, розвернутими плечами та злегка підтягнутим животом. Щоб досягти цього, слід регулярно виконувати стройові вправи, вправи на рівновагу, найпростіші вправи художньої гімнастики та інші. Техніка їх така, що вони виконуються лише з правильною поставою. Ці вправи необхідно включати в уроки фізичного виховання, в секційні заняття, а деякі з них повторяти вдома.

Для виховання правильної постави рекомендується: організовувати бесіду шкільного лікаря про значення постави для здоров’я з батьками та дітьми; проводити ранкову індивідуальну гімнастику та заняття між уроками, фізкультурні хвилинки ( в процесі уроків); стежити за тим, щоб розміри парт відповідали віку ( згідно норм професора Ерісмана); призначати чергових, щоб стежили за поставою на перервах.


3.3 Навчання гімнастичним вправам


Прості вправи часто засвоюються зразу опісля показу та пояснення, більш складні – потребують довгого навчання та примінення самих різноманітних методів та прийомів. Лише уміле використання існуючими в гімнастиці методами та прийомами навчання дає позитивні результати.

Підбір вправ та методика їх проведення в різних класах залежать від особливостей віку.


3.3.1 Молодший шкільний вік

Чим менше років дитині, тим швидше вона розвивається. Особливості дитячого організму полягають в тому, що в ході зросту та розвитку будова та функції всіх органів та систем постійно вдосконалюються. Хоча зріст та розвиток на протязі дитинства проходять нерівномірно, але все ж загальна закономірність зросту зберігається.

М’язи дітей еластичні, тому діти можуть виконувати рухи по великій амплітуді. Але вправи для розвитку гнучкості вони виконують у відповідності з їх м’язовою силою. Лишня розтягнутість м’язів та зв’язок може привести до їх ослаблення, а також до порушення правильної постави. Розвиток сили м’язів тулуба має велике значення для формування правильної постави, яка в цьому віці нестійка.

Процес окостеніння проходить в усіх ланцюгах хребта. І тому не можна на довгий час використовувати вправи стоя , а також стрибки на грунт з висоти більше 80 см.

Діти цього віку відрізняються малою економією реакції всіх органів, високою збудливістю нервових процесів, слабкістю процесів внутрішнього гальмування. В зв’язку з цим діти швидко втомлюються.

Чим молодша дитина, тим швидше у нього виникають умовно – рефлекторні зв’язки на природні цілості дії, що зустрічаються в житті. Чим конкретніший рух, вужча рухова задача, тим доступніша вправа і тим успішніше вона засвоюється.

У дітей 7 – 9 років необхідно рівномірно розвивати всі фізичні якості , звертаючи увагу на швидкості та спритності (загальна координація). Шляхом активної м’язової діяльності необхідно стимулювати вегетативні функції, які впливають на обмін речовин в організмі, на зріст, розвиток всіх систем та органів.

Дітям цього віку рекомендуються слідуючи вправи основної гімнастики: ходьба, біг, повзання по нахиленій лавці, гімнастичній стінці, кидання та ловля м’яча, метання в ціль, переноска набивних м’ячів, вправи на рівновагу, акробатичні вправи.

При навчанні дітей молодшого шкільного віку потрібно користуватися методиками показу та роз’яснення. Пояснення доступних вправ повинно бути лаконічним, простим, зрозумілим – зводитися до назви конкретних дій та вказівок як їх виконувати. Демонстрацію слід супроводжувати образним оповіданням, акцентуючи увагу на тих діях, які забезпечують виконання вправи, яка вивчається.

Діти цього віку люблять повторювати за ким – несуть. Тому, навчаючи їх потрібно користуватися методом імітації та демонстрації. Рекомендується давати конкретні вказівки: стрибайте по розмітці, як можна дальше та вище, потрапляйте в ціль, робіть як я роблю та таке інше. Вправи, що вивчаються повинні бути прості та доступні дітям.

Необхідно пам’ятати, що діти швидко втомлюються і також швидко, після невеликої перерви, знову можуть виконувати рухові дії. Відповідно, вправи повинні бути недовгими та чергуватися з короткими перервами для відпочинку.

У дітей 7 – 9 років рухові навики формуються повільніше, ніж у 10 – 13 річних, та часто вдале виконання чергується з невдалим.

Для скорішого відновлення рухових навиків вправи необхідно повторювати по 6-8 разів на кожному занятті, причому в однакових умовах.

Саме про в одній із своїх праць говорить І.П.Павлов: "Точные постоянные эффекты раздражителей в системе могут получаться все легче и скорее только при одних и тех же промежутках между раздражителями, притом же применяемых в строго определенном порядке, т.е. при внешнем стереотипе…" ( 16, стр. 397).

Навчати дітей цього віку оцінювати рухи в часі, просторі та ступеню м’язових

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: