Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини

Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини

шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини" width="483" height="227" border="0" />

Рис.1 Етнічний склад населення, %


Джерело:

Тому достовірно можна говорити лише про те, що Туреччина - багатонаціональна країна, на території якої проживає більш як 25 національних меншин. За даними оцінювання, їх чисельність становить 13-15 млн.осіб. Найчисленніші курди (10-12 млн.осіб), нечисленну групу формують араби (1 млн.осіб), інші етнічні групи нараховують від десяти до кілька сот тисяч осіб.

99,8% населення Турецької Республіки – мусульмани, з них мусульмани-суніти 75%, інші мусульманські громади – 9,8%. Християни та іудеї разом – 0,2%. ( див. Рис. 2).


Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини

Рис. 2


Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і самий малонаселений - Ханяри. Великою мірою це визначається тим, що саме в цих районах рекреаційно-туристичний комплекс найбільш розвинений, тут потребується велика кількість робочої сили для задоволення потреб цього комплексу.

За даними загального перепису населення 2000 р. близько 65% населення Турецької Республіки проживало у містах. Ще у 1950 р. городяни становили лише четверту частину населення країни. Але саме в 50-х р. у країні активізувалася урбанізація у зв'язку із початком широкомасштабного процесу механізації сільського господарства. Перепис 1985 р. уперше в історії Турецької Республіки зафіксував переважання чисельності міського населення над сільським (53% і 47% відповідно). Середньорічні темпи зростання міського населення у 90-ті р. знизилися до 2,8% на відміну від 5,4% в 80-ті, але при цьому залишаються значними. [27]

Впродовж останніх місяців економіка Туреччини, як світова економіка, стабілізувалась. Сьогоднішню економіку Туреччини можна схарактеризувати як таку, що має тенденцію до стабілізації, порівняно з економічною ситуацією, що зазнала впливу кризи в першому кварталі минулого 2009 року. [23]
Географія розміщення найбільших міст на території Туреччини говорить про подолання раніше характерного для неї тяжіння процесу урбанізації винятково до західної частини країни. Нині у міру реалізації проекту Південно-Східної Анатолії і розвитку промисловості регіону швидко зростає кількість його міських жителів. Одночасно в ареалі інтенсивно протікаючих процесів урбанізації опинилося середземноморське узбережжя Туреччини, що необхідно пов'язувати із новою стратегією економічного розвитку країни, в рамках якої було надано особливого значення зростанню експорту товарів і розвитку послуг, у тому числі туристичних. [21]

3. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційного комплексу Туреччини


Туризм є однією з найбільш динамічно розвиваючихся галузей турецької економіки. Достаток унікальних історичних пам'ятників на території Туреччини, виняткової краси середземноморські пляжі, гірський рельєф, сприятливий клімат - усе це відкриває широкі перспективи для туристичного бізнесу. Щорічно країну відвідує близько 9-10 млн. туристів майже з 80 країн. Доход державної казни від туризму складає майже чверть обсягу турецького експорту . [20]

На початку 90-х років ХХ ст. туризм в Туреччині переживав кризу, яка була викликана подіями в Перській затоці і курдським тероризмом. До середини 90-х років криза була подолана.

В наш час українські туристи забезпечують значну статтю доходів до бюджету Туреччини. Взагалі туризм може стати спеціалізацією Туреччини на світовій арені. Щорічно в Україну і Росію з Туреччини вивозиться товарів на суму до 5-6 млрд. дол. США.[2]

В порівнянні з 2008 роком, незважаючи на всесвітню економічну кризу, туристичні показники 2009 року, зокрема прибутки від туризму, зросли (21,25 проти 21,91 млн. дол.). Проте кількість туристів зменшилася, як і середня сума, яку витрачав на відпочинок один турист ( табл. 3 і табл. 4).

В гендерному розподілі туристів переважають чоловіки, хоча і не набагато. В порівнянні з 2008 р. кількість туристів як чоловіків, так і жінок, збільшилась. До того ж, кількість жінок збільшилась на 400 тис, в той час як чоловіків – лише на сто ( табл. 5).

Туреччина славиться високою якістю сервісу і в той же час відносно низькими цінами в порівнянні з європейськими країнами. Наприклад, середньостатистичний турист може витратити на всю подорож 708 дол. (табл.3). В основному туристи витрачають гроші на такі пункти, як транспорт (можна найняти авто, для цього досить пред’явити права і закордонний паспорт), проживання (хоча звичайно це входить в вартість подорожі, яку пропонує туристична фірма), різну сувенірну продукцію (особливою популярністю користуються килими та шкіряні витрати) та інші витрати (табл.6).

Місячний прибуток від туризму найбільший в серпні – як в 2008, так і в 2009 році. В перших трьох кварталах 2009 року місячний прибуток був нижчим, ніж у 2008, проте в останній декаді року ситуація покращилася, що говорить про вихід з економічної кризи як всієї економіки Туреччини, так і рекреаційно-туристичного комплексу окремо (рис.3).


Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Туреччини

Рис.3


За останні чотири роки кількість туристів, що приїжджали до Туреччини, лише збільшувалась (рис.4), навіть незважаючи на економічну кризу, що свідчить про високий рівень відпочинку в Туреччині.

Основна мета, з якою туристи приїжджають до Туреччини, - відпочинок. В цій сфері туризму Туреччина досягла значних успіхів, і тому входить до десятки найбільш відвідуваних країн світу (табл.1). Також туристи відвідують Туреччину, аби побачитися з родичами, побувати на шопінгу

( адже Туреччина відома низькими цінами на різні групи товарів), частина приїжджає сюди заради навчання або практики (табл. 2).

В основному до Туреччини приїжджають учні старшої школи та студенти – для багатьох з них це перший виїзд за кордон. Також користуються попитом різні конференції та симпозіуми в Туреччині, особливо в Стамбулі, який є науковим та культурним центром країни (табл. 7).

З дорослих, які вже отримали вищу освіту, найчастіше приїжджають люди з постійним доходом, також часті гості тут фрілансери і люди на пенсії. Тобто можна зробити висновок, що відпочинок у цій південній країні підходить як для людей з рівнем доходу вищим за середній, так і для меш забезпечених людей (табл. 8). [22, 23]

Найбільш популярні міста відпочинку українців – міста-курорти: Анталія, Кемер, Белек, Аланья, Айвалик, Бодрум, Дала ман, Ізмір, Кушадасі, Мармарис, Текірова, Сіде і Фетія. Високий сезон на курортах – в середині липня до кінця серпня.

Туризм приносить країні значні валютні дивіденди. Даний сектор відноситься до числа нечисленних галузей, що в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливому положенні: у 2009 році країну відвідали 32,1 млн. іноземних туристів (у порівнянні із показником 2008 року – 30,9млн), а приплив доходів від їхнього обслуговування вперше історії перевищив 20 млрд. дол. [24]

Річний приріст обсягу послуг з початку 80-х років складав у середньому 17%, у 2009 р. він досяг 60%, а в поточному році очікується на рівні 20 чи навіть 25% більше, ніж в минулому році. Росту сприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. У той же час навряд чи удасться досягти аналогічного високого показника в майбутньому, оскільки галузь має гостру потребу в припливі нових інвестицій, при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосується держави, то на неї покладається відповідальність за створення умов, які сприяють припливу додаткових інвестицій.

Міністерство туризму розробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула, потенціал якого використовується поки в недостатній мері. На думку проектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів у 20 разів - з 2,5 млн. у даний час до 50 млн.(для порівняння: аналогічні показники по Парижу і Лондону досягають у даний час 65 млн. і 75 млн. відповідно). У ході реалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даної галузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 20 млрд. дол. [11]

Туреччина має великий туристичний потенціал. Пляжі й курорти її субтропічних узбереж доповнюються багатющими археологічними та архітектурними пам'ятками, починаючи з часів хеттської держави і гомерівської Трої. Особливо багато пам'яток часів стародавніх Греції та Риму. Використанню цього потенціалу заважають релігійні проблеми і слабкість відповідної інфраструктури. Знову ж таки, сучасний потік у Туреччину туристів з України та інших країн СНД має для неї велике значення. Найвідомішою курортною зоною стало Середземноморське узбережжя з центром Анталія.

Таким чином, Туреччина - країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн. [4]

4. Регіональні відмінності розвитку рекреаційного комплексу і розміщення основних закладів туризму в Туреччині

туризм туреччина рекреаційний комплекс

Туреччина – країна, що займає 3 місце у загальному списку найбільш відвідуваних країн. Щорічно, на територію цієї країни з'їжджаються 46% від загального числа туристів усього світу. Для українців це один з найбільш відомих напрямків для відпочинку у світі. Туреччина приваблює не тільки рівнем якості обслуговування і чудовими пам’ятками архітектури, а й різноманітністю розваг, які вона може запропонувати як дорослим, так і дітям, як жінкам, так і чоловікам. Тут можна знайти не лише пляжі та море, а й гори та сніг.

Туреччина розташована в східній півкулі. Її площа (включаючи внутрішні водойми) 779452 кв. км. Основна частина території Туреччини - 97 % - розміщена в Азії і тільки 3 % - у Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморським. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Тобто із трьох сторін омивається морями: на півночі - Чорним морем, на заході - Егейським, на півдні Середземним. Європейська й азіатська частини Туреччини відділені одна від одної водяною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. Туреччина - гірська країна. Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територія Азіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входять високі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти, обширні сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони розташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.[16]

Головні курорти, які приваблюють велику кількість туристів, знаходяться на узбережжі морів – Середземного, Егейського, Мармурового та Чорного. Саме на узбережжі Середземного моря знаходиться найвідоміший курорт цього району – Анталія. Нижче буде наведена інформація про те, де знаходяться найвизначніші курорти Туреччини.

Анкара (3,2 млн жителів) розташована в центральній частині Анатолії. Це стародавнє місто, але столицею воно стало лише в 1923 р.

Анкара розташована в центральній Туреччині (Анатолії) на висоті 850 метрів над рівнем морить. Місто так само є центром області Анкари з 4 мільйонами жителів.

У основі економіки міста - функціонування і обслуговування уряду і його адміністрацій. Анкара також є другим по важливості індустріальним містом Туреччини (після Стамбулу). За останні десятиліття важливою статтею доходу міста став і туризм.

Будучи столицею, Анкара також є важливим транспортним вузлом. Це центр авіа і залізничного транспорту країни. Анкара — місто-побратим Києва. [1]

Стамбул – єдине місто у світі, розташоване на двох континентах. Він розділений протокою Босфор на дві частини: європейську й азіатську.

Перше, що приваблює в Стамбулі – поєднання в ньому сучасного і минулого не тільки турецької, а й багатьох інших культур. Стамбул – визнаний центр світового туризму з чудово розвиненою інфраструктурою. Незважаючи на те, що в 1923 р. столиця була перенесена в Анкару, Стамбул і досі залишається культурним і духовним центром Туреччини. Він може запропонувати десятки готелів, ресторанів, барів та інших розваг на будь-який гаманець. [1]

З Європи до Азії можна потрапити, проїхавши 1,5 км по одному з двох мостів, що висять над Босфором на висоті 60м. В азіатській частині Стамбула багато колоритних місць, які приваблюють туристів своїми ароматами. [2]

Белек розташований за 30 км на захід від Анталії – це найновіший курортний регіон Туреччини. На широких піщаних середземноморських пляжах знаходиться ряд комфортабельних готелів, побудованих і обладнаних за останнім словом техніки. З району Белек починається рівнинний пейзаж із далеким гірським ландшафтом. Його особлива риса – соснові гаї, піщані пляжі, сучасні готелі, що перевершують один одного за красою та комфортністю, і чисте повітря. Поруч із Белеком розташований національний парк Кепрюлю Каньйон, що займає площу понад 500 га. Це унікальний кипарисово-евкаліптовий ліс, де представлена флора і фауна середземномор’я. Можна відправитися на екскурсію в амфітеатр Аспендос, в якому до цих пір чудова акустика і тому тут проводять музичні фестивалі.

Кемер розташований на середземноморському побережжі за 42 км на південний захід від Анталії, біля підніжжя гір Таурус. Назва цього античного міста зустрічається в VI книзі «Іліада» Гомера. Відповідно до старого повір’я тут знаходилася Химера (звідси й пішла назва міста).

З Кемера туристи їдуть на екскурсії на яхті в потонуле в результаті землетрусу місто Кекову. Під час штилю скрізь бірюзову воду можна побачити стародавні арки, стіни будинків і саркофаги. [2]

Памуккале – диво природи з багатою історією. Турки кажуть: «Хто не був в Памуккале, той не бачив Туреччини». Назва цього курорту в перекладі з турецького означає «бавовняний замок». У цьому мальовничому місці для гарячих джерел, що містять оксид кальцію, зумовили утворення вапняних відкладень на скелястих травертинових терасах. Цілющі властивості вод, що були відомі жителям сусіднього міста Хієраполіса ще з древніх часів, сприяли будівництву декількох оздоровчих басейнів із мінеральною водою, переважно при готелях. Уся зона Памуккале внаслідок особливостей пейзажу і геологічного середовища узята під охорону місцевою владою. [1]

Ізмір має сучасний вигляд, оскільки був перебудований після пожежі 1922 р. Це третє за величиною місто в Туреччині. Він розташований біля підніжжя пагорба, де височіє фортеця Кадіфекале. В місті можна побачити декілька римських скульптур, частково ушкоджених, які зображують Нептуна, Церберу і Діану. В археологічному музеї міста виставлено безліч предметів, виявлених при розкопках у західній Анатолії. Відомими туристичними об’єктами є також: парк культури – місце проведення щорічних міжнародних ярмарків; базар, де представлені вироби ремісників; мечеті Хісар і Кемералті ( XVI ст.), караван-сарай Кизларагасі. На деякій відстані від міста можна ознайомитися з відомими руїнами Ефеса, а також потрапити на курорт Чемше. У всьому світі відомі термальні джерела «Балчова».

Гюндоан розташований за 25 км від Бодрума. На території селища розташоване одне з найдавніших поселень, піднявшись вирубаними у скелі сходами туристи потрапляють у монастир, неподалік знаходиться османська вежа, древні вітряні млини, скельні гробниці. Багато цікавого збереглося на прилеглих островах: древня грецька церква, руїни древнього монастиря і візантійської церкви з фресками ІХ ст. На Бодрумському півострові розташовані також інші курорти: Кадикалесі та Гелькей. [1]

Також відомий для туристів регіон Мармурового моря, до якого входять такі міста, як Ізміт, Хереке, Хадапазарі, Сьогут, Ялова, Ізнік, Бурса, Баликесір, Мармуровий острів, Гьонен, Чанаккале, Геніболу, Троя. Ось коротка характеристика цих міст:

Ізміт – промисловий і портовий центр, столиця провінції Коджаелі. Визначні пам’ятки: палац Саатчі Ефенді Конак, в даний час в ньому знаходиться етнографічний музей, мавзолей шейха Едебали, що відіграв значну роль в утворенні Османської імперії.

Хереке – місто, відоме на весь світ килимовими виробами, які користуються постійним попитом завдяки відмінній якості виготовлення. На північ від міста, на березі Чорного моря, розташовані курортні центри.

Адапазарі – столиця провінції Сакар‘ї визначні пам’ятки міста: музей засновника Турецької Республіки Кемаля Ататюрка; етнографічний музей; міст Бешкопру, який збудував візантійський імператор Юстині у 553 р. н.е., його довжина складає 429м. Околиці м. Адапазарі відомі також своїми озерами і мальовничою природою.

Ялова. В південно-західній частині міста розміщені термальні купальні, відомі своїми цілющими властивостями. У палаці Ататюрка, що був збудований у 1929 р. і задумувався як літня резиденція, тепер організований будинок-музей. Поруч із містом починається курортна зона Чинарджік.

Ізнік розташований на східному березі однойменного озера. В І-ХІ ст. місто було могутньою римською фортецею, про цей період нагадують: фортечні ворота римського періоду; руїни храму св. Софії, в якому відбувся перший всесвітній собор; бірюзова мечеть Ешіль. У музеї Ізніка найбільший інтерес викликає археологічна експозиція, в XVI-XVII ст. це місто було найбільшим центром із виробництва кераміки. Сьогодні він є невеликим провінційним містечком, розміщене в межах древніх римських оборонних стін.

Бурса – перша столиця Османської імперії, завойована в 1326 р. Орханом Газі, цим містом тривалий час володіли римляни і візантійці. На даний час Бурса – одне з найбільших міст Туреччини, яке стрімко розвивається. Визначні пам’ятки: Мурадія – стародавній цвинтар зі розкішними мавзолеями; мечеть Султана Мурада ІІ (1462), музей, що знайомить відвідувачів із побутом багатих османських вельмож, Осман-орхан – місце, де похований засновник Османської імперії Осман Бек і його син Орхан Газі, Соборна мечеть (XVI ст.), Зелена мечеть і Зелений мавзолей султана Мехмета І, який вважається другим засновником Османської імперії. Інші визначні пам’ятки: археологічний музей, музей Ататюрка, мечеті Баязіта, Еміра Султана. Найекзотичніша розвага – відомі турецькі лазні, розташовані в районі Чекердеш.

Мармуровий острів (Проконесос) – був головним місцем видобутку мармуру в регіоні від Римської до Візантійської та Османської імперій. Мармур продовжують добувати і в наші дні.

Гьонен – курорт, який відомий мінеральними водами, вважається кращим термальним курортом у Туреччині. Воду температурою понад 80С добувають із глибини 82 м. Туристів також може зацікавити мозаїка V ст., яка збереглася з часів Древнього Риму.

Чаннакале – це місто розташоване біля вузького входу (1,2 км) в затоку Чанаккале, яка розділяє Європу і Азію та з’єднує Мармурове і Егейське моря, між материками регулярно курсують пороми. У місті є археологічний музей, де експонуються вироби з древньої кераміки. В 1451 р. султаном Мехметом ІІ було збудовано дві фортеці на протилежних берегах затоки, з метою контролю кораблів, на даний час в одній із фортець біля містечка Чіменлик знаходиться військовий музей.[1]

Хоча більшість туристів їдуть до Туреччини заради моря і сонця, ця східна країна може запропонувати певні розваги і для тих, хто полюбляє засніжені схили і морозний вітер. Головні гірськолижні курорти Туреччини:

Сарикамиш – великий гірськолижний центр, розташований на сході Туреччини. Розрахований як на досвідчених спортсменів, так і для початківців, сезон триває близько 120 днів на рік, товщина снігового покриву в середньому досягає 1,5 м.

Улудаг – є одним з найбільших центрів гірськолижного туризму в Туреччині, де створені всі необхідні умови для занять слаломом, біатлоном і проведення лижних турів. Національний парк Улудаг розташований за 150 км від Стамбула і за 36 км на південь від Бурси, лижний сезон триває 120 днів у році, найбільш сприятливий період для відпочинку з 20 грудня по 20 березня. Товщина снігового покриву складає 3 м. Зона відпочинку оточена лісовим масивом.

Паландокен – розташований на горі Паландокен за 5 км від м. Ерзурума. На курорті обладнано декілька лижних трас, призначених як для вільного користування, так і для спортивних заходів. [4]

5. Проблеми та напрями розвитку і вдосконалення рекреаційно-туристичного комплексу Туреччини


Аналізуючи передумови розвитку міжнародного туризму, варто зупинитися і на факторах, що стримують його ріст. Цій проблемі була приділена особлива увага на Всесвітній конференції по туризму1. У доповіді підкреслювалося, що циклічні і структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є гальмуючими факторами, що впливають на ріст міжнародного туристського обміну. Крім цих причин, слід зазначити і такі негативні для туризму фактори політичного порядку, як:

- внутрішньополітична нестабільність у чи країні регіоні;

- відсутність між державами добросусідських відносин;

- військові конфлікти.

Як і в будь-якій галузі господарства, так і в рекреаційно-туристичному комплексі залишаються невирішені проблеми.

Спонтанно проведена чи ніким не контрольована господарська діяльність туристичного бізнесу приводить до негативних наслідків, оскільки в цьому випадку не враховуються інтереси місцевого населення, воно не має можливості пристосуватися до змін, що відбуваються. Цей контакт може носити негативний характер, тому що в той час, коли туристи відпочивають, місцеве населення працює. [9, 29]

Важливою умовою розвитку туризму як сфери господарської діяльності є політика попередньої підготовки і контролю. Туристичний рух носить сезонний характер, що накладає відбиток на попит і виробництво, значно впливає на рентабельність усієї туристичної галузі. Особливо позначається це на підприємствах з високої трудо- та капіталоємністю, на сфері послуг. Сезонний спад викликає тимчасове вивільнення робочої сили, яким необхідно шукати на цей період інше застосування.[12]

Однією з проблем розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Туреччини є те, що переважна кількість курортів, які приваблюють увагу туристів, знаходяться на узбережжях різних морів, в той час як центральна частина країни майже не має гідних рекреаційних ресурсів. Звісно, це не може не впливати на зайнятість трудових ресурсів у даній сфері (яка є однією з найголовніших в країні, тобто саме тут має бути зайнята найбільша частина працездатного населення), і, як результат, на всю економіку держави.

Також важливим для розвитку рекреаційного комплексу буде налагодження стосунків з курдами, які борються за свою незалежність. Адже неспокійна внутрішня ситуація в Туреччині навряд чи зможе привабити більшу кількість туристів. Є надзвичайно важливим, щоб влада Туреччини вирішила це питання якнайскоріше.

Неодмінним плюсом для рекреаційного комплексу буде більш активна реклама своїх історичних памяток, а не лише відомих і так дуже добре курортів. Адже майже кожна людина знає, що можна побачити в Анталії, проте далеко не всі знають, чим відомий Стамбул – колишня столиця трьох могутніх держав, що може похвалитися такими пам’ятками, які не снилися жодній європейській столиці. [2]

Економічний вплив туризму трохи диспропорційний по своїх видах. Зокрема, менше виграє приймаюча сторона, більше вигоди приносить відправлення туристів в інші регіони. Однак це відносна диспропорція. При досить розвиненій туристичній індустрії прийому в регіоні туризм здатний приносити великі доходи.

Але разом з тим виникають додаткові транспортні проблеми в сезонні періоди. Крім посиленого пасажирського руху ростуть і товарні перевезення. Ці проблеми можуть зважуватися шляхом розвитку різного роду підсобних господарств, розробки договорів на постачання і т.д. [29]

Розвиток туристичної індустрії має супроводжуватися або розширенням місцевого виробництва, або спрямованим постачанням місцевостей, відвідуваних туристами. У кожнім конкретному випадку ці питання зважуються по-різному, з урахуванням можливостей місцевої промисловості. [8]

Реалізація споживчої продукції місцевої промисловості, що супроводжує туристичному обслуговуванню, у ряді випадків здатна приносити більше прибутку, чим сама вартість туристського обслуговування. Важливим при цьому є питання розміщення готелів, транспортних підприємств, продукція яких буде доповнювати власні туристські послуги.

Витрати в туристичній інфраструктурі відбивають величезний тягар, що несуть державний і регіональний бюджети. Головна проблема складається в затримці за часом витрат із власного бюджету на розвиток інфраструктури й у збільшенні надходжень від туристичного сектора. Вирішення цієї проблеми перекладається на державне чи приватне фінансування з закордонних джерел. Останні стають дорогими через великий відсоток позиції підвищення курсу іноземної валюти. [10]

Через сильну залежність від іноземних фінансів держава іноді прибігає до короткострокових мір для збільшення надходжень від міжнародного туризму, таким, наприклад, як обкладання податками і заборона товарів і послуг, імпортованих спеціально для туристичного сектора; застосування спеціальних податків для міжнародних туристів (наприклад, податків у аеропортах, податків, зв'язаних із тривалістю перебування в країні). Ці міри можуть збільшити резерви іноземної валюти на короткий проміжок часу, але для тривалого періоду вони неефективні, тому що впливають на конкурентноздатність країни і її туристський імідж за рубежем. Це згубно відбивається на розвитку туристської сфери в регіонах.

Крім того, країна може генерувати додатковий дохід від туристів через фіскальну систему, не руйнуючи власну індустрію туризму. Це досягається прямим і непрямим оподатковуванням доходів від туристів. У таких умовах вплив міжнародного туризму на державний бюджет залежить від економічної і фінансової ситуації в країні. При цьому основна складність складається в точному прогнозуванні витрат, необхідних для розвитку інфраструктури, і можливостей країни в одержанні іноземних позик. [5]

Обмін послугами міжнародного туризму між країнами, так само, як і обмін товарами, є частиною міжнародної торгівлі і відчутно впливає на експорт і імпорт країни. Надання першої медичної допомоги туристу в країні перебування є експортом для приймаючої країни, а харчування, що туристи одержують за рубежем, вважається імпортом для країни відправлення цих туристів.

Наслідки переходу до нового постіндустріального суспільства можуть бути і негативними, наприклад, у сфері зайнятості - через перехід великої частини трудових ресурсів з виробничого сектора в сферу послуг. Стримуючі міри дуже різноманітні - від обмежень ввозу і вивозу іноземної валюти, протекціоністських тарифів на перевезення до адміністративного квотування кількості подорожуючих. [9, 10]

Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем. Однак за допомогою керування розвитком туризму і при чіткому плануванні можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивне. Тому необхідно шукати шляхи рекреації природних ресурсів, очищення повітря та морського узбережжя, намагатися не забруднювати навколишнє середовище. [11]

Висновки


Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами.

В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозолять їх освоїти.

Тому сучасний етап розвитку можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності.

Важливим чинником розвитку туризму в сучасних умовах є сама глобалізація економічних процесів, яка пов’язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку. В умовах зростаючої взаємозалежності економік різних країн розширюється простір для туристичної діяльності. Адже посилення відкритості національних ринків, поглиблення міжнародного поділу і кооперації праці дає можливість туристичним фірмам залучати до своєї діяльності на конкурентній основі нові туристичні ресурси і як найповніше задовольняти зростаючі потреби в подорожах та екскурсіях.

Розглянувши розвиток туризму на прикладі Туреччини, слід сказати, що він є невід’ємною галуззю народного господарства, який з кожним роком все більше розвивається не лише в межах однієї країни, а й у цілому світі. Важлива роль туризму в розвитку регіональної економіки підтверджується ростом

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: