Ліцензування – важливий компонент системи регулювання туризму
Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту, та які мають відповідний диплом чи посвідчення (сертифікат).
При проведенні екскурсії екскурсовод повинен мати табличку (бейдж) в якій зазначається: назва суб'єкта туристичної діяльності та його телефон, прізвище, ім'я, по батькові екскурсовода.
Екскурсовод повинен проводити екскурсії лише за наявності наряду-путівки.
Наряд-путівка повинна містити такі положення: найменування суб’єкта туристичної діяльності, номер ліцензії, прізвище екскурсовода(гіда-перекладача), тему екскурсії, маршрут і вид транспорту, тривалість, години початку і закінчення екскурсії, дату проведення екскурсії, місце зібрання групи, кількість та склад екскурсантів, найменування замовника і його телефон, ціну, підпис особи, яка виписала наряд-путівку, і печатку.
Після закінчення екскурсії наряд-путівка повертається суб’єкту туристичної діяльності, який веде їх облік.
Отже, вказані вище ліцензійні умови, які впроваджуються в Україні досить інтенсивно розвиваються і вдосконалюються в наш час. Кожен суб’єкт туристичної діяльності повинен дотримуватись всіх правил і вимог, які встановлюються нашим законодавством у сфері туризму. Це буде призводити до підвищення якості надання послуг, захисту прав споживачів, інтенсивному розвитку туристичних підприємств, зростання рівня обслуговування.
Розділ 2. Механізм ліцензування туристичних підприємств
2.1 Органи і служби ліцензування
Ліцензування туристичних підприємств в Україні здійснюють такі органи державної влади:
Кабінет Міністрів України;
спеціально уповноважений орган із питань ліцензування;
органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи, які повинні проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Орган, який видає ліцензії, веде книгу їх обліку, за певною встановленою формою(див.рис 1).

Рис 1. Книга обліку ліцензій, виданих суб’єктам підприємницької діяльності
Державний комітет України з питань молодіжної політики, спорту і туризму на підставі Закону «Про туризм»:
сприяє розвитку конкуренції на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості для всіх суб’єктів підприємництва незалежно від форм власності;
здійснює ліцензування(позбавляє ліцензій) діяльності суб’єктів підприємництва незалежно від форм власності, що надають туристичні послуги, визначає порядок їх видачі, умови і правила здійснення туристичної діяльності та проводить контроль за їх дотриманням;
разом із Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України встановлює державні стандарти у сфері туристичних послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговуванню туристів.
Відповідно до законодавства:
орган, який видає ліцензії, несе відповідальність за недотримання порядку їх видачі, а також за достовірність і повноту інформації про видані ліцензії і відомості про відповідні суб’єкти підприємницької діяльності;
заявник несе відповідальність за достовірність відомостей, викладених у заяві на видачу ліцензії та у доданих до неї документах.
Види туристичної діяльності, що підлягають ліцензуванню:
організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні (іноземний туризм);
організація прийому та обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм);
організація туристичних поїздок за межі України(зарубіжний туризм);
екскурсійна діяльність;
організація масового та оздоровчо-спортивного туризму.
|
|
|
Кабінет Міністрів України |
Органи виконавчої влади |
Спеціально уповноважені органи з питань ліцензування |
2.2 Правила та порядок проведення ліцензування туристичних підприємств
Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:
- організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей; (Пункт 29 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1969-Ш від 21.09.2000)
- надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;
надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом;
- надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі); (Пункт 33 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2344-ПІ від 05.04.2001)
- надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі; (Статтю 9 доповнено пунктом згідно із Законом № 2344-Ш від 05.04.2001)
- надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом; організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність;
- посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном.
Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
В 2006 році відділом регуляторної політики здійснювалось ліцензування видів господарської діяльності – туроператорська та турагентська діяльність(див.рис 2).
За даними ліцензійного реєстру суб’єктів туристичної діяльності станом на 2006 рік ліцензії на туроператорську та турагентську діяльність отримало 3984 суб’єктів господарювання, з них в дії 3881.
За 2006 рік:
видано ліцензій 910 суб’єктам господарювання, з них:
- на турагентську діяльність - 599;
- на туроператорську діяльність – 237;
- на туроператорську діяльність (внутрішній та в’їзний туризм) – 74;
переоформлено ліцензій – 37;
видано копій ліцензій – 7074;
анульовано ліцензій 52 суб’єктам туристичної діяльності;
визнано недійсними ліцензій 75 суб’єктам туристичної діяльності ( в тому числі 37 ліцензії, які переоформлено).

Рис 2. Динаміка видачі ліцензій на турагентську і туроператорську діяльність
У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:
1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;
2) вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію[див.додаток А].
У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження[7, с.488].
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.
Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:
заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;
документи оформлені з порушенням вимог цієї статті.
Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.
Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:
недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;
невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.
Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.
Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України.
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.
За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Плата за видачу копії ліцензії зараховується до Державного бюджету України. У разі створення у ліцензіата нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які провадитимуть вид господарської діяльності, згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи відповідно до статті 10 цього Закону[1].
У разі ліквідації філії, іншого відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою ліцензією, або у разі припинення провадження філією, іншим відокремленим підрозділом ліцензіата господарської діяльності згідно з отриманою ліцензією ліцензіат зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати ліквідації такої філії або іншого відокремленого підрозділу або з дати припинення діяльності такою філією або іншим відокремленим підрозділом подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі. Орган ліцензування повинен внести відповідні зміни до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати надходження такого повідомлення.
У разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом. Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії. Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.
До ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування і з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії. (Дію частини третьої статті 15 зупинено на 2002 рік згідно із Законом № 2905-Ш від 20.12.2001);(Дію частини третьої статті 15 зупинено на 2001 рік згідно із Законом № 2120-Ш від 07.12.2000)
Десять відсотків коштів, що надходять до Державного бюджету України як плата за видачу ліцензії, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з веденням Єдиного ліцензійного реєстру та виготовленням бланків ліцензій.
Підставами для переоформлення ліцензії є:
зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в статті 9 цього Закону.
У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни. Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.
У разі переоформлення ліцензії у зв'язку із змінами, пов'язаними з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, зазначеного в статті 9 цього Закону, якщо ця зміна пов'язана з намірами ліцензіата розширити свою діяльність, ліцензія переоформляється в порядку і в строки, передбачені для видачі ліцензії. Одночасно з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру безкоштовно видає ліцензіату засвідчені ним копії такої ліцензії.
У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася. За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії.
Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.
Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
На підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом. Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.
Підставами для видачі дубліката ліцензії є:
втрата ліцензії;
пошкодження ліцензії.
У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.
Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:
заяву про видачу дубліката ліцензії;
непридатну для користування ліцензію;
документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.
Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії.
Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може провадити свою діяльність на підставі довідки про подання заяви про видачу дубліката ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про видачу дубліката ліцензії.
Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої. У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.
За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої ліцензії справляється плата у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за видачу дубліката ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
Розділ 3. Контроль за діяльністю ліцензування туристичних підприємств
3.1 Умови дії ліцензії
Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або його заступником та засвідчується печаткою цього органу.
На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.
У ліцензії зазначаються:
найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;
вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;
ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів;
місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;
дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;
строк дії ліцензії;
посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;
дата видачі ліцензії;
наявність додатка (із зазначенням кількості сторінок).
Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або його заступником та засвідчується печаткою цього органу[див.додаток Б].
Метою здійснення контролю за дотриманням суб’єктами туристичної діяльності умов і правил проведення підприємницької діяльності є:
захист прав та інтересів держави у сфері туризму;
захист прав та інтересів споживачів туристичних послуг, забезпечення їх безпеки;
захист прав інших суб’єктів туристичної діяльності;
забезпечення виконання чинного законодавства;
підвищення рівня туристичного обслуговування[9, с.57].
Контроль за відповідністю туристичної діяльності ліцензійним умовам її проведення передбачає:
перевірку й аналіз документації суб’єкта туристичної діяльності щодо організації здійснення ним іноземного та зарубіжного туризму;
безпосереднє вивчення процесу надання суб’єктом туристичної діяльності туристичних послуг;
документальне оформлення результатів перевірки та прийняття рішення про можливість подальшого здійснення туристичної діяльності даним суб’єктом.
Контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в рамках своїх повноважень, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу в рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування тільки на основі надходження до них в письмовій формі повідомлення про порушення ліцензійних умов, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.
Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для перевірки документи і забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки складається акт в двох екземплярах, один з яких залишається керівнику підприємства, що перевіряється, другий передається в орган, що здійснював перевірку.
3.2 Умови припинення дії і її анулювання
Згідно із Законом про ліцензування ліцензія може бути анульована на основі:
заяви ліцензіату про ануляцію ліцензії;
акту про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
рішення про відміну державної реєстрації суб'єкту господарювання;
нотаріально завіреної копії свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;
акту про виявлення неправдивих даних в документах, наданих суб'єктом господарювання для отримання ліцензії;
акту про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для здійснення господарської діяльності;
акту про встановлення факту ненадання інформації про зміну даних, вказаних у документах, які додавались до заяви на видачу ліцензії;
акту про невиконання наказу про усунення порушень ліцензійних умов;
нездатності ліцензіату забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для туристичної діяльності.
Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом десяти робочих днів і направляється ліцензіату(див.рис 3). Якщо анулювання ліцензії пов'язане з порушенням ліцензійних вимог Закону про ліцензування, то нову ліцензію суб'єкт господарювання зможе отримати не раніше ніж через рік.
Законом про ліцензування встановлено, що прийняття рішення про анулювання відбувається з обов'язковим запрошенням ліцензіату або його представників[6, с.118].
Рішення про анулювання ліцензії вступає в силу через десять днів з дати його прийняття. Ліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання ліцензії, шляхом подання скарги в експертно-апеляційну раду.
Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.
Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії[7, с.493].
У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії[див.додаток В]. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Рис 3. Показники щодо анульованих і недійсних ліцензій
Посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом. До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Умови і правила здійснення туристичної діяльності затверджені інструкцією про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму і контролю за їх дотриманням, затверджені наказом Ліцензійної палати України і Державним комітетом України по туризму від 12.01.99 р. № 5/1. Що стосується правил організації внутрішнього туризму, то старі вратили силу, а нові тільки розробляються в зв'язку з поновленням ліцензування всіх видів туристичних послуг. До затвердження таких нормативних документів необхідно керуватись положеннями Інструкції № 5/1.
Розділ 4. Зарубіжний досвід ліцензування туристичних підприємств
Засіб державного регулювання туристської діяльності, здійснюване з метою захисту прав й інтересів туристів. Положення й порядок ліцензування затверджені постановою Уряду РФ від 12 грудня 1995 № 1222 «Положення про ліцензування міжнародної туристичної діяльності». Порядок й умови ліцензування міжнародної туристської діяльності, здійснюваної російськими й розташованими на території РФ іноземними організаціями незалежно від їхньої організаційно-правової форми, а також фізичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, єдині й визначаються даним Положенням.
Ліцензія на здійснення міжнародної туристської діяльності (тобто прийому іноземних туристів на території РФ і напрямку туристів за рубіж) є офіційним документом, який дозволяє здійснення міжнародної туристської діяльності на всій території РФ протягом установленого строку (три роки або менш) і визначає умови її здійснення. Ліцензії на платній основі видають Державний комітет РФ по фізичній культурі й туризму (нині Міністерство по фізичній культурі, спорту й туризму РФ), а також органи виконавчої влади більшості суб'єктів Федерації, яким передані (делеговані) повноваження по ліцензуванню. Орган, що здійснює ліцензування, вправі призупинити дія ліцензії або анулювати її у випадку подання ліцензіатом відповідної заяви, виявлення недостовірних даних у документах ліцензіата, невиконання їм розпоряджень і приписань державних органів, порушення ліцензіатом законодавства РФ, а також умов дії ліцензії[12, с.113].
В Україні процес видачі ліцензій на проведення міжнародної туристичної діяльності розвивається досить інтенсивно. Основними органами, які видають ліцензії є: Кабмін України, органи виконавчої влади, спеціально уповноважені органи з питань ліцензування. Отримання даного документу проводиться на платній основі. Термін дії ліцензійного документу збігається з термінами в РФ. Якщо порівнювати Україну з Російською Федерацією, то наша держава має досить непогані результати по розвитку міжнародного туризму.
Але, є деякі недоліки, які гальмують цей процес. Серед них такі: недостатній рівень якості надання послуг по міжнародному туризму, подання досить великого пакету документів та тривалий час потрібно чекати, щоб отримати ліцензію.
Умови дії ліцензії: доведення до кожного туриста вичерпної інформації про особливості в'їзду й перебування в іноземній державі, про специфіку поводження під час подорожі; наявність власного або орендованого службового приміщення з відповідним устаткуванням; наявність у штаті не менш одного працівника, що має спеціальне туристське утворення або стаж роботи в сфері туризму не менш 3 років; надання туристських послуг тільки після висновку із клієнтом договору (контракту) на купівлю-продаж послуг; надання клієнтові повної й вичерпної інформації про режим роботи ліцензіата, його юридичній адресі, наявності ліцензії й сертифікатів на послуги.
Дані про туроператорів і турагентів, що одержали ліцензії, вносяться до федерального реєстру туроператорів і турагентів (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996). Ліцензія на міжнародну туристську діяльність, видана в одній з держав - учасників СНД, дійсна на території інших країн СНД (Рекомендаційний законодавчий акт «Про основні принципи співробітництва держав - учасників СНД в області туризму», 1994).
У Росії - один зі шляхів державного регулювання туристської діяльності, закладених у Законі РФ «Про основи туристської діяльності в РФ» (1996): надання пільгових кредитів і встановлення податкових і митних пільг туроператорам і турагентам, що займається внутрішнім і в'їзним туризмом у РФ.
Пільги можуть мати загальний характер. Наприклад, у Європейському Союзі діє загальна норма зниження податку на додану вартість для туристських організацій. Часто пільги поширюються на окремі категорії туристів (напр., дітей, молодят, інвалідів, студентів, пенсіонерів), або окремі види туристської діяльності (наприклад, соціальний туризм, самодіяльний туризм), або на окремі види послуг (наприклад, дисконтні картки, знижки постійним клієнтам, студентські транспортні квитки), практикуються також сезонні й добові знижки.
Пільги податкові - відрахування з підлягаючому оподатковуванню суми, звичайно встановлюваний законом у формі особистих знижок із прибуткового податку, пенсійних пільг та інші. Наприклад, якщо іноземний турист, що відвідує країну, що входить у ЄС, здійснить велику покупку, то при виїзді з її він одержить грошову компенсацію в розмірі величини податку на додану вартість. Цією пільгою уряду стимулюють іноземних туристів здійснювати покупки, залучаючи тим самим додаткову валюту в скарбницю держави. Податкові пільги