Паломницький туризм
До основних центрів індуїстського паломництва додаються:
Пушкара ― біля Аджміра і Раджастхану. Відомий рябої ярмарком, що проводиться щорічно в жовтні – листопаді. Це також одне з рідкісних місць паломницького шанування Брахми і його дружини;
Мадураї – центр тамільської культури, названий містом релігійних свят;
Деякі місця шануються як найбільш священні:
Бенарес (Варанасі) ― найвідоміший релігійний місто Індії, де, як кажуть, Шива створив Всесвіт. Він щороку привертає більше мільйона паломників, які прямують з півдня на північ по лівому крутому березі Гангу, на якому побудовано місто. Монументальні сходи, Гати, дозволяю підійти до річки, який би не був рівень води. На кожному з п'яти гхат паломник молиться і здійснює ритуальне обмивання. Іншою формою паломництва, скоєного в Бенарес, є обхід міста пішки з відвідуванням 160 храмів. Це паломництво здійснюється протягом 6 днів. Згідно віруванням, той, хто помре в Бенаресі, уникне наступних перевтілень. Тому багато індусів йдуть туди в очікуванні смерті. Трупи доставляють на берег річки на бамбукових ношах. Чоловіків загортають у білий саван, жінок –в червоний або золотистий. Кремація відбувається на майданчику однієї із двох самих священних гхат. Цікаво, що ті, хто помер від заразної хвороби, наприклад, від чуми або віспи, не спалюються, а віддаються священних водах ріки. Правий берег ―рівнинний, схильний до повені і має славу нечистого той, хто там помре, відродиться; [16.37с.]
Серед п’яти «стовпів» ісламу паломництво ― єдиний о6ряд, який не є суворо обов'язковим. Однак будь–яка доросла мусульманин (чоловік або жінка), що не страждає психічними та інфекційними хворобами, повинен хоча б раз у житті зробити його, якщо у нього є кошти.
Арабська назва паломництва – хадж, а той, хто здійснив паломництво, носить почесне звання «хаджі». Паломництво включає відвідання святих місць в Мецці і Медіні мусульман суворо забороняється доступ до цих міст. Це єдині міста в світі, доступ у які дозволено віруючим однієї релігії.
У Медині паломник відвідує могили Магомета і його сподвижників: Абу Бакра, Омара і Отмана. Медіна (арабською – «місто») була притулком для пророка після його втечі з Мекки 622г. Від дати цієї втечі (по–арабськи – «хіджра») мусульмани введуть своє літочислення. Відвідування Медини може здійснюватися до або після основного паломництва до Мекки.
Мекка, місце народження пророка, найсвятіший місто в ісламі. Це столиця Царства Божого, мати міст. Тут знаходиться храм Кааба. Це кубічну будівлю чорного кольору. Воно знаходиться в центрі двору головної мечеті. Згідно з переказами, храм спорудив на цьому місці Адам, а Авраам відбудував його. Таким чином, мова йде, безсумнівно, про найбільш стародавній у світі культовому місці. Що не викликає сумнівів, так це те, що Кааба був місцем язичницького культу до ісламу, і туди відправлялися на великі свята.
У Каабі знаходиться знаменитий чорний камінь, який символізує руку Бога, до якого прочани торкаються рукою на знак вірності. Тим не менш, камінь не є предметом поклоніння: це суперечило б ісламу, який особливо суворий по відношенню до ідолів. Втім, камінь був знятий в Х ст. арабами Оману, і в перебігу 21 року його відсутності нічого не змінилося в звичках паломників. На практиці камінь служить, головним чином, для позначення відправного пункту процесій, скоєних віруючими навколо Кaaби.
Паломництво здійснюється у відповідності з правилами запропонованими пророком. Інакше кажучи, ритуали і порядок проходження непорушні.
РОЗДІЛ II.ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Україна ― багатонаціональна і багатоконфесійна країна, в якій налічується понад 70 різних релігійних течій. Міжконфесійні конфлікти в Україні, які, на жаль, подекуди існують, хоча їх географія і динаміка значно звузилася і впала за останні роки, не переростають (і, будемо сподіватися, не переростуть) в етнорелігійне протистояння. Запорукою цього є послідовна, цілеспрямована державно-церковна політика Української держави, яка ґрунтується на конституційних положеннях і державних правових актах, що відповідають міжнародному праву і захищають свободу совісті, релігійні свободи та права всіх національних меншин, всіх громадян України ― як віруючих, так і невіруючих. Це створює сприятливі передумови та можливості для розвитку як вітчизняного, так і міжнародного паломницького туризму в Україні.[4.48с.]
В Україні немає виявів релігійного екстремізму, який значно посилився в кінці другого тисячоліття і завдає шкоди міжнаціональним відносинам, співіснуванню різних народів, рас, культур, релігій, зокрема такому дієвому гуманітарному чиннику розвитку й утвердженню цього співіснування, як міжнародний туризм. Останнім часом терористичні акції релігійних екстремістів безпосередньо здійснюються проти туристів і туристських фірм та кампаній (Єгипет, Алжир, Ізраїль, Індія, Пакистан, Близький Схід). У результаті етнічно–релігійних конфліктів цілі країни і регіони закриваються для міжнародного туризму, індустрія туризму в них занепадає, знищується його інфраструктура, а відтак виснажується державний бюджет, знижується життєвий рівень населення (прикладом може слугувати нинішня Югославія).[2.65]
У різних регіонах України збереглися історично–культурні памятки християнства, ісламу, іудаїзму, караїзму та інших релігій і етносів. Вони притягальні, надто привабливі культурними і сакральними осередками для українців, євреїв, кримських татар, караїмів, кримчаків, інших вихідців з України та їхніх нащадків, які проживають нині за її межами. Останніми роками ці люди здійснюють приватні і неорганізовані паломницькі поїздки до місць, повязаних з памятними датами, подіями, визначними особистостями їхнього етноконфесійного минулого.
Без перебільшення можна сказати, що сакральні тури –одне з найдорожчих в світі туристичних задоволень. Наприклад, двотижневий тур по сакральних місцях Шотландії з відвідуванням священних островів Іона і Кайе коштує $ 4325. В Україні туризм такого роду поки що не розвинений, в основному це дводенні поїздки до Почаєва або Києво–Печерську лавру – від 450 грн. плюс харчування.
КИЇВ – ТРИ колискою православного РУСІ
Перлини Києва, що відносяться до епохи Київської Русі, Десятинна церква, Софійський собор та Успенський собор у Києво-Печерській лаврі. Це не просто пам'ятники стародавньої архітектури, а й духовні святині світового значення, що збирають щорічно сотні тисяч прочан з православних країн.
Згідно з переказами, Почаївська лавра була заснована на горі поблизу містечка Новий Почаїв близько 1240 року. У ті часи туди втекли ченці з Києва невдовзі після татарського погрому. Двоє з них разом з пастухом Іваном Босим побачили вогняну Богоматір, що стоїть на скелі. Відбиток стопи Богоматері зберігся до цих пір.
ОБИТЕЛЬ СЛОВ‘ЯНСЬКОГО КУМИРА
Гора Богіт висотою 417 метрів неподалік села Медобори на межі Тернопільської та Хмельницької областей – один з найдавніших культових центрів України. Релігії там змінювали одна одну – з часів скіфів до XIII століття, коли тут остаточно утвердилося православ‘я. Там збереглося язичницьке святилище, де колись височіла статуя бога Свентовита, яку знайшли в 1848 році в річці Збруч. Оригінал її зберігається в музеї м. Кракова (Польща), а копія стоїть у Києві навпроти будівлі ГУ МВС.
ПОТУЖНОЇ ВАЛЕНТИНА
У греко–католицьке храмі Різдва Пресвятої Богородиці, розташованому в Самборі, знаходяться мощі святого Валентина, покровителя всіх закоханих. Останки Валентина – частина черепа та кілька кісток, зберігаються в невеликому скляній труні. Ватикан передав мощі 13 травня 1759, до цього вони спочивали в Римі.
НАША УМАНЬ – СВІТОВИЙ ЦЕНТР ПАЛОМНИЦТВА
Могила іудейського святого рабі Нахмана, родоначальника брацлавського хасидизму, за останні 10 років стала міжнародним центром паломництва віруючих євреїв усього світу. Умань в період єврейського Нового року відвідують до 25 000 людей щороку. Могила Нахмана може незабаром стати центром паломницьких маршрутів, куди увійдуть і могили інших святих – Баал Шем Това в Меджибожі Хмельницької області, Леві Іцхака в Бердичеві, а також стародавні синагоги Україні.
ВІЙСЬКОВИЙ ОБ‘ЄКТ — святилище Ахіллес
Острів Зміїний, про який сперечаються Україна та Румунія, насправді не просто військовий об'єкт. Люди оселилися там ще у VII ст. до н. е.. Це були греки, які принесли на острів культ головного героя Троянської війни Ахілла. Там розташовувалося святилище Ахілла, храм, де мореплавці залишали багаті дари. У XIX ст. те, що залишилося від храму, розібрали при будівництві маяка. Залишилася лише легенда, що на маленькому острові Левка (з грец. «Білий», саме так його називали 30 античних авторів) спочиває дух Ахілла, а сам герой живе там невидимою життям блаженного.
ПОСЕРЕД ДНІПРА
Острів Хортиця на Дніпрі в межах міста Запоріжжя, який з повітря нагадує біжучий собаку (звідси назва, «Хортиця» — з укр. Самка хорта) здавна вважається місцем особливої сили. Вперше його згадує в своїх текстах візантійський імператор Костянтин Багрянородний, називаючи Георгіївським. Там є кургани скіфського часу, священні дуби, козацькі могили, а з недавнього часу відновлена Запорізька Січ і навіть буддійська ступа.
ЦАРСЬКА МОГИЛА .У придніпровських степах
18–метровий курган Солоха біля села Великий Рогачик — найбільший з зберегли свою величину курганів скіфського часу. Ще близько ста років тому був центром некрополя, що містить 75 насипів. Там знайдений знаменитий золотий гребінь, що зберігається в Ермітажі. За переказами, там у 339 р. до н. е. похований цар Атей, який загинув у бою в 90 років. Можливо, саме в цих місцях знаходилися священні поховання скіфів ― Герри, про які розповідає Геродот у своїй «Історії».
БОЖЕСТВЕННА БИТВА ―У БІЛИХ ГОРА
Точна дата заснування Святогірської обителі невідома, можливо, сталося це в XIII або XV столітті. Втім, ці місця визначено вважалися святими ще до появи там перших християн. Згідно міфології готовий (народу, що жив в цих місцях в II-III ст. Н. Е..), Саме тут відбувалася божественна битва асів і ванів, вирішальна битва, відоме нам зі скандинавської міфології. Зараз біля унікальних крейдяних гір над Сіверським Дінцем в Донецькій області розташована Святогірська лавра православної церкви Московського патріархату.
ГОРА КАМЕНІВ – САМИЙ ДРЕВНЄ МІСЦЕ СИЛ
Кам'яна Могила – найдавніша пам'ятка української архаїки, такі місця в усьому світі вважаються місцями сили. Це природна кам'яна насип висотою 12 метрів і діаметром майже три кілометри. Там виявлено 62 печери та 160 кам'яних табличок з петрогліфами, найстаріші з яких датовані III тис. до н. е.., тобто часом, коли в Україні жили племена арья, частина з яких згодом емігрувала в Іран та Індію. Деякі вчені вважають, що написи залишили люди, які потім створили шумерську культуру в межиріччі Тигру і Євфрату в Іраку.
МІСЦЕ ЗБОРУ ТАТАРСЬКОГО
У кінці XVIII століття в Криму налічувалося 22 громади різних суфійських (містичних) мусульманських орденів. Про них нагадує лише вцілілий архітектурний пам'ятник «Текіє Дервіш» в Євпаторії, побудований ще в XV столітті. Це шедевр кримського мусульманського зодчества, в ньому зосереджені мечеть, текіє – місце збору дервішів, мусульманська школа медресе.
Про можливу перспективу розвитку туризму, повязаного з хасидистським паломництвом необхідно сказати докладніше. Хасидизм як релігійно–містичний рух виник внаслідок розвитку єврейської містики і релігійної філософії у специфічній соціально–економічній, політичній і духовній ситуації України XVIII ст. Засновник цієї течії Бешт (1700–1760) підкреслював, що нерівність, яка існує в світі, не впливає на взаємини між Богом і людиною. Справжній праведник не той, хто хизується своєю вченістю, а той, хто піклується про ближнього. Слугувати Богові треба радісно і самовіддано, і навіть спокута має стати не скорботою за минулим, а радісним актом встановлення душевної гармонії. Хасидизм не послабив очікування Месії, не відкинув жодну із заповідей іудаїзму, але по-новому осмислив їх. Він швидко поширювався і охопив половину світового єврейства. На чолі громад хасидів стали цадики, багато з яких сформувалися як святі і діяли в Україні.
Брацлавські хасиди ― послідовники цадика Нахмана Брацлавського (1772–1810), який вважав основою етики іудаїзму простий спосіб життя, самопожертву, відвертість, щирість, безпосередність у молитвах. Найчисленніші громади брацлавських хасидів зареєстровані у Нью–Йорку, Єрусалимі, Бней-Браці та Цфаті (Ізраїль). їхня діяльність координується Всесвітньою радою брацлавських хасидів. Святе місце брацлавських хасидів ― могила Нахмана в Умані, яку, згідно з його заповітом, на Рош–Гашана (Новий рік за хасидським календарем) відвідують брацлавські хасиди з усього світу, а їх налічується до 100 тисяч.
ХаБаД, Любавіч – ХаБаД ― течія в хасидизмі, біля витоків якої стояв рабин Шнеур Залман (1745–1813). Релігійно–філософська система ХаБаД (абревіатура івритських термінів «мудрість», «розум», «пізнання») побудована на синтезі екзальтованого ірраціоналізму в хасидизмі Бешта та традиційної талмудистичної вченості. Центр ХаБад ―у Нью-Йорку, який опікується 200 тисячами послідовників у США, Ізраїлі та Україні.
Таким чином, Україна безпосередньо повязана з хасидизмом, який генетично є духовним продуктом українського єврейства. Цей різновид паломницького туризму не обслуговується в Україні на належному рівні, спричиняє незручності як для тисяч щорічних прочан–хасидів, так і для місцевих жителів. А він може стати істотним каналом наповнення бюджету. Ще в 80–ті роки (за радянської влади) були пропозиції американських і ізраїльських послідовників хасидизму належним чином профінансувати влаштування інфраструктури паломницького туризму хасидів до святих місць в Україні (побудова відповідних аеропортів, шляхів сполучення, готелів тощо). Проте радянська влада проігнорувала цю пропозицію, надавши перевагу ідеологічним розрахункам антирелігійної політики.[4.12]
Регіонами міжнародного паломницького туризму можуть і повинні стати Прикарпаття та Закарпаття, повязані з культурою, памятними місцями народів, споріднених з католицизмом, іудаїзмом, вірменською церквою. Київ, Чернігів, Одеса, Полтава – ці та інші міста є носіями не лише християнської монокультури, а й поліконфесійної культури як у минулому, так і в наші дні. Тут збереглися памятки давньої християнської і навіть дохристиянської ― язичницької цивілізації.[17.28с.]
Для розвитку міжнародного прочанського туризму в Україні надзвичайно важливо досягти встановлення та збереження мирного співжиття, спокою, злагоди між усіма етносами і культурами, конфесіями та віруваннями багатонаціональної України. Міжнаціональний і міжконфесійний мир ― підґрунтя та запорука успішного розвитку міжнародного туризму в Україні. А це вимагає від українських туристських організацій, спеціалістів туристської індустрії та туристської культури поряд з іншими філософськими та гуманістичними засадами туризмології засвоїти, сповідувати та пропагувати й релігієзнавчі засади, а саме:
На терені України зустрівся та зімкнувся не лише православний Схід і католицький Захід, а й Схід і Захід у масштабному, геополітичному вимірі. Починаючи з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна стає батьківщиною різних протестантських течій – лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом – баптизму, адвентизму, пятидесятництва, свідків Єгови, а сьогодні – різних харизматичних течій, неорелігій. Ще раніше на українській землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України [7.39]. Тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.
У правовій державі, демократичному суспільстві гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних сил людини, інтелектуальному, моральному розвитку особи, цивілізованому співжиттю громадян.
Національні культури, конфесійні відмінності, світоглядний плюралізм не повинні (і не можуть) в Україні бути підґрунтям для релігійного екстремізму і етнорелігійної ворожнечі. Бо ж християнська культура, що Грунтується на Євангелії, має спільні корені з культурою іудейською, що грунтується на Торі, та ісламською, яка в Корані увібрала багато сакральних сюжетів Старого та Нового Заповітів Біблії. Всі вони доповнюють одна одну і в багатьох аспектах не лише провіденціальному й есхатологічному, а й культурологічному й етичному ― можуть гармоніювати між собою. Отже, Україна ― перспективна, безпечна та приваблива країна для розвитку міжнародного паломницького туризму.
Регіонами активного міжнародного паломницького туризму в Україні можуть бути:
1. Крим (тут зосереджені памятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму);
2. Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші міста, повязані з історією хасидизму, захороненням цадиків ― святих, глав хасидистських громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан–хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм-духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин;
3. Галичина, Буковина, Закарпаття ― пограниччя латинської і візантійської культури, перехрестя західного і східного християнства; регіон, в якому збереглися «святі місця» католицизму, православя, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення;
4. Низка міст обласного і районного підпорядкування (Вінниччина, Житомирщина, Хмельниччина, Волинь) відтворюють національну і сакральну культуру княжої доби і середньовіччя (українського бароко), співжиття католицького і православного світу; відтворенням багатої героїчної, сакральної, культурної минувшини українського народу може стати кільцевий туристський маршрут Острог – Пересопниця – Берестечко ––Володимир-Волинський;
5. Новим туристським прочитанням славнозвісного твору Олеся Гончара «Собор» може стати туристський маршрут у степову Україну до святинь Запорозької Січі;
6. Туристське відтворення шляху «від варяг у греки» поверне історичну память до витоків Київського християнства, до знакових постатей української християнської історії та доленосних подій, повязаних із запровадженням християнства, ― першої княгині–християнки Ольги і рівноапостольного Володимира Великого; Київ, Чернігів, інші міста центральної України в перспективі розвитку міжнародного (та й внутрішнього, загальноукраїнського) туризму можуть і повинні стати, завдяки зосередженням у них історико–культурних і сакральних памяток, своєрідним туристським засвоєнням багатої української дохристиянської і християнської культури і духовності.
Туристські маршрути могли б мати орієнтовні привабливі назви:
Витоки християнської України
Монастирі України
Перехрестя східного і західного християнства
Сакральні памятки Поділля
Звитяжний і духовний волинський край
Шляхами святинь Запорозької Січі
Культурно–релігійні памятки Криму
Святі місця хасидизму в Україні
Організація міжнародного паломницького туризму в Україні істотно гальмується наявністю численних проблем, розвязання яких ― справа держави, всіх організацій та установ, причетних до туризму. Серед них зазначимо насамперед наступні невідкладні завдання:
Інвентаризація і реставрація історико–культурних, сакрально-духовних місць, памяток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих памяток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані.
Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, звязок, місця відпочинку).
Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, релігії, традицій, звичаїв, обрядів України і народів, які в ній проживали, а також іноземних мов.[5.24с.]
З метою докладнішого вивчення перспектив розвитку міжнародного паломницького туризму, уточнення можливих потоків туристів з конкретних країн, їхніх інтересів і запитів, необхідно встановити контакти з культур–аташе посольств цих країн в Україні (США, Канади, Ізраїлю, Ватикану, Німеччини, Польщі, Швеції, Болгарії та ін), а також з товариствами, асоціаціями, національно–культурними фондами, конфесійними центрами національних меншин в Україні.
2.1Організація паломницьких турів
Належність до будь–якої релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен бути ознайомлений і поважати місцеві закони і звичаї. Це положення не зобов'язує його виконувати обряд, слідувати, долучатися до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли таке є метою подорожі, тобто, паломництво. Якщо духовних сил з релігійних міркувань для поваги не вистачає, то туристові слід відмовитися від відвідування культового об'єкта.
За міжнародними нормами турист має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї та правила перебування в готелі та інших громадських місцях. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах є спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговується як мінімум представниками трьох конфесій. Будь–яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії чи секти, в їх володінні, включене в програму туру, повинно бути узгоджене з керівництвом цієї релігійної громади, встановлений порядок відвідування об'єкта туристами, час відвідин, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а громади та секти, що володіють ними, охоче пускають туристів з економічних міркувань, справляння плати за таке відвідування. Вони встановлюють певне правило для відвідувачів, зокрема у відношенні одягу, порядку проходження, проведення фотозйомки, надання власного екскурсовода. Отже, необхідно попередньо ознайомитися зі звичаями всіх громад і монастирів.
Основною функцією відділу по роботі з релігійним туризмом є робота з клієнтами, зацікавленими як паломницькі тури, так і релігійні тури. Кваліфікований персонал даного відділу повинен правильно зрозуміти бажання клієнтів і грамотно скласти (підібрати) туристичну програму.
На чолі відділу стоїть начальник відділу ― людина з двома професійними утвореннями (туристичним і релігійним). Він знаходиться в підпорядкуванні у генерального директора туристичної компанії.
Менеджер становить туристичну програму для паломників.
Менеджер 2 ―працює з клієнтами, які бажають відправитися в релігійний тур. Завданням цього менеджера є правильно і грамотно скласти програму для туристів, менеджер повинен розповісти і передати туристу цікавить і загальну інформацію про обраний або запропонованому турі.
Третій менеджер поєднує в собі функції двох попередніх менеджерів, плюс виконує контроль за їх діяльністю, становить щотижневий звіт про виконану роботу.[6.74с.]
При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургіку. Вибір послідовності об'єктів показу в храмі визначається не архітектурою будівлі і зручністю взаєморозташування об'єктів показу. Варто зберігати Біблійну послідовність подій при огляді ікон з Біблійним сюжетом.
У екскурсії повинна бути відображена взаємозв'язок історичних особистостей, святих і святинь з історією церкви та країни. панихидам. При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел. Певна трудність при проведенні екскурсії полягає у великій кількості церковно–слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця ― це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею..
У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу.
При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння –літургії.
До людей, які прийшли в храм, пред'являються певні вимоги до їх поведінки та одязі. Тим суворіше ці вимоги до екскурсовода. Його благочестиве поведінка в храмі, благопристойний зовнішній вигляд і одяг необхідні.
Екскурсію доцільно починати на церковному подвір'ї, де легше створюється належне настрій у групі. Перед входом до храму всі чоловіки обов'язково знімають головні убори. Необхідно підкреслити, що накладення хресного знамення не є обов'язковим для представників інших конфесій чи атеїстів.
Поведінка групи в храмі не повинно ображати релігійних підвалин віруючих, що лежить на відповідальності екскурсовода. Йому належить м'яко коректувати поведінку групи. У самому храмі не мають у своєму розпорядженні групу спиною до вівтаря, який є святая святих.
Найбільш складним виявляється розкриття поняття про мощі святих, раках, мощевик. Поглиблення даної теми під час екскурсії буває не завжди можливим і залежить від сприйняття групи. Коли настрій групи не дозволяє передати таємний зміст чудотворення від мощів, екскурсоводу необхідно перейти до іншої теми.
РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ.
3.1Концепція розвитку релігійного туризму в Україні
В даний час в світі все більший розвиток одержують різні види пізнавального, в тому числі і релігійного туризму. Маршрути поїздок віруючих різних конфесій лягли в Ізраїль, Грецію, Єгипет, Йорданію, Туреччину, Італію, Індію, Саудівську Аравію, Китайський Тибет і інші місця, що мають релігійну значимість. Проте існуючий на сьогодні рівень підготовки подібних маршрутів російськими турфірмами, їх супровід, відповідність організації прийому положенням різних віросповідань ще не відповідають необхідним вимогам. Більшість вітчизняних фірм, які проводять цю роботу, не мають підтримки і благословення церкви. Вартість пропонованих поїздок в зарубіжні країни перевищує.
На початковому (організаційному) етапі передбачається розробка низки релігійних туристських продуктів, розрахованих як на православне напрямок в Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Грецію та Італію, так і на розвиток в'їзного релігійного туризму. організацію спеціальної підготовки гідів. В якості транспортних агентів пропонується на договірній основі залучити авіакомпанії, які пропонують максимальні знижки; аналогічний підхід передбачається в питаннях відбору готелів. У рамках цього етапу на міжурядовому та міжконфесійному рівнях планується підписання угод, що передбачають патронаж і підтримку релігійного туризму і протекціонізм.
Дана позиція цілком поділяється Державним комітетом з фізичної культури і туризму України. Для виключення можливості сприйняття цієї моделі як черговий фінансової «піраміди» всі внески громадян оформляються авторитетної акредитованої страховою фірмою в порядку накопичувального страхування, а розміщення туристських путівок – полісів здійснюється через мережу поштових відділень та відділень Ощадбанку. Найважливішим елементом першого етапу, безумовно, повинно бути його рекламно–інформаційний супровід: пропаганда через пресу, радіо і телебачення, випуск путівників для туристів, книг про храми Києва, духовних пам'ятках України, відеофільмів, проведення низки безкоштовних рекламно–інформаційних поїздок за участю в них діячів різних конфесій, журналістів, представників турагентств, ряду відомих і авторитетних осіб.
На другому етапі проекту, тривалість якого становить 1–3 роки, передбачається безпосередня реалізація масового релігійного туризму, включаючи акумулювання коштів населення з використанням моделі накопичувального страхування. Проектом передбачається в перший рік реалізація цього етапу в самому мінімальному варіанті з зростанням обсягів виїзного релігійного туризму до 8 тис. чол. Мінімальна оцінка обсягів виїзного релігійного туризму по третьому році цього етапу 21 тис. чол.
Досягнення зазначених обсягів, крім вирішення найважливішої соціальної завдання (до 1917 року обсяг відвідування з культурно–релігійними цілями з Росії в Святу Землю дорівнював 20 тис. чол. В рік і в Обитель Святого Миколая в м. Барі, Італія –12 тис. чол. на рік), дозволить забезпечити значні додаткові відрахування до бюджету і повну зворотність коштів. Зокрема, при направленні до Італії з організацією річний ланцюжка чартерів і тижневою програмою культурно Ї релігійного туризму може бути обслуговано понад 7 тис. туристів на рік, що дозволить отримати додаткові відрахування до бюджету в розмірі до 300 тис. доларів. Організація в Києві щотижневого прийому туристів з релігійно–пізнавальними цілями в кількості не менше двох груп по 20–30 чол. на місяць дозволить тільки від реалізації туристської програми забезпечити додаткові надходження до бюджету в розмірі не менше 200 тис. доларів, а з урахуванням витрат, що здійснюються туристами в магазинах, ресторанах, музеях тощо, – до 500 тис. доларів. Використання моделі накопичувального страхування при її широкому впровадженні створює можливість значного збільшення планованого потоку туристів зі стійким оборотом і щорічними відрахуваннями до бюджету в розмірі від 500 тис. доларів. Істотним елементом даного етапу є формування готельної бази для розміщення.
Враховуючи, що при наявності такого готелю цикл релігійного туризму повністю реалізується власними силами і заповнюваність її, в середньому рівна 80%, практично не залежить від сезонності, річний дохід від експлуатації цієї цілком ліквідної нерухомості повинен скласти не менше 1,5 млн. доларів. Третім етапом проекту передбачається як збільшення щорічних обсягів релігійного туризму, так і його якісне розширення в бік інших країн і конфесій. Індустрія регигиозного туризму є складовою частиною всієї туристської індустрії.[8.83с]
У ній можна виділити наступні чотири сегменти:
1. підприємства розміщення – сукупність спеціалізованих засобів розміщення (готелів, кемпінгів, гуртожитків, чернечих келій);
2. підприємства живлення – сукупність спеціалізованих підприємств громадського харчування;
3. транспортні підприємства;
4.