Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Сучасний стан туристичної галузі Республіки Словенія

Сучасний стан туристичної галузі Республіки Словенія

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології


Кафедра економічної і соціальної географії


Сучасний стан туристичної галузі Республіки Словенія


Курсова робота

студента 29-Т групи

Кудояра Євгена Олеговича


Науковий керівник –

кандидат географічних наук, доцент

Мозговий Артем Анатолійович


Київ-2010

План


Вступ

Розділ 1. Загальні відомості про країну

Розділ 2. Природно-рекреаційні умови та ресурси країни

Розділ 3. Природоохоронні території країни

Розділ 4. Історико-культурні рекреаційні ресурси

Розділ 5. Соціально-економічні умови

Розділ 6. Характеристика рекреаційно-туристичної галузі

Розділ 7. Рекреаційно-туристичне районування території країни

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


Вступ


Словенія – це країна з двохмільйонним населенням, що зберегла впродовж 1500 років свою індивідуальну культуру і історичні пам'ятники. Це стародавні і вічно молоді міста, це вражаючий своєю неповторною красою ландшафт. Здається, що країна тягнеться на трьох рівнях: над нею підносяться величні Юлійські Альпи, в середині пролягає величезна територія з лісами і річками, що створює фантастичний пейзаж, під нею – цілий підземний світ: 15000 печер, деякі з яких всесвітньо відомі.

Словенія – гостинна країна з дивовижно доброзичливою атмосферою, відкрита для туристів. Опинившись на будь-якому з курортів, вже на другий день свого перебування, Ви відчуватимете себе як удома, настільки близькі нам мова, культура і звичаї цієї країни. Словенія приваблива для туристів, що цінують дбайливе відношення до своїх витоків, історії. Стародавні замки і середньовічні вулиці невеликих міст зберегли минулу чарівність. Любителям архітектури буде цікаво оцінити особливості готики і бароко цієї частини європейського континенту. В сільській частині країни збереглося багато монастирів і храмів, побудованих на горбах, що грали раніше не тільки релігійну, але й оборонну роль.

Словенія – унікально красива країна. Сніжні Альпійські вершини, лісисті гори, долини з садами і виноградниками, широкі рівнини, приморський ландшафт і побережжя Адріатичного моря – різноманітність словенських пейзажів вражає. Ще більш дивовижно, як все тут близько – до будь-якого місця можна добратися за годину – якщо рахувати з Любляни. І на цій крихітній ділянці суші (і моря!) красива, первозданна природа гармонійно зливається з світом європейської цивілізації – старовинними замками, церквами, історичними містами і селами.

Все це і зумовлює важливість дослідження і актуальність дослідження Словенії, як однієї з країн Південної-Східної Європи.

Отже, актуальність дослідження даної проблеми, а саме розробка країнознавчої характеристики Словенії, полягає в необхідності вивчення і систематизування відомого матеріалу.

Об'єктом дослідження роботи є Республіка Словенія.

Предметом дослідження роботи є туристично-рекреаційні ресурси, чинники формування та сучасний стан туристичнії галузі Республіки Словенія.

Мета роботи полягає в дослідженні туристичного потенціалу Словенії.

Завдання роботи:

- дослідити природно-рекреаційні ресурси країни;

- оцінити історико-культурні ресурси;

- оцінити соціально-економічні умови Словенії;

- охарактеризувати рекреаційно-туристичну галузь Словенії;

-дослідити рекреаційно-туристичні райони країни.

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості про країну

рекреаційна туристична словенія

Словенія знаходиться в Південній Європі, на північ від Балканського Півострова. На півночі межує з Австрією (330 км), із заходу з Італією (232 км), із північного сходу з Угорщиною (102 км) і на півдні з Хорватією (670 км). Більшу частину території країни займають гори, за винятком малої смуги узбережжя над Трієстською Затокою (Адріатичне Море). Найвища вершина Словенії – Тріглав (2864 м над р. м.), вона знаходиться в Юлійських Альпах, які простягаються вздовж кордону з Італією та Австрією. У південно-західній частині країни простягається плоскогір’я Крас. Східна частина розташована скраю Великої Угорської Низовини. Природною окрасою Словенії є ліси, які займають приблизно 50% поверхні країни. Чисельними є також національні парки і заповідники. Словенії належить невелика частина Адріатичного Моря завдовжки 47 км. Найбільшими річками в країні є: Сава, Драва, Мура, Соча. Площа країни становить 20,3 тис. км2. Словенія поділена на 136 регіонів разом з 11 міськими округами (Целіє, Копер, Крань, Любляна, Марібор, Мурска Собота, Нова Ґоріца, Ново Место, Птуй, Словень Градец, Веленє). Столицею країни є Любляна (267 тис. мешканців, міське населення 323 тис., 1993), інші більші міста (1992): Марібор (104 тис.), Крань (72,8 тис.), Птуй(68,8тис.),Целє(66,4тис.)

Грошова одиниця: з 01.01.2008 – Євро ?. Державна мова: словенська. Національне свято: 25.06 – Національний День Державності. Конституція ухвалена в 1991 році.

Населення:1932917(2002). Середня густота населення: 93 чол./км2 Природний приріст: 0,14% (2002).

Етнічний склад: словенці (88%), хорвати (3%), серби (2%), босняки (1%),угорці (0,4%) та інші (5,6%) (1991). Віросповідання: католики (70,8%), лютерани (1%), мусульмани (1%) атеїсти (4,3%) та інші (22,9%).Політичний устрій: багатопартійна республіка з двопалатним парламентом.

Географічне положення

Регіон, до якого входить Словенія має досить вигідне економіко-географічне положення, зумовлене розташуванням на шляхах із Південно-Західної Азії до Центральної Європи. Держави регіону межують із країнами Східної, Південної та Західної Європи, а також Південно-Західної Азії. Омиваються морями Атлантики (Чорним, Адріатичним), а через Середземне море мають вихід до транспортних шляхів в Атлантичному океані. Ускладнює економіко-географічне положення регіону високий рівень гористості території (Карпатські та Балканські гори) і розташування її в зоні молодої альпійської складчастості. Це є передумовами високої сейсмічності території. На особливості політико-географічного положення району негативно впливають непоодинокі релігійно-етнічні конфлікти. Всі країни регіону мають перехідну економіку. Входять до ООН.

Словенія (Slovenija), Республіка Словенія (Republika Slovenija) на заході граничить з Італією і на півночі з Австрією. Вихід до Адріатичного моря в районі Трієстської затоки. Країна розташована в південно-східній частині Європи на північному заході Балканського півострова. На південному заході омивається Адріатичним морем. Довжина берегової лінії 46 км. Словенія має кордони з Італією, Австрією, Угорщиною і Хорватією. На північному заході і півночі країни розташовані хребти Східних Альп, утворюючи природний кордон з Австрією. Високогір'я поступово переходить в невисокі гори і горби, порослі хвойними і листяними лісами, а потім і в родючі долини річок.

Сусідами Словенії є також Угорщина і Хорватія.

Історична довідка країни

Територія Словенії в давнину була заселена кельто-іллірійськими племенами; в І ст. до н.е. захоплена Римом (піддалася сильній романізації), в 6-7 ст. заселена слов'янами – словенками (займали територію значно обширнішу, ніж територія сучасної Словенії). В 7 ст. утворилася ранньофеодальна держава – Карантанія, що потрапила близько 745 р. в залежність від Баварії (в цей же час почало насильно розповсюджуватися християнство німецькими місіонерами), потім (788) – від Франкської держави; з її розпадом (843) – у складі Східно-Франкського королівства (пізніше – Німеччина). 9-11 ст.ст. – час остаточного встановлення феодальних відносин (феодали були німцями, селяни – головним чином словенцями), німецької колонізації словенських земель, особливо інтенсивної в 11-13 ст.ст.

У 11-13 ст.ст. на території, заселеній словенцями, утворився ряд феодальних князівств, що входили до складу "Священної Римської імперії": Карінтія, Штірія, Крайна (основна територія сучасної Словенії), Горіца, Істрія. В 1282 захоплення словенських земель почали Габсбурги, що поширили до початку 16 ст. свою владу на всі словенські землі; Словенія опинилася у складі багатонаціональної Австрійської монархії.

У XIV ст. в південнослов'янські землі вторгнулися турки-османи. В 1389 р. вони завдали дуже важкої поразки сербсько-боснійським військам на Косовому полі. Ця битва залишилася в пам'яті південних слов'ян як загальнонародна трагедія.

У XV – на початку XVI ст. турки-османи стали вторгатися в хорватські, словенські, угорські землі. Вони захопили південну Угорщину і частину хорватських земель. Угорське дворянство вимушене було просити допомоги в Габсбургів. В результаті Угорщина, а разом з нею і хорватські землі ввійшли на початку XVI ст. до складу Австрійської монархії.

Посилення феодального гніту в XV-XVI ст. привело до селянських повстань в західних південнослов'янських землях. В 1515 р. спалахнуло повстання словенських селян, що висунули гасло боротьби за "стару правду", що означало практично відміну феодальних повинностей селян. В 1573 р. відбулося найбільше повстання хорватських селян під керівництвом Матія Губеца, до якого приєдналися і словенські селяни. Декілька локальних селянських виступів відбулося в південних словенських землях в першій половині XVII ст.

Зростання міст і розвиток раннього капіталізму в словенських землях послужили основою для поширення там в XVI ст. ідей реформації. Словенські протестанти, і перш за все їх глава Прімож Трубар, видали перші книги на словенській мові, створили першу словенську граматику, поклавши тим самим початок формуванню словенської літературної мови. В Хорватії через нерозвиненість міст реформацію підтримали тільки деякі земельні магнати, тому плоди її тут були менш значні, ніж у словенських землях. Перемога контрреформації на початку XVII ст. означала перемогу феодалізму над паростками капіталістичних відносин.

В 1809-1814 рр. велика частина території Словенії (з Любляною) входила до складу Іллірійських провінцій, залежних від наполеонівської Франції. Ліквідація феодальних відносин після Революції 1848-1849 рр. відкрила шлях швидкому розвитку капіталізму в словенських землях; вже до середини 19 ст. вони за рівнем розвитку промисловості значно перевершували інші південнослов'янські території. В 50-60-ті рр. посилюється національний рух; в кінці 60-х рр. він розпався на два табори: старословенців, що дотримувалися принципу безумовної вірності Габсбургам і католицизму, і младословенців, якими була знову висунута програма Об'єднаної Словенії і багато хто з яких виявився прихильником південнослов'янських і всеслов'янських ідей.

У роки першої світової війни Сербія і Чорногорія билися на стороні Антанти, тоді як південні слов'яни Австрійській монархії були примушені воювати на стороні Австро-Угорщини і Німеччини. В 1915 р. Сербія і Чорногорія були окуповані Австро-Угорщиною.

У кінці 1918 р. було утворено королівство сербів, хорватів, словенів (з 1929 р. – Югославія).

До нової багатонаціональної держави увійшли переважно відсталі аграрні області зі значними пережитками добуржуазних відносин. Значна маса селянства страждала від браку землі, боргової кабали, напівфеодальних або архаїчних форм експлуатації, в багатьох районах країни гостро стояла необхідність аграрної реформи і ліквідації пережиткових соціальних структур в селі. Суперечності, зумовлені незавершеністю буржуазно-демократичного перевороту, перепліталися з різко позначеними суспільними конфліктами, що породжувалися самим капіталістичним розвитком, який в умовах відсталості відрізнявся найбільш застійними формами і грубими методами експлуатації. За рівнем економічного розвитку і умовами життя народу країна перебувала на одному з останніх місць в Європі. Влада в новій державі опинилася в руках пануючих класів; домінуюче становище в ній зайняла великосербська буржуазія і військово-чиновницька бюрократія на чолі з династією Карагеоргієвичів. Політика буржуазно-монархічного режиму була направлена на придушення протесту пригноблюваних мас. Одночасно великосербська правляча верхівка майже із самого початку стала на шлях шовіністичного диктату відносно несербських народів і національностей країни, що складали близько половини населення. В 1919-1920 рр. в країні розвернувся широкий революційний рух.

Реакційний репресивний режим не міг, проте, розв'язати гострих соціальних, політичних, національних проблем країни. Політика національної нерівності і придушення викликала незадоволеність і протест навіть серед буржуазії несербських народів і національностей, особливо в Хорватії. Прагнучи утримати свої позиції, великосербська правляча верхівка на чолі з королем Олександром вчинила 6 січня 1929 р. державний переворот. Конституція 1921 р. була відмінена, скупщина розпущена, всі політичні партії заборонені, в країні встановлена військово-монархічна диктатура. Але банкрутство відкрито диктаторських методів примусило уряд піти на політичні маневри: в 1931 р. король "дарував" нову конституцію.

Посилився вплив КПЮ, значно активізувалася її діяльність. В 1937 році було утворено нове керівництво КПЮ на чолі з Й. Броз Тіто.

Оголосивши на початку другої світової війни про нейтралітет, уряд Югославії під тиском гітлерівській Німеччині підписав, проте, 25 березня 1941 р. протокол про приєднання до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Група проанглійськи налаштованих військових 27 березня провела переворот. Новий уряд, що орієнтувався на Англію, підписав 5 квітня 1941 р. Договір про дружбу і ненапад з СРСР. 6 квітня Югославія піддалася нападу гітлерівської Німеччини, до якої приєдналися фашистські режими Італії і Угорщини. В ході звільнення в країні утвердилася нова держава, що була своєрідною формою соціалізму на чолі з КПЮ. 29 листопаду 1945 р. Засновницька скупщина одноголосно проголосила створення Федеральної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ). Прийнята в 1946 р. конституція проголошувала ФНРЮ союзною державою з шести народних республік.

Свій шлях до незалежності Словенія почала раніше інших югославських республік. 2 липня 1990 р. словенська Скупщина (парламент) прийняла Декларацію про суверенітет без яких-небудь консультацій і узгоджень з федеральними властями, а 23 грудня 1990 р. в новонародженій державі був проведений плебісцит, на якому 88,5% населення висловилося за повне відділення від Югославії... А 27 червня в країну були введені війська ЮНА нібито "для захисту словенської частини югославських кордонів з Італією, Австрією і Угорщиною". Словенці сформували загони самооборони, які оголосили федеральним силам справжню партизанську війну. Цей конфлікт, який тепер називають "малою війною", тривав 10 днів. В ході бойових дій загинуло 35 військовослужбовців югославської армії і три словенці. 7 жовтня 1991 р. Словенія остаточно підтвердила свою незалежність. Не дивлячись на жорстокий опір керівництва СФРЮ (працюючої вже без представників Словенії і Хорватії), на своєму рішенні настояла. 26 грудня республіка вперше святкувала офіційний День незалежності. А вже в січні 1992 року була визнана багатьма країнами (включаючи всіх членів ЄС).

Сучасний державний устрій і форма правління

Сучасна словенська державність виникла у результаті розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. 23 грудня 1991 р. парламент прийняв Конституцію Республіки Словенія.

За змістом Конституції, у Словенії прийнято змішану республіканську форму державного правління.

Реально існує двопалатний парламент. Нижньою палатою є Скупщина, до складу якої входить 90 депутатів, обраних шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. При цьому в Конституції застережено, що італійська та угорська етнічні громади мають право обирати по одному депутату. Скупщина має підтвердити обрання депутатів.

Головною функцією Скупщини є законотворчість. Правом законодавчої ініціативи у Скупщині наділені депутати. Уряд, а також не менше, ніж п'ять тисяч виборців (народна законодавча ініціатива). Роль верхньої палати парламенту виконує Національна Рада, яка згідно зі ст. 96 Конституції "представляє соціальні, економічні, професійні та місцеві інтереси". Вибори радників Національної Ради відбуваються по-різному і залежно від курії, яку вони представляють. Однак практично завжди вони мають непрямий характер. Кожен із радників обирається строком на п'ять років. Главою держави є Президент, якого обирають шляхом загальних і прямих виборів строком на п'ять років. Одна і та сама особа може бути обрана щонайбільше на два строки поспіль. Якщо під час виконання своїх повноважень Президент діє всупереч Конституції або серйозно порушує закон, за поданням Скупщини він може стати перед Конституційним Судом. Останній, визнавши таке подання обґрунтованим, може прийняти рішення голосами двох третин від усіх суддів Конституційного Суду про усунення Президента з поста. Повноваження Президента є досить вузькими і подібні до тих, якими наділені глави держав за умов парламентарних форм правління. Разом з тим, у Конституції не передбачене контрасигнування актів Президента з боку Уряду. За формою державного устрою Словенія є унітарною державою. З метою урядування державна територія поділена на муніципалітети. Представницьким органом місцевого самоврядування в кожному муніципалітеті є муніципальна рада, яку обирає населення відповідної одиниці строком на чотири роки. Населення ж обирає мера, який головує в раді. Виконавчим органом є муніципальне правління, членів якого обирає муніципальна рада.


РОЗДІЛ 2. Природні умови та ресурси


Країни Південно-Східної Європи багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.

Природні показники Словенії


Таблиця 1

Країна Площа, км2 Протяжність кордонів, км Використання земель, % Площа зрошуваних земель, км2 Абсолютні висоти, м

загальна суходолу внутрішніх вод сухопутних водних рілля пасовища ліси та чагарники інші землі
мінімальні максимальні
Словенія 20253 20253 0 1334 46,6 15 24 54 7 20 0 2864

Словенія – переважно гірська країна. На північному заході і півночі розташовані хребти Східних Альп (Похор'є, Караванке, Савінські Альпи, Юлійські Альпи з вищою точкою Словенії г. Триглав, 2863 м).

Альпи заходять в її межі на північному заході лише крайніми східними відрогами.

Як і Альпи в цілому, словенські Альпи – молоді гори, складені твердими кристалічними породами з численними виходами м'яких сланцевих товщ. Для них характерні, як в сусідніх районах Австрії і Італії, високі хребти з гострими зубчастими гребенями, скелястими загостреними вершинами, крутими схилами. У верхніх ярусах гір розстилаються альпійські луги, нижче схили гір порослі густими лісами. Драва і Сава своєю верхньою течією прорізали глибокі каньйоноподібні долини. То тут, то там зустрічаються численні невеликі озера льодовикового походження. Різко контрастні форми рельєфу, строката гамма фарб – яскраво-білі сніжні вершини на фоні голубого неба і соковита зелень гірських лугів поряд із силуетами темних скель – додають альпійським ландшафтам особливу живописність і привабливість. Тисячі вітчизняних і іноземних туристів щорічно спрямовуються в словенські Альпи. Альпійський район заселений щільніше, ніж інші гірські райони країни, і добре освоєний в господарському відношенні.

На півдні – північна околиця Динарського нагір'я, у тому числі вапнякове плато Карст (Краси) з карстовим рельєфом і всесвітньо відомою печерою Постойська Яма. Низовини – на заході, біля побережжя Адріатичного моря і на сході.

Зовсім іншою картиною є Динарські гори, що займають велику частину території Словенії – всю її західну частину між Адріатичним морем і долиною Сави. Маючи середню висоту більше 1000 м над рівнем моря, вони підвищуються на південному сході, в Чорногорії. Динарські складчасті гори – суворий край, несхожий на інші райони країни. Їх західна, велика частина складена в основному мезозойськими і третинними водопроникними породами, головним чином товщами сірих вапняків. Це зумовило тут дуже сильний розвиток карстових процесів і пов'язаних з ними форм рельєфу. Часто зустрічаються так звані карові поля: вапнякові схили гір як би роз'їдені незліченними вирвами та провалами і густо розітнуті довгими, нерідко глибокими борознами, що надають місцевості суворого вигляду. Дуже характерні тут і обширні карстові полья (поля) – западини між горами, що досягають у ряді місць 50-60 км довжини при ширині 10-15 км. Вони нагадують річкові долини, але переважно замкнуті в своєму нижньому кінці, де нечисленні короткі річки і тимчасові водотоки звичайно проникають через вирви у вапнякових товщах (або по-місцевому – "в понори") під землю, пропадаючи в тріщинах, провалах і печерах.

У Динарських горах, що стоять на шляху вологих вітрів з Адріатики, випадає багато опадів, проте майже всі вони йдуть всередину гірських товщ. Безводні, в значній своїй частині без ґрунту і рослинності гори розжарюються влітку від спеки, розтріскуються взимку від морозів. На Динарському нагір'ї, особливо на північному заході, в Хорватії, сувора природа створює серйозні перешкоди для життя і господарської діяльності населення.

Динарське нагір'я – район найбільшого карсту в Європі. Саме тут, на плато Карст, карстові процеси були вперше вивчені і одержали свою назву на ім'я цього плато. Сотні тисяч туристів щорічно відвідують знамениту карстову печеру Постойнська Яма (на південному заході Словенії), Плитвицькі водоспади і озера.

Гірська частина країни в геотектонічному відношенні – район молодої інтенсивної складчастості. Тектонічні рухи там продовжуються і понині. Словенія вважається однією з самих сейсмічних країн в Європі. Щорічно в гірських місцевостях, особливо на Динарському нагір'ї відбувається 250-300 землетрусів силою від 2 до 6 балів (за 12 бальною шкалою). При цьому бувають роки і набагато більш високої сейсмічної активності. В 1931 р., наприклад, було зафіксовано 1494 землетруси, два з них – силою в 10 і 11 балів.

Клімат на більшій частині Словенії – помірний, континентальний. В міжгірських долинах середня температура січня -2 °С, липня 18-19 °С, опадів 800-1200 мм (в горах місцями понад 2000 мм) в рік.

На побережжі клімат субтропічний середземноморський.

Середземноморський тип клімату характерний лише для вузької смуги Адріатичного побережжя. Сухе і жарке літо (середня температура липня майже повсюди 25-26°) триває там 5-6 місяців. Взимку тепло – середньосічнева температура в більшості пунктів від +5° до +10°. Заморозки, дні з нульовою або негативною температурою, як і випадання снігу, – рідкісне явище. Зате часті тривалі дощі з сильними вітрами. За рік випадає в середньому 1500-2000 мм опадів, у ряді місць – удвічі і втричі більше.

Клімат гірських областей Словенії має багато спільних рис, але немало і "місцевих варіантів". В цілому зима тут помірно холодна, з сильними вітрами і нестійким сніговим покривом; морозний період триває, як правило, до трьох місяців. На північному заході Словенії, у високогірних районах Альп і особливо Динарського нагір'я, зима, навпаки, більш тривала, сувора і сніжна. Літо в гірських областях загалом жарке, з середніми температурами липня до 20° і вище та помірною кількістю опадів. В альпійських районах у літні місяці помітно прохолодніше і вологіше. На Динарському нагір'ї літо загалом помірне тепле. Але бувають і жаркі дні. Особливою спекою пашить від голих вапнякових скель, позбавлених будь-якої рослинності. Суха і тепла осінь, що триває іноді до грудня, в гірських районах, як і майже скрізь у Словенії, – краща пора року. В цілому теплий період (з температурою від 10 до 20°) триває звичайно більше півроку.

У гірських областях випадає в середньому від 600 до 1500 мм опадів у рік, причому виразно помітне їх убування по мірі віддалення від моря. Річна сума опадів в більшості районів Словенії цілком достатня для розвитку землеробства, а в ряді місць навіть надмірна. Проте для землеробства важлива не тільки сума опадів, але й їх сезонність, режим випаровування. На Динарському нагір'ї, наприклад, випадає від 1200 до 2000 мм, але головним чином восени і взимку, причому часто у вигляді злив. Вода тут швидко стікає в річки по скелястих схилах гір або "провалюється" крізь товщі вапняків. Тому, хоча сума опадів цілком достатня для потреб землеробства, фактично їх не вистачає. Все ж таки в основних сільськогосподарських районах Словенії агро-кліматичні умови сприятливі для вирощування багатьох культур. Разом із тим деякі райони потребують зрошування.

Основні річки – Сава і Драва – відносяться до басейну Дунаю. Є гірські льодовикові (Блед) і карстові озера.

Складний рельєф, особливості геологічного складу порід, клімату і грунтово-рослинного покриву зумовили своєрідність гідрографічної мережі країни. Більшість річок колишньої Югославії, у тому числі і Словенії, бере початок в горах недалеко від Адріатичного і Егейського морів. Проте внаслідок нахилу поверхні до північного сходу вони течуть до Сави і Дунаю й належать, таким чином, басейну Чорного моря. Він охоплює 69% території колишньої Югославії, тоді як басейн Адріатичного моря – 21%, а Егейського – 10%.

У більшості своїй річки гірські. Вони багатоводні, мають круте падіння, відрізняються бурхливою і стрімкою течією, не можуть використовуватися для судноплавства, зате володіють великими запасами водної енергії. Характер рельєфу, водоупорність порід, по яких течуть ці річки, і рівномірність стоку (особливо завдяки регулюючій ролі лісів у горах) сприяють будівництву гідроелектростанцій типу дамби.

Річки низовинних районів на більшій частині своєї течії широкі і повноводні. Сава і Драва, спокійні в нижній і середній течії, мають вигляд справжніх гірських річок у верхів'ях. Із трьох найбільших річок колишньої Югославії – Дунаю, Сави і Драви – Сава від витоків до гирла тече цілком в межах Югославії, охоплюючи разом з своїми притоками басейн площею майже 100 тис. кв. км. Вона судноплавна на протязі 2/3 своєї довжини – на 600 км.

Як і в більшості країн з молодою геологічною історією, в Словенії немає великих басейнів кам'яного вугілля і залізняку. Разом із тим динамічність горотворних процесів зумовила дуже строкату мінералізацію надр країни і визначила дуже різноманітний склад корисних копалин.

Вона виділяється перш за все родовищами руд кольорових металів. Їх основні поклади пов'язані тут із виверженими породами мезозойського і третинного часу і породами вулканічної діяльності в більш пізні періоди. До циклів інтрузій кінця мезозойського часу приурочені родовища мідних і свинцево-цинкових руд.

Динарські гори дуже багаті покладами бокситів, що утворилися в результаті глибокого ґрунтового вивітрювання вапняків.

Гори Словенії як би "нашпиговані" покладами різної рудної сировини. Основні природні ресурси – буре вугілля, свинець, цинк, ртуть, срібло, уран.

Серед природних багатств Словенії чималу цінність представляють мінеральні джерела. На базі найцінніших джерел з великим дебітом води, особливо там, де сприятливі й інші, природні чинники (є лікувальні грязі, місцевість відрізняється хорошими кліматичними даними, живописними ландшафтами), створені бальнеологічні курорти.

Багато іноземних туристів буває щорічно на гірськокліматичних курортах, головним чином у Альпах. Та все ж явна більшість іноземних туристів (як, втім, і словенських громадян) спрямовується на Адріатичне побережжя.

Побережжя Адріатичного моря вабить до себе перш за все середземноморським кліматом, теплим ласкавим морем і субтропічною рослинністю. Багато кого підкуповує близькість цієї частини Середземномор'я: для жителів навіть віддалених районів – всього декілька годин шляху, для жителів Чехії, Словаччини, Угорщини, Австрії і Швейцарії, що не виходять до моря, а також Німеччини, що омивається прохолодними морями – від декількох годин до половини доби або небагато більше. На побережжі – курорти з упорядкованими готелями, кемпінгами і пляжами, красиві білокам'яні міста і селища з численними пам'ятниками давньоримської, візантійської, давньослов'янської та венеціанської архітектури.

Складність геологічної будови території, строкатість мінералогічного і петрографічного складу гірських порід, велика роздробленість рельєфу і мікрокліматичні відмінності зумовили дивну "мозаїчність" ґрунтів країни.

Зовсім невеликий ареал червоноземів на вузькій приморській смузі Адріатичного побережжя. Але завдяки інтенсивності господарювання там успішно обробляють різні культури субтропіків і помірного пояса. В долинах річок, особливо на їх рівнинних ділянках, поширені алювіально-лугові ґрунти.

На більшій частині території країни – в горах і низовинних районах Словенії переважають набагато менш родючі підзолисті, бурі лісові і гірсько-лісові ґрунти. При цьому в горах дуже часто ґрунтовий шар настільки тонкий, що його не можна обробляти. Значні ж площі на Динарському нагір'ї є карстом і голими скелями, позбавленими ґрунтів зовсім.

Ліси (головним чином у горах) займають 46% території Словенії. Букові і дубові ліси заміщаються з висотою змішаними і хвойними лісами, субальпійськими і альпійськими лугами. Плато Карст покрито убогою степовою рослинністю, вздовж побережжя – середземноморські чагарники.

Багата видами природна рослинність, переважно перехідного типу від середземноморського до середньоєвропейського, збереглася в малоосвоєних внутрішніх гірських областях. Там зустрічається і велике число ендемічних видів рослин, у тому числі залишків третинної флори.

Одне з головних природних багатств Словенії – її ліси. В лісах Югославії переважають листяні породи дерев, особливо дуб і бук, що понад усе застосовується в промислових цілях. Хвойні займають близько 1/3 лісопокритої площі. Їх частка поступово зростає за рахунок щорічних нових лісопосадок. Хвойні ліси поширені переважно у верхніх ярусах гір, листяні – в нижніх частинах гірських схилів і на низинах у східних і північних областях країни. В самих верхніх ярусах гір (вище 1700-1800 м над рівнем моря) переважають чагарники, але особливо багато їх на Адріатичному побережжі:

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: