Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Туристичні ресурси Буковини

Туристичні ресурси Буковини

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

Київський національний університет культури і мистецтв

Кафедра міжнародного туризму


ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ

КУРСОВА РОБОТА З ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА


Студента ІІ курсу

денної форми навчання

Групи ММТ 71 Марухняк А.В.

Науковий керівник

Панкова Є.В.


Київ – 2003


ЗМІСТ


ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ

1.1 Географічні особливості

1.2 З історії краю

2. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ

2.1 Кліматичні ресурси

2.2 Ландшафтні ресурси

2.3 Водні ресурси

2.4 Бальнеологічні ресурси

2.5 Біологічні ресурси

2.5.1 Рослинні і тваринні ресурси області

2.5.2 Природоохоронні ресурси. Вижницький національний природний парк

3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ

3.1 Археологічні та історичні пам’ятки Буковини

3.2 Музеї, театри

4. ІНФРАСТРУКТУРНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ

4.1 Транспортна система

4.2 Засоби гостинності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Актуальність теми: Карпатська гірська система здавна приваблює туристів різних країн світу. Це розвинутий туристичний регіон, де прокладено багато туристичних маршрутів. Різноманітність, цінність і унікальність природних багатств гір є невичерпним джерелом енергії, здоров’я, незабутніх вражень відпочиваючих. Для Карпат туризм є одим з пріоритетних напрямків розвитку культури і економіки, оскільки регіон володіє багатим туристичним потенціалом. Тут отримали розвиток екологічний туризм, альпінізм. Взимку це – гірськолижний та лижний спорт, влітку – гірський, пішохідний та велотуризм, і навіть екстремальний туризм. Буковина, що займає територію сучасної Чернівецької області, є однією з складових частин Карпатської системи. Крім гір, тут є мальовничі ландшафти передгір’я та рівнин. Унікальні природно-кліматичні умови, кілька десятків джерел мінеральних вод із цінними бальнеологічними властивостями, наявність лікувальних грязей, численні пам'ятники культури, історії і фольклору, достатньо розвинена інфраструктура розкривають широкі перспективи розвитку рекреаційної індустрії і туризму.

Буковина – специфічний регіон України, де мешкають різні нації і національності, представлені різні культури, що гармонійно розвиваються, збагачуючи одна одну, різні релігійні конфесії і напрямки.

Тут розвинута інфраструктура екскурсійного, курортного та спортивного туризму. Проте природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси цього цікавого історичного регіону України використовуються ще не в повній мірі, можливо тому, що його туристичний потенціал вивчений ще недостатньо. З огляду на це дослідження природно-рекреаційних та історико-культурних туристичних ресурсів Буковини є надзвичайно актуальним і сприятиме розвитку туристичної діяльності в регіоні.

Об'єкт дослідження курсової роботи - туристичні ресурси Буковини: природно-рекреаційні та історико-культурні.

Географічні рамки курсової роботи: охоплюють мальовничий регіон однієї з найбільших гірських систем Європи – Карпат. Розглянуто природні та історико-культурні ресурси Буковини в цілому та центру краю – Чернівців.

Хронологічні рамки роботи охоплюють значну частину історії виникнення та розвитку Буковини. Дані щодо природних особливостей Буковинських Карпат (рельєф, гідрографічна мережа, клімат, ландшафти, флора і фауна) стосуються сучасності. Вижницький національний природний парк з 2000 року є українським партнером проекту WWF "Ініціатива Карпатського Екорегіону". Експозиції краєзнавчих музеїв відбивають історію регіону з давніх часів до сучасності.

Мета курсової роботи: Дослідити природно-рекреаційні, історико-культурні та інфраструктурні туристичні ресурси Буковини. Ознайомити з великим природним, історичним, культурним потенціалом регіону. Продемонструвати, що регіон має перспективи для розширення багатьох видів туризму, зокрема, курортного, екологоосвітнього, наукового, спортивного.

Завдання курсової роботи:

проаналізувати перспективність та необхідність ознайомлення з туристичними ресурсами Буковини;

з`ясувати цінність історичних, природних та рекреаційних ресурсів краю.

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури і джерел та додатків.


1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ


Чернівецька область України - унікальний край. в якому поєднані історична доля Північної Буковини та частини Бессарабії. Утворена область 7 серпня 1940 року. Розташований на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, цей клаптик української землі, в силу свого геополітичного становища тривалий час перебував у складі інших держав.

Процес національно-державного самовизначення буковинських українців зростав і міцнів, на всю силу заявивши про себе на багатотисячному Буковинському вічі 3 листопада 1918 року, на якому конституційним шляхом на настійні вимоги представників селянства було проголошене природне право українців Буковини на своє державне самовизначення і "прилучення австрійської части української землі до України". Це фактично була перша вимога народу про створення єдиної соборної Української держави. Бессарабські українці, як відомо, своє право на національно-державне самовизначення здобували збройною боротьбою у Хотинському повстанні у січні 1919 року.

Історіографія часів тоталітарного режиму або дискредитувала, або замовчувала значення Буковинського віча. І лише в умовах незалежної України відновлено історичну правду, чітко окреслено історичне і правове значення віча в процесі соборності українських земель. Приклад своїх попередників буковинці повторили на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, під час якого 92.18% його учасників проголосували за незалежність України. Навіть у селах, де румуни та молдовани складають більшість населення (с.Бояни - 88.6%, С.Валя Кузьмін - 63.1% та ін.), за суверенність України віддали свої голоси більше 90% учасників референдуму1.

Характерною особливістю області є поліетнічний склад її населення. Але протягом віків, незалежно від того, під владою якого короля чи царя не перебували б наші землі, тут не відбулося жодної міжнаціональної сутички. Протягом віків виробилася здорова народна етика доброзичливості у національних стосунках, до родинних взаємин включно.

Це знайшло своє відтворення і в різномовній народно - поетичній творчості, пісенних запозиченнях, а також в поліетнічному характері культури нашого краю. У скарбницю не лише національної, а й європейської культури зробили помітний внесок письменники Юрій Федькович та Ольга Кобилянська, Богдан П.Хаждеу та Михай Емінеску, початок творчості якого прийшовся на Чернівці, Карл Францоз та Пауль Целан, композитори Сидір Воробкевич, Чипріан Порумбеску, Єузебій Мандичевський, художники Епамінандос Бучевський, Євген Максимович і Микола Івасюк, оперні співаки Орест Руснак (більш відомий світові як Герлах), Йосип Шмідт, вчені Ганс Гросс, Омелян Калужняцький, Раймунд-Фрідріх Кайндль, Іон Сбієра, Степан Смаль-Стоцький та багато інших діячів1.

Історично усталені традиції продовжуються і розвиваються у наші дні. Досить назвати імена співаків Дмитра Гнатюка і Софії Ротару, Павла Дворського, Іво Бобула та Лілії Сандулеси, письменників Михайла Івасюка і Михайла Ткача, Йосипа Бурга, Мірчи Лютика, Віталія Колодія, Галини Тарасюк, вчених — академіків Корнія Товстюка, Лук"яна Анатичука, Василя Пішака. У розвитку науки і висококваліфікованих фахівців значну роль відіграють Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича та Буковинська державна медична академія. Область займає провідне місце в Україні щодо організації медико-екологічної допомоги населенню2. У Чернівцях функціонує єдиний в державі Інститут медико-екологічних проблем, створено перший в Україні дитячий радіаційно-екологічний диспансер, спеціалізовані кабінети в лікувально-профілактичних закладах, налагоджена система організації медичної допомоги виходячи із стану довкілля.

В області повноцінно діють національно-культурні товариства та об'єднання як обласного, так і загальноукраїнського характеру. Головою Чернівецького товариства єврейської культури ім. Е. Штейнбарга є знаний у Європі та світі єврейський письменник Йосип Бург; Товариство румунської культури ім. М. Емінеску - Аркадій Опаєць; Російське культурне товариство ім. академіка А.Д.Сахарова — депутат Чернівецької міської ради, літературознавець, кандидат філологічних наук Валерія Фірсанова; Товариство австрійсько-німецької культури - чернівецький юрист Ф.Келлнер; роботою польського національно-культурного товариства ім. А. Міцкевича керує Владислав Струтинський1.

Для забезпечення національно-духовних запитів румунів, молдован, поляків, євреїв, німців і росіян в області налагоджена відповідна інформаційна мережа. Видаються румунські газети ("Зоріле Буковиней" - орган обласної ради, "Конкордія" – додаток до газети Верховної Ради України "Голос України", "Газета де Герца" - районної адміністрації і райради, "Плай роминеск", незалежні часописи "Аркашул", "Гласул адєверулуй", "Лумійя (Світ)". 182 години на рік по обласному радіо, стільки ж на радіостанції "Буковина" та 62 - по обласному телебаченню передаються румунські програми. Для єврейського населення видається газета "Черновіцер блеттер", виділено по 3,6 годин теле- та радіоефіру. На обласному радіо виділено 2,4 год. польською мовою.

Представники національних меншин є активними учасниками державних управлінських процесів у краї. З 4153 депутатів обласної, міських, районних, селищних і сільських Рад - 477 румуни і 147 молдовани (22.8% всього депутатського корпусу). У Чернівецькій обласній раді число румунів і молдован, досягає 18%, у Герцаївській районній раді - 95%, Глибоцькій - 50%, Новоселицькій - 63.3%, Сторожинецькій - 30%. Серед голів 283 районних, міських, селищних і сільських рад налічується 37 румунів і 22 молдовани, разом - 22.8% при 19.7% загальної чисельності румуномовного населення краю.

Обласна влада організаційно та матеріально допомагає національним громадам у проведенні масових національно-культурних заходів. Уже традиційними стали в Чернівцях румунські національні свята — "Мерцішор", "Флоріле Далбе" та "Лімба ноастре", в яких беруть участь й інші національно-культурні товариства краю.

Обласна державна адміністрація, органи місцевої влади підтримують контакти національних меншин як з етнічними батьківщинами, так і з українцями, котрі проживають поза межами України.

Таким чином, міжнаціональна злагода в українській Буковині є не тільки найціннішим спадком, який об'єднує зусилля багатьох попередніх поколінь, але й суттєвою передумовою розв'язання всіх інших актуальних проблем, які стосуються наших краян, незалежно від національного походження.

В області здійснюється послідовна робота по духовному відродженню і розвитку української культури та культур інших народів краю.

У Чернівцях започатковано Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики "Червона рута", постійно проводиться Міжнародний пісенний конкурс молодих виконавців української естрадної пісні ім. В.Івасюка, Міжнародний пісенний фестиваль "Доля", щорічний обласний мистецький фестиваль "Візерунки Буковини".

Самовіддана праця буковинців, які своїми міцними руками зводять омріяну попередніми поколіннями незалежну соборну Україну, заслуговує стати прикладом для всіх верств української спільноти у справі зміцнення державної могутності нашої країни, розквіту її матеріального та духовного життя.

За нинішньої ситуації, пов'язаної з розвитком співробітництва суверенної України з сусідніми країнами, Чернівецькій області відводиться важливе місце у міждержавних взаєминах південно-східного Європейського трикутника Україна—Румунія—Молдова, у забезпеченні стабільності та порозуміння в цьому регіоні континенту.


1.1 Географічні особливості


Географічне розташування Буковини практично збігається з сучасною територією Чернівецької області, яка знаходиться на південному заході України і розташована в трьох природно-географічних зонах: лісостеповій, яка займає Прутсько-Дністровське межиріччя, передгірській, розташованій між Карпатами та річкою Прут і гірській, яка охоплює Буковинські Карпати.

У сучасних її межах територія області (8,1 тис. кв. км.) сягає 1,3% території України, з півдня та південного заходу вона виходить на державний кордон з Румунією та Молдовою, з заходу межує з Івано-Франківською, з півночі – Тернопільською і Хмельницькою, зі сходу – з Вінницькою областями. Має добре залізничне та автошляхове сполучення як із зарубіжними країнами, так і з сусідніми областями.

Область поділяється на 11 адміністративних районів. Населення області - 944 тис. чоловік. В її межах 11 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів, де проживає 403 тис. чол. у містах і 541 тис. у селах. Густота населення 117 чол. на 1 кв. км.


1.2 З історії краю


Буковина – історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина – Чернівецька обл.) та Румунії (Південна Буковина – обл. Сучава та Ботошани Румунії). Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392, Буковина одержала від обширних букових лісів, що покривали значну частину її території.

Перші сліди людини на Буковині датуються епохою палеоліту (стоянки Бабин, Біла, Мліїв). В період неоліту тут розселялися племена трипільської культури (4-3 тис. до н.е. – стоянки Дорошівці, Хлівище, Шитинці, Серет та ін.) У письмових джерелах землі Буковини вперше загадані грецьким істориком Геродотом (5 ст.до н.е.), який вказував, що в цей час тут розселялися племена гетів. Згодом тут поселилися племена бастарнів, карпів, даків. У 1-3 ст. частина буковинських земель перебувала у складі римської провінції Дакії. Споконвічними жителями Буковини були слов'янські племена, свідченням цього є численні досліджені стоянки зарубинецької (2 ст. до н.е. - 2 ст. н.е.) та черняхівської (2-7 ст.) археологічних культур. Це підтверджує автохтонність українського населення на землях Буковини. У 4-7 ст. вони входили до складу першого державного утворення слов'ян на українських землях – Антського племінного союзу. У I тис. через Буковину переселялися кочові народи: готи, гунни. авари, угри та ін., а з II пол. тисячоліття тут розселилися слов'янські племена тиверців білих хорватів. Впродовж 10-11 ст. Буковина перебувала у складі Київської Русі. в 12 - 1 пол. 14 ст. - Галицького князівства, а згодом Галицько-Волинської держави ("Королівства Галичини та Володимерії"). В цей час центрами цих земель були міста Василів, Городок, Сучава, Онут та ін. Після монголо-татарської навали зв'язки Буковини з галицько-волинськими землями послабились, що привело до утворення тут на початку 14 ст. окремої Шипинської землі, яка визнавала зверхність золотоординських ханів. У 40-50-х роках 14 ст. буковинські землі перебували під владою Угорщини, король якої Людовік призначив сюди намісником воєводу Драгоша, який сприяв переселенню на Буковини румунського населення з Семигороддя (Трансільванії) та Мармарощини. У 60-х роках 14 ст. після утворення незалежного князівства Молдови, Буковина увійшла до його складу, в якому перебувала до 1774. Впродовж 1387-1497 рр. Молдова визнавала зверхність Польщі. В цей час Буковина відігравала важливу роль в економічному та політичному житті князівства, яке охоплювало землі між Дністром, Карпатами та Чорним морем. У 15 ст. Молдова вела запеклу боротьбу проти турецької агресії, очолювану князем Стефаном Великим (1457-1504). Однак після його смерті, у 1514, Молдова потрапила у васальну залежність до Османської імперії і зобов'язувалась платити щорічну данину султанові. Наприкінці 16 ст. її було перетворено на звичайну провінцію Туреччини. Тоді ж розпочалася активна румунізація буковинських земель, яка особливо посилилась після перенесення у 1564 р. столиці князівства з Сучави до Ясс. У 1490-1492 землі Буковини та Галичини були охоплені повстанням під керівництвом Мухи. На протязі 16-17 ст. загони українських козаків часто вели воєнні дії на території Молдови проти турецько-татарських нападників. У 1570-х роках походи сюди очолював Іван Підкова. В роки національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Б.Хмельницького 1648-1657 рр. у складі козацько-селянських військ перебувала значна частина буковинців, які утворили власний полк, що брав участь у облозі Львова (1648). У 1650 Б.Хмельницький очолив похід у Молдову, який завершився укладенням союзу з господарем В.Лупулом. Впродовж 16-18 ст. постійними були культурні зв'язки Буковини з іншими українськими землями. Молдовські господарі були фундаторами багатьох церков в Україні (Успенська та П'ятницька церкви у Львові та ін.). Відбувався обмін культурними цінностями, насамперед друкованими книгами. Багато вихідців з Буковини навчалися у школах та колегіях Києва, Львова та інших українських міст. У 17-18 ст. на буковинських землях розвивався опришківський та гайдамацький рухи, спрямовані на національне визволення українського народу.

В результаті воєнних дій Росії та Австрії проти Туреччини у 1774 Буковина була захоплена австрійськими військами. У складі Австрійської імперії (з 1867 - Австро-Угорщини) вона знаходилася до 1918. Протягом 1786-1849 Буковина була у складі Галичини, а згодом її перетворено на окремий коронний край імперії. Під час революційних подій 1848-1849 населення Буковини брало участь у ряді селянських повстань, які очолював Лук'ян Кобилиця, обраний депутатом австрійського парламенту. У 1848 в Буковині було скасовано панщину, що сприяло піднесенню національно-культурного руху українського населення, який особливо посилився після утворення у 1869 т-ва "Руська Бесіда" у Чернівцях.

Після визнання у 1862 Буковини окремим коронним краєм Австрійської імперії, їй було надано адміністративну автономію. На чолі краю стояв президент, який управляв за допомогою крайового сейму та крайового виділу. Урядовою було встановлено німецьку мову. Українську ввели до складу крайового сейму лише з 1890. 3 80-х років 19 ст. на Буковині розпочинається справжнє українське відродження, яке очолюють представники народовського напрямку в суспільному русі - С.Смаль-Стоцький, О.Попович, Є.Лігуляк, М.Василько. У 1885 почала виходити перша українська газета "Буковина". В цей час українці активно боролися за культурно-національну автономію та поділ краю на українську та румунську частини. З 1875 у Чернівцях діяв університет з німецькою мовою викладання. Впродовж тривалого часу у ньому працював видатний український діяч проф. С.Смаль-Стоцький.

На Буковині жили і творили видатні українські письменники Ю.Федькович і О.Кобилянська, які описували тяжке становище українського селянства. У зв'язку з несприятливими умовами масовою стала еміграція населення, головним чином до США та Канади. У 1891-1910 з Буковини виїхало близько 50 тис. чол. В роки першої світової війни буковинські землі зазнали значних руйнувань ви воєнних дій і до липня-серпня 1917 були окуповані російськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) Буковина була включена до її складу. Влада перейшла до утвореного 25.10.1918 Українського Крайового Комітету, який організував 3.11.1918 велике народне віче у Чернівцях, що прийняло рішення про входження Буковини до складу єдиної Української держави. 6.11.1918 було встановлено українську владу на землях Буковини, населених переважно українцями. Президентом краю було проголошено О.Лоповича. Однак вже 12.11.1918 румунські війська окупували Північну Буковину разом з Чернівцями. Тут 28.11.1918 було сфабриковане рішення т.зв. Генерального Конгресу Буковини, що складався виключно з румунів, про об'єднання Буковини з Румунію. Згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 за Румунію було визнано Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 — і Північну Буковину. Проти таких рішень рішуче протестували офіційні представники ЗУНР, УНР та УСРР. У період румунської окупації Буковини (1918-1940) були скасовані всі автономні права Буковини, її перетворено на звичайну провінцію Румунії. У 1918-1928 і 1937-1940 тут існував надзвичайний стан. Румунізація краю досягла апогею. Було заборонено вживання української мови, закрито учбові та культурно-просвітницькі заклади, газети та журнали. Українські назви населених пунктів та прізвища змінювали на румунські. Переслідувалась українська церква. Інтереси українського населення Буковини захищала Українська Національна Партія (1927-1938) на чолі з В.Залозецьким, якій вдалося здобути декілька місць у румунському парламенті. За умов важкого національного, соціального та економічного гноблення на Буковині посилювався національно-визвольний рух українського населення, як легальний так і нелегальний (діяльність УВО – ОУН). В результаті таємних домовленостей між СРСР та Німеччиною і ультиматуму СРСР до Румунії румунські власті 28.6.1940 залишили Північну Буковину, яка була окупована радянськими військами.

Згдно з рішенням Верховної Ради СРСР від 2.8.1940 було утворено Чернівецьку область у складі Української РСР. Після встановлення радянської влади відразу ж розпочалися масові репресії проти національне свідомої частини українського населення. З перших днів радянсько-німецької війни у червні 1941 на Буковині була встановлена місцева українська влада, яка виразу ж була ліквідована румунським окупаційним режимом. Румуни утворили концентраційні табори, провели масові судові процеси проти українських діячів, відновили насильницьку румунізацію краю. Для боротьби з румунськими окупантами вже з кінця 1943 у гірських районах Буковини почали формуватися повстанські загони. У березні-квітні 1944 Чернівецька область була звільнена від румунської окупації і знову включена до складу УРСР. Мирний договір, укладений союзниками з Румунією у Парижі 10.2.1947, затвердив кордон між СРСР і Румунією станом на 28.6.1940. Після відновлення радянської влади на Буковині знову розпочалися масові репресії проти місцевого населення, було проведено колективізацію сільського господарства, яка в основному завершилась у 1949, відбулися і певні позитивні зрушення у економічному та культурному розвитку регіону.


2. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ


2.1 Кліматичні ресурси


Клімат на Буковині помірно-континентальний. Літо тепле і вологе. Зима помірно холодна. Пересічна температура січня на рівнині –5оС, в передгір’ях –5,5о, в горах –6-7о, липня відповідно від +19 до +20о, від +17 дл +19о і від +12 до +16о. Абсолютний максимум +35о, абсолютний мінімум –35о. Опадів на рівнині 600-650 мм (на крайньому північному сході – 550-500 мм і менше), в передгір’ях – 650-800 мм, в горах – 800-1200 мм і більше на рік. Максимум опадів – влітку, часто у вигляді злив. Вегетаційний період на рівнинній частині 216 днів, у передгір’ях – 210-215, в горах – 136-152 дні. Такі кліматичні умови є сприятливими для відпочинку туристів протягом всього року і придатні для розвитку як зимових (гірськолижний та лижний спорт), так і літніх (гірський, пішохідний, велотуризм та ін.) видів туризму.


2.2 Ландшафтні ресурси


Південно-західна частина Чернівецької області зайнята Українськими Карпатами, які в межах області складаються з ряду паралельних хребтів (висотою 800-1400 м, максимальна висота – г.Яровець, 1574 м), розділених широкими поздовжніми долинами.

На північний схід від Карпат простягаються передгір’я, що мають погорбований рельєф (максимальна висота – г.Цецино, 537 м). Прут-Дністровське межиріччя, в середній частині якого лежить Хотинська височина (найвища точка – г.Берда, 515 м), являє собою рівнину, що має пересічні висоти 200-300 м.

Таким чином, ландшафтну неповторність Буковини складає поєднання трьох типів ландшафтів: гірського, передгірського та рівнинного. Мальовничими є також ландшафти річкових долин, які приваблюють численних туристів.


2.3 Водні ресурси


Головними водними артеріями Буковини є Дністер, Прут, Черемош та Сірет. Вони беруть початок високо в горах, мають швидку течію, глибокі долини. Такі річки придатні для водних видів туризму, зокрема, сплавляння на байдарках і каное, риболовлі, рекреації тощо.


2.4 Бальнеологічні ресурси


Надра Чернівецької області багаті на мінеральні води, поширення яких пов'язане з певними структурно-гідрогеологічними зонами. Розсоли хлоридно-натрієвого типу поширені у нижньоміоценових відкладах внутрішньої зони Передкарпатського прогину з мінералізацією від 10 до 200-300 г/куб.дм. Наявні на теренах області води сульфатно-сірководневого типу, залізисті мінеральні води з підвищеним вмістом біологічно активного двовалентного заліза, джерела сульфатно-хлоридно-натрієвих, сульфатно-кальцієво-натрієвих і гідрокарбонатно-натрієвих вод.

Традиція використання мінеральних вод на Буковині сягає глибин тисячоліть. Ще давні слов'яни виварювали і продавали харчову сіль з ропи джерел "Черешенька" та "Вижниця", мінералізація яких становить 350-400 г/л. Водою з унікального джерела "Лужки" (таких усього три в Європі) лікували захворювання органів травлення та гемофілію. При загальній низькій мінералізації 0,6 г/л у ній містяться понад 20 терапевтично активних іонів різних мікроелементів з переважанням іонів заліза та алюмінію. Природна кислотність їх становить 3-3,5. При вживанні цієї води підвищується апетит і покращується обмін речовин в організмі. В останні роки виявлено ще два джерела лікувально-столових вод типу "Нафтуся", промислове освоєння яких уже розпочалося.


2.5 Біологічні ресурси


2.5.1 Рослинні і тваринні ресурси області

Різноманітність екологічних умов, наявність вертикальної поясності, різні типи ландшафтів, кліматичні умови сприяли формуванню досить багатої флори рослин, яких нараховується на Буковині понад 1500 видів.

Важливе значення в розвитку туризму області мають ліси, які відіграють рекреаційну роль. Лісом вкриті гірська та передгірська частини області. Загальна площа лісів складає 258 тис. га, в тому числі покрита лісом - 236,8 тис. га (91,8%). Породний склад лісів досить різноманітний: переважають хвойні (49,5%) і листяні (46,2%) насадження. Основними лісоутворюючими породами є ялина, бук, ялиця, дуб, граб, ясень, береза та інші. В передгір’ях ростуть ліси з бука, граба, явора; на полонинах – субальпійська рослинність. Рівнинна частина області має окультурений характер. У невеликих гаях ростуть граб, дуб, клен, липа; подекуди є трав’яниста степова рослинність.

З тварин, переважно в Покутсько-Буковинських Карпатах, водяться олень звичайний, козуля, дика свиня, кіт лісовий, куниця лісова, вовк, білка, глухар, рябчик, слуква, а крім того, тхір звичайний, заєць сірий, ховрах європейський, хом’як, пацюк, дрібні мишовидні гризуни, лисиця, тхір степовий, кулики, качки, куріпка, а також жайворонки, воронові, горобцеподібні та ін. У річках – дунайський лосось, форель, марена та інша риба.


2.5.2 Природоохоронні ресурси. Вижницький національний природний парк.

Вижницький природний національний парк (НПП) був створений у 1995 році. Загальна площа 7928,4 га. "Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину". Ця говірка австрійської доби яка найповніше характеризує неповторну красу Буковинського краю. Тут, на порівняно незначній території, сконцентровані всі принади й чари природи: урвища Дністровського каньйону, смарагдові шати Хотинської та Чернівецької височин, сріблясті плеса бурхливих Прута й Черемоша, таємничі печери і підземелля, галасливі водоспади. А найкраща окраса краю - чарівні у будь-яку пору року Карпати з усталеним яскравим етнографічним колоритом гуцульського ландшафту, м'яких контурів гір, смарагдово-синіх хвиль смерекових лісів та полонин, чепурних будиночків.

Саме тут, на базі Вижницького та частково Берегометського лісництв Берегометського держлісгоспу, з метою збереження, охорони і раціонального використання цінних природних та історико-культурних ресурсів ландшафтів низькогірної зони Буковинських Карпат, створено Національний природний парк "Вижницький". За площею (7928,4 га) це наразі найменший з національних природних парків Українських Карпат. Він розкинувся у межиріччі славнозвісного й оспіваного Черемоша та скромного і зовні непоказного, але лютого під час повеней Сірету, в адміністративних межах Вижницького району.

У залежності від висоти над рівнем моря у районі розташування парку виділено помірну, прохолодну та помірно-холодну кліматичні зони. У передгір’ї середньорічна температура становить 7-5 С°, а річна кількість опадів - 750-800 мм.

Ландшафтна неповторність "Вижницького" завдячує Черемошу та Сірету, басейни яких ділять майже порівну його території. Східна, сіретська, частина має більш згладжені контури гірських пасем, ширші долини його приток - Сухого та Стебника, меншу кількість відшарувань геологічних відкладів та кам'янистість. При середніх для всього парку висотах пасом 750-1000 м. над рівнем моря абсолютні висоти русла Сірету сягають 470-500 м, а русла Черемоша 340-390 м, тобто на 100-130 м нижчі від Сірету. Західна, черемоська, частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут більш поширені стрімкі схили з частими виходами на денну поверхню геологічних відкладів, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини.

Найцікавішою ландшафтною особливістю парку є басейн річки Черемош, якою ще до 60-х рр. відважні гуцульські бокораші сплавляли ліс. З цією метою у верхів’ях Білого і Чорного Черемошу збудовано кілька водосховищ (кляузури, загати).

У ландшафтному плані слід звернути увагу на Німчинський перевал, звідки відкривається мальовнича панорама Буковинських Карпат і долини оспіваного Черемошу. На перевалі ще донедавна були сторічні біогрупи модрини польської (Larix polonica Racib.) культурного походження, сьогодні знищені.

Яскравою і величною геоморфологічною пам'яткою є реліктова Багненська долина, що з півночі прилягає до території національного парку. Колись води прадавніх річок Черемоша і Рибниці несли свої води на південний схід, проте пізніше були перехоплені верхів'ями приток Прута і спрямували свої потужні води на північний схід. А в широкій і майже плоскій долині залишились невеликі річки Михідра та Міходерка (до речі, унікальні давньослов'янські реліктові гідроніми) із заболоченими берегами, що зберегли первісний напрямок течії і перетворилися на притоки Сірету. До речі, саме тут був розміщений і ще фрагментарне зберігається єдиний на Буковині невеликий масив типових торфових боліт з природними насадженнями сосни, який планується включити до складу національного парку.

Урочище "Соколине око" - це сіре громаддя 40-метрових скельних зубців у сутінках старого лісу, яке вражає своєю монолітністю і екзотикою. В цьому місці суцільна смуга потужних пісковиків ямненської світи палеогену руйнівною дією часу і сил природи виведена на поверхню, розчленована на окремі скелі. Частинки квартитових зерен скріплені вапняковим цементом, тому за десятки тисяч років води, що є у тріщинах і тектонічних розломах утворили десятки невеличких печер. А найціннішим дивом є велетенська кам'яна арка "Соколиного ока" - рідкісна форма карсту у пісковиках.

Понад Лісківцем біжить стежина до царинки з такою ж назвою, а потім плаєм праворуч на гору Берізку. Тут знаходиться утворена з величезних валунів печера. Її називають Довбушевою. Кажуть, вона має сполучення з галицьким берегом. Коли жандарми дуже насідали на Довбуша та його побратимів, месники добиралися до печери і завжди тут мали надійний порятунок.

Національний природний парк "Вижницький" створений недавно, а тому його флора та рослинний покрив ще недостатньо досліджені. За попередніми даними на території парку росте понад 800 видів судинних рослин, з яких понад 40 є рідкісними і потребують охорони. Але основним багатством парку є передусім ліси,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: