Методика аутогенного тренування при підготовці єдиноборців 14-15 років з рукопашного бою
У 14-15 років велика небезпека перенапруження, коли спортсмени вже здатні проявляти великі зусилля, але серцево-судинна, нервова і гормональна системи ще не в змозі забезпечити повноцінне виконання тренувальної і змагання діяльності [79,81].
Перший етап - етап початкової підготовки, лише базовий. Його основне завдання - забезпечення подальшої спортивної спеціалізації. Застосовуються різноманітні засоби, направлені на підвищення загальної фізичної підготовленості і зміцнення здоров'я [26,60].
Об'єм засобів загальнофізичної підготовки складає 70% на першому році навчання. Юні бійці-рукопашники беруть участь в змаганнях лише після річної підготовки, навчившись виконувати технічні дії при активному опорі противника. На етапі початкового навчання проводяться тільки підготовчі і контрольні змагання. Вони є складовою частиною учбово-тренувального процесу, дозволяючи контролювати ефективність освоєння програмного матеріалу.
На початку спеціалізованої базавой підготовки осоновне місце займають загальна і допоміжна підготовка, широко застосовуються вправи зі суміжних видів спорту, удосконалюється технічна підготовка. Друга половина етапу підготовки стає більш спеціалізованою.
На цьому етапі широко використовуються засоби, що дозволяють підвищити функціональний потенціал організму спортсмена без застосування великого об'єму роботи, максимально наближеної по характеру до діяльності змагання [65,82,85].
У рукопашному бою слід обережно виконувати великі об'єми роботи, направленої на підвищення можливостей аеробів. Спортсмени у віці 14-15 років легко справляються з такою роботою, в результаті у них різко підвищуються можливості системи аероба енергозабезпечення і на цій основі різко зростають спортивні результати. У зв'язку з цим в практиці тренування в цьому віці часто планують виконання великих об'ємів роботи з щодо невисокою інтенсивністю.
Специфічна особливість цього періоду полягає в тому, що з одного боку, по рівню характеру психічного розвитку це типова епоха дитинства, з іншої - перед нами зростаюча людина, в ускладненій діяльності якого чітко намічається спрямованість на новий характер суспільних спостережень. Він реально вступає в нові форми взаємозв'язків, спілкування, намагається усвідомити їх характер, самовизначиться. Найважливіший факт фізичного розвитку в підлітковому віці - статеве дозрівання, почала функціонування статевих залоз. І хоча воно не є єдиним джерелом психологічних особливостей даного віку, роблячи лише опосередкований вплив на розвиток особи через стосунки дитяти до навколишнього світу, але, проте, ми не можемо заперечувати, що воно вносить багато нового у життя підлітка. Статеве дозрівання провокує інтенсивне зростання скелету, що досягає 10 см на рік, яке випереджає розвиток мускулатури. Все це приводить до деякої непропорційності тіла, підліткової незграбності. Діти часто відчувають себе в цей час незграбними, ніяковими. З'являються вторинні статеві признаки - зовнішні ознаки статевого дозрівання і теж в різний час у різних дітей. У зв'язку з швидким розвитком виникають труднщі функціонування серця, легенів, з кровопостачанням головного мозку. Тому для підлітків характерні перепади судинного і м'язового тонусу. А такі перепади викликають швидку зміну фізичного стану і, відповідно, настрою. У підлітковому віці емоційний фон стає нерівним, нестабільним. До цього слід додати, що дитя вимушене постійно пристосовуватися до фізичних і фізіологічних змін, що відбуваються в його організмі, переживати саму “гормональну бурю” [79,81].
Завдяки бурхливому зростанню і перебудові організму в підлітковому віці різко підвищується інтерес до своєї зовнішності. Формується новий образ фізичного “Я". За його гіпертрофованої значущості діти гостро переживають всі вади зовнішності, дійсні і уявні. Непропорційність часток тіла, незручність рухів, неправильність рис обличчя, шкіра, що втрачає дитячу чистоту, зайву вагу або худоба - все турбує, а інколи приводить до відчуття неповноцінності, замкнутості, навіть неврозу.
Центральним і специфічним новоутворенням в особі підлітка є виникнення у нього уявлення про те, що він вже не дитина (відчуття дорослості); дієва сторона цього уявлення виявляється в прагненні бути і вважатися дорослим. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості в засвоєнні норм, цінностей і способів поведінки, які існують в світі дорослих і в їх стосунках [7,86].
На початку підліткового періоду складається ситуація, яка загрожує виникненням суперечностей, якщо у дорослого зберігається відношення до підлітка ще як до дитяти. Це відношення, з одного боку, вступає в суперечність із завданнями виховання і перешкоджає розвитку соціальної дорослості підлітка, а з іншого боку, воно вступає в суперечність з уявленням підлітка про ступінь власної дорослості і його претензіями на нові права.
Необхідно знайти такий ступінь самостійності, яка відповідала б можливостям підлітка, суспільним вимогам до нього і дозволяла дорослому направляти його, впливати на нього. Саме співпраця дозволяє дорослому поставити підлітка в нове положення - свого помічника в різних справах і заняттях, а самому стати для нього зразком і другом [87-90].
Спілкування підлітка з однолітками виконує специфічну функцію: у практиці цих стосунків засвоюється мораль дорослих (а тим самим і розвивається соціально-моральна дорослість дитини), причому центральний зміст цієї моралі - норми рівності, вірності і колегіальності - антагоністично нормам "моралі слухняності" відносно дитини і дорослого.
Ці особливості психології підлітка слід враховувати тренерові при формуванні колективу, здорових взаємин між його учасниками, прагнути виключити моменти агресії. На даному етапі дорослішання тренерові предстоїть складне завдання бути прикладом і авторитетом в очах підлітка.
Багато дітей інтенсивно займаються різними видами спорту. Спорт є однією з небагатьох сфер діяльності дітей, якою вони можуть займатися активно і яка має певне значення для них самих [88,91-93].
Пік спортивної діяльності більшості дітей приходиться на 14 років. Згідно даним вікової психології, цей вік є критичним з погляду соціального розвитку і становлення самооцінки дитини. Таким чином, заняття спортом в цьому віці можуть надавати істотний позитивний вплив на особу і її психічний розвиток (Р.С. Уейнберг, Д. Гоулд, 2001) [60,94-99].
За даними спеціальної літератури, діти з низьким рівнем сприйняття своїх здібностей не займаються спортом (або припиняють займатися) на відміну від дітей з високими рівнями сприйманої компетентності. З цього виходить, що треба знаходити засоби підвищувати рівень компетентності, яка сприймається. У зв'язку з цим можна навчити дітей оцінювати свої виступи на підставі їх власних стандартів поліпшення результатів, а, не виходячи з результатів змагань (перемога або ураження) [87,90,100-105].
Загальна характеристика сучасного рукопашного бою.
Cтановлення рукопашного бою нерозривно пов'язано з розвитком суспільства. Адже вся історія цивілізації рясніє військовими конфліктами. Найбільш ранні згадки про рукопашний бій зустрічаються в епосі країн Близького Сходу, Індії і Китаю. А перші пам'ятники образотворчого мистецтва з сценами поєдинків датуються рубежами IV-III тисячоліть до нашої ери. Наприклад, зображення двох чоловіків, що борються, на вапняковій плиті для жертвопринесень знайдене в Месопотамії. Або плита, на якій показаний поєдинок з використанням копій. Відомий рельєф з сценою кулачного бою, що відноситься до другої половини III тисячоліття. Найбільш раннім пам'ятником, культури Єгипту пов'язаним з боротьбою, є зображення серії рухів, виявлене в гробниці Фіоххотена (середина III тисячоліття до н. е) в Саккаре [32,33,44].
Визначення "рукопашний" має в своїй основі два терміни, один з яких "рука", вказуючий безпосередньо на участь рук в передбачуваному виді діяльності, а другий - видозмінений "піший", тобто вказуючий на роботу ніг, в передбачуваному виді діяльності, а саме - бою. Таким чином, рукопашний бой може бути визначений, як спосіб ведення контактного бою з використанням функціональних здібностей рук і ніг, але не більш, тобто без застосування якого-небудь підручного інвентарю.
Сучасна комерційна спортіндустрія досить чітко визначила Рукопашний бій як спортивне єдиноборство, що відповідають всім вимогам сталих поглядів на мистецтво бою з погляду спортивної ортодоксальної практики. З іншого боку, так склалося, що рукопашний бій є більшою мірою надбанням озброєних сил і силових структур, під егідою яких і відбувається популяризація даної дисципліни [61,67].
Рукопашний бій - контактний швидкісно-силовий вид спорту. Він пред'являє високі вимоги до силової і функціональної підготовки бійців. У рукопашному бою бали нараховуються за чисте попадання рукою в голову - 1 очко, ногою - 2 очки. За ефективне попадання рукою або ногою в корпус - 1 очко. Можна виграти сутичку, зробивши больовий прийом на яку або частку тіла (руку або ногу). Так само очки нараховуються за кидкову техніку. У повноконтактному рукопашному бою спаринг ведеться без зупинки, за винятком небезпечних порушень правив, які загрожують здоров'ю спортсменів. Оцінюються тільки удари і кидки, проведені в повну силу. Дозволено добивання на підлозі руками і ногами, зокрема у спину і голову. Дозволені больові і задушливі прийоми.
Боєць, що виходить на поєдинок, зобов'язаний ретельно будувати малюнок бою, бути психологічно і технічно підготовленим, украй обережним і розраховувати тільки на себе. Він має бути готовий не лише наносити, але і отримувати сильні удари. Він повинен поводитись адекватно ситуації, в цьому і полягає застава його безпеки. Це абсолютно інша, сучасна психологія бою, що вимагає іншого, реального підходу до навчання, особливо серед професіоналів.
Справедливо відзначити і недоліки контактного одноборства, яких теж немало. Добре відомо, що помітних успіхів в контактних поєдинках добиваються далеко не всі претенденти. Особливі багато проблем у людей із слабою психікою, обмеженим зором і рядом інших фізичних недоліків [95].
Не кожен може займатися регулярно 2-3 роки, щоб отримати навіть мінімальні навички.
Змагання проводяться на борцовському килимі, по олімпійській системі з вибуванням після одного ураження. Тривалість поєдинків: З хвилини (фінали - 4 хвилини) [67].
Розділ II. Методи і організація дослідження
2.1 Мета та задачі дослідження
Мета дослідження - проаналізувати психологічний стан юних єдиноборців та вплив на нього методу аутогенного тренування під час тренувальних занять і змагальної діяльності.
Виходячи з мети дослідження, були поставлені наступні завдання:
Вивчити стан проблеми в спеціальній літературі на сучасному етапі розвитку рукопашного бою.
Визначити деякі показники психологічної підготовки хлопчиків 14-15 років, які займаються рукопашним боєм на базовому етапі підготовки.
Виявити вплив аутогенного тренування на психологічну підготовку юних спортсменів під час тренувальної та змагальної діяльності.
2.2 Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічне спостереження, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, метод аутогенного тренування
2.3 Організація дослідження
Відповідно до мети і поставлених завдань, протягом навчального року проводилися тренування в двох групах юних єдиноборців, що займаються рукопашним боєм в клубі бойових мистецтв "Ронін" м. Запоріжжя. Вони склали експериментальну і контрольну групи, по 10 спортсменів у кожній.
В експериментальній групі застосовувався метод психічної підготовки, яким було визнано метод аутогенного тренування (АУТ). Для визначення ефективності методу АУТ, запропонованого експериментальній групі, було проведено тестування спортсменів обох груп з використанням шкали реактивної тривожності за Ч. Спілбергером [5,96,97]. Також були визначені показники ЧСС, проаналізовані данні виявлення результатів ефективності атакуючих дій при проведенні модельних змагань і участі спортсменів у чемпіонаті Запорізької області.
Тренування, згідно рекомендаціям спеціальної літератури та віку спортсменів, проводились 5 раз на тиждень, їх тривалість складала 120 хвилин (2 години). В обох групах (експериментальній і контрольній) заняття проводились по однаковим методикам, які були затверджені на педагогічній раді клубу "Ронін", і відповідали загальним програмамам тренувань з рукопашного бою.
Терміни і етапи проведення досліджень.
Дослідження проводились з 1 вересня 2008г. по 1 травня 2009г. і складалося з двох етапів:
1етап - з 1 вересня по 28 грудня 2008р.;
2 етап - з 10 січня по 1 травня 2009 р. .
На протязі цього періоду проводився контроль показників, відповідно завданням дослідження. Він складався з трьох етапів:
1 етап - констатуючий експеримент, з метою виявлення вихідних показників, які характеризують психологічний стан спортсменів 14-15 років експериментальної та контрольної груп на момент початку дослідження;
2 етап - реєістрація показників в експриментальній групі після першого етапу педагогічного експерименту та констатуючий експеримент в контрольній групі;
3 етап - реєістрація показників в експериментальній групі після другого етапу педагогічного експерименту та констатуючий експеримент в контрольній групі.
На першому етапі визначалися наступні показники: ЧСС в стані відносного спокою і безпосередньо перед модельними змаганнями між експериментальною та контрольною групами на базі спортивного клубу "Ронін". Також перед змаганнями проводився тест на визначення рівня тривожності по методу Спілбергера і були зафіксовані показники атакуючих дій під час змагальної діяльності.
Метою другого етапу було визначення та аналіз динаміки зазначених показників після проведення першого етапу педагогічного експерименту. Завданням цього етапу було підтвердження припущень щодо позитивного впливу запропонованого методу аутогенного тренування на психологічний стан єдиноборців.
На третьому етапі визначалися: ЧСС в стані відносного спокою і безпосередньо перед головними змаганнями року для даної вікової категорії - Чемпіонатом Запорізької області з рукопашного бою. Як і на попередніх етапах дослідження, перед змаганнями проводився тест на визначення рівня тривожності по методу Спілбергера. Також були зафіксовані показники ефективності атакуючих дій під час проведення змагань, в яких приймали участь всі учасники дослідження (спортсмени експериментальної та конторольної груп).
Рівень підготовки спортсменів контрольної і експериментальної груп відповідав базовому етапу багаторічної підготовки спортсменів.
Для оцінювання ефективності атакуючих дій бійця рахувалась кількість ударів (кидків, підсічок і так далі), виконаних спортсменом (N), і кількість ударів (кидків, підсічок і так далі), що дійшли до мети (n). Відношення n/N, за рекомендаціями спеціальної літерарури, розглядалось як коефіцієнт атакуючих дій: чим вище коефіцієнт, тим вище показник ефективності техніки, зокрема - атакуючих дій [87].
Тест Ч. Спілбергера:
Тест Ч. Спілбергера належить до методик, що досліджують психологічний феномен тривожності в спорті. Він представляє собою опитувальник, який складається з 20 висловів, що відносяться до тривожності як стану (стан тривожності, реактивна або ситуативна тривожність). Стан тривожності характеризується суб’єктивними, свідомо сприйманими відчуттями загрози і напруги. Він супроводжується пов’язаним з активацією збудженням автономної нервової системи. Тривожність, як межа особи, означає мотив або придбану поведінкову диспозицію, яка забов’язує індивіда до сприйняття широкого кола об’єктивно безпечних обставин, як що містять загрозу, спонукаючи реагувати на них станами тривоги, інтенсивність яких не відповідає величині реальної небезпеки. Шкала реактивної тривожності Ч. Спілбергера є єдиною методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особову властивість, і як стан.
Реактивна (ситуативна) тривожність - це стан суб'єкта в даний момент часу, який характеризується емоціями, що суб'єктивно переживаються: напругою, неспокоєм, заклопотаністю, нервозністю в даній конкретній обстановці. Цей стан виникає як емоційна реакція на екстремальну або стресову ситуацію, може бути різним за інтенсивністю та динамічним в часі.
Тест приведений у додатку А.
Для психологічної підготовки в експериментальній групі був застосован метод аутогенного тренування (АУТ), який розділявся на окремі частки: заспокійливу та мобілізуючу.
Заспокійлива частка АУТ:
розслаблення м'язів;
заспокоєння внутрішніх органів;
заспокоєння нервової системи
Мобілізуюча частка АУТ:
відпрацьовування відчуття прохолоди;
відпрацьовування відчуття легкості;
активізація організму.
За даними спеціальної літератури, перша частка, зазвичай, використовується у випадках, коли потрібно заспокоїтись та розслабитись після тренування, перед сном, для зняття зайвого хвилювання і напруги перед змаганнями і після них.
Друга - для підготовки організму спортсмена до змагального виступу, для усунення млявості, апатії, зняття напруги тощо.
Програма проведення заспокійливої та мобілізуючої часток АУТ наведено у додатках Б та В.
Розділ III. Результати власних досліджень
Педагогічний експеримент проводився протягом навчального 2008-2009 року в двох групах юних єдиноборців, що займаються рукопашним боєм в клубі бойових мистецтв "Ронін" м. Запоріжжя. Вони склали експериментальну і контрольну групи, по 10 спортсменів у кожній.
Згідно рекомендацій спеціальної літератури було вирішено в експериментальній групі застосовувати метод психологічної підготовки - аутогенне тренування (АУТ). Для визначення початкових даних було проведено тестування спортсменів експериментальної та контрольної груп з використанням шкали реактивної тривожності за Ч. Спілбергером [5,97-99]. Також були визначені показники ЧСС у спокої та під час виступу у модельних змаганнях. З метою більш поглибленого вивчення психологічного стану юних єдиноборців були проаналізовані дані виявлення результатів ефективності атакуючих дій в період змагальної діяльності.
Тренування, згідно віку спортсменів та відповідно рекомендаціям фахівців, проводились 5 раз на тиждень. Тривалість кожного заняття складала 120 хвилин (2 години). Вони проводились в обох групах (експериментальній і контрольній) по однаковим методикам, які були затверджені на педагогічній раді клубу "Ронін", і відповідали загальним програмамам тренувань з рукопашного бою.
Дослідження проводились у два етапи:
1етап - з 1 вересня по 28 грудня 2008р.;
2 етап - з 10 січня по 1 травня 2009 р. .
Впродовж дослідного періоду проводився контроль показників, які характеризували психологічну підготовку юних єдиноборців. Він складався з трьох етапів:
перший етап контролю проводився як констатуючий експеримент, з метою виявлення вихідних показників, які характеризують психологічний стан спортсменів 14-15 років експериментальної та контрольної груп на момент початку дослідження;
другий етап контролю заключався в реєістрації показників після першого етапу педагогічного експерименту в експриментальній групі та констатуючого експерименту в контрольній групі;
на третьому етапі здійснювалась остання реєстрація показників даного дослідження в експериментальній групі після другого етапу педагогічного експерименту та констатуючий експеримент в контрольній групі.
Результати динаміки змін ЧСС представлені у таблиці 3.1
Таблиця 3.1
Динаміка змін ЧСС перед змаганнями в експериментальній і контрольній групах
|
Показники ЧСК |
1 етап (констатуючий експеримент) |
2 етап (дані після проведення 1 етапу експерименту) |
3 етап (дані після проведення 2 етапу експерименту) |
||||||
|
Контрольна група |
Експериментальна група |
t |
Контрольна група |
Експериментальна група |
t |
Контрольна група |
Експериментальна група |
t |
|
|
У спокої |
74,1+0,61 |
73,8+0,79 |
0,29 |
68,4+0,75 |
73,5+0,47 |
5,69 |
57,6+0,65 |
67,5+0,54 |
11,6 |
|
Перед змаганнями |
94,4+1,35 |
96,4+1,67 |
0,93 |
82,5+1,17 |
90,6+1,1 |
5,04 |
62,3+0,95 |
77,9+1,26 |
9,85 |
tгр = 2,1
Матеріали таблиці 3.1 свідчать про те, що відмінності на першому етапі дослідження були недостовірні, що свідчить про однакову фізичну підготовленість обох груп на початок експерименту. Матеріали таблиці на другому і третьому етапі вказують, що результати експериментальної групи достовірно перевищують результати контрольної групи.
Аналіз отриманіих даних показує, що в експериментальній групі процес мобілізації більш виражений в порівнянні з контрольною. (рис.3.1 і рис.3.2)

Рис.3.1 - Динаміка ЧСС контрольної та експериментальної груп у спокої.

Рис.3.2 - Динаміка ЧСС контрольної та експериментальної груп перед змаганнями.
Результати динаміки змін результатів за тестом Ч. Спілбергера представлені у таблиці 3.2
Таблиця 3.2
Динаміка результатів за тестом Ч. Спілбергера в дослідженні реактивної тривожності єдиноборців 14-15 років
|
Этапи |
||||||||
|
1 этап |
2 этап |
3 этап |
||||||
|
Экпериментальна група |
Контрольная група |
Критерій Стьюдента |
Экпериментальна група |
Контрольная група |
Критерій Стьюдента |
Экпериментальна група |
Контрольная група |
Критерій Стьюдента |
|
x+m |
x+m |
t |
x+m |
х+m |
t |
x+m |
x+m |
t |
45,6+1,13 |
47,5+0,79 |
1,37 |
40+1,05 |
45,6+0,8 |
3, 19 |
31,3+0,74 |
40,8+0,75 |
9,03 |
tгр = 2,1
Матеріали таблиці 3.2 свідчать про те, що відмінності на першому етапі контролю були недостовірні, що є наслідком однакової підготовленості обох груп на початок експерименту. Матеріали таблиці на другому і третьому етапі підготовки вказують на те, що результати експериментальної групи достовірно перевищують результати контрольної групи на достовірно значущу величину.
У юних спортсменів експериментальної групи показник реактивної тривожності помітно нижче, ніж у спортсменів контрольної групи, що наочно можна побачити на рисунку 3.3
Результати підсумкового контролю свідчать, що процес мобілізації і відновлення в експериментальній групі розвинений краще за контрольну групу.

Рис.3.3 - показники тесту Спілбергера контрольної і експериментальної груп на трьох етапах конроля
Динаміка показників ефективності атакуючих дій представлена у таблиці 3.3
Таблиця 3.3
Динаміка ефективності атакуючих дій єдиноборців 14-15 років в модельних і змагальних боях
|
Коефіцієнт атакуючих дій |
этапи |
||||||||
|
1 этап |
2 этап |
3 этап |
|||||||
|
Екпериментальна група |
Контрольна група |
Критерій Стьюдента |
Екпериментальна група |
Контрольная група |
Критерій Стьюдента |
Екпериментальна група |
Контрольная група |
Критерій Стьюдента |
|
|
x+m |
x+m |
t |
x+m |
x+m |
t |
x+m |
x+m |
t |
|
|
0,71+0,01 |
0,7+0,01 |
0,49 |
0,84+0,009 |
0,75+0,007 |
6,98 |
0,91+0,08 |
0,78+0,01 |
8,25 |
|
tгр = 2,1
В результаті використання аутогенного тренування в експериментальній групі підвищився коефіцієнт атакуючих дій, про що свідчать дані таблиці 3.3
Таким чином, при дослідженні був проведений аналіз динаміки трьох різних показників (ЧСС, рівень тривожності і коефіцієнт атакуючих дій) і було виявлено, що використання методу аутогенного тренування є актуальним для психологічної підготовки юних єдиноборців.
Висновки
В результаті вивчення та аналізу джерел спеціальної літератури, було виявлено, що на сьогоднішний день недостатньо уваги приділяється темі психологічного стану єдиноборців 14-15 років на етапі базової підготовки під час тренувальної та змагальної діяльності, що повністю відповідає актуальності нашого дослідження.
В результаті визначення психологічної підготовки юних спорстменів були виявлені зміни показників рівня тривожності за тестом Ч. Спілбергера на достовірно значущу величину в експериментальній групі при використанні аутогенного тренування.
При виявлені впливу аутогенного тренування на психологічний стан єдиноборців 14-15 років під час змагань були зареєстровані позитивні зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС) на достовірно значущу величину, що свідчить про ефективність використаного методу для даної вікової групи.
Аналіз коефіцієнту атакуючих дій в експериментальній групі під час змагань свідчить про ефективність використання методу аутогенного тренування порівняно з показниками контрольної групи.
Результати досліджень можуть бути використані в практиці роботи тренерів та фахівців з підготовки спортсменів рукопашного бою, а також єдиноборств.
Список використаних джерел
Воронова В.І. Психологія спорту: Навч. посібник. - К.: Олімпійська література, 2007. - 298с.
Родионов А.В. Проблемы психологии спорта // Теория и практика физ. Культуры. - 2006. - №6. - С.2-4.
Алексеев А.В. Себя преодолеть! (Издание 3-е, перераб. и доп) М.: "Физкультура и спорт", 1985. - 192с.
Агаджанян Н.А. Шабатура Н.Н. Биоритмы, спорт и здоровье. М.: "Физкультура и спорт", 1989, - 208с.
Левитов Н.Ф. О психических состояниях человека. М.: Просвещение 1989.
Власов Ю.В. Формула мужества. М.: "Знание", 1987, - 96с.
Воронин И.А. Психотехника восточных единоборств, 2005. - 432с.
Гиссен Л.Д. Время стрессов (Обоснование и практические результаты психопрофилактической работы в спортивных командах). М.: "Физкультура и спорт", 1990. - 192с.
Кретти Б. Дж. Психология в современном спорте. М.: "Физкультура и спорт", 1978. - 224с.
Найдиффер Д. Психология Соревнующегося спортсмена. М.: "Физкультура и спорт", 1979. - 256с.
Некрасов В.П. и др. Психорегуляция в подготовке спортсменов. М.: "Физкультура и спорт", 1985. - 176с.
Психологические методы обретения здоровья (Хрестоматия). Минск "Харвест", 2001. - 720с.
Психология спорта в терминах, понятиях, междисциплинарных связях (Словарь-справочник). М.: "Физкультура и образование", 1996. - 452с.
Панов А.Т. Теория и практика аутогенной тренировки. (Издание 2-е, перераб. и доп.). Л.: "Медицина", 1980. - 272с.
Родианов А.В. Психология спорта высших достижений. М.: "Физкультура и спорт", 1979. - 272с.
Шварц И.В. Внушение в педагогическом процессе (Учебное пособие). Пермь: Педагогический институт, 1971. - 420с.
Шерток Л. Гипноз. М.: "Медицина", 1992. - 224с.
Алексеев А.В. Себя преодолеть. - М.: "Физкультура и спорт", 2003
Алексеев А.В. Система АГИМ. - М.: 1995
Амосов Н.М., Муравов И.В., Сердце и физические упражнения. М.: Фис, 1985.
Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. М.: "Физкультура и спорт", 1991.
Булочко К.Т., Добровольский В.К., Пуни А.Ц. Фехтование и рукопашный бой. М.: "Физкультура и спорт", 1999.
Бойченко С.Д., Тышлер Д.А. Методика тактической подготовки фехтовальщика, Минск, 1993.
Келлер В.С. Деятельность спортсменов в вариативно - конфликтных ситуациях. Киев. 1987.
Леонов В.Н. Готовиться к подвигу. М.: ДОСААФ, 1985.
Никифоров Ю.Б. Эффективность тренировки боксеров. М.: Фис, 1989.
Ознобшин Н.Н. Искусство рукопашного боя. М.: НКВД. 1990.
Родионов А.В. Психофизическая (подготовка) тренировка. Москва: 1995.
Стамбулова Н.Б. Психология спортивной карьеры: СПб: 1999.
Ашкинази С.М., Козак В.В. Рукопашный бой. Тула: ТППО, 1992.
Белов А.К. Искусство атаки. М.: ОНИЦ, 1994.
Белов А.К. Славяно - горицкая борьба. Изначалие. М.: ОНИЦ, 1992.
Булочко К.Т. Обучение рукопашному бою. Фрунзе. 1992.
Калочев Г.А. Штыковой бой (по иностранным источникам). М.: Наркомвоенкор, 1987.
Волков В.П. Курс самозащиты без оружия "Самбо". М.: НКВД 1990.
Горбунов Г.Д. Учитесь управлять собой. - Л.: Знание, 1996.
Захаров Е.Н., Карасев А.В., Сафонов А.А. Энциклопедия физической подготовки. М.: Лептос, 1994.
Зациорский В.М., Аруин А.С., Селуянов В.Н., Биомеханика двигательного аппарата человека. М.: "Физкультура и спорт", 1981.
Кадочников А.А. и др. Психолого-педагогические основы подготовки специалистов РБ. Учебное пособие К.: 2000.
Кадочников А.А. и др. Философские, исторические и биомеханические аспекты рукопашного боя. Учебное пособие.К., 2000.
Кадочников А.А. и др. РБ. учебно-методическое пособие. М.: ЛО СССР 1988.
Кардаш С. Изменение состояния сознания. Днепропетровск: ИКФ "Сталкер". 1998.
Келлер В.С. Деятельность спортсменов в вариативно - конфликтных ситуациях. Киев. 1997.
Кох И.Э. Как поразить врага в штыковом бою. 1984. Судебная медицина: Учебник /Под редакцией профессора В.И. Крнекова/ М. 1990.
Лубеев А.Г., Шагеева А.Г., Акоева Г.Н. Анатомо-биомеханические основы рукопашного боя. СПб.: ВиФК, 1994.
Макаров Н.А., Антонов Г.В. Психологическая самоподготовка к рукопашному бою. Минск. ПКФ "Издател. дом", 1994.
Муравов И.В. Возможности организма человека. М.: Знание, 1989.
Никифоров Ю.Б. Эффективность тренировки боксеров. М.: "Физкультура и спорт", 1987.
Ознобшин Н.Н. Искусство рукопашного боя. М.: НКВД 1990.
Ощенков В.С. Дзю-до. Спб.: Всемир. Литература, 2000.
Тиг Р.Б. Боевая подготовка войск. М.: Иностран. Литература, 1986.
Родионов А.В. Психофизическая тренировка. Москва: 1995.
Рукопашный бой: Учебник / Под ред. проф. Ю.Т. Чихачева. Л.: ВДКиФК. 1989.
Рукопашный бой. Учебник / Гл. редактор Ю.И. Бланско ВиФК, 1990.
Сенчуков Ю.Ю. Да-дзе-шу-искусство пресечения боя. Минск: Современ. Слово, 1998.
Специальная физическая подготовка: Учеб. Пособие М.: ЦС "Динамо", 1989.
Стамбулова Н.Б. Психология спортивной карьеры: СПб: 1999.
Туменюк Н.Н., Шерцис Б.Б. Психодиагностика спортивной деятельности. - Киев: Выща школа, 1988.
Уткин В.А. Биомеханика физических упражнений. М.: Просвещение, 1989.
Физическая подготовка. Ч.2. Основы методики физической подготовки: Учеб. - метод. Пособие. М.: Воен. изд-во, 1993.
Харлампиев А.А. Борьба самбо. М.: "Физкультура и спорт"
Шагеева П.Г., Лубеев А.Г. Опорно-двигательный аппарат как биомеханическая система. СПб.: ВиФК, 1994.
Шатунов М.В. Русский кулачный бой. М.: Терракнижный клуб, 1999.
Ягодинский В.Н. Ритм, ритм, ритм. М.: Знание, 1985.
Наставление по физической подготовке в СА и ВМФ (НФП - 87). М.: Военное издательство 1988.
Андреев В.В. Введение в структурный анализ функционирования биологически активных точек и применение методов хроноритмологии в "лечебном" и "боевом" приложениях.1 часть. К.: Здравствуйте, 1998.
Макаров Н.А., Антонов Г.В. Психология самоподготовки к рукопашному бою. Мн: Академия МВД, 1994 - 66с.
Макнаб К. Психологическая подготовка подразделений специального назначения. М.: "Фаир - пресс", 2001. - 320с.
Родионов А.В. Психология спорта высших достижений. М.: "Физкультура и спорт". 1989. - 144с.
Кретти Б.Д. Психология в современном спорте. М.: "Физкультура и спорт", 1998 - 224с.
Питер Кара Киксбокс, карате,-Будапешт: Спорт. - 1989. - С.189
Питер Кара Кикбокс, Спорт карате,-Будапешт: Спорт-1984. - с.75
Алексеев А.В. Преодолей себя! Психическая подготовка в спорте / А.В. Алексеев; худож. - оформ.А. Киричек. - Изд.5-е, перераб. и доп. - Ростов н/Дону: Феникс, 2006. - 352с. - (Образовательные технологии в массовом и олимпийском спорте).
Психомоторная организация человека: Учебник для вузов / Е.П. Ильин. - СПб: Питер, 2003. - 384с.: ил. - (Серия "Учебник нового века").
А. А. Кадочников Психологическая подготовка к рукопашному бою / Серия "Мастера боевых искусств". - Ростов н/Дону: "Феникс", 2003. - 304с.
Р.С. Уэйнберг, Д. Гоулд Основы психологии спорта и физической культуры. Киев: Олимпийская литература. 2001. - 335с.
Неверкович С.Д. Роль и функции психологии в спорте // Спортивный психолог. - 2004. - №2. - С.4-11.
Носов В. Психологический настрой команды - важнейший элемент тренировочного процесса / Футбол-профи. - 2006. - №3 (4). - С.4-9.
Сассо Э. Футбольный тренер. - М.: Олимпия Пресс, 2003. - 198с.
Родионов А.В. Психология физического воспитания и спорта. - М.: Академический проект, 2004. - 570с.
Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта. - М.: ФиС, 1986. - 208с.
Психология спорта высших достижений / Под ред. А.В. Родионова. - М.: ФиС, 1979. - 144с.
Психология: Учебник для ин-тов физической культуры / Под ред. П.А. Рудика. - М.: ФиС, 1974. - 512с.
Психология: Учебное пособие / Под ред. В.М. Мельникова. - М.: ФиС, 1987. - 368с.
Психология физического воспитания и спорта / Под ред. Т.Т. Джамгарова, А.Ц. Пуни. - М., 1979. - 144с.
Родионов А.В., НепопаловВ.Н., Сопов В.Ф. Предметная организация психофизиологической подготовки спортсменов // Спортивный психолог. - 2004. - №2. - С.12-20.
Родионов А.В. Общая психологическая подготовка спортсмена высокого класса // Актуальные проблемы спортивной науки в подготовке спортсменов к Олимпийским играм: Материалы Международной конференции. - Минск: ЗАО "Веды", 2004. - С.21-26.
Родионов А.В. Психологическая подготовка спортсменов // Сб. научных трудов по зимним видам спорта / Сост.В.С. Мартынов, И.Б. Казиков. - М.: ФиС, 2006. - С.127-140.
Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. - СПб: Питер, 2005. - 352с.
Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. - М.; Х.;
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.Нужна помощь в написании работы?Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.