Моделювання як метод наукового пізнання
Крім цього, на першому етапі дослідник зобов'язаний вибрати форму модельного подання реального об'єкта дослідження: статичну, якщо соціальний об'єкт моделюється й статиці, тобто передбачається задане ігнорування можливих змін якісних і кількісних характеристик реального об'єкта протягом певного часу й у рамках певного простору; або динамічну, якщо соціальний об'єкт моделюється в динаміку з обліком якісних і кількісних змін, що відбуваються з ним, у часі й просторі.
Причини процесів також класифікуються на різних підставах. Так виділяють: природні – катастрофи, смерчі, землетруси, посуха, потоп; демографічні - міграція, перенаселення; соціогенні - економічні, політичні, соціальні, культурні; техногенні - науково-технологічний прогрес; гуманітарні -психологічні й фізичні. Перераховані причини бувають як внутрішніми, так і зовнішніми для конкретного соціального об'єкта.
Другим етапом соціального моделювання є побудова змістовної моделі соціального об'єкта на основі ментальної. Причому, змістовна модель ні в якій мірі не є вербальною або графічною копією ментальної моделі. З одного боку, тому що дослідник ніколи не може досконально транслювати певні елементи ментальної моделі на змістовну модель по психологічних або соціальних причинах. З іншого боку, тому що, навіть якщо змістовна модель створюється колективно, її тлумачення однак проходить через призму індивідуальної свідомості, через конкретний ступінь і рівень сприйняття й розуміння. Проте, побудова власної соціальної моделі дає можливість придбати нові відомості про характер соціального об'єкта, зафіксувати закономірності його функціонування.
Третім етапом соціального моделювання є концептуалізація змістовної моделі, тобто переміщення змістовної моделі в рамки певної соціальної теорії. Змістовна модель стає концептуальною моделлю й починає використовуватися в соціальній теорії. У рамках теорії змістовні описові моделі називаються логіко-семантичними, пояснювальні - структурно-функціональними, прогностичні - причинно-наслідковими. Концептуальні моделі виражаються або у вербально дискурсивній або в графічно-наглядовій формі.
Четвертим етапом соціального моделювання є формалізації концептуальної моделі. Вона, як правило, здійснюється тільки при проведенні прикладних соціологічних досліджень. Концептуальна модель стає формалізованою моделлю. Формалізовані моделі бувають двох видів: математичними й комп'ютерними. У цілому, формалізовані моделі призначаються для коректування змістовних концептуальних моделей.
На п'ятому й заключному етапі соціального моделювання визначається характер змін соціального об'єкта. Виробляється якісний аналіз побудованої соціальної моделі.
Слід зазначити той факт, що начебто , математика здатна створити відмінний каркас для будь-якої наукової моделі, і прикладна соціології вже давно й досить активно використовує математичний апарат для рішень прикладних проблем.
Висновок
Прогнозування суспільства на базі створюванні моделей розвитку життєдіяльності людей є найважливішим завданням сучасної соціальної філософії. Моделювання дає можливість не тільки прогнозувати потенційний стан соціальної системи на базі актуальних тенденцій суспільного розвитку, але й вивчати, і осмислювати саму дійсність , всіх її станів і процесів.
Разом з тим, проведення або використання соціального моделювання для прогнозування суспільства в цілому досить важке завдання, що в чималому ступені обумовлений складністю самого об'єкта моделювання - суспільства, особливо сучасного суспільства, у якому всі процеси життєдіяльності людей гранично прискорилися й ускладнилися.
Рішення цього завдання потребують обговорення й дослідження цілого ряду філософських питань: визначення можливостей побудови багатомірних моделей розвитку суспільства, виявлення що детермінують і домінують фактори змін його інститутів, аналізу границь і механізмів дії соціальних законів і т.д.
Обговорення й дослідження цих питань аж ніяк не припускає пошуку якихось тотальних причинних зв'язків у їхній нескінченності. Ми можемо осягати тільки певні причинні зв'язки, і тільки в тому разі конкретно-історичних форм буття, які ми здатні сприйняти й оцінити сьогодні.
Адже будь-якому дослідникові часом здається, що зафіксовані ним факти реальності, висунуті гіпотези, сконструйовані моделі, зроблені прогнози й висновки охоплюють досліджуваний об'єкт у цілому, але завжди очевидно, що це лише підхід, тобто якась цеглинка в побудові об'єктивного знання про світ і його об'єкти.
У своїй роботі, я спробувала показати, наскільки важливо в соціальному моделюванні враховувати взаємозв'язок і синхронну інтерактивність різних сторін суспільно цілого. Звичайно, часом елементи «працюють» разом узгоджено, а іноді ні. У всякому разі, філософська коректність змушує затверджувати відносну, а не абсолютну правоту тих або інших концепцій, теорій, гіпотез, доктрин і проектів, при цьому, безумовно, зберігається і їхня значимість. Адже той, хто займається реконструюванням соціальних об'єктів у моделі й робить прогноз, так чи інакше збільшує й розширює обсяг об'єктивних знань про світ у цілому. Я думаємо, що побудова соціальної прогностичної моделі повинна бути адекватною дійсності й задавати орієнтири для подальшого наукового пошуку.
Відповідно до мети наукової роботи, що полягала в розкритті специфіки моделювання суспільства в сучасній соціальній філософії, були вирішені наступні важливі завдання:
Проаналізовано зміст й особливості моделювання, показані його місце й роль в системі наукових досліджень. Обкреслено й визначене коло найважливіших понять, що співвідносять із моделюванням, прогнозування, проектування, екстраполяція, ізоморфізм, гомоморфізм, закони, теорії, гіпотези, експерименти, абстракції, ідеалізація й інші. На основі проведеного аналізу довело, що ефективним методом науки в адекватному вивченні реальних процесів й явищ навколишньої дійсності є моделювання як побудова аналогів реальних об'єктів дослідження.
Література
1. Абишов В. Роль ідеальних моделей і науковому пізнанні, Баку, 1999.
2. Алексєєв Т.Т., Панін А.В. Філософія, М.: Проспект; 1996.
3. Белкін В. Д. Модель системного прогнозу й організація роботи з його складання, М., 2000.
4. Вебер М Основні соціологічні поняття, Обрані добутки. -М., 2001.
5. Вінер Н. Кібернетика й суспільство. М, 2002
6. Карсавин Л. П. Философия Истории. С-Пб.,1999.
7. Social Mechanistios. Аn Analytical Approach lu Social Тheory/ Eds.P. Hedstrom, R. Swcdbcrg. Cambridge: Univ. Press, 2002.
8.Философский энциклопедический словар, М., «Советская энциклопедия»., 2001.
9. Дарвін Ч. Воспоминания о развитии соего ума и характера.М., 2004.
10. Меркулов И.П Дсдунтниная модель и розвитие маучного знания. М.,2006.
11. Ackoff R.I « Reflections on systems and their modcta // Systems research. 1996. Vol. 13 № l.