Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Діяльність державної податкової інспекції

Діяльність державної податкової інспекції

закріплюється за інспектором, про що робиться відмітка в журналі за ф. N 7-ОПП, платникові податків фізичній особі підприємцю видається довідка за ф. №4 – ОПП про взяття на облік платника податків (Додаток Б13). Реєстраційна і звітна частина облікової справи зберігається в підрозділі з питань оподаткування фізичних осіб.

Дані про дату взяття (постановки) на облік фізичної особи – підприємця орган державної податкової служби у день взяття на облік передає відповідному державному реєстратору для внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.

У довідці про взяття на облік фізичної особи – підприємця перед прізвищем, ім'ям та по батькові такої особи обов'язково вказується "Фізична особа – підприємець" (Додаток Б13).

Узяття на облік самозайнятих осіб, які не є підприємцями, здійснюють незалежну професійну діяльність та не є найманими особами у межах такої незалежної професійної діяльності, здійснюється у порядку, установленому Порядком для фізичних осіб – підприємців.

Узяття на облік таких платників податків здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви за формою N 5 – ОПП. Такою самозайнятою особою одночасно з поданням заяви пред'являється оригінал та до заяви додається копія документа про реєстрацію незалежної професійної діяльності чи отримання згідно із законодавством права (дозволу, ліцензії, сертифіката тощо) на ведення незалежної професійної діяльності. Податковому органі зберігаються копії реєстраційного посвідчення та свідоцтво про право займатися певним видом діяльності (Додаток Б14; Б15)

У довідці про взяття на облік такої самозайнятої особи перед прізвищем, ім'ям та по батькові такої особи обов'язково вказується вид професійної діяльності, наприклад, "Приватний нотаріус", "Адвокат" тощо.

Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в органах державної податкової служби як фізична особа – підприємець.

Облік фізичних осіб, які не є самозайнятими особами, здійснюється органами державної податкової служби залежно від наявності у фізичних осіб об'єктів оподаткування.

Само зайняті особи мають зареєструватися, як платники податку на додану вартість і отримати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Ф.№ 2 – Р (Додаток Б19).

До Реєстру платників податку на додану вартість заносяться:

юридичні та фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані зареєструватися як платника податку на додану вартість, а також – особи, що виявили бажання зареєструватися як платники податку на додану вартість;

особи, які згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку у розмірі 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги, установлені статтею 1 цього ж Указу (середньооблікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищив 1 млн. гривень), зобов'язані подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість починаючи з наступного звітного періоду (кварталу);

юридичні та фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої ними продукції, а також з надання супутніх послуг.

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Юридичні особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, а фізичні особи – за своїм місцем проживання.

При реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб – платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно – правова форма), платником подається реєстраційна заява платника податку на додану вартість Ф. № 1 – Р (Додаток 16).

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку в разі:

коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню;

особа, що вповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України;

особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа – нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг);

якщо особа укладає одну чи більше цивільно – правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену в Законі, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду;

особа, що не надсилає таку заяву в таких випадках та в такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чи інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом ( 168/97 – ВР ), особа реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному Законом та Положенням.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує суму, визначену в підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 168/97 – ВР ), може вибрати касовий метод податкового обліку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом, є його постійне представництво, а при відсутності якого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону ( 168/97 – ВР ).

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою N 1 – Р направляється особою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу:

особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 168/97 – ВР ), не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним підпунктом Закону;

особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 – 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 Закону ( 168/97 – ВР ), – не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

До заяви додається оригінал платіжного документа про сплату встановленої суми за Свідоцтво та копію свідоцтва (Додатки Б17; Б18). Якщо такий додаток відсутній, то податковий орган не приймає до розгляду заяви про реєстрацію та повертає її заявникові з відповідними відмітками в розділі 11 реєстраційної заяви не пізніш як через десять календарних днів від дня її надходження.

У заяві про реєстрацію зазначається причина (причини) реєстрації платником податку, а також указується один із способів отримання свідоцтва про податкову реєстрацію – поштою або безпосередньо в податковому органі. Реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.

Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

З метою підтвердження достовірності відомостей про особу, указаних у реєстраційній заяві, до реєстраційної заяви можуть бути додані копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника, виданого державним реєстратором, або оригінал чи копія виписки із Єдиного державного реєстру.

Протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. При цьому перебіг десятиденного строку, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника податку. Якщо останній день десятиденного строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день у податковому органі, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Датою податкової реєстрації платником податку на додану вартість є дата включення особи до Реєстру. При визначенні дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником податку на додану вартість, не враховуються періоди попередніх податкових реєстрацій, які були анульовані, та датою податкової реєстрації такого платника податку на додану вартість є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про її повторну податкову реєстрацію.

Під час реєстрації датою видачі Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації.

У Свідоцтві найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання) платника податку вказуються повністю, усі поля Свідоцтва заповнюються способом машинодруку або комп'ютерного друку та виконуються українською мовою прописними літерами.

З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

У Реєстр включаються такі види даних:

ідентифікаційні – індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, а також назва - для юридичної особи; ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб та прізвище, ім'я, по батькові - для фізичних осіб;

довідкові – дані про місцезнаходження (місце проживання), телефон юридичної особи – платника податку на додану вартість, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку) керівника, головного бухгалтера;

реєстраційні – дані про реєстрацію та зняття з реєстрації як платників податку на додану вартість в органах державної податкової служби;

класифікаційні – дані про види його діяльності;

дата закінчення дії договору про спільну діяльність;

дата закінчення угоди про розподіл продукції.

Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють:

приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам;

обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

формування бази даних платників податку на додану вартість.

Суб'єкти малого підприємництва – платники єдиного податку:

юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь – якої організаційно – правової форми та форми власності та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, беруться на облік в органах державної податкової служби як суб'єкти малого підприємництва за місцем державної реєстрації.

Облік суб'єктів малого підприємництва (юридичних осіб) – платників єдиного податку в органах державної податкової служби здійснюється підрозділами з обліку платників податків на підставі письмової заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку та отриманого Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою (Додатки Б24;Б25;Б25.1) .

Форма Заяви юридичної особи і форма Свідоцтва юридичної особи та порядок їх видачі встановлені Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою.

Заява юридичної особи подається особисто власником, засновником (засновниками) або уповноваженою (ними) особою (заявник), або призначеним керівником, або головним бухгалтером лише за наявності паспортів та карток (довідок) про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів (ДРФО) власників, засновників (фізичних осіб), керівника та головного бухгалтера.

Заява юридичної особи реєструється в журналі реєстрації заяв та довідок суб'єктів малого підприємництва – платників єдиного податку за формою N 15 – ОПП. До журналу заносяться: серія, номер паспорта власника, засновника (уповноваженої особи), керівника та головного бухгалтера. Платники єдиного податку юридичні особи подають до податкового органу розрахунок сплати єдиного податку (Додаток Б26).

Облік суб'єктів малого підприємництва (фізичних осіб) – платників єдиного податку в органах державної податкової служби здійснюється підрозділами оподаткування фізичних осіб на підставі письмової заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та одержаного ними Свідоцтва про сплату єдиного податку (Додатки Б21).

Форма Заяви фізичної особи і форма Свідоцтва та порядок його видачі встановлені Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Заява фізичної особи подається суб'єктом малого підприємництва – фізичною особою особисто або уповноваженою ним особою.

Заява фізичної особи реєструється в Журналі за ф. N 15 – ОПП лише за наявності паспортів та карток (довідок) про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО (у тому числі й осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї). В журнал заносяться: серія, номер паспорта суб'єкта малого підприємництва і осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, ким і коли паспорт виданий, їх ідентифікаційні номери з ДРФО. Дані із Заяви заносяться до Реєстру фізичних осіб. При продовженні терміну дії Свідоцтва подаються паспорти та картки (довідки) про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО лише на осіб, які вступили в трудові відносини з такою особою у поточному кварталі.

Для вирішення питання про наявність у суб'єкта малого підприємництва – фізичної особи права на перехід на спрощену систему оподаткування підрозділи оподаткування фізичних осіб встановлюють:

зарахування на податковий облік;

що не є суб'єктом підприємницької діяльності, на яку поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту";

що не є суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює торгівлю лікеро – горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

що чисельність найманих працівників за рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн.

МДПІ періодично приймає звіти суб’єктів малого підприємства – фізичних осіб та видає довідки про застосування спрощеної системи оподаткування з зазначенням сум сплачених податків за певний період.

Видача Свідоцтва юридичній особі здійснюється підрозділами з обліку платників податків згідно з Порядком для юридичних осіб із відповідними записами в "Журналі обліку суб'єктів малого підприємництва – платників єдиного податку" за формою N 16 – ОПП. Дані про платника єдиного податку – юридичну особу заносяться до єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб.

Для фізичних осіб видача Свідоцтва та Довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку здійснюється підрозділами оподаткування фізичних осіб згідно з Порядком для фізичних осіб із відповідними записами у Журналі за ф. N 16 – ОПП. Дані про платника єдиного податку – фізичну особу заносяться до АСОІ "Податки з фізичних осіб".

Журнали за ф. N 15 – ОПП та ф. N 16 – ОПП ведуться в підрозділах з обліку платників податків для юридичних та фізичних осіб.

Для того, щоб знятися з обліку платники податків повинні пройти не менш складну згідно законодавства процедуру ніж реєстрація в обов’язковому порядку, серед основних документів які має подати платник податків до податкового органу – це заяву про припинення платника податків Ф. № 8 – ОПП, обхідний лист по всіх підрозділах, та отримати довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах, обов’язкових платежах Ф.№ 22 – ОПП (Додатки Б27; Б28;Б29 ).

Платники податків, які стають на облік або знімаються з обліку зобов’язані подавати до податкового органу відомості про відкриття або закриття рахунку в установі банку (Додаток Б30).


3. КОНТРОЛЬ ЗА НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ


Контроль за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість здійснюється згідно законів України „Про податок на додану вартість”, „Про державну податкову службу в Україні”, та інших нормативно – правових актів України, які повністю або частково регулюють дане питання.

Відділу по непрямих податків в МДПІ немає, питаннями зі сплати податку на додану вартість займаються 3 чоловік начальник відділу юридичних осіб, та 2 старші державні податкові інспектори цього ж відділу.

В своїй роботі фахівці відділу керуються Конституцією України, Законами України “Про державну податкову службу”, “Про податок на додану вартість”, “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, постановами КМУ, наказами ДПА України, іншими законодавчими актами та інструктивним матеріалом.

Положенням про роботу з непрямими податками на спеціалістів відділу покладено такі основні функції:

отримання податкових звітів, зареєстрованих в канцелярії (Декларація з податку на додану вартість, Звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, Розрахунок акцизного збору, прийняття ) та автоматизована обробка податкових документів (Додатки В1; В2);

формування реєстрів платників податків за ознаками платників, об’єктів оподаткування та податкових порушень після автоматизованої обробки податкової звітності;

здійснення заходів щодо забезпечення надходжень до бюджету непрямих податків;

здійснення заходів по упередженню росту податкового боргу, робота з ним на першому етапі виникнення;

інформаційна і аналітична робота по відшкодуванню податку на додану вартість;

проведення моніторингу якісного складу платників податку на додану вартість;

визначення податкового зобов‘язання платника податку при проведенні попередніх (камеральних) перевірок податкових декларацій (розрахунків), застосуванні непрямих методів;

аналітична перевірка умов щодо правомірності використання платниками пільг;

підготовка рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності та несвоєчасну сплату платниками узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість протягом граничних термінів;

передача списків платників податків, що не прозвітувалися, до підрозділів податкового аудиту для проведення їх перевірок з метою визначення податкових зобов’язань;

взаємодія з відповідними структурними підрозділами з питань адміністрування та забезпечення надходжень до бюджету. Передача їм матеріалів за встановленими фактами податкових порушень для подальшої реалізації;

надання відповідей на звернення платників податків, узагальнення звернень і пропозицій з метою підвищення рівня обслуговування платників податків;

формування аналітичної інформації для передачі її податковому органу вищого рівня;

видача Свідоцтв платникам податку на додану вартість;

реєстрація та перереєстрація книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Закон „Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платником даного податку – є особа, яка згідно з законодавством зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно українського законодавства платником податку на додану вартість є, особа, яка:

здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень без урахування податку на додану вартість;

якщо вона поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа – нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

якщо вона здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг).

В МДПІ станом на 01.04.2008 всього зареєстровано 149 платників податку на додану вартість по районі їх лише 35 (Додаток В3). За рахунок цього до бюджету в 2007 році надійшло 2095986 грн. при запланованій сумі 2589100 грн., як видно з додатку А3 план було не довиконано на суму 493114 грн., що призвело до виконання плану на 81%.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь – які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь – яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування згідно з Законом України „Про податок на додану вартість”, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем – нерезидентом;

поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден;

Нульова ставка податку не застосовується, якщо товари (супутні послуги), що експортуються, звільняються від оподаткування.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених законодавством, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт чи пункт статті ЗУ „Про ПДВ”.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені в законодавстві України, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно – правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: