Облік грошових коштів
Рахунок 37 "Розрахунки з різними дебіторами" має такі субрахунки:
371 "Розрахунки за виданими авансами"
372 "Розрахунки з підзвітними особами"
373 "Розрахунки за нарахованими доходами"
374 "Розрахунки за претензіями"
375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"
376 "Розрахунки за позиками членам кредитних спілок"
377 "Розрахунки з іншими дебіторами"
За дебетом рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання.
На субрахунку 371"Розрахунки за виданими авансами" ведеться облік авансів, наданих іншим підприємствам.
На субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" ведеться облік розрахунків з підзвітними особами. Сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдо - в складі оборотних активів, кредитове сальдо - в складі зобов'язань балансу підприємства.
На субрахунку 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню.
На субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями" ведеться облік розрахунків за претензіями, які пред'явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред'явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками.
На субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" ведеться облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено.
На субрахунку 376 "Розрахунки за позиками членам кредитних спілок" ведеться облік розрахунків за позиками членам кредитних спілок у кредитних спілках.
На субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" ведеться облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", зокрема розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки.
Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.
3.2 ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ
Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Дохід відображається на рахунку 70 «Дохід від реалізації товарів, робіт, послух», податок на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» .
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками повинен забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою ще не настав, а також заборгованість, несплачену в строк. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільної форми.
При складанні управлінської звітності слід враховувати, що на будь-якій стадії процесів продажу та придбання неминучі різні відхилення від виконання умов договорів, для вчасно виявлення яких необхідний оперативний контроль та своєчасна поінформованість управлінського персоналу про причини таких відхилень.
Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за наданими їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселями) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядки 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість. Зміни в розмірах дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.
Підприємство надало комунальні послуги підприємству ЖУС з електроенергії підтвердженням цього є документи: договір , рахунок-фактура, податкова накладна , акт здачі прийняття робіт. Відобразимо в бухгалтерському обліку розрахунки з замовником наступними бухгалтерськими проведеннями, які наведені нижче.
Облік розрахунків з покупцями та замовниками
Повернено покупцю :
– надлишкову отриману продукцію – Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 30 «Каса».
– надлишкові перераховані кошти - Дт «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 31 «Рахунки в банках».
Одержано вексель від покупців – Дт 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», 34 «Короткострокові векселі одержані» Кт 36 «Розрахунки з
покупцями і замовниками».
Відображено доход від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг - Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 70 «Доход від реалізації».
Нараховуємо ПДВ – Дт 70 «Доходи від реалізації» Кт 64 «Розрахунки за податками та платежами».
Відображено доход від реалізації оборотних активів – Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 712 «Доход від реалізації інших оборотних активів».
Відображено курсову різницю в результаті перерахунку дебіторської заборгованості на дату отримання коштів – Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 714 «Доход від оперативної курсової різниці» .
Погашено покупцем заборгованість за товари – Дт 30 «Каса», 31«Рахунки в банках» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Відображено суми отриманих авансів, зараховані при пред’явленні покупцям (замовникам) рахунків за поставку готової продукції - Дт 681 «Розрахунки за авансами одержаними» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Списано безнадійну дебіторську заборгованість, визнану безнадійною:
– у частині резерву – Дт 38 «Резерв сумнівних боргів» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
– у сумі, що перевищує резерв – Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
– одночасно відображено суму списаної заборгованості на позабалансовому рахунку - Дт 071 «Списана дебіторська заборгованість» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
3.3 ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗІТНИМИ ОСОБАМИ
Підзвітними вважаються робітники і службовці підприємства, які одержали гроші, аванси під звіт для проведення деяких дрібних операційно - господарських витрат, а також на відрядження. Список таких осіб затверджує керівник підприємства, кошти на відрядження видають у міру необхідності в межах сум, передбачених кошторисом. Гроші, видані під звіт, повинні використовуватись лише на ті потреби, на які вони видані. Видача грошей під звіт дозволяється тільки робітникам свого підприємства із своєї каси. Грошові чеки для одержання підзвітних сум безпосередньо з розрахункового рахунку в банку, як правило, не видають.
Підзвітній особі видають гроші на основі її письмової заяви з дозволу керівника підприємства при наявності довідки бухгалтерії про те, що за даною особою немає заборгованості по раніше виданих авансах.
Для Обліку підзвітних сум застосовується синтетичний активно- пасивний рахунок № 71 " Розрахунки з підзвітними особами". По дебету цього рахунку групують суми, що видаються під звіт, і відображають заборгованість осіб. По кредиту рахунку обліковують суми, витрачені з підзвіту або його повернення.
Регістри для обліку розрахунків з підзвітними особами.
Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться лінійно - позиційним способом в журналі — ордері № 7 , в якому зосереджений синтетичний облік і аналітичний; повна назва цього журналу така: журнал - ордер № 7 за_________ 201_р. по кредиту рахунку № 372 " Облік розрахунків з підзвітними особами" і аналітичні дані по цьому рахунку.
Заповнюється цей журнал по кожній підзвітній особі окремо і окремо кожному виводиться залишок заборгованості.
В журналі - ордері № 7 на одній сторінці записується сума виданого авансу і сума витрат по затвердженому звіту в кореспонденції з дебетуючими рахунками.
Суми залишків, що рахуються за підзвітною особою беруться з журналу - ордеру № 7 за минулий місяць, суми виданих авансів записуються по документах, які відображені в журналі № 1.
Суми здані в касу залишків не використаних авансів записуються на основі прибуткових ордерів, відображених у відомості № 1 по дебету рахунку
50 " Каса", а записи по кредиту рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" - на основі авансових звітів.
3.4 ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ПО ВІДШКОДУВАННЮ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗБИТКУ
Суми завданих збитків установам та організаціям від розкрадання та нестач матеріальних цінностей, грошових документів і коштів, що віднесені на рахунок винних осіб, та інші суми, які підлягають утриманню в установленому порядку, обліковуються на активному субрахунку №375 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків». До дебету цього субрахунка відносяться суми виявлених нестач, крадіжок, псування матеріальних цінностей тощо в кореспонденції з кредитом відповідних субрахунків з обліку грошових коштів, необоротних активів і запасів на підставі оформлених належним чином документів (актів перевірок, ревізій, порівняльних відомостей).
Для обчислення розміру збитків від розкрадання, нестач, псування матеріальних цінностей застосовується Порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 із подальшими змінами та доповненнями.
У разі розкрадання, нестачі, знищення/псування матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки в міру їх придбання та обліковуються лише в кількісному виразі, розмір збитків визначають на підставі з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно до фактичному зносу, але не нижче за 50% ринкової ціни.
Відповідно до зазначеного Порядку в розпорядженні установи залишається тільки сума на погашення збитків, а залишок коштів перераховується до Державного бюджету України. Розмір збитків, завданих установі працівниками, які виконують операції, пов’язані з закупівлею (зберіганням, продажем, обміном, доставкою, пересиланням і т.ін.) у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали та каміння, а також валютних цінностей, визначається Законом України від 06.06.95 №217/95-ВР «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінного каміння та валютних цінностей». Збитки, допущені внаслідок недбалості в роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються в таких розмірах:
-дорогоцінних металів (золото, срібло, платина та інші метали платинової групи)— у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами, що діють на день завданих збитків,
-музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння,— за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історично-художньої цінності експонату та в подвійному розмірі вартості цих металів,
-Іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті— у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків, заборгованість працівників установ, підприємств та організацій у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної під звіт, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.
Стягнуті суми спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих установі, а решта перераховується до Державного бюджету України.
Відображення в бухгалтерському обліку сум, що надходять до каси установи або утримані з заробітної плати, стипендій на відшкодування завданих установі збитків проводиться за кредитом субрахунка №363 і дебетом рахунка каси.
Кореспонденцію рахунків, за якими відображаються в обліку розрахунки з відшкодування завданих збитків, наведено в табл.3.4.1
Суми заборгованості за нестачами, втратами й розкраданнями мають перебувати під постійним контролем і відшкодовуватися незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Виявлені суми крадіжок і розтрат матеріальних цінностей відносяться на винних осіб у сумі, яку зазначено в акті ревізії чи перевірки. У разі потреби документи про виявлені розтрати й розкрадання передаються судовим чи слідчим органам і встановлюється контроль за проходженням справ у судових інстанціях.
Таблиця 3.4.1
Основні бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з відшкодування завданих збитків
| Зміст операції | Кореспонденція рахунків | ||
| За дебетом | За кредитом | ||
| Віднесено на винних осіб: | |||
| 1)нестачу готівки в касі в національній валюті | 375 | 301 | |
| 2)нестачу готівки в касі в іноземній валюті | 375 | 302, 642 | |
| 3)нестачу матеріалів, медикаментів, продуктів харчування | 375 | 231—236, 238—239 | |
| 4)нестачу основних засобів та інших необоротних активів; | 401,131—133 | 104—122 | |
| водночас виконується другий запис на суми, які підлягають стягненню з винних осіб і зарахуванню до бюджету | 375 | 642 | |
| 5)нестачу МШП; | 411 | 221 | |
| водночас виконується другий запис на суми, які підлягають стягненню з винних осіб і зарахуванню до бюджету | 375 | 642 | |
| Надходження до каси сум на відшкодування завданих збитків | 301 | 375 | |
|
Проведено
утримання з
заробітної
плати на від- |
661 | 375 | |
У практичній діяльності бюджетних установ нерідко трапляються випадки виявлення нестач матеріальних цінностей та грошових коштів, а також збитків від псування матеріальних цінностей через недбалість у роботі окремих працівників. У такому разі відповідно до законодавства заподіяну шкоду може добровільно відшкодовувати винна особа повністю або частково.
Відшкодування шкоди, що не перевищує середнього місячного заробітку, здійснюється за наказом (розпорядженням) керівника установи відрахуванням із заробітної плати працівника. Розпорядження має бути зроблено не пізніш як протягом двох тижнів від дня виявлення завданої працівником шкоди і звернено до виконання не раніш як через сім днів від дня повідомлення про це працівника. Обчислюючи розмір відрахувань, ураховують обмеження, установлені статтею 128 КЗпП, відповідно до якої під час кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а в окремих випадках— 50% заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові.
Якщо працівник не згоден з відрахуванням або з його розмірами, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, визначеному законодавством. У решті випадків керівник установи подає позов до районного (міського) суду, після чого суд приймає відповідне рішення. Операції з обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з відшкодування завданих збитків відображаються в різних меморіальних ордерах .
Аналітичний облік за субрахунком №375 за кожною винною особою ведеться на картках ф.№292а, в яких неодмінно зазначається сума заборгованості та дата її виникнення.
4 УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З РІЗНИМИ КРЕДИТОРАМИ
В даному розділі розрахунки розглядаються за допомогою системного підходу. Системі розрахунків можна дати таку характеристику: за здатністю до змін вона є динамічною – за умови дії зовнішніх та внутрішніх впливів елементи системи розрахунків здатні переміщуватись, перегруповуватись, трансформуватись, не руйнуючи при цьому системи; за умовами функціонування вона є ймовірнісною – тобто це система, кінцевий стан якої можливо передбачити з певним ступенем ймовірності; за типом вона є соціальною – тобто системою, виникнення та цілісність якої визначається наявністю та взаємодією людей із спільністю конкретних цілей та інтересів; за обсягом вона може бути і малою, і середньою, і великою в залежності від кількості її елементів та числа внутрішніх зв’язків; за положенням в процесі взаємодії вона може бути як зовнішньою, так і внутрішньою, в залежності від того з ким взаємодіє: з державою, з контрагентом, з філіалом, з робітником, з покупцем – фізичною особою.
Однією з властивостей існування системи є орієнтованість на досягнення мети, яку визначають її суб’єкти. Метою системи розрахунків є виконання зобов’язань учасників розрахунків шляхом обрання оптимального для всіх суб’єктів часу між моментами передачі товарів, робіт, послуг та коштів з гарантією обумовленого рівня надійності.
У структурі елементів системи розрахунків можна виділити: об'єкти, суб'єкти і механізм розрахунків як сукупність методів та засобів впливу і регулювання на економічний процес розрахунків. Об'єктом системи розрахунків є фінансові зобов'язання, а також взаємини між суб'єктами системи розрахунків по їх погашенню. Суб'єктами системи розрахунків виступають: постачальники товарів, робіт, послуг – одержувачі коштів; покупці товарів, робіт, послуг – платники коштів; банки й інші фінансово-кредитні установи – посередники з переказу коштів; треті особи – гаранти при проведенні розрахунків. Механізм розрахунків, будучи елементом системи розрахунків, характеризується цілою низкою складових: умови та форми розрахунків, види, гарантії та засоби платежу. Елементи системи взаємопов’язані між собою за допомогою трьох типів зв'язків: функціонально необхідні, синергічні (спільної дії), надлишкові – зайві чи суперечливі.
Системи існують у деякому навколишньому середовищі, постійно взаємодіють з ним, завдяки чому можливо їх функціонування і розвиток. У складі навколишнього середовища системи розрахунків виділені надсистема, рівноправні системи та підсистеми.
Надсистемами виступають вищестоящі системи, але загалом, в більш широкому змісті надсистема являє собою сукупність різнорідних систем, що визначають і обмежують діяльність розглянутої системи, що споживають результати її діяльності. Для системи розрахунків надсистемою є держава, як основний орган, що регламентує й обмежує її функціонування шляхом створення відповідної законодавчої бази.
Системи, що знаходяться в рівноправних відносинах з розглянутою, відрізняються тим, що вони одночасно можуть бути як такі, що співробітничають з даною системою, так і байдужими до неї до визначеного моменту: банківська система, платіжні системи (українська СЭП, міжнародна СВІФТ і т.д.), валютна система, підприємства як системи і т.д. Їх називають ще суміжними системами.
Підсистеми, що забезпечують діяльність розглянутої системи, утворюються при об'єднанні однорідних груп елементів, піделементів і мікроелементів. Систему розрахунків можна представити як сукупність таких підсистем: технологічна, технічна, соціальна, організаційна, економічна, інформаційна. Технологічна підсистема системи розрахунків являє собою визначену послідовність операцій, своєчасне і якісне виконання яких забезпечує досягнення мети системи розрахунків. Технічна підсистема обумовлена структурою і змістом технологічної підсистеми, а також обсягами інформаційних потоків. Як правило, вона представлена спеціальним устаткуванням, комп'ютерною технікою, засобами зв'язку і телекомунікації. Технічна підсистема дуже сильно піддана впливу науково-технічного прогресу і вимагає періодичної модернізації. Соціальна підсистема характеризує використання людського фактора, визначає кількісні і якісні пропорції окремих видів праці, ступінь участі і впливу людини на процеси, що відбуваються усередині системи. Організаційна підсистема дозволяє найбільш раціонально і якісно використовувати елементи кожної підсистеми для досягнення загальної мети з найменшими витратами. Економічна підсистема виражає єдність всіх економічних процесів і зв'язків між підсистемами, елементами усередині системи і з навколишнім середовищем. Інформаційна підсистема – містить у собі сукупність різноманітних відомостей про стан системи розрахунків і процеси, що відбуваються в ній, які певним чином організовані, збережені і зафіксовані на різних носіях. Саме ця підсистема забезпечує можливість як внутрішніх, так і зовнішніх взаємозв’язків в системі, а, відтак, спонукає постійні зміни, що призводять до удосконалення системи. Усі перераховані підсистеми взаємозалежні і тільки в єдності складають розрахунки як систему за допомогою інформаційних зв’язків.
Таким чином, зроблено висновок, що розрахунки дійсно є системою, тому що функціонують задля досягнення певної мети та являють собою сукупність елементів і їхніх відносин, закономірно зв'язаних у єдине ціле.
Системність розрахунків обумовила характер змісту пропозицій щодо удосконалення формування облікової політики та методики відображення інформації про них у бухгалтерському обліку. В обліковій політиці у відношенні обліку розрахунків способи документування розкриваються наступним чином: наводиться перелік документів, що виробляються на бланках, розроблених підприємством, а безпосередньо форми бланків затверджуються у додатках; затверджується список осіб, які мають право підписувати первинні документи, а також можливі підстави для використання факсиміле, печаток та штампів підприємства; затверджуються способи захисту інформації та зберігання електронних документів. Також рекомендовано використання зведеного розпорядчого документу “Реєстр документів до сплати” з метою поліпшення контролю за доцільністю, обґрунтованістю та необхідністю платежів та розроблено зразок графіку документообороту за операціями розрахунків, в якому враховані особливості створення / передавання / отримання електронних документів, а також використання електронного цифрового підпису.
Запропоновано затверджувати в обліковій політиці перелік посадових осіб, які повинні входити до складу комісії з інвентаризації розрахунків, а також розроблено форму Акту звірення заборгованості, яка відрізняється тим, що має інформацію відносно отриманих податкових документів на підтвердження розрахунків підприємства з податку на додану вартість.
З метою представлення реальної інформації в фінансовій звітності запропоновано використовувати новий метод обчислення резерву сумнівних боргів та методику його відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Для цього необхідно відокремити сумнівну заборгованість із загальної суми дебіторської заборгованості, яка є “нормальною” та одночасно виявити суму безнадійної заборгованості на звітну дату. Сумнівну заборгованість розподілити по групах в залежності від термінів непогашення (кількість груп за періодами несплати боргу визначаються в обліковій політиці). Встановити коефіцієнти сумнівності для кожної групи, які обчислюється за формулою (1):
ТПБ
К С і = ---------- , (1)
ТПД
де К С і – коефіцієнт сумнівності кожної групи дебіторів;
ТПБ – термін прострочення боргу, в днях або в місяцях;
ТПД – термін позовної давності, в днях або в місяцях.
Розрахувати суму резерву сумнівності спочатку для кожної групи (в розрізі окремих боржників) як добуток суми боргу на відповідний коефіцієнт, а потім загальну суму резерву. На неї в обліку роблять відповідні бухгалтерські записи, а потім відображають в балансі. В подальших періодах розрахунок резерву сумнівності проводиться за такою ж схемою, однак перед тим необхідно провести коригувальні записи: сторнування резерву за тими дебіторами, від яких отриманий борг в звітному періоді; нарахування резерву на нових “сумнівних” дебіторів; донарахування резерву у відношенні тих дебіторів, які переведені у подальші групи сумнівності. Також рекомендовано визнати резерв сумнівних боргів для цілей оподаткування та впровадити граничний його рівень в 10% з метою недопущення зловживань при обчисленні суми резерву.
Рекомендовано перегрупування бухгалтерських рахунків по класах в плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій. Відповідно рекомендовано внесення коректив до Інструкції про його застосування: для обліку розрахунків призначити класи 5 “Довгострокові розрахунки” та 6 “Поточні (короткострокові) розрахунки” з умовою, що рахунки в них можуть мати і дебетове, і кредитове сальдо; здійснити переміщення та перейменування деяких рахунків; ввести нові субрахунки 514 (активний) “Довгострокові векселі отримані в іноземній валюті” та 534 (активний) “Розрахунки з орендарем за орендою цілісних майнових комплексів”.
Розроблено форму регістру аналітичного обліку “Аркуш-розшифровка розрахунків з контрагентом” , відповідно з яким рекомендовано внести зміни до регістрів синтетичного обліку: Журналу №3 та Відомостей до нього. Це допоможе зробити облік розрахунків з дебіторами та кредиторами більш простим, зрозумілим, ефективним, менш трудомістким.
Для відображення в обліку розрахунків на умовах передоплати рекомендовано не використовувати рахунки 681 “Розрахунки за авансами отриманими” та 682 “Розрахунки з авансами виданими”, а вести облік лише за допомогою рахунків 62 “Розрахунки з покупцями та замовниками” і 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”. Доцільність використання такої методики підтверджено тим, що кількість бухгалтерських записів в цьому разі зменшується принаймні на одну, що за рік дає економію в обсязі 2,5 робочих дня, а в перерахунку на мінімальну заробітну плату 29,20 грн. заробітної плати одного працівника бухгалтерії на одному підприємстві.
З метою посилення аналітичної цінності балансу, його інформативності, співставленості показників, надання можливості користувачам фінансової звітності оцінити реальний стан заборгованості підприємства, її якісний склад запропоновано розділити рядок 161 форми №1 “Баланс” “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за первісною вартістю” на два: “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за первісною вартістю, термін сплати якої не настав” та “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за первісною вартістю, не сплачена в належний термін”. Аналогічно пропонуємо здійснити розподіл і для кредиторської заборгованості по рядку 530 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, розподіливши його на два: “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої не настав” та “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, не сплачена в належний термін”.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
На основі критичного дослідження законодавчих, нормативно-правових документів, теоретичних підходів до організації розрахунків, а також практичного досвіду ведення обліку розрахунків на підприємствах Дніпропетровської області та в розрахунково-графічній роботі зроблені наступні висновки та пропозиції:
Уточнено формулювання “розрахунків”, “зобов’язань” та “заборгованості”, розроблено модель взаємозв’язку між ними, за допомогою якої визначено межі використання цих термінів. Згруповано всі види заборгованості за вісьмома класифікаційними ознаками, що дозволить якісно і вчасно формувати інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень.
З метою підвищення ефективності управлінських рішень, що виробляє система фінансового менеджменту підприємств при розробці політики управління дебіторською, кредиторською заборгованістю, грошовими потоками, запропоновано вважати розрахунки за один з її об’єктів, враховуючи їхню специфіку та узагальнюючий системний характер як операцій, що спричинюють і появу заборгованості, і рух грошових коштів.
При дослідженні категорії “розрахунки” застосовано системний підхід з метою довести, що розрахунки є системою, а, відтак, являють собою об’єкт бухгалтерського обліку. З цього приводу сформульовано мету розрахунків як системи; визначено її об’єкт, суб’єкти та механізм розрахунків. Дано характеристику середовищу, в якому діє система розрахунків: надсистемі, рівноправним системам і підсистемам, а також встановлені зв’язки між елементами системи розрахунків.
Формалізовано тлумачення змісту облікової політики та визначено особливості використання при її формуванні способів первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточного групування та підсумкового узагальнення. З метою оптимізації документування розрахункових операцій рекомендовано використання зведеного розпорядчого документу “Реєстр отриманих рахунків до сплати”; розроблено зразок графіку документообігу за операціями розрахунків, в якому враховані особливості створення / передавання / отримання електронних документів, а також використання електронного цифрового підпису; запропоновано використовувати розроблену форму Акту звірення заборгованості, в якій окремо виділено інформацію про наявні податкові документи для підтвердження розрахунків за податком на додану вартість.
Розроблено метод розрахунку резерву сумнівних боргів, при обчисленні якого слід виходити з даних про період сумнівності заборгованості, а не з суми вже безнадійних боргів. Також запропоновано методику його відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
Рекомендовано перегрупування бухгалтерських рахунків по класах в плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій і внесення коректив до Інструкції про його застосування.
Удосконалено методику обліку інформації про розрахунки та регістри обліку: рекомендовано вести облік розрахунків на умовах передоплати за допомогою рахунків 62 “Розрахунки з покупцями та замовниками” і 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” без застосування спеціалізованих рахунків для обліку авансів отриманих та виданих; запропоновано вести регістри з обліку розрахунків лінійно-позиційним способом на підставі даних спеціалізованого регістру аналітичного обліку – Аркуша-розшифровки розрахунків з контрагентом, відповідно з яким внести зміни до регістрів синтетичного обліку: Журналу №3 та Відомостей до нього.
Удосконалено форму фінансової звітності №1 “Баланс” відносно відображення дебіторської та кредиторської заборгованості за розрахунками, в результаті чого посилиться аналітична цінність балансу, його інформативність, співставленність показників, з’явиться можливість оцінити реальний стан заборгованості підприємства, її якісний склад користувачами фінансової звітності.
Таким чином, узагальнення теоретичних положень і проведення досліджень дозволяє зробити висновок, що реалізація розроблених в дисертації рекомендацій дозволить підвищити ефективність інформаційного забезпечення управління розрахунками суб’єктів господарювання через раціональну їх організацію, сприятиме удосконаленню методики бухгалтерського обліку розрахунків підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.99 р. // Урядовий кур’єр №162, 1 вересня 1999 р., ст. 7 – 10;
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"№283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями№349-ІУ від 24.12.2002 р// Законодавство України: Бібліотека „Інфодиск”. – 2008. – № 4.
Науково –практичний журнал „Бухгалтерський облік і аудит” – від 2003 р. № 6 , ст. 26-35; № 9 ст. 18 – 24; від 2005 р. № 4 ст. 36-43; № 11 ст. 11- 16; від 2007р. № 7 ст. 28-31;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Дебіторська заборгованість ” Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92. // Бухгалтер № 10, 2000р., ст. 18 – 22;
Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000. Учеб. пособие. – К.:А.С.К., 2000. – 254 с.
Должиньський М.І. Бухгалтерський облік в Україні з використанням положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник - Л.:Львівський банківський інститут НБУ, 2003.- 356с.
Журавель Н.В. «Методи нарахування амортизації основних засобів» // Баланс.-– 2006.- № 16.- С. 5-6.
Ізмаїлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152с.
Каменська Т. Бухгалтерський облік основних засобів // Все про бухгалтерський облік. – 2000. – 7 червня (№ 52). – С. 11-26.
Огійчук О.В. Бухгалтерський облік на с/г підприємствах – Київ – Алерта 2006;
Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами – К: „ Лібра”, 2004;
Кудряшов В. П. Фінанси: Навчальний посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2002.
Литвин Ю.В., Хомин П.Я . – Бухгалтерський облік у сільському господарстві - Тернопіль „ Чарівниця” , 1995;
Михайлова М. Г. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. – К.: Вища освіта, 2002;
Плаксієнко В.Я.Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. – Дніпропетровськ, 2005;
Панченко Л.Г. Огійчук М.Ф. Практикум з бухгалтерського обліку на сільськогосподарському підприємстві за національним стандартом.-К.: Вища освіта. 2003 ;
Ракітіна О.М. // Фінанси України – 2006 № 2 ст. 79 – 85;
Саблук П.Т. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах. – К.: «Урожай», 1998;
Стефанюк І.Б. Бухгалтерський облік і фінансова звітність – об’єкти фінансового контролю. – К.: Атака, Ельга – Н. – 2003;
Ткаченко М.Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. – К.: А.С.К., 2000;
Хом’яненко Р.Л. Бухгалтерський облік в Україні – Львів: «Інтелект
захід» - 2006;
22.Шандова Н.В. // Фінанси України – 2003 № 2 ст. 97 –