Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Система фінансового планування

Система фінансового планування

Размещено на /

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВНУТРИФІРМОВЕ ПЛАНУВАННЯ, ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Роль внутрифірмового фінансового планування

1.2 Методи фінансового планування

1.3 Фінансове планування діяльності підприємства у господарчій практиці. Фінансовий план організації

1.4 Система управління підприємством за принципами бюджетування

РОЗДІЛ 2. ОЦІНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ТЕЛОЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЦЕНТР РОГАНСЬКОГО ПРОМВУЗЛА” З ЦІЛЛЮ ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ АСПЕКТІВ У ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Коротка характеристика АТ “ТЦРП ”

2.2 Аналіз майна та джерел його формування

2.3 Аналіз фінансової стійкості

2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності

2.5 Аналіз фінансових результатів

2.6 Аналіз рентабельності

2.7 Аналіз ділової активності

2.8 Аналіз грошових потоків

РОЗДІЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ БЮДЖЕТУВАННЯ ЯК ЗАХОДУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗБАЛАНСУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

3.1 Розробка цілісної системи бюджетів основної діяльності

3.1.1 Бюджет надхожень від основної діяльності

3.1.2 Бюджет виробничих запасів

3.1.3 Бюджет прямих витрат на матеріали

3.1.4 Бюджет прямих витрат на оплату праці

3.1.5 Бюджет інших прямих витрат

3.1.6 Бюджет загальновиробничих накладних видатків

3.1.7 Бюджет управлінчих витрат

3.1.8 Чистий грошовий потік від основної діяльності

3.2 Досягнення збалансованості грошових потоків

РОЗДІЛ 4. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПОБУДОВИ КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУ ЗАКУПОК ОСНОВНИХ МАТЕРІАЛІВ

4.1 Постановка та алгоритм виконання завдання

4.2 Вирішення завдання у Excel

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Історія розвитку ринку показує, що з пливом часу більшість фірм та організацій в Україні втрачають частину економічного зиску внаслідок нераціональної діяльності. Цей недолік виявляється у неефективному управлінні ресурсами, незбалансованості доходів та видатків, а також у некваліфікованому управлінні виробничим процесом.

Сьогодні виграють ті підприємства, які не тільки в змозі запропонувати потрібний продукт або послугу, а й зробити це краще за інших, вчасно і без збоїв, за допомогою цього досягнувши повного задоволення вимог клієнта. Фірма, функціонуюча в умовах ринкової економіки, повинна ретельно виявити необхідність фінансових, трудових, матеріальних і інтелектуальних ресурсів, а також джерел їх отримання. Важливе значення надається вмінню достатньо вірно розрахувати ефективність наявних ресурсів та кінцевий економічний та фінансові результати.

Раціональне управління фінансами підвищує рентабельність, платоспроможність, фінансову стійкість, посилює показники ділової активності, ефективність використання активів, і, як результат, знижує ймовірність банкрутства і робить підприємство привабливим для інвестиційних вливань. Конкурентоспроможність на належному рівні дає можливість розвинути експорт, наростити обсяги виробництва і зменшити ризик втрати прибутку.

Кожен власник намагається примножити існуючий капітал. В умовах сучасної ринкової економіки особливо важливо підтримувати фірму на стабільному рівні, зробити її положення стійким до змін ринкової кон‘юнктури і можливих економічних катаклізмів. Для того, щоб здолати ці завдання, керівнику необхідно вміти оцінювати, що дає компанії кожен сегмент ринку, товар, канал збуту і регіон – щоб сконцентрувати зусилля на більш вигідних клієнтах, товарах і каналах. Необхідно намагатися підвищити показники діяльності, ставити цілі і завдання та виконувати їх з найменшими втратами людських, матеріальних і фінансових ресурсів, адже більшість фінансових проблем наших підприємств виникають через недостатнє уміння управляти фінансами. В цілому неплатежі – це результат відсутності у керівників чіткої інформації та належного контролю зарухом фінансових потоків. В умовах побудови ринкової економіки зростає значення ретельно опрацьованих, збалансованих планів на всіх етапах управління підприємством, при цьому особлива роль відводиться процесам внутрифірмового бюджетування. Управління фінансами починається з бюджетування. Досвід вказує на те, що через відсутність конкретного і систематизованого знання про свої фінанси українські підприємства втрачають до п’ятої частини своїх доходів[9].

Кожній фірмі необхідно впроваджувати систему внутрифірмового планування як технологію фінансового планування, обліку і контролю доходів і видатків, отриманих від бізнесу на всіх рівнях уравління, яка дозволить аналізувати отримані і прогнозні фінансові показники. Найцінніше, що дає внутрифірмове планування, - це координування всіх сторін діяльності, зусиль всіх підрозділів на досягнення кінцевого результату и , як наслідок, підвищення ефективності і фінансової стійкості. Питання впровадження бюджетування як однієї з складових внутрифірмового планування на підприємствах України є дуже актуальним. У даний момент окрім нестійкого фінансового стану виникла небезпека відставання українського менеджменту від менеджменту лідируючих країн світу. Це відлякує потенційних інвесторів, позбавляючи підприємства можливості росту та розширення, що призводить до гальмування росту економіки взагалі.

Таким чином , використання внутрифірмового планування сприяє не тільки оздоровленню тих фірм, на яких воно використовується, але й має неабиякий вплив на глобальні процеси зміцнення і збагачення національної економічної системи.

На прикладі виробничого підприємства АТ “ТЦРП” в даній роботі буде зроблено проект бюджету і оцінено теперішній фінансовий стан цієї організації і майбутній після впровадження одного із заходів внутрифірмового планування.


планування фінансовий облік бюджетування

РОЗДІЛ 1. ВНУТРИФІРМОВЕ ПЛАНУВАННЯ, ТА ЙОГО

ЗАСТОСУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВОМ


1.1 Роль внутрифірмового фінансового планування


Управляти – означає передбачити, а саме прогнозувати, планувати. Через це важливим елементом підприємницької господарчої діяльності та керування організацією(підприємством) вважається планування, у тому числі фінансове [6].

У ринковій економіці планування на підприємстві – внутрифірмове планування – не несе елементів директивності. Ціль внутрифірмового планування – забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарчої діяльності, отримання необхідних для цього коштів, досягнення конкурентоспроможності і прибутковості підприємства, а також планування доходів та видатків підприємства, пересування його грошових коштів [7 ]

Виходячи з цих цілей внутрифірмове фінансове планування – це багатопланова робота, що складається з ряду взаємозв’язаних етапів:

-аналізу фінансової ситуації та проблем;

-прогнозування майбутніх фінансових умов;

-постановки фінансових завдань;

-вибору оптимального варіанту;

-складання фінансового плану;

-коректировка, ув’язка і конкретизація фінансового плану;

-виконання фінансового плану;

-аналізу та контролю виконання плану[4,15]

Аналіз ситуації і проблем полягає у вивченні фактичних даних за попередній період. Це дає можливість оцінити фінансові результати за минулий час та визначити проблеми. Особлива увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку тощо.

Прогнозування майбутніх умов необхідно для визначення зовнішнього і внутрішнього середовища, в яких протікатиме діяльність підприємства. На базі перспективних розрахунків виробничої діяльності підприємства, а також маркетингових прогнозів вивчення ринку, попиту прогнозуються майбутні можливі фінансові результати.

Постановка фінансових завдань полягає у визначенні на запланований період параметрів отримання доходів, прибутку, граничних розмірів видатків та основних напрямків використання коштів.

Вибір оптимального варіанту. На базі аналізу тенденцій та поточного фінансового стану розглядаються декілька варіантів станів, в яких може опинитися підприємство, і оптимальні варіанти розвитку фінансів підприємства.

Складання фінансового плану

Складається фінансовий план підприємства у вигляді балансу його доходів і видатків.

Коректировка, ув’язка і конкретизація фінансового плану полягають у зіставленні показників фінансового плану з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами та програмами, а також у встановленні конкретних термінів їх досягнення. Узгоджені показники фінансового плану доводяться до відома відповідних підрозділів підприємства і конкретних виконавців.

Виконання фінансового плану. Це процес поточної виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства, впливаючий на його кінцеві фінансові результати.

Аналіз та контроль полягає у визначенні фактичних кінцевих і фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні з плановими показниками, виявленні причин та наслідків відхилень від планових показників, у підготовці заходів з ліквідації негативних явищ [21, 23].


1.2 Методи фінансового планування


Процес складання фінансового плану підприємства полягає у розрахунку його показників. Для цього використовуються різноманітні засоби та інструменти розрахунків:

- Розрахунково-аналітичний метод – один з найбільш популярних у ринковій економіці методів планування фінансових показників. Фінансові показники розраховуються на базі аналізу досягнених показників за минулий період, індексів їхнього розвитку та експертних оцінювань цього розвитку у плановому періоді. Вивчається зв’язок фінансових показників з виробничими, комерційними та іншими показниками.

- Балансовий метод використовується при плануванні розподілу отриманих бюджетних коштів. Його сутність полягає у побудові балансу наявних коштів і напрямків їхнього використання. Баланс має наступний вигляд:


Зн + Н = В + Зк


Де Зн – залишки коштів на початок періоду;

Н – надходження коштів у запланованому періоді;

В - видатки коштів у запланованому періоді;

Зк – залишки коштів на кінець періоду.

- Нормативний метод використовується за наявністю встановлених норм та нормативів, наприклад, норм амортизаційних відрахувань, податкових ставок та тарифів внесків у державні позабюджетні фонди тощо. Нормативи, що використовуються у фінансовому плануванні, встановлюються:

органами влади і управління нарегіональному і місцевому рівнях;

відомствами;

підприємствами.

- Метод оптимізації планових рішень полягає у розробці варіантів планових показників і виборі з них оптимального. У якості критеріїв вибору варіантів показників для наступного включення їх у фінансовий план можуть використовуватися: мінімум приведених витрат, максимум приведеного прибутку, мінімум поточних витрат, мінімум часу на обіг капіталу тощо.

- Економіко-математичне моделювання використовується тоді, коли фінансові показники прогнозуються на термін не менш 5 років. Економіко-математичні моделі дозволяють знайти кількісне вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками і факторами, що на них впливають. Такі моделі будуються на функціональному і кореляційному зв’язку [13]. До об’єктів фінансового планування відносять:

-виторг від реалізації продукції, послуг та робіт;

-амортизаційні відрахування;

-обсяг оборотних активів та їхній приріст;

-ресурси у капітальному будівництві;

-платежі у бюджет;

-внески у позабюджетні фонди.


1.3 Фінансове планування діяльності підприємства у господарчій

практиці. Фінансовий план організації


Фінансове планування на підприємстві – це планування всіх його доходів і видатків, а також напрямки витрат коштів. Воно є кінцевим етапом прогнозування виробничо-господарчої діяльності підприємства, його соціального та економічного розвитку [20].У процесі складання фінансового плану повинні бути вирішені наступні завдання:

-визначення основних фінансових показників підприємства на запланований період;

-зіставлення фінансових показників з виробничими та комерційними;

-виявлення резервів збільшення доходів і прибутку підприємства;

-визначення шляхів збільшення ефективності використання фінансових ресурсів. Фінансові плани можуть бути перспективними, поточними та оперативними.Перспективний фінансовий план складається на довгий термін. У ньому надаються оцінки основних фінансових показників у перспективі[16].

Поточний фінансовий план складається на рік із щоквартальним розбиттям. Цей план забезпечує зв’язок виробничих і фінансових показників діяльності організацій. Оперативні фінансові плани включають складання платіжного, податкового і касового планів на місячний термін з декадним розбиттям. Фінансовий план організації складається у вигляді балансу його доходів і видатків.(табл. 1.1.)


Таблиця 1.1. Баланс доходів і видатків організації

Показники Код стр Запланований період


1 кв 2 кв 3 кв 4 кв
1 2 3 4 5 6
Виторг від реалізації(за мінусом ПДВ і акцизів) 010



Собівартість реалізованої продукції 020



Комерційні видатки 030



Управлінчі видатки 040



Прибуток(збиток) від реалізації(стр 010 – стр 020 – стр 030 – стр 040) 050



Відсотки для отримання 060



Відсотки до сплати 070



Доходи від участі в інших організаціях 080



Інші операційні доходи 090



Інші операційні видатки 100



Прибуток(збиток) від фінансово-господарчої діяльності( стр 050 + стр 060 – стр 070 + стр 080 + стр 090 – стр 100) 110



Інші позареалізаційні доходи 120



Інші позареалізаційні видатки 130



Прибуток(збиток) планового періоду( стр 110+ стр 120- стр 130) 140



Податок на прибуток 150



Відволічені кошти 160



Чистий прибуток(збиток) запланованого періоду (стр 140 - стр 150 – стр 160) 170




1.4 Система управління підприємством за принципами бюджетування


Бюджетування – це технологія фінансового планування, обліку та контролю доходів і видатків, що отримуються від бізнесу на всіх рівнях управління, яка дозволяє аналізувати прогнозні і отримані фінансові показники. Бюджет – це фінансовий план, охоплюючий всі боки діяльності підприємства, дозволяючий зіставляти всі понесені витрати і отримані результати на майбутній період часу[9].

Повноцінне бюджетування, тобто бюджетування як управлінча технологія, складається з трьох складових:

1. Технологія бюджетування, у яку входять всі інструменти фінансового планування(різновиди та формати бюджетів, система цільових показників і нормативів), порядок консолідації бюджетів різноманітних рівнів управління і функціонального призначення.

2. Організація бюджетування, що охоплює фінансову структуру підприємства(склад центрів фінансової відповідальності – структурних підрозділів або бізнесу підприємства, що є об’єктами бюджетування), бюджетний регламент і механізми бюджетного контролю, розподіл функцій у апараті управління в процесі бюджетування, систему внутрішніх нормативних документів.

3. Автоматизація фінансових розрахунків, що предбачає складання фінансових прогнозів, встановлення так званого цілісного управлінського або інтегрованого обліку, у рамках якого у будь-який час можна отримувати оперативну інформацію про виконання бюджетів, та ще й за окремими різновидами господарчої діяльності підприємства або його структурних підрозділів[11].

Процеси бюджетування – це послідовність дій, пов’язаних з плануванням, обліком та аналізом, а також контролем фінансово-економічних показників діяльності компанії.

Об’єктами бюджетування можуть бути:

-бізнес – напрямки;

-центральний фінансовий відділ;

-основні бізнес-процеси підприємства;

-проекти.

Плани і звіти бюджетної системи:

-бюджети;

-звіти;

-звіти за результатами бюджетного аналізу або аналітичні записки.

Згідно з представленими об’єктами бюджетування на підприємстві можуть складатися наступні бюджети[17]: Основні бюджети – бюджет доходів і видатків, бюджет руху коштів, розрахунковий баланс. Ще вони мають назву фінансові бюджети. Потрібні для управління фінансами підприємства, оцінювання фінансового стану бізнесу, для виконання всіх управлінчих завдань. Основні бюджети дозволяють керівникам мати всю необхідну інформацію для оцінювання фінансового стану фірми та контролю за його змінами, для оцінювання фінансової спроможності бізнесу та його інвестиційної привабливості.

Операційні бюджети – бюджет продажів, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджети комерційних і управлінчих видатків, бюджети видатків на оплату праці тощо. Вони потрібні перш за все для зв’язання натуральних показників планування(штуки, людино – часи тощо) з вартісними, для більш точного складання основних бюджетів, виявлення найбільш важливих пропорцій, обмежень та припущень, які варто враховувати при складанні основних бюджетів[9].

Додаткові бюджети необхідні для більш точного визначення цільових показників і нормативів, більш точного обліку особливостей оподаткування.

Зведений бюджет – це сукупність взаємопов’язаних між собою трьох основних бюджетів підприємства плюс операційні та допоміжні бюджети, необхідні для їхнього складання.

Складові елементи зведеного бюджету:

Основні бюджети

бюджет доходів і видатків

бюджет руху грошових коштів

розрахунковий баланс

Операційні бюджети

бюджет продажів

бюджет запасів готової продукції або товарів

виробничий бюджет

бюджет виробництва

бюджет прямих матеріальних затрат

закупівель основних матеріалів

запасів ТМЦ

бюджет прямих витрат праці

бюджет прямих операційних або виробничих витрат

бюджет накладних(загальновиробничих) витрат.

бюджет комерційних витрат

бюджет управлінчихчих видатків

Допоміжні бюджети

інвестиційний бюджет

кредитний план

бюджет руху дебіторської та кредиторської заборгованості.

Спеціальні бюджети:

балансового прибутку;

чистого прибутку;

технічної реконструкції виробництва;

податковий.

Бюджетування фінансових потоків

Ця модель бюджетування є найпоширенішою в Україні. Це зумовлено її наступними перевагами:

-висока швидкість впровадження за рахунок невеликої кількості бюджетів та зв’язку між ними;

-як наслідок відносно невисока вартість впровадження;

-дана модель особливо підходить для зростаючої української економіки, коли управління ліквідністю більш актуально, ніж управління рентабельністю або вартістю;

-бюджетування грошових потоків не залежить від облікової політики підприємства.

Таким чином, по співвідношенню ціна/результат дану модель можна рекомендувати для використання в умовах існуючих на Україні, коли на перший план виходить ліквідність, а доходність не потребує оперативного контролю.

Результуючим бюджетом цієї моделі є Бюджет Руху Грошових Коштів (“БРГК”). Ціль його складання – управління платоспроможністю(ліквідністю підприємства). БРГК відображує рух грошових коштів(грошового потоку) за різновидами грошових коштів і напрямків їхнього руху.

Структура БРГК дозволяє планувати, враховувати і аналізувати грошові потоки у розрізах:

-спрямованості грошових потоків;

-структури виплат і надходжень за напрямками їхнього руху;

-обсягів виплат і надходжень(сукупних, за групами статей і за окремими статтями);

-проміжних та кінцевих результатів(різниця між надходженнями та виплатами);

-залишків грошових коштів.

Дана схема може бути представлена низкою бюджетів, які відповідають її основним елементам[17].

Бюджет надходжень від продажів складається з бюджету продажів.

Бюджет продажів – операційний бюджет, який містить інформацію про запланований обсяг продажів, ціну та очікуваний дохід від реалізації продукції. При складанні цього бюджету потрібно відповісти на наступні питання:

-який продукт випускати та продавати;

-у який обсягах він буде реалізовуватися;

-яку встановити ціну продукції;

-який процент продажів буде сплачений у поточному періоді, який у наступному, чи має сенс планувати безнадійну заборгованість.

На обсяг реалізації впливають наступні фактори:

-макроекономічні показники поточного та перспективного стану країни;

-довготривалі тенденції продажу для різноманітних товарів;

-цінова політика, якість продукції, сервіс;

-заходи для просування товару;

-конкуренція;

-сезонні коливання;

-обсяг продажів минулих періодів;

-виробничі потужності підприємства;

-відносна прибутковість продукції.

До бюджету продажів висуваються наступні вимоги:

-бюджет повинний відображувати місячний, квартальний або річний обсяг продажів у натуральних та вартісних показниках;

-бюджет складається з урахуванням попиту на продукцію, географії продажів, категорій покупців, сезонних факторів;

-бюджет включає в себе очікуваний грошовий потік від продажів, який у подальшому буде включений у дохідну частину бюджету руху грошових коштів;

-у процесі прогнозу грошових потоків від продажів необхідно враховувати коефіцієнти інкасації, які вказують, яка частина продукції сплачена у місяць відвантаження та наступного місяця, безнадійний борг.

При прогнозуванні продажів найбільш ефективним є використання комбінацій експертних і статистичних методів:

Функціональний метод.

Статистичні методи

Групове прийняття рішень[22].

Бюджет Прямих видатків містить у собі Бюджет комерційних видатків(на збут), Бюджет виробничих запасів, Бюджет прямих витрат на матеріали, Бюджет прямих витрат на оплату праці та Бюджет інших прямих видатків.

Бюджет виробничих запасів відображає планові рівні запасів сировини та матеріалів.Бюджет виробництва – це виробнича програма(для виробничих підприємств), котра дозволяє визначити заплановані номенклатуру і обсяг виробництва у майбутньому бюджетному періоді(у натуральних показниках). Бюджет виробництва спирається на бюджет продажів, враховує виробничі потужності, збільшення і зменшення запасів, а також розмір зовнішніх закупок.

Бюджет прямих витрат на матеріали – показує, скільки сировини і матеріалів кожного виду потрібно для виробництва и дозволяє розрахувати, скільки сировини і матеріалів має бути закуплено. Призначення цього бюджету – визначити витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших продуктів, необхідних для виробництва готової продукції. Бюджет прямих витрат на матеріали складається на основі бюджету виробництва з використанням норм витрат сировини на виробництво конкретного виду продукції; складається разом з бюджетом виробничих запасів[12].

Бюджет прямих витрат на оплату праці – це кількісний вираз планів відносно витрат компанії на оплату праці основного виробничого персоналу. Призначення даного бюджету – визначити прямі видатки на заробітну плату відповідно до бюджету виробництва. Слід відмітити, що складання цього бюджету перш за все необхідно виробничим підприємствам. При підготовці даного бюджету враховують наступне:

-він складається виходячи з бюджету виробництва, даних про продуктивність праці і ставці оплати основного виробничого персоналу;

-у ньому можна виділяти фіксовану і відрядну частину оплати праці;

-якщо на підприємстві накопилася заборгованість по оплаті праці або підприємство підозрює, що не може сплачувати заробітну платню у встановлені терміни, то додатково до бюджету прямих витрат на оплату праці складається графік погашення заборгованості з заробітної платні.

Бюджет інших прямих витрат – призначений для обліку змінних витрат, що не знайшли відображення у інших бюджетах. Призначення даного бюджету – визначити видатки, котрі прямо пропорційно змінюються при зміні обсягів виробництва.

Бюджет накладних видатків – це Бюджет загальновиробничих накладних видатків(відображає обсяг витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, за виключенням прямих витрат на матеріали, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат) та Бюджет управлінчих витрат(плановий документ, у якому визначені витрати на кошти, безпосередньо не пов’язані з виробництвом та збутом продукції).

Після складання бюджету продажів, прямих і накладних витрат, ми можемо отримати Бюджет виробничої собівартості.

Бюджет розрахунків за інвестиційною діяльністю – дозволяє згрупувати доходи і видатки, пов’язані з придбанням або створенням матеріальних та нематеріальних необоротних активів(обладнання, споруд тощо).

Бюджет розрахунків за фінансовою діяльністю – містить інформацію про доходи і видатки , спричинені фінансовою діяльністю(операціями з валютою, змінами у капіталі тощо).

Бюджет розрахунків за іншою діяльністю - дозволяє згрупувати доходи і видатки, пов’язані з іншою діяльністю підприємства.

Бюджет розрахунків податків – ефективний тільки у рамках існуючої системи бюджетування. Зв’язок бюджету податків з БПГК дозволить побудувати БПГК таким чином, щоб до часу сплати податків у підприємства було достатньо коштів та щоб гроші, що пройшли за податковими платежами, не виявилися занадто “дорогими”.

Таким чином, загальну схему(див. додаток А) можна трансформувати у більш конкретну(див. додаток Б)[5,12,19,21,22].


РОЗДІЛ 2. ОЦІНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АТ “ТЦРП” З

ЦІЛЛЮ ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ АСПЕКТІВ У ЙОГО

ДІЯЛЬНОСТІ


2.1 Коротка характеристика підприємства АТ “ТЦРП”


Промислове підприємство (назване у подальшому акціонерне товариство “Теплоенергетичний центр Роганського промвузла”, скорочено АТ “ТЦРП”) є організацією України і знаходиться в місті Харкові. Діє згідно законів України “Про господарські товариства”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про підприємництва в Україні”, “Про власність” та “Про підприємництво”. Підприємство було організоване у 1971 році та відносилося до Харківського молочного комбінату, в 1990 році воно стало орендним, а в 1998 році – АТ “ТЦРП”. В теперішній час його територія займає 1,1265 га, яка належить підприємству в користуванні.

АТ “ТЦРП” є юридичною особою з дня його державної перереєстрації в органах виконавчої влади і стає правонаступником прав та обов’язків арендного підприємства “Теплоененергетичний центр Роганського промвузла”. Товариство має право створювати на території України, а також за її межами дочірні підприємства, філії та представництва. Воно керується в своїй діяльності чинним законодавством країни, статутом, установчим договором, а також внутрішніми локальними нормативними актами.

Метою діяльності АТ “ТЦРП” являється здійснення господарської діяльності, укладення договору оренди та участь у приватизації державного та комунального майна. Основними видами діяльності товариства виступають:

виробництво теплової енергії для забезпечення теплопостачання промислових підприємств, а також об’єктів соціально-побутового призначення;

прискорення науково-технічного прогресу у теплоенергетичному виробництві;

розвиток виробничої бази товариства;

ремонт та налагодження устаткування для виробництва теплоенергії;

консультації по упровадженню нових технологій та організацій виробництва;

виробництво і реалізація електроенергії;

надання автотранспортних та побутових послуг, послуг по проведенню хімічних аналізів і інших лабораторних досліджень у лабораторії товариства;

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, одержаних доходів та іншого майна, набутого в результаті діяльності, що не суперечить законодавству; воно самостійно визначає перспективи розвитку, планує та здійснює діяльність, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи, послуги та необхідні забезпечення виробничого та соціального розвитку, підвищення доходів. Його матеріально-технічне забезпечення здійснюється через систему прямих угод або через біржу та інші організації. АТ “ТЦРП” реалізує свою продукцію та майно за цінами, що встановлюються самостійно або на договірній основі і тарифами згідно діючого законодавства[1-3].


2.2 Аналіз майна та джерел його формування


Підприємство має важку структуру активів. Серед розглянутих трьох років (див. табл. 2.1) 2004 рік був найменш вдалим. Завдяки кваліфікованій політиці управління активами показники роботи (коефіцієнт зносу, концентрація майна виробничого призначення, фондовіддача, фондомісткість) значно покращилися у 2005 році,рентабельність якого досягла – 6,2%, що підтверджує розумну і раціональну управлінчу політику. Аналіз коефіцієнтів показав(див. табл. 2.2), що у зв’язку з погіршенням стану у 2004 році підприємству АТ “ТЦРП” нелегко здолати склавшуся кризу.Великий фінансовий ризик, нестаток нормальних джерел фінансування.Через це всі показники знаходяться на низькому рівні. Проте, якщо продовжиться позитивна тенденція у діяльності, показники покращаться. У додатках Д-Ж показано структу майна та його джерел за роками. Більшу частку мана займають основні засоби(складова необоротних активів), а також чиста дебіторська заборгованість(складова оборотних активів). Серед джерел майна більшість припадає на інші довгострокові зобов’язання, чисту кредиторську забогованість.


Таблиця 2.1. Аналіз структури активів

Коефіцієнт, формула для розрахунку 2003 2004 2005 Висновки

поча-ток кінець кінець кінець
1 2 3 4 5 6

Коефіцієнт мобільності активів =

ОА/НА

0,48 0,797 0,71 0,58 Підприємство має важку структуру активів. У 2004 році обсяг необоротних активів збільшився, а у 2005 році – зменшився. У 2005 році ліквідовано частину старого обладнання(основних фондів) та придбано нове. Через цей факт ця зміна несе позитивну тенденцію

Частка основних засобів у активах =

Залишкова вартість основних засобів/

Вартість активів

0,63 0,53 0,56 0,62 Основні засоби складають від 53 до 63 % на протязі трьох років. Цей показник властивий для підприємств з важкою структурою активів
Коефіцієнт зносу = накоплений знос/ первісна вартість основних засобів 0,404 0,427 0,43 0,19 Частка засобів, списана на витрати минулих періодів на початку 2003 року – 40,4%, у кінці 2005 року – 19%. Коли знос у 2004 році збільшився – підприємство придбало у 2005 році основні засоби, що свідчить про гарну якість управління основними засобами
Коефіцієнт відновлення = Вартість надходжень/ Первісна вартість основних засобів на кінець періоду 0,109 0,101 0,094 На протязі трьох років основні засоби відновлювалися на 10,9%(2003 рік.),10,1%(2004 рік),9,4%(2005 рік). Враховуючи придбання основних засобів у 2005 році, ця тенденція позитивна
Коефіцієнт концентрації майна вироб-ничого призначення = ( Виробничі ос-новні засоби + Незавершене будів-ництво+Виробничі запаси + Незавер-шене виробництво) /Активи 0,68 0,59 0,57 0,65 На 1 грн. активів підприємство на початку 2003 року мало 68 коп. майна виробничого призначення, у 2004 році цей показник знизився до 57 коп. на кінець року, та у кінці 2005 року він виріс до 65 коп. Це свідчить про промисловий розвиток підприємства
Питома вага оборотних виробничих фондів у оборотних фондах підприємства = (Виробничі запаси + Незавершене виробництво + Витрати майбутніх періодів) / Оборотні активи 9,9% 10,3% 0,5% 5,4% Різке зниження питомої ваги оборотних виробничих фондів у оборотних фондах підприємства свідчить про те, що у 2004 році виробництво мало нераціональну структуру, не вистачало обо-ротних виробничих фондів. У 2005 році ситуація покращилася. Була зроблена необхідна реструктуризація основних фондів
Фондовіддача = чистий виторг / середньорічна вартість основних засобів 2,05 2,46 3,15 Основні фонди(ОФ) працюють інтенсивно. На 1 грн. середньо-річної вартості ОФ підприємства мало у 2003 році – 2,05 грн чистого виторгу, у 2004 – 2,46, а у 2005 – 3,15 грн. За 2 роки цей показник виріс у 1,54 рази. Збільшилася інтенсивність роботи
Фондомісткість = 1/ Фондовіддача 0,49 0,41 0,31 Для отримання 1 грн. чистого виторгу необхідно у 2003 році мати 49 коп. ОФ у 2004 – 41 коп.; у 2005 – 31 коп. Позитивна тенденція
Рентабельність за чистим прибутком = Чистий прибуток / Вартість основних засобів - - 6,2% Спостерігається позитивна зміна показника
Індекс постійного активу = Необоротні активи/Власний капітал 6,44 9,9 - 6,03 Спостерігається зменшення, тобто позитивна тенденція

Таблиця 2.2

Коефіцієнти, характеризуючі структуру пасиву, взаємозв’язок пасиву з активом

Коефіцієнт Розраху-нок 2003

2004

Кі-нець

2005

Кі-нець

Висновки


Початок Кі-нець


Коефіцієнти капіталізації
Автономії Власний капітал /Пасиви 0,105 0,06 -0,124 0,105 Аналіз даного показника у динаміці показує, що у 2004 році значно збільшилася залежність підприємства від запозиченого капіталу. У 2005 році ситуація покращилася, з’явилася позитивна тенденція. Необхідно намагатизя наблизити цей показник до 0,5
Фінансового ризику Запозичений капітал/Влас-ний капітал 9,5 16,7 -9,03 8,56 Фінансовий ризик великий. Необхідно знижати цей показник хоча б до 1 (0,5)
Коефіцієнти покриття
Покриття запасів нормальними джерелами фінансування

Нормальні джерела фінансуван-ня запасів(НДФЗ)/

Запаси

1,1 0,08 -22,47 -1 На початок 2003 р на 1 грн. запасів АТ «ТЦРП» мало 1,1 грн. НДФЗ, потім стан погіршився, у кін-ці 2004 нестаток 22,47 НДФЗ, у 2005 році – нестаток 1 грн. Остаточний стан – фінансова криза

2.3 Аналіз фінансової стійкості


Оцінюючи фінансову стійкість за абсолютними показниками за три роки можна зробити висновок про те, що фінансовий стан АТ “ТЦРП” погіршився у 2004 році (табл 2.3). Наприкінці 2004 року нестаток основних джерел формування запасів сягнув 1833,3 тис. грн. Після прийнятих заходів цей нестаток почав зменшуватися. У даному стані можна порадити застосування бюджетування як засіб покращення фінансового стану.

Таблиця 2.3. Ступінь фінансової стійкості АТ “ТЦРП”у 2003-2005 роках

Показник 2003 2004 2005

початок кінець кінець кінець
Власний капітал(ВК) 940,4 582,7 -1351,1 1625,6
Необоротні активи(НА) 5413,2 5768,3 6346,3 9807,5
Власні оборотні кошти =ВК-НА(ВОК) -4472,8 -5185,6 -7697,4 -8181,9
Довгострокові зобов’язання(ДЗ) 4451,2 4451,2 4451,2 5481,5
Власні та довгострокові джерела формування запасів -21,6 -483,1 -3246,2 -2700,4
Короткострокові кредити та позики 467,5 551,4 1491 2298
Загальний розмір основних джерел покриття запасів 445,9 68,3 -1755,2 -402,4
Запаси(З) 314,1 834 78,1 401
Надлишок або нестаток ВОК -4786,9 -5768,3 -7775,5 -8582,9
Надлишок або нестаток ВОК та ДЗ -335,7 -1317,1 -3324,3 -3101,4
Надлишок або нестаток основних джерел покриття З 131,8 -765,7 -1833,3 -803,4
Ступінь фінансового положення нестійке кризове кризове кризове

Якщо проаналізувати показники покриття та капіталізації(див. табл. 2.2) як відносні показники фінансової стійкості, можна зробити висновок про те, що у зв’язку з погіршенням стану у 2004 році підприємству важко здолати кризу, що склалася. Через це усі показники знаходяться на низькому рівні. Проте, якщо позитивна тенденція буде продовжуватися у діяльності, ці показники матимуть знано кращі значення.


2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності


За три роки роботи баланси підприємства АТ “ТЦРП”(див. табл. 2.4 – 2.9) всі відносяться до абсолютно неліквідних, через те, що не виконується жодне з балансових рівнянь. Велика нестача коштів по всім групам активів у 2003, 2004 та 2005 роках. Це недолік та одне з слабких місць АТ “ТЦРП”, обумовлене неграмотним управлінням руху фінансових потоків. На протязі розглянутих трьох років підприємство відчуває гострий брак абсолютно-лківідних активів. Оборотних коштів не вистачає для погашення поточних зобов’язань. Слід відмітити, що наприкінці 2005 року намітилася позитивна тенденція серед деяких коефіцієнтів ліквідності(див. табл. 2.8).

Підприємству АТ “ТЦРП” слід сформувати активи відповідно до зобов’язань, щоб коефіцієнти ліквідності були у межах припустимих інтервальних значень та баланс став ліквідним. Після проведеного аналізу виявилося, що АТ “ТЦРП” є неплатоспроможними (див. табл. 2.9) У 2003 та 2004 роках ступінь неплатоспроможності понадкритична(див. табл 2.7). У 2005 році – ступінь критичний; цього ж року з’явився прибуток у розмірі 490,4 тис. грн.

Підприємству необхідно терміново застосувати низку заходів, які б сприяли його виходу з кризи.


Таблиця 2.4 Аналіз ліквідності балансу 2003 року

Актив На початок На кінець Пасив На початок На кінець Платіжний нестаток “-” або надлишок “+”






На початок На кінець
А1 25,4 41,4 П1 488,4 562 -463 -520,6
А2 2382,3 3724,4 П2 2154,5 4770,8 -227,8 -1046,4
А3 213,6 832,6 П3 4451,2 4451,2 -4237,6 -3618,6
А4 5413,1 5768,3 П4 940,4 582,7 -4472,8 -5185,6

Таблиця 2.5. Аналіз ліквідності балансу 2004 року

Актив На початок На кінець Пасив На початок На кінець Платіжний нестаток “-” або надлишок “+”






На початок На кінець
А1 41,4 29,5 П1 562 875,1 -520,6 -845,6
А2 3724,4 4397,2 П2 4770,8 6873,7 -1046,4 -2476,5
А3 832,6 75,9 П3 4451,2 4451,2 -3618,6 -4375,3
А4 5768,3 6346,3 П4 582,7 -1351,1 -5185,6 -7697,4

Таблиця 2.5. Аналіз ліквідності балансу 2005 року

Актив На початок На кінець Пасив На початок На кінець Платіжний нестаток “-” або надлишок “+”






На початок На кінець
А1 29,5 125,2 П1 875,1 2251,1 -845,6 -2125,9
А2 4397,2 5201,9 П2 6873,7 6175,4 -2476,5 -973,5
А3 75,9 399 П3 4451,2 5481,5 -4375,3 -5082,5
А4 6346,3 9807,5 П4 -1351,1 1625,6 -7697,4 -8181,9

Таблиця 2.7. Визначення ступеню неплатоспроможності на 31 грудя 2003-2005 років

Показник 2003 2004 2005 Ступінь 2003 Ступінь 2004 Ступінь 2005
Поточна платоспроможність -5291,4 -7719,3 -8301,3 <0 <0 <0
Коефіцієнт забезпечення Власні оборотні кошти/Оборотні активи -1,13 -1,71 -1,42 <0,1 <0,1 <0,1
Коефіцієнт покриття Оборотні активи(ОА)/ Поточні пасиви 0,86 0,58 0,68 <1 <1 <1
Чистий прибуток
-257 -1933,7 490,4 <0 <0 >0
Ступінь платоспроможності



понадкри

тичний

понадкритичний

Критич-

ний


Таблиця 2.8. Коефіцієнти ліквідності

Коефіцієнт Опис коефіцієнту 2003
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: