Фінанси та фінансова система
10.Принцип публічності та прозорості – державний бюджет та бюджет АР Крим затверджуються відповідно ВР України, ВР АР Крим та ін. радами.
11.Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Доходи державного бюджету України.
Доходи державно бюджету включають:
1). Доходи ( за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, а також від сплати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та ін. визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
2). Гаранти і дарунки у вартісному обрахунку;
3). Між бюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
Видатки державного бюджету України.
1). Державне управління:
- законодавчу владу;
- виконавчу владу;
- Президента України.
2). Судову владу.
3). Міжнародну діяльність.
4). Фундаментальні та прикладні дослідження, сприяння НТП загальнодержавного значення, міжнародні наукові та інформаційні дослідження загальнодержавного значення.
5). Національну оборону.
6). Правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
7). Освіту:
- спецшколи, засновані на державній власності;
- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
- проф. тех. освіту;
- Вузи, засновані на державній власності.
8). Охорону здоров’я:
- багато профільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні функції;
- клініки науково-дослідних інститутів, спец лікарні, госпіталі для інвалідів ВВВ;
- санаторно - реабілітаційна допомога;
- санітарно-епідеміологічний нагляд.
9). Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей та ін.);
- державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям, заходи соціального захисту інвалідів та ін.);
- державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
- державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок і сім’ї;
- державні програми підтримки будівництва житла для окремих категорій громадян.
10). Культура і мистецтво:
- національні і державні бібліотеки, музеї, виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв’язки та ін.;
- національні театри, національні та державні музичні колективи та ансамблі та ін.;
- державна підтримка громадських організацій культури та мистецтва, що мають статус національних;
- державні програми розвитку кінематографії;
- державна архівна справа.
11). Державні програми підтримки телебачення та радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств.
12). Фізична культура і спорт:
- державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у загальнодержавних і міжнародних змаганнях;
- державні програми з інвалідного спорту.
13). Програми реставрації пам’яток архітектури державного значення.
14). Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки.
15). Державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики.
16). Державні інвестиційні проекти.
17). Державні програми з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, охорони НПС, ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійного лиха.
18). Створення та поповнення державних запасів та резервів.
19). Обслуговування державного боргу.
20). Проведення виборів та референдумів
21). Ін. програми, які мають виключно державне значення.
Бюджетні права в Україні.
Регулятором функціонування державного бюджету країни поряд з політичними, економічними та організаційними факторами є бюджетне право. Бюджетне право - це сукупність встановлених державою юридичних норм, які регулюють діяльність органів державної влади та управління з складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету. Загальні основи бюджетних прав визначаються конституцією країни. В Україні бюджетне право країни, Автономної Республіки Крим та місцевих рад народних депутатів встановлено Конституцією України.
В Україні крім Конституції бюджетні права регулюють Бюджетний Кодекс України, прийнятий у червні 2002 р. та Закон України “Про Державний бюджет України”, що приймається щорічно ін. закони, що регулюють бюджетні правовідносини. В законодавчих актах про бюджетні права викладені принципи побудови бюджетної системи, розмежування доходів та видатків між окремими бюджетами, визначено порядок бюджетного процесу.
Правове регулювання бюджетних відносин охоплює відносини, які виникають між різними гілками влади і управління при визначені бюджетів держави, формування доходів і видатків та розподілі і перерозподілі коштів між різними ланками бюджетної системи, а також відносин, що виникають при проведенні бюджетного процесу. Бюджетно - правовим регулюванням є усі форми законодавчого або нормативного впливу держави на органи управління всіх рівнів в галузі бюджету.
У бюджетному праві визначаються:
1). Порядок бюджетного устрою та утворення бюджетної системи України, а також принципи її побудови.
2). Доходи і видатки державного бюджету.
4). Надходження і витрати місцевих бюджетів.
5). Між бюджетні відносини, в т.ч. розмежування видатків між бюджетами, розрахунок видатків, що враховується при визначенні між бюджетних трансфертів.
6). Між бюджетні трансферти.
7). Порядок контролю за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення.
Закон України “Про Державний бюджет” на поточний рік регулює такі питання:
1). Обсяг доходів державного бюджету в млрд. грн.
2). Обсяг видатків державного бюджету в млрд.грн.
3). Обсяг бюджетного дефіциту та джерела його покриття в млрд. грн.
4). Структуру надходжень до державного бюджету в млрд. грн.
5). Розподіл видатків державного бюджету за розпорядниками та бюджетним призначенням в млрд.. грн..
6). Розмір між бюджетних трансфертів в млрд. грн. та ін.
Бюджетним кодексом України регулюються правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Бюджетний процес в Україні.
В бюджетному процесі виділяють етапи: складання проекту бюджету; розгляд бюджету; затвердження бюджету; виконання бюджету; складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Стадії бюджетного процесу в Україні
| Етапи бюджетного процесу | Дії відповідальних органів | Термін виконання |
| 1.Складання проекту бюджету |
1.Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. 2.Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-економічні засади бюджетного планування, які використовують для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України. 3.Міністр фінансів України на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. 4.Кабмін подає до Верховної Ради України проект основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. |
Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань у ВР |
| 2.Розгляд Державного бюджету України |
1.Після подання Кабміном проекту закону до ВР Міністр фінансів представляє його на пленарному засіданні. Голова Комітету ВР з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного Кодексу, основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям ВР. 2.За результатами обговорення проекту Закону про Державний бюджет ВР може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення. |
Через 5 днів після подання до ВР |
|
3.Затвердження бюджету 4.Виконання ДБ України 5.Складання, розгляд і затвердження звіту про виконання ДБ України |
1.Після прийняття до розгляду представленого проекту закону він обговорюється народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях та групах ВР. Комітети формують свої пропозиції до проекту закону і передають до Комітету ВР. 2.Висновки до проекту закону розповсюджуються серед народних депутатів України і розглядаються на 1-му пленарному засіданні, ВР приймає проект цього закону. 3.Після прийняття проекту закону про Державний бюджет у 1-му читанні, КМ України готує і подає проект цього закону доопрацьований, відповідно до висновків ВР. 4.Друге читання проекту закону передбачає в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту) доходів і видатків ДБУ. 5.На третьому читанні відбувається розгляд доопрацьованого проекту закону про ДБУ в повному обсязі та з питань статей, які не були прийняті у другому читанні. 6.Прийняття закону про ДБ України 1.Кабінет Міністрів України забезпечує виконання ДБ України. Мінфін здійснює загальну організацію та управління виконання ДБ України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. 2.В Україні здійснюється казначейська форма обслуговування ДБ України. 3.Державний бюджет виконується за розписом, який затверджується Мінфіном відповідно до бюджетних призначень. 4.Мінфін здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочки до сплати податків та зборів. 5.Державне казначейство веде бухгалтерський облік надходжень до ДБ України та контролює відповідність кошторисів розпису ДБ України та виконує ін. функції. 1.Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов’язань держави визначаються Державним казначейством за погодженням Мінфіну. 2.Бух.облік операцій по виконанню ДБ України здійснюються органами Державного казначейства згідно встановлених правил. 3.Усі надходження та видатки до ДБ заносяться на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законом процедури. 4.Державне казначейство здійснює закриття всіх рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді. 5.Зведення, складання та надання звітності про виконання ДБ України здійснюється Державним казначейством України. |
Не пізніше 1 жовтня Не пізніше 20 жовтня Не пізніше 3 листопада Не пізніше 20 листопада Не пізніше 25 листопада Не пізніше 1 грудня У місячний термін після набрання чинності закону про ДБ України Не пізніше 31 грудня |
Тема 6. Фінанси місцевих органів влади в Україні
Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.
Місцеві бюджети України.
Доходи місцевих бюджетів.
Видатки місцевих бюджетів.
Фінансові проблеми місцевих бюджетів.
Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.
Місцеві органи влади та їх фінанси мають певний вплив на економіку і соціальну сферу держави. У фінансові системи мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через ці системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Тому фінанси місцевих органів влади є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку держави. При цьому держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально-економічного регулювання.
Фінанси місцевих органів влади є фіскальним інструментом. Це дозволяє забезпечувати ці органи ресурсами для розв’язання завдань, що на них покладаються. Фінанси місцевих органів влади є також інструментом забезпечення суспільних послуг та забезпечення економічного росту.
Фінанси місцевих органів влади охоплюють:
Місцеві бюджети – містять в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.
Позабюджетні кошти місцевих органів влади – являють собою позабюджетні фонди місцевих органів влади, валютні та резервні фонди. Утворення і визначення статусу позабюджетних фондів є виключно компетенцією рад будь-якого рівня. Місцеві держадміністрації забезпечують надходження коштів до цих фондів та їх раціональне використання з наступним інформуванням відповідної ради народних депутатів.
Комунальний кредит – це тимчасово вільні у суспільному виробництві кошти, які позичають місцеві органи влади у фізичних та юридичних осіб. В Україні використовують 2 форми комунального кредиту:
комунальні облігаційні позики;
комерційний банківський комунальний кредит.
Емітентом облігацій комунальної позики являються економічні комітети, створені при міськвиконкомах, а гарантом – фінансові управління цих виконавчих комітетів. Отримані від позик кошти місцеві органи влади спрямовують на житлове будівництво, будівництво метрополітенів та ін. потреби місцевих органів влади.
Банківські комунальні кредити місцеві органи влади можуть отримати в установах банків, проте відсотки, за якими такі кредити надаються, на сьогодні є надто високими.
Фінанси комунальних підприємств.
Основну частину фінансів місцевих органів влади являють фінансові ресурси підприємств, які є власністю цих органів. В Україні органи місцевого самоврядування отримали право мати свою власність, така форма власності отримала назву комунальної. Суб’єктами права комунальної власності в Україні були визнані усі місцеві ради відповідних адміністративно-територіальних одиниць, утворилося кілька видів комунальної власності: комунальна власність областей, міст, районів, районів у містах, сіл і селищ.
Майно, ресурси, земля та кошти комунальних форм власносності стали власністю територіальної громади. Комунальне майно не відноситься до державного майна і є самостійною формою власності.
Комунальний сектор в Україні охоплює промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство та ін. галузі.
Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної власності має свої особливості. Їх прибуток розподіляється у порядку, визначеному місцевими Радами, згідно зі статутом підприємств. Прибуток підприємств комунальної власності підлягає оподаткуванню і згідно законодавства 100% податку на прибуток комунальних підприємств, зараховуються до бюджету місцевих Рад того рівня, якому належать ці підприємства.
Місцеві Ради можуть надавати пільги або звільняти від оподаткування підприємства комунальної форми власності. Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові баланси, їх рахунки не об’єднуються з бюджетними рахунками органів місцевого самоврядування.
Місцеві бюджети України.
Головним інститутом в системі фінансів місцевих органів влади є місцевий бюджет. Структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-територіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.
Згідно з існуючим територіальним устроєм до місцевих бюджетів належать республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районі, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 12 тисяч. Найчисельніша група - це сільські, селищні та міські бюджети.
3.Доходи місцевих бюджетів.
Серед доходів місцевих бюджетів виділяють власні, закріплені та регульовані..
До власних відносять доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади та згідно з його рішеннями. Власними є місцеві податки, збори та платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та інші.
Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи зараховуються до місцевих бюджетів згідно законодавчих актів, які регулюють бюджетну систему країни та бюджетний процес.
Регульовані доходи - це доходи, які розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Окремі доходи можуть бути закріплені і регульовані. Уточнення переліку закріплених та регульованих доходів місцевих бюджетів в Україні здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.
Склад доходів АР Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:
1).Для забезпечення реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи АР Крим та обласних бюджетів, які формуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
25% прибуткового податку з громадян, що справляються на відповідній території;
25% плати за землю, що справляється на відповідній території;
плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями.
2).Для забезпечення реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які формуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного призначення та їх об’єднань;
15% плати за землю, що сплачується на території сіл. Селищ, міст районного призначення та їх об’єднань;
плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється державними адміністраціями;
надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів:
1).місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2).100% плати за землю – для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю – для бюджетів міст АР Крим та міст обласного значення; 60% плати за землю для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
3).податок з власників транспортних засобів;
4).надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5).податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6).плата за забруднення НПС;
7).кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власносності;
8).фіксований с/г податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
9).плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
10).надходження від грошово-речових лотерей;
11).податок на прибуток підприємств комунальної власносності;
12).інші надходження, передбачені законом.
4. Видатки місцевих бюджетів.
| Видатки місцевих бюджетів | Видатки, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів до відповідних бюджетів | Видатки місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів |
| 1. районних бюджетів та бюджетів міст АР Крим і міст обласного зна-чення |
1)державне управління (органи місцевого самоврядування міст республіканського, обласного значення та районного значення); 2)освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту; заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації; 3)охорону здоров’я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні, пологові будинки та ін.); програми медико-санітарної освіти; 4)соціальний захист та соціальне-забезпечення: державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх, територіальні відділення соціальної допомоги); державні програми соціально захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми та ін.; 5)державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми ( театри, бібліотеки, музеї та ін.); 6)державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких навчальних шкіл всіх типів, заходи з фізичної культури і спорту та ін. |
1)місцеву пожежну охорону; 2)позашкільну освіту; 3)соціальний захист та соціальне забезпечення: - програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; - місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення; 4)місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів; 5)культурно-мистецькі програми місцевого значення; 6)програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення; 7)місцеві програми розвитку фізичної культури і спорту; 8)типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення; 9)транспорт, дорожнє господарства: регулювання цін на послуги метрополітену за рішенням органів місцевого самоврядування; будівництво, реконструк-цію, ремонт та утримання доріг місцевого значення та ін. 10)управління комунальним майном; 11)ін. програми, затверджені відповідною радою згідно законодавства. |
| 2 бюджету АР Крим та обласних бюджетів |
1)державне управління (представницьку і виконавчу владу АР Крим, обласні ради); 2)загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спец загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, школи інтернати; заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності АР Крим і виконують державне замовлення; вищу освіту; післядипломну освіту та ін. освітні програми. 3)охорону здоров’я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського та обласного значення) та ін. 4)соціальний захист та соціальне забезпечення; 5)культуру і мистецтво: державно-культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї, виставки); державні театрально-видовищні програми та ін. 6)фізичну культуру та спорт. |
|
| 3 бюджетів сіл, селищ, міст районного значення |
1)органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; 2)освіту (дошкільну освіту і загальну середню освіту); 3)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерські пункти); 4)сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки. |
5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів.
Найбільш масштабною фінансовою проблемою місцевої влади в Україні є так звана проблема “бідних” і “багатих” територій. ЇЇ суть полягає у тому, що адміністративно-територіальні утворення, на які поділена кожна держава, мають різну податкову базу і фінансовий потенціал. Це наслідок нерівномірності територіально-ресурсного потенціалу та продуктивних сил.
Території, які мають більш потужну податкову базу, обстоюють права на переваги у самостійному формуванні доходної частини своїх бюджетів. Навпаки, “бідні” території апелюють до центральної влади з вимогою – збільшити фінансову допомогу. Так виникають протиріччя між “бідними” і “багатими” територіями при розподілі і перерозподілі національного доходу. Арбітром у цій суперечці виступає центральна влада, яка змушена проводити політику бюджетного вирівнювання. Цей напрямок фінансової політики держави має надзвичайно важливе значення для збереження територіальної цілісності країни, єдності її бюджетної та податкової системи.
Окрім, проблеми “багатих” та “бідних” територій місцеві органи влади мають проблеми, такі як:
хронічна нестача фінансових ресурсів;
прихований дефіцит місцевих бюджетів;
нестабільність доходних джерел.
Тема 7.Фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню.
Фінансовий аспект соціальних гарантій.
Cоціальне забезпечення населення України.
Фінансування системи соціальних гарантій населенню.
Фінансовий аспект соціальних гарантій.
Кожному громадянину в будь-якій країні потрібні соціально-економічні гарантії, які закріплюються в законодавчих актах.
В Україні соціально-економічні гарантії охоплюють три напрями:
а) держава гарантує кожному громадянину, який зайнятий трудовою діяльністю, нормальний рівень благополуччя через мінімальний рівень заробітної плати, посильні податки та невтручання в підприємницьку діяльність, що відбувається в межах чинного законодавства;
б) задоволення пріоритетних потреб суспільства, самостійне задоволення яких держава не може довірити кожному громадянину окремо. До таких потреб відносять отримання загальної освіти, виховання дітей і підлітків, проведення культурно-просвітницької роботи, підготовка кадрів, організація охорони здоров’я і розвиток фізичної культури тощо. Держава гарантує задоволення перелічених потреб за рахунок бюджету, в мінімально достатніх розмірах та у формі безплатних послуг;
в) вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути навантаження утриманців на працездатних, стан здоров’я, вік, втрата роботи, кризові явища в економіці. Формами задоволення відповідних потреб є пенсії, матеріальна допомога, стипендії, грошові виплати та їх індексація, пільга з податків, платежів і послуг тощо.
Механізм соціальних гарантій полягає в тому, що вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, держава повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення. За рахунок вилученої у громадян частини національного доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не спроможні самі забезпечити всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).
2. Соціальне забезпечення населення України.
Національна система соціального забезпечення населення охоплює:
- реалізацію прав громадян на працю і на допомогу з безробіття;
- оплата праці та мінімального розміру заробітної плати;
- підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги;
- надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям, які виховують дітей;
- матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.
Однією з форм соціального забезпечення населення є соціальне страхування, а саме:
- на випадок безробіття;
- медичне;
- від нещасних випадків на виробництві;
- пенсійне.
Соціальне страхування ґрунтується на принципах:
- обов’язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;
- забезпечення особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов’язковому і добровільному страхуванні;
- обов’язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їхню диференціацію в окремих видах соціального страхування;
- особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальним страхуванням;
- державні гарантії щодо виплат за соціальним страхуванням.
Здійснення заходів з соціального забезпечення фінансується з державного бюджету та позабюджетних фондів.
3. Система соціальних гарантій населенню.
Систему соціальних гарантій населенню складають:
- пенсійне забезпечення;
- державна допомога сім’ям з дітьми;
- цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами;
- індексація грошових доходів населенню;
- державне регулювання цін;
- пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави;
- соціальні гарантії ветеранам війни;
- соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку;
- допомога на поховання;
Пенсійне забезпечення охоплює виплату пенсій за віком, соціальних пенсій, пенсій інвалідів війни, учасників війни, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Пенсії виплачуються з Пенсійного фонду України.
Державна допомога сім’ям з дітьми призначається:
- по вагітності та пологах;
- одноразова допомога при народженні дитини;
- по догляду за дитиною;
- грошові виплати матерям ( батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;
- по догляду за дитиною-інвалідом;
- по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною;
- на дітей віком до 16 років;
- на дітей одиноким матерям;
- на дітей військовослужбовців строкової служби;
- на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;
- допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.
Фінансування державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється з Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, коштів державного і місцевих бюджетів та інших коштів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами надається у вигляді цільових виплат окремо на прожиття; оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, придбання і доставку палива. Фінансування виплат на прожиття здійснюються з Пенсійного фонду України, решту виплат - з місцевих бюджетів.
Індексація - це встановлений законодавством України механізм підвищення доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержувані в гривнях на території України, якщо вони не мають разового характеру (державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці). Фінансування індексації здійснюється з різних джерел:
- з доходу підприємств, об’єднань і організацій, що перебувають на господарському рахунку;
- з коштів відповідних бюджетів для організацій та установ, що фінансуються з бюджету;
- з Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів для індексації пенсій та соціальної допомоги.
Державне регулювання цін передбачає дотування окремих товарів і послуг для підтримання їх у зв’язку з зростанням витрат на їхнє виробництво. Дотації призначаються в тому випадку, коли собівартість виготовлення товару або надання послуги вища, ніж фіксована ціна реалізації. Вона має покривати збитки і забезпечувати певний рівень рентабельності виробникам. По окремих товарах і послугах дотація покриває лише збитки. Розмір дотації розраховують на одиницю продукції або як різницю між ціною і собівартістю продукції та послуг. В кожний конкретний період перелік товарів і послуг, що підлягають дотації змінюється. Фінансування дотації провадиться з загальнодержавного і місцевих бюджетів.
Пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави охоплюють:
- надбавки до пенсій у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком;
- звільнення від сплати всіх податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету;
- першочергове безплатне особисте і безплатне членів сім’ї обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах усіх типів та видів;
- першочергове безплатне забезпечення ліками, що придбані за рецептами лікаря, доставка за його висновком ліків додому;
- безплатне виготовлення і ремонт зубних протезів;
- першочергове одержання безплатної путівки у санаторій, профілакторій чи будинок відпочинку один раз на рік, а членами їх сімей - 25% вартості. Усі види медичного обслуговування у санаторіях, профілакторіях і будинках відпочинку, а також харчування надаються безплатно. Особам, що одержали путівки для санаторно-курортного лікування, надається право безплатного проїзду до місця лікування і назад;
- звільнення від квартирної плати, оплати комунальних послуг водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче постачання, центральне опалення), від плати за користування домашнім телефоном позавідомчою охороною сигналізацією житла незалежно від виду житлового фонду та інші пільги і допомога.
Витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій з надання пільги і допомоги Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави покриваються місцевими фінансовими органами перерахуванням коштів на рахунки відповідних органів, підприємств, установ і організацій за рахунок коштів державного бюджету України.
Соціальні гарантії ветеранам війни передбачають пільги щодо оплати житла і комунальних послуг, абонентної плати за користування телефоном, безплатний проїзд усіма видами транспорту (за винятком таксі). Пільги і виплати ветерани війни одержують за рахунок державного бюджету.
Соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку охоплюють:
- першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних матеріалів);
- переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також компенсацію вартості самостійного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністерства України;
- щорічне медичне обстеження і диспансеризацію з залученням відповідних спеціалістів;
- першочергове обслуговання в лікувально-профілактичних закладах, аптеках, першочергова госпіталізація тощо.
Самотнім громадянам похилого віку, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду, призначається щомісячна допомога в розмірі та порядку, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення», або надається соціальне побутове обслуговування вдома державними установами. Фінансування заходів щодо забезпечення соціальних гарантій ветеранам праці та громадянам похилого віку здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Допомога на поховання надається всім громадянам. Допомога виплачується сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання. Допомога надається з фонду державного соціального страхування, Пенсійного фонду, Державного фонду сприяння зайнятості населення.
Тема 8.Фонди фінансових ресурсів загальнодержавного і місцевого значення.
Державний Пенсійний фонд.
Державний фонд сприяння зайнятості населення.
Державний інноваційний фонд.
Державний фонд соціального страхування.
Фонд сприяння конверсії.
Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.
Державний Пенсійний фонд.
Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України.
Функції Пенсійного фонду:
- збір і акумуляція обов’язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплат допомоги;
- виплата пенсій відповідно до Законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
- виплата пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ;
- виплата допомоги на дітей;
- здійснення інших витрати, які згідно з чинним законодавством, фінансуються за рахунок Пенсійного фонду;
- фінансування державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів;
- організація міжнародного співробітництва у галузі пенсійного забезпечення;
- розробка проекту кошторису (бюджету), складання звіту про його виконання;
- подання до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо тарифів внесків у державне соціальне страхування із врахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші страхування (разом з фондом соціального страхування та Міністерством праці).
Пенсійний фонд має мережу територіальних відділень, включаючи міста й райони, які у своїй діяльності взаємодіють з органами влади і управління, підприємствами та установами.
Кошти Пенсійного фонду формуються за рахунок:
- обов’язкових страхових внесків:
- коштів державного і місцевих бюджетів;
- добровільних внесків підприємств, установ та організацій і громадян;
- обов’язкових страхових внесків та інших надходжень.
Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на:
- фінансування виплати державної пенсії, соціальних виплат, які згідно з чинним законодавством, здійснюються за рахунок його коштів, в тому числі громадянам, що виїхали на постійне проживання за кордон;
- реалізацію державних, регіональних та міських, районних програм соціального захисту населення;
- створення банку даних про платників обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та розвиток матеріально-технічного бази органів фонду.
Особливістю витрачання коштів пенсійного фонду є те, що кошти зберігаються в установах банків на розрахункових рахунках і вилученню не підлягають, а органи управління фонду утримаються за рахунок державного бюджету.
2.Державний фонд сприяння зайнятості населення.
Кошти Державного фонду сприяння зайнятості населення входять до складу Державного бюджету і витрачаються на фінансування заходів передбачених державними та територіальними програмами зайнятості.
За рахунок коштів фонду фінансуються:
а) на державному рівні:
- розвиток центрів підготовки і навчання вивільнюваних працівників та незайнятого населення, його професійної спрямованості, утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, створення гуртожитків тимчасового житла для