Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Реформування податкового законодавства України до європейських стандартів: організаційно-правові засади

Реформування податкового законодавства України до європейських стандартів: організаційно-правові засади

переслані) товари в обсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені законодавством України;

Б). Вимоги до осіб щодо їх реєстрації як платників податку

1. Будь-які особи, зазначені у ст. 4002 цього Кодексу, у яких загальна вартість оподатковуваних операцій з поставки товарів, робіт, послуг протягом будь - якого періоду за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тисяч гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані зареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (податковою адресою) з додержанням вимог, передбачених ст. 4005 цього Кодексу.

2. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з частиною першою цієї ст., укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену частиною першою цієї ст. протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов’язана надіслати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були би збільшені податкові зобов’язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього розділу, якби така особа була зареєстрована як платник податку. Особа, що не здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією.

3. Фізичні особи, які не мають статусу суб’єкту господарювання, що ввозять (пересилають) товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством України, сплачують податок без їх реєстрації як платників податку.

4. Суб’єкти господарювання, що не є зареєстрованими як платники цього податку, а також ті, що є суб’єктами спрощених (спеціальних) систем оподаткування, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку.

В). Добровільна реєстрація платників податку

1. Якщо особа здійснює оподатковувані операції та не підпадає під визначення частини першої ст. 4005 як платник податку, у зв’язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими визначеної зазначеною вище частиною суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за його заявою.

Г) Визначення об'єкта оподаткування

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) поставки товарів (робіт, послуг), місце продажу, виконання, надання яких знаходиться на митній території України;

б) імпорту товарів (робіт, послуг) на митну територію України.

Д). Операції, що не є об'єктом оподаткування

1. Не є об'єктом оподаткування операції з:

а) виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам з будь - яких джерел у порядку, встановленому законодавством України;

б) розподілу (об'єднання) валових активів суб'єктів господарювання за розподільчим (об'єднаним) балансом в результаті проведення реорганізації юридичних осіб, що здійснюється без проведення розрахунків;

в) ввезення (пересилання) товарів з-за меж митної території України на територію магазинів безмитної торгівлі та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законодавством;

г) ввезення резидентами на митну територію України на умовах договору бербоут - чартеру суден закордонного плавання;

д) випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України;

е) виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород;

є) прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та на іншому гральному устаткуванні;

ж) продажу негашених поштових марок України за їх номіналом, конвертів і листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок та конвертів для філателістичних потреб.

З). Розміри ставок податку

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів;

б) нульова ставка.

И). Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою

1. Операції, визначені ст. 4007 цього Кодексу, крім операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, вказаною в п. "а" ст. 4022 цього Кодексу, яка є основною.

2. Податок становить 17 процентів бази оподаткування та додається до ціни товарів, робіт, послуг за винятком випадків, коли податок утримується одержувачем послуг із суми компенсації, що підлягає сплаті нерезиденту у відповідності до ст. 4020 цього Кодексу.

3. Під час здійснення бартерних операцій на території України податок справляється за повною ставкою, в тому числі під час обміну товарами, роботами, послугами, операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Як свідчить аналіз різних підходів, наявних у світовій практиці, не існує єдиного підходу щодо визначального напряму реалізації акцизної політики, яка повною мірою враховувала б баланс інтересів фіску та соціального регулювання. Кожна країна по-своєму встановлює такий баланс, виходячи з реалій часу, впливу тих чи інших політичних течій, трансформації суспільної свідомості та системи цінностей.

Загальне коло питань щодо акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі мають вирішеними в Україні:

впорядкування переліку підакцизних товарів;

визначення розмірів ставок акцизного збору;

рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групи підакцизних товарів;

порядок зміни підакцизних ставок та одиниця виміру;

скорочення пільг.

Відносно норм існуючих Декрету „Про акцизний збір”27 та законів України про окремі акцизні збори та ставки акцизного збору28 станом на травень 2006 р. в проекті Податкового Кодексу підтверджуються основні змінені законодавчі норми чи пропонуються наступні принципові відмінності та новації в акцизному оподаткуванні:

а) Акцизний податок у проекті Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включається до їх ціни.

б) Замість терміна “акцизний збір” у проекті Кодексу вводиться новий термін - “акцизний податок”.

в) У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема, передбачається визначити п`ять груп підакцизних товарів, а саме:

спирт етиловий, алкогольні напої;

тютюнові вироби;

пиво;

бензин, дизельне пальне;

транспортні засоби.

г) положеннями проекту Податкового кодексу передбачається встановлення трьох видів ставок акцизного податку:

адвалорних (у відсотках до вартості підакцизної продукції);

у твердих сумах з одиниці ваги, об`єму , кількості або іншого натурального показника;

комбінованих ( у відсотках до обороту або митної вартості, але не менше встановленої твердої суми, визначеної за одиницю виміру підакцизного товару).

Проектом також передбачається запровадження спрощенного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподатковуваного обороту.

З метою підтримки вітчизняних виробників та запобігання відволікання обігових коштів проектом Податкового кодексу передбачається, що продаж (передача) підакцизних товарів на митній території України, які використовуваються як сировина для виробництва підакцизних товарів, не буде вважатись об`єктом оподаткування.

А). Поняття акцизного податку

Акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів, визначених цим Кодексом як підакцизні.

Б). Платники акцизного податку

1. Платниками акцизного податку є:

а) особа, яка виробляє підакцизні товари на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, а також замовник, за дорученням якої виготовляється продукція на давальницьких умовах;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти господарювання у тому числі їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) особа, яка реалізує конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що перейшли у власність держави якщо ці товари підлягають реалізації (продажу) у встановленому законодавством порядку.

В). Реєстрація осіб як платників акцизного податку

Особи, визначені ст. 5003, зобов’язані до початку виробництва або імпорту підакцизного товару зареєструватися як платники акцизного податку в органах державної податкової служби за своїм місцем знаходження (податковою адресою) у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби України.

Г). Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім прибутків з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

в) вартість та обсяги товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Д). Підакцизні товари, які не є об’єктом оподаткування

1. Акцизним податком не оподатковуються:

а) підакцизні товари, експортовані за межі митної території України за умови документального підтвердження фактичного вивезення підакцизних товарів з митної території України.

б) легкові автомобілі спеціального призначення для інвалідів, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

в) підакцизні товари (крім нафтопродуктів), які вироблені на митній території України, так і імпортовані на митну територію України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів.

г) конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що перейшли у власність держави, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) у встановленому законодавством порядку;

е) підакцизні товари, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно з законодавством України не справляється податок на додану вартість.

є) підакцизні товари, ввезені фізичними особами на митну територію України в обсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені законом;

ж) підакцизні товари, набуті інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, що вивозяться з митної території України;

з) алкогольні напої та тютюнові вироби, які призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі, при відвантаженні їх безпосередньо українськими виробниками цієї продукції.

В оновленій редакції розділу V “Акцизний податок” проекту Податкового кодексу України29 втілені основні положення діючого законодавства з наближенням його норм до європейських стандартів, зокрема, в частині ставок акцизного збору. При цьому, у проекті пропонується установити оптимальні ставки акцизного податку у таких розмірах, які дозволять забезпечити реальне надходження податку до державного бюджету.

Також у проекті Податкового кодексу передбачені одноразова сплата акцизного податку при виробництві вітчизняних та ввезенні імпортних підакцизних товарів, реєстрація платників акцизного податку в органах державної податкової служби та запровадження єдиного товаросупроводжувального документа на підакцизні товари.

Крім того, положення проекту Кодексу визначають повний перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, порядок обчислення і сплати його при реалізації підакцизної продукції, платників акцизного податку. Визначено групи підакцизних товарів: спирт етиловий, алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво, нафтопродукти (зокрема, бензини, дизельне пальне тощо), транспортні засоби.

У проекті Кодексу пропонується встановити ставки акцизного податку чотирьох видів: адвалорні (у відсотках до вартості підакцизної продукції), специфічні (у твердих сумах з одиниці ваги, об'єму, кількості або іншого натурального показника), змішані (одночасно у процентах до прибутку з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) та комбіновані (у процентах до обороту з реалізації, але не менше встановленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції). Ставки акцизного податку встановлено у національній валюті, крім ставок в євро на нафтопродукти та автомобілі, що пов’язано із значними обсягами їх імпорту.

Оподатковуваний оборот пропонується визначати в тому ж порядку, що і для оподаткування податком на додану вартість, датою виникнення податкового зобов'язання вважати подію, що відбулась раніше: оплата товарів, чи їх відвантаження.

З метою забезпечення експортного потенціалу країни положеннями Кодексу зберігається діючий у чинному законодавстві порядок звільнення від сплати акцизного податку вартості експортованих за межі митної території підакцизних товарів, виготовлених в Україні.

У проекті Податкового кодексу визначаються особливості сплати акцизного податку з вироблених, реалізованих та імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Положеннями проекту Кодексу передбачені однакові умови оподаткування акцизним податком для платників податків незалежно від їх галузевої належності, обмежено застосування пільгового оподаткування окремих товарів, оскільки податкові стимули повинні носити виключно соціальний характер, не порушуючи принципу рівності в конкурентному середовищі.

У розділі V “Акцизний податок” проекту Кодексу України з урахуванням особливостей розвитку економіки України враховані положення європейського законодавства щодо:

застосування системи контролю за підакцизними товарами в режимі акцизних складів як місць виробництва, обробки, збереження, отримання та відправки підакцизних товарів, зокрема, на спиртових заводах, лікеро-горілчаних підприємствах, а також на підприємствах непідакцизної продукції, де використовується спирт;

підвищення ставок на нафтопродукти, зокрема, на бензини моторні сумішеві до 60 євро, дизельне пальне до 50 євро, на спирт етиловий до 18 грн. за 1л 100% спирту, передбачено запровадження нових видів марок акцизного збору та удосконалення порядку маркування алкогольних напоїв, режиму призупинення оподаткування спирту етилового, у разі його використання на виноматеріали та технічну продукцію, не призначену для споживання;

підвищення ставок на тютюнові вироби, оскільки в ціні тютюнових виробів акцизний податок складає не більше 25 відсотків (в країнах ЄС розмір акцизного податку складає понад 60 відсотків) та запровадження обмеження мінімального рівня акцизного податку у відсотках до суми акцизного податку на сигарети найпопулярнішого цінового сегменту.

Стосовно виконання абзацу третього п. 3 розділу І плану заходів щодо доопрацювання проекту Податкового кодексу України30 в частині правового регулювання податку на додану вартість та уніфікації норм стосовно його адміністрування у різних секторах економіки , слід зазначити, що на сьогодні більшість положень розділу ІV “Податок на додану вартість” проекту Кодексу адаптовані до законодавства Європейського Союзу.

А саме, у проекті Кодексу запроваджено такі положення, що відповідають Шостій Директиві 31:

визначення понять “поставка товарів”, “поставка послуг”, “місце поставки робіт” та “місце поставки послуг”;

перелік платників податку на додану вартість;

визначення об’єктів оподаткування податком на додану вартість;

перелік операцій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість на території країни та при ввезенні товарів на митну територію України;

зниження ставки оподаткування податком на додану вартість до 17 відсотків;

визначення понять ;

визначення бази оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України;

спеціальний порядок оподаткування туристичних послуг,

спеціальний режим оподаткування (режим фіксованого збору) у сфері сільського господарства;

перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (частково відповідає положенням Шостої Директиви);

порядок надання податкової декларації та терміни розрахунків з бюджетом.

Поряд з цим, слід зазначити, що діюче до недавнього часу пільгове оподаткування окремих галузей економіки або товарів суперечило нормам і принципам ЄС та СОТ, згідно з якими заходи щодо захисту і розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку не повинні здійснюватися шляхом запровадження пільгових режимів оподаткування.


3.2 Концепція податкової реформи в Україні


Метою реформування податкової системи України є досягнення якісно нового її стану, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, державних пенсійного та загальнообов’язкових фондів соціального страхування.

Результатом реформування має бути створення податкової системи, норми, умови функціонування, організація відносин якої будуть не гіршими, ніж у країнах Європейського Союзу, а рівень податкових зобов’язань економічних агентів – нижчими ніж у європейських країнах – сусідах України і схожих на неї за продуктивністю та структурою економіки.

Нова податкова модель повинна відповідати трьом визначальним критеріям: по-перше, реалізовувати пріоритети соціального розвитку суспільства; по-друге, забезпечувати інвестиційні можливості економічного розвитку; по-третє, створювати сприятливі умови для становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні32.

Ознакою нової податкової моделі буде відновлення дії елементів соціальної справедливості у розподілі податкового навантаження. По-перше, ставки податків з індивідуальних доходів громадян необхідно диференціювати, знижуючи їх значення для малозаможних громадян. По-друге, треба оподатковувати усі види індивідуальних доходів (окрім пенсій, соціальних допомог і т.ін.), в той час як зараз багато їх видів не враховується в оподаткуванні. По-третє, підвищене податкове навантаження поширюватиметься на доходи від виграшів, спадщини, подарунків і т.ін.

Важливими ознаками нової моделі буде введення оподаткування основних суспільних ресурсів: енергії, природних об’єктів і корисних копалин, забруднення довкілля, землі та інших об’єктів нерухомості.

Нову модель податкових відносин має відзначати також уніфікованість, спрощеність й однозначність норм, зобов’язань, звітності, рівноправність відносин та взаємоповага між платниками податків і податківцями, здійснення презумпції невинуватості платників, скасування надзірних і каральних функцій податкових органів, судовий захист майнових прав платників податків, якісне обслуговування податківцями своїх контрагентів.

Не менш актуальним є зниження оподаткування доданої вартості: цей податок, що стимулює експорт, обмежуючи внутрішнє споживання, є надто високим, послаблює конкурентоспроможність українських підприємств.

У 2007 році доцільно знизити загальну ставку ПДВ до 19%. Оптимальним значенням універсальної (загальної) ставки ПДВ як кінцевий орієнтир доцільно прийняти 12-14% - рівень, який може бути досягнутий у 2010 році. (На сьогодні мінімальне значення загальної ставки ПДВ для країн Європейського Союзу визначене у 14%, але можна спрогнозувати, що до 2010 р. це мінімальне значення буде знижене на 1-2 пункти).

Окрім того, потрібно встановити спеціальну понижену ставку (наприклад, 6%) для соціально важливих груп товарів: продуктів харчування, товарів медичного призначення, комунальних послуг, дитячих товарів, спортивних споруд і знарядь, добрив, періодичних друкованих видань, мистецьких творів, шкільних підручників, квитків до театрів, музеїв, спортивних змагань, парків, цирків.

Нульова ставка нарахування ПДВ повинна застосовуватись, окрім товарів і послуг на експорт і операцій центрального банку, також, можливо, щодо морських суден, літаків, космічних апаратів і запусків.

Також необхідним є звільнення від оподаткування цим податком33 наступних операцій:

передавання або аренда нерухомості;

медичні послуги;

послуги навчальних закладів;

банківські послуги;

інвестиційні операції й послуги;

страхові операції та деякі інші.

Компенсуючими факторами можливого зменшення надходжень до бюджету від сплати ПДВ за новими ставками стане, по-перше, легалізація товарних потоків, які сьогодні здійснюються як контрабанда саме через надвисоке значення ПДВ, а по-друге – збільшення обсягів внутрішнього виробництва, що розширить й базу оподаткування.

Суттєвого зниження потребує й ставка податку з прибутку підприємств. Високе значення ставки негативно впливає на інвестиційні можливості підприємств. Виходячи з її рівня, приймають рішення з вибору країни, у якій доцільніше розміщувати свої інвестиції, транснаціональні компанії. Тому ставка податку з корпоративного прибутку в Україні не може бути вищою ніж у країнах, схожих на нас за рівнем продуктивності праці і прибутковості та за структурою виробництва.

Розуміючи тенденцію зниження цього податку у Європейських країнах, доцільним є зниження його ставки до 20% у 2007 році з поступовим подальшим зменшенням до 2010-2011 років до 10-12% суми корпоративного (нерозподіленого) прибутку підприємств.

Компенсуючими факторами можливого зменшення надходжень до бюджету внаслідок зниження ставки податку з прибутку підприємств треба враховувати збільшення чистого прибутку та інвестицій підприємств, а також розширення бази оподаткування внаслідок легалізації частини прихованих корпоративних прибутків.

Іншого типу трансформацій потребує податок із заробітної плати та інших індивідуальних доходів громадян (включаючи прибутки від бізнесу та майнових прав). Існує реальна необхідність переорієнтації платежів цього податку з державного бюджету – до накопичувальної пенсійної системи. У зв'язку з такою необхідністю доцільно знизити ставку податку відрахувань індивідуальних доходів громадян до держбюджету з паралельним введенням обов'язкового внеску частини індивідуальних доходів до державного Накопичувального фонду.

Введення понижених ставок має бути поступовим, тому у 2007 році пропонується ввести знижки, які б запровадили їх значення від 11 до 15% від сум індивідуальних доходів. Після поступового зниження ставок у наступному їх кінцева диференціація у 2010 році буде знаходитися у межах від 5 до 15%.

При такому підході необхідним є зниження базової ставки податку (13%) для низько- і середньооплачуваних працівників.

Окрім того, потрібне повне звільнення від оподаткування індивідуальних доходів, які не перевищують, скажімо, 120 чи 140% від рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи.

За підвищеною ставкою (15%) незалежно від суми доходу повинні оподатковуватися доходи від виграшів, подарунків, спадку, отриманого від родичів непершого ступеня рідства та від третіх осіб. При цьому дрібні суми разових виграшів, дарувань тощо (наприклад, до 1000 грн.) оподатковувати недоцільно.

На часткову заміну оподаткування індивідуальних доходів повинно бути введено обов’язкове відрахування страхових внесків на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки (державного накопичувального фонду). При цьому варто прийняти зворотну (регресивну) динаміку ставок відрахувань цих внесків в залежності від обсягів доходів: чим менші доходи, тим вища ставка.

Можна прогнозувати, що запропоновані трансформації оподаткування індивідуальних доходів громадян частково зменшать відповідні надходження до державного бюджету. В той же час зниження відсотка нарахувань на фонд зарплати підприємств, що відбуватиметься паралельно, створить передумови легалізації частини індивідуальних доходів, які сьогодні приховуються від оподаткування. Головний же наслідок: зростання пенсійних відрахувань до державної накопичувальної системи, що поступово компенсуватиме нестачу коштів солідарного пенсійного фонду.

Необхідне також внесення змін у порядок обчислення і справляння податків з прибутку підприємств (нерозподілений корпоративний прибуток) і з дивідендів чи інших прибутків власників (акціонерів) цих підприємств (розподілений між власниками корпоративний прибуток). Зниження ставки податку з нерозподіленого корпоративного прибутку (див. раніше) дасть змогу засто-сувати справляння податку на дивіденди, що сьогодні не здійснюється. Введення з 2007 р. ставки податку з нерозподіленого прибутку підприємств у 20% дозволить ввести податок на дивіденди, скажімо, у 5%. В подальшому поступове зниження податку з нерозподіленого прибутку дозволить у 2010 році запровадити рівень їх оподаткування у 15%. Причому здіймання податку з дивідендів доцільне лише у випадку, коли вони отримані фізичними особами і не реінвестуються в активи корпорації або купівлю акцій.

Сумарний податок з нерозподіленої та розподіленої частин прибутку не перевищить сьогоднішньої загальної ставки оподаткування прибутку підприємств (25%). Це зменшить зацікавленість у його приховуванні. В той же час можливість сплати податку з нерозподіленого корпоративного прибутку за низькою ставкою і більш високе оподаткування дивідендів посилить мотивації до реінвестування чистого доходу підприємств.

Узагальнені кількісні зміни податкових зобов’язань по роках мають наступний вигляд (табл.3.1).


Таблиця 3.1

Пропозиції по динаміці зниження податкових ставок в проекті Стратегії

Види податків 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.
Середні ставки єдиного соціального внеску, % 37 34 31 28

22


Ставки податку з прибутку, % 25 20 16 13 10
Ставки ПДВ, % 20 19 17 15 12
Ставки податку з індивідуальних доходів громадян, % 13 11-15 9-15 7-15 5-15
Ставки індивідуальних накопичувальних пенсійних внесків, % 0 0-4 0-8 0-12 0-15
Ставки податку з дивідендів, % 0 5 9 12 15

Вбачається необхідним зберегти і легітимізувати діючі спеціальні системи оподаткування: спрощеної системи – для малого бізнесу та за єдиним фіксованим податком – сільськогосподарських підприємств. З цією метою необхідні такі зміни до оподаткування малого підприємництва: по-перше, повне законодавче відновлення дії спрощеної системи оподаткування малого бізнесу; по-друге, чітке окреслення видів діяльності, у яких не може застосовуватися ця система оподаткування (торгівля паливо-енергетичними ресурсами, горілчаними напоями і тютюновими виробами, фінансові послуги, гральний, кіноіндустріальний, концертно-розважальний бізнес, мас-медіа тощо); по-третє, забезпечення правових бар’єрів переводу великих і середніх підприємств шляхом їх дроблення на умови оподаткування за спрощеним порядком (наприклад, заборона його застосування для юридичних осіб, одним із засновників яких є інша юридична особа і т. ін.); по-четверте, встановлення твердих ставок відрахувань єдиного соціального внеску суб’єктами спрощеного оподаткування малого підприємництва; по-п’яте, введення порядку здіймання ПДВ з суб’єктів малого підприємництва, якщо їх річний оборот перевищує граничну величину (наприклад, 300 тис. грн.) та інші.

Для вдосконалення оподаткування сільського господарювання важливим є: а) розповсюдження системи оподаткування за єдиним фіксованим податком на всі типи аграрного бізнесу, включаючи фермерські господарства, а також на об’єкти харчопереробної промисловості, якщо вони є підрозділом сільськогосподарського підприємства; б) зміна правил нарахування ПДВ на спеціальні товари, що поступають аграрним підприємствам (окрім пального, транспортних засобів, будматеріалів), та на сільськогосподарську продукцію: застосувати понижені ставки – на перші 6%, на другі – 5%. Це сприятиме виводу основної частини господарств цього сектору економіки з системи сплати і відшкодування ПДВ та зменшить тиск останнього на аграрне виробництво.

Потребує вдосконалення система акцизних й інших аналогічних платежів (спецвнесків до пенсійного фонду, нарахувань до цін при продажах об’єктів нерухомості, автомобілів, до тарифів на послуги мобільного зв’язку тощо). По-перше, необхідна більш глибока диференціація ставок акцизів на традиційні підакцизні товари в напрямі збільшення ставок для дорогих товарів та зменшення - для дешевих. По-друге, треба скасувати штучно встановлені акцизи чи спецзбори, які породжують мотиви до контрабанди. Це збори з продажів дешевих та зношених автомобілів, обігу іноземної валюти, послуг мобільного зв’язку, купівлі малогабаритних й дешевих квартир, збори на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та інші. Натомість акцизи повинні сплачуватися з усіх алкоголемістких напоїв. По-третє, потрібне поступове - по мірі подолання монопольного диктату постачальників - запровадження акцизів на автомобільне пальне, вироблене з газу та нафтопродуктів. Ці ставки мають бути поміркованими. По-четверте, акцизні збори повинні справлятися по відповідних групах товарів як внутрішнього, так й імпортного походження і бути однаковими для аналогічних товарів незалежно від країни їх походження. По-п’яте, перегляд ставок акцизних зборів не рідше одного разу на два роки. Поступове підвищення цих ставок. По-шосте, встановлення єдиного переліку підакцизних товарів (включивши до них і слабоалкогольні вироби). По-сьоме, створення мережі акцизних складів, розгорнутих по усій території України і які не зможе оминути жодний підакцизний товар.

Необхідно законодавчо встановити ставки рентних платежів за видобування корисних копалин й використання природних ресурсів, які б діяли до усіх суб’єктів господарювання незалежно від прав власності на родовища та інші об’єкти. Такі ставки мають бути універсальними (рівними для усіх платників) незалежно від умов видобутку, обсягів родовищ, якості ресурсів. Ставки рентних платежів не повинні бути надмірно високими, аби вилучати меншу частину диференційної ренти.

Актуальними є й питання встановлення екологічних платежів, які мають сплачувати підприємства, комунальні служби, окремі особи, що своїми діями (відходами виробництва, зберіганням чи транспортуванням шкідливих матеріалів тощо) забруднюють оточуюче середовище – грунт, воду, повітря. Розраховуватися екологічні платежі повинні у твердих ставках на одиницю шкідливих викидів (незалежно від дотримання чи недотримання екологічних стандартів).

Податки за використання енергетичних джерел мають сплачувати суб’єкти господарювання, які використовують для господарських потреб електроенергію, отриману із зовнішніх для підприємства мереж, а також паливні матеріали (газ, мазут), які не споживаються для вироблення електроенергії і руху транспортних засобів. Ці податки доцільно встановлювати у твердих сумах на одиницю спожитої електричної енергії чи палива і диференціювати їх по видах енергії, джерелах її отримання, обсягах споживання. Так, вбачається доцільним застосовувати нижчі ставки для: а) альтернативних джерел енергії (електроенергії – з вітру, сонця, біомаси, супутнього газу; використання нафтового, коксівного, кам’яно-вугільного газу порівняно із природним тощо); б) підприємств, що споживають великі обсяги енергії; в) підприємств і господарств, які знизили споживання енергії порівняно з минулим періодом.

Паралельно необхідно скасувати цільові надбавки до тарифів на електричну, теплову енергію і газ, що сьогодні застосовуються.

Потребує оптимізації структура ставок мита на імпортні товари й послуги. Вона полягатиме: по-перше, у загальному зниженні середнього рівня ставок митних зборів та їх встановленні в основному у відсотках вартості товару; по-друге, у випереджаючому їх зниженні на імпортовані сировинні товари, аналоги яких не виробляються в Україні (окрім товарів сільського господарства, що мають більш високі ставки оподаткування); по-третє, у звільненні від оподаткування деталей і комплектуючих виробів, що ввозяться в Україну (якщо їх частка у готовому виробі не перевищує 30%) і надходять у виробництво або для ремонту діючого обладнання на територію України; створення територій безмитної торгівлі на базі міжнародних транспортних вузлів; по-четверте, в укладанні міждержавних угод про створення спільних зон вільної торгівлі із застосуванням понижених або нульових ставок митних зборів по товарах, що походять з країни – учасниці такої зони та ін.

Мають також застосовуватися методи спрощених митних процедур для торгівельних компаній-резидентів, які є постійними суб’єктами митних відно-син, мають позитивну репутацію та приєдналися до Протоколу про співпрацю з Державною митною службою.

Податок з нерухомості може бути встановлений у відсотках до ринкової вартості будинків, споруд та земельної ділянки, що належить підприємству. Його значення має бути диференційованим для підприємств різних галузей, а за абсолютним рівнем достатньо низьким аби не створювати шокові ситуації для підприємств, що будувалися за минулих економічних умов і мають надлишкові майнові активи (за попередньою оцінкою – не вище 0,5% вартості). Має бути визначений й перелік об’єктів нерухомості (історичні, оздоровчі, сільські і сільськогосподарські тощо), по яких податок не справляється.

Також мають оподатковуватися об’єкти нерухомості негосподарського призначення – побутового, комунального, управлінського тощо, окрім закладів медицини й оздоровлення.

Податок з нерухомості доцільно встановлювати у відсотках до вартості об’єкта, поступово оптимізуючи його ставки. Якщо об’єкт (наприклад, житловий будинок) знаходиться у власності декількох осіб чи сімей, то ставка плати з будинок розподіляється між ними пропорційно займаній площі. В той же час дія цього податку не повинна розповсюджуватися на власників підприємств, будинків, приміщень, споруд, якщо:

площа приміщення господарського використання не перевищує 200 м2;

площа житла не перевищує 50 м2 на одного члена сім’ї (цей показник може варіюватися для окремих міст і територій);

приміщення, споруди, будинки використовуються для аграрного виробництва.

Окреме значення повинна мати система податкових преференцій для стимулювання внесення виробничих інвестицій в національну економіку. На відміну від існуючого порядку, потрібні преференції у вигляді зниження оподаткування нерозподіленого корпоративного прибутку, а також зниження відсотка внеску до солідарного пенсійного фонду. При цьому рішення щодо встановлення таких преференцій повинні надавати відповідно Верховна Рада України (в частині зниження податкових внесків до державного бюджету і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: