Прямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ
ІНСТИТУТ
Заочний факультет
Кафедра фінансів і банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Податкова система”
на тему:
Прямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету
Науковий керiвник:
Виконавець:
ЧЕРНIВЦI
2006
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ
1.1. Пряме оподаткування та його місце у податковій системі України
1.2. Ухилення від сплати прямих податків
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ
2.1. Стан оподаткування прибутку Чортківського хлібокомбінату
2.2. Порядок розрахунку та сплати хлібокомбінатом інших прямих податків
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ
3.1. Світовий досвід у сфері прямого оподаткування
3.2. Необхідність вдосконалення системи прямого оподаткування
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Однією з причин нестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства. Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частина доходів підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в свою чергу призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб’єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних доходів.
Однією з складових податкової системи України є прямі податки, які відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим.
Але на жаль структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб прослідковується поступове зменшення долі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність є падіння реальних доходів.
Застосування податків, а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.
Проблемам прямого оподаткування присвячена велика кількість публікацій як в наукових виданнях так і у періодичних, над ними працюють такі економісти як Василик О.Ю., Опарін В.М., Суторміна В.М., але нажаль при розгляді цієї проблеми не достатньо приділялося уваги визначенню оптимальності прямого оподаткування, що і послужило причиною вибору даної теми наукового дослідження.
Метою даної дипломної роботи є здійснення комплексного аналізу механізму прямого оподаткування суб’єктів господарювання.
Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ містить теоретичні засади прямого оподаткування, особливості і специфіку його розвитку в Україні.
У другому розділі розглядаються податкові відносини підприємства з бюджетом по сплаті прямих податків, а також показується вплив прямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємства.
В третьому розділі розглядаються напрямки вдосконалення системи прямого оподаткування в контексті світового досвіду.
При написанні курсової роботи широко використовувалися законодавчі і нормативні акти, наукова і періодична література з питань розвитку податкової системи в нашій країні, а також практичні і статистичні матеріали в сфері оподаткування.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ
1.1. Пряме оподаткування та його місце у податковій системі України
Податки існують у людському суспільстві давно, але для народу немає більш важкої процедури, ніж сплата податків. Надмірно високі ставки податків – це завжди обов’язкова бідність, занепад господарства. Там, де великі податки, не може бути мови про волю і людську гідність, творчу працю, забезпечене майбутнє. Великі податки були причиною багатьох конфліктів, кровопролитних війн, занепаду цілих цивілізацій.
Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об’єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.
За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи:
Прямі.
Непрямі.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування.
До непрямих податків відносяться податки на товари і послуги, що сплачуються в ціні товару, або включені в тариф. Власник товару чи послуг при їх реалізації отримує податкові суми, які перераховує державі. При непрямих податках об’єктом оподаткування являється не дохід, а розхід, тобто непрямий податок добавляється до ціни на товар, який купує людина. З економічної точки зору, це найбільш несправедливі податки, оскільки вони скорочують споживання, а це в свою чергу, веде до скорочення виробництва.
Непрямі податки більш-менш терпимі, коли спостерігається підйом рівня життя народу. Але вони представляють собою подвійний гніт, коли рівень життя падає. І якщо дати їм оцінку з врахуванням стану виробництва і рівня життя населення, то вони принесуть більше шкоди, чим спасіння для бюджету.
Прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, легше контролювати надходження, з їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. Багато хто вважає, що вони справедливіші, залежать від величини доходу платників податку, в той час, коли непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.
За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб.
Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання стягуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов’язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяють на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати нормативний характер, наперед установлений законодавчими актами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів проводяться за щорічними диференційованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавок визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень.
По-друге, введення місцевих податків за переліком встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.
За способом стягнення розрізняють два види податків – розкладні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні – між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.
Фіскальна функція є основою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але головне – надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.
Податки, як уже зазначалося, характеризуються рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника. Причому об’єктивно кожний платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму, що може досягтись як за рахунок зменшення обсягів об’єкта оподаткування, так і вибору пільгових, щодо оподаткування умов діяльності. Таким чином в сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція податків є об’єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання нових пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована політика можлива тільки завдяки об’єктивно властивій податкам регулюючій функції.
Використання податків як фінансових регуляторів – дуже складна й тонка справа. Тут не може бути головного і другорядного – все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть докорінно змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.
Принцип сплати податків в залежності від платника породив систему прогресивного, пропорційного і регресивного оподаткування. На практиці зустрічаються усі три види оподаткування, соціальні наслідки яких зовсім протилежні.
Саме більшість податків частіше за все розраховуються по прогресивній шкалі, тобто на перший погляд відповідають принципу соціальної справедливості. Однак саме ці податки як правило стають предметом політичної боротьби. По мірі вдосконалення і підвищення гнучкості податкової системи державні органи самі всі частіше надають окремим верствам населення податкові пільги в цілях поліпшення соціальної нерівності.
Часто податкові пільги надаються малим і середнім підприємцям, особливо тим, які вперше починають самостійну справу, фермерам, але ці по даткові пільги носять вже не тільки соціальний, але й регулюючий характер.
Реалізація функцій, які виконують податки, зокрема й прямі, безпосередньо пов’язані з тими принципами, що закладені в них.
Світовий досвід підтверджує, що існують різні фінансові способи мобілізації доходів держави. У найзагальнішому вигляді їх поділяють на податкові і неподаткові. Однак, на сучасному етапі найважливішу роль відіграє податкова діяльність.
Отже, в умовах перехідної економіки фіскальний і регулятивний потенціал податкової діяльності, на їхню думку, повною мірою можна використовувати у тому разі, коли вона здійснюватиметься на таких основних принципах як:
- наукова обґрунтованість політики доходів;
- пріоритетність прямого оподаткування;
- активне використання податкових методів регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки;
- інвестиційна і соціальна спрямованість;
- диференційоване застосування податкових ставок;
- надання податкових пільг тільки на визначені цілі.
1.2. Ухилення від сплати прямих податків
Процес ринкових перетворень в Україні та становлення власної системи оподаткування супроводжується таким негативним явищем, як ухилення від сплати податків.
В економічному плані це проблема державної ваги, оскільки саме податки забезпечують фінансову базу держави й виступають головним знаряддям реалізації її економічної політики. А несплата їх призводить до тяжких наслідків – бюджетного дефіциту та гальмування економічного розвитку держави.
У сучасній податковій теорії й практиці розмежовується власне ухилення від сплати податків, тобто зменшення платниками податків своїх фіскальних обов’язків перед державою забороненими законом способами, на “обхід” податків, коли фіскальному суб’єктові вдається повністю або частково уникнути оподаткування, не порушуючи при цьому діючих правових норм.
Отже, є два напрямки ухилення від податків: легальний і нелегальний, хоч їх можна аналізувати й сукупно, як інтегральне поняття. Для цього використовуються коефіцієнт податкових розходжень та коефіцієнт оподаткування.
Перший коефіцієнт вираховується виходячи з масштабів ухилення, а також адміністративних затрат на утримання податкової служби. Другий обчислюється як відношення реальної суми зібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови відсутності ухилення. В цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється величиною в 92 – 94%, хоч є помітні коливання його значення за різними групами платників: трудові доходи за наймом – найвищий коефіцієнт, доходи від бізнесу, від нерухомого майна, від сільського господарства – найнижчий коефіцієнт [18, 91].
Ухилення від сплати податків є протиправним діянням і карається в передбаченому законом порядку. Так, у 2004 році українські органи податкової поліції викрили 3464 кримінальних прояви ухилення від сплати податків, у 2001 р. – 5919; порушено 3293 кримінальні справи у 2004р., а в 2005р. – 5682, викрито також 6265 інших злочинів, пов’язаних із незаконною діяльністю посадових осіб перевірених комерційних структур у 2004р., а в 2005р. – 6224. До бюджету донараховано у 2004р. 20,5 млн. грн., у 2005р. – 368,7 млн. грн.
До кримінальної відповідальності в 2005р. притягнуто понад 12,3 тис. осіб, із них 6,1 тис. – злісних неплатників податків (у 2003– 3,6 тис.), на яких до суду подано у 2005р. 1771 кримінальну справу, в 2004. – 666 справ.
До бюджету донараховано 726 млн. грн. Наведені дані свідчать, що хвиля податкової злочинності в нашій державі зростає й далі. Досліджуючи проблему легального скорочення розмірів податкової платні, деякі автори оперують термінами “податкове планування”, “мінімізація податків” та “податкове маневрування”.
Основою податкового планування є найповніше і найточніше застосування всіх дозволених нормативно-правовими актами пільг, знання та вміле використання прогалин, які є в податковому законодавстві, облік позиції податкової адміністрації, а також фінансової й інвестиційної політики держави. Формально такі дії не суперечать закону, а отже, й до осіб, які їх здійснюють, не можуть бути застосовані будь-які санкції.
Своєрідним способом ухилення від сплати податків без порушення закону є мінімізація податкових внесків. На думку А. Соколова, один із варіантів мінімізація податкових зобов’язань – непряме оподаткування. Основним класифікаційним критерієм при розподілі податків на прямі і непрямі виступає можливість перекладання податкового тягаря – “таке викликане податком змінювання цін товарів та послуг чи така ж зумовлена податком перешкода цьому змінюванню, при якому платник отримує можливість тією чи іншою мірою перенести тягар податку на інших осіб, тобто чи на своїх покупців (випадок прямого перекладання), чи на своїх постачальників (випадок зворотного перекладання)” [27, 58].
Таким чином, остаточним платником прямих податків стає особа, яка безпосередньо отримує дохід, володіє майном і т. ін., а непрямі податки сплачує споживач товару, на якого податок перекладається шляхом надбавок до ціни.
Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що ухилення від сплати та обхід податків – комплексне поняття, якому властиві такі загальні риси:
- по-перше, вони завдають серйозних збитків, одному з основоположників постулатів податкового права – принципу справедливого оподаткування, оскільки діють змогу уникнути податкового тягаря або значно зменшити його розміри, тоді як інші платники податку виконують свої фінансові обов’язки перед державою в повному обсязі. Це особливо відчутно в ситуаціях, коли масштаб ухилення від оподаткування досягає значних розмірів і призводить до підвищення податкової ставки з метою забезпечення відповідного рівня державних доходів.
-по-друге, прагнення платників податків уникнути оподаткування легальним або нелегальним шляхом зумовлене одними й тими ж причинами, але провідна роль серед них належить економічним факторам. За даними органів податкового контролю, фіскальний суб’єкт, що має добре економічне становище, зазвичай старається повністю виконати податкові обов’язки. А платник, який зазнає великих фінансових труднощів, нерідко вважає, що зможе розв’язати свої грошові проблеми завдяки самостійному зменшенню покладеного на нього податкового тягаря.
Очевидно, дана ситуація пояснюється тим, що податок являє собою форму примусового вилучення приватної власності в скарбницю держави, тому цілком природна спроба фіскальних суб’єктів протидіяти податковим акціям публічної влади.
І, нарешті, складність податкової системи, незрозумілість законів та її постійне оновлення створюють технічні передумови для податкового маневрування й здійснювання правопорушень у фіскальній сфері.
Ухилення від сплати податків як феномен, дуже поширений у ринковій системі господарювання і заслуговує на найпильнішу увагу. Підприємці частково (а іноді й цілком) ухиляються від податкових зобов’язань, використовуючи незаконні методи, а саме: приховуючи свої доходи, перебільшують витрати на виробництво продукції, фабрикують податкові знижки, підкуповують податкових чиновників.
Однак у незаконному ухиленні від податків, здебільшого, немає необхідності, оскільки можна досягти цієї мети, діючи в межах закону. В цьому й полягає майстерність легального ухилення від податків. Платник використовує закони з корисливою метою. Можна ухилитися від податків у зв’язку з наявністю у фіскальному законодавстві легальних “податкових лазівок та обновок”.
З юридичної точки зору таке ухилення від сплати податків не є протиправним діянням. Джерела законних форм ухилення знаходяться у павутиноподібній структурі сучасного бізнесу та господарських зв’язків, у величезній складності фіскального законодавства в умовах ринкової економіки. В інвесторів та доходоодержувачів з’являється можливість без формального порушення закону обійти податок, використавши ділові операції та юридичні нюанси для ухилення від фіскального обов’язку. Діють ці способи й на рівні національної економіки, й у масштабах світового ринку.
Існує безліч легалізованих методів ухилення від сплати податків, в тому числі і прямих:
- штучне збільшення витрат виробництва;
- прискорене списання амортизації;
- використання транснаціональними монополіями податкових “канікул”, “гаваней”, “сховищ”, “оазисів”, “системи опціонів”;
- дарування, застосування ліберальних правил списання “безнадійних боргів”;
- вкладання коштів в облігації місцевих органів влади, а також у благодійні і довірчі фонди.
Способи ухилення від податків безперервно вдосконалюються, пристосовуються до умов економічного життя, які постійно змінюються.
Найпоширенішими податковими порушеннями є внески до фондів політичних партій, під виглядом ділових витрат, угоди з постачальниками в обхід податкових законів.
Податковими порушеннями є також недодержання закону, яке полягає у зменшенні або збільшенні податку, а також несвоєчасна сплата або недодержання переплаченої суми податків тільки через незнання законів і розпоряджень. Ще один вид податкових зловживань – приховування доходів, обман, втеча від податків. У таких випадках платник податків або його представник свідомо зменшує податок, який підлягає сплаті, або несвоєчасно сплачує його. Приховування здійснюється, головним чином, через подання неправильних декларацій про доходи або відкуп податкових чиновників. Втеча від податків може бути односторонньою (за участю тільки платника податків) або двосторонньою (при згоді або за допомогою корумпованого державного чиновника).
Отже перш за все потрібно вдосконалювати податкову систему. Потрібно забезпечити існування зацікавленості та відповідальності сторін податкових відносин. Це зробить масове ухилення від сплати податків і неможливим і недоцільним.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ
2.1. Стан оподаткування прибутку Чортківського хлібокомбінату
Діюча на сьогоднішній день система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств, а це, в свою чергу, фактично позбавляє підприємств прибутку – головної мотивації їхньої діяльності.
Загальновідомий той факт, що підприємства у процесі своєї діяльності отримують прибуток, частину якого сплачують до бюджету у вигляді відповідного податку. Відповідно до цього всі підприємства поділяються на три групи. Перша група – це прибуткові підприємства, які отримують прибуток і частину якого сплачують до бюджету у вигляді податку на прибуток. Друга група це збиткові підприємства, які не отримують прибутку і не сплачують у бюджет суми відповідного платежу. І третя група це малі підприємства, які отримують прибуток і сплачують єдиний фіксований податок.
Чортківський хлібокомбінат, на основі якого буде розглядатись другий розділ роботи відноситься до першої групи підприємств, які отримують прибуток, частину його сплачують в бюджет у вигляді податку на прибуток.
Дане підприємство засноване в 1965 році. Кількість працюючих 70 чоловік. Рентабельність-10,5 %.Середньорічна вартість основних виробничих фондів -2600 т. грн.
Продукція комбінату реалізується в межах Тернопільської, Хмельницької, Львівської, Чернівецької області.
Комбінат, як і більшість інших підприємств в Україні зустрічається із значними проблемами. Але керівництво і весь колектив роблять усе можливе, щоб підприємство працювало.
На балансі підприємства числяться основні фонди в сумі 6254,3 тис. грн. Залишкова вартість основних фондів 4050,3 тис. грн., залишкова вартість активної частини основних фондів 3862,0 тис. грн.
Балансова вартість активної частини основних фондів 4065,0 тис. грн. Придбано за 2001 рік основних фондів активної частини на 92 тис. грн. Показник фондовіддачі дорівнює 0,9.
Таблиця 2.1
Основні фонди Чортківського хлібокомбінату в 2005 році. (тис. грн.)
| Показники | Вартість основних виробничих фондів на 01.01.2005року | Вартість основних виробничих фондів на 01.01.2006року | Відхилення |
| Основні фонди | 6168,3 | 6254,3 | 86 |
| Знос | 2377,5 | 2204,0 | -173,5 |
| Процент зносу | 38,54 | 35,24 | -3,3 |
Позитивним моментом в діяльності Чортківського хлібокомбінаті є те, що дане підприємство уже протягом трьох років працює рентабельно. Отриманий прибуток дозволяє підприємству працювати без збоїв, своєчасно виплачувати заробітну плату своїм працівникам, тим самим забезпечувати надходження прямого податку з заробітної плати, платником якого виступають працівники комбінату.
В свою чергу підприємство є платником прямих податків до яких відносяться:
Податок на прибуток підприємств;
Податок з власників транспортних засобів;
Земельний податок;
Податок на прибуток підприємств, який займає найбільшу питому вагу серед прямих податків, які сплачує комбінат.
Оподаткування прибутку підприємств здійснюється у відповідності до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань.
Як ми бачимо, важливе значення при визначенні оподаткованого прибутку має правильне визначення валових доходів і валових витрат.
Валові доходи комбінату – це загальна сума доходу від усіх видів діяльності отриманого або нарахованого протягом звітного періоду у грошових, матеріальних або нематеріальних формах на території України.
До складу валових доходів даного підприємства відносяться:
Доходи від продажу товарів, робіт, послуг;
Доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;
Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;
Інші доходи передбачені законодавством.
При обчисленні валових доходів із їх складу комбінат виключає: непрямі податки, в основному це ПДВ;
Сума коштів або вартість майна, отриманого як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна;
Сума коштів надмірно сплачених податків, які повертаються з бюджету;
Сума коштів, майна отриманих підприємством за рішенням суду, як компенсація збитків внесеним даним підприємством результатів порушення його прав та інтересів;
Сума доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, доходи від надання державних послуг, якщо доходи зараховуються на поточний рахунок певного бюджету та інші.
Як видно з таблиці 2.2. хлібокомбінат отримав доходи від основної реалізації продукції в сумі 18648 тис. грн., від операцій з продажу основних фондів – в сумі 52 тис. грн., а також інші види доходів, що входять до складу оподаткування 1170 тис. грн. Загальний валовий дохід товариства одержаний у 2001 році склав 19874 тис. грн.
Таблиця 2.2
Валові доходи одержані Чортківським хлібокомбінатом у 2005 році.
(тис. грн.)
| Показники | Код рядка | За звітний квартал | Наростаючим підсумком з початку звітного року | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 1. | Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) | 1 | 5233,0 | 18348,0 |
| 2. | Доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями. | 2 | ||
| 3. | Доходи від операцій з основни-ми фондами, нематеріальними активами та капітальний дохід, пов’язаний з видобутком корисних копалин. | 3 | 126,0 | 352,0 |
| 4. | Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів. | 4 | - | - |
| 5. | Доходи від врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості. | 5 | ||
| 6. | Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди). | 6 | - | - |
| 7. | Доходи у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України з урахуванням сплаченого податку. | 7 | - | - |
| 8. | Інші види доходів, що входять до складу оподаткування. | 8 | 17 | 1170 |
| 9. | Сукупний валовий дохід | 9 | 5377 | 19874 |
Розглянувши валові доходи, які підприємство отримало за 2005рік слід зазначити, що значна частина доходів, які отримує дане підприємство – це доходи від продажу товарів, які складають 18348 тис. грн., але тільки 9845 тис. грн. підприємство отримало готівкою, інші ж 8503 тис. грн. – становлять товарообмінні операції, що є негативним, тому, що даному підприємству як і кожному необхідна готівка для того, розраховуватись з бюджетом, виплачувати заробітну плату працівникам і таке інше. Інші доходи у сумі 352 тис. грн. – це кошти отримані від продажу іноземної валюти. Всі інші доходи, які отримало підприємство - це повернені суми заборгованості за кредитними угодами, по яких минув термін позовної давності, а також суми, які не враховують в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
Таблиця 2.3
Валові доходи, які отримав Чортківський хлібокомбінат протягом 2003-2005років (тис. грн.)
Валові доходи |
Роки | Відхилення (+/-) | |||
| 2003 | 2004 | 2005 | від 2003 | від 2004 | |
| 18134 | 18946 | 19874 | +1740 | +992 | |
Як видно з даної таблиці валові доходи комбінату у 2005 році становлять 19874 тис. грн., що на 1740 тис. грн. більше ніж у 2003 році і на 932 тис. грн. більше ніж у 2004 році.
Ріст валових доходів пояснюється тим, що на підприємстві почали приділяти велике значення маркетинговій діяльності, знайдено нові ринки збуту продукції, розширено виробничу діяльність по випіканню хлібобулочних виробів та виробництву макаронів, відкрито сітку фірмових магазинів.
Валові витрати комбінату включають будь-які витрати у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таблиця 2.4
Валові витрати Чортківського хлібокомбінату за 2003-2005 роки.
(тис. грн.)
| Валові витрати | Роки | Відхилення (+/-) | |||
| 2003 | 2004 | 2005 | від 2003 | від 2004 | |
| 16876 | 17322 | 17902 | +1026 | +580 | |
Як видно з таблиці валові витрати підприємства у 2005 році склали 17902 тис. грн., що на 1026 тис. грн. більше ніж у 2003 році і на 580 тис. грн. – ніж у 2004 році.
Такий ріст валових витрат пов’язаний перш за все із збільшенням витрат на придбання матеріальних активів, що пояснюється постійним ростом цін. Також, виробництво нових видів продукції вимагає того, щоб виробник сповістив про це свого покупця, а це тягне за собою витрати пов’язані з проведенням рекламних заходів без яких в даний час неможливо обійтися, також для того, щоб виробляти якісну продукцію необхідно поліпшувати стан основних фондів, а це все тягне за собою витрати.
Прибуток визначений з метою оподаткування зменшується ще на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих у звітному періоді.
Політика нарахування амортизації має свої особливості. Дотепер до кожного об’єкту, який числився у підприємства, нараховувалась амортизація виходячи з його балансової вартості ї затверджених норм. Ці норми затверджували в той період, коли орієнтувались на фізичний знос основних фондів і вони були розраховані на багато років чи десятиліть наперед. Сьогодні є основні фонди, які випущені десь у 60-х роках, абсолютно непродуктивні і не потрібні для виробництва, але вони не амортизовані. Фізичний знос, нарахований у ті роки, не вичерпався. Ця норма амортизації була найбільш суттєвою перешкодою для пожвавлення інвестиційного процесу. Неможливо впровадити інвестиції, оскільки не накопичено коштів для цього процесу: вони лежать у колись закуплених основних фондів і не амортизованих до теперішнього часу. Підприємства втратили можливість повертати витрачені кошти на придбання основних фондів, щоб зробити сьогодні зміну, оновлення чи введення нової техніки.
Це настільки перешкоджало економічній діяльності підприємств, що треба було негайно вводити зміни в систему нарахування амортизації. Цільового призначення амортизаційні відрахування не мають. Для нарахування амортизації це абсолютно не потрібно. Потрібно мати вартість основних фондів як одну величину і тому введено поняття: балансова вартість групи основних фондів. Особливістю цього закону є те, що амортизація в ньому розглядається як той же прибуток, але звільнений від оподаткування. Об’єктом оподаткування є валові доходи – валові витрати, а далі – амортизація нарахована згідно із статтями 8 і 9 закону.
За доходами та витратами підприємство визначає прибуток для оподаткування, даний прибуток зменшується ще на суму нарахованої амортизації. Залишивши амортизацію в своєму розпорядженні, підприємство може повестися з нею абсолютно вільно: виплатити премії, дивіденди, залишити в обігу як звичайні гроші.
Основні фонди поділяються на 3 основні групи. Враховуючи, що продуктивність, основних фондів найкраща в перші роки, запропоновано найбільшу частину амортизації врахувати на протязі перших років їх роботи.
Визначення суми амортизації до балансової вартості груп основних фондів.
Б (а) = [ Б (а-1) – А (а-1) +П (а-1) – В (а-1) ] ґ [ І (а-1) / 100 ] (2.1.)
Б(а-1) – балансова вартість окремих основних фондів на початок попереднього періоду.
А (а-1) – сума амортизаційних відрахувань нарахована за попередній період.
П (а-1) – це витрати на придбання і введення в експлуатацію фондів.
В (а-1) – вартість виведених з експлуатації основних фондів.
І (а-1) – індекс інфляції у попередньому періоді.
Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, визначається за формулою:
Кі = [ J (а-1) – 10 ] : 100