Бюджетний процес
Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.
Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.
Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. [5]
ІІ. АНАЛІЗ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ.
2.1. Характеристика доходів Державного бюджету, та виконання доходної частини місцевого бюджету Київського району міста Одеси.
Бюджетна система України складається з:
Державного бюджету України;
Місцевих бюджетів.
Кожен бюджет складається по доходах і витратам. Склад доходів бюджетної системи виражається в різних платежах, що сплачуються юридичними і фізичними особами в той або інший бюджет.
Витрати бюджетної системи складають істотну частину державних і муніципальних витрат. Їхні напрямки визначаються тими задачами, що коштують перед державою на конкретний період.
Доходи бюджетів формуються за допомогою чотирьох методів мобілізації коштів:
1) пряме вилучення доходів від державного сектора економіки. Держава має право на підприємницьку діяльність і використання одержаних від неї прибутків, хоча надходження від цієї діяльності невеликі. Адже держава залишає неприватизованими ті сфери діяльності, які або не приваблюють приватних підприємців через неприбутковість, або продукція та послуги цих підприємств дуже потрібні державі. Ці об'єкти знаходяться у державній власності не для одержання прибутків, а для випуску потрібної продукції і надання необхідних послуг;
одержання доходів від природних ресурсів, майна і послуг, власником яких є держава;
перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків й інших обов'язкових платежів;
залучення кредитів.
Джерела формування доходів бюджетів можуть бути внутрішніми (в основному - це ВВП) і зовнішніми (міжнародний кредит, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютне регулювання).
В юридичній літературі прийнято доходи бюджетів класифікувати за соціально-економічною ознакою на доходи від господарюючих суб'єктів усіх форм власності, на підставі якої вони діють, і від громадян. За юридичними формами - на податки і неподаткові платежі. За порядком включення доходів до бюджетів вони поділяються на закріплені і регулюючі.
Склад доходів Державного бюджету України визначається статтею 29 Бюджетного кодексу. До Державного бюджету України входять:
1) доходи, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі, а також згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших, визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам і організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств. Не включаються до Державного бюджету доходи, закріплені за місцевими бюджетами;
гранти і дарунки у вартісному обчисленні;
3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів [26, С.195].
До місцевих бюджетів включаються доходи, необхідні для виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Бюджетний кодекс (ст. 64) визначає склад доходів, закріплених за бюджетами місцевого самоврядування, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Вони складають "кошик" доході» бюджетів місцевого самоврядування. Прибутковий податок із населення мас значну питому вагу в доходах місцевих бюджетів усіх ланок. Оскільки заробітна плата сплачуватися щомісяця, цей дохід місцевих бюджетні відіграю значну роль у забезпеченні функціонування місцевих органів, тому нормативи відрахувань його до місцевих бюджеті встановлються диференційовано:
до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100% територіальних надходжень;
до доходів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) і обласного значення - 75% територіальних надходжень; а до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ або їх об'єднань - 25% територіальних надходжень.
Якщо територіальні громади Автономної Республіки Крим і областей планують спільні соціально-економічні й культурні програми, то для їх реалізації до цих бюджетів включаються: 25% прибуткового податку з громадян та 25% плати за землю від територіальних надходжень по цих платежах (ст. 64 Бюджетного кодексу).
У випадках реалізації таких програм територіальними громадами районів до районних бюджетів входять: 50% територіального надходження прибуткового податку з громадян; 15% територіальних надходжень плати за землю; плата за ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, сертифікати і плата за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, які справляють районні державні адміністрації, надходження адміністративних штрафів, які накладаються райдерж-адміністраціями або адміністративними комісіями, що ними створюються [13, С.18].
Склад доходів і видатків бюджетів районів у містах визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним радам у містах.
Взаємовідносини між ланками бюджетної системи в Україні будуються так, щоб викликати зацікавленість в органів місцевого самоврядування ефективніше вести місцеве господарство, ретельніше планувати і збирати доходи, які одержують на місцях, не враховуючи їх при визначенні об'єму міжбюджетних трансфертів1.
Так, ст. 69 Бюджетного кодексу вміщує перелік доходів місцевих бюджетів, які не беруться при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів, тобто незалежно від сум надходжень доходів, визначених цією статтею, місцевий бюджет одержить суму міжбюджетних трансфертів, яку зможе їм виділити Державний або місцевий бюджет вищого рівня. У ст. 96 Бюджетного кодексу передбачено спеціальний механізм міжбюджетних трансфертів.
Аналіз виконання доходної частини бюджету у Київському районі м.Одеси за 2006, 2007 роки
|
Назва доходів |
2006 |
2007 |
Відхилення |
|||||
|
План |
Факт |
% виконання |
План |
Факт |
% виконання |
Тис.грн |
% |
|
|
Власні: Податок на прибуток підприємств комунальної власності -Плата за землю (75%) -Податок на промисел Місцеві податки і збори –всього: -Податок з реклами -Комунальний податок -Збір за паркування автотранспорту -Ринковий збір -Збір за видачу оренди на квартиру -Курортний збір -Збір за використання місцевої символіки -Збір за розміщення об’єктів торгівлі -Збір з власників собак -Орендна плата за нежилі приміщення -Плата за держреєстрацію, крім плати за держреєстрацію СПД -Інші надходження -Кредиторська та депонентська заборгованість підприємств, установ, щодо яких минув строк позовної давності |
30,0 5722,7 95,0 2430,6 44,5 243,0 618,9 1278,3 0,2 12,2 41,5 188,0 4,0 90,0 0,0 0.0 0,0 |
85,3 5837,3 103,9 2496,2 50,0 260,3 625,7 1294,6 0,2 12,6 52,7 195,7 4,4 90,5 2,3 5,6 0,0 |
в 2,8р. 102,0 109,4 102,7 112,4 107,1 101,1 101,3 100,0 103,3 127,0 104,1 110,0 100,6 0,0 0,0 0,0 |
2882,9 10976,9 104,9 3592,1 63,9 248,5 1560,9 1493,2 0,1 13,5 20,0 186,6 5,4 1816,3 0,0 50,1 0,0 |
2987,9 10216,8 104,9 3694,5 64,0 253,7 1589,2 1557,7 0,3 14,5 20,2 189,3 5,6 1816,3 0,9 53,9 4,6 |
103,6 93,1 100,0 102,9 100,2 102,1 101,8 104,3 в 3 р. 107,4 101,0 101,4 103,7 100,0 0,0 107,6 0,0 |
2902,6 4379,5 1,0 1198,3 14,0 -6,6 963,5 263,1 0,1 1,9 -32,5 -6,4 1,2 1725,8 -1,4 48,3 4,6 |
-176,4 -8,9 -9,4 0,2 -12,2 -5 0,7 3 в 2 р. 4,1 -26 -2,7 -6,3 -0,6 0,0 107,6 0,0 |
|
Разом власні |
8368,3 | 8621,1 | 103,0 | 19423,2 | 18879,8 | 97,2 | 10258,7 | -5,8 |
| Міжбюджетні трансферти: субвенції на пільги та допомоги сім’ям з дітьми, субсидії населенню | 14469,3 |
14421,2 |
99,7 |
37345,4 |
36464,5 |
97,6 |
22043,3 |
-2,1 |
|
Разом з урахуванням міжбюджетних трансфертів |
22837,6 |
23042,3 |
100,9 |
56768,6 |
55344,3 |
97,5 |
32302,0 |
-3,4 |
|
Доходи спец фонду-всього,в т.ч. -Цільовий фонд -Спецкошти бюджетних установ |
442,2 400 42,2 |
297.9 215,0 82,9 |
67,4 53,8 196,4 |
428,0 300,0 128,0 |
416,1 158,0 258,1 |
97,2 52,7 201,6 |
118,2 -57 175,2 |
29,8 -1,1 5,2 |
Всього доходів |
23279,8 |
23340,2 |
100,3 |
57196,6 |
55760,4 |
97,5 |
32420,2 |
-2,8 |
Висновок
Проаналізувавши доходну частину у Київському районі м.Одеси за 2006 рік, можна зробити висновок, що бюджет району по власним доходам, що не враховуються при визначенні міжбюджнтних трансфертів при плані 8368,3 тис.грн., виконано на 103% в сумі 8621,1 тис.грн.,що на 252,8 тис.грн. більше запланованої суми.
План виконано по всім джерелам власних доходів.
Перевиконано план надходжень по: податку на прибуток підприємств комунальної власності в 2,8 рази, податку на промисел на 9,4%,податку з реклами на 12,4%, комунальному податку на 7,1%, по збору за використання місцевої символіки на 27%, по збору з власників собак на 10%.
Субвенції на пільги та допомога сім’ям з дітьми, субсидії населенню при плані 14469,3 тис.грн., виконано на 99,7% в сумі 14421,2 тис.грн., що на 0,3% менше запланованої суми. Всього доходи за 2006 рік виконано на 0,3% більше запланованої суми.
Бюджет Київського району по власним доходам за 2007 рік, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів при плані 19423,2 тис.грн. виконано на 97,2% в сумі 18879,8 тис.грн., що на 543,4 тис.грн. менше запланованої суми. Не виконано план по платі за землю на 6,9%.За 2007 рік виконано план по 13 джерелам власних доходів.
Порівнюючи показники 2007 року по доходам з показниками 2006 року, можна зробити висновок , що бюджет Київського району по власним доходам, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів в 2007 році збільшились на 10258,7 тис.грн. Це сталося за рахунок збільшення: податку на прибуток підприємств комунальної власності на 2902,6 тис.грн., місцевих податків і зборів на 1193,3 тис.грн., збору за паркування автотранспорту на 963,5 тис.грн., збору з власників собак на 1,2 тис.грн., плати за землю на 4379,5 тис.грн., податка з реклами на 14 тис.грн., ринкового збору на 263,1 тис.грн., орендної плати за нежилі приміщення на 1725,8 тис.грн., інших надходжень на 48,3 тис.грн. та доходи спецфонду на 118,2 тис.грн., а також субвенції на пільги та допомоги сім’ям з дітьми, субсидії населенню на 2204,3 тис.грн. Зменшились надходження у 2007 році по податку на прибуток підприємств комунальної власності на 2902,6 тис.грн., плата за держреєстрацію крім плати за держреєстрацію СПД на 1,4 тис.грн., комунальному податку на 6,6 тис.грн., збір за використання місцевої символіки на 32,5 тис.грн., збір за розміщення об’єктів торгівлі на 6,4 тис.грн., доходи до цільового фонду на 57,0 тис.грн.
Всього доходи за 2007 рік в порівнянні з 2006 роком збільшились на 32420,2 тис.грн.
2.2. Характеристика видатків Державного бюджету, та виконання видаткової частини місцевого бюджету Київського району міста Одеси.
В основу розподілу видатків між ланками бюджетної системи покладені принципи відомчої підпорядкованості та територіального розміщення об'єкта фінансування і місця проведення заходів.
Ст. 86 Бюджетного кодексу встановила, що розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (наприклад, школи, амбулторії, медичні пункти, дитячі установи). Ці видатки фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст та об'єднань;
друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (наприклад, надання повної середньої освіти, лікарні, культурні заклади тощо). Видатки другої групи фінансуються з бюджетів міст республіканського в Автономній Республіці Крим та обласного значення, а також районних
бюджетів;
третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
Із бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
Аналіз виконання видаткової частини бюджету у Київському районі м.Одеси
Тис.грн.
|
Спрямування видатків |
2006 |
2007 |
АП,тис.грн |
||||
|
План |
Факт |
% |
План |
Факт |
% |
||
|
Органи місцевого самоврядування Інші видатки(доп. на поховання, матеріальна доп.) Житлово-комунальне господарство Капітальний ремонт житлового фонду Дотація житлово-комунальному господарству-всього в т.ч. дотація КП ДЄЗи району -КП Аварійна служба району -поточний ремонт -дотація на тепло Благоустрій – всього в т.ч. утримання доріг -утримання безгосподарних територій Книговидання(Книга Пам’яті) Органи самоорганізації населення Заходи з організації рятування на водах |
4718,0 85,0 3556,0 1000,0 2241,1 1430,8 275,0 478,6 56,7 314,9 102,2 212,7 18,3 25,0 0,0 |
4699,0 84,8 3555,9 999,9 2241,1 1430,8 275,0 478,6 56,7 314,9 102,2 212,7 18,3 25,0 0,0 |
99,0 99,8 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 0,0 |
7071,8 187,4 12498,0 5000,0 7498,0 6130,8 386,0 981,2 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 45,0 149,4 |
7045,0 187,4 11970,0 5000,0 6970,0 5602,8 386,0 981,2 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 45,0 149,4 |
99,6 100,0 95,8 100,0 93,0 91,4 100,0 100,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 100,0 100,0 |
2346,0 102,6 8414,1 4000,1 4728,9 4172,0 111,0 502,6 -56,7 -314,9 -102,2 -212,7 -18,3 20,0 149,4 |
|
Разом |
8402,3 |
8383,0 |
99,8 |
19906,6 |
19351,8 |
97,2 |
10968,8 |
|
Субвенція Держ.бюджету на соц.захист- всього Дитячі будинки (в т.ч. сімейного типу, прийомні сім’ї) Пільги вет.війни і праці, реабіл. на житл.-комун.посл. Пільги вет. війни і праці на придб.тв.пал.,скрапл.газу Інші пільги вет.війни і праці(придб.бензину,кап.рем.) Пільги вет.військ.служби і внутрішніх справ на ЖКП Пільги ВВС і ОВС на придб.тверд.палив.,скрапл.газу Пільги гром.,які постр.внасл.Чорноб.катастр.на ЖКП Пільги гром.,які постр.внасл. Чорноб.кат.на тв.пал.,скр/г Інші пільги громад.,які постр. внасл.Чорноб.катастр. Допомога сім’ям з дітьми Державна соціальна доп.малозабезпеченим сім’ям Субсидії населенню Держ.соц.доп.інвалідам з дитинства,дітям-інвалід. |
14469,3 2,9 1649,5 41,3 3,5 325,2 0,4 60,6 1,0 2,2 9670,0 574,1 124,5 2014,1 |
14421,2 2,8 1649,5 39,8 3,5 325,2 0,3 60,6 0.5 2,2 9669,5 574,1 79,1 2014,1 |
99,7 96,6 100,0 96,4 100,0 100,0 75,0 100,0 500,0 100,0 100,0 100,0 63,5 100,0 |
37134,3 3,9 2052,7 42,6 2,7 473,3 1,0 96,2 1,6 5,6 28603,9 428,3 1224,7 4197,8 |
36253,3 3,9 1806,9 27,6 2,6 379,5 0,0 79,1 0,0 5,6 28543,1 428,3 778,9 4197,8 |
97,6 100,0 88,0 64,8 96,3 80,2 0,0 82,2 0,0 100,0 99,8 100,0 63,6 100,0 |
21832,1 1,1 157,4 -12,2 -0,9 54,3 -0,3 18,5 -0,5 3,4 18873,6 -145,8 699,8 2183,7 |
|
Всьго видатків по загальному фонду |
22871,6 |
22804,2 |
99,7 |
57040,9 |
55605,1 |
97,5 |
32800,9 |
|
Спеціальні кошти бюджетних організацій Цільові фонди |
124,9 400,0 |
91,9 209,8 |
73,6 52,5 |
128,0 300,0 |
227,9 150,2 |
178,0 50,1 |
136,0 -59,6 |
|
Всього видатків |
23396,5 |
23105,9 |
98,8 |
57468,9 |
55983,2 |
97,4 |
32877,3 |
Висновок
Аналізуючи видаткову частину Київського району м.Одеси за 2007 рік в порівнянні з 2006 роком, данні таблиці свідчаті про збільшення видатків на 32877,3 тис.грн. Це сталося за рахунок збільшення видатків на: органи місцевого самоврядування на 2346,0 тис.грн., житлово-комунальне господарство на 8414,1тис.грн., капітальний ремонт житлового фонду на 4000,1 тис.грн., дотацій житлово-комунальному господарству на 4728,9 тис.грн., органи саморганізації населення на 20,0 тис грн., заходи з організації рятування на водах на 149,4 тис.грн., субвенцій Державнрго бюджету на соціальний захист населення на 21832,1 тис.грн., бюджетні організації на 136,0 тис.грн. Та зменшення видатків на: благоустрій доріг та безгосподарних територій на314,9 тис.грн., книговидання на 18,3 тис.грн., цільові фонди на 59,6 тис.грн.
З цього можна дійти висновку, що видаткова частина бюджету Київського району за 2007 рік виконана на 97,4% і складає 55983,2 тис.грн. при плані 57468,9тис.грн. Видаткова частина на органи місцевого самоврядування при плані 7071,8 тис.грн. виконано на 99,6%, на житлово-комунальне господарство при плані 12498,0 тис.грн. виконано на 95,8%, дотації житлово-комунальному господарству при плані 7498,0 тис.грн. виконані на 93,0%, субвенція Державного бюджету на соціальний захист населення при плані 37134,3 тис.грн. виконана на 97,6%, видатки на цільові фонди при плані 300,0 тис.грн. виконані на 50,1%. Перевиконаний план по спеціальним коштам бюджетним організаціям на 78,0% при плані 128,0 тис.грн. За всіма іншими видами видатків план виконаний на 100,0%.
2.3. Бюджетний дефіцит, його причини та наслідки
Бюджетний дефіцит виникає як результат нестабільності в економічному та політичному житті держави і посилює негативні явища, якщо дефіцит перевищує встановлені світовим досвідом показники.
Щоб зрозуміти сутність дефіциту державного бюджету, доцільно розглянути його основні види.
Звичайно дефіцит бюджету класифікують за такими критеріями:
- за формою вияву: відкритий (офіційно оголошений у законі про бюджет на відповідний рік) і прихований (не визнаний офіційно, виявляється у завищенні планових обсягів доходів, включенні до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту).
Прихований дефіцит бюджету містить у собі такі складові:
- фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості в державному секторі і виплати ними заробітної плати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик;
- накопичення в комерційних банках, що відокремились на початкових стадіях економічних реформ від Центрального банку країни;
- окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Центральним банком збитків від заходів щодо стабілізації обміну курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів урядові, рефінансування Центральним банком сільськогосподарських, промислових і житлових програм уряду за пільговими ставками.
Ці операції належать до так званої квазіфіскальної діяльності держави. Отже, поряд із відкритим і прихованим дефіцитом до цієї ж групи бюджетних дефіцитів доречно зарахувати і квазіфіскальний дефіцит державного бюджету.
За причинами виникнення: вимушений (наслідок недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (наслідок фінансової політики держави).
Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.
Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий дефіцит бюджету виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати.
За напрямками дефіцитного фінансування: активний (через спрямування коштів у розвиток економіки для зростання ВВП) і пасивний (для покриття поточних витрат. Рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції3.
Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.
Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері тощо).
У своїх працях О.Д. Василик розрізняє поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами. [11, С.98].
За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту вони виділяють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит.
Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період. Структурний дефіцит - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний дефіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. Він показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення чи спаду.
У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
Відмінності між структурним і циклічним бюджетами тісно пов'язані з відмінністю між автоматичними і дискреційними стабілізаторами. Структурні видатки і надходження здебільшого складаються з дискреційних програм, запроваджених законодавством. А циклічні видатки і дефіцити складаються з податків і видатків, що автоматично пристосовуються до стану економіки. Так, у разі спаду виробництва кожний відсотковий пункт зростання норми безробіття збільшує на відповідну суму циклічний дефіцит. Це відбувається тому, що податкові надходження зменшуються, а державна допомога з безробіття зростає.
Коли ж владні структури ставлять за мету зменшити дефіцит бюджету шляхом підвищення податкових ставок і зниження видатків, то відповідно зменшується структурний дефіцит за повної зайнятості або потенційного обсягу виробництва. Якщо державний законодавчий орган вирішить запровадити програму, що субсидує соціальне забезпечення материнства, це призведе до зростання структурних видатків, отже, відповідно збільшить структурний дефіцит [20, С.16].
Статистичні дослідження показують, що певний захід уряду, який змінює структурний дефіцит бюджету, змінює фактичний дефіцит у тому самому напрямі.
Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів і його можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом7.
Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом, що породжується браком коштів бюджету в результаті розбіжності у термінах надходження доходів і здійснення видатків.
Первинний дефіцит бюджету - це різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою процентів за борг. Інакше кажучи, цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг й податковими надходженнями в бюджет. Дефіцит бюджету = (державні закупівлі товарів і послуг + трансфери + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження.
Якщо уряд удається до випуску державних цінних паперів для фінансування первинного дефіциту бюджету, то зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто в національній економіці збільшується тягар боргу. Сума процентів за державний борг дорівнює добуткові державного боргу та реальної процентної ставки. Якщо в національній економіці реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь приріст останнього іде на виплату процентів з обслуговування державного боргу, тобто відношення державного боргу до ВВП зростає.
Для зниження цього відношення:
— темпи зростання реального ВВП мають перевищувати величину реальної процентної ставки;
— збільшення частки первинного бюджетного надлишку має бути постійним8.
Операційний дефіцит - це дефіцит державного бюджету з вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу. За високих темпів інфляції, коли різниця в динаміці номінальних і реальних відсоткових ставках досить значна, таке завищення розміру дефіциту державного бюджету може виявитися істотним.
Таким чином, види бюджетного дефіциту можна згрупувати в такий спосіб:
1. За формою вияву:
відкритий;
прихований;
— квазіфіскальний.
2. За причинами виникнення:
— вимушений;
— свідомий.
3. За напрямом державного фінансування:
— активний;
— пасивний.
4. За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту:
— фактичний;
— структурний;
— циклічний.
5. За терміном дії:
— тимчасовий;
— стійкий.
6. За зв'язком із державним боргом:
— первинний;
— операційний.
Бюджетний процес передбачає балансування державних доходів і видатків, але на практиці майже в усіх країнах на сьогодні спостерігається значне перевищення державних видатків над доходами. Причин бюджетних дефіцитів багато, але велике значення має розширення соціальних і економічних функцій держави. Якщо зростання бюджетних видатків не компенсується збільшенням податкових надходжень, то зростання бюджетних дефіцитів набуває хронічного характеру і досягає значних масштабів.
Дефіцит державного бюджету завжди привертав до себе увагу економістів і практиків, урядовців і законодавців. Йому відводиться чільне місце у теоріях державних фінансів, оскільки головною проблемою фінансової політики традиційно вважається державний бюджет.
III. Шляхи вдосконалення бюджетного процесу
3.1 Вдосконалення бюджетного процесу
Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він – невід'ємна частка ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.
Бюджет необхідно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу. Привілейовані за цих умов є правильні відповіді на запитання, як стабілізувати економіку, забезпечити ефективність господарювання, які методи нормалізують фінансовий стан країни, як збільшити прибуткову частину Державного бюджету, знизити бюджетний дефіцит та ін.
Державний бюджет як один з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові стосунки, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами – з іншого приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб. Таким чином, у бюджеті централізується значна частина грошових коштів, які є необхідною умовою для виконання державою своїх функцій. І тільки із збільшенням масштабів виробництва, удосконаленням господарських зв'язків можна розраховувати на істотне збільшення централізованого фонду держави. За теперішнього соціально-економічного стану України виникає потреба збільшувати грошові ресурси централізованого фонду для забезпечення безпосередніх державних заходів.[12]
Рівень централізації фінансових ресурсів у Державному бюджеті залежить від конкретних умов господарювання і завдань, які необхідно вирішувати на конкретному етапі розвитку. Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Нині бюджет України становить 55% від валового внутрішнього продукту. Така централізація грошових коштів має забезпечити своєчасне фінансування загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат.
Однак якщо проаналізувати бюджетну політику останніх чотирьох років, то можна переконатися, що значна централізація коштів у руках держаки не завжди давала позитивні результати. Так, у 2004 році видатки на соціально-культурні заходи профінансовані тільки на 76,5%, а на народне господарство, у тому числі на так звані бюджетні позички, тобто пільгові кредити за рахунок бюджетних коштів вузькому загалу привілейованих підприємств, - аж на 115,1%. Крім того, дивними є затрати, не передбачені законом, на загальну суму 30,7 трлн. крб., а також затрати на суму 10 трлн. крб., які були профінансовані у грудні 2004 року і пов'язані з підготовкою до осінньо-зимового періоду. Аналогічна картина з виконанням бюджету і в 2005 році.
Ці цифри достатні для принципових узагальнень. Практика виконання бюджету останніми роками переконливо свідчить, що закон про бюджет не є у нашій державі справжнім законом, оскільки іноді бюджетні кошти встановлюються у змінених пропорціях відносно бюджетних показників) з урахуванням соціально-економічної політики, затвердженої Верховною Радою через закон про бюджет на поточний рік.
Головною причиною такої ситуації є порушення бюджетної дисципліни. Жоден бюджет починаючи з 1992 року, не був завчасно поданий на розгляд і відповідно не був затверджений Верховною Радою України. Закономірно, що більшість показників Державного бюджету формується за результатами фактичного його виконання і підганяється під нормативи, яких вимагають міжнародні фінансові організації, що надають Україні реабілітаційні позики для стабілізації народного господарства. [15]
Отже, для стабілізації бюджетної дисципліни, передусім, необхідно, щоб бюджетний процес відповідав Законові «Про бюджетну систему України», прийнятому у червні 2005 року. Згідно із Законом, Державний бюджет на наступний рік має подаватися Президентом України на розгляд Верховній Раді до 15 вересня, а затверджуватися до 2 грудня поточного року. Тобто всі бюджетні процедури повинні реалізовуватися до початку нового бюджетного року. Як свідчить досвід, неприйняття Державного бюджету фактично паралізує роботу усього народногосподарського комплексу.[14]
Для вирішення проблем, пов'язаних з бюджетним процесом, треба орієнтуватися на наступні критерії.
1. Як відомо, Державний бюджет України формується за чинною у світовій практиці методологією. Це означає, що за основу береться розрахунок річного обсягу валового внутрішнього продукту. Залежно від того, як він визначатиметься на наступний рік, залежить і розмір бюджетного фонду України. Якщо ВВП буде заниженим, то це адекватно відобразиться на доходній частині бюджету. В цьому випадку відбудеться недофінансування галузей народного господарства, соціально-культурних установ та інших галузей, передбачених бюджетом. Крім того, не буде належної готівки, що призведе до затримки розрахунків.
У випадку, коли розмір ВВП буде завищеним, нас очікують набагато більші неприємності. Зросте грошово-кредитна емісія, яка призведе до зростання грошової маси, а звідси до інфляції і різкого зростання цін; будуть передбачені нереальні доходи, що, природно, спричинить зростання бюджетних витрат, фактично не забезпечених відповідними доходами.
Тому основна проблема, яку необхідно вирішити, - максимально точно визначити обсяг валового внутрішнього продукту, тобто знайти «золоту середину», враховуючи всі реалії нашої економіки - інфляцію, виробництво товарів і послуг, споживання, нагромадження.
2. Технологія складання Державного бюджету потребує докорінних змін. Зараз практикується система, за якої прибуткова частина бюджету "підганяється" до видаткової, тобто спочатку згідно з вимогами міністерств і відомств формується видаткова частина. Після цього переглядаються можливості прибуткової частини і, якщо вони замалі, пропонується прийняти закони про нові податки або змінити податкові ставки. Таким чином виконання бюджету «прив'язується» до майбутніх змін.
А тому при складанні Державного бюджету необхідно насамперед науково обґрунтовано в межах чинного законодавства про податки розраховувати прибуткову частину. Це дасть можливість державі реально оцінити можливості бюджетної політики на майбутній рік.
В основу побудови прибуткової частини бюджету мають бути закладені такі принципи, які дозволяють державі мати хоча б мінімально достатні фінансові ресурси для її діяльності і одночасно використовувати податки як інструмент регулювання фінансового стану платників, стимулювання зростання виробництва. До даних принципів належать:
- встановлення таких податків, які б забезпечували регулярну мобілізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави в розмірах, достатніх для фінансування запланованих заходів;
- застосування таких видів податків, які б забезпечували стабільність фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування її централізованого фонду;
- запровадження податків, адекватних реальним умовам соціально-економічного становища держави;
- вилучення /повне або часткове/ до бюджету доходів, не пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій.
3. Питання удосконалення стосунків між ланками бюджетної системи завжди є актуальними. Чинник бюджетний механізм, при якому Ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань для низів, призводить до паралічу органів місцевого самоврядування. Тому необхідно розподілити сфери Державного бюджету і бюджетів місцевих органів. На державному рівні доцільно фінансувати податки, які мають вирішальне значення для фінансування економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальне питань і підтримку їхнього економічного розрахунку в частині комунальної власності.
Інакше кажучи, необхідно якнайшвидше чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Законодавство вже заклало принципи самостійності у складання бюджетів усіх рівнів, але вони ще не зміцнені економічним механізмом, а тому не працюють.
У зв'язку з цим для створення чіткої системи формування бюджетів усіх рівнів, на наш погляд, необхідно чітко розподілити доходи між усіма ланками бюджетної системи, тобто мати визначену законом доходну базу, а стосунки між державним і .місцевими бюджетами будувати з урахуванням умов соціально-економічного розпитку регіонів. Такої мети можна досягти, спрямовуючи 100% податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та деякі інші податки (наприклад, податок на майно) до місцевих бюджетів.
Проблема бюджетного вирівнювання останнім часом вийшла за межі теорії. Тепер вона нерозривної пов'язана із практичними заходами щодо реалізації в Україні принципу «відносної» самостійності бюджетів усіх рівнів, із міжбюджетним перерозподілом фінансових ресурсів. Без нього неможливо обійтися, оскільки фінансові ресурси деяких місцевих органів влади в силу історичних та інших причин не можуть забезпечити реалізацію цими органами владних повноважень. Вийти з цього становища можна, надавши цим регіонам необхідної допомоги через перерозподіл коштів, виробивши для цього раціональні основи і механізми.
Однак не слід забувати, що чинний механізм фінансової допомоги реально сформувався на базі централізму, який характеризував єдину бюджетну систему колишнього СРСР, перед якою ставилася мета неодмінного забезпечення збалансування доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Ця мета культивувала ідею утримання, придушувала ініціативу нижчих органів влади у пошуках додаткових фінансових ресурсів.
Зараз у Україні використовуються методи, які забезпечують збалансування нижчих бюджетів: субвенції безповоротне цільове фінансування видатків нижчих бюджетів за рахунок вищих, дотації безповоротне надання коштів для відшкодування дефіциту нижчого бюджету; взаємозаліки виділення коштів нижчим бюджетам на відшкодування видатків, пов'язаних із передачею їм видаткових функцій згідно з рішенням центральних органів влади; позики з вищих бюджетів.
Найсерйозніший недолік чинного механізму бюджетного субсидування в тому, що застосовуються не взаємозв'язані, а різноманітні і до того ж не регламентовані відповідними нормами форми перерозподілу бюджетних коштів. Тому сфера чинності кожної з названих чотирьох форм, їх поєднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, які перерозподіляються, щоразу визначаються по-різному, індивідуально. В