Бюджетний процес

містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. [5]

ІІ. АНАЛІЗ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ.


2.1. Характеристика доходів Державного бюджету, та виконання доходної частини місцевого бюджету Київського району міста Одеси.


Бюджетна система України складається з:

  • Державного бюджету України;

  • Місцевих бюджетів.

Кожен бюджет складається по доходах і витратам. Склад доходів бюджетної системи виражається в різних платежах, що сплачуються юридичними і фізичними особами в той або інший бюджет.

Витрати бюджетної системи складають істотну частину державних і муніципальних витрат. Їхні напрямки визначаються тими задачами, що коштують перед державою на конкретний період.

Доходи бюджетів формуються за допомогою чотирьох ме­тодів мобілізації коштів:

1) пряме вилучення доходів від державного сектора еконо­міки. Держава має право на підприємницьку діяльність і ви­користання одержаних від неї прибутків, хоча надходження від цієї діяльності невеликі. Адже держава залишає неприватизованими ті сфери діяльності, які або не приваблюють приватних підприємців через неприбутковість, або продук­ція та послуги цих підприємств дуже потрібні державі. Ці об'єкти знаходяться у державній власності не для одержан­ня прибутків, а для випуску потрібної продукції і надання необхідних послуг;

  1. одержання доходів від природних ресурсів, майна і послуг, власником яких є держава;

  2. перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допо­могою податків й інших обов'язкових платежів;

  3. залучення кредитів.

  4. Джерела формування доходів бюджетів можуть бути внутрішніми (в основному - це ВВП) і зовнішніми (міжнарод­ний кредит, оподаткування експортно-імпортної діяльності, ва­лютне регулювання).

В юридичній літературі прийнято доходи бюджетів класи­фікувати за соціально-економічною ознакою на доходи від гос­подарюючих суб'єктів усіх форм власності, на підставі якої вони діють, і від громадян. За юридичними формами - на податки і неподаткові платежі. За порядком включення дохо­дів до бюджетів вони поділяються на закріплені і регулюючі.

Склад доходів Державного бюджету України визначається статтею 29 Бюджетного кодексу. До Державного бюджету України входять:

1) доходи, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі, а також згідно із За­коном України "Про основи соціальної захищеності інва­лідів", від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бю­джету України, та інших, визначених законодавством дже­рел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам і організаціям, а та­кож проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств. Не включаються до Державного бюджету доходи, закріплені за місцевими бюджетами;

  1. гранти і дарунки у вартісному обчисленні;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів [26, С.195].

До місцевих бюджетів включаються доходи, необхідні для виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Бюджетний кодекс (ст. 64) визначає склад доходів, закріп­лених за бюджетами місцевого самоврядування, які враховують­ся при визначенні міжбюджетних трансфертів. Вони склада­ють "кошик" доході» бюджетів місцевого самоврядування. Прибутковий податок із населення мас значну питому вагу в доходах місцевих бюджетів усіх ланок. Оскільки заробітна плата сплачуватися щомісяця, цей дохід місцевих бю­джетні відіграю значну роль у забезпеченні функціонування місцевих органів, тому нормативи відрахувань його до місце­вих бюджеті встановлються диференційовано:

  1. до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховуєть­ся 100% територіальних надходжень;

  2. до доходів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) і обласного значення - 75% територіальних надхо­джень; а до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ або їх об'єднань - 25% територіальних надходжень.

Якщо територіальні громади Автономної Республіки Крим і областей планують спільні соціально-економічні й культурні програми, то для їх реалізації до цих бюджетів включаються: 25% прибуткового податку з громадян та 25% плати за землю від територіальних надходжень по цих платежах (ст. 64 Бю­джетного кодексу).

У випадках реалізації таких програм територіальними гро­мадами районів до районних бюджетів входять: 50% терито­ріального надходження прибуткового податку з громадян; 15% територіальних надходжень плати за землю; плата за ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, серти­фікати і плата за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяль­ності, які справляють районні державні адміністрації, надхо­дження адміністративних штрафів, які накладаються райдерж-адміністраціями або адміністративними комісіями, що ними створюються [13, С.18].

Склад доходів і видатків бюджетів районів у містах визна­чається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним радам у містах.

Взаємовідносини між ланками бюджетної системи в Украї­ні будуються так, щоб викликати зацікавленість в органів міс­цевого самоврядування ефективніше вести місцеве господарст­во, ретельніше планувати і збирати доходи, які одержують на місцях, не враховуючи їх при визначенні об'єму міжбюджетних трансфертів1.

Так, ст. 69 Бюджетного кодексу вміщує перелік доходів місцевих бюджетів, які не беруться при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів, тобто незалежно від сум надхо­джень доходів, визначених цією статтею, місцевий бюджет одер­жить суму міжбюджетних трансфертів, яку зможе їм виділити Державний або місцевий бюджет вищого рівня. У ст. 96 Бюджетного кодексу передбачено спеціальний механізм між­бюджетних трансфертів.

Аналіз виконання доходної частини бюджету у Київському районі м.Одеси за 2006, 2007 роки


Назва доходів

2006

2007

Відхилення


План

Факт

% виконання

План

Факт

% виконання

Тис.грн

%

Власні:

Податок на прибуток підприємств комунальної власності


-Плата за землю (75%)

-Податок на промисел


Місцеві податки і збори –всього:

-Податок з реклами

-Комунальний податок


-Збір за паркування автотранспорту

-Ринковий збір


-Збір за видачу оренди на квартиру

-Курортний збір

-Збір за використання місцевої символіки


-Збір за розміщення об’єктів торгівлі


-Збір з власників собак


-Орендна плата за нежилі приміщення


-Плата за держреєстрацію, крім плати за держреєстрацію СПД


-Інші надходження

-Кредиторська та депонентська заборгованість підприємств, установ, щодо яких минув строк позовної давності


30,0


5722,7

95,0


2430,6

44,5

243,0


618,9

1278,3


0,2

12,2


41,5


188,0


4,0


90,0


0,0


0.0


0,0



85,3


5837,3

103,9


2496,2

50,0

260,3


625,7

1294,6


0,2

12,6


52,7


195,7


4,4


90,5


2,3


5,6


0,0


в 2,8р.


102,0

109,4


102,7

112,4

107,1


101,1

101,3


100,0

103,3


127,0


104,1


110,0


100,6


0,0


0,0


0,0



2882,9


10976,9

104,9


3592,1

63,9

248,5


1560,9

1493,2


0,1

13,5


20,0


186,6


5,4


1816,3


0,0


50,1


0,0



2987,9


10216,8

104,9


3694,5

64,0

253,7


1589,2

1557,7


0,3

14,5


20,2


189,3


5,6


1816,3


0,9


53,9


4,6


103,6


93,1

100,0


102,9

100,2

102,1


101,8

104,3


в 3 р.

107,4


101,0


101,4


103,7


100,0


0,0


107,6


0,0



2902,6


4379,5

1,0


1198,3

14,0

-6,6


963,5

263,1


0,1

1,9


-32,5


-6,4


1,2


1725,8


-1,4


48,3


4,6



-176,4


-8,9

-9,4


0,2

-12,2

-5


0,7

3


в 2 р.

4,1


-26


-2,7


-6,3


-0,6


0,0


107,6


0,0

Разом власні

8368,3 8621,1 103,0 19423,2 18879,8 97,2 10258,7 -5,8
Міжбюджетні трансферти: субвенції на пільги та допомоги сім’ям з дітьми, субсидії населенню

14469,3



14421,2


99,7


37345,4


36464,5


97,6


22043,3


-2,1

Разом з урахуванням міжбюджетних трансфертів


22837,6


23042,3


100,9


56768,6


55344,3


97,5


32302,0


-3,4

Доходи спец фонду-всього,в т.ч.

-Цільовий фонд

-Спецкошти бюджетних установ

442,2

400

42,2

297.9

215,0

82,9

67,4

53,8

196,4

428,0

300,0

128,0

416,1

158,0

258,1

97,2

52,7

201,6

118,2

-57

175,2

29,8

-1,1

5,2


Всього доходів


23279,8


23340,2


100,3


57196,6


55760,4


97,5


32420,2


-2,8


Висновок


Проаналізувавши доходну частину у Київському районі м.Одеси за 2006 рік, можна зробити висновок, що бюджет району по власним доходам, що не враховуються при визначенні міжбюджнтних трансфертів при плані 8368,3 тис.грн., виконано на 103% в сумі 8621,1 тис.грн.,що на 252,8 тис.грн. більше запланованої суми.

План виконано по всім джерелам власних доходів.

Перевиконано план надходжень по: податку на прибуток підприємств комунальної власності в 2,8 рази, податку на промисел на 9,4%,податку з реклами на 12,4%, комунальному податку на 7,1%, по збору за використання місцевої символіки на 27%, по збору з власників собак на 10%.

Субвенції на пільги та допомога сім’ям з дітьми, субсидії населенню при плані 14469,3 тис.грн., виконано на 99,7% в сумі 14421,2 тис.грн., що на 0,3% менше запланованої суми. Всього доходи за 2006 рік виконано на 0,3% більше запланованої суми.

Бюджет Київського району по власним доходам за 2007 рік, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів при плані 19423,2 тис.грн. виконано на 97,2% в сумі 18879,8 тис.грн., що на 543,4 тис.грн. менше запланованої суми. Не виконано план по платі за землю на 6,9%.За 2007 рік виконано план по 13 джерелам власних доходів.

Порівнюючи показники 2007 року по доходам з показниками 2006 року, можна зробити висновок , що бюджет Київського району по власним доходам, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів в 2007 році збільшились на 10258,7 тис.грн. Це сталося за рахунок збільшення: податку на прибуток підприємств комунальної власності на 2902,6 тис.грн., місцевих податків і зборів на 1193,3 тис.грн., збору за паркування автотранспорту на 963,5 тис.грн., збору з власників собак на 1,2 тис.грн., плати за землю на 4379,5 тис.грн., податка з реклами на 14 тис.грн., ринкового збору на 263,1 тис.грн., орендної плати за нежилі приміщення на 1725,8 тис.грн., інших надходжень на 48,3 тис.грн. та доходи спецфонду на 118,2 тис.грн., а також субвенції на пільги та допомоги сім’ям з дітьми, субсидії населенню на 2204,3 тис.грн. Зменшились надходження у 2007 році по податку на прибуток підприємств комунальної власності на 2902,6 тис.грн., плата за держреєстрацію крім плати за держреєстрацію СПД на 1,4 тис.грн., комунальному податку на 6,6 тис.грн., збір за використання місцевої символіки на 32,5 тис.грн., збір за розміщення об’єктів торгівлі на 6,4 тис.грн., доходи до цільового фонду на 57,0 тис.грн.

Всього доходи за 2007 рік в порівнянні з 2006 роком збільшились на 32420,2 тис.грн.


2.2. Характеристика видатків Державного бюджету, та виконання видаткової частини місцевого бюджету Київського району міста Одеси.


В основу розподілу видатків між ланками бюджетної систе­ми покладені принципи відомчої підпорядкованості та територіального розміщення об'єкта фінансування і місця проведення заходів.

Ст. 86 Бюджетного кодексу встановила, що розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього спо­живача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяють­ся на такі групи:

1) перша група - видатки на фінансування бюджетних уста­нов та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (наприклад, школи, амбулторії, медичні пункти, дитячі установи). Ці видатки фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст та об'єднань;

  1. друга група - видатки на фінансування бюджетних уста­нов та заходів, які забезпечують надання основних соціаль­них послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (наприклад, надання повної середньої освіти, лікар­ні, культурні заклади тощо). Видатки другої групи фінансуються з бюджетів міст республіканського в Автономній Республіці Крим та обласного значення, а також районних

  2. бюджетів;

  3. третя група - видатки на фінансування бюджетних уста­нов та заходів, які забезпечують гарантовані державою со­ціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінан­сування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Із бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видат­ки всіх трьох груп.


Аналіз виконання видаткової частини бюджету у Київському районі м.Одеси

Тис.грн.

Спрямування видатків

2006

2007

АП,тис.грн


План

Факт

%

План

Факт

%


Органи місцевого самоврядування

Інші видатки(доп. на поховання, матеріальна доп.)

Житлово-комунальне господарство

Капітальний ремонт житлового фонду

Дотація житлово-комунальному господарству-всього

в т.ч. дотація КП ДЄЗи району

-КП Аварійна служба району

-поточний ремонт

-дотація на тепло

Благоустрій – всього

в т.ч. утримання доріг

-утримання безгосподарних територій

Книговидання(Книга Пам’яті)

Органи самоорганізації населення

Заходи з організації рятування на водах

4718,0


85,0


3556,0


1000,0


2241,1

1430,8

275,0

478,6

56,7

314,9

102,2


212,7

18,3

25,0


0,0

4699,0


84,8


3555,9


999,9


2241,1

1430,8

275,0

478,6

56,7

314,9

102,2


212,7

18,3

25,0


0,0

99,0


99,8


100,0


100,0


100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0


100,0

100,0

100,0


0,0

7071,8


187,4


12498,0


5000,0


7498,0

6130,8

386,0

981,2

0,0

0,0

0,0


0,0

0,0

45,0


149,4

7045,0


187,4


11970,0


5000,0


6970,0

5602,8

386,0

981,2

0,0

0,0

0,0


0,0

0,0

45,0


149,4

99,6


100,0


95,8


100,0


93,0

91,4

100,0

100,0

0,0

0,0

0,0


0,0

0,0

100,0


100,0

2346,0


102,6


8414,1


4000,1


4728,9

4172,0

111,0

502,6

-56,7

-314,9

-102,2


-212,7

-18,3

20,0


149,4

Разом

8402,3

8383,0

99,8

19906,6

19351,8

97,2

10968,8

Субвенція Держ.бюджету на соц.захист- всього

Дитячі будинки (в т.ч. сімейного типу, прийомні сім’ї)

Пільги вет.війни і праці, реабіл. на житл.-комун.посл.

Пільги вет. війни і праці на придб.тв.пал.,скрапл.газу

Інші пільги вет.війни і праці(придб.бензину,кап.рем.)

Пільги вет.військ.служби і внутрішніх справ на ЖКП

Пільги ВВС і ОВС на придб.тверд.палив.,скрапл.газу

Пільги гром.,які постр.внасл.Чорноб.катастр.на ЖКП

Пільги гром.,які постр.внасл. Чорноб.кат.на тв.пал.,скр/г

Інші пільги громад.,які постр. внасл.Чорноб.катастр.

Допомога сім’ям з дітьми

Державна соціальна доп.малозабезпеченим сім’ям

Субсидії населенню

Держ.соц.доп.інвалідам з дитинства,дітям-інвалід.


14469,3


2,9


1649,5


41,3


3,5


325,2


0,4


60,6


1,0


2,2

9670,0


574,1

124,5


2014,1


14421,2


2,8


1649,5


39,8


3,5


325,2


0,3


60,6


0.5


2,2

9669,5


574,1

79,1


2014,1


99,7


96,6


100,0


96,4


100,0


100,0


75,0


100,0


500,0


100,0

100,0


100,0

63,5


100,0


37134,3


3,9


2052,7


42,6


2,7


473,3


1,0


96,2


1,6


5,6

28603,9


428,3

1224,7


4197,8


36253,3


3,9


1806,9


27,6


2,6


379,5


0,0


79,1


0,0


5,6

28543,1


428,3

778,9


4197,8


97,6


100,0


88,0


64,8


96,3


80,2


0,0


82,2


0,0


100,0

99,8


100,0

63,6


100,0



21832,1


1,1


157,4


-12,2


-0,9


54,3


-0,3


18,5


-0,5


3,4

18873,6


-145,8

699,8


2183,7

Всьго видатків по загальному фонду


22871,6


22804,2


99,7


57040,9


55605,1


97,5


32800,9

Спеціальні кошти бюджетних організацій

Цільові фонди


124,9

400,0


91,9

209,8


73,6

52,5


128,0

300,0


227,9

150,2


178,0

50,1


136,0

-59,6

Всього видатків

23396,5

23105,9

98,8

57468,9

55983,2

97,4

32877,3


Висновок


Аналізуючи видаткову частину Київського району м.Одеси за 2007 рік в порівнянні з 2006 роком, данні таблиці свідчаті про збільшення видатків на 32877,3 тис.грн. Це сталося за рахунок збільшення видатків на: органи місцевого самоврядування на 2346,0 тис.грн., житлово-комунальне господарство на 8414,1тис.грн., капітальний ремонт житлового фонду на 4000,1 тис.грн., дотацій житлово-комунальному господарству на 4728,9 тис.грн., органи саморганізації населення на 20,0 тис грн., заходи з організації рятування на водах на 149,4 тис.грн., субвенцій Державнрго бюджету на соціальний захист населення на 21832,1 тис.грн., бюджетні організації на 136,0 тис.грн. Та зменшення видатків на: благоустрій доріг та безгосподарних територій на314,9 тис.грн., книговидання на 18,3 тис.грн., цільові фонди на 59,6 тис.грн.

З цього можна дійти висновку, що видаткова частина бюджету Київського району за 2007 рік виконана на 97,4% і складає 55983,2 тис.грн. при плані 57468,9тис.грн. Видаткова частина на органи місцевого самоврядування при плані 7071,8 тис.грн. виконано на 99,6%, на житлово-комунальне господарство при плані 12498,0 тис.грн. виконано на 95,8%, дотації житлово-комунальному господарству при плані 7498,0 тис.грн. виконані на 93,0%, субвенція Державного бюджету на соціальний захист населення при плані 37134,3 тис.грн. виконана на 97,6%, видатки на цільові фонди при плані 300,0 тис.грн. виконані на 50,1%. Перевиконаний план по спеціальним коштам бюджетним організаціям на 78,0% при плані 128,0 тис.грн. За всіма іншими видами видатків план виконаний на 100,0%.


2.3. Бюджетний дефіцит, його причини та наслідки


Бюджетний дефіцит виникає як результат нестабільності в економічному та політичному житті держави і посилює негативні явища, якщо дефіцит перевищує встановлені світовим досвідом показники.

Щоб зрозуміти сутність дефіциту державного бюджету, доцільно розглянути його основні види.

Звичайно дефі­цит бюджету класифікують за такими критеріями:

- за формою вияву: відкритий (офіційно оголошений у законі про бюджет на відповідний рік) і прихований (не визнаний офіційно, виявляється у завищенні планових обсягів доходів, включенні до складу доходів джерел покриття бюджет­ного дефіциту).

Прихований дефіцит бюджету містить у собі такі складові:

- фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості в дер­жавному секторі і виплати ними заробітної плати за ставками, вищими від рин­кових, за рахунок банківських позик;

- накопичення в комерційних банках, що відокремились на початкових ста­діях економічних реформ від Центрального банку країни;

- окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Центральним банком збитків від заходів щодо стабілізації обміну курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів урядові, рефінансування Центральним бан­ком сільськогосподарських, промислових і житлових програм уряду за пільгови­ми ставками.

Ці операції належать до так званої квазіфіскальної діяльності держави. Отже, поряд із відкритим і прихованим дефіцитом до цієї ж групи бюджетних де­фіцитів доречно зарахувати і квазіфіскальний дефіцит державного бюджету.

За причинами виникнення: вимушений (наслідок недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (наслідок фі­нансової політики держави).

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і від­повідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюд­жетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, по­датків і сальдо державного бюджету. Свідомий дефіцит бюджету виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд ці­леспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати.

За напрямками дефіцитного фінансування: активний (через спрямування коштів у розвиток економіки для зростання ВВП) і пасивний (для покриття по­точних витрат. Рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постій­ним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зрос­тання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефі­цит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції3.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджет­ній сфері тощо).

У своїх працях О.Д. Василик розрізняє поняття стійкий де­фіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами. [11, С.98].

За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту вони виді­ляють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, цикліч­ний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внут­рішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період. Структурний дефіцит - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний де­фіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. Він показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення чи спаду.

У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

Відмінності між структурним і циклічним бюджетами тісно пов'язані з від­мінністю між автоматичними і дискреційними стабілізаторами. Структурні ви­датки і надходження здебільшого складаються з дискреційних програм, запро­ваджених законодавством. А циклічні видатки і дефіцити складаються з податків і видатків, що автоматично пристосовуються до стану економіки. Так, у разі спа­ду виробництва кожний відсотковий пункт зростання норми безробіття збільшує на відповідну суму циклічний дефіцит. Це відбувається тому, що податкові над­ходження зменшуються, а державна допомога з безробіття зростає.

Коли ж владні структури ставлять за мету зменшити дефіцит бюджету шля­хом підвищення податкових ставок і зниження видатків, то відповідно змен­шується структурний дефіцит за повної зайнятості або потенційного обсягу ви­робництва. Якщо державний законодавчий орган вирішить запровадити програму, що субсидує соціальне забезпечення материнства, це призведе до зрос­тання структурних видатків, отже, відповідно збільшить структурний дефіцит [20, С.16].

Статистичні дослідження показують, що певний захід уряду, який змінює структурний дефіцит бюджету, змінює фактичний дефіцит у тому самому напрямі.

Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів і його можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом7.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроково­му періоді, та тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконан­ні бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом, що породжується браком коштів бюджету в результаті розбіжності у термінах надходження доходів і здій­снення видатків.

Первинний дефіцит бюджету - це різниця між величиною дефіциту бюдже­ту і виплатою процентів за борг. Інакше кажучи, цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг й податковими надходженнями в бюджет. Дефіцит бюджету = (державні закупівлі товарів і пос­луг + трансфери + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження.

Якщо уряд удається до випуску державних цінних паперів для фінансуван­ня первинного дефіциту бюджету, то зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто в національній економіці збільшується тягар боргу. Сума процентів за державний борг дорівнює добуткові державного боргу та реальної процентної ставки. Якщо в національній економіці реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь приріст останнього іде на виплату процентів з обслуговування державного боргу, тобто відношення державного боргу до ВВП зростає.

Для зниження цього відношення:

— темпи зростання реального ВВП мають перевищувати величину реальної процентної ставки;

— збільшення частки первинного бюджетного надлишку має бути постійним8.

Операційний дефіцит - це дефіцит державного бюджету з вирахуванням ін­фляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу. За високих темпів інфляції, коли різниця в динаміці номінальних і реальних відсот­кових ставках досить значна, таке завищення розміру дефіциту державного бюд­жету може виявитися істотним.

Таким чином, види бюджетного дефіциту можна згрупувати в такий спосіб:

1. За формою вияву:

  • відкритий;

  • прихований;

— квазіфіскальний.

2. За причинами виникнення:

— вимушений;

— свідомий.

3. За напрямом державного фінансування:

— активний;

— пасивний.

4. За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту:

— фактичний;

— структурний;

— циклічний.

5. За терміном дії:

— тимчасовий;

— стійкий.

6. За зв'язком із державним боргом:

— первинний;

— операційний.

Бюджетний процес передбачає балансування державних доходів і видатків, але на практиці майже в усіх країнах на сьогодні спостерігається значне переви­щення державних видатків над доходами. Причин бюджетних дефіцитів багато, але велике значення має розширення соціальних і економічних функцій держа­ви. Якщо зростання бюджетних видатків не компенсується збільшенням подат­кових надходжень, то зростання бюджетних дефіцитів набуває хронічного харак­теру і досягає значних масштабів.

Дефіцит державного бюджету завжди привертав до себе увагу економістів і практиків, урядовців і законодавців. Йому відводиться чільне місце у теоріях дер­жавних фінансів, оскільки головною проблемою фінансової політики традицій­но вважається державний бюджет.

III. Шляхи вдосконалення бюджетного процесу


3.1 Вдосконалення бюджетного процесу


Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він – невід'ємна частка ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Бюджет необхідно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу. Привілейовані за цих умов є правильні відповіді на запитання, як стабілізувати економіку, забезпечити ефективність господарювання, які методи нормалізують фінансовий стан країни, як збільшити прибуткову частину Державного бюджету, знизити бюджетний дефіцит та ін.

Державний бюджет як один з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові стосунки, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами – з іншого приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб. Таким чином, у бюджеті централізується значна частина грошових коштів, які є необхідною умовою для виконання державою своїх функцій. І тільки із збільшенням масштабів виробництва, удосконаленням господарських зв'язків можна розраховувати на істотне збільшення централізованого фонду держави. За теперішнього соціально-економічного стану України виникає потреба збільшувати грошові ресурси централізованого фонду для забезпечення безпосередніх державних заходів.[12]

Рівень централізації фінансових ресурсів у Державному бюджеті залежить від конкретних умов господарювання і завдань, які необхідно вирішувати на конкретному етапі розвитку. Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Нині бюджет України становить 55% від валового внутрішнього продукту. Така централізація грошових коштів має забезпечити своєчасне фінансування загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат.

Однак якщо проаналізувати бюджетну політику останніх чотирьох років, то можна переконатися, що значна централізація коштів у руках держаки не завжди давала позитивні результати. Так, у 2004 році видатки на соціально-культурні заходи профінансовані тільки на 76,5%, а на народне господарство, у тому числі на так звані бюджетні позички, тобто пільгові кредити за рахунок бюджетних коштів вузькому загалу привілейованих підприємств, - аж на 115,1%. Крім того, дивними є затрати, не передбачені законом, на загальну суму 30,7 трлн. крб., а також затрати на суму 10 трлн. крб., які були профінансовані у грудні 2004 року і пов'язані з підготовкою до осінньо-зимового періоду. Аналогічна картина з виконанням бюджету і в 2005 році.

Ці цифри достатні для принципових узагальнень. Практика виконання бюджету останніми роками переконливо свідчить, що закон про бюджет не є у нашій державі справжнім законом, оскільки іноді бюджетні кошти встановлюються у змінених пропорціях відносно бюджетних показників) з урахуванням соціально-економічної політики, затвердженої Верховною Радою через закон про бюджет на поточний рік.

Головною причиною такої ситуації є порушення бюджетної дисципліни. Жоден бюджет починаючи з 1992 року, не був завчасно поданий на розгляд і відповідно не був затверджений Верховною Радою України. Закономірно, що більшість показників Державного бюджету формується за результатами фактичного його виконання і підганяється під нормативи, яких вимагають міжнародні фінансові організації, що надають Україні реабілітаційні позики для стабілізації народного господарства. [15]

Отже, для стабілізації бюджетної дисципліни, передусім, необхідно, щоб бюджетний процес відповідав Законові «Про бюджетну систему України», прийнятому у червні 2005 року. Згідно із Законом, Державний бюджет на наступний рік має подаватися Президентом України на розгляд Верховній Раді до 15 вересня, а затверджуватися до 2 грудня поточного року. Тобто всі бюджетні процедури повинні реалізовуватися до початку нового бюджетного року. Як свідчить досвід, неприйняття Державного бюджету фактично паралізує роботу усього народногосподарського комплексу.[14]

Для вирішення проблем, пов'язаних з бюджетним процесом, треба орієнтуватися на наступні критерії.

1. Як відомо, Державний бюджет України формується за чинною у світовій практиці методологією. Це означає, що за основу береться розрахунок річного обсягу валового внутрішнього продукту. Залежно від того, як він визначатиметься на наступний рік, залежить і розмір бюджетного фонду України. Якщо ВВП буде заниженим, то це адекватно відобразиться на доходній частині бюджету. В цьому випадку відбудеться недофінансування галузей народного господарства, соціально-культурних установ та інших галузей, передбачених бюджетом. Крім того, не буде належної готівки, що призведе до затримки розрахунків.

У випадку, коли розмір ВВП буде завищеним, нас очікують набагато більші неприємності. Зросте грошово-кредитна емісія, яка призведе до зростання грошової маси, а звідси до інфляції і різкого зростання цін; будуть передбачені нереальні доходи, що, природно, спричинить зростання бюджетних витрат, фактично не забезпечених відповідними доходами.

Тому основна проблема, яку необхідно вирішити, - максимально точно визначити обсяг валового внутрішнього продукту, тобто знайти «золоту середину», враховуючи всі реалії нашої економіки - інфляцію, виробництво товарів і послуг, споживання, нагромадження.

2. Технологія складання Державного бюджету потребує докорінних змін. Зараз практикується система, за якої прибуткова частина бюджету "підганяється" до видаткової, тобто спочатку згідно з вимогами міністерств і відомств формується видаткова частина. Після цього переглядаються можливості прибуткової частини і, якщо вони замалі, пропонується прийняти закони про нові податки або змінити податкові ставки. Таким чином виконання бюджету «прив'язується» до майбутніх змін.

А тому при складанні Державного бюджету необхідно насамперед науково обґрунтовано в межах чинного законодавства про податки розраховувати прибуткову частину. Це дасть можливість державі реально оцінити можливості бюджетної політики на майбутній рік.

В основу побудови прибуткової частини бюджету мають бути закладені такі принципи, які дозволяють державі мати хоча б мінімально достатні фінансові ресурси для її діяльності і одночасно використовувати податки як інструмент регулювання фінансового стану платників, стимулювання зростання виробництва. До даних принципів належать:

- встановлення таких податків, які б забезпечували регулярну мобілізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави в розмірах, достатніх для фінансування запланованих заходів;

- застосування таких видів податків, які б забезпечували стабільність фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування її централізованого фонду;

- запровадження податків, адекватних реальним умовам соціально-економічного становища держави;

- вилучення /повне або часткове/ до бюджету доходів, не пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємств і організацій.

3. Питання удосконалення стосунків між ланками бюджетної системи завжди є актуальними. Чинник бюджетний механізм, при якому Ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань для низів, призводить до паралічу органів місцевого самоврядування. Тому необхідно розподілити сфери Державного бюджету і бюджетів місцевих органів. На державному рівні доцільно фінансувати податки, які мають вирішальне значення для фінансування економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальне питань і підтримку їхнього економічного розрахунку в частині комунальної власності.

Інакше кажучи, необхідно якнайшвидше чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Законодавство вже заклало принципи самостійності у складання бюджетів усіх рівнів, але вони ще не зміцнені економічним механізмом, а тому не працюють.

У зв'язку з цим для створення чіткої системи формування бюджетів усіх рівнів, на наш погляд, необхідно чітко розподілити доходи між усіма ланками бюджетної системи, тобто мати визначену законом доходну базу, а стосунки між державним і .місцевими бюджетами будувати з урахуванням умов соціально-економічного розпитку регіонів. Такої мети можна досягти, спрямовуючи 100% податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та деякі інші податки (наприклад, податок на майно) до місцевих бюджетів.

Проблема бюджетного вирівнювання останнім часом вийшла за межі теорії. Тепер вона нерозривної пов'язана із практичними заходами щодо реалізації в Україні принципу «відносної» самостійності бюджетів усіх рівнів, із міжбюджетним перерозподілом фінансових ресурсів. Без нього неможливо обійтися, оскільки фінансові ресурси деяких місцевих органів влади в силу історичних та інших причин не можуть забезпечити реалізацію цими органами владних повноважень. Вийти з цього становища можна, надавши цим регіонам необхідної допомоги через перерозподіл коштів, виробивши для цього раціональні основи і механізми.

Однак не слід забувати, що чинний механізм фінансової допомоги реально сформувався на базі централізму, який характеризував єдину бюджетну систему колишнього СРСР, перед якою ставилася мета неодмінного забезпечення збалансування доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Ця мета культивувала ідею утримання, придушувала ініціативу нижчих органів влади у пошуках додаткових фінансових ресурсів.

Зараз у Україні використовуються методи, які забезпечують збалансування нижчих бюджетів: субвенції безповоротне цільове фінансування видатків нижчих бюджетів за рахунок вищих, дотації безповоротне надання коштів для відшкодування дефіциту нижчого бюджету; взаємозаліки виділення коштів нижчим бюджетам на відшкодування видатків, пов'язаних із передачею їм видаткових функцій згідно з рішенням центральних органів влади; позики з вищих бюджетів.

Найсерйозніший недолік чинного механізму бюджетного субсидування в тому, що застосовуються не взаємозв'язані, а різноманітні і до того ж не регламентовані відповідними нормами форми перерозподілу бюджетних коштів. Тому сфера чинності кожної з названих чотирьох форм, їх поєднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, які перерозподіляються, щоразу визначаються по-різному, індивідуально. В

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: