Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Фінансова стійкість в економічній діагностиці сучасного підприємства

Фінансова стійкість в економічній діагностиці сучасного підприємства

рядок 500 (ф. № 1) – рядок 080 (ф. № 1).


Для правильної оцінки фінансової стійкості розрахункові дані цих показників порівнюють у динаміці та з нормативними значеннями. Рекомендовані значення показників і тенденції зміни наведено в табл. 1.3.


Таблиця 1.3

Нормативні значення показників фінансової стійкості підприємства

Показник

Рекомендоване значення,

тенденції, зміни

Коефіцієнт фінансової автономії Критичне значення — 0,5, збільшення
Коефіцієнт фінансової залежності Критичне значення — 2, зменшення
Коефіцієнт фінансового ризику Ј 0,5, критичне значення — 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу > 0 — збільшення
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів 0,4
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел 0,6

Для порівняння значень розрахованих показників (коефіцієнтів) у випадку, якщо основним звітним періодом, за який подається Звіт про фінансові результати, є квартал, а всі попередні періоди, за які здійснюються розрахунки, є річними, необхідно дані квартального звіту про фінансові результати помножити на коефіцієнт: К = 4: N, де N — порядковий номер звітного кварталу.

Для кожного підприємства значення наведених показників будуть різними. На величину коефіцієнтів впливають такі чинники: стадія життєвого циклу підприємства, галузь його діяльності, структура джерел коштів, оборотність оборотних та всіх активів. Тому застосування коефіцієнтного підходу є проблематичним з погляду неможливості зробити однозначні висновки щодо ступеня фінансової стійкості підприємства.


Класифікація факторів впливу на фінансову стійкість підприємства


Багато джерел надають різні класифікації факторів як зовнішніх, так і внутрішніх, що впливають на фінансову стійкість підприємства, але окремо вони не дають загальної картини для повного розуміння їх впливу [36, 37, 39, 49, 48].

Відомо, що на фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства спробуємо об’єднати їх в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі) [22, с. 287].

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на фінансову стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо управляти в певних межах. За складом та ступенем значущості чинники, що впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.

Чинники I рівня — це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

фазу економічного розвитку системи;

стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, у свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже, знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами в необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом із цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники II рівня — похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

середній рівень доходів населення;

демографічна ситуація;

соціальна політика держави;

податкова політика держави;

грошово-кредитна політика;

амортизаційна політика;

загальний рівень стабільності;

стратегія управління обсягами діяльності;

стратегія управління активами;

стратегія управління капіталом;

стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники — це такі, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідних чинників II рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, у свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники III рівня — є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

рівень конкуренції;

рівень інфляції;

склад та структуру активів;

стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значимістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом із цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом — оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Зі збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.

Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу [47, с. 104]. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого — надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового левериджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.

Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє потребує зростання активів підприємства, що, у свою чергу, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерел фінансування приз-

водить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.

Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної боротьби — не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та фінансових ринках, що, у свою чергу, є причиною змін цін на продукцію підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Усі ці зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно — залежно від характеру змін зовнішніх чинників на ступені фінансової стійкості підприємства).

Зовнішнім фактором III рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно зі стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Усе це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.

Ми спробували виокремити найважливіші та найвагоміші фактори впливу на фінансову стійкість підприємств та згрупувати їх в єдину класифікаційну схему (див. додаток А).


Забезпечення фінансової стійкості підприємства


Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі досягається головним чином за допомогою фінансового планування, яке визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, та є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності [39, с. 51].

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства [30, с. 87].

Фінансова стратегія підприємства забезпечує [44, с. 45]:

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є [44, с. 46]:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів [40, с. 22]:

прогноз звіту про прибутки та збитки;

прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про прибутки та збитки показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Структура балансу, що прогнозується відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників [51, с. 72].

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування [38, с. 133].

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є [44, с. 46]:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору [26, с. 387]:

максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

економія поточних витрат;

мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

максимум абсолютної суми одержаного прибутку.


Розділ 2. Дослідження фінансової стійкості ТОВ "ЄВА"


Загальна характеристика підприємства


Виробничо-комерційна фірма „ ЄВА ” створена в січні 1999 року шляхом об'єднання майна фізичних осіб - громадян України згідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, та інших законодавчих актів України. А також згідно з свідоцтвом № 372131 про реєстрацію № 2575610091, виданим Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 9 січня 1999 року.

Основними видами діяльності є виробництво шампунів, кондиціонерів для волосся, господарчого та рідкого мила.

Згідно зі Статутом підприємства, основною метою створення підприємства є отримання прибутку шляхом виробничо-комерційної діяльності, а отже воно відноситься до комерційного підприємства.

Виробничо-комерційна фірма „ЄВА” відноситься до хімічної промисловості. Воно також є малим підприємством, так як у 2006 році середньорічна чисельність робітників підприємства склала 63 чоловіка, а згідно з Законом України "Про підприємства" від 27 березня 1991 року до малих підприємств відносяться новоутворені і діючі підприємства:

- у промисловості і будівництві - з чисельністю трудящих до 200 чоловік;

- у інших областях виробничої сфери - з чисельністю трудящих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю трудящих до 100 чоловік;

- у областях невиробничої сфери - з чисельністю трудящих до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - з чисельністю трудящих до 15 чоловік.

Товариство є власником майна, переданого йому Учасниками у власність, продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Товариство може реалізовувати право власності шляхом відчуження, а саме: укладати з іншими юридичними та фізичними особами угоди дарування, продажу, міни, оренди та інші.

Ідентифікаційний код платника податку ТОВ „ЄВА” за ЄДРПОУ - 30324911.

Розмір статутного капіталу ТОВ „ЄВА” згідно даних фінансової звітності (форми №1 «Баланс») станом на 01.01.2008 складав 255 тис.грн. (див. додаток В).

Місцезнаходження ТОВ „ЄВА” відповідно до статутних документів: Україна, 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, б.23.

ТОВ „ЄВА” самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на свої послуги та роботи, самостійно визначає структуру та чисельність працівників, вибирає форми і системи оплати праці, визначає розмір фонду оплати праці. Фінансово-господарська діяльність здійснюється відповідно до фінансового плану підприємства на звітний рік.

ТОВ „ЄВА” має в своєму розпорядженні майно, що складається з основних фондів, а також інших засобів підприємства, вартість яких відбивається в самостійному балансі. Підприємство має власну виробничу базу з виробничими ділянками і адміністративними приміщеннями:

цех по виробництву продукції підприємства;

офіс (адміністративна будівля);

складські приміщення;

автомобілі;

Організаційна структура управління підприємства має типову для більшості промислових підприємств України лінійно-штабну структуру. Організаційна структура підприємства представлена у додатку Б.

2.2 Аналіз структури балансу підприємства


Аналіз структури балансу проводиться наступними засобами:

горизонтальний аналіз;

вертикальний аналіз.

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісний характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу – розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка змін питомої ваги. З допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом`якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний (динамічний) аналіз показників дає змогу установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу – зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільності [13, с.141]. Горизонтальний та вертикальний аналіз виконується за 3 роки (табл. 2.1 і табл. 2.2).


Таблиця 2.1

Горизонтальний аналіз балансу ТОВ „ЄВА”

СТАТТЯ

БАЛАНСУ

Рядок балансу На 01.01..2006р. На 01.01. 2007р. На 01. 01. 2008р. АВ(гр.2-гр.1),т.грн. ВВ(гр.2/гр.1)*100,%

АВ(гр.3-гр.2),т.грн.


ВВ(гр.3/гр.2)*100,%
Актив







1.Необоротні активи







Нематеріальні активи:







- залишкова вартість 010






- первісна вартість 011






- накопичена амортизація 012






Незавершене виробництво 020

13,2 0
13,2
Основні засоби:







- залишкова вартість 030 707,7 679,4 689,3 -28,3 96,0 9,9 101,5
- первісна вартість 031 1552,1 1570,9 1588,9 18,8 101,2 18 101,2
- знос 032 844,4 891,5 899,6 47,1 105,6 8,1 100,9
Довгострокові фінансові інвестиції:







- обліковані за методом участі в капіталі інших підприємств 040






- інші фін. інвестиції 045






Довгострокова дебіторська заборгованість 050






Відстрочені податкові активи 060 3,4 0,1
-3,3 2,94 -0,1
Інші необоротні активи 070
2,6 2,6 2,6
0 100
Усього за розділом 1 080 711,1 682,1 705,1 -29 95,9 23 103,4
2.Оборотні активи







Запаси:







- виробничі запаси 100 64,3 50,8 95,8 -13,5 79,0 45 188,6
- тварини на вирощувані та відгодівлі 110






- незавершене виробництво 120






- готова продукція 130 42,7 10,9 8,9 -31,8 25,5 -2 81,7
- товари 140 2,5 1,2 1,1 -1,3 48 -0,1 91,7
Векселі одержані 150






Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:







- чиста реалізаційна вартість 160 183,3 148,4 97,2 -34,9 81 -51,2 65,5
- первісна вартість 161 183,3 148,4 97,2 -34,9 81 -51,2 65,5
- резерв сумнівних боргів 162






Дебіторська заборгованість по розрахункам







- з бюджетом 170 4,3
1,1 -4,3 0 1,1
- за виданими авансами 180






- з нарахованих доходів 190

0,3 0
0,3
- із внутрішніх розрахунків 200 0,8 5,1 3,1 4,3 637,5 -2 60,8
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 1,0 2,0 2,6 1 200 0,6 130
Поточні фін. інвестиції 220






Кошти та їх еквіваленти







- у нац. валюті 230 8,2 6,1 6,9 -2,1 74,4 0,8 113,1
- в іноземній валюті 240

1,3

1,3
Інші оборотні активи 250






Усього за розділом 2 260 307,1 224,5 218,3 -82,6 73,1 -6,2 97,2
3.Витрати майбутніх періодів 270 0,0 0,0 0,0



БАЛАНС 280 1018,2 906,6 923,4 -111,6 89,0 16,8 101,9
Пасив







1.Власний капітал







Статутний капітал 300 251,8 251,8 255,0 0 100 3,2 101,3
Пайовий капітал 310






Додатковий вкладений капітал 320






Інший додатковий капітал 330 629,9 634,5 604,9 4,6 100,7 -29,6 95,3
Резервний капітал 340






Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 43,3 -103,3 3,3 -146,6 -238,6 106,6 -3,2
Неоплачений капітал 360






Вилучений капітал 370






Усього за розділом 1 380 925,0 783,0 863,2 -142 84,6 80,2 110,2
2.Забезпечення наступних витрат і платежів







Забезпечення виплат персоналу 400 6,0

-6 0

Інші забезпечення 410






Цільове фінансування 420






Усього за розділом 2 430 6,0 0,0 0,0 -6


3.Довгострокові зобов`язання







Довгострокові кредити банків 440






Інші довгострокові зобов`язання 450






Відстрочені податкові зобов’язання 460






Інші довгострокові зобов`язання 470






Усього за розділом 3 480 0,0 0,0 0,0



4.Поточні зобов`язання







Короткострокові кредити банків 500






Поточна заборгованість по довгостроковим зобов’язанням 510






Пасив Б 1 2 3 4 5 6 7
Векселі видані 520






Кредит. заборгованість за товари, роботи, послуги 530 64,2 45,8 5,8 -18,4 71,3 -40 12,7
Поточні зобов’язання за розрахунками:







- з одержаних авансів 540






- з бюджетом 550 12,0 42,4 42,4 30,4 353,3 0 100
- з позабюджетних платежів 560 1,6 4,0 4,0 2,4 250 0 100
- зі страхування 570 2,3 10,1 5,7 7,8 439,1 -4,4 56,4
- з оплати праці 580 4,9 21,2 2,2 16,3 432,7 -19 10,4
- з учасниками 590 1,9 0,1 0,1 -1,8 5,3 0 100
- із внутр. розрахунків 600






Інші поточні зобов`язання 610 0,3

-0,3 0

Усього за розділом 4 620 87,2 123,6 60,2 36,4 141,7 -63,4 48,7
5.Доходи майбутніх періодів 630 0,0 0,0 0,0



БАЛАНС 640 1018,2 906,6 923,4 -111,6 89,0 16,8 101,9

Таблиця 2.2

Вертикальний аналіз балансу ТОВ „ЄВА”

СТАТТЯ

БАЛАНСУ

Рядок балансу

На 01.01..2006р.

(%)

На 01.01. 2007р.

(%)

На 01. 01. 2008р.

(%)

Відхилення

(гр..2-гр.1)

Відхилення

(гр..3-гр.2)

Актив Б 1 2 3 4 5
1.Необоротні активи





Нематеріальні активи:





- залишкова вартість 010




- первісна вартість 011




- накопичена амортизація 012




Незавершене виробництво 020 0 0 1,43 0 1,43
Основні засоби:





- залишкова вартість 030 69,51 74,94 74,65 5,43 -0,29
- первісна вартість 031 152,44 173,27 172,07 20,83 -1,2
- знос 032 82,93 98,33 97,42 15,4 -0,91
Довгострокові фін. інвестиції:





- обліковані за методом участі в капіталі інших підприємств 040




- інші фін. інвестиції 045




Довгострокова дебіторська заборгованість 050




Відстрочені податкові активи 060 0,33 0,01 0 -0,32 -0,01
Інші необоротні активи 070 0 0,29 0,28 0,29 -0,01
Усього за розділом 1 080 69,84 75,24 76,36 5,4 1,12
2.Оборотні активи





Запаси:





- виробничі запаси 100 6,32 5,6 10,37 -0,71 4,77
- тварини на вирощувані та відгодівлі 110




- незавершене виробництво 120




- готова продукція 130 4,19 1,20 0,96 -2,99 -0,24
- товари 140 0,25 0,13 0,12 -0,11 -0,01
Векселі одержані 150




Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:





- чиста реалізаційна вартість 160 18,0 16,37 10,53 -1,63 -5,84
- первісна вартість 161 18,0 16,37 10,53 -1,63 -5,84
- резерв сумнівних боргів 162




Дебіторська заборгованість по розрахункам





- з бюджетом 170 0,42 0 0,12 -0,42 0,12
- за виданими авансами 180




- з нарахованих доходів 190 0 0 0,03 0 0,03
- із внутрішніх розрахунків 200 0,08 0,56 0,34 0,48 -0,23
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 0,1 0,22 0,28 0,12 0,06
Поточні фін. інвестиції 220




Кошти та їх еквіваленти





- у нац. валюті 230 0,81 0,67 0,75 -0,13 0,07
- в іноземній валюті 240 0 0 0,14 0 0,14
Інші оборотні активи 250




Усього за розділом 2 260 30,16 24,76 23,64 -5,4 -1,12
3.Витрати майбутніх періодів 270 0 0 0 0 0
БАЛАНС 280 100 100 100 0 0
Пасив





1.Власний капітал





Статутний капітал 300 24,73 27,77 27,62 3,04 -0,16
Пайовий капітал 310




Додатковий вкладений капітал 320




Інший додатковий капітал 330 61,86 69,99 65,51 8,12 -4,48
Резервний капітал 340




Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 4,25 -11,39 0,36 -15,65 11,75
Неоплачений капітал 360




Вилучений капітал 370




Усього за розділом 1 380 90,85 86,37 93,48 -4,48 7,11
2.Забезпечення наступних витрат і платежів





Забезпечення виплат персоналу 400 0,59 0 0 -0,59 0
Інші забезпечення 410




Цільове фінансування 420




Усього за розділом 2 430 0,59 0 0 -0,59 0
3.Довгострокові зобов`язання





Довгострокові кредити банків 440




Інші довгострокові зобов`язання 450




Відстрочені податкові зобов’язання 460




Інші довгострокові зобов`язання 470




Усього за розділом 3 480 0 0 0 0 0
4.Поточні зобов`язання





Короткострокові кредити банків 500




Поточна заборгованість по довгостроковим зобов’язанням 510




Векселі видані 520




Кредитна заборгованість за товари, роботи, послуги 530 6,31 5,05 0,63 -1,25 -4,42
Поточні зобов’язання за розрахунками:





- з одержаних авансів 540




- з бюджетом 550 1,18 4,68 4,59 3,5 -0,09
- з позабюджетних платежів 560 0,16 0,44 0,43 0,28 -0,01
- зі страхування 570 0,23 1,11 0,62 0,88 -0,49
- з оплати праці 580 0,48 2,34 0,24 1,86 -2,1
- з учасниками 590 0,19 0,01 0,01 -0,18 -0,0
- із внутр. розрахунків 600




Інші поточні зобов`язання 610 0,03 0 0 -0,03 0
Усього за розділом 4 620 8,57 13,63 6,52 5,06 -7,11
5.Доходи майбутніх періодів 630 0 0 0 0 0
БАЛАНС 640 100 100 100 0 0

З даних, отриманих з таблиць 2.1 та 2.2, видно, що за 2006 рік структура активу балансу підприємства значно погіршилась. Зменшилось майно балансу, що було обумовлено зменшенням усіх статей активу балансу. Це дуже негативні зміни, що свідчать про фінансове положення фірми, що погіршується, однак у 2007 році фінансове становище по відношенню до 2006 року значно покращилось, але не по відношенню до 2005 р., відбулося зростання необоротних активів, але тенденція зменшення оборотних активів у вартісному виражені залишилась.

Розглядаючи динаміку необоротних активів підприємства у 2006 році можна сказати, що спостерігається зменшення необоротних активів. У вартісному вигляді зменшення складає 29 тис. грн., однак у структурі балансу ця стаття значно зросла (питома вага необоротних активів у структурі балансу за відповідний період зросла на 5,4 % і становить 75,24%). Ця зміна сталася за рахунок зменшення основних засобів та відстрочених податкових активів. У 2007 році зростання частки необоротних активів продовжилося (зросла на 1,12% і становила 76,36%). Але відмінність від попереднього полягала в тому, що цей показник також мав тенденцію зростання і у вартісному виразі. Відбулося збільшення необоротних активів підприємства по відношенню з попереднім роком на 23 тис. грн. (3,4%) і склала 705,1 тис. грн. Ця зміна сталася за рахунок придбання додаткових основних засобів.

Стосовно аналізу структури та динаміки оборотних активів можемо прослідкувати негативні тенденції. Одночасно спостерігається скорочення цього показника як у вартісному виразі (на 82,6 тис.грн у 2006 р. та 6,2 тис. грн.. у 2007 р), так і його частки в активі балансу (на 5,4% - у 2006 р. та на 1,12 – у 2007р.).

Дебіторська заборгованість зменшилась як у вартісному виразі так і її частка в структурі майна підприємства також знизилася. Також зменшилися запаси готової продукції як у вартісному виражені (у 2006 році запаси готової продукції та товарів зменшились на 33,1 тис. грн., а у 2007 році зменшення склало 2,1 тис. грн.). Це також служить негативним показником, так як це є найбільш ліквідні активи.

Достатньо сприятливі тенденції для підприємства можна виявити при здійсненні аналізу пасиву балансу.

Зокрема співвідношення власного і позикового капіталів говорить про незалежність підприємства від кредиторів (тобто підприємство достатньо автономне). Найбільшу частку в структурі пасивів балансу займає власний капітал (на протязі трьох років його частка коливалася від 90,85% у 2005 р, до 86% - у 2006 р., та до 93% - у 2007 р.).

Значення кредиторської заборгованості у 2006 році збільшилась як у вартісному так вираженні на 36,4 тис. грн., так і у структурі балансу 5%, однак у 2007 році ситуація значно покращилась, тобто значення кредиторської заборгованості зменшилось на 63,4 тис. грн. по відношенню до 2006р. та на 27 тис. грн. до 2005 р. Зменшення цього показника також мало місце і у структурі балансу (її питома вага у 2006 році склала 6,52 %).

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що майнове положення ТОВ „ЄВА” погіршилось – в 2006 р. значно виросла стаття “Нерозподілений прибуток (збиток)” (на 146 тис. грн.) Це спричинило зменшення обсягу власного капіталу і зменшення його частки в пасиві балансу, але у 2006 році ситуація покращилась.

Таким чином, на основі проведеного аналізу фінансового стану підприємства ТОВ „ЄВА” можна зробити такі висновки:

- в цілому майнове становище підприємства на початок 2008 року покращилось;

- протягом періоду, що аналізується спостерігалась тенденція зменшення активів підприємства;

- постійне зменшення обсягів дебіторської заборгованості дозволяє підприємство своєчасно розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями та отримувати можливий додатковий прибуток. Постійне зниження дебіторської заборгованості явно показує, що фінансове положення підприємства достатньо стабільне;

- вкладення підприємством коштів у швидколіквідні активи у вигляді готової продукції, товарів та виробничих запасів сприяє прискоренню оборотності капіталу;

- поряд із вищевказаним перший розділ пасиву балансу “Власний капітал” мав тенденцію до постійного зменшення;

- більша частина коштів підприємства, що знаходиться в обороті, є власним капіталом, що свідчить про факт високої кредитоспроможності підприємства.

Підприємство використовує правильну кредитну політику, що видно зі співвідношення власних і позикових засобів.


2.3 Аналіз ліквідності підприємства


Під терміном “ліквідність” прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання перед усіма своїми контрагентами і державою.

Фінансовий стан підприємства у короткостроковому періоді оцінюється показниками ліквідності, які характеризують спроможність своєчасного та повного розрахунку за короткостроковими зобов’язаннями. Від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. Також ліквідність характеризує не тільки поточний стан компанії, а і перспективний [10, с.158].

Для визначення ліквідності фірми необхідно оцінити ліквідність балансу.

Щоб виявити ліквідність підприємства необхідно оцінити ліквідність балансу підприємства та розрахувати показники ліквідності: коефіцієнти абсолютної, поточної, перспективної ліквідності та виявити чистий оборотний капітал. Результати цих розрахунків наведені у таблицях 2.3 та 2.4.

В аналізі ліквідності балансу актив та пасив поділяються на наступні групи по признакам ліквідності та ступеню тимчасовості погашення зобов’язань (табл. 2.3).

1. Найбільш ліквідні активи - А1.

2. Активи, що швидко реалізуються – А2.

3. Активи, що повільно реалізуються - А3.

4. Активи, що важко реалізуються - А4.

Зобов'язання підприємства (пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:

1. Найбільш термінові зобов'язання - П1.

2. Короткострокові пасиви - П2.

3. Довгострокові та середньострокові пасиви - П3.

4. Постійні пасиви - П4.


Таблиця 2.3

Оцінка ліквідності балансу ТОВ „ЄВА”


Значення показників

Формула розрахунку

(коди рядків Форми 1)

Абсолютні зміни показників

Періоди
Періоди

2005 2006 2007
2006 2007

тис.грн тис.грн тис.грн.
тис.грн тис.грн.
Актив
А 1 (Найбільш ліквідні активи) 8,2 6,1 8,2 150 + 230 + 240 - 2,1 2,1
А 2 (Активи, що швидко реалізуються) 372,7 303,9 201,5 (160... 210) + 220 + 250 - 68,8 - 102,4
А 3 (Активи, що повільно реалізуються) 109,5 62,9 105,8 040+045+ 050 + (100... 140) - 46,6 42,9
А 4 Активи,
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: