Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
Вексель може багатократно передаватися як платіжний засіб і погашається лише після закінчення строку платежу. Закономірність обігу векселів така: чим надійніший боржник, той що виписав вексель, тим довше цей вексель перебуває в обігу як платіжний засіб. Приймаючи вексель замість грошей, люди колись були впевнені, що в будь-який момент вони можуть отримати за нього готівку, тому що надійний боржник володів достатнім золотим запасом. Нині такою запорукою став товар, що надається постачальником споживачеві.
Для гарантованого збереження та еквівалентності платежів за векселями розроблено цілу систему правових відносин, що спи-раються на відповідний механізм гарантування повернення кредиту. Однак зворотній рух кредитованих вартостей від боржника до кредитора не відбувається автоматично. Адже вчасність погашення векселів значною мірою залежить як від кредитоздатності боржника, який використовує позичені кошти у своєму обороті, так і від загального стану економічної кон'юнктури та стану грошового ринку. Тому, виписуючи вексель, і боржник, і кредитор враховують механізм організації вчасного повернення кредиту, як і роль кожного з них у здійсненні даного процесу. Активною при цьому є позиція кредитора, котрий виступає організатором кредитного процесу і обирає такі кількісні параметри вексельної угоди та форми і методи погашення, які б створили належні передумови гарантій для вчасного і повного повернення виданої у борг вартості.
В теперішній час векселі широко застосовуються у зовнішньоекономічній діяльності при одержанні кредиту, повернення якого забезпечується векселем як визначеною формою грошового зобов’язання. Такий кредит достатньо простий в оформленні і надійний для продавця. Для цих цілей використовуються перевідні (трати) і прості векселі. Але в світовій практиці при наданні кредиту по договору купівлі-продажу частіше застосовуються перевідні векселі.
І перевідні, і прості векселі залишаються дійсними, і до них застосовується вексельне законодавство, якщо вони не мають “вексельної мітки”, вказівки місця платежу, дати і місця складення. Що ж до строку платежу по векселям, то вони можуть бути видані з строком платежу по настанню або в визначений період часу від настання визначеної події, яка повинна статися, але час її настання може бути невизначеним.
Крім того, в розвинутих країнах передбаченні інші строки заяви протесту, якщо боржник відказується повністю чи частково оплатити вексель.
У відношенні векселем учасникам зовнішньоторгового договору потрібно також знати, що в більшості розвинутих країнах (крім Великобританії, США і Швеції) встановлений гербовий збір по векселям, розмір якого залежить від суми векселя, але звичайно складає незначну величину. При сплаті цього податку, як правило, на зворотній стороні векселя наклеюється марка, яка тут і погашається7.
Головними особливостями сучасного векселя є те, що, по-перше, він виписується як абстрактно боргове зобов'язання, у якому немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережність і обов'язковість платежу у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі; по-третє, вексель виписується на порівняно невеликий строк (формально він може виписуватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1—3 місяці); по-четверте, предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п'яте, виникнувши на основі конкретної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремлюється від неї і функціонує як самостійний договір.
Поширення комерційних векселів у свій час послужило поштовхом для початку виписування своїх власних векселів банками. Векселі банків набули назви «банкнот» або «банківських кредитних квитків». З часом виникла форма фінансового векселя, за яким не стоїть конкретна товарна угода і який лише оформляє міжбанківські боргові відносини.
В економічно-розвинутих країнах існує ще таке поняття як комерційні папери – прості векселі, які випускають достатньо відомі компанії та корпорації. Як правило, комерційні папери являють собою незабезпечені цінні папери, тобто вони випускаються без будь-якого забезпечення із огляду на відомість та добропорядну репутацію емітента. Комерційні папери можуть випускатися у різній формі і по суті є простими векселями з обумовленим строком їх погашення. На відміну від комерційних векселів, які звичайно видаються покупцем на користь постачальника товарів, послуг, робіт, комерційні векселі являють собою цінні папери, що випускаються не стільки з метою засвідчення заборгованості за комерційною угодою, скільки з метою мобілізації коштів, необхідних емітенту. У цьому випадку при придбанні банківських векселів, має місце інвестування в цінні папери. За своєю суттю комерційні папери є близькими до незабезпечених облігацій підприємств8.
Особливою формою векселя стали казначейські векселі, що фіксують зобов'язання уряду і продаються від його імені банкам та іншим кредитним установам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття поточного бюджетного дефіциту. Приміром, у США казначейський вексель, вперше випущений в обіг ще в і929 році, став найпоширенішим борговим зобов'язанням Міністерства фінансів цієї країни. Його популярність викликана тим, що казначейські векселі, з одного боку, стали для уряду США важливим засобом одержання додаткових фінансових коштів строком на 13, 26 і 50 тижнів, це дозволяло згладжувати шокові відхилення між надходженнями і видатками державного бюджету, а з іншого — формують стабільну базу курсової вартості всіх інших цінних паперів і водночас приносять їхнім власникам гарантований доход.
Охоплюючи все нові сфери господарського життя, вексель постійно вдосконалювався. Із простого боргового зобов'язання він нині перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ, набув усіх властивостей цінного папера, який став об'єктом купівлі-продажу та короткострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу, широко застосовується в комерційній і банківській практиці та в міжнародних економічних відносинах. Процес уніфікації міжнародного і вексельного законодавства, яке базується на засадах Женевської конвенції 1930 р., триває і в даний час на основі міжнародного співробітництва, що координується Комісією ООН з прав міжнародної торгівлі9.
Висновок
Об’єктивна необхідність легалізації практики комерційного кредитування обумовлена активізацією формування ринкових відносин, демонополізацією банківської справи. В умовах розвитку приватного і акціонерного підприємництва, встановлення прямих зв’язків між товаровиробниками на основі договірних цін, вексельна форма розрахунків найбільш адекватна ринковій кон’юнктурі. Вона дає можливість резидентам ринку самостійно розпоряджатися тимчасово вільними фінансовими ресурсами і оперативно визначати необхідний вид платіжних засобів.
Запровадження вексельного обігу в цілому не збільшує масу платіжних засобів оскільки, по-перше, в основі кожного комерційного векселя лежить товарний капітал, а фінансового – грошовий капітал, тобто границі вексельного обігу обмежені сумою реальних вартостей; по-друге, одним векселем можна погасити цілий ряд грошових зобов’язань; по-третє, змінюється тільки структура грошових агрегатів, загальна маса грошей не змінюється.
Вексель аналогічно як і чеки – невід’ємні елементи сучасної кредитної системи тому, що без них неможливо ефективно здійснювати міжгосподарські розрахунки.
Запровадження та розвиток комерційного кредиту є одним із факторів, що обумовлюють реальне товарне забезпечення грошей. Оскільки обіг комерційних векселів обмежено сумою дійсно вироблених товарних вартостей, тоді як випуск паперових грошей допускає можливість незбалансованості грошей з товарними масами. Внаслідок чого знижується вартість паперових грошей. Комерційні векселі на відміну від паперових грошей видаються переважно під товарні потоки, а тому вони не можуть бути випущені в обіг у надлишковій кількості. Курс паперових грошей примусово назначається державою і, як правило, завищений. А тому обезцінення паперових грошей приховане і проявляється насамперед у рості цін та інших інфляційних тенденціях. Навпаки, курс кожного векселя реальний і складається під впливом таких факторів: загальногосподарської та ринкової кон’юнктури, контрагентів економіки, попиту і пропозиції кредитних ресурсів тощо. Зниження або втрата номінальної вартості одних векселів не чіпає решти векселів. Таким чином, вексельний обіг більш еластичний, ніж обіг паперових грошей.
Література
1. Большакова О.Ю. Вексельний обіг в Україні: становлення і розвиток // Фінанси України.- 2000. - №7. – с.119-127
2. Демківський А. Вексель, його форми та функції в ринковій економіці // Банківська справа. – 1996. - №5. – с.49-53
3. Золотарёв В.С. Рынок ценных бумаг. – Ростов-на-Дону.: Феникс, 2000. – с.78-82
4. Калина А.В. Рынок ценных бумаг. – К.: МАУП, 1999. – с.59-73
5. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. – К.: ВІРА-Р, 1998. – с.90
6. Торкановский В.С. Рынок ценных бумаг и его финансовые институты. – С.-Петербург.: АО “Комплект”, 1994. – с.44-51
7. Хмыз О. Основные виды ценных бумаг // Бизнес. – 1996. - №7.- с.30-31
1 Фінанси України. - 2000. - №7. - с.119-121
2 Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”
3 Фінанси України. - 2000. - №7. - с.119-127
4 Золотарев В.С. Рынок ценных бумаг. - Ростов-на-Дону. :Феникс, 2000. - с.78-82
5 Калина А.В. Рынок ценных бумаг. - К. :МАУП, 1999, - с.59-73
6 Банківська справа. - 1996. - №5. - с.49-50
7 Калина А.В. Рынок ценных бумаг. - К. : МАУП, 1999. - с.59-73
8 Мельник В.А. Ринок цінних паперів. – К.: ВІРА-Р, 1998. – с. 89-91
9 Банківська справа. – 1996. - №5. – с.49-53