Xreferat.com » Рефераты по финансовым наукам » Управління грошовими потоками підприємства

Управління грошовими потоками підприємства

всі види дебіторської заборгованості, крім короткотермінової, і запаси готової продукції. Низьколіквідні активи — це запаси матеріальних ресурсів, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, основні засоби, нематеріальні активи та довготермінові фінансові вкладення. Неліквідними активами є безнадійна дебіторська заборгованість і витрати майбутніх періодів.

Завдання аналізу активів:

оцінка стану, структури та динаміки зміни активів підприємства;

оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану підприємства;

виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів підприємства;

зміну аналіз і оцінка ефективності функціонування активів підприємства.

Поточна дебіторська заборгованість може бути пов'язана і не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першою типу належить заборгованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другого типу відноситься заборгованість за виданими авансами, розрахунками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та інша. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає: за майно, що передано в оренду; забезпечена довгостроковими векселями. За термінами погашення вона поділяється на: заборгованість, за якою термін оплати не настав; заборгованість, неоплачена у визначений термін, і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Початковим етапом аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її обсягу, складу і структури (таблиця 6).


Таблиця 6

Склад, структура та динаміка дебіторської заборгованості підприємства за 2005р. СК «Печера»

Розрахунки з дебіторами На початок року

На кінець року


Зміна за рік



тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. %

Дебіт. заборг. за товари, послуги в тому числі

- чиста реалізаційна вартість

- резерв сумнів. боргів

366,2


366,2

―

62.7


62.7

―

704,2


704,2

―

87.6


87.6

―

338,2


38,2

―

24.9


24.9

―

За розрахунками з бюджетом 43,0 23 75,6 4.9 31,4 7,6
Інша поточна дебіторська 139,1 1.1 216,4 7.5 77,3 6.4
Всього 543,9 100 1012,6 100 550,4 ─

Оцінивши обсяг, структуру і динаміку дебіторської заборгованості на підприємстві СК «Печера» можна зазначити наступне: особливу увагу треба приділяти зміні допустимої і недопустимої (простроченої) дебіторської заборгованості, тобто, особливо безнадійної заборгованості, що віднесена до резерву сумнівних боргів. В нашому випадку спостерігається зростання дебіторської заборгованості за товари на 338,2тис. грн., та іншої поточної дебіторської заборгованості на 77,3 тис. грн., що в цілому негативно впливає на фінансовий стан підприємства і призводить до дефіциту фінансових ресурсів у господарській діяльності. Наприкінці 2005р. відбулося збільшення заборгованості з бюджетом на 31,4 тис. грн. і відсутня заборгованість з внутрішніх розрахунків. В цілому дебіторська заборгованість за даний період зросла 550,4 тис. грн. , що є не дуже позитивним явищем.

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу), які визначаються як його пасиви.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства, що наведено в таблиці 5.


Таблиця 5

Аналіз джерел фінансування активів на підприємстві СК «Печера» за 2006р.

Показники На початок року На кінець року Зміна за рік

тис.грн % тис.грн. % тис. грн %
1. Власний капітал 5427,4 92,01 4212,7 77,6 -1214,7 -14,37
2.Забезпечення наступних витрат і платежів - - ─ ─ ─ ─
3.Довгострокові зобов’язання 80 1,36 230 4,2 ─ 2,88
4.Поточні зобов’язання 391,3 6,63 759,5 14,0 368,2 7,36
5. Доходи майбутніх періодів ─ ─ 223,8 4,1 ─ 4,1
Всього 5898,7 100 5426 100 -472,7 ―

Проаналізувавши пасиви на підприємстві СК «Печера», можемо зробити такі висновки про зміни фінансового стану:

1. Про співвідношення власного і залученого капіталу, що визначає економічну незалежність нашого підприємства, стан автономності. Зменшення капіталу є необхідною і об’єктивною передумовою діяльності підприємства. Власний капітал зменшився за рік на 1214,7 тис. грн., але його частка (77,4%) значно менша порівняно з часткою поточних зобов’язань (14,0 %), що є негативним показником, оскільки фінансовий ризик кредиторів та інвесторів більший. Треба враховувати, що ефективність співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентними ставками на позичковий капітал.

Джерелами формування активів підприємства є власні засоби (власний капітал), позичені кошти (позичений капітал). В момент створення підприємства його власний (стартовий) капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства.

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці платоспроможності зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про відтермінування платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності позичальників. Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх: за минулий рік, а також за кілька попередніх років; з нормативами, які прийняті підприємством; з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів; з галузевими показниками.

3.2 Порядок зберігання і використання грошових коштів на рахунках банку


Робота установи банку з суб'єктами підприємницької діяльності починається з відкриття їм розрахункового рахунка в банку.

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організаціям та установам незалежно від форм власності, фізичним особам на умовах, що викладені в інструкції № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27.05 1996р. № 121, та згідно договору на відкриття і обслуговування банківського рахунка. Умови договору не повинні суперечити змісту інструкції.

Рахунки для зберігання і здійснення всіх розрахунків, кредитних і касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за згодою сторін.

При несвоєчасному повідомленні банками чи юридичними особами податкових органів про відкриття чи закриття рахунків застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підприємства та їх відокремлені підрозділи можуть мати відкриті розрахункові (поточні), бюджетні, кредитні та депозитні рахунки і субрахунки в національній валюті.

Розрахункові(поточні)рахунки в національній валюті відкриваються господарствами, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють основними та оборотними фондами та мають самостійний баланс. При створенні підприємства відкривається тимчасовий поточний рахунок для зарахування коштів, що вносяться для формування Статутного капіталу. Для відкриття цього рахунка подається відповідна заява.

Згідно із Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" від 16 грудня 1997 р. № 725/ 97- ВР дозволяється юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривати розрахункові (поточні) рахунки у кількох установах банків.

За наявності декількох розрахункових (поточних) рахунків їх власник протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначає один з них як основний і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та іноземній валютах. Банки, в яких відкриті додаткові рахунки, протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Підприємствам, що мають філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, які знаходяться на окремому балансі і є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації, за клопотанням власника основного рахунку і за згодою установи банку, в якій відкривається субрахунок, можуть бути відкриті субрахунки для проведення розрахунків за місцем знаходження цих підрозділів. Субрахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку, в якій відкрито основний рахунок підприємства, у вигляді напису на заяві про його відкриття.

У випадку, коли відокремлені підрозділи не мають окремого балансу і не є самостійними платниками податку, для них відкриваються субрахунки лише для зарахування виручки та наступного перерахування її на основний розрахунковий рахунок підприємства.

При відкритті субрахунків для філій та інших відособлених підрозділів підприємств подаються такі ж самі документи цих підрозділів, що і при відкритті рахунків відповідним юридичним особам (крім копії свідоцтва про державну реєстрацію відособленого підрозділу), а також заява власника розрахункового рахунку про відкриття субрахунку з визначенням обсягу і характеру операцій, які будуть проводитись на цих рахунках.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Позичкові рахунки відкриваються на договірній основі в будь-якій установі банку, яка має право видавати позики. Ці рахунки призначено для обліку наданих кредитів способом оплати розрахункових документів чи переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок позичальника.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з розрахункового рахунка господарства і після закінчення терміну його дії повертаються на цей же рахунок.

На відкритих рахунках здійснюється рух грошових коштів.

На розрахунковий рахунок надходять грошові кошти за реалізовану продукцію, за виконані роботи і надані послуги на сторону, вноситься готівка тощо.

З розрахункового рахунка проводяться >платежі за одержані від інших підприємств та організацій товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, Шплатежі із зобов'язань перед Державним бюджетом, Шперерахування внесків Пенсійному фонду та органам соціального страхування, Шстрахові платежі із страхування майна, Шпогашення заборгованості із банківських позик.

Списання засобів із рахунків проводиться тільки за вказівкою їх власника або за рішенням суду. Власник рахунка разом із установою банку визначає порядок повідомлення про згоду на списання засобів або доручення банку самому проводити таке списання. В основному оплата розрахункових документів проводиться в порядку черговості їх надходження в банк.

Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в платіжних документах, відповідно до реквізитів цих документів і за умови їх правильного заповнення. У разі порушення банком встановлених термінів проведення переказу грошей, у відповідності із Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2346 - III, цей банк зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення. Сума пені не повинна перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не зумовлений договором на банківське обслуговування. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення платежу перед утримувачем.

Установа банку в терміни, погоджені із клієнтом, видає виписки із доданими документами.

Крім цього, кожне підприємство має право відкривати рахунки в іноземній валюті за видами валют. За кожним кодом іноземної валюти може відкриватися тільки один рахунок.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на поточні, розподільчі, кредитні, депозитні (вкладні).

Поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються підприємству Для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій. Якщо такий рахунок відкривається в тому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття такого рахунка та картку із зразками підписів та відтиском печатки. Для відкриття такого рахунка в іншій установі банку підприємство подає в цей банк ті ж самі документи, що й для відкриття розрахункового (поточного) рахунка в національній валюті.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно чинного законодавства України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам і нерезидентам - банківським установам. Вони призначені для обліку кредитів, що надані способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, що одержала пропозицію про розірвання договору, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після отримання пропозиції.

Власник рахунка має право порушити питання про розірвання договору у разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку в банку. Серед підстав, за якими банк має право порушити питання про розірвання договору, може бути відсутність операцій на рахунку протягом відповідного терміну, зазначеного в договорі.

При реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) рахунок підлягає переоформленню. Для цього в банк подаються такі самі документи, що й і при відкритті рахунка новоствореному підприємству. При зміні назви підприємства в банк подається заява, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У випадку зміни характеру діяльності власника рахунка подається копія нового статуту.

При ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім'я ліквідаційної комісії. Для цього подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. При цьому ліквідаційна комісія вживає заходи для закриття додаткових рахунків.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів банку, може накладатися арешт.

Арешт може накладатися тільки на підставі рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Якщо арешт накладає господарський суд, то, крім його рішення (ухвали), має бути виданий також наказ. Арешт може накладатися на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта в банку, або на кошти на будь-якому конкретному рахунку, а також на конкретно визначену суму.

Відповідне рішення (ухвала) надсилається безпосередньо до банку, в якому відкрито рахунок клієнта, на кошти якого накладено арешт. Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банком негайно після отримання відповідного рішення (ухвали). На час накладання арешту банк відкриває клієнту на тому самому балансовому рахунку, що і рахунок, на якому накладено арешт, окремий спеціальний аналітичний рахунок. У разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена відповідним рішенням (ухвалою), банк меморіальним ордером списує зазначену суму з рахунка, на який накладено арешт, та резервує її на спеціальному рахунку. Після цього, в разі відсутності інших рішень, банк відновлює проведення операцій на рахунку клієнта.

У випадку недостатності коштів на рахунку для виконання відповідних рішень (ухвал), банк перераховує наявну на цьому рахунку суму коштів на спеціальний рахунок не пізніше ніж наступного робочого дня, письмово повідомляє суд (слідчого, державного виконавця) про недостатність коштів з метою прийняття ним відповідного рішення. При цьому, в разі надходження коштів на рахунок відповідача, здійснюється їх накопичення на спеціальному рахунку до остаточного вирішення цього питання судом.

Якщо на кошти на рахунку накладено арешт і на спеціальному рахунку не накопичена сума, що зазначена у відповідному рішенні (ухвалі), то банк:

припиняє виконання доручень платника та розпоряджень стягувачів про списання коштів з рахунків платника, за винятком платіжних вимог на примусове списання коштів, що оформлені на підставі рішень суду;

повертає не пізніше наступного дня відповідні рішення (ухвали), Що надходитимуть до банку.

Якщо до банку надійшло декілька рішень (ухвал), то банк їх виконує по порядку надходження.

Кошти, які накопичуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення про їх стягнення або рішення (ухвали) про звільнення їх з-під арешту. Накопичені кошти використовуються для забезпечення позову (конфіскації). Будь-які інші перерахування зі спеціального рахунка та перерахування за рахунок коштів, накопичених на ньому, здійснюватися не можуть, за винятком оплати будь-яких платіжних вимог на примусове стягнення коштів, що оформлені на підставі рішень судів. У випадку надходження до банку такої платіжної вимоги на стягнення коштів з рахунка, на якому на кошти накладено арешт, і відсутності (недостатності) на ньому коштів для її виконання, банк меморіальним ордером перераховує потрібну суму зі спеціального рахунка на рахунок, на якому на кошти накладено арешт, а якщо на спеціальному рахунку накопичена сума менша, ніж необхідна, то всю накопичену суму. У разі прийняття рішення (ухвали) про звільнення з-під арешту коштів в зв'язку з відмовою в позові або з інших причин, банк відновлює проведення операцій у встановленому порядку. Банк не пізніше наступного робочого дня після скасування арешту перераховує зі спеціального рахунка кошти, накопичені на ньому за час накладання арешту, на той рахунок, з якого вони перераховувалися.


3.3 Касові операції підприємства і порядок їх використання


Господарства, які мають відкриті розрахункові рахунки, зобов'язані зберігати на них свої грошові кошти. їм у процесі діяльності постійно потрібна готівка для термінових розрахунків з клієнтами, для виплати заробітної плати, для оплати різних дрібних витрат. Організація прийняття, видачі та зберігання готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентується положенням про ведення касових операцій в національній валюті України", що затверджене постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р. №72.

Видана готівки з кас підприємства проводиться за видатковим касовим ордером або належним чином оформленими іншими документами (платіжними відомостями) з поставленням на них штампа з реквізитами видаткового касового ордера.

Якщо на документах, що додаються до видаткових касових ордерів, є дозвільний підпис керівника підприємства і бухгалтера, їхні підписи на видаткових касових ордерах необов'язкові.

Касир видає гроші лише особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або документі, що його заміняє. У разі видачі грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку, в тексті ордера після прізвища одержувача грошей зазначається прізвище особи, якій довірено одержати гроші. Якщо гроші видаються за відомістю, перед підписом про одержання грошей касир зазначає: „За дорученням". Доручення залишаються у касира і прикріплюються до видаткового касового ордера або відомості.

Видача грошей із каси, не засвідчена підписом одержувача у видатковому касовому ордері, вважається недостачею і стягується з касира, а готівка, не підтверджена прибутковим касовим ордером, вважається надлишкам і зараховується до прибутку підприємства.

У разі виплати грошей за платіжними відомостями робиться дозвільний напис про виплату грошей за підписом керівника і головного бухгалтера або уповноважених ними осіб із зазначенням термінів видачі грошей і суми прописом. Навпроти прізвища осіб, яким не зроблено виплати за платіжною відомістю, касир ставить штамп або робить позначку від руки: "Депоновано". В кінці відомості робиться запис про фактично виплачену суму і про суму, що підлягає депонуванню. Загальний підсумок цих двох сум повинен відповідати загальному підсумку за платіжною відомістю.

Прибутковий касовий ордер і квитанція до нього, а також видатковий касовий ордер бухгалтер заповнює чітко, без виправлень. Видача касових ордерів на руки особам, які вносять або одержують гроші, забороняється. Приймання та видача грошей за касовими ордерами проводиться лише у день їх складання. Після закінчення операцій касир підписує прибуткові і видаткові касові ордери, а документи, що додаються до них, погашає штампом „Оплачено" із зазначенням дати.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передачі їх в касу реєструються бухгалтерією в Журналах реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Видаткові касові ордери, що оформлені на основі платіжних відомостей, реєструються після видачі грошей.

Готівковий виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємства і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності. При цьому вони повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків в бюджет і внесків обов'язкових платежів до державних цільових фондів в порядку і в строки, визначені чинним законодавством. У випадку наявності податкової заборгованості використання виручки на видачу заробітної плати та різних видів матеріального стимулювання забороняється.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють відразу у касовій книзі. Вона повинна бути пронумерована, прошита і опечатана сургучем або мастиковою печаткою. Кількість сторінок у касовій книзі засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера підприємства. Підставою для записів в касову книгу є тільки належно оформлені прибуткові і видаткові касові ордери. Записи в касовій книзі робляться в двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою. Другі примірники сторінок (відривні) є звітом касира. Обидва примірники мають однакові номери. Щоденно наприкінці робочого дня касир підводить підсумки за день, виводить залишок грошей в касі та передає в бухгалтерію звіт разом з прибутковими і видатковими ордерами під розписку в касовій книзі. Підчистки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення засвідчуються підписом касира і головного бухгалтера.

Видача грошей з банку на виплату заробітної плати (оплати праці), а також: на господарські потреби здійснюється на основі чеків. Готівка може бути одержана з власних рахунків у межах наявних в них коштів на цілі, зазначені в чеку, без подання документів і розрахунків про її обґрунтування.

Чеки, що видаються власнику рахунка, можуть бути іменними і на пред'явника. За іменним чеком гроші виплачуються тій особі, яка вказана в чеку. Передоручення права на одержання грошей за іменним чеком не допускається, за винятком випадків, коли вказана в чеку сума належить тій особі, на ім'я якої виписаний чек.

Не допускається видача грошей за іменним чеком головному (старшому) бухгалтеру, а також іншому працівнику, що підписав чек іншим підписом.

Встановлено відповідний порядок заповнення та користування грошовими чеками. Ім'я власника рахунка, номер рахунка та найменування установи банку заповнюються від руки чорнилом або кульковою ручкою, а також можуть позначатися штампами. У реквізиті "Сума цифрами" вільні місця перед сумою та після неї повинні обов'язково бути перекреслені двома лініями. Після слова "Сплатити" вписується прізвище, ім'я та по-батькові особи, на ім'я якої видається чек. Сума прописом повинна починатися біля самого початку рядка. Слово "гривень" повинно вказуватися відразу за сумою прописом. Вільне між ними місце не допускається.

Чек підписується посадовими особами, які мають право першого і другого підпису, та особою, що подає чек. Забороняється підписувати чек до заповнення усіх його реквізитів. Ніякі виправлення у тексті чека недопустимі; тому що вони роблять чек недійсним. Інформація про призначення виплати на звороті грошових чеків завіряється підписом особи, що виписує чек. Одночасно із заповненням чека, повинні бути заповнені усі його реквізити. Розписка в отриманні чека відображається власником рахунка на корінці чека. Корінці сплачених та зіпсованих чеків, а також самі чеки повинні зберігатися не менше трьох років.

Власник рахунка повинен повернути до банківської установи чекові книжки з невикористаними чеками та корінцями у випадку ліквідації рахунка.

Передоручати право на отримання грошей за чеком не можна.

Усі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах встановлених лімітів.

З цією метою суб'єктом господарювання подається в банк „Заявка – розрахунок для встановлення ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки". У разі її неподання банк самостійно встановлює ліміт залишку готівки у мінімальній сумі. Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку даним касової книги та бухгалтерського обліку несе підприємство. Установа банку, що затверджує ліміт каси, при виникненні сумнівів щодо розміру касових оборотів може вимагати від підприємства необхідні обґрунтовуючі документи. Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією НБУ № 4 ,Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України", затвердженою постановою Правління НБУ від 19. 02. 2001 р. № 69.

Постановою Правління Національного банку України від 01.08.2001р. №312 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України" внесено принципові зміни до порядку встановлення та перегляду підприємствам-клієнтам банків ліміту залишку готівки в касі. Скасовано щорічне подання до 1 березня заявки-розрахунку на встановлення ліміту каси. Така заявка подається при укладанні угод на розрахунково-касове обслуговування і є його невід'ємним додатком. Термін її дії встановлюється на період дії договору на розрахунково-касове обслуговування. В разі потреби ліміт може переглядатися. Відповідні роз'яснення з цього питання даються в листі НБУ від 04.10.2001р. №11-111/1572-5984 "Про зміни в порядку встановлення лімітів каси".

При встановленні (перегляді) ліміту каси дані про касові обороти підприємством подаються за будь-які три місяці з останніх дванадцяти, що передують установленню (перегляду) ліміту, у яких був найбільший обсяг касових операцій, а для новоствореного підприємства - виходячи із прогнозних розрахунків касових операцій на перші три місяці роботи. При розрахунку ліміту приймаються до уваги тільки ті грошові кошти, які пройшли через касу, минаючи банк.

Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані»повідомляти установи банків, які їх обслуговують. Готівку понад встановлені розміри вони також зобов'язані здавати в банки.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється для селянських (фермерських) господарств, що займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, і для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Усю готівку понад встановлений ліміт залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати в порядку і в терміни, встановлені установою банку для зарахування на їх рахунки. У випадку, коли ліміт залишку готівки в касі взагалі не встановлено, вся наявна готівка в його касі на кінець дня має бути здана в банк (незалежно від причин відсутності ліміту каси). При цьому враховується, що підприємства і організації мають право зберігати протягом 3 робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку, понад встановлений ліміт в касах готівку, що одержана в банку для виплати заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, дивідендів, сум на відрядження. Сільськогосподарські формування мають право зберігати готівку в касі понад ліміт протягом 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку.

Так, наприклад, ліміт залишку готівки в касі становить 500 грн., фактичний залишок каси на кінець 20 січня склав 540 грн., 21-22 січня руху готівки в касі не було, а 23 січня за прибутковим касовим ордером було прийнято ще 25 грн., 24 січня - 10 грн. 25 січня готівкові кошти в сумі 75 грн. були здані в банк. В результаті перевищення ліміту каси 20, 21, 22 січня становило по 40 грн., 23 січня - 65 грн., 24 січня - 75 грн.

Штрафні санкції у цьому випадку будуть визначені таким чином: /(40грн. х 3 дні) + (65 грн. х 1день) + (75 грн. х 1день)/ х 2= 520 грн.

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), матеріального заохочення, допомог всіх видів, компенсацій при наявності податкової заборгованості, всі підприємства, незалежно від форм власності, в т. ч. колективні сільськогосподарські підприємства та селянські (фермерські) господарства, а також індивідуальні підприємці, мають одержувати виключно з кас банків. У разі витрачання підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки для проведення цих витрат, витрачені кошти розрахунково включаються у фактичні залишки готівки в касі того дня, коли було здійснено такі витрати, з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Господарства мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами у готівковій формі в межах дозволених законодавством розмірів.

Платежі одного підприємства іншому понад встановлену граничну суму здійснюються виключно у безготівковому порядку. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад встановлену крайню суму 10 тис. грн. кошти в розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника з подальшим порівнянням отриманої суми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою у підприємствах усіх форм власності повинні проводитися з оформленням податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договорів купівлі-продажу, актів закупівлі, актів виконання і надання послуг та інших документів, які засвідчують факт купівлі товару,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: