Xreferat.com » Рефераты по финансам » Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства

Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства

COLSPAN=3>2000 2001 2002
П Ф % П Ф % П Ф % П Ф % П Ф % П Ф %

Готова вугільна продукція

177000 218163

123,3


235000 287769 122,5 260000 330575 127,1 289000 290190 100,4 382000 412604 108 496000 520387 104,9

Рядове вугілля споживачам

177000 215622 121,8 235000 283912 120,8 260000 330446 127,1 289000 289618 100,2

382000

412604 108,0 496000 519348 104,7

Товарна вугільна продукція

177000 218163 123,3 235000 287769 122,5 260000 330575 127,1 289000 290190 100,4 382000 412604 108,0 496000 520387 104,9

Для зручності проведення аналізу і подальшої обробки значень, необхідні значення показників представимо у виді таблиці (таблиця 2.1).

Як ми бачимо в таблиці 2.1 за аналізований період спостерігається перевиконання плану по виробництву готової продукції. Це може бути викликано однієї з наступних причин:

1. На даному підприємстві постійно вишукуються шляхи (резерви) збільшення виробництва продукції, проводяться заходи щодо збільшення продуктивності праці;

2. Керівництво шахти постійно недооцінює можливості виробничого потенціалу підприємства;

3. Керівництво підприємства навмисне занижує плановані показники роботи підприємства, щоб наприкінці року одержати перевиконання плану по виробництву продукції і з кращої сторони показати себе перед компанією вищої ланки.

Третій пункт є більш теоретичним , і не має під собою ні яких вагомих аргументів, тому що в умовах переходу економіки країни від соціалізму до ринкової економіки необхідність таких дій відпала сама собою.

У зв’язку з високим професіоналізмом працівників шахти другий пункт виглядає не дуже переконливо, тому що на даному підприємстві працюють висококласні фахівці вугільної галузі, що мають величезний досвід роботи на даному підприємстві.

Таким чином можна сміло затверджувати , що перевиконання плану по виробництву продукції досягнуто шляхом постійних пошуків нереалізованих резервів, підвищення мотивації робітників , збільшення продуктивності праці тощо.

Обсяг росту випуску чистої продукції доцільно представити у вигляді таблиці (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Обсяг росту випуску чистої продукції



1997 1998

1999

2000 2001 2002

Ф +/- Ф +/- Ф +/- Ф +/- Ф +/- Ф +/-

Готова вугільна продукці


218163 41163 287769 69606 330575 42806 290190

- 40385

412604 122414 520387 107783

Як ми бачимо з таблиці тільки один раз (у 2000 році) була порушена динаміка виробництва продукції. Це було зв’язано з багатьма к внутрішніми, так і зовнішніми факторами, серед яких можна виділити наступні:

1. Заборона на ведення бартерних операцій;

2. Зниження рівня держпідтримки;

3. Перехід на нові, більш глибокі, а отже і більш витратні місця праці.

Реалізація продукції складає 100% виробництва , що є для підприємства гарним фактом, тому що вугільна продукція не може довгий час зберігається на складі через небезпеку самозаймання. Однак вугілля в Донецькому регіоні, де розташована шахта користується постійним попитом і проблем з його реалізацією шахта не має. Основні конкуренти шахти в даному регіоні - це шахта ім. А.М. Горького п/о "Донецкуголь" і шахти ГХК "Макеевуголь". Користувач коксового концентрату - коксохімічні заводи Донецької області . З цього числа варто виділити Авдеевский КХЗ. кий має можливість власного збагачення рядових видів вугілля і тому зацікавлений у їх придбанні.

На основі статистичної інформації з даних Державного комітету статистики України ми можемо проаналізувати синхронність випуску готової продукції підприємством і динамікові виробництва в цілому по вугільній галузі, а також визначити яка частина загального виробництва вугілля по галузі було зроблено (добуте) на підприємстві яке ми аналізуємо (таблиця 2.3).


Таблиця 2.3


Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва вугілля



1997 1998 1999 2000 2001 2002
Виробництво по Україні, млн.т 57 58,6 59,5 62,8 62,4 61,7
Виробництво по підприємству 0,21816 0,28776 0,33057 0,29019 0,41260 0,5204

Питома вага

0,38% 0,49% 0,56% 0,46% 0,66% 0,84%

З таблиці можна зробити декілька висновків:

  1. Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва вугілля постійно збільшується;

  2. Виробництво вугілля на Україні починаючи з 2000 року постійно падає;

  3. 2000 рік для підприємства був дуже кризовий.

Оцінка рівня існуючої технології виробництва проводиться в таких аспектах:

а) наявність сучасних передових технологій;

б) використання «ноу-хау» та власних інноваційних розробок;

в) застосування автоматизованих систем управління.

Шахта в даний час провітрюється двома вентиляторними установками головного провітрювання ОЦ-5 (скіповий ствол - продуктивність 10522 мз/хв., депресія -100 мм водного стовпа), ВЦД 47-У (східний ствол - продуктивність 11739 м3/хв. депресія 530 мм водного стовпа). На шахті виробляється дегазація розроблювальних шарів. У роботі знаходиться 1 вакуум насосна установка ЖВН-50, у резерві ще три установки ЖВН-50, одна установка ЖВН-50 у ремонті. Загальна довжина дегазаційних трубопроводів -13,98 км. Шахта забезпечується стисненим повітрям поршневим компресором 5М-100/8. Довжина пневмомережі шахти - 20 км. Відкачка води на поверхню виробляється чотирма центральними водовідливами, розташованими на обрію 1200,1070,758,229 м, насосними агрегатами ЦНС-300/240 і ЦНС-300/600. ЦНС-300/360. ЦНС-300/480.

У процесі аудиту звертається також увага на циклічність тех­нологічних процесів, їх безперервність, повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково-обґрунтованих норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

При аналізі витрат на виробництво вивчається ефективність планування собівартості та здійснюється факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерським документів визначається сума витрат у собівартості продукції, які не пов’язані з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у нату­ральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не стосуються виробництва продукції. На цій ос­нові розроблюються рекомендації щодо їх подальшого використання, зокрема продажу.

Аналіз витрат та собівартості продукції доцільніше почати з аналізу виконання плану по собівартості. Для здійснення даної мети побудуємо таблицю і занесемо в неї необхідні для аналізу дані зі звіту про собівартість продукції (таблиця 2.4).

Ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю зробити наступні висновки :

1. У більшості випадків спостерігається перевиконання

плану собівартості продукції;

2. Перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік за роком;

3. Деякі пункти перевиконуються в кілька разів , а іноді й у десятки разів , що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни в структурі собівартості під впливом зовнішніх факторів.

Таблиця 2.4


Аналіз виконання плану з собівартості вугілля


Елемент витрат
1997 1998 1999 2000 2001 2002


П


Ф

%

П

Ф

%

П

Ф

%

П

Ф

%

П

Ф

%

П

Ф

%

Матеріальні витрати


18,74 42,12 224,76 26,60 44,86 168,6 28,97 46,90 161,89 31,13 56,30 180,85 38,79 50,50 130,2 30,52 35,90 117,6

Оплата праці


32,39 21,99 67,89 26,28 20,86 79,38 28,85 20,34 70,50 28,15 23,89 84,87 26,97 25,14 93,21 31,73 24,89 78,44
Соціальні заходи 12,05 8,21 68,13 9,85 7,78 78,98 10,81 7,57 70,03 10,56 8,63 81,72 12,82 11,36 88,61 15,92 11,66 73,24

Амортизація


1,72 9,01 523,84 5,42 6,42 118,4 5,40 6,96 128,89 5,12 7,15 139,65 14,35 16,51 115,1 11,88 18,46 155,39
Інші витрати 0,82 20,16 2459 5,16 18,32 355,1 5,31 16,66 313,75 1,35 2,82 208,9 2,09 2,36 112,92 1,87 2,12 113,37

Виробнича собівартість


65,72 101,49 154,43 73,31 98,24 134,01 79,34 98,43 124,06 76,31 98,79 129,22 95,02 105,80 111,34 91,92 93,03 101,21

Позавиробничі витрати


0,61 1,90 311,48 1,09 1,23 112,84 1,20 2,29 190,83 8,73 18,09 207,22 8,92 9,00 100,9 5,95 6,35 106,72

Повна собівартість


66,33 103,39 155,87 74,40 99,47 133,70 80,54 99,72 123,81 85,04 116,88 137,44 103,94 114,87 110,52 97,87 99,38 101,54

Аналіз собівартості по елементах витрат ми проведемо для 1997 - 2002 року і порівняємо їхній між собою

Побудуємо аналітичну таблицю, у яку занесемо необхідні дані і розраховані показники (таблиця 2.5).


Таблиця 2.5


Аналіз собівартості за елементами витрат


Елемент 1997 2002
витрат Фактично Питома вага Фактично Питома вага
Матеріальні витрати 42,12 40,74% 35,9 36,12%
Оплата праці 21,99 21,27% 24,89 25,05%
Соціальні заходи 8,21 7,94% 11,66 11,73%
Амортизація 9,01 8,71% 18,46 18,58%
Інші витрати 20,16

19,50%

2,12 2,13%
Виробнича собівартість 101,49 98,16% 93,03 98,16%
Позавиробничі витрати 1,9 1,84% 6,35 6,39%

З огляду на значення таблиці 2.5 можна зробити наступні висновки :

1. Структура собівартості в 1997 і 2002 роках різна;

2. ДО 2002 року відбулася зміна витрат на матеріали (вони зменшилися);

3. Збільшилося фінансування таких статей к оплата праці, соціальні заходи, амортизації, позавиробничі витрати.

Вище перераховані аналітичні висновки свідчить про поліпшення оплати праці на підприємстві, закупівлю нового високотехнологічного устаткування.

Аналіз основних фондів та амортизаційних виходить з того, що балансова вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх реальній ринковій ціні. Аудитор звертає увагу на основні фонди, які було придбано, реалізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періодів. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріало- та енергомісткості, прогресивності тех­нологічних процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, що працюють у відповідній галузі най­успішніше.

Слід перевірити правильність проведення та відбиття у звіт­ності таких опера дій, пов’язаних з рухом основних фондів:

  • індексація основних фондів;

  • надходження та реалізація;

  • ліквідація та інші види вибуття;

  • ремонт та амортизація;

  • інвентаризація.

Майновий стан підприємства оцінюється на підставі дослідження таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів; ко­ефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі основних фондів.


Таблиця 2.6


Розрахунок коефіцієнта зносу основних засобів



До 1999 року

З 2000 року


Коефіцієнт зносу основних засобів


ф1р.011

----------------

ф1р.012


ф1р.032

------------

ф1р.031


Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується к відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості [8]. Порядок розрахунку коефіцієнта представлений у таблиці 2.6.

На підставі показників балансу було обчислене значення коефіцієнта у 1996 – 2002 роках. Результати обчислення представленні у вигляді графіку з таблицею даних (мал. 2.2).

Аналізуючи показники праці аудитор досліджує динаміку чисель­ності працівників та рівня заробітної плати, обсяги прихованого безробіття, плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів. З’ясовуються також причини, які призвели до втрат робочого часу (відсутність замовлень, сировини, втрата традиційних ринків збуту, висока ціна продукції, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових досліджень то­що), робиться висновок про відповідність (невідповідність) кіль­кості працівників потребам виробництва.

Загальна чисельність трудящих на шахті ім. Калініна-1658 чоловік, з них 1637 чоловік - промислово виробничий персонал, у тому числі ГРОЗ-241 чол. Одержують щомісячне відшкодування збитку 1085 чоловік, з них працюючі - 178 чоловік. Щомісячна сума виплат складає 233 тис. грн., з них 16% - оплата працюючої .

Продуктивність робітників по видобутку зросла в 2000 році в порівннні з 1996 роком у 2.1 рази. Але досягнутий рівень видобутку не дозволяє забезпечити беззбиткову роботу шахти.

Після проведення аналізу виробничо-господарської діяльності слід провести не менш важливий аналіз фінансового боку роботи підприємства.

Проводячи фінансовий аналіз, слід додержувати певної послі­довності дій. На початковому етапі виконуються підготовчі захо­ди, що забезпечують правильність аналітичних розрахунків. Тут добираються і систематизуються звітні матеріали, перевіється взаємний зв'язок економічних показників і оцінюється Ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю зробити наступні висновки :

1. У більшості випадків спостерігається перевиконання

плану собівартості продукції;

2. Перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік за роком;

3. Деякі пункти перевиконуються в кілька разів , а іноді й у десятки разів , що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни в структурі собівартості під впливом зовнішніх факторів. їх порівнянність (остання може порушуватися через інфляційні процеси, відсутність впорядкованого розбиття за статтями звітності та аналітичними групами балансу).

Основним джерелом інформації при аналізі фінансової сфери є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зо­крема:

  1. баланс підприємства — форма № 1;

  2. звіт про фінансові результати — форма №2;

  3. звіт про фінансово-майновий стан — форма № 3;

  4. розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості .

При проведенні фінансового аналізу, слід враховувати, що в рамках переходу вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності на­казом Міністерства фінансів України затверджено низку поло­жень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО), зокрема:

    • ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

    • ПБО 2 «Баланс»;

    • ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»;

    • ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

    • ПБО 5 «Звіт про власний капітал».

Порядок складання фінансової звітності, що містить ін­формацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності, викладається в ПБО 2—5 ( Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684). Впровадження стан­дартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уні­фікувати звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує проведення фінансового аналізу. Оскільки розра­хунок певних показників фінансового стану базується на окре­мих статтях тієї чи іншої форми бухгалтерської звітності, стандартизація форм звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансового аналізу. Такий аналіз потрібний для оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спромо­жності вітчизняних суб'єктів господарювання зарубіжними інвесторами.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває у кризі, ми скористалися Методикою проведення поглиблено­го аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств [5] та Методикою інтегрального оцінювання інвести­ційної привабливості підприємств та організацій [6], які затвердже­но Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації державних підприємств [12] та більш пізня редакція Порядку проведення досудової санації державних підприємств [13], а також Методичні рекомендації щодо вивлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховуванн банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства [7], Положенн про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації [8].

Аудит фінансової сфери передбачає:

  • оцінювання динаміки та структури валюти балансу;

  • аудит власного капіталу;

  • аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;

  • оцінювання ліквідності активів підприємства та його плато­спроможності;

  • аудит реальних та фінансових інвестицій;

  • аналіз дебіторської заборгованості;

  • аналіз Cash-Flow;

  • оцінювання ділової активності підприємства.

Оцінювання динаміки та структури валюти балансу проходить з використанням трендового методу аналізу (кожну позицію ба­лансу порівнюють із даними попередніх років) та бенчмаркінга (окремі статті порівнюють з аналогічними середньогалузевими показниками та показниками підприємств, котрі є провідними в галузі). На цій підставі робиться висновок про основні тенденції динаміки показників. Тенденція до зменшення валюти балансу свідчить про скорочення підприємством обсягів своєї господар­ської діяльності, що може бути головною причиною його непла­тоспроможності.

Аналізуючи окремі статті балансу, доводиться зважати на те, що реальна ринкова вартість деяких активів, відбитих у балансі, може бути значно нижчою за їх балансову вартість або взагалі дорівнювати нулю.

З огляду на функції власного капіталу, його роль к джерела фінансових ресурсів на підприємстві, аудит власного капіталу є головним у процесі аудиту фінансової сфери. Під час аудиту ува­га зосереджується на таких питаннях:

  • склад і структура джерел власник фінансових ресурсів;

  • структура сукупного капіталу підприємства;

  • правильність формування статутного фонду та порядок оці­нювання вкладів;

  • можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації балансу;

  • можливості реструктуризації статутного фонду;

  • структура та джерела формування додаткового капіталу;

  • наявність резервних (страхових) фондів;

  • наявність нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

Проблематика аналізу власного капіталу полягає в тому, що нині діюча в Україні структура балансу базується на принципах, які були сформовані до переходу на ринкові методи господарювання. Через це вона не враховує застосовуваних у міжнародній практиці підходів до визначення капіталу підприємства та його складових — власного капіталу та позичкового капіталу. Показники структури капіталу, розраховані на основі окремих статей балансу, дають викривлену інформа­цію про реальний фінансовий стан підприємства. Так, на більшості вітчизняних підприємств показники фінансової не­залежності, фінансового лівериджу та інші є значно кращими від аналогічних показників провідних зарубіжних підприємств [40].

Згідно з новою системою бухгалтерського обліку структура та склад власного капіталу відобразяться в ПБО 2 «Баланс» та в ПБО 5 «Звіт про власний капітал» (Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684), де міститься важлива для фінансового аналізу інформація про зміни (збільшення, зменшення) статутного, додаткового та резервного капіталу, а також про не­розподілений прибуток.

Аналітик, досліджуючи санаційну спроможність підприємст­ва, звертає увагу на можливості та умови здійснення інвестицій у власний капітал потенційними санаторами (якщо це передбачено санаційною концепцією), аналізує напрямки використанню залу­чених у такий спосіб фінансових ресурсів.

Оптимізація структури капіталу — одне з найважливіших і найскладніших завдань фінансового менеджменту. Не існує єдиних підходів до визначення оптимального співвідношення між власним і позичковим капіталом. Вони залежать від особливос­тей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємст­ва, галузі, до якої воно належить, обсягів дальності та інших фа­кторів. Наведені в таблиці 2.6 рекомендовані значення показників є доволі умовними і можуть бути лише певним узагальненим орієнтиром.

Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає в себе також розрахунок показників ринкової активності підприєм­ства, до яких належать:

  • коефіцієнт цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до суми дивіденду на одну акцію);

  • рентабельність акцій (показник, обернено пропорційний до коефіцієнта цінності акцій);

  • сума дивідендів на одну акцію.

Розрахунок показників прибутковості акцій розгадається в третьому розділі ПБО 3 «Звіт про фінансові результати» (Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684).

Але у нашому випадку розраховувати ці показники не має сенсу, тому що, по-перше, акції підприємства не обертаються на ринку і к слідство не мають ринкової ціни, а по друге доходів по акція ДВАТ “Шахта ім. Калініна.” ніколи ще не нараховувалися і не сплачувалися

У ході аудиту позичкового капіталу та кредиторської забор­гованості вирішуються такі завдання:

  • визначаються склад і структура позичкових засобів

  • розшифровується поточна кредиторська заборгованість;

  • визначається розмір простроченої заборгованості й оціню­ються можливості пролонгації та реструктуризації заборгова­ності;

  • вивчаються можливості емісії облігацій та залучення додат­кових позик.

Пасиви балансу доцільно розбити (залежно від терміну їх сплати) на чотири групи:

    1. Найбільш термінові зобов’язання (ПІ) — до них слід відне­сти кредити та позики, не по гашені в строк, а також розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк;

    2. Короткострокові пасиви (П2) — уся короткострокова за­боргованість за відрахуванням найбільш термінових зобов’язань;

    3. Довгострокові пасиви (ПЗ) — довгострокові кредити та по­зики;

    4. Постійні пасиви (П4) —— власний капітал.

Аудитор має перевірити повноту відображення в балансі та у фінансовому плані підприємства поточної заборгованості, тобто заборгованості, ку слід погасити найближчим часом. Особлива увага приділяється тому, чи враховані всі платежі до бюджету (зокрема нараховані штрафи), чи правильно визначена частка дов­гострокових позик, що її потрібно погасити в короткостроковому періоді, заборгованість із заробітної плати тощо.

Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звер­тають увагу на цільове використання довгострокових кредитів, банків та інших позикових коштів, які одержано протягом остан­ніх років, а також на розміри штрафних санкцій., відсотків, сплачених через порушення розрахунково-платіжної дисципліни (у тому числі через несвоєчасне повернення банківських кредитів).

У процесі санаційного аудиту за даними статистичного обліку на останню звітну дату розшифровується кредиторська забор­гованість з фіксування дати її виникнення та суми. На підставі цих даних проводиться аналіз по наступним напрямкам:

  1. Виллються статті, сума боргу за якими найбільша (тобто проводиться структурний аналіз);

  2. виявляються найбільші кредитори підприємства;

  3. проводяться заходи з метою реструктуризації боргу або його списанню.

Другим етапом аналізу кредиторської заборгованості є аналіз найбільших кредиторів підприємства. Як правило, ці підприємства мають найбільший вплив на процес санації і боржник багато у чому залежить від їх рішень.

При аналізі кредиторської заборгованості на підприємстві, що нами розглдається можна виділити декілька крупних кредиторів. Це наступні підприємства:

  1. ЗАО “АРС” – 41,27%;

  2. ВАТ “ПЕС-Енергоуголь” – 16,45%;

  3. ДХК “Донвугілля” – 9,20 %

  4. ГНІ г. Донецька – 7,88%

  5. ТОВ “ПРОМимпортторг” – 7,64%;

Загалом на п’ять кредиторів припадає 71,62 % всієї заборгованості підприємства.

Незважаючи на величезні суми боргу, кий майже нічим не забезпечений, керівництву підприємства все ж таки вдалося підписати “мирову угоду” зі значним подовженням термінів оплати та часткової реструктуризації боргу. Цим досягненням керівництво підприємства отримало на деякий час свободу дій в фінансовій та промисловій політиці підприємства.

На перший погляд зів’ється враження, що “мирова угода” потрібна тільки для користі підприємства, але це оманне враження. Кредитори підприємства, а особливо великі кредитори, мають наступні позитивні для себе фактори підписання “мирової угоди”:

  1. Підприємство боржник зобов’язується в письмовій формі виплатити свій борг;

  2. Кредитор, коли підписує “мирову угоду”, знає реальний перебіг подій на підприємстві та фінансове становище боржника;

  3. В тексті “мирової угоди можливо добитися умов сприяння нагляду за підприємством з боку кредитора”.

  4. При банкрутстві боржника та його ліквідації кредитор може недоотримати, а іноді і зовсім нічого не отримати від боржника.

Враховуючі специфіку галузі, структуру активів боржника, а також реальну можливість виходу підприємства на прибутковий режим праці рішення кредиторів, щодо укладання “мирової угоди” цілком зрозуміло.

На етапі аудиту ліквідності активів підприємства та його пла­тоспроможності вирішуються такі основні завдання:

  • аналізуються оборотні активи;

  • визначається рівень ліквідності активів;

  • оцінюється платоспроможність підприємства;

  • визначається, к виконуються умови забезпечення фінансової рівноваги.

Активи підприємства та їх структура вивчаються к з погляду їх участі у виробництві, так і щодо оцінки їх ліквідності. Ліквідність означає здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти.

Платоспроможністю (ліквідністю) підприємства називає­тьс його спроможність здійснювати платежі наявними засо­бами або такими, що безперервно поповнюються за рахунок йо­го діяльності.

Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому, опера­тивному плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаними з огляду на грошові надходження на рахунок під­приємства.

Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків вишити оплати праці тощо. В аналітичній роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства (таблиця 2.7.).


Таблиця 2.7.


Методика розрахунку показників для оцінки

ліквідності підприємства


Найменування показника

Формула розрахунку

Оцінка показника



за нормативним значенням

за динамікою

1 . Загальний коефіцієнт покриття

Ф. 1 (сума рд. 260-270) : (рд. 620) >1 збільшення
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності Ф. 1 (сума рд. 150-250) : (рд. 620) >0,5 збільшення
3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності Ф. 1 (сума рд. 130-150 + 230, 240) : (рд. 620) >0,5 збільшення
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ф. 1 (сума рд. 220-240) : (рд. 620) >0,2 збільшення
5 . Частка оборотних активів в загальній сумі активів Ф. 1 (рд. 260) : (рд. 280) за планом за планом
6. Частка виробничих запасів в оборотних активах Ф. 1 (сума рд. 100-120) : (рд. 260) >0,5 збільшення

Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погаша­ти свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно виз­начати з врахування здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від ступеню ліквідності, активи підприємства класифікуються за на ступними групами (табл. 2.8.).


Таблиця 2.8.


Класифікація активів підприємства за ліквідністю


Активи

Характеристика майна
види

умовне позначення

сума рядків балансу


Високоліквідні

А1

ф1.Сума стр. 220-240

Грошові кошти і короткостроко­ві фінансові вкладення

Швидколіквідні

А2

ф1.Сума стр. 130-210

Готова продукція, товари, дебі­торська заборгованість, ка буде погашена згідно умов договорів

Повільноліквідні

а3

ф1.Сума стр. 100-120, 250, 270

Сировина і матеріали, МШП, незавершене виробництво, дебі­торська заборгованість, строк сплати якої минув

Важколіквідні

А4

ф1.

Стр. 80

Основні засоби, обладнання та незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи


Високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та рахунках у банку, тому що вони у будь-кий час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, тому що по таких коштах немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за сту­пенем ліквідності слід вважати товари, готову продукцію і виробничі запаси, які можна продати або використати на бартер в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, к правило, не передбачають ліквідовува­ти, а за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності.


Таблиця 2.9.


Класифікація зобов’язань підприємства

за терміновістю їх сплати


Зобов 'язання

Характеристика зобов’язань

види

умовне позначення

сума рядків балансу


Найбільш термінові

З1

ф1. Стр. 530

Поточні зобов’язань за розрахунками

Короткострокові

З2

ф1. Стр. 640-380- 480-530 Позикові кошти короткострокового характеру
Довгострокові

Зз

ф1. Стр. 480 Позикові кошти довгострокового характеру
Постійні

З4

ф1. Стр. 380

Зобов'язання перед власниками по формуванню власного капіталу


Надходження, придбання, створення активів підприємства відбувається за рахунок власних і позичених коштів, співвідношення між якими характе­ризує фінансове становище господарюючого суб'єкта. Насамперед досліджують всі джерела утворення майна підпри­ємства (зобов’язань) за терміновістю оплати (табл. 2.9).

Найбільш термінові — це поточні зобов'язання підприємства перед постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. Короткострокові зобов’язання визначаються терміном погашення позикових коштів, одержаних за період менше 1 року. Довгострокові зобов’язання визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше 1 року.

Постійні зобов’язань, це зобов'язання перед власниками суб'єкта господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активі і пасивові. Баланс вважається абсолютно ліквідним , якщо дотримуються наступні нерівності:

А1 > З1, А2 > З2, А3 > З3, А4 < З4 (2.1)


Якщо виконують перші три нерівності в цій системі, то це волоче і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активі і пасивові. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і притягнуті джерела фінансування.

У випадку якщо одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні .

Зіставлення підсумків першої групи по активі і пасивові, тобто А1 і З1, відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активі і пасивові (А2 і З2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активі і пасивові для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.


Таблиця 2.10.


Показники активів за ліквідністю

показник 

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002

А1

0 0 1 19 54 448 366

А2

1835 631 1531 1645 599 4323 9825

А3

2515 2187 2149 2582 7406 5067 5877

А4

95903 93158 91695 90822 101285 110301 102248

Таблиця 2.11.

Показники пасивів за ліквідністю


показник 

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002

З1

2442 5138 9340 15370 31089 43467 41397

З2

13424 17383 16830 13741 24604 23105 30681

З3

0 0 4000 6749 2372 1915 246

З4

84387 73455 65206 59208 51279 51652 45992

Результати розрахунків можна звести в єдину таблицю (таблиця 2.12)


Таблиця 2.12.


Зведений аналіз активів та пасивів за ліквідністю



1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
А1 та З1

А1<З1

А1<З1

А1<З1

А1<З1

А1<З1

А1<З1

А1<З1

А2 та З2

А2<З2

А2<З2

А2<З2

А2<З2

А2<З2

А2<З2

А2<З2

А3 та З3 А3>З3 А3>З3

А2<З3

А3>З3 А3>З3 А3>З3 А3>З3
А4 та З4 А4>З4 А4>З4 А4>З4 А4>З4 А4>З4 А4>З4 А4>З4

Загальне значення нерівності можна представити у вигляді наступного рівняння:


А1 < З1, А2 < З2, А3 > З3, А4 > З4

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: