Xreferat.com » Рефераты по финансам » Шпоры на экзамен по Финансам

Шпоры на экзамен по Финансам

основним завданням фінансів підприємств. Фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства.

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починаєть­ся з формування фінансових ресурсів. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відобра­жають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. Амортизаційні відрахування, як фінансові ресурси підприємства, окремо не формуються, а знаходяться на поточному рахунку, куди вони надходять у складі виручки від реалізації. Амортизаційні відрахування спрямовуються на фінансування ка­пітальних вкладень Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресур­сів, яка постійно перебуває в обігу. По-перше, вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напів­фабрикатів та інших елементів виробничих запасів. По-друге, час­тина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в гото­вій нереалізованій продукції. По-третє, до них належать залишки грошових коштів підприємства. Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам у таких формах: бюджетні інвестиції; бюджетні кредити; державні дотації; державні субсидії. Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розви­ток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Бюджетні кредити виступають формою фінансової допомоги підприємствам у разі тяжкого фінансового стану. Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств, як правило, у тому випадку, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад, цінової. Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій, кредитів. Надходження з централізованих фондів характеризують внутрішньо корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів. Ці фонди створюються за рахунок прибутку структурних одиниць корпора­тивного об'єднання. Кредити характеризують фінансові ресурси, які тимчасово зна­ходяться у розпорядженні підприємств. Кредит існує у двох основних формах. Комерційний — це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочкою оплати. Банківський кредит полягає в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ. Прибуток є формою фінансових ресурсів.


Призначення та роль державних фінансів.

Головне призначення державних фінансів — сприяти че­рез різноманітні фінансові інституції успішному економіч­ному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми мо­білізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на цілі розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню, утримання армії, органів усіх ланок влади. Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначен­ням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий меха­нізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кож­ним громадянином у зв'язку з відповідними об'єктивними причинами. До них слід віднести структурну перебудову економіки, боротьбу з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист тих громадян, які з'являються на ринку в ролі споживачів — інваліди, діти, престарілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальну освіту, під­готовку кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охо­рону здоров'я тощо. За умов ринку основними формами мобілізації фінан­сових ресурсів у розпорядження держави є податки, збори і відрахування. Визначення об'єкта оподаткування або об­числення платежів, передбачених пільг, ставок податків і платежів, строків сплати їх, відповідальності за несвоєчас­ну сплату становлять механізм впливу на економічні та соціальні процеси, який окреслює роль фінансів на мікро-рівні.

При використанні ресурсів держава визначає метод фінансування витрат — пряме бюджетне фінансування, бюд­жетне кредитування або самофінансування. Ринкова еко­номіка передбачає залучення коштів через випуск ак­цій, облігацій, різних кредитних зобов'язань. Це форма реалізації ролі фінансів у господарському механізмі дер­жави.


Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі.

Призначення бюджету в державі виявляється через сис­тему економічних відносин, структура яких така:

між державою і підприємницькими структурами в про­цесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюд­жету; між державою і населенням у процесі розподілу і перероз­поділу валового національного продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному регу­люванні. Економічний зміст бюджету і його ланок розкривається в розподільчих відносинах, які за своєю сутністю дуже різ­номанітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях — від створення до споживання — здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає в кінцевому підсумку на формування фондів споживання і нагромадження, визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку з цим важливе значення має постійне удоскона­лення системи мобілізації доходів бюджету, краще використан­ня матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Діюча в Україні система взаємовідносин господарських суб'єктів з бюджетом включає податок на доходи, плату за землю, податок з власників транспортних засобів, вивізне мито, митний доход, плату за воду, податок на майно, відра­хування на геологорозвідувальні роботи.

Другим важливим напрямом впливу бюджету на еконо­мічні та соціальні процеси в державі є видатки. Найзначніші суми бюджетних ресурсів призначені для формування фонду споживання. Збільшується частка коштів на капітальні вкладення та інші витрати на розширення виробництва. Важливою проблемою посилення ролі бюджету в розпо­дільчих процесах є досягнення оптимальних співвідношень між різними ланками бюджетної системи. З загальнодер­жавного бюджету фінансується понад 61, 1 % усіх витрат. Спостерігається тенденція збільшення частки місцевих бюд­жетів у фінансуванні бюджетних витрат, що може позитив­но вплинути на розвиток системи місцевого самоврядуван­ня, а врешті-решт — на використання бюджетних коштів у цілому.


Страхування: призначення, види

Підприємницька сфера та життєдіяльність людини пов'я­зані з наявністю постійних ризиків — природних, підприємницьких, фінансових і т. п. У результаті стихійного лиха чи певної неперед­баченої події фізичним і юридичним особам може бути завданий збиток. При цьому постає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що ці збитки покриваються за рахунок фінансових ресурсів, що знаходяться в обігу в даного суб'єкта. Другий варіант полягає у створенні спе­ціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — резервних страхових фондів. Страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Галузева класифікація страхування здійснюється за об'єктами страху­вання. Об'єктом майнового страхування виступає рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Об'єктами особового страхування виступають життя та здоров'я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об'єктами виступають одночасно життя і здоров'я), страху­вання дітей, весільне страхування і т. ін. Особове страхування вико­нує дві функції. Страхова передба­чає відшкодування втрат при настанні страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума. У системі соціального страхування об'єктом страхування висту­пає працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страху­вання працевлаштування здійснюється на випадок безробіття. У медичному страхуванні об'єктом страхування виступає здо­ров'я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здій­снюватись як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі як через державні, так і недержавні структури. При страхуванні відповідальності об'єктом виступає зобов'я­зання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширенішим видом є страхування гро­мадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Об'єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і застав­них операцій Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок.

Страхове поле — це на­явність потенційних страхувальників з певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Стра­ховий портфель являє собою сукупність укладених певною ком­панією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів.


Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні

Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвива­тись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалеж­ності місцевим органам влади. Основним недоліком правового забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є насампе­ред те, що законодавство не встановлює конкретного перелі­ку витрат, які повинні фінансуватися з місцевих бюджетів. У Законі України "Про бюджетну систему України", прий­нятому в новій редакції у 1995 p., питання незалежності ор­ганів місцевого самоврядування знайшло певне вирішення. За місцевими бюджетами було закріплено доходи, які покривали понад 80 % витрат в умовах 1995 р, незалежність може бути досягнута на ос­нові проведення реформи бюджетної системи. За попередніми підрахунками, до місцевих бюджетів має надходити 30—35 % усіх доходів, які мобілізує бюджетна система на цій території. Чинне бюджетне законодавство слід доповнити положенням про те, що доходи, закріплені за місцевим бюджетом, не можна вилучати. Законодавчо має бути зафіксовано також перелік витрат на розвиток місцевого господарства, соціально-культурної сфери та інших заходів, що фінансуються з місцевих бюд­жетів. Економічне обгрунтування розмірів ресурсів, які підля­гають мобілізації до місцевих бюджетів, потребує достовір­ної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відоб­ражає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на відповідній території, незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості господарюючих суб'єктів. Складан­ня балансу має стати невід'ємною частиною роботи з фор­мування, розгляду і затвердження бюджету. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звіт­ної інформації від суб'єктів господарювання. Усі підприємства та організації повинні подава­ти за встановленими формами і строками відомості про про­гнозні фінансові показники на наступний рік.


Призначення та структура фінансового ринку

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він виступає забезпечуючою структурою, на­самперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Призначення фінансового ринку поля­гає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення не­обхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Держава вико­ристовує фінансовий ринок в основному для формування своїх до­ходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у фор­муванні його ресурсного потенціалу. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж пози­чають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений. За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів (фондовий). Ринок грошей являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредит­ний та ринок цінних паперів. Кредитний відображає ту частину фі­нансового ринку, яка функціонує на основі заключения кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє со­бою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосе­редковується випуском та обігом цінних паперів. Грошові потоки, що відображають функціонування фінансового ринку, характеризуються досить складними схемами руху фінансо­вих ресурсів. На кредитному ринку центром концентрації і коорди­нації руху грошових потоків виступає комерційний банк. На ринку цінних паперів центром торгівлі ними і відповідно ключовим суб'єк­том цього ринку виступає фондова біржа. Комерційний банк виступає в ролі фінансового по­середника. Ключовими суб'єктами ринку цінних паперів виступають емітен­ти, які випускають цінні папери, та інвестори, що їх купують. Фондова біржа, виступаючи центром торгівлі цінними паперами, координує рух грошових потоків на цьому ринку.


Податок На Додану Вартість

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі просування товару від виробництва до споживання. Платниками податку є як резиденти, так і нерезиденти. Резиденти — юридичні особи, в тому числі бюджетні органі­зації, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи, їхні філії, відділення, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) раху­нок, здійснюють реалізацію продукції, робіт, послуг на тери­торії України, обсяг яких перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати у розрахунку за календарний місяць. Нерезиденти — іноземні юридичні та фізичні особи, між­народні організації, їхні філії, відділення, які здійсню­ють реалізацію продукції, робіт, послуг на території Украї­ни, включаючи операції по імпорту продукції, якщо реа­лізація такої імпортної продукції здійснюється зазначе­ними нерезидентами через постійні представництва в Ук­раїні. Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є обороти з реалізації продукції, робіт, послуг на території України, а також за її межами. Під час визначення оподатковуваного обороту до нього зараховують суму акцизного збору, а також суми надбавок до цін (тарифів), передбачені чинним законодавством. Податок на додану вартість включають в ціну (тариф) това­рів, робіт, послуг, в тому числі імпортних, за ставкою у розмірі 20 % до оподатковуваного обороту, що не включає податок на додану вартість. При цьому податок на додану вартість обчислюють і сплачують за ставкою 16, 667 % до оподатковуваного обороту, що включає податок на додану вартість, а під час вве­зення імпортних товарів - 20 % до оподатковуваного обороту. Податок на додану вартість обчислюють за нульовою став­кою: з товарів, робіт, послуг, що експортуються, зокрема: товари, які були вивезені з території України і їх виве­зення підтверджено вантажною митною декларацією; роботи, послуги, не призначені для використання та спо­живання в Україні, виконані за межами митних кордонів України юридичним та фізичним особам; послуги з міжнародних перевезень; роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Платники податку на додану вартість реалізують продукцію, роботи, послуги за цінами або тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. Суму податку на додану вартість, що підлягає внесенню до бюджету, визначають як різницю між сумами податку, одержаного у складі ціни реалізованої продукції, робіт, пос­луг, та сумами податку, сплаченими у складі фактичних матеріальних витрат. Платники щомісяця здійснюють авансові внески податку до бюджету 15-і 25-го числа поточного місяця та 5-го числа наступного місяця у розмірі 1/3 податку за останньою по­датковою декларацією, а не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця вносять до бюджету різницю між нарахо­ваною сумою та сумами, сплаченими авансовими плате­жами. Платники, які сплачують податки авансовими платежа­ми, щомісяця подають податковим органам за місцезнаход­женням податкові декларації за встановленою формою не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця.


Податок На Прибуток

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підпри­ємницької діяльності, бюджетні організації, які є юридични­ми особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних приві­леїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників подат­ку, що складають окремий баланс та мають розрахунковий (поточний) рахунок; підприємства, які здійснюють підпри­ємницьку діяльність через постійні представництва, розта­шовані на території України. Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток платника податку. Від сплати податку звільняються: підприємства — з прибутку, одержуваного від виробниц­тва сільськогосподарської продукції та продукції її перероб­ки на власних переробних потужностях, включаючи міжгос­подарські підприємства; рибні господарства та риболовецькі колгоспи з прибутку від вилову риби та її переробки на власних переробних по­тужностях; ветеринарно-санітарні заводи — з прибутку, одержувано­го від збирання та утилізації трупів загиблих тварин і ви­робництва з них білкових кормових добавок; сума прибутку будівельних, монтажних, проектних та ін­ших підприємств і організацій, одержуваного в результаті спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, а також шляхів, енергетичних, газових та водорозподільних систем, тваринницьких приміщень. Суми доходів від фрахту, що сплачуються підприємствами України нерезидентам у зв'язку з здійсненням міжнародних перевезень, оподатковуються за ставкою 6%. Суму податку визначають виходячи з величини оподатковуваного прибутку і ставки податку.


Акцизний Збір

Акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари, що виробляються в Україні або завозяться по імпорту Пе­релік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затвер­джуються Верховною Радою України в законі про держав­ний бюджет України на наступний рік. Платниками цього податку є споживачі підакцизних то­варів, а розрахунки з бюджетом здійснюють суб'єкти під­приємницької діяльності, що виробляють або імпортують підакцизні товари, а також громадяни, яки ввозять підак­цизні товари на територію України. Об'єктом оподаткування є: обороти з реалізації вироблених на території України підакцизних товарів шляхом їхнього продажу, обміну на іншу продукцію; обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для потреб власного споживання і промислової переробки; вартість підакцизних товарів (продукції), виготовлених вітчизняними виробниками на давальницьких умовах; митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митних кордонів України. Оподатковуваний оборот з реалізації підакцизних това­рів вітчизняного виробництва обчислюється виходячи з їхньої вартості за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість. Оподатковуваний оборот по підакцизних товарах, що ввозяться фізичними особами для власного споживання, визначають на підставі митної декларації з пред'явленням товарних чеків на ці товари. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, платники визначають самостійно, виходячи з обсягів реалізованих під­акцизних товарів. Суми акцизного збору по підакцизних товарах, що вво­зяться на митну територію України, визначають виходячи з митної вартості підакцизних товарів (продукції). Підставою для обчислення митної вартості імпортних підакцизних товарів є ціна, передбачена контрактом на їх поставку. Вітчизняні підприємства-виробники підакцизних товарів сплачують акцизний збір до 16-го числа наступного за звіт­ним місяця, а виробники алкогольних напоїв — на третій робочий день після здійснення обороту. Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюють­ся за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підак­цизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верхов­ною Радою. Платниками акцизного збору є національні виробники підакциз­них товарів та суб'єкти, що імпортують чи реалізують ці товари. Об'єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакциз­них товарів, а для імпортних — їх митна вартість. Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реа­лізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна став­ка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16, 667% ПДВ). Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводи­ться за такою формулою (А — ставка акцизного збору): ВЦ = (С+П): (100 — А) х 100. Тверді ставки встановлені в ECU на одини­цю товару чи певну величину його виміру. Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома мето­дами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справ­ляння податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для реш­ти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць, а для алко­гольних напоїв — щоденно).


Прибутковий податок з громадян

Платниками податку є фізичні особи незалежно від віку, грома­дянства та інших ознак, які мають самостійне джерело доходів. Платниками прибуткового податку є громадяни Украї­ни, іноземні громадяни та особи без громадянства незалеж­но від віку, статі, раси, національності, сімейного, соціально­го і майнового стану, наявності та форми трудових відно­син, належності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії, як ті, що мають постійне місце проживання в Україні, так і ті, що не мають його. Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постій­не місце проживання в Україні, є сукупний оподатковува­ний доход за календарний рік, що складається з суми су­купних оподатковуваних доходів за календарні місяці, одер­жаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постій­ного місця проживання в Україні, є доход, одержаний про­тягом будь-якого календарного місяця з джерела в Україні. Незалежно від кількості днів перебування в Україні про­тягом календарного року підлягають оподаткуванню дохо­ди, одержані з джерел в Україні та за її межами, суб'єктів оподаткування з числа громадян України. Об'єктом оподаткування виступає: у громадян, що постійно проживають в Україні — сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на території України та за її межами; у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні — дохід, одержаний з джерел в Україні. Ставки прибуткового оподаткування громадян встановлені за прогресивною шкалою (станом на 01. 01. 99 p. ): Неоподатковувані мінімуми та ставка податку в даному інтервалі: від 1 до 5-10%; від 5 до 10-15%; від 10 до 60-20%; від 60 до 100-30%; понад 100-40%. Прогресія шкали ставок є ступінчастою: весь сукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких застосовується встанов­лена для даного інтервалу ставка. Сума податку обчислюється як складова цих частин. Порядок обчислення і сплати залежить від виду доходів. Доходи від роботи за наймом оподатковуються біля джерела: за місцем ос­новної роботи — щомісячно за встановленою шкалою ставок; не за місцем основної роботи — при виплаті за ставкою 20%. За підсум­ками року проводяться перерахунки податку за місцем основної ро­боти, а для тих, хто мав кілька джерел доходів — в податковій ін­спекції за місцем проживання на підставі декларації. Податок з доходів від підприємницької діяльності (без створення юридичної особи) сплачується щоквартально авансовими платежа­ми (на підставі обчисленої податковими інспекціями очікуваної су­ми податку на рік) з перерозрахунком відповідно до фактично одер­жаного за рік доходу.


Пенсійний фонд України

Для забезпечення виконання Закону України "Про пен­сійне забезпечення" було створено Пенсійний фонд Украї­ни як самостійну фінансово-банківську систему. Бюд­жет цього Фонду формується передусім за рахунок коштів, які відраховують підприємства, установи та організації. до надходжень Фонду нале­жать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1 % заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсії та допомоги, до­бровільні внески підприємств, організацій, населення, інші надходження. Головні завдання Пенсійного фонду України такі: забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій допо­моги на дітей, а також збирання і акумуляція внесків, призначених для пенсій­ного забезпечення і виплати допомоги; розширене відтворення коштів Пенсійного фонду Украї­ни на основі принципів самофінансування; участь у фінансуванні державних, регіональних і облас­них програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та у страхуванні здоров'я пенсіо­нерів через страхові компанії; контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до цього фонду; визначення порядку використання і забезпечення контролю за правильним витрачанням коштів Фонду; Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для робо­ти окремих громадян за угодами, а також ті, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій влас­ності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах, установлених чинним законодавством. Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів: виплата пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсі­онерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вис­лугу років, соціальних та інших пенсій, установлених зако­нодавством України; виплата допомоги по догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, вста­новленого чинним законодавством; підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу спожив­чих цін і зростанням заробітної плати; реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення; забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління Фонду; відтворення коштів Фонду;


Фонд соціального страхування

Для цілей соціального страхування громадян України Кабінет Міністрів і Рада Федерації незалежних профспілок України створили Фонд соціального страхування України До нього направляється частина коштів від внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і кооперативів (крім колгоспів), розташованих на те­риторії країни, незалежно від їхнього відомчого підпорядку­вання, форм власності та господарювання, а також грома­дян, які працюють в умовах оренди, найму чи займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Зазначений Фонд є самостійною фінансово-банківською системою і знаходить­ся у віданні профспілок України. Кошти Фонду не підляга­ють оподаткуванню, грошовим, митним зборам і не входять до складу державного бюджету України. Страхові внески нараховують виходячи з установленого тарифу внесків на соціальне страхування і заробітної плати всіх працюючих, які підлягають соціальному страхуванню, в тому числі штатних, позаштатних, сезонних, тимчасових, тих, що працюють за сумісництвом чи виконують разові, випад­кові та короткострокові роботи при наявності укладених з ними письмових трудових договорів.За рахунок коштів Фонду соціального страхування здій­снюються витрати на такі цілі:виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, по ва­гітності і пологах, при народженні дитини, на поховання; організацію санаторно-курортного лікування та відпочин­ку трудящих, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.


Фонд сприяння зайнятості населення

Фонд сприяння зайнятості населення було створено від­повідно до Закону України "Про зайнятість населення". Він є самостійною фінансовою системою, яка має створювати відповідні умови для фінансування витрат, пов'язаних з забезпеченням зайнятості. Джерела формування Фон­ду такі: кошти державного і місцевих бюджетів;обов'язкові внески підприємств, установ і організацій всіх форм власності незалежно від виду діяльності; добровільні внески громадських об'єднань громадян, за­рубіжних фірм, інші надходження; кошти служби зайнятості за надані послуги підприєм­ницьким структурам; цільові фінансові відрахування підприємств у випадках невиконання квоти зі створення спеціалізованих робочих місць для працевлаштування інвалідів, у випадках відмови від найму на роботу в рахунок 5 %-ї квоти, у випадках пору­шення строків інформування служби зайнятості при звіль­ненні робітників. Фонд сприяння зайнятості населення створюється на дер­жавному і місцевому рівнях. Державний центр зайнятості, а також обласні, районні та міські центри зайнятості в межах передбачених асигнувань самостійно розпоряджаються коштами фондів.


Бюджетний дефіцит та джерела фінансування

Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в еконо­міці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причина­ми виникнення дефіциту є: спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну і соціаль­ну політику держави. Бюджетний дефіцит вимагає прийняття енергійних захо­дів держави щодо його ліквідації. Насамперед — це скоро­чення витрат бюджету, проте цей шлях досить складний. Реальнішими і доцільнішими є зміни в податковій і кредит­ній політиці, які призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім зростання виробництва і його ефектив­ності. В противному разі дефіцит бюджету стає додатковим найбільш несправедливим податком з населення. Бюджет­ний дефіцит — явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливе значення мають його розміри і ме­тоди ліквідації. Бездефіцитний бюджет — об'єктивна вимога нормального економічного розвитку держави. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист власності підприємця. Не допускається вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна за винятком ви­падків, передбачених законодавчими актами України. З метою створення сприятливих організаційних та еко­номічних умов для розвитку підприємництва держава: на умовах і в порядку, передбачених чинним законодав­ством, надає земельні ділянки, передає державне майно (ви­робничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудо­вані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування, підготовці та перепідго­товці кадрів; здійснює первинне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури з про­дажем або передаванням їх у кредит підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інно­ваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям цільові кредити; надає інші види допомоги. Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи: податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу розмірів економічних санкцій; державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лі­зинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні державні та регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передба­чених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємців. Збитки, завдані підприємцю в результаті виконання вказі­вок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, які порушили права підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їхніми службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Источники финансирования дефицита бюджета 1.Источниками финансирования дефицита бюджетов являются государственное внутреннее и внешнее заимствование, внутреннее заим­ствование органов власти Автономной Республики Крым, внутреннее и внешнее заимствование органов местного самоуправления с соблюдением условия, определенные настоящим Кодексом. 2.Кабинет Министров Украины может брать ссуды в пределах, опре­деленных законом о Государственном бюджете Украины Заимствова­ние не используется для обеспечения финансовыми ресурсами текущих расходов государства, за исключением случаев, когда это необходимо для сохранения общего экономического равновесия. 3.Министр финансов Украины с учетом требований части второй этой статьи с целью экономии средств и эффективности их использования имеет право выбрать кредитора, вид ссуды и валюту заимствования. 4.Расходы на погашение обязательств с долга осуществляются в соответствии с кредитными соглашениями, а также нормативно-правовыми актами, по которым возникают государственные долговые обязательства и долговые обязательства Автономной Республики Крым или местного самоуправления, независимо от объема средств, предусмотренных на эту цель в законе о Государственном бюджете Украины или решении о местном бюджете. 5.Если расходы на обслуживание и погашение государственною долга превысят объем средств, предусмотренный в законе о Государственном бюд­жете Украины на такую цель, Министр финансов Украины безотлагательно информирует об этом Кабинет Министров Украины. Кабинет Министров Украины безотлагательно информирует об ожидаемом превышении таких расхо­дов Верховную Раду Украины и представляет в двухнедельный срок предпо-жения о внесении изменений в закон о Государственном бюджете Украины; 6.Эмиссионные средства Национального банка Украины не могут быть источником финансирования дефицита Государственного бюджета.


Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснен­ня фінансової політики держави. У доходах бюджету відоб­ражається податкова політика держави, а у видатках — прі­оритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо- і міжгалузевого розподілу і перерозпо­ділу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного ви­робництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна систе­ма має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлен­ня і демонополізації галузей господарства, забезпечення со­ціального захисту населення. Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України. У державному бюджеті України передбачається резерв­ний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу видатків державного бюджету України для фінан­сування невідкладних витрат у народному господарстві, со­ціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України. Понад передбачені видатки утворюється оборотна касо­ва готівка в розмірі до 2 % загального обсягу видатків бюд­жету. Вона може бути використана протягом року на пок­риття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвер­дження державного бюджету України. Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюд­жетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами — дефіцит бюджету.


Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: