Xreferat.com » Рефераты по экологии » Ефективність заходів по покращенню якості води

Ефективність заходів по покращенню якості води

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

ГЕФ


Кафедра геотехнологій та

промислової екології


Курсова робота

з предмету:

“ Моніторинг навколишнього середовища”

на тему:

„Ефективність заходів по покращенню якості води”


Житомир

2010

Зміст


Вступ

Розділ 1 Стан вивчення проблеми

Розділ 2 Характеристика середовища і об’єкта дослідження

2.1 Природно-економічні умови району розташування об’єкта

2.2 Загальна характеристика об’єкту дослідження

Розділ 3 Екологічна характеристика об’єкту та дослідження стану забруднення довкілля

3.1 Екологічна характеристика об’єкту

3.2 Аналіз стану забруднення довкілля

Розділ 4 Оцінка та планування стандартних вимог і правил спостереження та контролю за станом довкілля на об’єкті

4.1 Оцінка існуючого стану моніторингових досліджень

4.2 Проектування структури моніторингової мережі

Висновок

Література


ВСТУП


Вода - найцінніший природний ресурс. Вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, що складають основу життя. Величезне значення вода має в промисловому і сільськогосподарському виробництві. Загальновідома необхідність її для побутових потреб людини, усіх рослин і тварин. Для багатьох живих істот вона служить середовищем існування.

Ріст міст, бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства, значне розширення площ зрошуваних земель, поліпшення культурно-побутових умов і ряд інших факторів усе більше ускладнює проблеми забезпечення водою.

Потреби у воді величезні і щорічно зростають. Щорічна витрата води на земній кулі по усіх видах водопостачання складає 3300-3500 км3. При цьому 70% усього водоспоживання використовується в сільському господарстві.

Багато води споживають хімічна і целюлозно-паперова промисловість, чорна і кольорова металургія. Розвиток енергетики також приводить до різкого збільшення потреби у воді. Значне у води витрачається для потреб галузі тваринництва, а також на побутові потреби населення. Велика частина води після її використання для господарсько-побутових нестатків повертається в ріки у виді стічних вод.

Дефіцит прісної води вже зараз стає світовою проблемою. Усе більш зростаючі потреби промисловості і сільського господарства у воді змушують усі країни, учених світу шукати різноманітні засоби для рішення цієї проблеми.

На сучасному етапі визначаються такі напрямки раціонального використання водних ресурсів: більш повне використання і розширене відтворення ресурсів прісних вод; розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забрудненню водойм і звести до мінімуму споживання свіжої води.

У даній роботі обговорюється актуальність проблеми екологічного стану води. У нашому місті Житомирі є Державне комунальне підприємство „Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”.

Мета роботи полягає в тому, щоб дати пропозиції по вдосконаленню системи технології очистки та очистки води в результаті діяльності підприємства.


Розділ 1

Стан вивчення проблеми


Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-як зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймах у зв'язку зі скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, що чи заподіюють можуть створити незручності, роблячи воду даних водойм небезпечної для використання, наносивши збиток народному господарству, здоров'ю і безпеці населення

Забруднення поверхневих і підземних вод можна розподілити на такі типи:

    • механічне - підвищення змісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видам забруднень;

    • хімічне - наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсического і нетоксического дії;

    • бактеріальне і біологічне - наявність у воді різноманітних патогенних мікроорганізмів, грибів і дрібних водоростей;

    • радіоактивне - присутність радіоактивних речовин у поверхневих чи підземних водах;

    • теплове - випуск у водойми підігрітих вод теплових і атомних ЕС.

Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних копалин; води шахт, рудників, обробці і сплаві лісоматеріалів; скидання водяного і залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди і т.д. Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водойми, приводять до якісних змін води, що в основному виявляються в зміні фізичних властивостей води, зокрема, поява неприємних запахів, привкусів і т.д.; у зміні хімічного складу води, зокрема , появу в ній шкідливих речовин, у наявності речовин, що плавають, на поверхні води і відкладанні їх на дні водойм.

Виробничі стічні води забруднені в основному відходами і викидами виробництва. Кількісний і якісний склад їх різноманітний і залежить від галузі промисловості, її технологічних процесів; їхній поділяють на дві основні групи: утримуючі неорганічні домішки, у т.ч. і токсичні, і утримуючі отрути.

До першої групи відносяться стічні води содових, сульфатних, азотно-тукових заводів, збагачувальних фабрик свинцевих, цинкових, нікелевих руд і т.д., у яких містяться кислоти, луги, іони важких металів і ін. Стічні води цієї групи в основному змінюють фізичні властивості води.

Стічні води другої групи скидають нафтопереробні, нафтохімічні заводи, підприємства органічного синтезу, коксохімічні й ін. У стоках містяться різні нафтопродукти, аміак, альдегіди, смоли, феноли й інші шкідливі речовини. Шкідлива дія стічних вод цієї групи полягає головним чином в окисних процесах, унаслідок яких зменшується зміст у воді кисню, збільшується біохімічна потреба в ньому, погіршуються органолептичні показники води.

Нафта і нафтопродукти на сучасному етапі є основними забруднювачами внутрішніх водойм, вод і морів, Світового океану. Потрапляючи у водойми, вони створюють різні форми забруднення: нафтову плівку, що плаває на воді, розчинені чи емульгірованні у воді. Нафтопродукти, що осіли на дно важкі фракції і т.д. При цьому змінюється запах, смак, фарбування, поверхневий натяг, в'язкість води, зменшується в кисню, з'являються шкідливі органічні речовини, вода здобуває токсичні властивості і являє загрозу не тільки для людини. 12 м нафти роблять непридатної для вживання тонну води.

Досить шкідливим забруднювачами промислових вод є фенол. Він міститься в стічних водах багатьох нафтохімічних підприємств. При цьому різко знижуються біологічні процеси водойм, процес їхнього самоочищення, вода здобуває специфічний запах карболки.

На життя населення водойм згубно впливають стічні води целюлозно-паперової промисловості. Окислювання деревної маси супроводжується поглинанням значної кількості кисню, що приводить до загибелі ікри, мальків і дорослих риб. Волокна й інші нерозчинні речовини засмічують воду і погіршують її фізико-хімічні властивості. На рибах і на їхньому кормі - безхребетних - несприятливо відбиваються молеві сплави. З гниючої деревини і кори виділяються у воду різні дубильні речовини. Смола й інші екстрактивні продукти розкладаються і поглинають багато кисню, викликаючи загибель риби, особливо молоді й ікри. Крім того, молеві сплави сильно засмічують ріки, а затонула колода нерідко цілком забиває їхнє дно, позбавляючи риб нерестовищ і кормових місць.

Атомні електростанції радіоактивними відходами забруднюють ріки. Радіоактивні речовини концентруються дрібними планктонними мікроорганізмами і рибою, потім по ланцюзі харчування передаються іншою твариною. Установлено, що радіоактивність планктонних мешканців у тисячі разів вище, ніж води, у якій вони живуть.

Стічні води, що мають підвищену радіоактивність (100 кюрі на 1л і більш), підлягають похованню в підземні безстічні басейни і спеціальні резервуари.

Ріст населення, розширення старих і виникнення нових міст значно збільшили надходження побутових стоків у внутрішні водойми. Ці стоки стали джерелом забруднення рік і озер хвороботворними бактеріями і гельмінтами. У ще більшому ступені забруднюють водойми миючі синтетичні засоби, широко використовувані в побуті. Вони знаходять широке застосування також у промисловості і сільському господарстві. Хімічні речовини, що містяться в них, надходячи зі стічними водами в ріки й озера, значно впливають на біологічний і фізичний режим водойм. У результаті знижується здатність вод до насичення киснем, паралізується діяльність бактерій, мінералізуючи органічні речовини.

Викликає серйозне занепокоєння забруднення водойм пестицидами і мінеральними добривами, що попадають з полів разом зі струменями дощової і поталої води. У результаті досліджень, наприклад, доведено, що інсектициди, що містяться у воді у виді суспензій розчиняються в нафтопродуктах, якими забруднені ріки й озера. Ця взаємодія приводить до значного ослаблення окисних функцій водяних рослин. Потрапляючи у водойми, пестициди накопичуються в планктоні, бентосі, рибі, а по ланцюжку харчування попадають в організм людини, діючи негативно як на окремі органи, так і на організм у цілому.

У зв'язку з інтенсифікацією тваринництва усе більш дають про себе знати стоки підприємств даної галузі сільського господарства.

Стічні води, що містять рослинні волокна, тваринні і рослинні жири, фекальну масу, залишки плодів і овочів, відходи шкіряної і целюлозно-паперової промисловості, цукрових і пивоварних заводів, підприємств м'ясо-молочної, консервної і кондитерської промисловості, є причиною органічних забруднень водойм.

У стічних водах звичайно близько 60% речовин органічного походження, до цієї ж категорії органічних відносяться біологічні (бактерії, віруси, гриби, водорості) забруднення в комунально-побутових, медико-санітарних водах і відходах шкіряних і шерстемийних підприємств.

Нагріті стічні води теплових ЭС і ін. виробництв заподіюють "теплове забруднення", що загрожує досить серйозними наслідками: у нагрітій воді менше кисню, різко змінюється термічний режим, що негативно впливає на флору і фауну водойм, при цьому виникають доброчинні умови для масового розвитку у водоймищах синьо-зелених водоростей - так називаного "цвітіння води" Забруднюються ріки і під час сплаву, при гідроенергетичному будівництві, а з початком навігаційного періоду збільшується забруднення судами річкового флоту.

Таким чином, всі існуючі види забруднень які б вони не були, залишають свій відбиток на стані здоров'я людини, тварин, на розвитку організмів і цим підкреслюють небезпеку забруднень.

Під екологічним моніторингом варто розуміти організований моніторинг навколишнього середовища, при якому, по-перше, забезпечується постійна оцінка екологічних умов середовища існування людини і біологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів і т. д.), а також оцінка стану і функціональної цінності екосистеми, по-друге, створюються умови для визначення коригувальних дій у тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.

Основні задачі екологічного моніторингу:

      • спостереження за джерелом антропогенного впливу;

  • спостереження за фактором антропогенного впливу;

  • спостереження за станом природного середовища під впливом факторів антропогенного впливу й оцінка прогнозованого стану природного середовища


РОЗДІЛ 2

Характеристика середовища і об’єкта дослідження


2.1 Природноекономічні умови району розташування об’єкту


Житомирська область розташована у центральній частині Східно - Європейської рівнини на півночі Правобережної України. Площа області становить 29.9 тис. кмІ, що складає 4.9% території України.

Рельєф Житомирської області тісно пов’язаний з геологічною будовою. Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ. Грунти Житомира дерново-підзолисті, але й є чорноземи, сірі лісові.

Клімат Житомирської області помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця (січня) становить мінус 6°, найтеплішого (липня) +17 - +19 °. Середня річна температура в області становить +6 - +7°.

Рослинний покрив Житомирщини багатий і різноманітний. До них належать різні лікарські, харчові, технічні, вітамінні тощо. На території вводиться 2783 види тварин.

Територія Житомирської області має розгалужену гідрографічну мережу. На території області протікає повністю або частково 221 річка (враховано річки довжиною понад 10 км, загальною довжиною 5366 км), всі вони належать до басейну Дніпра.

Основним джерелом природного ресурсу води є р. Тетерів з її притоками, серед яких найголовніші: Прип’ять, на її березі знаходиться місто Бердичів та Гуйва, що протікає через місто Андрушівку. Обидві ці річки беруть початок у Вінницькій області і впадають до Корбутівського водосховища.


2.2 Загальна характеристика об’єкту дослідження


Відомо, що одна з головних проблем в м. Житомирі – це якість водопровідної води для громадського споживання.

Наведемо декілька даних:

  • Довжина водогінної мережі м. Житомира 499км;

  • Загальна потужність водоочисних споруд175тис.м3/добу;

  • Добова подача води на людину становить 210л.

  • Жителі міста отримують воду в достатній кількості, але постає питання про її якість. Всього в області 17 підприємств продовжують скидати забруднені стічні води, внаслідок чого в поверхневі водойми потрапило 40,194 млн.м3 недостатньо очищених стічних вод. Тетерів(основне джерело водопостачання) серйозно забруднюється. Це пов’язано з тим, що в нашу річку впадають 2 річки – головні забруднювачі. В Бердичеві є фабрика шкіряних виробів, яка найбільшим чином забруднює річку, а ці відходи несуться безпосередньо до Житомира. Переважно це сполуки Cr(III,IV), які є небезпечними для здоров’я людини. Також води Тетереву забруднюються військовими частинами, що знаходяться неподалік. А головним забруднювачем є застаріла міська каналізаційна мережа. Необхідно побудувати новий каналізаційний колектор загальною довжиною 2009 прокатних метра. Станом на 1.01.2000р. побудовано 375п/м колектора. Його будівництво призупинилося вартість робіт, необхідних для завершення будівництва, складає 7500000 грн.

Також хвилює стан малих річок: Путятинки, Кам’янки, Руденки, Крошенки, Лісової (Лесной). Особливо турбує становище річок Руденка та Крошенка, які забруднюються найбільшим чином через недбале становище мешканців прилеглих будинків, які подовжують свої огороди аж до самої річки, а на узбережжі звалюють відходи – русло забруднюється всіляким сміттям(шини, пластикові бутлі тощо).

Забруднення водних джерел міста впливає на якість води, яку п’ють житомиряни.

У даній роботі обговорюється актуальність проблеми екологічного стану води. У нашому місті Житомирі є Державне комунальне підприємство „Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”.

Його адреса:12400 м. Житомир, вул. Черняховського, 144.

Розрахунковий рахунок №26003301129 в ИСФКБ. “Західномбанк”, код 03344065, МФО 311670.

Житомирська область розташована у центральній частині Східно - Європейської рівнини на півночі Правобережної України. Площа області становить 29.9 тис. кмІ, що складає 4.9% території України.

ДКПЖВУВКГ розташоване в місті Житомирі, який є великим економічним адміністративним і культурним центром України.

Основним джерелом природного ресурсу води є р. Тетерів з її притоками, серед яких найголовніші: Прип’ять, на її березі знаходиться місто Бердичів та Гуйва, що протікає через місто Андрушівку.

Обидві ці річки беруть початок у Вінницькій області і впадають до корбутівського водосховища.

Станція першого підйому, з якої вода потрапляє на станцію другого підйому, яка знаходиться на ДКПВУВКГ розташована на відстані 7 км на південний захід від міста Житомира.

Державне комунальне підприємство виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконує роботи по забору, водопідготовці та подачі питної води водокористувачам, прийманню, транспортуванню та очищенню стічних вод міста.

Під виробничі об’єкти ДКПВУВКГ надані земельні ділянки в постійне користування загальною площею 42,5925 га, з них в межах міста 25 529 га, в межах району 17,0219 га.

Абонентами ДКПВУВКГ являються 951 підприємства та міське населення.

Забір води для потреб міста Житомира проводиться з водосховища ”Відсічне” на р. Тетерів, яке простягається від с. Побитівка до с. Дениші, Житомирського району на 16 км.

Характеристика водосховища “Відсічне”:

  • площа водозабору – 1780 км2;

  • максимальні витрати весняної повені при тиску 1% - 420 м3 сек;

  • площа водного дзеркала при НПГ – 320 га;

  • повний об’єм водосховища при НПГ дорівнює 10,2 млн. м3;

  • корисний об’єм водосховища – 7,5 млн. м3;

  • максимальна глибина – 11 м;

  • середня глибина – 3,2 м.

Водозабір і станція першого підйому розташовані на березі водосховища “Відсічне” на відстані 7 км на південний захід від міста Житомира.


РОЗДІЛ 3

Екологічна характеристика об’єкту та дослідження стану забруднення довкілля


3.1 Екологічна характеристика об’єкту


Державне комунальне підприємство виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства виконує роботи по забору, водопідготовці та подачі питної води водокористувачам, прийманню, транспортуванню та очищенню стічних вод міста.

Під виробничі об’єкти ДКПВУВКГ надані земельні ділянки в постійне користування загальною площею 42.5925 га. З них в межах міста - 25.529 га, а в межах району - 17.0219 га.

Абонентами ДКПВУВКГ являються 951 підприємство та міське населення.

Забір води для потреб міста Житомира проводиться з водосховища “Відсічне” на р. Тетерів, яке простягається від с. Побитівка до с. Дениші Житомирського району на 16 км.

Принцип дії хлоратора

Відділення хлору включає:

- хлоратор типу тТ-2100; хлоратор типу тТ-2000;

  • видатковий склад хлору;

  • насоси автономної подачі води на хлоратори;

  • компресорна система аварійної виробітки хлору водогін вноситься флокулянт і вода подається на 10 контактних освітлювачів. Потужність комплексу – 100 тис. м3 на добу.

Питна вода після очисних споруд накопичується в резервуарах чистої води – 2 шт. по 5 тис.м3. В 1996 р. введено в дію блок повторного використання води, на який подається вода після промивки фільтрів, контактних освітлювачів та відстійників. Вода після очистки на блоці повторного використання подається в голову очисних споруд, що дало змогу скоротити використання води на власні потреби на 3,5 млн.м3.

Муловий осад скидається в каналізаційну мережу, а осад піщаної фракції гідрослеватором видаляється на піскову площадку з послідуючим використанням при земельних роботах.


Рис 1. Конструкція установки для знезаражування води


Дві насосні станції 2-го підйому забезпечують подачу води на місто разом з чотирма насосними станціями 3-го підйому, обладнаними резервуарами чистої води.

В насосній станції, яка обслуговує перший комплекс встановлено три насосних агрегати потужністю 4000 м3 на год.

Хлорування питної води проводиться рідким хлором на трьох хлораторах. Два з них потужністю по 10 Кл/год, марки ТТ – 2100.

Дезинфекція водогінної мережі проводиться згідно графіку, погодженому з міською СЕС, про що завчасно попереджують населення.

На водоочисних спорудах проводяться роботи по освітленню і доведенню прозорості води до норми її знезаражуванню відповідно вимог ГОСТу 2874 – 82 “Вода питна”.

Довжина водопровідних мереж становить 50,6 км. Комунальні житлові будинки, підприємства та організації на 95% проводять скид госппобутових стоків в міськканалізацію.

З приватного сектору лише 10% госппобутових стоків потрапляють в мережу міськканалізації. Решта – в вигрібні ями з послідуючим вивезенням на зливну станцію.

Водопровідні та каналізаційні мережі в основному були побудовані у 1975 – 1989 роках, але у центральній частині міста вони існують від 40 до 100років.

Для перекачки стічних вод в місті функціонує37 каналізаційно-насосних станцій. Очисні споруди каналізацій ВУВКТ складаються з 3-х комплексів інженерних споруд, розташованих на земельній ділянці загальною площею 20,2169 га.

Технологія очистки води

Як вже було вказано, водоочисні споруди водопроводу і насосна станція 2-го підйому розташовані по вул. Черняховського ,116.на південний захід околиці м. Житомира.

Рідкий хлор на насосну станцію 2-го підйому в контейнерах ємністю 800л надходить із складу 1-го підйому в помешкання видаткового складу, сполученого з хлоратором. Помешкання видаткового складу і хлораторной відповідає вимогам для складів збереження СДЯВ.

Наповнені контейнера з рідким хлором і порожні розміщаються роздільно. Хлор подається по хлоропроводу у повітряно-віддільну камеру. Цей процес називається первинним хлоруванням.

Повторне хлорування подається в трубопровід фільтрованої води перед входом у резервуар - це контактні освітлювачі. Хлор подається по хлоропроводу в змішувачі на фільтри - це первинне хлорування. Повторне хлорування подається в трубопровід фільтрованої води після фільтрації перед входом у резервуар чистої води. Залишковий хлор за Держстандартом повинний підтримуватися у воді 0,5 мг/л.

Хлорована вода з дозою хлору 3-4 мг/л за допомогою насосів 1-го підйому подається по двум водоводам діаметром 600мм у змішувачі вихрового типу.

Вертикальний змішувач являє собою циліндр із конусним днищем. Оброблювана вода підводиться до днища змішувача і піднімається угору з поступово спадною швидкістю.

Швидкість у вузькому перетині конічної частини змішувача порядку 1 м/із, у циліндричній частині біля 25 мм/із, час перебування води в змішувачі близько 1,5-2 хв.

Реагенти (хлор, коагулянт, флокулянт) вводяться в трубопровід перед змішувачем.

Перемішування води з реагентами здійснюється завдяки зміні швидкості прямування води при переході її в конічній частині змішувача від вузького перетину до широкого.

Флокулянт подається у верхню частину змішувача.

Після змішувачів вода надходить у камеру пластівціутворення вихрового типу.

Призначення камер пластівціутворення - забезпечити утворення пластівців коагулянта. Процес пластівціутворення, що починається після змішування води з реагентами, протікає відносно повільно і для отримання достатньо значних пластівців потрібно від 10 до 30 млн. Процесу хлопьеобразования сприяє плавне перемішування води. Швидкість прямування води при перемішуванні повинна бути достатньої для запобігання випадання пластівців коагулянта в межах камери, але не настільки великий, щоб викликати разбивание пластівців, що утворилися.

Основною перевагою камери вихрового типу є те, що при наявності вихревого прямування води в ній процес пластівціутворення закінчується значно швидше, ніж у камерах іншого типу.

Оброблювана вода подається у нижню частину камери. Швидкість прямування води в конічній частині змінюється від 0,7 м/с у нижньому перетині і до 4-5 мм/с у верхньому перетині. Час перебування води в камері 6-10 хв. З верхньої циліндричної частини камери водовідиться системою дірчастих труб у кишеню відстійника (рис.2.)

З кишені вода надходить через торцеву дірчасту стінку у відстійнику, у кількості 8 шт.

На характер осадження частку зважують, вимірюють розмір і форму, наявність і режим прямування освітлюванної води і її грузькість (що змінюється з температурою).

У відстійнику варто розрізняти його робочу частину, де відбувається осадження суспензії - зону осадження і нижню частину, де збирається осад, що випав - у зону накопичення й ущільнення осаду .

Дно відстійника повинно мати подовжній ухил не менше 0,02 у напрямку оберненому прямуванню води і поперечні ухили в кожному коридорі не менше 0,05.

Скид осаду і санітарно-профілактичні заходи відстійників і камер пластівціутворення проводяться відповідно до встановленого графіка.

Робота 8-го відстійника пов'язана з блоком повторного використання води. Під час промивання фільтрів і контактних освітлювачів вода з БПИВ подається на відстійник №8.


Рис. 2 Катіоний водопомягчувач


Після відстійників вода надходить на кінцеве очищення від суспензії на швидкі безнапорні фільтри у кількості - 16 шт. корисною площею 25 м2. Швидкі фільтри використовують для освітлення каламутних і кольорових вод після коагулювання і відстоювання.

Фільтр являє собою резервуар, у нижній частині якого розташований дренаж великого опору, що складається із системи дірчастих труб діаметром 150 мм і призначені для відводу фільтрованої води.

Підтримуючий прошарок має конструктивне значення, перешкоджає виносу зерен матеріалу , що фільтрує.

Фільтруючий матеріал повинен забезпечувати необхідну пористість, мати достатню механічну міцність проти стирання в процесі промивання і достатньою хімічною усталеністю проти дії води , що розчиняється. Цим вимогам добре задовольняє річковий кварцовий пісок, що і є основним фільтруючим матеріалом, крупністю фракцій 0,4 - 1,0 мм, dеф=0,45, неоднорідністю 1,6, товщина завантаження - 70 см.

Освітлююча вода подається на фільтр по жолобах, розташованим над фільтруючою загрузкою, проходить через прошарок піску і гравію і відводиться за допомогою дренажних пристроїв.

У процесі фільтрування фільтр постійно заповнений водою до рівня, розташованого не менше, ніж на 2 м вище поверхні матеріалу, що фільтрує.

Швидкість фільтрування приймається від 6 до 12 м/год у залежності від якості освітлення води.

У паводковий період швидкість фільтрації 6 - 8 м/год.

Фільтроцикл при нормальній роботі фільтра - 24 години, у паводковий період - 12 годин.

Промивання фільтрів здійснюється з промивного бака обсягом 220 м3 і насоса продуктивністю - 360 м3/год.

При промиванні фільтр виключається з роботи, промивна вода подається під напором через дренаж на устрій, а з нього через розподільну систему проходить прошарок гравію і піску. Швидкість проходження через фільтр промивної води в декілька разів більше швидкості фільтрування забруднень.

Перші порції профільтрованої води, так званий «перший фільтрат» після кожного промивання скидають. Борт жолобів розташований на такій висоті над поверхнею піску, що при даній інтенсивності промивання в жолоб разом із промивною водою не повинний виноситися пісок.

Одноступеневе очищення води на контактних освітлювачах

Повітряно - відокремлювальна камера для того, щоб запобігти проникненню в розподільчу систему і засипку контактних освітлювачів повітря. Прийомна камера складається із трьох відсіків. В першому відсіці установлені повітряно - відокремлювальні сітки, в другий відсік (власне контактна камера) подається хлор, а третій відсік являється змішувачем коридорного типу. Поміж прийомної камери прокладено обвідний канал. Із прийомної камери вода відводиться по трубопроводу 0-1200 мм, який має шайбовий змішувач. Перед змішувачем в трубопровід вводяться реагенти. Спочатку вводиться коагулянт, а потім через 2-3 хв. в третій відсік вводиться флокулянт.

Після змішувачів по двох трубопроводах 0-800 мм вода надходить на контактні освітлювачі. Контактні освітлювачі призначені для очищення сококольорної мало мутної води до 5 мг/л.

В період повені, цвітіння води, тобто, коли підвищена кольоровість і мутність вода попередньо очищається на високошвидкісних фільтрах, які розміщені на станції першого підйому.

Очищення коагулянтами природної води з невеликою мутністю забруднений по звичайній двох етапній технологічній схемі процес коагуляції в камерах пластівці утворення проходить в’яло, особливо при низьких температурах. При слабкому пластівці утворюванні погано працюють відстійники і умови роботи фільтрів настільки погіршується, що вони не встигають справлятися з очищенням води. Інша справа при застосуванні в такому випадку контактних освітлювачів. Так як при очищенні води на контактних освітлювачах коагулянт вводиться в воду безпосередньо перед її фільтруванням через засипку, то процес коагуляції відбувається в товщині засипки. За короткий проміжок часу від моменту введення коагулянту до початку фільтрування в воді можуть утворюватися найдрібніші агрегати коагулюючих частинок мікроагрегати. Подальше збільшення частинок в пластівці здійснюється не в вільному об’єму води, як в камерах пластівці утворювання, а на зернах засипки контактних освітлювачів. Такий процес і отримав в технології води назву води контактної коагуляції.

Процес коагуляції при контакті з поверхнею зернин фільтруючого середовища проходить з великою повнотою і на багато разів швидше , ніж при звичайній коагуляції у вільному о6’ємі. Дози коагулянту звичайно менші, ніж доза необхідна для ефективного пластівці утворювання в вільному об’ємі. Крім того при контактній коагуляції на процес майже не впливає температура води і її лужність. Дякуючи такій перевазі в умовах очищення маломутної води, контактні освітлювачі дуже вдало замінюють звичайне двохетапне очищення води. Забезпечують високий ефект освітлення і безколірність при одночасній дешевій вартості будівництва і експлуатації очисних споруд. Контактні освітлювачі в кількості 10 шт. - із них 2 освітлювача можуть бути зупинені на профремонт.

Запроектовані в плані 10·11.5 м з центрально розміщеним каналом. Ширина каналу – 1.4м, корисна площа 94 м2.

Освітлювачі засипані кварцовим піском Глуховецького кар’єру. Пісок не повинен мати фракції більше 2мм і менше 0.5мм .

Середній діаметр зернин піску 0.7-2.0 мм. Товщина шару піску 2 м, підтримуючий шар із щебеню величиною 20-40 мм, висота 40 см, величиною 10-20 мм, висотою - 10 см розміщується під піщаною засипкою на дні контактного освітлювача. Очищена вода попередньо змішана з коагулянтом, подається в засипку за допомогою розподільчої системи дірчастих труб прокладених на дні в шарі гравію. Ця ж розподільча система служить для подачі промивної води.

Розрахована швидкість фільтрування для контактних освітлювачів прийнята без регулювання швидкості фільтрування. Тому, на кожному освітлювачі швидкість може коливатися від 3 до 7 м/год в залежності від пори року і віддаленості освітлювача від водоприйомної камери. Промивка контактних освітлювачів водоповітряна з низьким відведенням чистої води. Зменшення витрат промивної води досягається застосуванням продувки засипки стиснутим повітрям з інтенсивністю 18-20 л/с м2 на протязі 5 хв., потім одночасна з повітрям подача промивної води ( 2-3 л/с м2) на протязі 10 хв. і промивка однією чистою водою від 5 до 15 хв. ( швидкість 6-7 л/с м2). До моменту утворення процесу контактної коагуляції, контактний освітлювач допрацьовується сирою водою від 5 до 15 хв. Очищена вода відводиться через конусні переливні жолоби, які мають бути правильного горизонтального рівня і в центрально розміщеному каналу по трубопроводу 0 – 800мм і обвідному трубопроводу 0 – 1000мм подається в РЧВ.

Санітарно-профілактичні заходи (огляд, очистка, промивка, знезараження) на контактних освітлювачах проводяться згідно графіка санітарно-профілактичних заходів на очисних спорудах і роздільній мережі водопроводу, який узгоджений Житомирською міською санепідемстанцією.


3.2 Аналіз стану забруднення довкілля


Слід зазначити, що найкращий метод забезпечення безпеки питної води - охорона джерел водопостачання. Але їх якість погіршується. В ріки, водоймища, озера та ставки скидають стоки близько 2800 об`єктів, з них без очищення або з очищенням, що не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам більш, ніж 40 %. Щорічно чверть досліджених проб з поверхневих водоймищ не відповідає гігієнічним нормам.

За результатами хімічного аналізу питної води, відібраної з крану звичайної оселі у центрі міста Києва з ініціативи посольства Австрії в Україні, вміст такого пестициду, як ліндан (потенційно-небезпечні речовини) в 70 разів перевищує його вміст у воді річки Рейн, стічній канаві Західної Європи 70-тих років.

Внаслідок господарської діяльності триває інтенсивне забруднення підземних вод. Скидаються в природні водойми виробничі і господарсько-побутові стоки змінюють кількість і якість води в них, чи ускладнюють зовсім виключають можливість використання водойм

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: