Xreferat.com » Рефераты по экологии » Тварини-індикатори забруднення навколишнього середовища

Тварини-індикатори забруднення навколишнього середовища

недоліки.

Так, співтовариства планктонних організмів (тобто пасивно ширяючих в товщі води) дуже швидко реагують на будь-які зміни її якості. Вони є як би "моментальним знімком" стану водойми.

Але методи біоіндикації, засновані на реакціях планктонних співтовариств застосовні перш за все для озер, і лише з великою обережністю – для проточних водойм.

Крім того, організми фітопланктону (водорості і синьо-зелені бактерії) не володіють достатньою чутливістю до фекального забруднення і важкими металами. Зоопланктон, у свою чергу, слабо реагує на зміни у водоймі концентрації сполук азоту і фосфору.

Організми бентоса (тобто що мешкають на дні водойми, в товщі донних осадків або в придонному шарі води), менш динамічно реагують на швидкі зміни рівня забрудненості. Зате, завдяки тривалому життєвому циклу багатьох донних тварин, їх співтовариства надійно характеризують зміни водного середовища за тривалі періоди часу.

Необхідно пам'ятати, що в своєму природному стані різні природні водойми можуть сильно відрізнятися один від одного. На водну флору і фауну впливають такі показники як глибина водойми, наявність і швидкість течії, кислотність води, каламутність, температурний режим, кількість розчиненої органіки, сполук азоту і фосфору.

На всі ці параметри впливає як антропогенне навантаження, так і природні процеси, що відбуваються у водоймах. Значить, для водойм різних типів в нормі буде характерний різний видовий склад і велика кількість гідробіонтів. Більш того, у водоймах з найбільш чистою водою кількість видів тварин і рослин звичайно нижча, ніж в тих водоймах, де органічні речовини, сполуки азоту і фосфору присутні в помірних концентраціях. Для багатьох водних організмів помірний рівень забруднення є оптимальним станом місця існування. Існують також «види-універсали», що володіють високою екологічною пластичністю і здатні переносити значні коливання ступені забрудненості водойми. Зрозуміло, що такі види не представляють інтересу для біоіндикації.

З цього виходить, що:

- для оцінки стану води за допомогою біологічних об'єктів необхідно вибирати надійний, перевірений метод, відповідний для даного типу водойми і поставлених завдань;

- потрібно чітко дотримуватися методики відбору і обробки проб;

- всі біологічні закономірності є закономірностями статистичними. Тому об'єм використовуваного матеріалу має бути достатньо великий.

І самі живі організми, і співтовариства, які вони утворюють, – надзвичайно складні системи. Будь-яка особина і будь-який вид в природі відчуває на собі вплив величезної кількості чинників і, в свою чергу, сам впливає на них. Все різноманіття цих зв'язків врахувати практично неможливо. Також важко передбачити і реакцію конкретного організму на зовнішній вплив: адже двох однакових організмів в природі не існує.

Тому не можна робити виводи про рівень забрудненості води на основі реакцій однієї особини тест-організма або одної-двох проб, узятих в досліджуваній водоймі. Не виключено, що вам попадеться «нетипова» особина стійкість якої до забруднення буде значно вища або нижча, ніж середня для організмів цього виду. Точно також і єдина відібрана в водоймі проба може бути узята в «нетиповому» місці. І всі виводи зроблені на основі таких «спостережень», будуть невірними.

Для попередньої діагностики якості води не можуть використовуватися будь-які тварини. Види-індикатори повинні відповідати необхідним вимогам, досліджень, що пред'являються специфікою. Біоіндикаторами можуть бути види, що мають широке розповсюдження в природі з великим ареалом і високою чисельністю популяцій. Види мають бути легко доступні для вилову і дослідження.

Існує багато методів визначення забрудненості водотоків по водним безхребетним, краще всього використовувати відразу декілька, які б грунтувалися на якісних показниках - що оцінюють таксономічне багатство, різноманітність організмів, і кількісно - оцінюючих чисельність організмів в пробі.

Відомо і застосовується досить багато (декілька десятків) методик оцінки якості води по складу макрозообентосу. Більшість з них мають два крупні недоліки: вимагають збору і обробки кількісних проб (дуже трудомістких і вимагаючих спеціального устаткування) і припускають визначення тварин до виду (зазвичай доступне лише для фахівців-систематиків).

Індекс сапробності. Як приклад приведемо індекс сапробності в модифікації Сладечека, один з найбільш популярних в гідробіології і прийнятий на озброєння в Гідрометслужбі України:


Тварини-індикатори забруднення навколишнього середовища,


де h - велика кількість кожного виду за 9-бальною шкалою, К - сапробність цього виду за 4-бальною шкалою (приведена в спеціальних довідниках). Як індикаторні види можуть використовуватися організми як бентоса, так і планктону.

Індекс Гуднайта-Уітлея. Цей показник обчислюється дуже просто, якщо є кількісні дані по макробентосу. Він дорівнює відношенню, в %, чисельності малощетинковых черв'яків (олігохет) до чисельності всього макробентоса. Вважається, що частка олігохет тим більша, чим сильніше забруднена вода і дно (більше органічних речовин). Індекс задовільно працює лише на м'яких грунтах (мулах і пісках), де взагалі можуть жити олігохети, і взагалі дуже чутливий до типу грунту.

Метод і індекс Вудівісса

Для біологічного аналізу забруднених вод по складу донних тварин найбільш простим і достатньо зручним представляється метод Вудівісса (1977), розроблений для р. Трент (Англія). Він заснований на зменшенні різноманітності фауни в умовах забруднення і на характерній послідовності зникнення з водойми різних груп тварин у міру збільшення забруднення. Цей метод припускає збір тільки якісних проб, без урахування великої кількості тварин, і допускає визначення тварин до рівня підрядів і родин.

Таблиця 1 Обчислення індексу Вудівісса

Знайдені групи Всього знайдено груп

0-1 2-5 6-10 11-15 >15
веснянки > 1 вида – 7 8 9 10
1 вид – 6 7 8 9
поденки > 1 вида – 6 7 8 9
1 вид – 5 6 7 8
ручайники > 1 вида – 5 6 7 8
1 вид 4 4 5 6 7
бокоплав 3 4 5 6 7
водяний віслючок 2 3 4 5 6
трубочник або мотиль 1 2 3 4 –
види с повітряним диханням 0 1 2 – –

Список груп Вудівісса: планарії Tricladida (кожен вид), малощетинкові черв'яки Oligochaeta, п'явки Hirudinea, молюски Mollusca, вищі ракоподібні Malacostraca, веснянки Plecoptera, поденки Ephemeroptera, ручейники Trichoptera (кожне сімейство), вислокрилка Sialis, личинки хірономід Chironomidae, личинки мошок Simuliidae, інші личинки двокрилих Diptera, водні жуки Coleoptera, водні клопи Heteroptera, водні кліщі Hydracarina. Крім того, за окремі групи Вудвісс запропонував вважати олігохету Nais, поденку Baetis rhodani і хірономіду Chironomus thummi; проте, визначити ці таксони для неспеціаліста важко.

Значення індексу Вудвісса змінюється від 0 (найбільш забруднена вода) до 10 (вода вищої якості). Для обчислення індексу потрібно знайти відповідний рядок в таблиці 1 (рухаючись по ній зверху вниз – тобто саму верхню з відповідних рядків). Потім підрахувати загальне число знайдених груп із списку, що додається, і по правій частині таблиці знайти значення індексу.

Наприклад, в пробі не зустрінуто личинок веснянок, але зустрінуто 1 вид личинок поденок. Значить, нас цікавить 4-й зверху рядок в таблиці. Допустимо, крім того в пробі знайдені п'явки, равлики, водяний ослик, 2 сімейства ручейників і хірономіди – всього (рахуючи поденку) 7 груп. Відповідно, індекс Вудівісса дорівнює 6.

Загальне число груп Вудівісса потенційно досить велике (за рахунок необмеженого числа видів планарій і великого числа сімейств ручейників. На практиці, проте, число цих груп в пробі рідко перевищує 15. При неможливості визначення сімейств ручейників і видів планарій можна рахувати окремо кожну їх нову форму (зокрема, планарій різних кольорів і ручейників з різними типами хаток). Метод досить чутливий до об'єму проби (у загальному випадку рекомендується виловити не менше 50 тварин, інакше значення індексу може бути занижене).

Метод і індекс Вудівісса призначений для річок, проте застосовується для оцінки сапробності самих різних водойм, для яких не розроблено адекватніших показників. Слід враховувати: у стоячих водоймах значення індексу нижче, ніж в протічних, а на м'яких грунтах (мулі, піску) в тому ж водоймі набагато нижчий, ніж на каменях, корчах і макрофітах. Індекс порівняно непогано відображає рівень сильних і дуже сильних забруднень, але малочутливий до слабких і середніх забруднень, особливо на жорстких грунтах. Так, для швидкої річки з кам'янистим дном в індекс Вудівісса коливається від 7 до 9 навіть при значних органічних забрудненнях. Це зв'язано, насамперед, з наявністю стійких до забруднення видів навіть серед личинок веснянок (Nemoura cinerea, Nemurella pictetii) і поденок (Baetis vernus, Heptagenia sulphurea).

Метод Ніколаєва

Для малих і середніх річок відома шкала і метод оцінки якості вод Ніколаєва (1992). Він є, по суті, спрощеним варіантом оцінки сапробності по Пантле-Букку. Цей метод припускає збір якісних даних зі всіх донних субстратів річки, і визначення безхребетних до родів або сімейств. По Ніколаєву, річкові води діляться на 6 класів за якістю (приблизно відповідні градаціям сапробності):

1 – дуже чисті (ксеносапробні)

2 – чисті (олігосапробні)

3 – помірно забруднені (b-мезосапробні)

4 – забруднені (а-мезосапробні)

5 –брудні (b-полісапробні)

6 – дуже брудні (а-полісапробні).


Таблиця 2 Визначення класів якості вод по Ніколаєву


Класи якості вод

Таксони

1 2 3 4 5
Ручайник Rhyacophila * *


Веснянки, кроме Nemoura * *


Личинка мухи Atherix * *


Бокоплави Gammarus * * *

Губки
* *

Беззубки (Anodonta, Pseudoanodonta)
* *

Зяброві равлики (Viviparus, Bithynia, Valvata)
* *

Річкові раки (Astacus, Pontastacus)
* *

Ручайники: Neureclipsis, Molanna, Brachycentrus
* *

Бабки: Calopteryx, Plathycnemis
* *

Одноденки: Ephemera, Polymitarcys
* *

П’явки: Glossiphoniidae
* * *
Перловиці (Unio, Crassiana)
* * *
Водяні клопи
* * *
Одноденки: Heptageniidae
* * *
Вислокрилка Sialis
* * *
Мошки Simuliidae
* * *
Ручайники: Hydropsyche, Anabolia

* *
Бабки: Gomphidae

* *
П’явки: Erpobdella, Haemopis, Piscicola

* *
Горошинки та шарівки (Pisidiidae)

* *
Водяний ослик Asellus aquaticus

* * *
Трубочник (Tubificidae), в массі


* *
Мотиль (Chironomus), в массі


* *
Личинка мухи Eristalis (криска)


* *
Значимість кожного таксону 25 6 5 7 20

При оцінці по методу Ніколаєва потрібно для кожного класу якості вод в таблиці 2 підрахувати число знайдених таксонів; помножити його на значущість таксона (останній рядок таблиці 2); вибрати клас якості вод, що набрав найбільше число балів. Осібно стоїть 6-й клас якості вод, в якому макробентос не повинен зустрічатися взагалі (що і є критерієм приналежності до цього класу).

Метод Ніколаєва задовільно працює для річок шириною 7-10 і більше метрів (тобто окрім найменших), для середніх і сильних забруднень. До слабких забруднень він малочутливий. Не рекомендується застосовувати його і для стоячих водойм, в яких більшість використаних таксонів-індикаторів не зустрічаються взагалі.

Метод оцінки забруднення по літореофілам

Спеціально для оцінки низьких рівнів забруднення струмків і малих річок (шириною від 1 до 10 метрів) пропонується наступний метод і індекс. Він також припускає збір якісних даних по макробентосу, причому з щільних субстратів (переважно каменів, у гіршому разі корчів і листового опаду). Ці субстрати населяють лутореофіли – види, найбільш вимогливі до вмісту кисню у воді і чутливі до замулювання. Визначення потрібно вести до сімейств або родів. Як індикаторні таксони використовуються личинки комах (веснянок, поденок і ручейників) і деякі п'явки. Індикаторні таксони розбиті на дві групи (таблиця 3): А (чутливі до забруднення і нестачі кисню) і В (стійкі до нестачі кисню і збільшуючі велику кількість при органічному забрудненні і замулюванні).


Таблиця 3 Літореофіли - індикатори забруднення

Чутливі таксони (група А)

Стійкі таксони (група B)

Веснянки: сім. Perlodidae

Веснянки: Nemoura (Nemuridae)

сім. Capniidae

Одноденки: сім. Baetidae

сім. Leuctridae cім. Caenidae

Одноденки: Ecdyonurus (Heptageniidae)

Heptagenia (Heptageniidae)
Habrophlebia (Leptophlebidae)

Ручайники: cім. Leptoceridae

Ручайники: сім. Rhyacophilidae

Hydropsyche (Hydropsychidae)
сім. Goeridae Neureclipsis (Polycentropodidae)
сім. Glossosomatidae Limnephilus (Limnephilidae)
Polycentropus (Polycentropodidae)

П’явки: Erpobdella (Erpobdellidae)

Potamophylax (Limnephilidae) сім. Glossiphoniidae

Для визначення індексу потрібно підрахувати в пробі число чутливих до забруднення таксонів (А) і стійких (В).

Якщо А+В =5 або більше, оцінюємо А/В.

А/В дорівнює 5 і більше: водойма дуже бідна органічною речовиною сама по собі, і без слідів забруднення людиною. У середній смузі такі зустрічаються украй рідко.

3-5: водойма незабруднена, така, що несе природний “фон” органічної речовини. Такі більшість швидких річок і струмків середньої смуги в лісових масивах без населених пунктів.

2-3: водойма несе слабке, зазвичай непряме антропогенне забруднення, або природний “фон” органіки підвищений (вирубки в оточуючому лісі, часткове заболочування долини, боброві запруди і тому подібне).

1-2: у наявності помітне, але не сильне антропогенне забруднення.

0.5-1: забруднення середньої сили.

0-0.5: сильне забруднення, з великою вірогідністю має промисловий характер; починаючи з цього рівня рекомендується використовувати інші методи.

Відповідність різних показників.

Оскільки всі приведені вище індекси і методи покликані вимірювати одне і те ж, їх величини повинні відповідати один одній, що і показане в таблиці 4. На практиці, через складність природи і недосконалості будь-якої з описаних методик, ця відповідність спостерігається далеко не завжди. Порівнювати оцінки, отримані за допомогою різних методів, потрібно з великою обережністю.


Таблиця 4 Відповідність різних індексів якості води

Клас вод по Ніколаєву

Характеристика сапробності

індекс Пантле- Букка

Індекс Гуднайта -Уітлея, %

індекс

Вудівісса*

індекс

літорео-філів

1 – дуже чисті Ксеносапробні < 1.0 0-20 8-10 > 3
2 – чисті Олігосапробні 1-1.5 21-35 5-7 2-3
3 – помірно забруднені b-мезосапробні 1.5-2.5 36-50 3-4 1-2
4 –забруднені а-мезосапробні 2.5-3.5 51-65 1-2 0-1
5 – брудні b-полісапробні 3.5-4.0 66-85 0-1 –
6 – дуже брудні А-полісапробні > 4.0** 86-100** 0** –

* - для м'яких грунтів (для твердих істотно вище).

** - макробентос може бути відсутнім взагалі.


РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ФАУНИ БЕЗХРЕБЕТНИХ ТВАРИН РІЧКИ УШИЦЯ В СМТ. ВІНЬКІВЦІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


3.1 Характеристика об’єкту дослідження


Дослідження проводилося з червня по серпень 2009 року на різних ділянках річки Ушиця смт. Віньківці Хмельницької області.

Віньківці — містечко районого значення в Україні, центр Віньковецького району Хмельницької області. Населення 34 000 мешканців (перепис 2001). Місто розташоване на річці Ушиця (притока Дністра), за 70 км від Хмельницького.

Річка Ушиця входить в систему річки Дністер. У долині річки Ушиця розміщені промислові підприємств. Всього налічується близько 15 крупних джерел викидів стічних вод, серед них - промислові підприємства, комунальні служби, автобази і так далі. До найбільш небезпечних можна віднести автозаправки, 3 заводи.

Особливості гідрогеологічної будови долини річки Ушиця такі, що створюють умови, при яких будь-яке забруднення з поверхні може бути перенесене в глибші горизонти. Річкові води мають досить високий вміст хлоридів, сульфатів, нітратів. Скидання неочищених промислово-фекальних стоків в річку підвищує ступінь бактерійного забруднення в десятки разів.

Умовно досліджувана територія була поділена на 6 ділянок. Принципом поділу слугувало територіальне розміщення та характер русла та оточення ділянки.

Збори проводилися ентомологічним сачком, також на кожній ділянці проводився ручний збір молюсків і інших малорухливих тварин із занурених у воду рослин і інших об'єктів.


3.2 Опис отриманих результатів


В результаті дослідження русла річки Ушиця було зареєстровано 9 видів, представників безхребетних.

Найбільш типовими групами, представники які зустрінуті на всіх ділянках русла є молюски з сімейства Ставковики /Limnaeidae/: ставковик ушковий (Limnea ovata), а також з сімейства Вищі раки /Malacostraca/:. Ці види доситі стійкі до хімічного забруднення місця існування.

Ділянка №1

Русло на цій ділянці характеризується швидкістю течії – 0,25 м/с. Береги і дно русла глинесті. Тут немає крупних промислових підприємств і тому немає крупних стічних колекторів, здатних внести помітні зміни до хімічного складу води, окрім колекторів вуличної стічної каналізації. За візуальною оцінкою, вода достатньо чиста, не має суспензії, прозора, не має сторонніх запахів.

По берегах рясно розвинена біляводна рослинність, яка є кормом і надійним укриттям для багатьох водних личинок комах і молюсків. На даній ділянці виявлена порівняно не велика кількість видів водних безхребетних тварин. З них найчастіше спостерігалися личинки бабок /Sympetrum/ двостолкові молюски /Bivalvia/ .

Ділянка №2

По характеру русла 2-ої ділянки, вона відрізняється від попередньої. На відміну від першої ділянки, русло тут кам’яне. На схилах берегів рясно розвинена трав'яниста рослинність. Швидість течії досить висока.

На даній ділянці було зустрінуто всього 2 види: Бокоплаа-блоха /Gammarus pulex/, Коромисло /Родина Aeschnidae/.

Ділянка № 3

На цій ділянці було зареєстровано найбільшу різноманітність видів.

Рясний розвиток рослинності і малопроточність даної водойми забезпечують проживання в ній таких видів, як: Волохокрилець /Order Trichoptera/, Річковий рак /Malacostraca/, Личинка мошки /Simuliidae/

Ділянка №4

На цій ділянці зустрінута порівняно невелика кількість видів – 2.

Можна припустити, що підприємства, розташовані на початку цієї ділянки надають забруднюючого впливу.

Найбільш звичайними на цій ділянці є представники Кільчастих червів /Annelida/ та Бокоплав /Gammarus pulex/ .

Ділянка №5

Долина річки даної ділянки переважно зайнята територіями об'єктів виробничої зони.

Течія швидка. Вода має низьку прозорість і неприємний гнильний запах. Водна рослинність відсутня. Дно мулисте.

Все це сильно впливає на чисельність і видовий склад водних мешканців. Фауна їх бідна, за весь час дослідження було виловлено всього 2 вид безхребетних тварин: Кільчасті черви /Annelida/ Ставковики /Limnea/

Ділянка №6

Водна біляводна рослинність на цій ділянці рясна. Зокрема це рогіз, верболози. Тут було зустрінуто 2 види: Личинка мошки /Simuliidae/ молюски / Bivalvia/


3.3 Визначення сапробності досліджуваних ділянок по методу Майера


Біотичний індекс Майера для визначення сапробності ділянки русла річки, що вивчається, був вибраний невипадково. Обмежена кількість виявлених в пробах видів тварин і сильний розкид їх по їх приналежності до систематичних груп практично виключив застосування інших методів. Метод Майера, хоча і накладає певні обмеження на кількість груп водних безхребетних, але ці групи з систематичної точки зору є дуже різноманітними і підсумкова оцінка стану водойми обчислюється виходячи з кількості виявлених таксонів і їх співвідношення, а не із співвідношення чисельності окремих видів.

Згідно даній методиці, всі таксони, зареєстровані в пробах, були розділені на три групи (див. Таблиця 5).


Таблиця 5 Розподіл індикаторних груп тварин по ділянках

№ Індикаторні групи безхребетних Сума балів Клас чистоти

Жителі чистих вод ІІІ Організми середньої чутливості ІІ Жителі забруднених водойм І

1 Двостулкові молюски

Личинки

бабок


11 ІІІ
2
Бокоплав Коромисло
8 IV
3

Річковий рак

Личинка мошки

Волохокрилець


8 IV
4
Бокоплав Кільчасті черви 10 IV
5

Кільчасті черви

Ставковики

2 IV
6 Двостулкові молюски

Личинка мошки



11 III

Згідно методики Майера, визначення класу чистоти водойми проводиться таким чином: якщо сума більше 22 – водойма має 1 клас якості. Значення суми від 17 до 21 говорять про другий клас якості (як і в першому випадку, водойма буде охарактеризована як олігосапробна), від 11 до 16 балів - 3 клас якості (бета-мезосапробна зона), всі значення менше 11 характеризують водойму як брудну (альфа-мезосапробна або ж полісапробна, 4 клас якості). Виходячи з отриманих даних (складу, кількості і співвідношення таксонів), були підраховані підсумкові оцінки стану водойми на окремих ділянках і середній показник сапробності для всієї досліджуваної ділянки (Таблиця 6).

Таблиця 6 Звідна таблиця індексів Майера по ділянках

Ділянки Показник індекса в балах Зона сапробності Клас чистоти
1 11 Бетамезасапробна ІII
2 8 Альфамезасапробна ІV
3 8 Альфамезасапробна ІV
4 10 Альфамезасапробна ІV
5 2 Альфамезасапробна ІV
6 11 Бетамезасапробна ІII

Як видно з таблиці №6, тільки дві з вивчених ділянок (ділянка №1, 6) мають показник індексу 11 і відноситься до бета-мезосапробної зони, що дозволяє вважати цю ділянку річки за помірно забруднену. Решта ділянок відноситься до альфа-мезосапробної зони, що дозволяє віднести їх до забруднених типів водойм.

В цілому, середній показник індексу для всієї досліджуваної ділянки русла складає 13 бала, що дозволяє визначити дану водойму як альфа-мезосапробної, що має ІУ клас якості води, тобто, брудну (див. Таблиця 7).


Таблиця 7 Індекс сапробності по Майеру для всієї досліджуваної ділянки річки Ушиця

Індикаторні групи безхребетних Сума балів Клас чистоти
Жителі чистих вод ІІІ Організми середньої чутливості ІІ Жителі забруднених водойм І

Двостулкові молюски

Річковий рак

Личинки бабок

Бокоплав

Коромисло

Личинки мошки

Волохокрилець

Кільчасті черви

Ставковики


13


ІІІ

3 8 2


Таким чином, отримані результати показують, що основна частина досліджених ділянок русла річки Ушиця відносяться до альфа-мезосапробних водойм, що характеризує їх, як забруднені.

ВИСНОВОК


Підводячи підсумки дослідження видового складу водних безхребетних тварин русла річки Ушиця в межах обстежених ділянок, необхідно відзначити наступне:

1. В результаті дослідження в руслі річки було виловлено 9 вид водних безхребетних тварин, що говорить про бідність видової різноманітності даної групи тварин, яка перш за все пов'язана з сильними антропогенними змінами природних співтовариств річки (особливо заплавних), що веде до відсутності жител для дорослих форм комах, водних личинок; можливо і із значним тепловим забрудненням і забрудненням води органічними речовинами, які знижують кількість розчиненого у воді кисню, що у свою чергу приводить до зникнення видів тварин, чутливих до зниження концентрації кисню у воді (личинки поденок, ручейники і так далі).

2. Найбільш багаті за різноманітністю безхребетних тварин є ділянки №1 і №6 що пов'язане з порівняно невеликим забрудненням, і наявністю заплавних природних співтовариств.

3. Визначення індексу сапробності води по методу Майера показали, що найбільший індекс сапробності води (11) отриманий на ділянці №6 та №1, найменший (2) – на ділянці №5. В цілому, середній показник індексу для всієї досліджуваної ділянки русла складає 13 балів, що дозволяє визначити дану водойму як бета – мезосапробну, що має 3 клас якості води, тобто, помірно забруднений (див. Таблиця 7).

Таким чином, зі всіх вивчених ділянок на досліджуваній території річки Ушиця найбільшу цінність, з погляду збереження біологічної різноманітності, представляє ділянка №1.


ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Абакумов В.А., Бубнова Н.П. Контроль качества поверхностных вод СССР по гидробиологическим показателям. – Обнинск, Гидрометеоиздат. 1979 – С.

Алимов А.Ф., Финогенова Н.П. Оценка степени загрязнения вод по составу донных животных. В кн.: Методы биологического анализа пресных вод. Л., Изд. ЗИН АН СССР. 1976.

Басс М.Г., Еремеева Е.Ю., Ляндзберг А.Р., Нинбург Е.А., Полоскин А.В., Черепанов И.В., Хайтов В.М. Проведение комплексной весенней учебной практики школьников. СПб., изд. СПбГДТЮ, 2001.

Ганьшина Л.А., Горидченко Т.П. Методика оценки экологического состояния водоемов по организмам макробентоса. М.: ЦСЮН, 1994.

Глаголев С.М., Харитонов Н.П., Чертопруд М.В., Ямпольский Л.Ю. Летние школьные практики по пресноводной гидробиологии. Методическое пособие. М.: Добросвет. 1999.

Жизнь пресных вод СССР. Под ред. В.И.Жадина. Т.1. М.,-Л. Изд. АН СССР. 1949.

Липин А.Н.. Пресные воды и их жизнь. М. Учпедгиз. 1950.

Макрушин А.В. Биологический анализ качества вод. Л., Изд. ЗИН АН СССР. 1974.

Мамаев В.М. Определитель насекомых по личинкам. М. 1972.

Метод биологического анализа уровня загрязнения малых рек Тверской области. М. 1992.

Методы гидробиологических исследований: проведение измерений и описание рек. М. Экосистема. 1996.

Научные основы контроля качества поверхностных вод по гидробиологическим показателям. Л., Гидрометеоиздат. 1977 и 1981.

Николаев С.Г., Соколова Н.Ю., Смирнова Л.А., Извекова Э.И., Елисеев Д.А. Руководство по гидробиологическому мониторингу пресноводных экосистем. Под ред. В.А. Абакумова. С.-Пб., Гидрометеоиздат. 1992.

Определитель пресноводных беспозвоночных Европейской части СССР. Под ред. Л.А.Кутиковой и Я.И.Старобогатова, Л. 1977.

Определитель пресноводных беспозвоночных России. Под ред. С.Я.Цалолихина. Т.1-5. С-Пб. Изд. ЗИН РАН. 1994-2001.

Руководство по методам гидробиологического анализа поверхностных вод и донных отложений. Л., Гидрометеоиздат. 1983.

Унифицированные методы исследования качества вод. Индикаторы сапробности. М.: Секретариат СЭВ. 1977.

Хейсин Е.М. Краткий определитель пресноводной фауны. М., Учпедгиз, 1962.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: