Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи
У наш час екологічна культура, крім світоглядних і технологічних зрушень, стає ще й могутнім чинником усталення процвітаючих суспільств. Це характерно для багатьох країн, зокрема для Японії або ж Швеції, котрі зуміли інтегрувати традиційніі екокультурні цінності в постіндустріальне суспільство, або ж Сингапуру, Німеччини чи США, де екологічна культура формувалася під суворим "оком" закону. Скрізь у таких випадках спостерігаються оздоровлення суспільства, поліпшення його моральних та естетичних чеснот, подовження тривалості життя та інші позитивні зрушення. Це - ще один аргумент стосовно того, потрібна чи непотрібна екологічна культура.
Отже, нинішня екологічна ситуація у зв'язку з переходом до діяльності екокультурно наснаженої та спрямованої має стати імперативом поведінки кожного і всіх загалом.
Життя нерозривно пов'язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не
завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов'язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв'язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.
Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угруповання й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується ґрунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров'ю людини та всьому живому.
В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров'я населення та зниження його відтворення.
Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.
На території України нараховується близько 73 тис. річок, переважно невеликих, лише 125 в них мають довжину понад 100 км. На кожен квадратний кілометр території України припадає 250 м річок.
Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку з розрахунку на 1 людину становить 1000 м3 на рік, причому у Південно Західному економічному районі вона майже у 7 разів вища, ніж у Південному, і у 3 рази вища, ніж у Донецько Придністровському.
Головним водним джерелом України є Дніпро. Водні ресурси його басейну становлять 80 % усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний об'єм його стоку в гирлі дорівнює 53 км3. У маловодні роки він зменшується до 43,5 км3, а в дуже маловодні -- до 30 км3. Дніпро забезпечує водою не тільки водоспожпвачів у межах свого басейну, а і є головним, а інколи і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України.
Для системи водопостачання в басейні Дніпра використовуються поверхневі і підземні води. Основним джерелом поверхневих вод є малі річки, яких у басейні Дніпра налічується 15380 загальною довжиною 67 156 км. Розподіл водних ресурсів тут дуже нерівномірний. Найкраще забезпечена водою верхня частина басейну, де в середній за водністю рік її припадає 219 тис. м3. Для регулювання річкового стоку в часі й просторі в басейні Дніпра створено штучні водойми шість великих водосховищ із загальним об'ємом води 44 км3. Об'єм підземних вод в українській частині басейну становить 12,8 км3/рік (35 млн м3/добу). Експлуатаційні запаси підземних вод, тобто розвіданих і затверджених до використання, становлять лише 2,6 км3/рік. Максимальна кількість підземних вод зосереджена в Чернігівській області, проте частка розвіданих водних підземних ресурсів тут незначна 6 %.
Список використаної літератури
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.
2. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: Юрінком інтер 2004 - К.
3. Господарський кодекс України: прийнятий 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України; 2003, № 436.
4. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 р. № 213/95-ВР.
5. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 р.
6. Лісовий кодекс України: Закон України від 21 січня 1994 р. № 3852-ХІІ.
7. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. № 963-ІV.
8. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264 -ХІІ.
9. Понікаров В.Д, , Андрійченко Ж.О. Господарське законодавство: Конспект лекцій - Х. В.Д. "Інжек", 2008.
10. Щербина В.С. Госодпарське право України: Навчальний посібник - 3-є видання, перероб.ідоп. - К.: Юрінком інтер. 2005р.
11. Козак Д.Н. Етнокультурна історія Волині (І століття до н.е. - ІV століття н.е.). - К., 2007.
12. Кучінко М.М., Охріменко Г.В. Археологічні пам'ятки Волині. - Луцьк, 2008.
13. Никольченко Ю.М., Киян Э.Ф. Работы Ровенского краеведческого музея. М., 2005.
14. Прищепа О.П. Вулицями старого міста. «Топологічні дослідження з історії Рівного». - Рівне, 2007.
15. Свєшніков І.К. Пам'ятки культур шнурової кераміки у басейні річки Устя. К., 2009.
16. Свешников И.К. Работы Ровенской экспедиции. - М., 2006.
17. Кодекс України про адміністративні правопорушення /Затверджений Законом від 18.12.2006 р.//ВВС України. - Додаток до N51.-ст. 1122
18. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України (Загальна частина). Навчальний посібник. - Х., 2009.
19. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - С. 335-346.
20. Котюргин С. И. Про понятие административного процесса/Собрание статей адъюнктов и соискателей.-М., 2008.-С.9-10.
21. Лазарєв Б.М., Лунев А.Е. Основы законодавства про адміністративні правопорушення.//Радянська держава і право, 2007, №4-С.21.
22. Салищева Н.Г. Административный процес в СССР.-М., 1968.-С.16
23. Самойленко А.В. Адміністративні штрафи міліції як засіб охорони радянського правопорядку. - К., 2009, с.7
24. Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право.-Д., 2007.-С.23
25. Сорокін В.Д. Адміністративно-процесуальне право.-М., 2009.- С.70-76.
26. Сорокін В.Д. Проблеми адміністративного процесу.-М., 2007.- С. 296.
27. Функції й зміст норм процесуального права по радянському законодавству. - У кн.: Проблеми правознавства. К., 2008.-С. 16-38.
28. Якуба О.М., Административная ответственность по советскому праву в свете дальнейшего усиления охраны прав личности, автореф. докт. дисс.-Харьков, 1964.-С. 25.
29. Конституція України
30. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
31. Кримінальний Кодекс України.
32. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”.
33. Закон України „Про міліцію”.
34. Битяк Ю.П., В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. „Административное право Украины” - Харьков: 2009
35. Забарный Г.Г. “Административное право Украины”, К.:2008
36. Ківалов С.В., Біла Л.P. „Адміністративне право України” (Навчально-методичний посібник),- Одеса: 2009.
37. Клименко Г.Б. „Адміністративне право”, - Харків: 2004
38. Коваль Л.В.” Административное право”, Киев, 1998Гончарук С.Т. Адміністративне право України, - К.: 2007
39. Колпаков В.К. ”Административное право Украины”, К.: 2009
40. Гусєв, Тіхоміров Юридична деонтологія.-К. 2007р.
41. Бругалов Юридична деонтологія – К. 2008р.
42. Шмошкін О.В. Юридична деонтологія – К. 09р.
43. Горшенев В.М. Юридическая деонтология (Введение в юридическую специальность) – Харьков, 2008 р.
44. Лойко А.И. Деонтология//Философский визуальный словарь
45. Статус и профессиональная модель корпоративного юриста: Материалы круглого стола//Журнал «Корпоративный юрист». - № 8. – 2007 г.
46. Юридическая деонтология. Учебник О.Ф. Скакун
47. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.. Преса України, 1997. — 80 с.
48.Кримінальний Кодекс України: прийнятий сьомою сесією Верховної Ради
України 5 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. № 21.
49. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
50. Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 18. – Ст. 132.
51. Закон України Про тваринний світ від 13 грудня 2001 року // Відомості
Верховної Ради. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
52. Закон України “Про Червону книгу України від” від 7 лютого 2002 року
Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 30. – Ст. 201.