Заказники як форма збереження біорозмаїття
Але не тільки мігруючі види тварин знаходять сприятливі умови на території Чолгинського заказника. Можливо найбільше значення цей природний комплекс отримав для локальних популяцій різних видів птахів. Зокрема, на території заказника вперше для всієї області утворилась місцева гніздова мікропопуляція сірої гуски - важливого мисливського виду. За останнє десятиліття ця мікропопуляція помітно зросла і стала найбільшим осередком розселення цього виду по водоймах Львівської обл. Цей приклад непоодинокий і ми припускаємо, що і в найближчому майбутньому
Чолгинський заказник з існуючим природоохоронним режимом буде відігравати важливе значення не тільки як розплідник мисливської дичини, але й унікальний резерват для збагачення фауни мисливських та інших цінних видів тварин. Цінні ландшафтні утвори цього заказника сприяють утворенню тут нових фауністичних комплексів, які в свою чергу приваблюють нові пролітні види або відновлюють можливості розмноження тих видів, які в далекому минулому були притаманні цим територіям, але в силу постійних змін оточуючого середовища поступово втратили можливість гніздуватись. Саме такий сценарій розвитку популяцій сірої гуски в нашій області зафіксований на території Львівщини завдяки природоохоронному значенню Чолгинського заказника.
Значення заказника слід розглядати і у відношенні важливого розплідника місцевої мисливської фауни, а насамперед для качиних, сотенні і тисячні зграї яких концентруються на його водоймах у післягніздовий період і згодом розлітаються по інших водоймах Яворівського району та області. Однак в останній рік досліджень спостерігався гострий конфлікт між цими природніми можливостями Чолгинського заказника і самовільною діяльністю рибалок-любителів, які приїжджають на його територію протягом всього літа і рибалять з човнів. Так у липні - серпні 2007 тільки на одній водоймі заказника протягом одного дня зазначалось понад 17-20 човнів з рибалками. Такий режим використання заказника є неправомірним і фактично саме в цьому році дослідники спостерігали значні втрати в потенційних можливостях Чолгинського заказника як розплідника мисливських видів птахів (в першу чергу лиски та крижня - найбільш популярних мисливських видів птахів у нашій області), а також було втрачено реальну важливість резервату для охорони рідкісних червонокнижних видів птахів та більшості дальніх пролітних як мисливських так і рідкісних видів.
Найбільш гостро виявлена проблема порушення чинного законодавства України стосовно збереження та охорони тваринного світу і виконання Положення про Червону книгу України. В умовах браконьєрства або інших порушень мисливцями (такі порушення спостерігались тільки протягом двох перших років існування заказника), доведення самого факту порушення законодавства не складали спеціальних труднощів, але в умовах любительського рибальства такі можливості природоохоронної діяльності обмежуються тільки самим порушенням режиму використання володінь заказника. Але на дійсності це не так, бо приклад 2008 р. показав, що переважна більшість рибалок, що на човнах використовували водоймище заказника, для рибальства здебільшого застосовували сітки, десятками яких рибалки перегородили водоймище і тим самим створили дуже небезпечні умови для цілого ряду рідкісних і втому числі занесених до Червоної книги України птахів. Зокрема найбільшу загрозу ці умови склали для пролітних скоп (Червона книга України), що серед хижих птахів є виключними іхтіофагами і відіграють важливу санітарну роль у водних екосистемах.
Досить інтенсивно скопи пролітали в серпні 2008 р. і фактично під час свого полювання на риб, кидаючись у воду з повітря кожного разу наражались на небезпеку заплутатись у рибальських сітках. При цьому рибоїдні птахи як правило гинуть у воді або й від рук самих же рибалок. Сітки, що перегородили водоймище заказника, створили гостру небезпеку для багатьох водоплавних птахів, в тому числі і рідкісних або мисливських видів качок, норців. Ці птахи як правило пірнаючи під воду під час живлення планктоном чи бентосом також часто потрапляють у рибальські сітки і досить швидко гинуть під водою. Доведення такої шкідливої діяльності рибалок на водоймах заказника є значно складнішим ніж доведення звичайного браконьєрства і тому робота з рибалками вимагає спеціальних заходів і значно більших затрат часу.
З іншого боку рибалки своїми порушеннями можуть приносити значну шкоду саме збереженню рідкісних видів птахів і режим заказника виключає будь-яке спортивне чи любительське рибальство на згаданих водоймах. Тим більше, що в попередні роки були відомі випадки отруєння рибою серед місцевого населення, яке пробувало рибалити на водоймах ВО "Сірка", а ринок збуту виловленої на водоймах заказника риби, залишається невідомим.
Тому необхідно спрямувати природоохоронні зусилля в межах існуючого заказника на попередження порушень законодавства рибалками. Це необхідно не тільки з точки зору охорони самого режиму заказника, але й для вирішення наростаючого конфлікту між використанням природних ресурсів у районі. В сучасних умовах виявилося, що не мисливці порушують природоохоронний режим заказника, а саме рибалки-любителі, при тому вони порушують природоохоронне законодавство, застосовуючи заборонені методи лову риби, і своїми діями створюють несприятливі умови для відтворення мисливської фауни, безпосередньо своєю діяльністю загрожують збереженню рідкісних видів птахів, окремі з яких спеціально охороняються як національним так і міжнародним природоохоронним законодавством, а також можуть створювати напружену медико-санітарну атмосферу на ринку збуту не перевіреної рибальської продукції.
Враховуючи той факт, що природні екосистеми Яворівщини, які на сьогодні знаходяться під державною охороною, здебільшого складають саме лісові природні комплекси і на територіях заповідника "Розточчя", Яворівського природного національного парку серед лісового ландшафту фактично немає унікальних водних екосистем, розглядається можливість збереження Чолгинського водно-болотного комплексу як важливу доповнюючу ланку в цілісній системі охорони природи не тільки Яворівщини, але і всієї Львівської області. Значення збереження таких водно-болотних екосистем вже неодноразово обговорювалось в науковій та природоохоронній літературі.
Пріоритетне значення збереження саме водно-болотних угідь для України і загалом для Європейського континенту підтверджено багатьма урядовими рішеннями і міжнародними конвенціями з питань збереження природного середовища Європи та біологічного різноманіття континенту). При цьому розглядаючи концепцію природоохоронних територій Львівщини потрібно врахувати той факт, що саме в Чолгинському заказнику утворились умови сприятливі для наукових досліджень мігруючих птахів, для масового кільцювання дальніх мігрантів і саме тут утворено єдиний на Львівщині і в цілому регіоні Західної України кільцювальний пункт. Такі території є унікальними не тільки для природного середовища нашої країни, але й для всієї Центральної та Східної Європи.
Досліджуючи екологічні зв'язки між гетеротрофними компонентами заказника та його рослинністю дослідники встановили, що саме умови існуючого заповідного режиму Чолгинського заказника максимально вплинули на формування стійких трофічних ланцюгів цих напівприродних екосистем. Зокрема ці трофічні взаємозв'язки сформувались за рахунок своєрідного симбіозу між популяціями окремих диких тварин і явищем випасання домашньої худоби. Для прикладу, розглядалися взаємозв'язки між сільськими ластівками, жовтими плисками, шпаками та свійськими тваринами і вчені прийшли до висновку, що між згаданими видами тварин існує стійкий симбіотичний зв'язок, де відповідно до режиму випасання всі згадані види птахів протягом світлової доби приймають активну участь у підтримці рівноваги самого процесу випасання. Сільські ластівки та жовті плиски зграями наповнюють пасовища і постійно виловлюють кровососних комах, що в літні місяці переслідують худобу і не дають їй спокійно пастися, а тим самим впливають на кількісні показники надоїв молока. При тому, що саме в створених умовах Чолгинського заказника протягом літа та вересня концентруються на відпочинок багаточисельні тисячні зграї сільських ластівок та жовтих плисок (обидва види належать до місцевих популяцій, але восени мігрують до південної Африки), саме тут дослідники отримали унікальні можливості локалізувати і охороняти найбільш важливі для сільського господарства і зокрема тваринництва види птахів, які в межах одного дня розлітаються по всьому району і щоденно протягом багатьох місяців прилітають в Чолгинський заказник на нічліжки, утворюючи тут десятитисячні зграї, що переховуються в очеретах. Сільські ластівки та жовті плиски максимально сприяють випасанню великої рогатої худоби, а шпаки та жовті плиски також сприяють вільному випасанню коней.
З впевненістю можна стверджувати, що в умовах Чолгинського заказника склались сприятливі умови для регульованого випасання свійських тварин при навантаженні не більше 100 голів корів та 25 голів коней на одне пасовище протягом сезону. В багатьох випадках випасання слід навіть рекомендувати, що пов'язано з управлінням локальними рослинними формаціями необхідними для підтримки успішного гніздування цінних мисливських та рідкісних видів птахів. Тільки випасання з допомогою собак на території заказника виключається повністю, бо такий режим випасання порушує весь заповідний режим заказника, створює надмірні умови хвилювання для птахів, що гніздуються і молодняка багатьох видів.
Випасання зокрема в умовах Чолгинського заказника максимально сприяло утворенню значної популяції зеленої ропухи (Bufo viridis), яка як правило в умовах Львівщини вважається малочисельним, а місцями рідкісним видом, але в умовах Чолгинського заказника досягає найвищої щільності не тільки для області, але й для всього регіону Західної України в цілому. Саме територія Чолгинського заказника з одного боку лежить на границі північно-східного поширення цьоговиду, а з іншого боку заказник став найбільшим резерватом для успішного збереження цього виду земноводних в регіоні, що випливає в наслідок огляду існуючої спеціальної літератури. Значення випасання для утворення багаточисельної популяції зелених ропух в Чолгинському заказнику полягає в тому, що свійські тварини сприяють збільшенню природного корму для ропух в тому числі і личинок комах шкідливих для цих же свійських тварин, а крім того переважно корови, втоптуючи грунт, часто сприяють утворенню великої кількості необхідних для цих земноводних укрить.
На території існуючого заказника обмежена господарська діяльність, але розробляючи мененджмент-план його розвитку вчені вважають, що на території заказника доцільне викошування трав та болотної рослинності особливо в післягніздовий період, коли фактично вже вивелись всі види мисливської та іншої фауни. Дуже доцільним на території заказника є викошування рогозів та очеретів на водоймі, де концентруються головні угруповання мігруючих сивкоподібних. Такі умови спиятимуть активному добуванню корму куликами, їхньому захисту від хижаків і можливих бродячих свійських тварин, а також наступному гніздуванню крячків, норців. В свою чергу ці умови викошування запобігатимуть можливому випалюванню очеретів і рогозів, які останнім часом часто практикують на території області як і пастухи, так і окремі жителі навколишніх сіл. А таке випалювання рослинності на території заказника категорично заборонено і воно порушує весь природоохоронний режим та збіднює фауну та населення всього заказника. В цьому нам довелось переконатись у 2000 р., коли на частині території заказника були випалені значні очеретяні зарості.
Сінокосіння ж в пізньо-літній період, навпаки поступово сприятиме збагаченню фауни заказника і при тому можливо запобігатиме поширенню синантропних рослин і частково бур'янів, які звичайно можуть загрожувати зміні рослинності заказника і всього цінного природного комплексу. Доцільним на території заказника є випасання рогатої худоби і коней, яке також сприяє збагаченню природних екосистем особливо різними видами комах, що в свою чергу є важливим кормом для багатьох хребетних тварин. Але на території заказника фактично не допускаються такі сільськогосподарські роботи, як оранка та сівба, бо саме вони докорінно можуть вплинути на зміни екосистеми і її флористичні та фауністичні ресурси. З іншого боку землі заказника фактично зовсім несприятливі для робіт такого характеру.
Проте, корисно для екосистем заказника було б підняти на 0.5-1.0 м рівень води у хвостосховищі, яке через низький відвідний колодязь щорічно втрачає дуже багато води і міліє, зменшуючи площі придатні для використання рідкісними видами птахів.
Для уникнення конфліктних ситуацій між інтересами мисливських та рибальських колективів було б доцільно рекомендувати для розвитку любительського рибальства в районі спеціальне облаштування для рибальських потреб найближчих водойм у районі і зокрема поблизу с.Тарнавиця, де спортивний лов риби традиційно проводився і раніше. Зокрема, доцільно рекомендувати Яворівському національному парку подбати про організацію платних послуг для любительського і спортивного рибальства на окремих спеціально відведених для цих потреб водоймах, які могли б бути розміщені на території парку чи в його буферній зоні.
В умовах існуючого природного комплексу, що склався біля с. Чолгині за останні десятиліття на територіях, що прилеглі до заказника домінує відкритий ландшафт і це є необхідною умовою для збереження сформованого нового фауністичного комплексу. Зокрема відсутність деревних насаджень в межах заказника сприяє успішному гніздуванню більшості водоплавних та болотних видів птахів, які якраз в умовах відкритого ландшафту більше захищені від різних хижаків, у тому числі і хижих птахів. Крім того, умови відкритого простору максимально сприяють успішності гніздування багатьох видів сивкоподібних, інших болотних та цінних мисливських видів птахів, яким постійно може загрожувати локальна популяція сірої гави або крука. Але відсутність близьких деревних насаджень не сприяють цим воронивим птахам і тому втрати при гніздуванні водно-болотних птахів від згаданих видів воронових є мінімальними. В таких умовах є зовсім небажаним висаджування дерев або навіть чагарників не тільки по дамбах навколо існуючого заказника, але і на ближніх від заказника територіях, зокрема вздовж шосейних трас, що знаходяться поблизу с. Чолгині. Кошти які могли б витрачатись на такі міроприємства краще спрямувати на інші природоохоронні заходи, які не принесуть шкоди ні заказнику, ні його фауністичним ресурсам.
На території заказника, з метою збереження природнього спадку, заборонені роботи з видобутку корисних копалин, оскільки вони можуть привести до нових небажаних змін у заказнику (рівня води, рослинності, тощо) чим загрожуватимуть його існуванню і суперечуватимуть ст. 26, Глава 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
На території заказника "Чолгинський" проживають або зустрічаються в період міграцій дев'ять видів тварин занесених до списку загрожуваних видів у Європі, це: коромисло зелене (Aeschna viridis), карась сріблястий (Carassius carassius), джерлянка червоночерева (Bombina bombina), квакша (Hyla arborea), тритон гребінчастий (Triturus cristatus), деркач, дерихвіст степовий, орлан-білохвіст, баклан малий (The IUCN Species Survival Commission, "2000 IUCN Red List of Threatened Species", IUCN - The World Conservation Union, Cambridge, 2000). Тут також відмічені види, які віднесені до Видів Загальноєвропейської Природоохоронної Значимості (Species of European Conservation Concern, SPECs) відповідно до чотирьох визначених категорій.
Унікальність рослинних угруповань території заказника, обумовлюють певну специфіку фауни безхребетних, і зокрема комах. Так, тут зустрічаються кілька видів прямокрилих (Locusta migratoria, Oedipoda coerulescens, Tettigonia sp. та ін.) які живляться злаковими та очеретом. Верби, як основна деревна порода є об'єктом харчування для деревоточця пахучого (Cossus cossus). Серед інших привабливих в естетичному плані видів лускокрилих слід відмітити Cerura vinula, Celerio euphorbiae, Pergessa elpenor, Arctia caja. Крім того, в межах заказника відмічена стійка популяція махаона (Papilio machaon), занесеного в червону книгу України, та павука Argiope bruennichi - регіонально рідкісного ксерофільного представника фауни.
З інших безхребетних, інтерес представляють нематоди, виявлені як в грунті, так і у водоймах. Грунтові нематоди представлені в переважній більшості типовими ксерофільними формами, з яких описано новий для науки рід і вид Acroukrainicus sagittiferus. Це численні види з родин Cephalobidae (Acrobeles ciliatus, Acrobeloides thornei, A. buetschlii, Chiloplacus coarticaudatus, Stegelletina similis, Zeldia sp.), Panagrolaimidae (Panagrolaimus), Aphelenchoididae (три види Aphelenchoides) та Discolaimidae (Discolaimus). Виявлені також Ecumenicus monhystera, Mesodorylaimus Aporcelaimidae. Крім того відмічена присутність неспецифічних ектопаразитичних нематод (Helicotylenchus, Hemicycliophora, Tylenchorhynchus), в тому числі і переносників вірусів (Longidorus, Trichodorus) та типових седентарних ендопаразитів (Heteroderoidea). В прісноводних біотопах виявлено високу чисельність сапробіотичних нематод (Diplogastridae, Diploscapter, Panagrolaimus thienemanni, P. hygrophilus), характерних для порушених або забруднених біотопів.
Проведені попередні дослідження свідчать про своєрідність даної екосистеми і нагальну необхідність подальшого її вивчення спеціалістами в разних галузях зоологічної та біологічної науки.
Висновки
Однією з форм охорони навколишнього середовища є заповідна справа – комплекс організаційних, правових, наукових, економічних і виховних заходів, спрямованих на збереження унікальних та типових ландшафтів чи окремих природних об’єктів (видів рослинного і тваринного світу, насамперед рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення і занесених до Червоної книги, геологічних утворень, водойм тощо) у наукових, природоохоронних цілях
Зникнення видів і деградація довкілля викликають дедалі більше занепокоєння не лише вчених-екологів. Кількісне й якісне зубожіння біоти зазначають усі, хто хоч трохи стикається з дикою природою. Навіть не дуже спостережливі городяни помічають, що дедалі менше стає птахів, метеликів, риби, грибів, ягід, а передмістя, куди вони виїжджають на відпочинок, з кожним роком втрачають свою привабливість.
Стрімкий розвиток цивілізації не прискорив процесів видоутворення, але інтенсифікував процеси вимирання видів. Це відбувається через руйнування місць проживання видів, надмірну економічну експлуатацію окремих видів (масовий відстріл тварин, хижацьке рибальство, вирубування комерційно цінних видів дерев тощо), конкуренцію з екзотичними видами «чужих» фаун і флор, екстенсивне нарощування масштабів сільськогосподарської діяльності (передусім вирубування лісів і розорювання під сільськогосподарські угіддя цілинних земель), глобальне техногенне забруднення біосфери.
Людство занепокоєне тим, що біорізноманітність істотно зменшується в результаті деяких видів людської діяльності. Необхідно передбачити можливість істотного скорочення чи втрати біорізноманітності, відвернути небезпеку й усунути причини цього.
Постає нагальне питання про збереження того біорізноманітті, яке існує на території України. Велику роль у цьому відіграють законсервовані території – заказники місцевого та державного значення.
Заказники — це території й акваторії, на яких охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу чи степу з рідкісними видами рослин або тварин, печери, території з унікальними геологічними утвореннями тощо). На території заказників дозволяється обмежена господарська діяльність, але тільки така, що не завдає шкоди об'єктам, які охороняються (наприклад, обмежена заготівля сіна в лісових заказниках, збирання морської трави зостери в приморських заказниках, регламентоване полювання на окремих видів тварин у заповідно-мисливських господарствах). На території України практично в кожній області є принаймні кілька заказників.
Список використаної літератури:
Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань. — К.: Либідь, 2000.
Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології: Підруч. — К.: Либідь, 1993.
Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — Суми: Вид. “Унів. книга”, 2003. — 284 с.
Географічна енциклопедія України в трьох томах. - К.: Українська енциклопедія, 1993. – 1-3т.
Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру, 1998.
Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. — К.: Знання, 2000.
Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З.
Запольський А.К, Салюк А.І. Основи екології. — К.: Вища освіта. — 2001.
Злотін В. М. Бровдій. Екологія. — Х.: Ранок, 1998.
Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998.
Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико - географическое районирование. - М.: Высшая школа, 1991, С 5 - 19, 199 - 200.
Колотило Д. М. Екологія і соціологія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999.
Крисаченко В. С., Мостяєв О. І. Україна: природа і люди. — К.: НІСД, 2002. — 623 с.
Основи соціоекології (Ред. Г. О. Бачинський).- К.: Вища школа, 1995. - С. 52-58.
Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів України. - К., 1992. - С. 106 - 107.
Проблеми екології рідного краю (навчальні матеріали) (Ред. Л.П. Царик). Тернопіль, 1993. - С. 16 - 20
Реймерс Н.Ф. Природопользование: словарь - справочник. – М.: Мысль. – 1990.
Справочник по заповедному делу (Ред. А.М. Гродзинский ). - К.: Урожай, 1998. - С. 33 - 36..
Сторожук В.М, Яцюк Р.А. Основи екології та навколишнього середовища — Львів: Афішаю — 2000.
Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. — Львів: Світ. — 1994.
Додаток
Природні заказники Рівненської області
-
№ на карті Назва території або об’єкта природно-заповідного фонду Категорія Площа, га Рік створ ЗАКАЗНИК 4 Вишнева гора Ботанічний 97.0 1974 5 Сварицевицький Ботанічний 2220.0 1981 6 Озерський Ботанічний 1276.0 1981 7 Почаївський Ландшафтний 927.0 1980 8 Хиноцький Ботанічний 2267.0 1980 9 Золотинський Ботанічний 3016.0 1981 10 Урочище Прище Загальнозоологічний 100.0 1974 11 Висоцький Лісовий 110.0 1984 12 Острівський Гідрологічний 2126.0 1985 13 Дібрівський Гідрологічний 873.0 1985 14 Вичівський Ботанічний 2762.0 1981 15 Суський Ботанічний 298.0 1984 16 Бущанський Ботанічний 385.0 1984 17 Немирівський ліс Лісовий 192.0 1991 18 Михайлівський Ботанічний 200.0 1986 19 Урочище Баранне Ботанічний 268.0 1986 20 Урочище Ситенське Ботанічний 67.0 1983 21 Урочище Солонівське Ботанічний 103.0 1983 22 Урочище Хрінники Орнітологічний 1.30 1983 23 Урочище Вичивки Орнітологічний 40.0 1983 24 Яр Каменярня, урочище Біла дебря Геологічний 20.0 1983 25 Урочище Добрятин Гідрологічний 129.0 1983 26 Урочище М'ятин Гідрологічний 152.0 1983 27 Урочище Верба Гідрологічний 148.0 1983 28 Урочище Студянка Гідрологічний 64.0 1983 29 Урочище Стрілки Гідрологічний 35.0 1983 30 Любомирське Лісовий 88.30 1983 31 Мізоцький кряж Геологічний 2526.0 1979 32 Мощаницький Ентомологічний 44.0 1983 33 Будеразький Лісовий 100.0 1979 34 Ясинівський Ентомологічний 22.0 1983 35 Клинцівський Ентомологічний 30.0 1983 36 Нараївський Ентомологічний 27.0 1983 37 Урочище Бережани Ботанічний 400.0 1991 38 Ступнівський Ентомологічний 59.0 1983 39 Стеблівський Ентомологічний 7.0 1983 40 Коршівський Ентомологічний 32.0 1983 41 Озерянський Ентомологічний 3.0 1983 42 Кунинська дача Ботанічний 200.0 1979 43 Грушвицький Ентомологічний 10.0 1983 44 Підгірцівський Ентомологічний 14.0 1983 45 Новоставський Лісовий 40.0 1983 46 Мар'янівський Орнітологічний 215.0 1979 47 Рокитнянська діброва Ботанічний 54.0 1993 48 Базальтівський Лісовий 38.0 1979 49 Деражнинський Іхтіологічний 100.0 1983 50 Урочище Чортове болото Орнітологічний 163.0 1991 51 Бармаківський Ентомологічний 19.0 1983 52 Рясниківський Ентомологічний 15.0 1983 53 Новоставський Ентомологічний 8.0 1983 54 М'ятинський Ентомологічний 12.0 1983 55 Колоденський Ентомологічний 12.0 1983 56 Корнинський Ботанічний 77.0 1979 57 Урочище Дівоча гора Ботанічний 146.70 1979 58 Розвазький Ентомологічний 5.0 1983 59 Точевицький Ентомологічний 6.0 1983 60 Збитенський Орнітологічний 200.0 1993 61 Збитенський Гідрологічний 458.0 1990 62 Бущанський Ентомологічний 46.0 1983 63 Корецькі граніти Геологічний 15.0 1979 64 Маренинсько-Устянські граніти Геологічний 170.0 1979 65 Більчаківський Лісовий 17.0 1983 66 Соколині гори Ландшафтний 510.0 1972 67 Полянські стави Гідрологічний 555.0 1991 68 Урочище Каліжари Ландшафтний 447.0 1995 69 Урочище Берці Лісовий 288.0 1995 70 Кузьмівський Ландшафтний 450.0 1995 71 Урочище Брище Загальнозоологічний 850.0 1983 72 Чабельський Лісовий 51.0 1983 73 Карпилівський Ботанічний 700.0 1983 74 Масевицький, урочище Старики Загальнозоологічний 1500.0 1972 75 Білинський Ботанічний 100.0 1983 76 Урочище Медин Лісовий 20.0 1983 77 Ельнівський Ботанічний 3548.0 1983 78 Грабунський Ботанічний 769.0 1983 79 Урочище П'ятий кар'єр Гідрологічний 77.0 1983 80 Урочище Вовча гора Орнітологічний 64.0 1983 81 Костянтинівський Лісовий 0.80 1983 82 Урочище Романщина Орнітологічний 90.0 1983 83 Урочище Порода Гідрологічний 36.0 1983 84 Урочище Вижар Ботанічний 36.0 1983 85 Урочище Липне Ботанічний 40.0 1983 86 Урочище Потки Ботанічний 9.0 1983 87 Мульчицький Ботанічний 3860.0 1983 88 Урочище Глуща Загальнозоологічний 183.0 1979 89 Нобельський Орнітологічний 510.0 1983 90 Прип'ятський Іхтіологічний 3155.0 1983 91 Мутвицький Загальнозоологічний 4745.0 1995 92 Дібрівський Гідрологічний 106.0 1995 93 Урочище Поличне Загальнозоологічний 219.0 1979 94 Урочище Стирське Орнітологічний 273.0 1983 95 Урочище Озарінь Ботанічний 90.0 1983 96 Літвицький Лісовий 74.0 1972 97 Мостівський Лісовий 197.0 1979 98 Ольхава Лісовий 539.0 1995 99 Лев'ятинське болото Ботанічний 23.0 1991 100 Залавський Ботанічний 3062.0 1983 101 Осницький Загальнозоологічний 300.0 1979 102 Більський Ботанічний 1865.0 1983 103 Глинівський Ботанічний 2130.0 1983 104 Мушнянський Ботанічний 2018.0 1983 105 Плавський Ботанічний 600.0 1983 106 Карасинський Лісовий 267.0 1979 107 Красносільський Ботанічний 1004.0 1983 108 Воронківський Ботанічний 2400.0 1983 109 Озерський Ботанічний 1840.0 1983 110 Партизанський Ботанічний 1942.0 1983 111 Урочище Бір Ботанічний 679.0 1993 112 Урочище Кишка Ботанічний 422.0 1995 113 Урочище Савчуки Ботанічний 65.60 1995 114 Остроганський Лісовий 168.40 1999