Дослідження процесів масопереносу при фільтрації підземних вод
З огляду на те, що для однорідного ґрунту χ = const, і ввівши функцію
(3.15)
яка називається потенціалом швидкості фільтрації, рівняння (3.13) перетвориться до вигляду
(3.16)
а рівняння (3.14) перетвориться до вигляду
(3.17)
Відшукавши
потенціал
,
легко
обчислити напір
h(x,y)
і складову
швидкості
фільтрації.
Щоб визначити
гармонійну
функцію
,
тобто
функцію, що
задовольняє
в області фільтрації
G рівняння
Лапласа, необхідно
вирішити це
рівняння при
додаткових
умовах, які
виконуються
для шуканої
функції на
границі області.
Розглянемо вертикальний поперечний розріз земляної греблі або дамби (мал. 3.2).
рис. 3.2.
Область фільтрації G обмежена контуром ADCDEE1A1, що складається з окремих, характерних для границі області фільтрації, ділянок. Вісь Ox сполучена з поверхнею води в тій водоймі, рівень води якого перебуває вище (у розглянутому випадку ця водойма перебуває ліворуч, його змочений контур AB). У результаті наявності різниці рівнів води в "лівому" й "правому" водоймах, величина якої дорівнює H (H - дійсний напір), відбувається повільне просочування води через існуючий вододіл (область фільтрації) з першої водойми в другий. Ділянки границі області фільтрації, де відбувається надходження води з водойми в область фільтрації (ділянка AB) або з області фільтрації у водойму (ділянка DE), називаються водопроникними границями області фільтрації. Ділянки, де височується вода на поверхню ґрунту й стікає по поверхні ґрунту вниз або випаровується, називаються проміжками височування (ділянка CD). Ділянка границі між водоненасиченим й водонасиченим ґрунтом називається кривою депресії або депресивною кривою (ділянка BC). Якщо границя області є водонепроникною (або слабопроникною), то такі ділянки називаються водонепроникними (ділянку A1E1) або водоупором.
Установимо
граничні умови
на цих ділянках
для потенціалу
(x,y).
Помітимо,
що граничні
умови, як і самі
рівняння фільтрації,
виводяться
з фізичних
законів або
умов, які виконуються
на границі
області, у якій
досліджується
розглянутий
процес руху
підземних вод.
Розглянемо на водонепроникній ділянці AB довільну точку M(x,y), де п’єзометричний напір p/γ дорівнює висоті стовпа води над точкою M, тобто дорівнює ординаті y точки M . З огляду на співвідношення (3.15), у цій точці водонепроникної ділянки, а отже, і на всій водонепроникній ділянці AB , маємо
.
Для довільної точки N(x,y) водопроникної ділянки DE маємо
.
Таким
чином, на водопроникних
ділянках потенціал
приймає постійне
значення. Безліч
точок, де потенціал
задовольняє
рівності
(x,y)=const,
називається
лінією (поверхнею)
рівного потенціалу
або еквіпотенціальною
лінією (поверхнею).
На кривої депресії п’єзометричний напір дорівнює нулю (атмосферний тиск і тиск, що відповідає висоті капілярного підняття води в ґрунті звичайно не враховується) і тому на ділянці BC маємо

На проміжку виточування CD , як і на кривій депресії, тиск дорівнює нулю й тому на цій ділянці маємо умову
.
На водонепроникних ділянках і на кривій депресії швидкість фільтрації спрямована уздовж цих границь. Лінії, уздовж яких рухається фільтрівна рідина, називаються лініями потоку. Інакше кажучи, лінія, дотична в кожній точці якої збігається з напрямком вектора швидкості фільтрації, називається лінією потоку. Отже, кутовий коефіцієнт дотичної в кожній точці лінії потокузбігається з кутовим коефіцієнтом вектора швидкості фільтрації й тому диференціальне рівняння ліній потоку має вигляд
.
(3.18)
Очевидно, на лініях потоку, а отже, також на кривій депресії й на водонепроникних ділянках, нормальна складова швидкості фільтрації в будь-якій точці цих ліній дорівнює нулю, тобто
.
Зокрема, для горизонтальної водонепроникної ділянки маємо
.
Уздовж вільної поверхні (кривій депресії) у загальному випадку, коли має місце інфільтрація або випар рідини, виконуються дві умови (з обліком капілярного pk й атмосферного pat тисків)
.
Якщо через s позначити довжину дуги депресійної кривої, а через cos(s,x) і cos(s,y) - косинуси кутів, утворених дотичній до кривої депресії відповідно з віссю абсцис і віссю ординат, то, з огляду на останню рівність, можна записати
,
де vs,vn - проекції швидкості фільтрації на кривої депресії відповідно на дотичну й нормаль до цієї кривої.
Скориставшись відомими співвідношеннями
![]()
умови для дотичній і нормальної складової швидкості фільтрації на кривій депресії можна представити у вигляді
.
Виключаючи з останніх рівностей cos(s,x), cos(s,y) одержимо умову для швидкості фільтрації на кривої депресії у вигляді
![]()
або
. (3.19)
Із цієї
умови слідує,
що кривій депресії
в площині зміни
вектора швидкості
фільтрації
vxOvy
відповідає
окружність
(або її частина)
із центром у
точці з координатами
радіусом
|χ
- ε|/2, причому
частина зазначеного
круга може
проходити
двічі.
Точне рішення рівняння фільтрації при певних граничних умовах можна одержати тільки в окремих випадках, причому одержання рішень й у цих випадках пов'язане з більшими математичними труднощами, перебороти які вдається як правило, тільки за допомогою методу конформних відображень.
- Зв'язок рівнянь плоскої фільтрації з теорією функцій КЗ
Щоб застосувати апарат теорії функцій комплексної змінної до рішення рівнянь у частинних похідних, що описують конкретні фізичні процеси необхідно встановити, як можна перейти від крайових задач для цих рівнянь до завдань теорії аналітичних функцій комплексної змінної. Зв'язок теорії функцій комплексної змінної із крайовими задачами теорії фільтрації підземних вод дає можливість за допомогою методу конформних відображень знаходити аналітичні як точні, так і наближені вирішення для багатьох випадків, що виникають у практиці гідротехнічного, меліоративного й водогосподарчого будівництва. Метод конформних відображень можна застосовувати при розв’язанні різних крайових задач математичної фізики. Однак найбільш ефективне його застосування виявляється у випадку крайових задач для рівняння Лапласа, рішеннями якого є гармонійні функції. Вид цієї функції залежить від області, у якій шукається розв’язання, і від виду крайових умов для шуканого рішення. Як відомо, гармонійні функції можна зв'язати з аналітичними, і тоді завдання про знаходження рішення рівняння Лапласа (рівняння фільтрації) буде зведена до завдання знаходження аналітичної в розглянутій області (області фільтрації) функції.
Рівняння плоскої сталої фільтрації важкої нестисливої рідини в однорідному ізотропному пористому середовищі у випадку, якщо рух рідини (підземних вод) відбувається у вертикальній площині (профільна фільтрація), можуть бути записані у вигляді
(3.20)
(3.21)
Рівність
(3.20) є умовою того,
що величина
-vydx
+ vxdy
є повним
диференціалом
деякої функції
ψ(x,
y) , що, як
і функція
(x,y),
визначається
з точністю до
довільного
доданка. Отже,
відповідно
до визначення
повного диференціала
маємо
.
(3.22)
Звідси,
(3.23)
Порівнюючи (3.21) і (3.23), одержуємо
(3.24)
Ці рівності, як відомо, називаються умовами Коші-Рімана (Эйлера-Даламбера). Диференціюючи першу рівність по y , а другу по x, одержуємо
.
(3.25)
Таким
чином, функція
ψ(x,y)
так само,
як і функція
(x,y),
задовольняє
рівнянню Лапласа,
тобто є гармонійною
функцією.
Функція ψ(x, y) називається функцією потоку. Її назва визначається фізичним змістом цієї функції, тому що диференціальне рівняння лінії току має вигляд (3.18), яких можна записати в такий спосіб:
.
(3.26)
Загальний інтеграл цього рівняння є функція ψ(x,y) = C (C = const), отже, на лініях току функція ψ(x, y) зберігає постійне значення. З'ясуємо фізичний зміст функції потоку, а саме, покажемо, що функція ψ(x,y) пов'язана з поняттям фільтраційної витрати. Нехай KL - довільна крива в області фільтрації G - є напрямної циліндричної поверхні одиничної висоти з утворюючої, перпендикулярної площини xOy. Витрата рідини Q через таку поверхню дорівнює сумі фільтраційних витрат через нескінченно малі елементи кривій KL.
Завдяки нерозривності розглянутого потоку рідини елементарна витрата d через елемент кривої dl дорівнює алгебраїчній сумі витрат через ділянки 1-2 й 2-3 - відрізки прямих, паралельних осям координат:
d = dQx + dQy = vdl.
Будемо вважати, що значення витрати Q(x,y) зростає при русі уздовж кривої KL у напрямку від точки 1 до точки 3 (позитивний напрямок кривої). Тоді маємо
d = dQx + sQy = vy(-dx) + vxdy → d = dψ.
Інтегруючи останнє рівняння уздовж кривої від точки K до точки L, знайдемо шукану фільтраційну витрату
(3.27)
тобто збільшення функції потоку ∆ψ уздовж довільної кривої KL, узятої в області фільтрації G, дорівнює фільтраційній витраті через цю криву.
Якщо задати функцію потоку як функцію від довжини дуги l кривій KL, то для визначення витрати одержимо
(3.28)
Тому що
функції
(x,
y) і ψ(x,
y) задовольняють
умовам Коші
- Рімана, то
комплексна
функція
(3.29)
буде аналітичною в області фільтрації G й її можна розглядати як функцію комплексної змінної ω=f(z) , де z = x + iy . Функція (3.29) у теорії фільтрації називається комплексним потенціалом фільтрації. Таким чином, через комплексний потенціал фільтрації встановлюється зв'язок фільтрації з теорією функцій комплексної змінної.
Розглянемо ще одну комплексну величину vx - iyy , що у теорії фільтрації називається комплексною швидкістю фільтрації. Диференціюючи рівняння (3.29) по z і використовуючи співвідношення (3.20), (3.23), знайдемо похідну
.
(3.30)
Тому що похідна аналітичної функції є також аналітичною функцією, то комплексна швидкість фільтрації w, обумовлена рівністю
,
(3.31)
є аналітичною функцією в області фільтрації G .
Геометричне
подання про
плоский сталий
фільтраційний
потік дає так
названу гідродинамічну
сітку, тобто
сітку, утворену
сімейством
ліній потоку
ψ(x,y)=ψn=const
і сімейством
еквіпотенціальних
ліній
(x,y)=
m=const,
які одночасно
є й лініями
рівних напорів
h = hm
= const.
З умов Коші-Рімана слідує рівність
(3.32)
яка показує, що еквіпотенціальні лінії й лінії потоку взаємно ортогональні.
Таким
чином, якщо для
досліджуваного
руху підземних
вод знайти
комплексний
потенціал
фільтрації
(3.29) або комплексну
швидкість
фільтрації
(3.31), те можна легко
визначити
величини
(x,y),
ψ(x,y), vx(x,y),
vy(x,y),
отже й
всі інші характеристики
фільтраційного
потоку.
- Метод конформних відображень у теорії фільтрації
Якщо геометрична форма області G складна, то відшукання рішення крайової задачі пов'язане з більшими труднощами. Тому при вирішенні тієї чи іншої крайової задачі намагаються спростити як диференціальне рівняння із граничними умовами, так і вид області, у якій відшукується вирішення. Одним з найпоширеніших методів такого спрощення крайового завдання є метод перетворення незалежних змінних (заміна змінних), зокрема, метод конформного перетворення незалежних змінних.
Нехай у деякій області G необхідно знайти рішення крайової задачі для рівняння Лапласа
.
(3.33)
Спробуємо спростити вид області G за допомогою заміни змінних
(3.34)
або
(3.35)
При переході
до новим змінних
ξ
і η
міняється не
тільки область
G, але
й саме диференціальне
рівняння й
граничні умови.
Очевидно, найбільший
інтерес представляють
перетворення,
що не міняють
вид диференціального
рівняння, тобто
в нашому випадку
перетворення,
щодо яких саме
рівняння Лапласа
залишається
інваріантним.
Покажемо, що
в цьому випадку
функції (3.34), що
здійснюють
перетворення
області G
у більш
просту область
D, належать,
як і функція
(x,y),
до класу
гармонійних
функцій, більше
того, вони будуть
сполученими
гармонійними
функціями.
Знайдемо
![]()

![]()

Підставляючи знайдені вирази в рівняння (3.33), одержимо наступне диференціальне рівняння

.
(3.36)
Очевидно, для того, щоб диференціальне рівняння (3.36) було рівнянням Лапласа, необхідно, щоб перетворення (3.34) задовольняло таким вимогам:
(3.37)
(3.38)
.
(3.39)
Рівняння
(3.37) показують,
що функції
і
є гармонійними
функціями.
Розділивши
рівняння (3.38) на
,
маємо
(3.40)
Підставляючи вираз (3.40) у рівняння (3.39), одержуємо
,
(3.41)
звідки маємо, що якщо
(3.42)
то
=
±1 й, отже, з рівнянь
(3.40) одержимо або
(3.43)
або
(3.44)
Ці рівняння
є умовами Коші-Рімана
й показують,
що функції
і
є гармонійними
функціями.
Перетворення,
здійснюване
такими функціями,
переводить
нескінченно
малі фігури
площини хОу
в подібні
їм фігури площини
за умови, що
виконується
(3.42). Саме такі
перетворення
й називаються
конформними.
Отже, якщо
перетворення,
здійснюване
функціями
(3.34), є конформним,
то рівняння
(3.33) прийме вид

або

З останньої рівності одержуємо
(3.45)
Отримане рівняння також є рівнянням Лапласа, де частки похідні виражаються через нові незалежні змінні ξ і η - координати області D .
Тепер, якщо утворити комплексну функцію, у якої дійсною й уявною частинами є відповідно функції ξ(x,y) і η(x,y), то така комплексна функція ζ=ξ+iη буде аналітичною функцією комплексної змінної z = x+iy, тобто
ζ(z)=ξ(x,y)+iη(x,y) = f(z). (3.46)
Як ми вже відзначали, перетворення, здійснюване аналітичною функцією (3.47), або, що те ж саме, функціями (3.34), називається конформним усюди в області G , де похідна не дорівнює нулю, тобто де виконується умова
(3.47)
Таким чином, рівняння Лапласа є інваріантним щодо перетворень, здійснюваних аналітичними функціями комплексного змінного. Якщо ж перетворення (3.34) здійснюється довільними функціями ξ(x,y) і η(x,y), тобто не є конформним, то рівняння Лапласа (3.33) не переходить у рівняння Лапласа (3.45), а переходить у більше загальне рівняння в частинних похідних другого порядку.
Якщо вдається
знайти рішення
рівняння Лапласа
або якого-небудь
іншого рівняння
математичної
фізики в одній
з найпростіших,
так званих
канонічних
областей D
(коло,
напівплощина,
прямокутник,
смуга й ін.), тобто
якщо визначено
функцію
як функція
координат ξ
і η
точок області
D , то,
скориставшись
співвідношеннями
(3.47) або (3.34), легко
знайти шукане
рішення
,
як функцію
змінних x
й y
- координат
точок вихідної
фізичної області
G .
При рішенні
конкретних
фізичних задач
функції
й
мають певну
фізичну інтерпретацію.
Фізична постановка
задач визначає
й крайові умови
для шуканих
функцій. Метод
конформних
відображень
дозволяє також
у ряді випадків,
а саме, коли
граничні умови
як для функції
(x,y),
так і для
сполученої
з нею функції
ψ(x,y),
мають
спеціальний
фізичний зміст,
відшукувати
рішення рівняння
Лапласа безпосередньо.
У цих випадках
досить знайти
аналітичну
функцію, конформно
фізичну область,
що відображає,
G на область
D зміни
фізичних
параметрів
(x,y)
і ?(x,y) . Вид
області D
визначається
граничними
значеннями
функцій
(x,y)
і ψ(x,y).
Для завдань плоскої фільтрації, якщо вдається конформно відобразити область фільтрації z на область комплексного потенціалу ω за допомогою деякої аналітичної функції ω = f(z), те розділивши дійсну й уявну частини функції, що відображає, знайдемо комплексний потенціали фільтрації у вигляді
(3.48)
де
(x,
y) -
потенціал
швидкості
фільтрації,
а ψ(x,
y) -
функція
струму.
Крім описаної аналітичної функції - комплексного потенціалу фільтрації, у теорії профільної фільтрації розглядаються ще дві аналітичні функції: функція Жуковського G , що визначається рівністю
(3.49)
і функція Нумерова, обумовлена рівністю
(3.50)
де ε - кількість води, що надходить у ґрунт (ε > 0) або паркої (ε < 0) з одиниці площі горизонтальної проекції вільної поверхні за одиницю часу.
Таким чином, крайове завдання теорії плоскої сталої або фільтрації, що квазиустано-вились, полягає в тім, щоб для заданої області фільтрації Z знайти одну (або дві) з аналітичних функцій (3.48),(3.49),(3.50).
- Спосіб Павловського
Спосіб
конформного
відображення
Павловського
застосовується
у випадку, коли
відома границя
вихідної області
фільтрації
G, що
будемо позначати
також буквою
z (тому
що область
фільтрації
розглядається
в комплексній
площині z=x+
iy).
і відома
область комплексного
потенціалу
(ОКП) ω
(яка будується
в комплексній
площині ω=
+iψ).
Тоді
характеристична
функція потоку
z = F(ω)
або зворотна
їй функція -
комплексні
потенціали
швидкості
фільтрації
ω
= f(z)
- визначається
в результаті
конформного
відображення
області ω
на область
z . Область
комплексного
потенціалу
ω,
як правило,
можна побудувати
тільки в тому
випадку, коли
границя області
фільтрації
z складається
з водонепроникних
і водопроникних
ділянок, тобто
границя області
фільтрації
складається
з еквіпотенциальних
ліній і ліній
струму. У цьому
випадку проміжки
височування
й кривих депресій
відсутні (напірна
фільтрація).
Тому що на
еквіпотенциальних
лініях
= const, а
на лініях струму
ψ
= const,
то область
комплексного
потенціалу
ω
у розглянутому
випадку завжди
буде мати вигляд
прямокутника
або прямолінійного
багатокутника,
сторони якого
паралельні
осям координат.
Звичайно будують дві функції, що відображають: конформно, що відображає на область фільтрації z нижню (або верхню) так називану допоміжну напівплощину ζ = ξ + iη і конформно відображає на ОКП ω цю же допоміжну напівплощину ζ. У цьому випадку рішення завдання фільтрації, тобто комплексний потенціал швидкості фільтрації (або характеристичну функцію потоку), можна записати в параметричному виді
z = f1(ζ), ω = f2(ζ). (3.51)
Тому що ОКП - прямолінійний прямокутник, то функція ω = f(ζ) знаходиться за допомогою інтеграла Крістофеля-Шварца.
3.4.2. Спосіб Ведерникова-Павловского
У випадку,
коли границя
області фільтрації
z містить
криві депресії
(так названа
безнапірна
або вільна
фільтрація),
положення яких
заздалегідь
невідомо, конформне
відображення
області фільтрації
z на
область ω
або
напівплощину
ζ
неможливо, хоча
й у цьому випадку,
як й у попередньому,
область ω
цілком
визначена й
має вигляд
прямокутника
або прямолінійного
багатокутника.
У зв'язку з
результатами
В. В. Ведерникова
й Н. Н. Павловського,
отриманими
незалежно друг
від друга, був
запропонований
спосіб, що усуває
труднощі, пов'язані
з невизначеністю
положення
кривої депресії.
Скориставшись
відомими для
функцій
(x,
y) і ψ(x,y)
граничними
умовами на
кривої депресії
BjCj
(3.52)
вони замість області змінно z (область фільтрації) запропонували розглядати область так називаної функції Жуковського G, що визначається рівністю
(3.53)
або
(3.54)
Тепер можна записати граничні умови для функції Жуковського, вірніше, для її уявної частини:
уздовж границі АВ з верхньою водоймою (б'єфом)
(3.55)
χ AB на кривої депресії ВР, розташованої між k-м й (k+1)-м водоймами,
(3.56)
на границі з (k + 1) -м водоймою
(3.57)
де