Інтродуценти північноамериканської дендрофлори
Добре росте, утворює багато насіння, але в основному нежиттєздатного. Є рослиною дуже зимостійкою (витримує навіть суворі зими без ушкоджень), досить засухостійкою, до родючості ґрунтів не вимогливою; міські умови переносить, добре. Особливо красивою ця ялина с під час появи молодої хвої і шишок. Вид рекомендується для створення великих масивів, невеликих груп, в одиночних посадках і на скельних гірках.
Старі насадження ялини канадської у дендропарку у віці 80-85 років досягли висоти 20-25 м і 55-60 см у діаметрі, цілком зимостійкі, цвітуть щорічно, утворюють насіння. Особливо ефектні в перші десятиліття. Середня дата пилкування 12.V, тривалість 6-12 днів.
Форми P. glauca в насадженнях дендропарку.
Соеrиlеа Блакитно-сіра - дерево з білувато-блакитнуватою хвоєю і компактною кроною; старі насадження дендропарку у віці 94 років досягають висоти 15 18 м і 20-25 см у діаметрі. Терміни пилкування, як у основного виду.
Сопіса - Карликова конічна карликова форма з вузько-конічною кроною. Екземпляри дендропарку досягли 20 річного віку.
Ялина Eнгельманна (P. engelmannii Engelm.) - дерево висотою до 30-50 м з густою конусоподібною кроною. У декоративному відношенні близька до ялини колючої, відрізняється від неї більш вузькою кроною, менш вираженої ярусністю гілок, менш колючою і більш м'якою сизо-зеленою, блакитною або сріблястою хвоєю. Цей північноамериканський вид декоративно ефектним особливо в молодому віці, є цілком зимостійким, засухостійким і зимостійким видом. Завдяки своїй декоративності заслуговує застосування в групових і одиночних посадках. У міських насадженнях у старому віці очищається від сучків на 25-40% стовбура і має потребу в декоруванні високими кущами.
Екземпляри дендропарку у віці 64-94 років досягли висоти 16 м і діаметри до 42 см, зимостійкі, пилкують і утворюють насіння не щорічно. Більш молодші посадки віком 40-45 років вирощені з насіння, одержаного із ЛДСО Середня дата пилкування 16.V, тривалість 7-10 днів.Сосна Банкса найбільш північний вид з сосен Північної Америки, арсин якого підходить близько до Полярного кола. Дерево висотою 10-15 (25) м при діаметрі стовбура 0,6-1,5 м; іноді кущовидної форми; крона в молодих дере» овальна, компактна, у старих - широко розлога. Хвоя світло-зелена, кори червонясто-бура.
Ця сосна є недовговічною, її граничний вік до 150 років, шкідниками ушкоджується мало. Вона придатна для невеликих, невисоких груп, узлісь і дім висаджувань з лісомеліоративною метою на бідних піщаних ґрунти ч Екземпляри дендропарку, вирощені із насіння, одержаного з ЛДСС, у віці І років досягли висоти 4,5 м і діаметра 10 см, зимостійкі, утворюють насінин, уперше цинкують на 5-му році життя. Середня дата пилкування 14.V (S V 26.V); тривалість -7-14 днів.
Сосна скручена (Ріпus contorta Dougl.) - дерево 2-5, рідко до 10 м висотою, частіше кущ, з округлою кроною. Хвоя тримається більш 3 років, густа, дуже скручена, темно-зелена; шишки бічні, сидячі, видовжено-яйцеподібні, дуже косі і несиметричні, світло-жовто-бурі, дуже довго залишаються на дереві закритими. В природному стані росте в західній частині Північної Америки.
Сосна скручена є морозовитривалою, невибагливою до ґрунту рослиною; росте повільно; але ні в декоративному, ні в лісівничому відношенні великою інтересу не представляє.
Екземпляри дендропарку у віці близько 18 років досягли висоти 5,2 м і діаметру 12 см, морозостійкі, утворюють насіння з 7 років. Середня дата пилкування 22.V.
Сосна гнучка або каліфорнійська кедрова (Ріпus fiexilis James) - дерево 20-25 м висотою; із кроною в молодих дерев вузько-пірамідальною, у більш старих -широко-округлою. Кора старих дерев темно-сіра, борозниста. В природному стані зустрічається на заході Північної Америки. С дуже холодостійкою і невимогливою до ґрунту рослиною, але росте повільно.
Екземпляри дендропарку у віці 15 років досягли висоти 5 м і діаметра 11 см, морозостійкі, уперше пил кували і утворювали на 14-му році життя; середня дата пилкування 29.V, тривалість- 5-10 днів.
Сосна жовта орегонська (P. ponderosa Dougl.) - дуже високе дерево на батьківщині (захід Північної Америки) висотою до 50 м при діаметрі стовбура до 7,5 м. Крона в молодих дерев вузькопірамідальна, пізніше широкопірамідальна, гілки майже горизонтальні чи злегка похило відходять від стовбура, на кінцях підняті вгору.
До 10 років росте повільно, пізніше швидко, є досить морозостійким, задовільно переносить посуху, росте на різних ґрунтах, порівняно димостійкий, дуже декоративний.
Сосна жорстка (P. rigida Mill.) - дерево висотою 10-15 м; у молодих екземплярів крона широкопірамідальна, у старих неправильної форми, досить рідка, широкорозлога, зверху округла. Кора стовбура товста, глибокоборозниста, сірувато-чорна. В природному стані зростає в північно-східній частині Північної Америки.
Екземпляри дендропарку, вирощені з насіння, отриманого з Батумського ботанічного саду, у віці 20 років досягли висоти 3,2 м і діаметра 10 см, уперше пилували на 12-му році. Середня дата пилкування 14.V.
Псевдотсуга Мензиса або тисолиста - дуже високе вічнозелене дерево, що досягає на батьківщині (Північноамериканське узбережжя Тихого океану) висоти до 100 м і діаметра стовбура 4,5 м. У молодих дерев кора тонка, гладка, сірого кольору; з віком стає товстою, мало тріщинуватою, бурого кольору.
Досягає віку до 500 років, частково страждає від великих морозів взимку і ранніх весняних і осінніх заморозків, особливо в молодому віці, є досить світлолюбною, але вигримує бічне затінення, особливо в молодому віці.
Екземпляри дендропарку у віці близько 104 років досягли висоти 28,5 м і діаметра 55 см, досить морозостійкі, пилкують і утворюють насіння майже щорічно. Середня дата пилкування 27.IV, тривалість 5-10 днів.
З декоративних форм псевдотсуги тисолистої у дендропарку зростають Caesia - Сіро-зелена; P. menziesii var. glauca Franco різн. блакитна; 'Argentea' - Срібляста.
Тсуга канадська - дерево висотою до 25 м зі струнким стовбуром і широкою конусовидною кроною; у старих дерев кора бура, глибокоборозниста. Основні гілки крони розташовані майже горизонтально; кінці їх, а також тонкі бічні гілки звисають донизу. Хвоя плоска, дрібна, зверху блискуча, темно-зелена, з поздовжньою борозенкою, знизу з вузькими білуватими продиховими смужками.
С тіньовитривалою, має середню швидкість росту, відносно морозостійкою, на сухих, засолених і вапнякових ґрунтах росте погано. Розмножується насінням і живцями, декоративні форми - щепленням на основному виді.
Дерева дендропарку у віці 94 років досягли висоти 23 м і діаметра 67 см, зимостійкі, утворюють насіння, дуже декоративні тонкими гілками і зеленню хвої. Середня дата пилкування 16.V.
Кипарисовик Лавсона дико росте в приморських горах Тихоокеанського узбережжя Північної Америки, переважно в сирих ущелинах і по берегах рік. Він досягає висоти 30-40 (50-60) м з діаметром стовбура 1,5-2 (3) м має конусоподібну крону з пониклою верхівкою, горизонтальні гілки, зі звисаючими пагонами. Кора стовбура червонувато-коричнева, у молодих екземплярів гладка, у старих - відшаровується округлими тонкими пластинками.
До 5 років кипарисовик росте повільно, пізніше швидше. Він є досить морозостійким, тіньовитривалим, до ґрунту невибагливим, посуху переноситьзадовільно, формує міцну кореневу систему, завдяки чому є вітростійким Задовільно переносить забруднення повітря пилом і димом, мало ушкоджується шкідниками і хворобами. Розмноження - насінням, живцями під склом і щепленням форм на сіянцях типової для виду форми, а також на туї.
Велика різноманітність форм виду дозволяє використовувати його при створенні будь-яких композицій у декоративних садах і парках різної»' призначення і стилю. У дендропарку зростає 13 екземплярів, вирощених із насіння, одержаного в різні роки з Риги та Чехословаччини; рослини досягли 45-60-ти річного віку.
ВИСНОВОК
Рослинні угруповання відіграють значну роль в житті міських біоценозів. Флора міста виконує певні функції: санітарно-гігієнічну, лікарську, естетичну. Всі види, що перебувають у взаємодії на території міста входять до складу і за допомогою взаємозв'язків формують складну мозаїку біотичних співтовариств (біоценозів) урбоекосистеми.
Інтродукція — переселення окремих видів рослин і тварин у місцевості, де вони раніше не жили. Це і є початкова фаза акліматизації видів.
Інтродукція рослин, яка виникла багато століть тому стихійно, стала сьогодні фундаментальною наукою, яка сприяє збагаченню культурної флори Землі новими видами і формами. Вона покликана підвищити продуктивність сільського господарства, садівництва, лісівництва і рекреаційного рослинництва. Позитивних наслідків у процесі інтродукції можна домогтися лише у випадку збігу ритму розвитку рослин з періодичністю клімату їх нового місцезростання. Ритм рослин як елементарне чергування фаз розвитку є наслідком їх тривалого історичного пристосування до певних умов існування і значною мірою характеризується консерватизмом.
У лісові насадження північної частини України інтродуковано переважно деревні види північноамериканської дендрофлори, а саме: ялина Енгельмана, псевдотсуга Мензіса, сосна Банкса, сосна скручена, сосна гнучка, сосна жовта орегонська, туя гігантська та ін. Важливе місце в інтродукції відводиться ботанічним і дендрологічним садам.
Інтродуковані види рослин, а переважно деревні хвойні рослини досить інтенсивно використовуються для озеленення різних територій: парків, скверів, створення зелених алей, альпійських гірок тощо.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Балабушка В.К., Маринич І.С. Хвойні дерева та кущі. К.: Дім, сад, город, 2005. - 62 с.
Береговий 11.М, Прахов М.М. Ботанічна географія. К.: Вища школа, 1969.
Г'орностай B.I., Лукаш О.В., Карпенко Ю.О. Гербарій Чернігівського держанною педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка // Мат-ли читань, присв. 100-річчю з дня народ ж. Ю.Д. Клеопова. К., 2002. С. 164 - 172.
Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерена и кущі. Голонасінні: Довідник / М.А. Кохно, В.1. Гордієнко. Г.С. Захаренко та ін. - К.: Вища школа, 2001. - 207 с.
Деревья и кустарники, культивируемые н Украинской СССР. Голосеменные. Справочное пособие / Кузнецов СИ., Чуприна II.Я., Подгорный К) К. и др. - Киев: Наук. думка, 1985.- 200 с.
Дивосвіт природи Чернігівщини. Панч, посіб. для вчителів. /Колектив авторів під заг. ред. Ю.О.Карпенка. – Чернігів, 2001. - 186 с.
Екофлора України. Том 1. Дідух Я.П., Плюша П.Г., Протопопова В.В. та ін. К.: Фітосоніонептр, 2000. - 284 с.
Зелені скарби Чернігівщини. //Кол.сшт. під юг.ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів: 2004. - 84 с.
Карпенко Ю.О., Лукаш О.В. Охорона рідкісних видів на Чернігівщині та їх зведення в культуру // Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі. Київ, 1997. — С. 19-29.
Клименко О. С. Природа і природні багатства Чернігівщини. Мат-ли до бібліографії Чернігівщини (анотований покажчик літератури). Чернігів, 1961.
Колесников А.П. Декоративная дендрология. - М.: Госуд. изд-во литер, по строит., архитек. и строит, матер., 1960. - 676 с.
Кондратюк СМ. Дикоростучі хвойні України. - К., 1960. - 120 с.
Косаревский Я.Л.Тростянецький дендропарк. К.: Госстройиздат, 1964. – 98 с.
Кохно М.А. Каталог дендрофлори України. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.
Кохно М.А., Дорошенко O.K., Чуприна II.Я. Інтродуковані дерева та кущі парків Лівобережної частин Полісся та Лісостепу України // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. К., 1975. - вип. 7. – с. 27-41.
Лыпа АЛ. Интродукция и акклиматизация древесных растений на Украине. - К.: Вища школа. 1976. - 96 с.
Мельник В.І. Острівні ялинники Українського Полісся (еколого-ценотичні особливості та наукові основи охорони). - К.: Наук. думка, 1993. С.27-28, 79-80.
Мулярчук СО. Рослинність Чернігівщини. - К.: Вища школа, 1970. — 209 с.
Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.Н., Прокудин К) II. и др. - К.: Наук, думка, 1987. - 545 с.
Природно-заповідний фонд Чернігівської області// Під ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів, 2002. - 240 с.
Фомін О. Флора України. К., 1926. - 80 с.
Шеляг-Сосонко К.Р., Стойко СМ., Вакарепко Л.М. Ліси України: сучасний стан, збереження, використання. К., 1996. — 32 с.