Xreferat.com » Рефераты по экологии » Екологія як наука

Екологія як наука

межа біосфери проходить у верхній частині земної кори. Виразне розповсюдження життя простежується тут лише до глибини в декілька десятків метрів, проте з підземними водами мікроорганізми розповсюджуються до глибин 2—3км, хоча відомі випадки виявлення мікроорганізмів у нафтових водах і нафті, видобутих при бурінні свердловин з глибин більше 4км.

З погляду концентрації живої речовини в біосфері особливий інтерес становить ґрунтовий шар, товщина якого в різних ландшафтних і кліматичних зонах змінюється в широких межах (від декількох сантиметрів до 1—1,5 м). Практично вся рослинність суші, а отже, і весь її тваринний світ пов'язані з ґрунтом як необхідним джерелом їжі.

Грунт. Тверда земна кора, на якій ми мешкаємо (літосфера), має складну будову.

Верхні шари літосфери (до 2—4 км) називають літобіосферою, а поверхневий шар — ґрунтом. У глибину Землі живі організми проникають на невелику відстань. Найбільша глибина, на якій у породах земної кори були знайдені бактерії, становить 4км, на дні океанів — до 11км.

Грунт є найважливішою ланкою, що зв'язує біотичні й абіотичні компоненти наземних екосистем. У цьому полягає особлива роль ґрунту в біосфері. Процес утворення ґрунту отримав назву ґрунтоутворення. Наука про ґрунти називається ґрунтознавством.

Ґрунтоутворення — результат фізичного, хімічного і біологічного перетворення гірських порід. Воно є трифазним середовищем, що містить тверді, рідкі й газоподібні компоненти. Найважливішою властивістю ґрунту є його родючість.

12.Вплив на навколишнє середовище. Види впливів на навколишнє середовище (фізичне, хімічне, біологічне).


Розрізняють біологічне, фізичне (зокрема радіаційне, світлове, електромагнітне, шумове та ін.) або хімічне забруднення. Забруднювачі навколишнього середовища — це невластиві (нові) середовищу фізичні, хімічні і біологічні агенти або характерні для нього агенти, що перебувають в обсягах, які перевищують багаторічний (фоновий) рівень їх присутності, що природно склався.

Класифікація видів забруднення. Розглядають звичайно два різних за походженням види забруднення:

  • природне забруднення, що виникає в результаті дії природних явищ без участі людей;

  • антропогенне забруднення, пов'язане з людською діяльністю, головною складовою якого є техногенне забруднення, зумовлене діяльністю промислових виробництв.

За природою забруднювачів розрізняють забруднення:

  1. біологічне (привнесення в навколишнє середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів або проникнення (природне або антропогенне) в екосистему організмів, чужих угрупованням екосистеми, яких звичайно там немає);

  2. фізичне (радіаційне, теплове, світлове, електромагнітне, шумове та ін.);

  3. хімічне (забруднення біосфери хімічними речовинами).

За способом утворення розрізняють первинне і вторинне забруднення. Первинне забруднення — надходження в середовище забруднювачів, що утворюються безпосередньо під час природних або антропогенних процесів у біосфері. Вторинне забруднення — утворення (синтез) шкідливих і небезпечних для навколишнього середовища і людини забруднювачів під час фізико-хімічних про­цесів у навколишньому середовищі, при цьому всі або деякі реагенти можуть бути самі по собі безпечними. Наприклад, вторинним забрудненням є утворення за певних умов отруйних хімічних речовин в атмосфері, що називається.За просторовою ознакою розрізняють глобальне (що виявляється в будь-якій точці планети як завгодно далеко від його джере­ла), регіональне (що виявляється в межах значних територій, але не охоплює всієї планети) і локальне (що спостерігається на невеликій території, обмеженій межами населеного пункту, підприємства і т. ін.) забруднення.

13. Вплив на навколишнє середовище. Забруднення атмосфери. Джерела викидів в атмосферу.


Забруднення атмосфери - це процес надходження в повітряне середовище у результаті природних ерозійних процесів, чи катаклізмів внаслідок людської діяльності різних хімічних речовин у вигляді газів, аерозолів чи часток крапель рідини, що змінюють природний склад атмосфери і негативно діють на живі ор­ганізми, погіршуючи умови їх життя .

Основні забруднювачі атмосфери можна бути об’єднаними в дві групи:

-забруднювачі природного походження, як мінерального, рослинного, так і тваринного;

  • забруднювачі штучного походження. Головними забруднювачами другої групи є:

  • вуглекислий газ;

  • окис вуглецю;

  • сірчаний і сірчистий ангідриди;

  • окисли азоту і вуглецю;

  • канцерогени;

зважені частки у вигляді сажі чи пилу аерозолів Загальна чисельність забруднювачів штучного походження перевищує 500 найменувань і кількість їх постійна зростає.

Забруднюючі речовини можна умовно розділити на активні й пасивні.

До активних відносять уже перераховані - похідні вуглецю (наприклад, вуглекислий газ чи оксид вуглецю), похідні азоту, сірки, хлору, фтору і ряд інших, активність яких змінюється залежно від температурно-вологісного, вітрового режиму атмосфери і сонячної активності.

Пасивні речовини - це в основному тверді суспензії у вигляді часток пилу і сажі.

Основні джерела забруднення, як правило, зосереджені у великих промислових центрах, але їхній антропогенний вплив часто поширюється на територію всієї країни і навіть далеко за її межі.

Забруднення повітря наносить величезний економічний збиток тому що речовини, які містяться в забрудненому повітрі:

впливають на:

  • органи- зору і нюху;

  • на шкіру;

  • потрапляють у легені, що викликає їх захворювання; руйнують:

  • матеріали: мармур, бетон, пластик, гуму і метали;

  • окремі деталі механізмів, будинків і споруд;

  • знижують врожайність сільськогосподарських, лісових та ін. культур;

  • порушують роботу транспорту.

14.Екологічні проблеми, пов'язані із забрудненням атмосфери:


  • Кислотні дощі.

  • Парниковий ефект.

  • Руйнування озонового шару.

  • Смоги.

Максимальному тиску завжди протистоїть дія закону тиску середовища на життя. Всі умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначну роль. Форма існування організму завжди відповідає умовам його життя. В процесі еволюції зберігаються тільки ті популяції, швидкість розмноження яких скорельована з обсягом харчових ресурсів середовища існування. Ці закони вже порушуються людством, триває зростання народонаселення, а ресурси виснажуються або взагалі деградують (ґрунти 1 т- ін.). Для збереження всього живого на Землі необхідна охорона природи. Охорона природи — це стратегія виживання людства. 'Кодна група країн або регіон, попри якнайвищий рівень розвит-КУ, не може уникнути єдиної долі людства. Екологічні двері зачинити неможливо, у всіх людей — одна доля. Зараз природне середовище на Землі настільки зіпсовано, що будь-яка нація (або держава) не має права робити що-небудь екологічно шкідливе у вузькоособистих інтересах.

Діяльність суспільства виявилася нині могутньою геологічною, геофізичною, геохімічною силою, що радикально трансформує хімію біосфери. Причому більшість сучасних фахівців пов'язує ці зміни з процесами забруднення твердої, рідкої і газоподібної складових біосфери. Зрозуміло, забруднення не можна зводити тільки до надходження нових хімічних сполук в екосистеми в результаті перетворення мас речовини в процесі промислового виробництва й утилізації енергоносіїв. Людина впливає на біогеохімічні цикли не тільки на екосистемному, а й на біосферному, а також на планетарному і навколоземному космічному рівнях.

Стисло наслідки забруднення можна сформулювати так.

  1. Погіршення якості навколишнього середовища для живих організмів, тобто детеріорація.

  2. Утворення небажаних втрат речовини, енергії, праці і засобів, здобичі й заготівлі сировини і матеріалів, що перетворюються на безповоротні відходи, розсіювані в біосфері.

  3. Незворотне руйнування як окремих екологічних систем, так і біосфери в цілому, включаючи вплив на глобальні фізико-хімічні параметри середовища.

  4. Втрати родючих земель, зниження продуктивності екологічних систем і біосфери в цілому.

  5. Пряме або непряме погіршення фізичного і морального станів людини як головної продуктивної сили суспільства.

Тому захист навколишнього середовища від забруднення є одним із визначальних у спільній проблемі оптимізації природокористування, збереженні якості середовища для теперішнього і майбутніх поколінь людей.

Глобальні наслідки антропогенної діяльності небезпечні екологічними катастрофами. Руйнування захисного озонового екрана Землі призведе до загибелі всього живого внаслідок "жорсткого" УФ-опромінення. Багато речовин антропогенного походження вважаються серйозною загрозою для озоносфери. Стоншування озонового шару до 50 % отримало назву "озонова діра". Перебування людини в таких ділянках веде до збільшення випадків захворювання на рак шкіри, катаракту, послаблюється імунітет. Найгірше те, що можливе руйнування захисного озонового екрану Землі.

Нині залишається багато незрозумілого стосовно кінцевих результатів дії хлор- і фторзаміщених вуглеводнів і змін в озоновому шарі на клімат. Прогнозовані ефекти дуже різні — від нового льодовикового періоду до підвищення температури всього на 10°С. Проте слід пам'ятати, що життя на Землі розвивалося за наявного нині комплексу умов. Довготривалі зсуви в тому або іншому напрямі мають найсильніший вплив на життя, яким ми його знаємо.

У березні 1985 р. 45 країн домовилися про захист озонового шару (Віденська конвенція про охорону озонового шару, 1985). Перший договір не вводив яких-небудь обмежень на хлор- і фтор-вуглеводні або інші речовини, що руйнують озон; а був скоріше угодою про обмін контрольними даними і про продовження досліджень щодо озону.

Глобальним явищем вважають: парниковий ефект, кислотні дощі, транскордонні перенесення забруднень, запилення атмосфери та ін.

"Парниковий ефект" — це потепління клімату в результаті збільшення кількості СО та інших газів в атмосфері Землі внаслідок антропогенного забруднення.

Кислотні дощі — це дощі з зсувом рН у кислотний бік, які виникають з вини людини внаслідок забруднення атмосфери оксидами сірки, азоту і т. ін.

Під дією ультрафіолетового випромінювання Сонця такі компоненти вихлопних газів, як окисли азоту і вуглеводні вступають у складні реакції. У результаті утворюється комплекс вторинних речовин - озон, перекиси, альдегіди, кетони, вільні радикали та ін., що мають значно більшу токсичність, ніж вихідні речовини. Основними симптомами фотохімічного смогу є:

  • сильне подразнення слизових оболонок ока і дихальних шляхів;

  • зниження видимості;

  • характерний неприємний запах; ураження рослинності;

  • руйнування таких матеріалів, як мармур, бетон, автомобільні покришки, текстильні вироби і т.п.

Останнім часом у цієї проблеми з'явився новий і маловивчений аспект -поява фотохімічного смогу поза промисловими містами і вдалині від очевидних джерел забруднення атмосфери.

15. Вплив господарської діяльності на водні об'єкти. Джерела забруднення поверхневих і підземних вод.


Під забрудненням водоймищ розуміють зниження їх біосферних функцій і екологічного значення внаслідок надходження шкідливих речовин. Воно виявляється в зміні фізичних і органолептичних властивостей (зниження прозорості, поява забарвлення, запаху, присмаку), збільшенні вмісту солей (сульфатів, хлоридів, нітратів, важких і радіоактивних елементів і т. ін.), появі хвороботворних мікроорганізмів, скороченні концентрації розчиненого у воді кисню і т. ін.

Так, унаслідок мінералізації води кількість солей у водах постійно зростає, навіть у такій об'ємній водній системі, як басейн річки Дніпро. У ряді невеликих річок, наприклад у Сіверському Донці, вода вже не прісна, а солонувата. Середня мінералізація рік України становить 2—3 г/л. До Південного Бугу надходять промислові стоки з мінералізацією 1,5—5,0 г/л. Нині багато рік України не можуть бути використані як джерела водопостачання.

Основна причина засолення вод — винищування лісів, розорювання степів, випас худоби. Вода слабше затримується в ґрунті, не зволожує його, не поповнює ґрунтові джерела, а стікає через ріки в моря. Для зниження засолення рік слід проводити посадку лісів. Інша причина — дренажні води, обсяг їх скидання на 2005 р. становить 40—45 км3. Системи зрошування споживають звичайно 1—2 тис. м3/га, їх мінералізація становить до 20 г/л.

Найбільший слід у мінералізації води залишає скидання промислових стоків. За даними 2000 р., їх обсяг дорівнював 10 988 млн. м3, із яких 3172 млн. м3 становили недостатньо очищені і 746 млн. м3 — неочищені.

Для характеристики стічних вод є такі показники (умови спуску стічних вод у водоймища регламентуються "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами").

16.Вплив господарської діяльності на водні об'єкти. Фізичне й біологічне забруднення вод.


Водоймища — складні екологічні системи, які формувалися протягом тривалого часу. У процесі біотичного кругообігу і господарської діяльності людини в них постійно надходять органічні й неорганічні речовини природного й антропогенного походження. Тому у водоймищах відбуваються процеси, що повертають екосистеми до первинного стану, — процеси самоочищення. Найважливіші з них:

  • коагуляція насадження зважених у воді частинок;

  • окислення (мінералізація) органічних домішок;

  • окислення мінеральних домішок розчиненим у воді киснем;

  • нейтралізація кислот і основ за рахунок буферної ємності води водоймища;

—гідроліз солей важких металів, що призводить до утворення малорозчинних гідроксидів і виділення їх з води та ін.

Якщо надходження речовин у водоймища не перевищує їх природної очищувальної здатності (ємності), то водна екосистема здатна перебувати в стані рівноваги — гомеостазі. Якщо очищувальна здатність водоймищ буде перевищена, то відхилення від стану рівноваги в екосистемі будуть настільки значними, що відбудеться загибель популяцій водних організмів. У таких умовах повернення до початкового стану рівноваги вже неможливе, а отже, екосистема в цілому гине.

Найважливіша умова правильного протікання біохімічних процесів у водоймищах і забезпечення ними самоочищення води — оптимальна концентрація розчиненого кисню. Якщо кисню недостатньо, то вищі організми гинуть. Органічні сполуки замість окислення піддаються анаеробному розкладанню з виділенням сірководню, вуглекислого газу, метану і водню, а воно створює вторинне забруднення водоймища.

Основний критерій якості води в нашій країні — порівняння з граничнодопустимою концентрацією речовин (ГДК) (нині замість ГДК використовують ТДР — тимчасово допустимі рівні (забруднення), що містяться у воді). Якщо концентрації речовин у воді не перевищують ГДК, то якість води вважається хорошою. При цьому скидання у водоймища нових речовин, ГДК яких не визначені, заборонено.

17.Забруднення ґрунтів.


Основні види забруднення літосфери — тверді побутові та промислові відходи. На одного жителя в містах розвинених країн Європи та США в середньому припадає на рік приблизно по одній тонні твердих відходів, причому цей показник щорічно зростає. В Україні цей показник становить 250—300 кг на рік. Розглянемо основні методи охорони навколишнього середовища від твердих побутових і промислових відходів, але спочатку ознайомимося з такими основними поняттями:

— утилізація відходів (від лат. utilis — корисний) — залучення відходів у нові технологічні цикли і подальше їх господарське використання, утилізація промислових відходів — їх використання як вторинної сировини, палива, добрива і т. ін.;

  • реутилізація — повторна, іноді багатократно-послідовна переробка відходів, що утворилися раніше;

  • захоронения відходів — поховання їх під землю в спеціально створені виїмки, кинуті вугільні шахти та ін. з метою виключення можливості їх подальшого використання і запобігання потраплянню забруднюючих речовин у навколишнє середовище;

  • детоксикація (знешкодження) відходів — звільнення їх від шкідливих (токсичних) компонентів на спеціалізованих установках.

Нині і за масштабами накопичення, і за ступенем негативного впливу на навколишнє середовище екологічною проблемою століття стали тверді відходи. Тому їх збирання, видалення, детоксикація, переробка й утилізація — одне з найголовніших завдань інженерного захисту навколишнього природного середовища. Важливий захист середовища існування і від звичайних, тобто нетоксичних, відходів. На урбанізованих територіях розміщення відходів уже тепер має першорядне значення серед екологічних проблем. Рішення цього питання регламентується законами України "Про відходи" (1998 р.), "Про поводження з радіоактивними відходами" (1995 р.), "Про затвердження Державної програми поводження з токсичними відходами" (1999 р.) і знаходить відображення у цілій низці постанов Кабінету Міністрів України та міжнародних і державних стандартів України.

18.Вироблення й використання енергії. Вплив об'єктів енергетики на навколишнє середовище.


Життєдіяльність людства неможлива без споживання енергії: вона необхідна для виробництва промислових і сільськогосподарських продуктів, для розробки нових технологій, та й просто для обігріву осель. Споживаючи енергію, людина пройшла шлях від першого багаття до атомних електростанцій, освоїла видобуток традиційних енергетичних ресурсів: вугілля, нафти і газу, навчилася використовувати енергію рік, освоїла "мирний атом" Сьогодні сумарне споживання теплової енергії у світі становить колосальну величину — більше 1013 Вт на рік (еквівалентно 36 млрд. т умовного палива). Зростання народонаселення Землі і розвиток промисловості неухильно збільшуватимуть наведені цифри. Вплив енергетики на навколишнє природне середовище узагальнено зводиться до наступного:

  • водоспоживання й водокористування, що обумовлює зміна водного балансу і якості води;

  • випадання на поверхню у вигляді твердих часток і рідких розчинів продуктів викидів в атмосферу, у тому числі: кислот і кислотних окислів, металів й їхніх з'єднань, канцерогенних і радіоактивних речовин;

  • складування продуктів спалювання твердих палив (зола, шлаки), продуктів продувок поверхонь нагрівання (сажа, зола), а також відходів збагачення палива;

  • викиди твердих і рідких радіоактивних відходів, включаючи відходи видобутку й збагачення уранових руд;

  • викиди теплоти, наслідком яких можуть бути постійне локальне підвищення температури у водоймі, тимчасове підвищення температури, зміна умов льодоставу, зимового гідрологічного режиму, зміна умов паводків, зміна розподілів опадів, випарів, туманів, місцеве потепління повітряного басейну;

створення водоймищ у долинах рік або з використанням природного рельєфу поверхні, а також створення штучних ставків охолоджувачів, що викликає зміну якісного й кількісного состава річкового стоку, зміна гідрології водного басейну, збільшення тиску на дно, проникнення вологи в розлами кори й зміна сейсмічності, зміна умов рибальства, розвиток планктонів і водної рослинності, зміна мікроклімату, умов відпочинку, спортивних занять, бальнеологічних й інших факторів водного середовища, підтоплення й заболочування територій, берегообрушення, перенос населених пунктів;

  • зміна ландшафту при спорудженні різних енергетичних об'єктів, у тому числі вирубка лісів, вилучення із сільськогосподарського оберту орних земель, лугів;

  • вплив скидань, виносів і зміна характеру взаємодії водних басейнів із сушею на структуру й властивості континентальних шельфів.

Примісні забруднення можуть сумарно впливати на природний круговорот і матеріальні баланси тих або інших речовин між гідро-, лито- і атмосферою.

Із всіх типів електростанцій найбільший негативний вплив на навколишнє середовище роблять ТЕС. Це зв'язано, головним чином, із процесами спалювання органічного палива. З урахуванням даних про елементарні процеси, що відбуваються при спалюванні палива й при перетворенні теплової енергії в механічну роботу, а потім в електричну енергію. Викопне паливо витягається з надр і після збагачення й переробки подається в топлення парогенератора. Для забезпечення спалювання палива з атмосфери в топлення подається повітря продукти, Що Утворяться, згоряння передають основну частину теплоти робочому тілу енергетичної установки, частина теплоти розсіюється в навколишнє середовище, а частина несеться із продуктами згоряння в димар і далі в атмосферу. Залежно від вихідного состава палива продукти згоряння, що викидають в атмосферу, містять окисли азоту (NO2), окисли вуглецю (З2), окисли сірки (SO2), вуглеводні, пари води й інші речовини у твердому, рідкому й газоподібному стані. Забруднення атмосфери дрібними твердими частками золи зв'язано, головним чином, з використанням як паливо вугілля.

19.Нетрадиційні й відновляти источники, що, енергії. Проблеми й перспективи їхнього використання. Енергетичний потенціал України.


До основних НПДЕ ставляться: енергія сонця, вітру, тепла Землі (наприклад, парогідротермічна), біомаси (органічні відходи в господарській діяльності людини, енергетичні плантації), океанів і морів (наприклад, припливів і відливів, температурного градієнта), нетрадиційні види гідроенергетики (малих рік, гідроакумулюючих систем), а також вторинні енергетичні ресурси (теплові відходи промислових і сільськогосподарських підприємств). За деякими оцінками сумарний потенційний внесок всіх НПДЕ у світовий енергетичний баланс уже до 2000 р. повинен скласти більше 10%. Очікується, що об'єм використання окремих видів НПДЕ розподілиться в такий спосіб (у млн. т.у.т.): сонячна енергія (на гаряче водопостачання й опалення) - 36; геотермальна енергія - 29; енергія вітру - 7; енергія біомаси - 7; інші види енергії - 7; усього - 86 млн. т.у.т.

Необхідність і можливість розвитку в Україні НПДЕ обумовлені наступними причинами:

  • дефіцитом традиційних для України ТЕР;

  • дисбалансом у розвитку енергетичного комплексу України, орієнтованого, по-перше, на централізоване електро- і теплопостачання й, по-друге, на значне (понад 40%) виробництво енергії на АЕС при фактичній відсутності виробництв по одержанню ядерного палива, утилізації й переробці відходів, а також виробництв по створенню й модернізації встаткування діючих АЕС (ядерних реакторів, казанового встаткування й т.д.);

  • наявністю науково-технічної й промислової бази, придатної для виробництва практично всіх видів устаткування нетрадиційної енергетики;

  • сприятливими клімато-метеорологічними умовами для використання основних видів НПДЕ.

Виходячи з географічних, науково-економічних й екологічних факторів, для України доцільно розглядати використані таких НПДЕ, як енергія сонця, вітру, біомаси, малих рік, геотермальна енергія (табл. 7.3).

Використання енергії поновлюваних джерел дозволить знизити споживання дефіцитних для України нафтопродуктів на 5-6%, у тому числі за рахунок використання геліоресурсів - на 1,7%, вітроенергії - на 2,8%, геотермальної енергії - на 0,1%, біогаза - на 0,2%, гідроенергії рік - на 0,9% (більших - на 0,6% , малих - на 0,3%).

В Україні, незважаючи на сформовану в останні роки тенденцію скорочення загального техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, сумарні надходження в атмосферу, водні й земельні ресурси забруднюючих речовин досить високі й становлять до 900 млн. т у рік.

По оцінках Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія), якщо до 1989 р. розміри щорічних втрат України від погіршення середовища перебування склали 15-20% валового національного доходу, то до 1995 р. у зв'язку зі зниженням останнього вони досягли більше 35% і стали самими великими у світі. Питоме забруднення на одиницю території України найбільше в Європі. Зони екологічного нещастя займають більше 15% всієї території України: це Донбас, Кривбасі, Придніпров'я, Північний Крим, Чорнобильська зона, окремі ділянки узбережжя Чорного й Азовського морів.

На території України можна виділити три екологічні зони (Донецко-Придніпровську, Південну й Південно-Західну), що істотно виділяються по антропогенних сумарних навантаженнях на повітряний басейн. Максимальна кількість викидів в атмосферу, що створює навантаження на одиницю площі (~ 35 т/км2 у рік), характерно для Донецько-Придніпровської зони. У самій Донецькій області цей показник становить ПО т/км2 у рік. У Південній і Південно-Західній зонах — відповідно, 7,1 й 7,8 т/км2 у рік.

Із загальної маси викидів в атмосферне повітря, що становить порядку 20 млн. т речовин у рік, на частку підприємств енергетики України доводиться до 53%. Усереднений хімічний склад викидів шкідливих речовин по Україні становить: сірчистий ангідрид - 30%, окис вуглецю - 37%, окисли азоту - 10%, вуглеводні сполуки - 8%, легкі органічні сполуки - 4%, інші - 11%.

20.Поняття екологічної безпеки.


Екологічна безпека поряд з ефективним функціонуванням засобів захисту навколишнього природного середовища, забезпечується правовими, організаційними, економічними й соціальними факторами.

21.Правове регулювання керування екологічною безпекою.


Основними законодавчими актами, спрямованими на забезпечення екологічної безпеки, є:

"Закон України про охорону навколишнього природного середовища"; прийнятий 25.06.1991 р., зі змінами й доповненнями від 5.05.1993 р., 6.03 1996 р., 19.11.1997 р., 5.03.1998 р.;

"Закон України про охорону атмосферного повітря"; прийнятий 16.10.1992 р., зі змінами від 28.02.1995 р.;

"Водний кодекс України"; прийнятий 6.06.1995 р.;

"Земельний кодекс України"; прийнятий 18.12.1990 р., зі змінами й доповненнями від 13.03. й 26.12.1992 р., 5.05.1993 р.;

"Кодекс України про надра"; прийнятий 27.07.1994 р.;

"Лісовий кодекс України"; прийнятий 21.01.1994 р.

22.Адміністративні інструменти керування екологічною безпекою.


Відповідно до законодавства України керування екологічною безпекою міст здійснюють обласні, міські й районні ради народних депутатів, їх виконавчі й розпорядницькі органи (місцеві органи влади) і спеціально вповноважені державні органи.

До спеціально вповноважених державних органів відносять:

  • органи по охороні навколишнього природного середовища й використанню природних ресурсів (обласні керування екологічної безпеки, міські й районні екологічні інспекції), що входять у систему Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України;

  • міські й районні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров'я України;

  • органи по використанню й охороні водних ресурсів Державного комітету України по водних ресурсах;

  • органи по використанню й охороні земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах;

  • органи геологічного контролю Державного комітету України по геології й використанню надр;

  • органи гірського нагляду Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

• лісову охорону Міністерства лісового господарства України. Місцеві органи влади в межах своєї компетенції:

• дають згоду на розміщення на підвідомчій території підприємств й організацій;

  • затверджують проекти планування й забудови населених пунктів, їхні генеральні плани й схеми промислових вузлів;

  • видають і скасовують дозволу на спеціальне використання місцевих природних ресурсів;

  • організують розробку й затверджують місцеві екологічні програми;

  • затверджують ліміти викидів в атмосферу, скидань стічних вод і розміщення відходів;

  • організують збір, переробку, утилізацію й поховання промислових і побутових відходів;

  • погоджують плани роботи підприємств й організацій по охороні навколишнього природного середовища й використанню природних ресурсів;

  • організують вивчення навколишнього природного середовища;

  • надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишнього природного середовища й захворюваності населення;

  • здійснюють контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

  • обмежують, припиняють або припиняють господарську діяльність підприємств й організацій у випадках порушення ними природоохоронного законодавства;

  • організують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих.

Організаційні функції керування природокористуванням у міському середовищі здійснюють відділи екології при міськвиконкомах. Звичайно вони входять до складу керування по капітальному будівництву й житлово-комунальному господарству.

23.Оцінка впливу на навколишнє середовище.


Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться у результаті екологічного моніторингу — це система спостережень, збору, обробки, передачі, зберігання й аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування її змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

У межах міської території ведуться спостереження за:

  • якістю атмосферного повітря й джерелами його забруднення;

  • рівнем впливу шкідливих фізичних і біологічних факторів;

  • гідрологічними й гідрохімічними характеристиками водних об'єктів;

  • якістю води джерел централізованого й нецентралізованого питного водопостачання;

  • за скиданням стічних вод у міську каналізацію й поверхневі водні об'єкти, впливом скидання стічних вод на стан водних об'єктів;

  • рівнем ґрунтових вод;

  • станом зелених насаджень у місті й у зеленій зоні навколо міської риси;

  • санітарним станом дворів, вулиць, площ й інших міських територій.

У результаті спостережень за забрудненням повітряного басейну контролюється дотримання нормативів ГПВ промисловими підприємствами, а також відповідність складу атмосферного повітря на зовнішній границі санітарно-захисних зон й у житлових кварталах нормативам ГПК.

24. Керування екологічною безпекою:


- Екологічна експертиза.

- Екологічний моніторинг.

Екологічний аудит.

Екологічна експертиза — це екологічне дослідження, аналіз й оцінка результатів намічуваної або існуючої господарської діяльності, що робить або може зробити негативний вплив на навколишнє природне середовище. Екологічна експертиза спрямована на запобігання появи нових, обмеження або ліквідацію існуючих негативних джерел впливу на навколишнє природне середовище й здоров'я населення.

У частині рішення екологічних проблем міста екологічній експертизі підлягають:

  • проекти генеральних планів населених пунктів і промислових вузлів, схем районного планування;

  • техніко-економічні обґрунтування (ТЕО) і розрахунки (ТЕР), проекти на будівництво й реконструкцію, розширення, технічне переозброєння підприємств й інших об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

  • діючі підприємства, інші об'єкти й комплекси, що представляють небезпеку для навколишнього природного середовища.

Оцінка впливу на навколишнє середовище проводится у результаті екологічного моніторингу — це система спостережень, збору, обробки, передачі, зберігання й аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування її змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

В останньому випадку, якщо ініціатором перевірки природоохоронної діяльності підприємства є адміністрація самого підприємства, така діяльність зветься екологічного аудита.

Всебічний комплексний аналіз й оцінка діяльності підприємств або будь-якого іншого виду діяльності в області природокористування, що робить вплив на стан навколишнього природного середовища й здоров'я населення, одержали назву екологічного аудита.

Екологічний аудит організується з ініціативи керівника або власника об'єкта або виду діяльності й носить характер екологічного самоконтролю або екологічної самооцінки. Екологічний аудит виконується незалежно від державної екологічної експертизи. Він проводиться спеціалізованими аудиторськими організаціями, що мають відповідний кваліфікаційний сертифікат (ліцензію).

Висновки (результати) екологічного аудита є основою для розробки перспективних екологічних програм, планів природоохоронних заходів, формування напрямків екологічної політики.

25.Економічні інструменти природокористування й регулювання екологічної безпеки.


Економічні заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища й раціональне використання природних ресурсів, включають:

  • визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

  • установлення лімітів використання природних ресурсів, викидів в атмосферне повітря, скидань стічних вод у водні об'єкти й розміщення відходів;

  • установлення нормативів і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів й інші види шкідливого впливу;

  • збори за погіршення якості природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водних об'єктів і т.д.);

  • надання суб'єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних й інших пільг при впровадженні ними енерго- і ресурсозберегаючих процесів, маловідходних і безвідхідних технологій, розвитку нетрадиційних джерел енергії, здійсненні інших ефективних заходів по охороні навколишнього природного середовища й заощадженню природних й енергетичних ресурсів;

  • відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства;

  • стимулювання діяльності по охороні навколишнього природного середовища й економії природних й енергетичних ресурсів.

Фінансування природоохоронних заходів здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів, засобів підприємств й організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків й інших засобів.

Ліміти викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів промислового, будівельного й іншого виробництв, інших видів шкідливого впливу встановлюються для кожного підприємства й іншого джерела забруднення навколишнього природного середовища, а також для міста в цілому. Ліміти встановлюються виходячи з умов дотримання екологічних нормативів якості навколишнього природного середовища з обліком сформованої виробничої інфраструктури й екологічної обстановки в кожнім конкретному місті. Ліміти періодично переглядаються звичайно убік зменшення.

Нормативи зборів за використання природних ресурсів установлюються з урахуванням їх якості, доступності, поширення, можливості поновлення, комплексності, обсягів видобутку, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів, інших факторів. Нормативи зборів за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища є єдиними для всієї країни.

26.Основні міжнародні угоди в області охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування.


Кіотським протоколом (КП) передбачені три "гнучких механізми", які мають дати змогу Сторонам, скоротити витрати, пов'язані зі скороченням викидів:

1. Спільне впровадження стосується проектів, які будуть здійснюватись у країнах, внесених до додатка І. Концепція, коли промислово розвинені країни виконують свої зобов'язання щодо зниження викидів парникових газів шляхом одержання кредитів за інвестиції в заходи, спрямовані на зниження викидів у країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою.

2. Механізм чистого розвитку пов'язаний з проектами, здійснюваними в країнах, що не ввійшли до додатка І, визначений У Кіотському протоколі (ст. 12) ринковий механізм впровадження проектів між країною з розвиненою економікою і країною, що розвивається, який забезпечує країну, що розвивається, фінансуванням і технологіями для сталого розвитку та допомагає країні з розвиненою економікою виконати зобов'язання щодо зниження викидів. Проекти механізму чистого розвитку покликані надати сприяння країнам, не внесеним до додатка І, щодо скорочення обсягів викидів і досягнення стійкого розвитку. Кредит "сертифікованих скорочень викидів", отриманих під час реалізації проектів механізму чистого розвитку, може бути придбаний країнами, внесеними до додатка І, і доданий до їхньої встановленої кількості.

3. Міжнародна торгівля квотами на викиди. Програма економічного стимулювання, за якою джерелам певних забруднень (найчастіше тих, що забруднюють атмосферу) надаються дозволи на викиди певної кількості тонн забруднювачів. Уряд видає тільки обмежену кількість дозволів, що відповідає бажаному рівню викидів. Власники цих дозволів можуть, користуючись ними, викидати дозволену кількість забруднюючих речовин, або, знизивши обсяг власних викидів, продати ці дозволи. Той факт, що дозволи мають товарну вартість, стимулює власника до зменшення викидів. Міжнародна торгівля квотами на викиди дає змогу країнам, внесеним до додатка І, торгувати між собою одиницями встановленої кількості. При цьому одиницею товару є тонна еквівалента двоокису вуглецю, а продавцями і покупцями — держави, які ратифікували КП. Зобов'язання держав не перевищувати встановлених рівнів викидів можна інтерпретувати як національні квоти на викиди. Квотами, або одиницями встановленої кількості, можна

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: