Xreferat.com » Рефераты по экологии » Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС

Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС

Міністерство освіти і науки України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут енергетики та комп’ютерних систем управління

Кафедра прикладної екології та гідрогазодинаміки


Курсова робота з дисципліни “Загальна екологія”

Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС


Наукові керівники:

ст. викл. Ткачьова О.М.

проф. Шалімов М.О.

Виконав:

ст. гр. ТО-0811

Купчік С.В.


Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕСОНПУ 2010

ЗМІСТ


Перелік умовних скорочень

Вступ

I. Огляд літератури

1.1 Загальні відомості про радіоактивні речовини

1.1.1 Характеристика та особливості цезію-137

1.1.2 Характеристика та особливості стронцію-90

1.1.3 Характеристика та особливості йоду-131

1.1.4 Характеристика та особливості америцію-241

1.2 Наслідки радіоактивного забруднення для навколишнього середовища

1.2.1 Наслідки радіоактивного забруднення для ґрунтів

1.2.2 Наслідки радіоактивного забруднення для рік, озер, ґрунтових вод і повітря

1.2.3 Наслідки радіоактивного забруднення для рослинного й тваринного світу

1.2.4 Наслідки радіоактивного забруднення для здоров’я людей

II. ОБГОВОРЕННЯ ДАНИХ

2.1 Загальний стан здоров’я населення

2.2 Дія основних радіоактивних речовин на здоров’я людини

2.3 Найрозповсюдженіші хвороби, спричинені аварією

2.3.1 Гостра променева хвороба

2.3.1.1 Гостра променева хвороба у ліквідаторів

2.3.1.2 Гостра променева хвороба у дітей

2.3.1.3 Внутрішньоутробно опромінені діти

2.3.1.4 Гостра променева хвороба в евакуйованих людей

2.3.1.5 Постраждале населення

2.4 Захисний об’єкт «Укриття»

III. ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


ГПК - гранично припустима концентрація

ГПХ - гостра променева хвороба

ІВ - іонізуюче випромінювання

УЛНА - учасники ліквідації наслідків аварії

ХПХ - хронічна променева хвороба

ЧАЕС - Чорнобильська атомна електростанція


ВСТУП


Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕСАктуальність теми: Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) останнім часом стала предметом пильної уваги світової громадськості. На жаль, ланцюг негативних подій, початком якого став вибух на четвертому енергоблоці ЧАЕС, триває і донині. Масштаби наслідків Чорнобильської катастрофи для навколишнього середовища, здоров'я людей, розвитку суспільства є величезними. Внаслідок викиду радіонуклідів в навколишнє середовище на території України виникла несприятлива екологічна ситуація, що спричинила як зовнішнє опромінення багатомільйонної популяції людей, так і довгострокове надходження в організм радіоактивних ізотопів, що формують внутрішнє опромінення. За останні 24 роки кількість інвалідів, вади яких пов’язані з Чорнобильською катастрофою, становить понад 106 тисяч людей. Із них більше 65 тисяч – ліквідатори наслідків аварії. Але це ще не всі проблеми сьогодення. Усього, за оцінками експертів, в Україні є понад 20 тисяч тонн хімікатів, які зберігаються в непридатних приміщеннях. У кожній без винятку області. Найбільше хімікатів припадає на Сумську, Київську та Одеську область [1].

ЧАЕС розташована в білорусько-українському прикордонному регіоні в болотисто-лісистій місцевості на березі річки Прип'ять. У чотирьох кілометрах від атомного комплексу розташоване місто Прип'ять, побудований спеціально для співробітників атомної електростанції. На момент аварії там проживало 45 000 людей. У радіусі 30 кілометрів навколо реактора розташовувалося в цілому 76 населених пунктів. В 100 кілометрах південніше ЧАЕС знаходиться Київ [3;13].

Аварія на четвертому енергоблоці відбулася приблизно о 1:23:50 26-го квітня 1986 року під час проведення випробувань. Експлуатаційний персонал повинен був перевірити, чи зможуть турбіни за перерви в подачі електроенергії виробити достатню кількість залишкової енергії для живлення насосів охолодження до вмикання аварійних джерел живлення. Щоб перешкоджати перериванню експерименту, системи аварійного захисту були свідомо відключені. Для проведення експерименту потрібно було знизити потужність реактора до рівня 25% від номінальної. Однак цей процес пішов не за планом. Раптово, по дотепер не з'ясованим причинам, потужність реактора впала до рівня нижче 1%. Реактор прийшлося знову повільно розганяти. Однак через 30 секунд після початку експерименту потужність раптом різко зросла. Аварійне гасіння реактора (зупинка ланцюгової ядерної реакції) не вдалося. [2] В частки секунди потужність і температура зросли в багато разів. Реактор вийшов з-під контролю. Відбувся наймогутніший вибух. Вибухом викинуло плиту, що покривала 4- й енергоблок, вага якої становила 1000 тонн. При температурах понад 2000єС тепловиділяючі елементи (твели) стали плавитися. Потім загорілася графітова оболонка реактора. У справжньому вогневому штормі радіоактивні продукти поділу з активної зони, що плавилась, стали викидатися в атмосферу. [11] Зі зруйнованого реактора протягом перших 10 днів після аварії було викинуто більше 40 різних видів радіонуклідів. Для аналізу наслідків аварії мають значення в першу чергу йод (I-131), цезій (Cs-137), стронцій (в основному Sr-90) і плутоній (Pu-241). На сьогоднішній день вважається, що в атмосферу потрапило близько 50% йоду, що містився в реакторі, і 30% цезію. Гарячі гази, що виділялися при горінні графітової оболонки, підняли радіоактивні речовини на висоту більш ніж 1500 метрів. Різні погодні умови в перші дні після аварії призвели до того, що радіоактивність широко розповсюдилася аж до територій Скандинавії, Польщі, Прибалтики, а також південної Німеччини, північної Франції й Англії. Наслідки Чорнобильської аварії для навколишнього середовища не можна зводити тільки до просторового розподілу зон радіоактивного забруднення. Радіоактивні цезій, стронцій і плутоній усе більше розповсюджуються по ланцюжкові: Ґрунт - Рослина - Тварина/Людина. Іншими шляхами територіального розповсюдження радіонуклідів є ерозія ґрунту під впливом вітру, лісові пожежі, а також сільськогосподарське використання земель і міграція радіонуклідів у річкових водах. [6;9]

Таким чином, метою роботи є розглянути вплив радіації на живі організми. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

розглянути вплив радіоактивного забруднення окремо на ґрунт, водні об’єкти та повітря, рослинність і людину;

розглянути стан здоров’я населення у після-аварійний час;

запропонувати методи вирішення проблеми щодо покращення стану здоров’я людей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

I. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ


1.1 Загальні відомості про радіоактивні речовини

Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС

Радіоактивність - перетворення атомних ядер в інші ядра, що супроводжується випущенням різних часток і електромагнітного випромінювання. Звідси й назва явища: на латині radio - випромінюю, activus- діючий. Це слово запровадила Марія Кюрі. При розпаді нестабільного ядра – радіонукліда, з нього вилітають із великою швидкістю одна або кілька часток високої енергії. Потік цих часток називають радіоактивним випромінюванням або попросту радіацією. А саме явище радіоактивності відкрив у 1896 р. Антуан Анрі Беккерель. Сталося це випадково. Вчений працював із солями урану і загорнув свої зразки разом із фотопластинами в непрозорий матеріал. Фотопластини виявилися засвіченими, хоча доступу світла до них не було. Беккерель зробив висновок про невидиме оку випромінювання солей урану. Він дослідив це випромінювання і встановив, що інтенсивність випромінювання визначається тільки кількістю урану в препараті і абсолютно не залежить від того, в які сполуки він входить. Тобто ця властивість властива не сполукам, а хімічному елементу урану. В 1898 р. П'єр Кюрі і Марія Складовська-Кюрі відкрили випромінювання торію, пізніше були відкриті полоній та радій. у 1903 році подружжю Кюрі було присуджено Нобелівську премію. На сьогодні відомо близько 40 природних елементів, яким властива радіоактивність. Встановлено, що всі хімічні елементи з порядковим номером, більшим за 83 — радіоактивні [14;17]. Розглянемо найвідоміші з них (табл. 1.1).


Таблиця 1.1 Найпоширеніші радіонукліди

Радіонуклід Період напіврозпаду Період напіввиведення із організму
Йод – 131 8 діб 4 місяці 18 діб
Стронцій – 90 29 років 36 років 1 місяць 10 діб
Цезій – 137 30 років 2 місяці 10 діб
Плутоній - 239 24 000 років 180 років 6 місяців 10 діб

1.1.1 Характеристика та особливості цезію-137

Серед антропогенних радіонуклідів, що глобально забруднюють біосферу, особливої до себе уваги вимагає радіоактивний цезій - один з основних джерел, що формують дози зовнішнього й внутрішнього опромінення людей. Відомо 34 ізотопу цезію з масовими числами 114-148, з них тільки один (133Cs) стабільний, інші - радіоактивні. З радіоактивних ізотопів цезію найцікавіший 137Cs з періодом піврозпаду 30 років. 137Cs – β-випромінюючий нуклід із середньою енергією β-часток 170.8 кеВ. Його дочірній нуклід 137mBa має період піврозпаду 2.55 хв. і випускає γ-кванти з енергією 661 кеВ.


Таблиця 1.2. Динаміка накопичення 137Cs (в % повної -активності) у працюючому ядерному реакторі, грамів

Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС


Цей радіоактивний матеріал використовується в гама-дефектоскопії, вимірювальній техніці, для радіаційної стерилізації харчових продуктів, зокрема пшениці, в медичних препаратах і ліках, радіотерапії для лікування злоякісних пухлин в онкохворих. Окрім того, цезій-137 застосовують у промисловості. В організм тварин і людини 137Cs проникає в основному через органи дихання й травлення. Розчинний 137Cs у кишечнику й легенях всмоктується практично повністю, однак у жуйних тварин цьому перешкоджають клітковина й калій, що містяться в кормі. Добрим захистом для людини й тварин слугує шкіра: через неушкоджену поверхню проникає всього 0.007% нанесеного кількості нукліда, а через обпалену - 20%; через рану протягом перших 10 хв. всмоктується 50%, а через три години - більше 90% нанесеного кількості. Незалежно від шляху надходження близько 80% 137Cs накопичується в м'язах, 8% - у кістяку й інша частина відносно рівномірно розподіляється в інших тканинах. З організму матері 137Cs проникає через плаценту в плід, причому, чим старше ембріон, тем у більших кількостях нуклід накопичується в його органах і тканинах [15].


1.1.2 Характеристика та особливості стронцію-90

Хімічний аналог кальцію, характеризується високою засвоюваністю рослинами і тваринами, повільно виводиться з організму, бо накопичується в кістковій тканині (піврозпад триває 29,12 років). У більшості забруднених районів внеском стронцію-90 в дозове навантаження на людину, в порівнянні з цезіем-137, можна знехтувати, оскільки співвідношення між активністю цих радіонуклідів у ґрунті в більшості областей не перевищує 0,01, досягаючи лише в окремих районах 0.20. Коефіцієнти переходу з усіх типів ґрунтів в рослинну продукцію для стронцію-90 вищі, ніж для цезію-137, але надходження з раціону в тваринницьку продукцію для стронцію-90 нижчі, ніж для цезію-137 (для молока - в 5-10 і для м'яса - приблизно в 100 разів). Ця обставина не викликає необхідності контролю за вмістом стронцію-90, але проведення всіх захисних заходів в АПК слід планувати, орієнтуючись на щільність забруднення ґрунтів цезієм-137. Всі заходи одночасно будуть поліпшувати радіаційну ситуацію в регіоні і по відношенню до стронцію-90. За час, що минув після аварії на ЧАЕС, радіаційна ситуація в Україні значно поліпшилася. Цьому сприяли наступні дії та процеси:

Проведення ретельного радіаційного моніторингу сільськогосподарського виробництва, продукції, її контролю і бракування;

здійснення комплексу контрзаходів в галузі сільськогосподарського виробництва, спрямованого на зниження забруднення продуктів харчування населення;

природні реабілітаційні процеси - фізичний розпад радіонуклідів, їх фіксація в ґрунті і перерозподіл в об’єктах навколишнього середовища.

Однак, у приватних підсобних господарствах ще дотепер виробляється сільськогосподарська продукція, в якій вміст радіонуклідів значно перевищує встановлені державні нормативи. Ще залишається близько 40 населених пунктів, де радіоактивність у молоці і м’ясі постійно перевищує допустимі рівні (ДР-97) у 5-15 разів і більше 400 населених пунктів, де рівень радіоактивного забруднення молока у багатьох приватних господарствах (>30%) може перевищувати ДР-97. Поряд з цим, зустрічаються випадки перевищення вмісту радіоцезію в картоплі, овочах (близько 10 населених пунктів) і радіостронцію у зернових культурах (близько 50 населених пунктів), чого не відмічалося у попередні роки. На сьогодні, за даними радіологічного та дозиметричного моніторингу, структура формування дози опромінення населення в різних регіонах України суттєво відрізняється від початку аварійного періоду. Загальна тенденція формування дози опромінення населення у північно-західних Поліських районах представлена на Рис. У цьому регіоні сумарна доза опромінення коливається в межах 0,5 – 5,0 мЗв за рік (згідно вимог “Норм радіаційної безпеки України” ця доза не повинна перевищувати 1 мЗв за рік) і формується, головним чином (80-95%), за рахунок споживання продуктів харчування з підвищеним вмістом радіонуклідів (переважно 137Cs). Зовнішнє опромінення при цьому складає лише 5-20% від сумарної дози [18].


1.1.3 Характеристика та особливості йоду-131

Радіонуклід з періодом піврозпаду 8.04 діб, в- і г-випромінювач. Внаслідок високої летючості практично весь йод-131, що був у реакторі (7.3 МКі), був викинутий в атмосферу. Його біологічна дія пов'язана з особливостями функціонування щитоподібної залози. Її гормони - тироксин і трийодтирояін - мають у своєму складі атоми йоду. Тому в нормі щитовидна залоза поглинає близько 50% йоду, що надходить в організм. Природно, залоза не відрізняє радіоактивні ізотопи йоду від стабільних. Щитовидна залоза дітей у три рази активніше поглинає, що потрапив в організм радіо йод. Крім того, йод-131 легко проникає через плаценту й накопичується в залозі плода. Накопичення в щитовидній залозі великих кількостей йоду-131 веде до радіаційного ураження секреторного епітелію й до гіпотиреозу - дисфункції щитовидної залози. Зростає також ризик злоякісного переродження тканин. Мінімальна доза, при якій є ризик розвитку гіпотиреозу у дітей - 300 рад, у дорослих - 3400 рад. Мінімальні дози, за яких з'являється ризик розвитку пухлин щитовидної залози, знаходяться у діапазоні 10-100 рад. Найбільш великий ризик за доз 1200-1500 рад. У жінок ризик розвитку пухлин у чотири рази вище, ніж у чоловіків, у дітей у три-чотири рази вище, ніж у дорослих [21].


1.1.4 Характеристика та особливості америцію-241

Америцій-241 - є дочірнім продуктом ізотопу плутонію (241Pu). 241Am має період напіврозпаду 432,8 років. При розпаді америцій-241 випускає α-частинки й м'які (60 кеВ) γ-промені. Америцій-241 - це метал сріблясто-білого кольору, що піддається куванню. Америцій у темряві світиться за рахунок власного α-випромінювання. Найбільше він схожий на метали рідкісноземельного сімейства. Америцій повільно тьмяніє в сухому повітрі при кімнатній температурі. Температура плавлення америцію становить 1173°C, температура кипіння 2607°C, щільність 13,76 г/см3.

На відміну від плутонію, америцій-241 має досить гарну розчинність і, отже, має більшу рухливість у навколишньому середовищі (у порівнянні із плутонієм). При надходженні америцію-241 через органи подиху відзначається, що ізотоп швидко переміщається з легенів в кров і має здатність до накопичення в кістяку й печінки людини.

Основними органами депонування 241Am в організмі тварин і людини є кістяк, печінка й нирки. На рівні відкладання радіонукліда в цих органах впливають хімічна форма сполуки, що вводиться, і вид, вік тварин [4].

1.2 Наслідки радіоактивного забруднення для навколишнього середовища


1.2.1 Наслідки радіоактивного забруднення для ґрунтів

Забруднення ґрунтів в Україні залежить від багатьох факторів: від природної активності ізотопів, від їхньої рухливості (мобільності) у ґрунті й від типу ґрунту. Якщо в ґрунті міститься цезій, то він роками може залишатися в поверхневому шарі. Вимірювання, проведені в 1996 році, показали, що 90% забруднення радіоактивним цезієм усе ще перебувало у верхньому 5- сантиметровому шарі ґрунту. Державний Комітет із проблем наслідків катастрофи на ЧАЕС у своєму звіті робить висновок про те, що "цезій ще довго буде залишатися в корененасичених шарах ґрунтів" [9].

Як і раніше найбільше сильно забрудненими залишаються лісові ґрунти. Відбувається це тому, що коріння, хвоя й листя накопичують радіацію як фільтри. Обпадання листя й хвої підвищує накопичення радіонуклідів у ґрунті. У глинистих і піщаних ґрунтах цезій проникає в глибинні шари також дуже повільно, трохи швидше процес проникнення радіонуклідів у глибокі ґрунтові шари відбувається на торфовищах [14].

Стронцій набагато рухливий за цезій, він легко розчиняється у воді, і тому його переміщення в ґрунті менш прогнозовані. Після аварії цей радіоактивний елемент розсіявся в 30-кілометровій зоні. На сьогодні іноземні експерти вважають, що до 80% стронцію вже потрапило в природний кругообіг речовин. У південній частині України існують території, де на полях зустрічаються сліди забруднення стронцієм [7; 5].

У перші кілька років після аварії роботи із заміни забруднених ґрунтів форсувалися радянським урядом в основному в 30-кілометровій зоні навколо реактора. Там дотепер знаходяться від 600 до 800 незахищених поховань радіоактивних відходів. Поховання не були точно нанесені на карти і являють собою сьогодні серйозну небезпеку для ґрунтових вод [7;10].

1.2.2 Наслідки радіоактивного забруднення для рік, озер, ґрунтових вод і повітря

Для України забруднення за допомогою виносу радіонуклідів ріками як і раніше залишається серйозною проблемою, тому що більшість рік тече в південному напрямку. Щоб перешкоджати розповсюдженню радіоактивного забруднення, уздовж Дніпра після аварії були споруджені захисні дамби. "Але природно не всі береги можна було захистити подібним методом", - так оцінює становище українська Агенція ЧорнобильІнтерІнформ. Радіонукліди дотепер змиваються з поверхні землі в основному в період повіддя. "Особливу небезпеку цей процес становить для 30 мільйонів людей, які одержують питну воду з території Дніпровського басейну." [5].

Проведені вимірювання показують, що радіонукліди накопичуються насамперед в осадових відкладеннях, тобто в тину на дні водойм. У першу чергу це відноситься до непротічних водойм (озерам і ставкам), розташованим на забруднених територіях.

У країні потенційною загрозою забруднення ґрунтових вод вважається викинутий під час аварії стронцій, тому що його проникнення в нижні шари ґрунтів відбувалося швидше, ніж проникнення туди цезію [10].

Державне українське Агенція ЧорнобильІнтерІнформ попереджає про те, що радіоактивні елементи вже давно проникнули через водозбірні площі великих рік у ті шари ґрунту, де формуються ґрунтові води. На його думку, у всіх водоймах концентрації стронцію перевищують концентрації цезію в 2-35 разів [5].

За винятком територій всередині заборонної зони, вдихуване на заражених територіях повітря чисте. Однак, як у заборонній зоні, так і за її межами серйозною проблемою сьогодення залишається забруднення повітря в результаті пилоутворення при оранні, у результаті лісових пожеж і вітряної ерозії ґрунтів [20].

1.2.3 Наслідки радіоактивного забруднення для рослинного й тваринного світу

На Україні забрудненню піддалися 35 000 км2 лісу й 15 000 км2 полів і пасовищ відповідно. Хвойні й листяні дерева в лісах як фільтри увібрали в себе радіацію. Радіація, що випала у вигляді опадів, спочатку сконцентрувалася саме в них. На цей момент радіонукліди вже перемістилися в ґрунт разом з відмерлими листами й хвоєю. Протягом наступного десятиліття вони стануть накопичуватися в деревині [12].

Наразі найбільше заражені такі типові лісові рослини як ягоди й гриби, верес, папороті й лишайники. Це стосується також і до слабко забруднених територій з рівнем забруднення в 1-2 Кюрі/км2.

Рівень зараженості інших рослин у лісі різний і залежить від виду рослини, типу кореневої системи й складу ґрунту. Рослини, чиє коріння розташовувалося в поверхневому шарі ґрунту, заражені сильніше, чим рослини зі стрижневою кореневою системою, при якій коріння ішло в глибокі ґрунтові шари для усмоктування живильних речовин. Там де ґрунти бідні мінеральними речовинами, рослини всмоктують особливо велику кількість цезію, тому що вони його не відрізняють від калію.

Серед домашньої худоби найбільше радіонуклідів накопичується в тілі (у м'ясі й молоці) травоїдних тварин, таких як корови й кози. Крім того в лісових районах існує практика випасу худоби на лісових пасовищах, які ще більш забруднені, ніж луги.

Дикі тварини в заражених лісах як і раніше накопичують велику кількість радіонуклідів, тому що харчуються забрудненими лишайниками, ягодами й грибами. Серед диких лісових тварин такі хижаки як вовки й лиси накопичують дози, до 12 разів перевищуючі відповідні значення в травоїдних тварин, якими вони харчуються [8;9].

У ріках і озерах на забруднених територіях радіонукліди сконцентровані переважно в донних відкладаннях. Тут спостерігаються рівні забруднення до 1 мільйона Беккерель на кубічний метр мулу. Оскільки риба знаходить собі їжу в цьому мулі, то рівень її забруднення також дуже високий [10].


1.2.4 Наслідки радіоактивного забруднення для здоров’я людей

Повний масштаб наслідків аварії на ЧАЕС для здоров'я людини не піддається точній оцінці. Навіть 24 роки потому, число жертв аварії усе ще залишається предметом дискусій.

Радіація спричиняє різного роду несприятливі зміни в організмі людини. До найближчих наслідків відносять гостру променеву хворобу (ГПХ) і хронічну променеву хворобу (ХПХ), до віддалених - злоякісні пухлини, променеву катаракту, зниження тривалості життя, атеросклероз і інші явища, що є ознаками старіння організму. ГПХ виникає при дозах більше 2 Гр, отриманих одночасно або протягом декількох днів, ХПХ - при опроміненні малими дозами 0,1 - 0,5 сГр/добу після накопичення сумарної дози 0,7-1 Гр, тобто через 140-1000 днів [22].

Дози до 1 Гр характеризуються відсутністю ознак променевої хвороби, відзначаються лише минущі реакції з боку окремих систем, при 1 - 2,5 Гр приблизно половина людей занедужують ГПХ. При дозах до 3 Гр видужують без медичної допомоги всі захворілі, понад 3 Гр - занедужують усі, без медичної допомоги видужати не можуть. 6 Гр - мінімальна абсолютно смертельна доза, що приводить до смерті через ураження кісткового мозку (з 100 стовбурних кліток умирають 99), хоча в літературі відзначені окремі випадки виживання при дозах від 6 до 10 Гр, що характеризуються вираженим ушкодженням кишечнику. При 10-20 Гр смерть наступає через 8-16 днів від ураження слизової шлунково-кишкового тракту, при 20-80 Гр розвивається судинна форма ураження, смерть настає через 4-7 днів при мозковій і менінгіальній симптоматиці. При дозах більше 80 Гр летальний результат настає через 1-3 дня від уражень ЦНС (церебральний синдром), що супроводжуються колапсом і судомами [22;16].

Відомо пагубний вплив радіації на дітородну функцію. Однократне опромінення яєчників у дозах 0,1-0,2 Гр приводить до тимчасової стерильності з наступним повним відновленням, дози від 2 Гр і вище приводять до майже повної стерильності, відновлення функції настає тільки через кілька років. Яєчники значно краще витримують разове опромінення, аніж пролонговане. Одноразове опромінення в дозі більше 3 Гр приводить до незворотності стерильності яєчників, менші дози не спричиняють ніяких змін. Великі дози, розтягнуті в часі, також не впливають на дітородну функцію жінки [16].

Реакції на опромінення з боку серцево-судинної системи характеризуються змінами зовнішнього шару судинної стінки за рахунок переродження колагену. Спостерігаються зміни міокарда після локального опромінення в дозах 5-10 Гр, міокардіофіброз (від 4,5 Гр) - порушення мікроциркуляції внаслідок облітерації (злипання стінок) капілярів, еритема.

Важкі ураження центральної нервової системи при дозах від 10 Гр проявляються у віддалений термін після опромінення. При дозах 0,1-1 Гр змінюються біоструми мозку, умовно-рефлекторна діяльність, опромінення мозку дітей приводить до слабоумства. При місцевому опроміненні ділянки тіла в області периферичного нерва виникають парези кінцівок, що зв'язують із ушкодженням оточуючих нерв судин і порушенням його живлення. Вплив вузького пучка випромінювання безпосередньо на нерв не викликає змін його структури й функцій.

Дія випромінювання на зір виражається в кон`юнктивітах (від 5 Гр) і катаракті, що виникає при дозах більше 6 Гр. Максимально стерпна шкірою доза місцевого рентгенівського випромінювання - 10 Гр, при більших інтенсивностях виникають дерматити й виразки. Опромінення обох нирок у дозах більше 30 Гр за 5 тижнів може викликати незворотний хронічний нефрит. Дія випромінювання на кістяк виражається в уповільненні загоєння переломів. Малі дози опромінення (10 Гр за кілька тижнів) хрящової тканини дітей можуть зупинити ріст костей.

Як уже було відзначено, вплив радіації приводить до прискорення старіння організму. В основі старіння лежать зміни ДНК клітин, накопичені з віком у результаті мутагенної дії факторів середовища й хімічних агентів, що утворюються в результаті життєдіяльності клітини (О2, (ОН)х, Н2О2 та ін.). Ці речовини спричиняють ушкодження інших клітинних структур (наприклад, переокиснення ліпідів мембран), у тому числі й систему репарації клітини. У результаті знижується її ефективність і вона сама може викликати ушкодження ДНК. Таким чином, у процесі старіння утворюються такі ж хімічні агенти й відбуваються подібні процеси в клітині, як і в результаті радіоактивного впливу, тому його сміло можна вважати одним з факторів процесу старіння [22].

II. ОБГОВОРЕННЯ ДАНИХ


2.1 Загальний стан здоров’я населення


Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕСНаслідки аварії на ЧАЕС протягом третього десятиріччя залишаються однією з найбільш актуальних екологічних та медико-санітарних проблем. Як відомо, іонізуюче випромінювання (ІВ) не сприймається органами чуття людини. Клінічні прояви радіаційного ураження є завершальним етапом у складному ланцюзі процесів, що починається із взаємодії енергії ІВ з клітинами, тканинами і середовищами організму. Доведено, що мембрани клітин і ДНК є основними мішенями для ІВ. У процесі аварії і у після-аварійний період змінився характер променевого впливу: на ранніх фазах переважало зовнішнє і внутрішнє опромінення за рахунок радіоактивного йоду, на пізніх - за рахунок довгоживучих радіонуклідів Cs137 та Sr90.

Не зважаючи на численні наукові дослідження, державні та урядові програми по мінімізації медико-соціальних наслідків аварії, проблема збереження здоров'я потерпілого контингенту і у теперішній час залишається актуальною. Однією з таких проблем, які мають медичне і соціальне значення, є вивчення закономірностей змін стану здоров'я потерпілих у динаміці за після-аварійний період, прогнозування ймовірних віддалених наслідків катастрофи.

У структурі захворювань, які призвели до інвалідності та смертності, на перше місце вийшли хвороби системи кровообігу, на друге - нервової системи, на трете - органів травлення.

Розподіл потерпілих за чотирма групами первинного обліку здійснюється згідно наказу МОЗ СРСР №640-ДСП від 07.05.1987 р.

“О дополнительных мерах и организации работы по завершению составления Всесоюзного распределительного регистра на лиц, подвергшихся радиации в связи с аварией на ЧАЭС”. Групи первинного обліку формуються таким чином: I група - особи, які брали участь у роботах по ліквідації аварії або її наслідків у контрольній зоні; II група - особи, які підлягають виведенню (евакуації), або самостійно покинули зони аварії; III група - особи, які проживають у зонах спостереження, встановлених у директивному порядку, або проживали там після аварії, перебували там на диспансерному спостереженні, а потім переїхали в іншу місцевість; IV група - діти, які народились від осіб, віднесених до І-ІІІ груп спостереження.

На початок 2007 року на обліку в медичних закладах системи охорони здоров'я перебувало 2 млн. 381 тис. 297 постраждалих осіб, серед яких 408 248 дітей.

Показники охоплення щорічними медичними оглядами є стабільними протягом останніх чотирьох років і становлять серед учасників ліквідації 97,3-97,8%, серед дорослого населення - 95,2% і серед постраждалих дітей - 99,2%.

У зв'язку зі збільшенням віку осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, зменшується кількість визнаних здоровими за результатами диспансеризації. Частка визнаних здоровими серед ліквідаторів за чотири останні роки зменшилась на 2% і становить лише 4,37%. Аналогічна ситуація і по інших групах спостереження, включаючи дітей (20,96% визнаних здоровими).

Ті, хто переніс ГПХ і залишився живим, страждають від хронічних захворювань внутрішніх органів і систем (від 5-7 до 10-12 діагнозів одночасно), що виникли внаслідок поєднаної дії різних негативних чинників чорнобильської аварії, насамперед радіаційного.

Показники захворюваності дорослого постраждалого населення залишалися стабільними протягом попередніх трьох років, а по окремих хворобах, таких як серцево-судинної, нервової, кістково-м'язової систем та сполучної тканини, навіть дещо знизились. Минулого року спостерігалося незначне підвищення загальної первинної захворюваності по деяких хворобах (нервової та сечостатевої, кістково-м'язової систем та сполучної тканини). Стабільно високими залишаються показники захворюваності за класом "Травми та отруєння". Окрема увага приділяється вивченню поширеності та захворюваності на рак щитоподібної залози. Аварія на ЧАЕС визнана світовою медичною спільнотою однією з незаперечних причин його поширення.

За період 1986-2005 роки в Україні з приводу раку щитоподібної залози прооперовано 3901 особу, яким на момент аварії було від 0 до 18 років.

Статистика свідчить, що більш як 70% (2801 особа) прооперованих з приводу раку щитоподібної залози становлять хворі, яким на момент аварії було від 0 до 14 років.

Рівень захворюваності на рак щитоподібної залози в Україні серед

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: