Конституційні основи регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища
Громадяни зобов'язані:
зберігати природу й навколишнє середовище;
дбайливо ставитися до природи й природних багатств;
дотримувати інших вимог законодавства.
Значна частина обов'язків громадян по охороні природи й раціональному використанню її ресурсів установлена в законодавстві про землю, її надрах, у водному, лісовому законодавстві. Так, у ст.13 Земельного кодексу Російської Федерації від 25 жовтня 2001 р. № 136-ФЗ передбачено, що з метою охорони земель власники земельних ділянок, землекористувачі, землевласники й орендарі земельних ділянок зобов'язані проводити заходу щодо:
1) збереженню ґрунтів і їхньої родючості;
2) захисту земель від водної й вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, иссушения, ущільнення, забруднення радіоактивними й хімічними речовинами, захламления відходами виробництва й споживання, забруднення, у тому числі біогенного забруднення, і інших негативних (шкідливих) впливів;
3) захисту сільськогосподарських угідь і інших земель від зараження бактериально - паразитичними й карантинними шкідниками й хворобами рослин, заростання бур'янистими рослинами, чагарниками й дрібноліссям, інших видів погіршення стану земель;
4) ліквідації наслідків забруднення, у тому числі біогенного забруднення, і захламления земель;
5) збереженню досягнутого рівня меліорації;
6) рекультивації порушених земель, відновленню родючості ґрунтів, своєчасному залученню земель в оборот;
7) збереженню родючості ґрунтів і їхньому використанню при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель.
З метою охорони земель розробляються федеральні, регіональні й місцеві програми охорони земель, що включають у себе перелік обов'язкових заходів щодо охорони земель із урахуванням особливостей господарської діяльності, природних і інших умов.
Оцінка стану земель і ефективності передбачених заходів щодо охорони земель проводиться з урахуванням екологічної експертизи, установлених законодавством санітарно - гігієнічних і інших норм і вимог. При проведенні пов'язаних з порушенням ґрунтового шару будівельних робіт і робіт з видобутку корисних копалин родючий шар ґрунту знімається й використовується для поліпшення малопродуктивних земель.
Для оцінки стану ґрунту з метою охорони здоров'я людини й навколишнього середовища Правительством Російської Федерації встановлюються нормативи гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, шкідливих мікроорганізмів і інших забруднюючий ґрунт біологічних речовин.
Особи, винні в здійсненні земельних правопорушень, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, установленому законодавством. Залучення особи, винного в здійсненні земельних правопорушень, до карної або адміністративної відповідальності не звільняє його від обов'язку усунути допущені земельні правопорушення й відшкодувати заподіяний ними шкода13 .
Ряд обов'язків по охороні вод покладає на громадян Водний кодекс Російської Федерації, прийнятий Державною Думою 16 листопада 1995 р. № 167-ФЗ. Забороняються скидання у водні об'єкти й поховання в них виробничих, побутових і інших відходів. При використанні водних об'єктів громадяни зобов'язані здійснювати производственно - технологічні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні й інші заходи, що забезпечують охорону водних об'єктів. Використання водних об'єктів повинне здійснюватися з мінімально можливими негативними наслідками для них.
5. Розвиток взаємин між
Російською Федерацією й Республікою Башкортостан
в області охорони навколишнього середовища
Взаємини між Російською Федерацією й Республікою Башкортостан в області охорони навколишнього природного середовища в цей час будуються на основі наступних нормативних актів:
Конституція Російської Федерації (частина 3 статті 11);
Договір від 31 березня 1992 року про розмежування предметів ведення й повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації й органами державної влади суверенних республік у складі Російської Федерації (пункт «г» статті II);
Додаток до Федеративного договору від Республіки Башкортостан від 31 березня 1992 року (абзац 3 пункти 1).
Договір між Російською Федерацією й Республікою Башкортостан від 3 серпня 1994 року «Про розмежування предметів ведення й повноважень між органами державної влади Російської Федерації й органами державної влади Республікою Башкортостан» (пункт 5 статті 3 і пункт 10 статті 4);
Угода від 25 травня 1994 року між Правительством Російської Федерації й Правительством Республіки Башкортостан про розмежування предметів ведення й взаємному делегуванні повноважень в області охорони навколишнього середовища й використанні природних ресурсів;
Угода від 6 листопада 1995 року про розмежування повноважень між Міністерством охорони навколишнього середовища й природних ресурсів Російської федерації й Правительством Республіки Башкортостан з питань охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів;
Лист від 05.05.1999 р. № 01-12/22-138 голови Госкомэкологии РФ В.И. Данилова-Данильяна про пролонгацію Угоди між Правительствами РФ і РБ від 25.05.1994 р.;
Лист від 01.03.2000 р. № 01-14/11-140 голови Госкомэкологии РФ В.И. Данилова-Данильяна про пролонгацію Угоди між Правительствами РФ і РБ від 25.05.1994 р.
Згідно ч.3 ст.11 Конституції РФ, розмежування предметів ведення й повноважень між органами державної влади Російської Федерації й органами державної влади суб'єктів Федерації здійснюється на основі Конституції, Федеративного й іншого договору про розмежування предметів ведення й повноважень.
Відповідно до п. «г» ст.II Договору від 31 березня 1992 р. про розмежування предметів ведення й повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації й органами державної влади суверенних республік у складі Російської Федерації, до спільного ведення федеральних органів державної влади Російської Федерації й органів державної влади республік у складі Російської Федерації ставляться природокористування, охорона навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки; особливо охоронювані природні території.
Згідно пункту 5 статті 3 Договору між Російською Федерацією й Республікою Башкортостан від 3 серпня 1994 року «Про розмежування предметів ведення й повноважень між органами державної влади Російської Федерації й органами державної влади Республікою Башкортостан» (у цей час даний Договір є I частиною Конституції Республіки Башкортостан) у веденні Республіки Башкортостан перебувають:
рішення питань володіння, користування й розпорядження землею, надрами, водними, лісовими й іншими природними ресурсами Республіки, що є надбанням (власністю) її багатонаціонального народу, відповідно до законодавства Республіки Башкортостан і угодами з федеральними органами влади Російської Федерації.
Відповідно до п.10 ст.4 зазначеного Договору в спільному веденні Російської Федерації й Республіки Башкортостан перебувають:
оцінка відповідно до державних і міжнародних стандартів стану якості природного середовища;
охорона навколишнього середовища, здійснення мер по її відновленню;
забезпечення екологічної безпеки.
25 травня 1994 року між Правительством Російської Федерації й Правительством Республіки Башкортостан було укладене Угода про розмежування предметів ведення й взаємному делегуванні повноважень в області охорони навколишнього середовища й використанні природних ресурсів. Дана угода складається з 7 статей, його положення не містять ніяких нововведень, у порівнянні з раніше законодавчо закріпленими нормами в розглянутій області.
У цей час ряд суб'єктів Російської Федерації підписали (і продовжують підписувати) з федеральним центром Угоди про припинення дії угод між Правительством Росії й Правительством (Адміністрацією) суб'єкта Федерації про розмежування предметів ведення й розмежуванні повноважень у певній області. Дана робота ведеться в рамках приведення до єдиного правового поля14 .
Уважаю недоцільним підписання в даний момент Угоди про припинення дії «Угоди між Правительством Російської Федерації й Правительством Республіки Башкортостан про розмежування предметів ведення й розмежуванні повноважень в області охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів від 25 травня 1994 року», що було пролонговано в 1999 році й діє по теперішній час.
У цей час у зв'язку з обстановкою, що змінилася, у політичних, економічної сферах життя суспільства й держави, значним розвитком законодавства (і екологічного зокрема) між органами державної влади Російської Федерації й Республіки Башкортостан ведеться робота з розвитку договірних відносин, у тому числі й в області охорони навколишнього природного середовища.
12 січня цього року набув чинності Федеральний закон Російської Федерації від 10.01.2002 р. № 7-ФЗ «Про охорону навколишнього середовища». Даний Федеральний закон, що визначає правові основи державної політики в області охорони навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки, став новим кроком у розвитку екологічного права Росії.
Статті 5-10 глави II закону («Основи керування в області охорони навколишнього середовища») регламентують питання державного керування, повноваження Російської Федерації і її суб'єктів в області охорони навколишнього середовища.
Відповідно до положень ст.6, п.2 ст.8 і ст.9 зазначеного закону, істотно розширилися повноваження органів державної влади суб'єктів Російської Федерації в сфері відносин, пов'язаних з охороною навколишнього середовища й спеціально уповноважених органів суб'єктів РФ в області охорони навколишнього середовища15 .
Зокрема, відповідно до п.2 ст.8 закону, суб'єктам Російської Федерації надане право самостійне визначати органи державної влади, що здійснюють державне керування в області охорони навколишнього середовища на території суб'єкта, що не було передбачено раніше, що діяв Законом, РСФСР «Про охорону навколишнього природного середовища».
Розмежування повноважень у сфері відносин, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, між органами державної влади РФ і суб'єктів здійснюється, крім Конституції РФ і федеральних законів, також і договорами про розмежування предметів ведення й повноважень між органами державної влади РФ і суб'єктів (п.1 ст.9 ФЗ).
Також, істотним нововведенням є закріплення в п.2 ст.9 закону права передавати здійснення частини повноважень у сфері відносин, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, на основі Угод між федеральними органами виконавчої влади й органами виконавчої влади суб'єктів Федерації, у тому числі в області державної екологічної експертизи об'єктів, що підлягають державній екологічній експертизі, проведеної на рівні суб'єктів Російської Федерації.
Зазначені норми Федерального закону «Про охорону навколишнього середовища» дозволять більш детально розмежувати повноваження в області охорони навколишнього середовища між органами державної влади Російської Федерації й Республіки Башкортостан і ефективніше здійснювати державне керування й контроль в області охорони навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки в Республіці Башкортостан.
Прийнятий Федеральний закон «Про охорону навколишнього середовища» став новим кроком у розвитку природоохоронної діяльності, що наближає нас до сучасного, тобто відповідному законодавству передових держав, механізму правової охорони навколишнього середовища. Хоча, звичайно, для реалізації на практиці закладених у даному Федеральному законі норм буде потрібно прийняття як на федеральному рівні, так і на рівні Республіки Башкортостан, ряду підзаконних актів, що встановлюють механізми реалізації норм закону й приведення у відповідність із вимогами даного закону як федерального природоохранительного законодавства, так і законодавства Республіки Башкортостан в області охорони навколишнього середовища й природокористування16 .
7. Використана література
Бринчук М.М. Екологічне право (право навколишнього середовища): Підручник для Вузов. - М.: Юристъ, 2000.
Коментар до Конституції Російської Федерації / под. ред. Л.А. Окунькова, - М.( БЕК, 1998.
Коментар до Закону РСФСР «Про охорону навколишнього природного середовища» // рук. авторського колективу - буд.ю.н., професор С.А. Боголюбов.- М.( НОРМА, 2000.
1 Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для ВУЗов. - М.: Юристъ, 2000, с.103.
2 Е. Новикова, Частно-правовые институты и нормы в системе экологического законодательства // «Российская юстиция», №5, 1999;
3 П. Павлов, ограничение прав на природные ресурсы // «Российская юстиция», №8, 1999;
4 А. Михайлов, Доступ к информации государственных органов // «Законность», №2, 2001;
5 О. Аваков, Правовое обеспечение экологических прав граждан // «Законность», №2, 2001;
6 М. Гасанов, экологические аспекты налогового законодательства // «ЭкосИнформ», №5, 2000;
7 Н. Козырин, Природоохранные вопросы в предпринимательской деятельности // «Хозяйство и право», №6, 1997;
8 А. Бажайкин, Экологическое страхование: теория и практика // «Законодательство», №8, 2000;
9 А. Егорова, Экологическая культура – ключ к экологической безопасности // «ЭкосИнформ», №5, 2000;
10 Е. Виноградова, Юридические лица должны нести ответственность за экологические преступления // «Российская юстиция», №8, 2001;
11 С. Анисимова, Вопросы возмещения «прошлого» экологического вреда в арбитражно-судебной практике // Вестник ВАС РФ, №6, 2000;
12 В. Казанцев, Право граждан на информацию об окружающей среде // «Законность», №1, 2000;
13 А. Меркушов, О практике применения судами законодательства, предусматривающего ответственность за нарушение норм экологического законодательства // «Бюллетень Верховного суда РФ», №5, 1997;
14 С. Cомов, Единство правового пространства // «Законность», №2, 2001;
15 Н. Кольчевская, А. Попков, «Мы будем жить теперь по-новому..» // «Табигат», 31 января 2002 года, №2 (49);
16 Н. Кольчевская, А. Попков, Окр
ужающей среде тоже нужна охрана // «Республика Башкортостан», 6 февраля 2002 года, №25 (25005).