Формування якості та захисту поверхневих вод
- зміна технології виробництва;
- каналізоване і санітарне очищення міст;
- повторне використання стічних вод;
- очищення стічних вод.
Зміна технологічних процесів убік ресурсозберігаючих, маловідхідних і безвідхідних технологій є одним з найбільше економічно й екологічно ефективних напрямків. Однак такий шлях, як правило, характеризується високої капіталоємкістю і вимагає первісних інвестицій [18].
Каналізування населених пунктів дозволяє запобігти забруднення водних об'єктів неорганізованим стоком. Організований стік з каналізаційних мереж, як правило, направляється на очисні споруди. При відсутності очисних споруд зниження негативного впливу на якість води водних об'єктів може бути досягнуте за рахунок використання спеціальних конструкцій випусків стічних вод, що забезпечують більш ефективне розведення стічних вод.
Санітарне очищення території дозволяє знизити надходження речовин у дощові і снігові стічні води, знизити забруднення грунтових вод і тим самим зменшити надходження забруднюючих речовин у водні об'єкти. Цей метод є досить ефективним і відносно малозатратним.
Повторне використання стічних вод може здійснюватися шляхом оборотного водопостачання в межах одного підприємства або передачею стічних вод в інші сфери господарювання. Наприклад, використання очищених стічних вод для технічного водопостачання або зрошення.
Оборотне водопостачання може здійснюватися як єдина система для всього підприємства або у вигляді окремих циклів для цеху або групи цехів.
Запобігання скидання підігрітих вод зменшує імовірність розвитку процесів эвтрофирования водних об'єктів.
Очищення стічних вод є найбільш традиційним способом зниження навантаження на водні об'єкти.
3.2 Інтенсифікація внутріводоймових процесів
Управління якістю води водних об'єктів на основі цілеспрямованого втручання в хід внутрішводоймних процесів досягається в основному впливом на абіотичні компоненти екосистеми.
Технології захисту і відновлення для водотоків. В основі цих технологій лежить цілеспрямована зміна гідрологічних умов або безпосередній вплив на біотичну частина водної екосистеми. Основними технічними рішеннями є зміна швидкості течії, форми поперечного переріза русла, матеріалу кріплення берегових укосів і розробка спеціальних біоінженерних споруд [18].
Швидкість течії є одним з головних екологічних факторів у водотоках. Вона впливає на всі біотичні компоненти водної екосистеми - планктон, бентос, перифітон, макрофіти. Цей вплив має прямій і непрямий характер. Прямий виявляється в безпосередньому механічному впливі течії на гідробіонтів. Непрямий вплив здійснюється через зміну фізичних і хімічних умов у водотоці, наприклад, швидкості процесу атмосферної реаерації, умов перемішування, мутності потоку. Швидкість потоку є комплексним керуючим фактором. Чим більший час перебування речовини у водотоці, тим сильніше виявляються процеси біохімічної трансформації речовин. Чим більше транспортуюча здатність потоку, тим менше його прозорість. У свою чергу прозорість води сильно впливає на продукційні процеси і тепловий режим водотоків. Швидкість потоку лімітує швидкість росту різних біотичних угруповань. Для кожного виду водоростей існує так звана лімітуюча швидкість течії, при досягненні якої розвиток водоростей сповільнюється, і критична швидкість течії, при якій водорості перестають розвиватися і можуть загинути.
Форма перетину русла має велике значення для трансформації органічних речовин. Змінюючи форму русла, можна змінювати швидкість течії і співвідношення трофогенного і трофолітичного шарів, домагаючись у такий спосіб необхідного співвідношення продукції і деструкції.
При штучному облицюванні берегових укосів, характерних для водних об'єктів, що знаходяться в межах міста, велике значення має використовуваний матеріал. Його вид багато в чому визначає інтенсивність процесів самоочищення. Наприклад, облицювання берегів щебнем або бетоном приводить до їх посиленого обростання і, як наслідок - до автохтонного вторинного забруднення водного об'єкта за рахунок збільшення продукції органічної речовини.
Перспективним напрямком розвитку технологій захисту водотоків є розробка біоінженерних споруд типу біоплато. Для захисту і відновлення водних об'єктів використовують природні або штучні біоплато різних типів. Руслові біоплато являють собой мілководні розширення русла з розвиненою вищою водною рослинністю. Очищення води тут здійснюється вищою водною рослинністю по всьому перетину потоку. Створення руслових біоплато можливо на ділянках водотоків глибиною не більш 1,5-2 м, зі швидкістю течії до 0,2-0,3 м/с. Берегові біоплато являють собою зарості вищої водної рослинності уздовж берегів водотоку. Очищення води в цьому випадку проводиться тільки частиною потоку. Гирлові біоплато розташовуються в місцях впадання у водотік малих приток. Наплавні біоплато призначені для очищення верхнього шару поверхневих вод. У цьому випадку вища водна рослинність розміщається в спеціальних плаваючих контейнерах, розташованих впоперек потоку [18].
Біоінженерні споруди типу біоплато дозволяють істотно знизити вміст забруднюючих речовин у поверхневих водах. Очищення води здійснюють всі елементи угруповання вищої водної рослинності. Зважені речовини затримуються й осаджуються в основному макрофітами. Головну роль у деструкції органічних речовин відіграє бактеріоперифітон - бактеріальна плівка, що розвивається на підвідній частині вищої водної рослинності. Біогенні елементи асимілюються вищою водною рослинністю, накопичуються в надводній її частині і кореневій системі, що дозволяє надовго виключити їх з водного середовища. Нафтопродукти окисляються бактеріоперифітоном і углеводоокислюючими бактеріями, кількість яких у заростях вищої водної рослинності істотно зростає за рахунок виділення рослинами специфічних стимуляторів і споживання ними інгібіторів росту цих бактерій. Пестициди, важкі метали і радіонукліди вилучаються вищою водною рослинністю і накопичуються в її кореневій системі і зеленій масі. Феноли накопичуються і трансформуються вищою водною рослинністю, летучі феноли частково виділяються в атмосферу.
Технології для захисту і відновлення водойм. У водоймах характер внутрішньо-воднх процесів багато в чому визначається ступенем і характером екологічної стратифікації. Найважливішою проблемою водойм є евтрофування, тому більшість захисних технологій спрямовані на протидію цьому процесу. Такі технології називаються технологіями деевтрофування. Метою деевтрофування є зниження рівня трофності водних об'єктів. Розглянемо деякі технології деевтрофування.
Видалення донних відкладень. Вміст біогенних елементів у донних відкладеннях звичайно збільшується від нижніх шарів до верхнього. Тому видалення верхніх шарів цих відкладень приводить до оголення шарів, збіднених біогенними елементами і, отже, до зниження переносу їх у водну товщу.
Екранування донних відкладень, що створює фізичний бар'єр на межі розділу „вода - донні відкладення”. Як екран можуть використовуватися пластикові плівки, пісок, глина.
Відвід води з гіполимніону, у результаті якого з водойми вилучаються багаті біогенами води. Ця технологія ефективна в глибоких водоймах з великим періодом водообміну.
Хімічна обробка, основана на використанні речовин, що сприяють осадженню біогенних елементів або перетворенню їх у менш доступну для мікроорганізмів форму. Найбільш ефективним і екологічно безпечним є використання з даною метою сульфату алюмінію [18].
Зміна умов середовища існування. В основі цих технологій звичайно лежить затемнення, що приводить до зниження первинної продукції органічної речовини. Існують різні технології затемнення - використання спеціальних барвників, що вибірково пропускають сонячне світло, світлонепроникних плаваючих покрить, посадка високих дерев по берегах.
ВИСНОВКИ
Основними джерелами централізованого водопостачання є поверхневі води, від якості яких залежить якість питної води. На жаль, ми констатуємо факт, що сьогодні в Україні майже не залишилося поверхневих водних об'єктів, які б за екологічним станом належали до водних об'єктів першої категорії.
Останніми роками відмічено погіршення якості води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами.
Процес формування якості води у водному об'єкті можна представити в такий спосіб:
1) розчинені і зважені речовини надходять у водний об'єкт із зосереджених або дифузійних джерел;
2) під впливом гідравлічних факторів (перенос і перемішування) відбувається кількісний перерозподіл речовин у водному потоці;
3) під впливом фізичних, хімічних і біологічних факторів відбувається якісна трансформація речовин.
Для водних екосистем характерними є процеси самочищення, які включають в себе наступні механізми: фізичні, хімічні, біохімічні, евтрофування.
У водоймах можна виділити зони з перевагою фотосинтетичної продукції і зони, де йдуть тільки процеси деструкції речовин. У гіполімніоні, особливо в зимовий і літній періоди, часто спостерігаються анаеробні умови, що знижує інтенсивність процесів самоочищення. Навпаки, у літоралі температурний і кисневий режими сприятливі для інтенсивного протікання процесів самоочищення.
До методів захисту та відновлення поверхневих водних об`єктів належать:
зменшення зовнішнього впливу на поверхневі водні об`єкти, де основними заходами являються: зміна технологій виробництва, каналізування і санітарна очистка міст, повторне використання стічних вод, очистка стічних вод;
інтенсифікація внутрішньо-водоймних процесів: застосування технологій захисту і відновлення для водостоків та технологій для захисту і відновлення водойм.
Література
Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 346 с.
Боков ВЛ., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. - Симферополь: Сонат, 1998. - 224 с.
Гінсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. – К., 1990.
Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.
Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 203 с.
Загальна гідрологія. / За ред. Лисогора С.М. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с.
Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 246 с.
Злобін Ю.Л. Основи екології. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.
Каракаша ИМ. Экологическое право Украины. - Одесса: Латстар, 2001. - 478 с.
Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. - К.: Заповіт, 1996. - 108 с.
Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.
Мазур И.И., Молдованов О.И. Курс инженерной экологии. - М.: Высшая школа, 1999. - 447 с.
Масюк Н.Т. Введение в сельскохозяйственную экологию. - Днепропетровск, 1989. - 192 с.
Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Экология. - Уфа: Восточный университет, 1998. - 256 с.
Никаноров А.М., Хоружая Т.А. Экология. – М.: ПРИОР, 2000. – 304 с.
Романенко В.Д. Основи гідроекології. – К.: Обереги, 2001. – 728 с.
Степановских А.С. Экология. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 703 с.
Экология города: Учебник. / Под ред. Ф.В.Стромберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.
Додатки
Стан хімічного забруднення поверхневих вод у розрізі річкових басейнів
| Басейни рік | Легкоокисні органічні речовини (по БСК 5) | Нафтопродукти | Азот амонійний | Азот нітритний | Сполуки міді | Сполуки цинку | Сполуки марганцю | Хром шестива-лентний | Залізо загальне | Феноли | СПАР | Всього випадків високого забруднення | ||
| Середньорічний вміст/Максимальні значення, ГДК | ||||||||||||||
| р.Західний Буг | 1,5 ГДК | - | 3-14/20 | 2-3/11 | 2-5 | 3-10/81 | 12-13/39 | 1-18/50 | - | - | - | 71 | ||
| р.Полтва | 23 | - | 18/17-18 | 1,6 | 20 | 4 | - | 49/75 | - | - | - | - | ||
| рр.Рата, Солокія, Луга | - | - | 2-9/14-18 | 1-3/13 | 3-6 | 4-11/44-45 | 9-17/13-84 | 10-18/10-4 | /20-35 | - | - | - | ||
| р.Дунай | 1 | 1-1,7 | - | 2 | 2-5/44 | 3-6/30 | 3-6/41 | 1-2 | /56 | - | - | 47 в т.ч.45 - по важких металах | ||
| Притоки р.Дунай | 1-2 | 1-7 | 1-9/24 | - | 13-16/31-46 | 1,3-25 | - | 1-21/10-24 | - | - | - | - | ||
| р.Дністер | - | 1-6 | 1,6-7,5/10-12 | 1-17 | 2-20/39 | 11-26/11-26 | 3-35/23-35 | 5-11/11-18 (146, 179) | - | - | - | 31 в т.ч. 24 - по важких металах | ||
| Притоки р.Дністер | - | /31-43 | - | - | /39-40 | - | - | /10-21 | - | - | - | - | ||
| р.Тисмениця | - | 4-7 | 7-8/11 | 12-16/44-59 | - | - | - | 21-26/35-42 | - | - | - | - | ||
| р.Південний Буг | - | - | 1,1-7,7/16 | 1,0-4,4 | 2-13 | 2,2-10,5 | 14-33/14-84 | 1-7 | /12 | - | - | - | ||
| Притоки р.Південний Буг | 1,3-1,7 | - | 1,5-7,3 | 1,3-4,0 | 2-3 | - | - | 3-7 | - | 3-5 | 3-4 | - | ||
| р.Дніпро | - | 7 | - | 2 | 2-5 | 2-8/10-24 | 3-9/17-18 | 4-7/13-16 | /11 | 1-2 | - | 522, в т.ч. 489 по важких металах, перважно по хрому | ||
| Притоки Дніпра | /6 | 1-7 | 1-14/11-25 | 1-13/11-23 | 1-40/30-64 | 1-38/11-91 | 2-64/11-87 | 1-33/10-45 | - | 1-8 | - | - | ||
| Водосховища | ||||||||||||||
| Київське, Канівське | - | 1-8 | 1-1,5/10-11 | - | 3-14,3/11-94 | 3-12/12-71 | 9-16/11-51 | 1-17/10-60 | - | 1-3 | - | - | ||
| Кременчуцьке, Дніпродзержинське | - | - | - | 1-2 | 3-10/34 | 3-9/11-39 | 3-16/11-67 | 2-4 | /10-38 | 2-4 | 1,4-2,2 | - | ||
| Дніпровське | - | - | - | - | 3-22 | 4-9 | 3-29 | 1-5 | - | 3-4 | - | - | ||
| Каховське | - | - | - | - | 3 | 4/23 | 1-5 | 3-5 | /16 | 1-2 | - | - | ||
| Річки і водосховища Криму | 1 | - | 1-5/23 | 1-5 | 1-18 | - | - | 1-10 | - | - | - | 1 | ||
| р.Сіверський Донець | 1 | 1-36/31-59 | 1-2 | 1-6/11-13 | 2-8 | 2-15/28 | 4-21/11-31 | 4-13/10-34 | - | 1-8 | - | 180, в т.ч. 126 по важких металах | ||
| Притоки р.Сіверський Донець | - | 1-12/33-53 | 2-10/10-19 | 2-12/11-19 | 1-10/33-65 | 2-18/10-31 | 2-15/10-34 | 2-13/10-26 | - | 1-2 | - | - | ||
| Річки Приазов'я | 1-2 | 1-7 | 1-5 | 1-18/11-35 | 1-12 | 1-23/90 | 1-40/96 | 2-10 | /45 | 1-2 | - | 63 | ||