Xreferat.com » Рефераты по экологии » Екологія й економіка

Екологія й економіка

одного кінця природно-продуктового ланцюжка фантастичні природні ресурси, а з іншого - вічна недостача й дефіцит товарів і послуг, одержуваних на основі цих ресурсів.

Прагнення збільшити видобуток природних ресурсів і підсилити їхню експлуатацію може тільки прискорити процеси екологічної деградації в Росії. Потрібні принципово інші підходи. Нерозвиненість обробної й переробної промисловості, інфраструктури, сфери розподілу приводять до колосальних втрат природних ресурсів і сировини. Потрібно чи збільшувати навантаження на природу, знаючи, що значна частина природних ресурсів буде використана нераціонально?


Таблиця 1.Виробництво енергії розраховуючи на одиницю ВВП у Росії й за рубежем (%)

Японія 100
Германія 100
США 168
Угорщина 200
Росія 324

Показова ситуація зложилася в паливно-енергетичному комплексі, що робить надзвичайно великий вплив на екологічну ситуацію. Наприклад, скільки потрібно Росії добувати нафти, газу, вугілля, робити енергії для нормального економічного розвитку, якщо врахувати, що розраховуючи на одиницю кінцевої продукції Росія зараз витрачає в три рази більше енергії, чим Японія й ФРН, і у два рази більше, ніж США (див. таблицю 1).

Очевидно, що для такого природоемкого росту в Росії просто не вистачить паливних ресурсів.

Аналогічна ситуація зложилася з лісовими ресурсами, від охорони й використання яких багато в чому залежить збереження багатьох біологічних ресурсів. Природоемкая структура лісового комплексу з нерозвиненими обробними галузями приводить до величезної перевитрати лісу на виробництво продукції в порівнянні із уже наявними технологіями.

Таким чином, найважливіша причина погіршення екологічної ситуації в Росії - неефективна, природоемкая структура економіки.

Очевидно, що справа не в обсягах використання природних ресурсів і виробництва проміжної продукції, а в економічних структурах, їх що використовують. При збереженні сформованих інерційних тенденцій у природокористуванні, техногенних підходів у природокористуванні, техногенних підходів в економіці в Росії ніколи не вистачить природних ресурсів для підтримки сформованого типу розвитку навіть при значному збільшенні експлуатації природних ресурсів. На жаль, переважна більшість економічних проектів для Росії, пропоновані закордонними й російськими фахівцями, ігнорують цю проблему, і їхня реалізація пов'язана зі збільшенням навантаження на навколишнє середовище.

У зв'язку із цим надзвичайно важливо створити більше сприятливі - у порівнянні із природоэксплуатирующей діяльністю - умови по розвитку бізнесу в ресурсосберегающих галузях, пов'язаних з розвитком обробної й переробної промисловості, інфраструктури, сфери розподілу. І тут необхідна ефективна селективна економічна політика по підтримці ресурсосберегающей діяльності. Тому найважливішим напрямком економічних реформ у Росії, переходу на стійкий тип розвитку є эколого-ориентированная структурна перебудова, що дозволяє здійснити ефективне ресурсозбереження. Суть такої зміни структури економіки складається в стабілізації росту й обсягів виробництва природоэксплуатирующих, ресурсодобывающих галузей при швидкому розвитку на сучасній технологічній основі всіх виробництв у природно-продуктовій вертикалі, пов'язаних з перетворенням природної речовини й одержання на його основі кінцевого продукту, т.е, мова йде про глобальний перерозподіл трудових, матеріальних, фінансових ресурсів у народному господарстві на користь ресурсосберегающих, технологічно передових галузей і видів діяльності. Величезну роль у такому перерозподілі ресурсів повинні зіграти ринкові механізми, що формуються.

Самі скромні оцінки показують, що структурно-технологічна раціоналізація економіки може дозволити визволити 20-30 відсотків використовуваних зараз неефективно природних ресурсів при збільшенні кінцевих результатів. У країні спостерігається гігантське структурне переспоживання природних ресурсів, що створює мнимі дефіцити в енергетику, сільському й лісовому господарствах і т.д.

На жаль, незважаючи на широкомасштабні економічні реформи в Росії, тенденції техногенного й природоемкого розвитку економіки країни зберігаються. Це відбивається в погіршенні, "обважненні" економіки з екологічних позицій. Відбиттям цієї ситуації стало погіршення одного з найважливіших показників стійкого й эколого-ориентированного розвитку - ріст енергоємності економічних показників. За деякими оцінками, цей показник для валового національного продукту виріс за останнім часом приблизно на третину. Це означає, що для досягнення кінцевих результатів в економіці доводиться удельно затрачати значно більше нафти, газу, вугілля, електроенергії, що безумовно веде до росту навантаження на природний фундамент, вичерпанню невозобновимых природних ресурсів.

Однієї з важливих причин збільшення природоемкости економіки стали перевищуючі всі припустимі нормативи спрацювання устаткування. У базових галузях промисловості, транспорту спрацювання устаткування, у тому числі очисного, досягає 80-90 відсотків. В умовах триваючої експлуатації такого встаткування різко збільшується ймовірність екологічних катастроф.

Типової щодо цього стала аварія нафтопроводу в арктичному районі Комі біля Усинска. У результаті на тендітні экосистемы Півночі вилилося - за різними оцінками - до 100 тис. т нафти. Ця екологічна катастрофа стала однієї з найбільших у світі в 90-х рр., і вона була викликана крайньою зношеністю трубопроводу. Аварія одержала світовий розголос, хоча по оцінках деяких російських фахівців вона є однієї з багатьох - просто інші вдалося сховати. Наприклад, у тім же регіоні Комі в 1992 р., за даними міжвідомчої комісії з екологічної безпеки, відбулося 890 аварій.

Колосальний економічний збиток екологічних катастроф. На основі світових цін прямі втрати нафти тільки від однієї Усинской аварії доходять до 10 млн. доларів. А в цілому по Росії, за даними А.В. Яблокова, щорічно в результаті аварій розливається 1,2 відсотки добутої нафти або близько 3 млн.т. Сумарна оцінка прямих втрат становить близько 300 млн. доларів. Однак, безумовно, екологічний збиток від таких інцидентів багаторазово перевершує прямі втрати. Так, по даним Усинской Горком природи сума екологічного збитку від аварії нафтопроводу становить 1,5 трлн.руб., що рівняється приблизно 500 млн.дол. (курс долара осіни 1994).

Ситуація в нафтовидобутку досить характерний для техногенного розвитку економіки Росії з її величезними втратами й нераціональним використанням природних ресурсів. На зекономлені в результаті запобігання аварій засобу протягом декількох років можна було б реконструювати паливно-енергетичний комплекс країни, істотно знизити енергоємність всієї економіки.

Тим часом, урядові структури, Дума в ході подальших реформ явно орієнтуються на подальшу підтримку екстенсивного розвитку енергетики, пояснюючи такий курс енергетичною кризою. Однак очевидно, що при сформованих енергоємних структурах, величезних втратах і нераціональному використанні енергоресурсів у Росії не вдасться здолати дефіцит нафти, газу, вугілля для підтримки природоемкого розвитку. Починати потрібно із причин энергодефицита, проводити структурні зміни в економіці, підтримувати розвиток енергозберігаючого бізнесу, а не боротися з наслідками й орієнтуватися на екстенсивний ріст паливно-енергетичного комплексу.

Найважливіше значення для розвитку эколого-ориентированного бізнесу має радикальна зміна інвестиційної політики в напрямку природоохоронних пріоритетів. Сучасна структура державних, часток, іноземних інвестицій закріплює природоемкий тип розвитку на перспективу, тому що значна й більше висока - у порівнянні з 80-мі рр. - частина капітальних вкладень направляється в природоэксплуатирующие комплекси, насамперед паливно-енергетичний і агропромисловий. Тим самим істотно гальмується ріст бізнесу, пов'язаного з экологизацией економіки.

У цій спрямованості капітальних вкладень можна виділити три аспекти. По-перше, відсутність скільки-небудь гарна проробленої концепції довгострокового розвитку економіки країни. Надії на те, що "невидима рука" ринку сама створить ефективну структуру економіки, неспроможні в силу відзначених вище причин. У результаті відбувається досить хаотичний розподіл капітальних вкладень, що закріплює природоемкий тип розвитку.

По-друге, природні ресурси Росії, насамперед нафта, газ, ліс, руди, є конкурентним товаром на світовому ринку й дають величезний валютний прибуток експортерові. Якщо вигоди від розвитку ресурсосберегающих структур і переходу до стійкого розвитку прийде очікувати далеко не відразу, то швидкість "конвертованості" у паливно-енергетичному комплексі роблять очевидним сиюминутные вигоди від його розвитку. А те, що наступні покоління втрачають сировинної бази, будуть змушені витрачати величезні засоби на ліквідацію наслідків, викликаних сучасними забрудненнями, не приймається в увагу особами, що приймають рішення. Тут відбувається ігнорування проблеми экстерналий, зовнішніх ефектів між поколіннями, що надзвичайно важливо в концепції стійкого розвитку.

Прирордоемкую структуру інвестицій підтримують і іноземні позики й капітальні вкладення. Переважна більшість кредитів Світового Банку, інвестиції провідних західних компаній направляються насамперед у збільшення видобутку енергоресурсів, в основному, нафти й газу. Зараз гнітюча частина іноземних інвестицій - майже 80 відсотків - направляється в паливно-енергетичний комплекс. На торгівлі, що йдуть на другому місці галузі, і громадського харчування витрачено в 12 разів менше.

І, по-третє, недооцінюються ефекти від переходу на стійке ресурсосберегающее розвиток. Уже приводилася оцінка в сотні мільйонів доларів від нафти, що щорічно втрачається. У багато мільярдів доларів можна оцінити й щорічні втрати землі, що деградувала, лісу, корисних копалин та ін. При адекватному економічному обліку екологічного фактора ефективність ресурсозбереження виявляється набагато вище нарощування природоемкости економіки, що довело економічний розвиток розвинених країн в останні два десятиліття.

Полегшити еколого-економічний перехід до ринкової економіки можливо за допомогою эколого-сбалансированных екологічних реформ і створення відповідного економічного середовища на макрорівні, благоприятствующих розвитку эколого-ориентированного бізнесу. Тут можна виділити два типи економічних механізмів і інструментів залежно від ступеня галузевого охоплення. По-перше, механізми й інструменти, що діють у рамках всієї економіки, її галузей і комплексів. І, по-друге, - більше спеціальні механізми й інструменти, орієнтовані насамперед на природоэксплуатирующие галузі, первинний сектор економіки, а також на регулювання природоохоронної діяльності в інших галузях.

У рамках всієї економіки можна виділити механізми приватизації, реформу прав власності, демонополізацію, створення еколого-несуперечливих систем податків, кредитів, субсидій, торговельних тарифів і мит та ін. Всі ці механізми й реформи неминуче в тім або іншому ступені позначаються на екологічній ситуації, на розвитку природоемкой або природосберегающей ділової активності в Росії.

Для Росії надзвичайно гостро коштує проблема монополізму. Величезні монополії в умовах відсутності конкуренції, наявності діючих лобі в законодавчих і виконавчих структурах влади можуть приділяти екологічним факторам мінімальна увага. Ситуація монополізму особливо характерна для добувних галузей, насамперед газової й нафтовий. Екологічна деградація, величезні втрати природних ресурсів через відсталі технології видобутку й транспортування, численні аварії слабко впливають на положення цих промислових гігантів.

Податкова політика також не сприяє рішенню екологічних проблем і розвитку эколого-ориентированного бізнесу. Податковий тягар на підприємства надзвичайно велико, що змушує підприємства орієнтуватися насамперед на короткострокові завдання виживання. Зараз до 90 відсотків прибутку підприємств вилучається в підприємства у вигляді податків і інших відрахувань. Цей фактор, а також депресія, деградація основних фондів і т.д. приводять до того, що близько 90 відсотків російських підприємств збиткові або малорентабельні. У цих умовах зрозуміле прагнення підприємств мінімізувати свої природоохоронні витрати для виживання в умовах переходу до ринку. Очевидно, що в умовах конкуренції, масових банкрутств, жорсткості фінансової ситуації для підприємств однієї з перших жертв боротьби за існування стане природа. Підприємства прагнуть усіляко заощаджувати на природоохоронних мірах, придбанні екологічного встаткування, тому що екологічні витрати не збільшують випуск основної продукції. Ховаються викиди й скидання забруднюючих речовин, поховання відходів для того, щоб уникнути плати за них, штрафів і т.д.

Ця тенденція підтверджується даними Міністерства охорони навколишнього середовища й природних ресурсів. За останні два роки чотири тисячі підприємств, контрольованих природоохоронними органами, збільшили в 1,5 рази викид забруднюючих речовин.

У цих умовах доцільно - що підтверджує світовий досвід - створення сприятливого податкового клімату для эколого-ориентированной діяльності.

Кредитно-грошова політика також сприяє збереженню антиекологічних тенденцій в економіці. В умовах високої інфляції переважна більшість банківських операцій доводиться на короткі торговельні й фінансові угоди (95 відсотків активних банківських операцій), що практично позбавляє економіку інвестицій у перспективний розвиток, радикальну структурну ресурсосберегающую перебудову. Аналогічний вплив має й надзвичайно висока дисконтна ставка (до 200 відсотків), що робить невигідним інвестування довгострокових або повільно, що окупаються проектів, у число яких входять багато природоохоронних проектів.

Для экологизации економіки й підтримки бізнесу на цьому напрямку в істотних змінах бідує зовнішньоторговельна політика, вся система тарифів, мит і інших торговельних бар'єрів. При нерозвиненості галузі екологічного машинобудування в країні багато екологічних програм, у тому числі й міжнародні екологічні проекти, мають потребу в імпорті природоохоронного встаткування. Тим часом, зараз система російських мит на ввезене встаткування надзвичайно утрудняє реалізацію природоохоронних програм. Накладаються величезні податки на ввіз з-за кордону встаткування екологічного призначення. У тому випадку, якщо екологічний проект має потребу в імпортному устаткуванні, від чверті до третини витрат може піти на мита й інші податки. Тим самим ставиться бар'єр на шляху інвестицій в охорону навколишнього середовища.

На експортно-імпортні потоки також істотно впливає інфляція. Швидке знецінення національної валюти в Росії приводить до стимулювання експорту, що практично на 80 відсотків складається з первинних природних ресурсів.

В умовах переходу до ринкової економіки в число більше спеціальних механізмів і інструментів, орієнтованих насамперед на природоэксплуатирующие галузі, первинний сектор економіки, а також на регулювання природоохоронної сторони діяльності в інших галузях, входить досить широке коло потенційно ефективних еколого-економічних регуляторів. Тут і платність природокористування, створення системи пільг, субсидій, кредитів для природоохоронної діяльності, продаж прав (дозволів) на забруднення, штрафування діяльності, що наносить збиток навколишньому середовищу, створення ринку екологічних послуг і багато чого іншого. Багато хто із цих економічних механізмів, надзвичайно важливих для розвитку бізнесу, можуть бути створені на регіональному рівні, навіть якщо на федеральному рівні таких механізмів немає або вони слабко діють. Зараз у розвинених країнах миру існує більше 80 економічних інструментів у використанні природних ресурсів і охороні навколишнього середовища. У Росії окремі регулятори платності природокористування використовуються з 1991р.

З позиції экологизации економіки мають потребу у своєму коректуванні й традиційні показники економічного розвитку й прогресу - такі як дохід на душу населення, валовий національний продукт та ін. Такий підхід найчастіше ставить у нерівне положення розвиток бізнесу, наприклад, в області видобутку енергетичних ресурсів, з одного боку, і в області енергозбереження, - з іншої. Тим часом за значним ростом традиційних економічних показників може ховатися деградація природи, можливість різкого падіння цих показників у випадку швидкої деградації природних ресурсів і навколишнього середовища.

У цьому плані становлять інтерес наступні показники: індекс гуманітарного розвитку (Human Development Index), запропонований ООН, і індекс стійкого економічного добробуту (Index of Sustainable Economic Welfare), запропонований Г. Дали й Дж. Коббом (Herman Е. Daly and Jonn В. Cobb). Перший являє собою агрегатний показник, що розраховується на основі характеристик тривалості життя, рівня знань і рівня оволодіння ресурсами, необхідними для нормального життя. Другий - є досить комплексним показником, що враховує витрати екологічного характеру, пов'язані з нераціональним господарюванням.

Розрахунки по індексі стійкого економічного добробуту в США показали протилежні тенденції зміни цього індексу й показника ВНП на душу населення в 80-е рр. - зменшення першого, що відбиває екологічну деградацію, при значному росту другого. На думку Г. Дали "поки мірою людського добробуту залишається ВНП, на шляху змін існують величезні перешкоди.

Ринок бачить тільки ефективність, він не пристосований почувати справедливість або стійкість".

Для Росії і її регіонів орієнтація на традиційні економічні показники в найближчій перспективі може мати негативні наслідки. Трохи перебільшуючи, швидше всього росту цих показників можна домогтися, швидко викачавши з надр нафта, газ, добуваючи руду й вугілля поверхневим способом, вирубавши лісу та ін., що, на жаль, деякою мірою зараз і відбувається. Екологічні наслідки такої політики будуть самими катастрофічними. Наприклад, прийняті енергетичні програми, розвиток атомної енергетики, орієнтація на збільшення видобутку корисних копалин дозволять підвищити валовий внутрішній продукт. Однак очевидні й надзвичайно негативні екологічні наслідки такого курсу для багатьох регіонів країни. В економіці необхідна орієнтація на кінцеві результати, а не на проміжні валові показники. Але традиційні показники економічного росту в. цьому випадку можуть бути гірше в порівнянні із цими показниками при екстенсивному природоемком розвитку.

Стабілізація екологічної ситуації в Росії багато в чому залежить від ефективності проведених у країні економічних реформ, їхньої адекватності цілям формування стійкого типу розвитку російської економіки. І тут надзвичайно важливі заходи щодо створення за допомогою ефективних ринкових інструментів і регуляторів сприятливого клімату для розвитку всіх сфер бізнесу, що сприяє экологизации економіки.

Список літератури


  1. В.И. Кормилицын, М.С. Цицкишвили, Ю.И. Яламов “Основи екології”, Москва, 1997р.

  2. П.М. Нестеров, А.П. Нестеров “Економіка природокористування й ринок”, Москва, 1997р.

  3. Т.Г. Пыльнева “Природокористування”, Москва, 1997р.

  4. “Національний форум “Екологія й економіка Росії”-1995. Екологія. Економіка. Бізнес.” Москва, 1995р.

  5. Р.А. Новиков “Про механізм регулювання навколишнього середовища від забруднення” Москва, 1991р.

  6. Проект дистанційного екологічного моніторингу ЗГНКМ. 1993-1996 р.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: