Xreferat.com » Рефераты по экологии » Дослідження екологічного стану техногенного навантаження на навколишнє природне середовище підприємством "Чернігівське Хімволокно"

Дослідження екологічного стану техногенного навантаження на навколишнє природне середовище підприємством "Чернігівське Хімволокно"

- 0,2 %.

Виробництво реконструкції не підлягає.

Циклонна топка існує для спалювання стічних вод, які містять ГМД. Внутрішній діаметр циклона 1200 мм, заввишки циліндричної частини 1800 мм, діаметр виходу - 650 мм. Зона горіння палива знаходиться у верхній частині циклона (висота - 500 мм, діаметр 700 мм). В цю зону (крізь 4 горілки) надходить суміш природного газу та повітря. Горілки розташовані тангенціально, мають водяне охолодження сопла.

Газ змішується з повітрям до виходу з сопла проводиться подачею газу у кільцеву камеру, звідки газ крізь отвори надходить у потік повітря. Подача ГМД проходить завдяки форсункам. Для наглядання за процесом горіння газу та спалювання ГМД циклон має 8 гляділок, з яких 4 знаходяться на повітряпроводах та 4 у корпусі циклону [22].

Охолодження циклона проводиться за допомогою річної освітленої води, яка надходить у водяну сорочку за допомогою двох колекторів.

Характеристика продукції, що спалюється.

ГМД- технічна назва продукту гексаметимендиамін. H2N(CH2)6NH2

ГМД - тверда, безбарвна, кристалічна речовина, має важкий неприємний запах, димить на повітрі. Температура плавлення - +40 °С, температура кипіння - +200° С.

Фізичні властивості.

Безкольорові блискучі кристали. У вологому повітрі димить; жадібно поглинає СО2. Є сильною органічною основою. Легко розчиняється у воді, спирті.

Хімічний склад продуктів спалювання:

Вуглекислий газ - 9,8 - 10,8 %

Кисень - 2,8 - 3,8 %

Оксид вуглецю - відсутній

Азот - 86,0 - 86,6%

Технологічного процес.

Вода, що містить ГМД, надходить з баку, який знаходиться у підвалі розчинення солі АГ хіміко-прядильного цеху "Анід". 3а допомогою насосів по колектору вода надходить у ставки накопичувачі, а звідти насосами № 6 і № 7 в ємкості стічних вод з ГМД №1 і №2. Потім вода насосами №1, №2, №3, №4 подається на форсунки у циклонні печі №1, №2, №3.

Температура на виході із топки становить 810 - 825 °С, яка підтримується горінням газу, призводить до випаровування води і вигоранню органічних домішок. Далі водяні пари і продукти горіння надходять у газоходи, охолоджуються холодним повітрям вентиляторів присадки №1, №2, №3 та через димові труби викидаються в атмосферу.

Норми технологічного процесу. Основним показником являється температура газів за циклоном, так як саме цей фактор дає вигорання органічної частини води. Температура цехових газів за циклоном повинна підтримуватися у рамках 820 - 870 °С.

Витрати ГМД - встановлюється в залежності від виробничої необхідності.

Проектне - 2,5 м3/год;

апробоване - 2,0 м3/год;

робоче - від 0,8 до 1,5 м3/год.

Витрати газу - загальні, в залежності від витрат ГМД. Середній - на 1 м3/год ГМД - десь 200 м3/год. природного газу.

Викиди установки. При спалюванні стоків, які містять ГМД крізь димову трубу у атмосферу виходять пари води, а також:

Оксид карбону - 0,00 - 0,3%

Диоксид карбону - 9,1 - 11,5%

Кисень - 2,0 - 4,0%

Диоксид азоту - сліди

Викид NOx в перерахунку на двоокис азоту визначають за формулою:


П = 0,001 В*Qr• К* (1 -β), т/рік (г/сек);


де: В - витрата палива, (т/рік, тис. м3 /рік, г/сек, л/сек);

Q - теплота спалення натурального палива, (МДж/кг, МДж/м3);

К - параметр, що характеризує кількість оксидів азоту, що утворюються на 1 ГДж тепла, (кг/ГДж);

P - коефіцієнт, що залежить від мір зниження викидів оксидів азоту, внаслідок застосування технічних рішень.

Викид оксиду вуглецю

Розрахунок викидів оксиду вуглецю в одиницю часу (т/рік, г/сек), виконується по формулі:


Псо = 0,001 - Ссо • В • (1 – q4/100), т/рік (г/сек);


де: В - витрата палива (т/рік, тис. м3/рік, г/сек, л/сек);

С - вихід оксиду вуглецю при спаленні палива (кг/т, кг/тис. м3 палива)

визначається по формулі:


ССО = q3 * R * Qіr


де: q3 - втрата теплоти відповідно від хімічної і механічної неповноти згоряння палива (%);

R - коефіцієнт, що враховує частку втрати теплоти внаслідок хімічної неповноти згорання палива, зумовленої наявністю оксиду вуглецю в продуктах згорання. Для твердого палива R=l, для газу R = 0,5, для мазуту R = 0,65;

Qіr - нижча теплота згоряння натурального палива.

Розрахунок викидів шкідливих речовин від установок по спаленню стічних вод:

Паливо природний газ.

Річна витрата палива кожної установки 1 500,0 тис. м3;

Теплотворність палива 8435 ккал/м3 (35,26 МДж/м3);

Витрата палива за годину 300 м3;

Секундна витрата палива 83,3 л/сек.

NОx = в перерахунку на двоокис азоту:


Псек = 0,001 х 83,3 х 35,26 х 0,09 х (1-0) = 0,264 г/сек.

Прік = 0,001 х 1500 х 35,26 х 0,09 х (1-0) = 4,76 т/рік.


Вуглеводу окисел:


Ссо = 0,5x0,5x35,26 = 8,81;

Псек = 0,001 х 8,81 х 83,3 х (1-0,5/100) = 0,73 г/сек;

Прік = 0,001 х 8,81 х 1500 х (1-0,5/100) = 13,15 т/рік.


З режимних карт циклонних печей маємо максимальну концентрацію забруднюючих речовин:

NОx в перерахунку на двоокис азоту: CNОx = 62,6 мг/м3;

вуглеводу окисел: Ссо = 47,3 мг/м3.

Об'єм повітря, необхідний для спалення 1 м3 газу становить 9,995 м3;

об'єм димових газів на виході з труби – 2,024 м3/сек.

Максимальні разові викиди забруднюючих речовин згідно режимних карт:

NОx в перерахунку на двоокис азоту:


Псек = 62,6 х 2,024 х 103 =0,126 г/сек;


вуглеводу окисел:


Псек = 47,3 х 2,024 х 10-3 = 0,096 г/сек.


Таблиця 3.1

Параметри роботи циклонної печі спалювання (витяг з режимних карт)

№ з/п

Найменування параметру

Одиниця виміру

Режими




Значення параметру

1

Продуктивність печі по водному розчину ГМД

м3/год

0.52

0.71

0.91

1.03

1.25

2

Температура водного розчину ГМД

°С

80

80

44

44

34

3

Витрата газу за щитовим прибором

нм3/год

135

184

235

265

320

4

Витрата газу фактична

нм3/год

125.7

170.8

218.5

246.4

298

5

Тиск охолоджуючої води перед пічкою

Кгс/см2

1.8

1.8

2

2

1.6

6

Витрата охолоджуючої води

м3/год

11.7

11.2

10.6

10.8

11.4

7

Температура охолоджуючої води на вході

°С



20



8

Середня температура охолоджуючої води на виході

°С

35

9

Температура газів які виходять з печі на виході

°С

820-850

10

Температура газів які виходять на вході в димову трубу

°С

350

360

375

418

445

11

Склад продуктів горіння

СО2

%

8.5

9.4

9.4

9.9

9.8



О2

%

6.1

4.7

4.7

3.9

4.0



CO

ррm

37

63

36

55

70



NO

ррm

133

129

125

104

100



NO2

ррm

1

0

0

0

0

12

Питома витрата умовного палива на спалювання 1 м3 розчину ГМД

кг.у.т/м3

288

286.5

286

284.9

283.9


4. Організація спостереження за станом забруднення ґрунтового покриву


4.1 Відходи виробництва


Серед низки екологічних проблем, які мають місце в області, особливо гостро стоїть проблема поводження з відходами, які є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища, що негативно впливає на всі його компоненти. Відходи накопичуються на полігонах і сміттєзвалищах, територіях підприємств, золо- і шлаконакопичувачах. Ситуація ускладнюється і тим, що зберігається значний розрив між обсягами накопичених відходів і обсягами їх знешкодження та використання [14].

Основним недобудованим об’єктом природоохоронного значення залишається дослідно-промислова установка вогневого знешкодження рідких токсичних відходів (ДПУ) з системою газоочищення, будівництво якої було розпочато в 1993 році на території ВАТ “Чернігівське “Хімволокно”. Відповідно до проекту, установка здатна переробляти 5,1 тис. м3 відходів в рік, у вигляді мастильної емульсії, водного розчину капролактаму та його олігомерів. Зведено будову установки, змонтоване основне технологічне обладнання, виконані роботи по інженерному забезпеченню. Ступінь завершеності об’єкта близько 87,5 %. На будівництво установки витрачено всього 1769,5 тис. грн. в тому числі з державного фонду охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) - 910 тис. грн., обласного фонду ОНПС - 155 тис. грн., що складає 60 % від загальних витрат. Останні 460 тис. грн., виділені з державного фонду ОНПС в грудні 2001 року, були направлені на придбання газоочищувального обладнання комплектуючих електрофільтра ЕГ 1-8-4-12-3. У 2002 – 2006 роках подальше будівництво ДПУ не здійснювалось.

Підприємством вживаються заходи щодо зменшення обсягів відходів з вмістом капролактаму, що безсумнівно впливатиме на прийняття рішення щодо завершення будівництва ДПУ. В минулому році удосконалений технологічний процес на дільниці регенерації капролактаму. В процесі регенерації проводиться випаровування води, що призводить до збільшення концентрацій речовини до 95 %. В результаті утворюються капролактам, який повторно використовується у виробництві, кубові відходи, які передаються іншим підприємствам для повторного використання та шламові відходи, які вивозились на ставки-накопичувачі токсичних відходів (с. Масани). Після вдосконалення технологічних процесів регенерації стічних вод кількість шламових відходів значно зменшилась і з липня 2005 року їх вивіз в ставки-накопичувачі припинено. Шламові та кубові відходи капролактаму передаються іншим суб’єктам господарювання для повторного використання та утилізації.

Практично вирішена на ВАТ “Чернігівське “Хімволокно” проблема знешкодження відпрацьованих люмінесцентних ламп (табл. 4.1).


Таблиця 4.1

Утилізація відходів

№

з/п

Назва підприємства виробництва

Спеціалізація (види відходів, що утилізуються)

Потужність, т /рік

Утилізовано відходів за звітний рік, т

1.

ВАТ «Чернігівське Хімволокно»,

Установка по утилізації люмінесцентних ламп

люмінесцентні лампи

200000 шт./рік

109419 шт.


4.2 Заходи щодо покращення стану природного середовища на ВАТ „Хімволокно”


Екологічний збиток від порушення навколишнього природного середовища (НПС) являє собою суспільно необхідні витрати, які виникають в результаті екодеструктивного впливу. Фактично збиток відображає зміни інтегральної еколого-економічної оцінки комплексу природних факторів (екосистеми) або будь-якого блага в результаті погіршення його стану. Дія еколого-економічного впливу проявляється у вигляді погіршення економічного стану конкретних господарчих суб’єктів: в одному випадку збільшуються його витрати на отримання результату (прибутку), який планується або очікується, а в другому - знижується вигідність чи корисність діяльності, яка здійснюється, тобто при тих самих витратах величина прибутку падає. Таким чином, під економічним збитком від порушення НПС розуміють виражені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, котрі завдаються економічним суб’єктам в результаті екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків [19].

Розрізняють прямі та опосередковані екологічні збитки, котрі виникають внаслідок зміни природного середовища або його забруднення.

Прямі збитки виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров'я людини. Існують збитки різних часових інтервалів та ступенів впливу, наприклад, крім одномоментного збитку може виникати перманентний збиток (наприклад, ерозія та засолення ґрунтів). Можливе виникнення латентних (прихованих) збитків, котрі проявляються лише з плином часу.

Опосередковані збитки виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину, зокрема. Такі збитки спричиняють зростання захворюваності та інвалідності. Частковим випадком збитків, що завдаються природному середовищу, є збитки, котрі завдаються середовищу, що оточує людину. Універсальних критеріїв оцінки цього виду збитків не існує. Соціальною межею збитків, що завдаються середовищу, котре оточує людину, є дискомфорт хоча б однієї людини, супроводжуваний порушенням її нормальної діяльності. В економічному аспекті такий поріг — це руйнування або перешкоди щодо функціонування важливих у господарському значенні об'єктів. Такий вид збитку може бути непомітним протягом короткого періоду часу, але може стати значним і навіть катастрофічним протягом тривалого часу.

Еколого-економічні збитки поділяються:

  1. фактичні збитки – це втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення НПС і можуть бути оцінені у вартісній формі за звітний період;

  2. можливі, які можуть бути завдані об'єктам господарювання через відсутність природоохоронних заходів, тобто мають умовно теоретичний характер

  3. відвернені — це різниця між можливим та фактичним збитками протягом певного періоду часу.

  4. ліквідовані – та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природоохоронних заходів;

  5. потенційні – збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення НПС [22].

Екологічний збиток формується під впливом трьох груп факторів (додаток А):

  1. впливу (характеризують ступінь забруднення того чи іншого елемента навколишнього середовища: концентрація шкідливих речовин, їх токсичність);

  2. прийняття (представляють собою господарські об'єкти, які попадають в зону забруднення: чисельність та склад населення, елементи комунального господарства, ліси та сільгоспугіддя, основні фонди виробництва, транспорт, зв’язок);

  3. стану (відбивають рівень нормативних економічних показників, котрі переводять натуральні показники у вартісні: розмір прибутку, який виробляється протягом дня робітником, виплати лікарняних листів протягом дня на одного працюючого, витрати на медичне обслуговування одного хворого протягом одного дня; витрати на утримання житлово-комунального господарства та міського транспорту, які необхідні для обслуговування 1 тис. чоловік, вартість виробництва продукції промисловості і сільського господарства; вартість засобів, які необхідні для виробництва одиниці продукції лісового господарства, витрати на утримання основних фондів промисловості, транспорту, вартість одиниці утилізованої цінної сировини.

Кількісна оцінка економічного збитку здійснюється трьома основними методами:

    • метод прямого розрахунку, котрий грунтується на порівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;

    • аналітичний, котрий базується на отриманні математичних залежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнем забруднення навколишнього середовища;

    • емпіричний, котрий полягає в тому, що залежність збитків від рівня забруднення, отримана на підставі двох перших методів на окремих об'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.

Екологічний збиток (W) визначається сумою завданих збитків атмосфері Wа, водоймам Wв та грунту Wгр:


W=Wа+Wв+Wгр, грн/рік (4.1)


Якщо параметри забруднення наводяться в одиницях маси (т) забруднюючої речовини, екологічний збиток від забруднення атмосфери розраховується:


Wa = g* f* sa*Ma (4.2)


де g - питомий збиток, обумовлений рівнем інфляції, грн./умов.т.;

f – коефіцієнт, що враховує характер розсіювання домішок в атмосфері; для газів, аерозолів з високою швидкістю осідання f = 1, для аерозолів з високою швидкістю осідання f = 0,7-0,9;

sa – показник відносної безпеки забруднення атмосфери для різних реципієнтів в зоні активного забруднення територіями;

Ма – приведена маса річного викиду забруднювачів, умов.т./рік:

Ма=Аі*mі (4.3)


де - mi – маса річного викиду і-го забруднювача, т/рік;

n – загальна кількість забруднюючих речовин, які викидаються в повітря;

Аі - показник відносної агресивності і-го забруднювача умов.т./т


Аі = (4.4)


де ГДКсд – середньодобова граничнодопустима концентрація шкідливої речовини в атмосферному повітрі населених пунктів.

Екологічний збиток від забруднення водойм (грн/рік) розраховується:


Wв = g* sк*Mв (4.5)


де - g -питомий збиток, обумовлений рівнем інфляції грн/умов.т;

sк – коефіцієнт, що характеризує вид водойми, у яку здійснюється скид.

Ма – приведена маса річного скиду забруднювачів умов. т/рік.


Мв= Аі*mі (4.6)


де- mі – річний скид і-го забруднювача у водойму, т/рік;

Аі – показник відносної агресивності забруднювача, умов.т/т.


Аі= (4.7)

де - ГДКрг – гранично допустима концентрація шкідливої речовини у водоймах рибогосподарського призначення;

ГДКпг – гранично допустима концентрація шкідливої речовини в питній воді.

Якщо значення ГДКрг не знайдено, для розрахунків можна користуватися ГДК питної води.

Екологічний збиток від забруднення ґрунтів (грн/рік) розраховується:


Wг = g* q*M (4.8)


де - g - питомий збиток, обумовлений рівнем інфляції 120 грн./умов.т. – для органічних відходів, 90 грн.умов./т – для неорганічних відходів.

q – коефіцієнт, що характеризує відносну цінність земельних ресурсів.

Мг – приведена маса річного скиду відходу (умов.т/рік);


Мг = Аі*mі (4.9)


де - mі –річний скид і-го забруднювача у грунт, т/рік;

Аі – показник відносної безпеки забруднювача (умов.т./т) визначається за формулою:


Аі= (4.10)


де ГДКгр – гранично допустима концентрація шкідливої речовини в ґрунті, мг/кг


γа=9,6; σ=4,0; f=1,0; M=еАіЧmi; Аі=1/ГДКс.д.

γв=57грн/ум.т.; σк=1,7; M=еАіЧmi; Аі=1/ГДКр.з.

γгр=7,2 і 4,8 грн./ум.т. (для органічних і неорганічних речовин)

g=2, M = еАіЧmi; Аі=1/ГДКгр.


Проведемо розрахунок екологічного збитку за викидами найбільш небезпечних речовин (азоту диоксиду, водню хлористого та заліза хлориду):


m (азоту диоксид) = 13,47 т/рік,

m (водень хлористий) = 0,021 т/рік,

m (заліза хлорид) = 0,017 т/рік

А азоту диоксид = 25 ум.т./рік

А водень хлористий = 5 ум.т./рік

А заліза хлорид = 250 ум.т./рік

Ма= 25 * 13,47 + 5 * 0,0021 + 250 *0,0017 = 337,18 т/рік

Wa = 9,6* 1* 4*337,18 = 12947,9 грн/рік


Проведемо розрахунки екологічного збитку від забруднення водойми капролактамом:


Wв = g* sк*Mв

Мв= Аі*mі

Аі= = = 1

Мв= 1 * 600 т = 600 т

Wв = 57 * 2,5 * 600 = 85500 грн/рік


Розрахуємо екологічний збиток від забруднення ґрунту при захороненні люмінесцентних ламп:

Wг = 90* 3*200 = 54000 грн/рік


Сумарний екологічний збиток становить:


W = Wа + Wв + Wг

W = 12947,9 + 85500 + 54000 = 152447,9 грн/рік


Зменшити екологічний збиток від діяльності ВАТ «Чернігівське хімволокно» можна шляхом використання вторинної сировина – капролактаму, який можна використовувати для створення досить ефективних синергічних захисних композицій. Таким чином, шляхом залучення технологічних відходів можна розширити сировинну базу та асортимент захисних композицій, зменшити забруднення довкілля неутилізованими відходами, знизити витрати на їх захоронення, а отже відповідно і підвищити техногенну безпеку експлуатації технічних споруд.


Висновки


  1. ВАТ "Чернігівське Хімволокно" - одне з найбільших підприємств української хімічної індустрії. Досліджуване підприємство складається з трьох виробничих підрозділів: виробництво «Капрон», виробництво «Анід», текстильно-галантерейний цех. Основними джерелами забруднення на підприємстві є наступні виробничі процеси: виробництво поліамідної нитки для корду та технічних виробів; виробництво поліамідної текстильної нитки і волокна; виробництво нитки "Анід" для кордних тканин та технічних виробів.

  2. На території ВАТ «Чернігівське Хімволокно» нараховується 432 джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Фактичне одержання промислових стічних вод становить 102,7 м3/год. На підприємстві проводиться утилізація рідких токсичних відходів та люмінесцентних ламп.

  3. Очистка стічних вод, яка здійснюється на очисних споруд підприємства проводиться на двох функціонуючих системах, що значно покращують якість використаної води, існує установка спалювання стічних вод. В ході аналізу було підтверджено рентабельність та екологічну безпечність установки по спалюванню виробничих стічних вод, що містять ГМД. Очистка промислових викидів здійснюється різними методами, з яких найбільш перспективними для даних виробництв є: суха очистка з використанням циклонів та мокра очистка викидів.

  4. Проведений сумарний розрахунок екологічного збитку за викидами найбільш небезпечних речовин в атмосферу, за забрудненням водойми капролактамом та від забруднення ґрунту при захороненні люмінесцентних ламп, який становить 152447,9 грн/рік. Зменшити екологічний збиток можна шляхом використання відходів виробництва, наприклад, капролактаму, в якості вторинної сировини для виготовлення синергічних захисних композицій. Дотримання встановлених ГДС, ГДВ та лімітів на захоронення відходів сприяє зменшенню платежів за забруднення довкілля.


Список використаних джерел


  1. Закон України " Про охорону атмосферного повітря" Інструкція про зміст і порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" РНД 211.2.3.014-95.

  2. Інструкція "КНД 211.2.3.063-98 Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів". Київ, 1998.

  3. ГОСТ 17.2.1.01-76. "Охорона природи. Атмосфера. Класифікація викидів по складу, 1976 p.

  4. ГОСТ 17.2.4.02-80 "Охорона природи. Атмосфера. Загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин", 1980 p.

  5. ГОСТ 17.2.4.02-80 "Охорона природи. Атмосфера. Метеорологічні аспекти забруднення і промислові викиди", 1980 p.

  6. ГОСТ 17.2.3.02-73 Охорона природи. Атмосфера, правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами, 1973 p.

  7. Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу на ВАТ "Чернігівське Хімволокно". - Чернігів, 2001. – 101 с.

  8. Гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (список 3086-84).

  9. Орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБУВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (список 14414-87).

  10. Санітарні правила з охорони атмосферного повітря населених місць. - Москва, 1989 p.

  11. Ауров В.В Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища: Підручник - Одеса, «ТЄС», 2002 - 284с.

  12. Баженов В.С. Вредные химические вещества. – Львов: Химия, 1990. – 318 с.

  13. Базовые нормативы платы за загрязнение окружающей природной среды Украины от 16.04.1995, №35. – Мінохор НПС України.

  14. Беспяматов Г.П., Кротов Ю.А. Предельнодопустимые концентрации химических веществ в окружающей среде: Справочник. - Львов: Химия, 1985. – 528 с.

  15. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічний моніторинг: Навч. Посібник. - К.: Основа, 2002.- 426с.

  16. Вредные вещества в промышленности / Под ред. Э.Н. Левиной, И.Д. Гадаскиной. – Львов: Химия, 1985. – 464 с.

  17. Вредные вещества в промышленности: в 3-х т. / Под ред. Н.В. Лазарева, Э.Н. Левиной. – Львов: Химия, 1977. – 355 с.

  18. Довідник хіміка. Вид.З-є, випр. - Львів: Хімія, 1971. – 405 с.

  19. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001. - 348 с.

  20. Кліменко М. О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля: Підручник - К.: Видавничий центр «Академія», 2006. - 360с.

  21. Короткий хімічний довідник. // Під ред. В.А. Рабіновича. - Львів, "Хімія", 1977. – 210 с.

  22. Лазарев Н.В., Левина З.Н. Вредные вещества в промышленности. Справочник для химиков, инженеров и врачей. - Львов: Химия, 1976. – 450 с.

  23. Лурье Ю.Ю., Рыбникова А.И. Химический анализ производственных сточных вод. - М.: Химия, 1974. – 320 с.

  24. Мацнєв А.І., Проценко СБ., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони довкілля. Рівне. - 2000, 515 с.

  25. Охрана окружающей среды. / Под ред. С.В. Белова. – М.: Высшая школа, 1991. – 319 с.

  26. Постійний технологічний регламент дільниці нейтралізації і очищення промислових стічних вод, установка для спалювання вод що містять ГМД. - Чернігів, 2002. - 18 с.

  27. Справочник по охране окружающей среды. / В.С. Сахаев, Б.В. Щербицкий. – К.: Будівельник, 1986. – 152 с.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: