Еколого-економічна оцінка природоохоронної діяльності підприємства СП "Шахта ім. В.І. Леніна"
C зменшенням діаметру міра очищення зростає, але збільшується металоємність і витрати на очищення. При великих об'ємах газу і високих вимогах до очищення газовий потік пропускають паралельно через декілька циклонів малого діаметру (100—300 мм.). Таку конструкцію називають мультіциклоном або батарейним циклоном. Можливо також застосувати електростатичний фільтр, який, навпаки, ефективний саме для малих часток.
Переваги і недоліки
Циклони прості в розробці і виготовленні, надійні, високопродуктивні, мають досить низький гідравлічний опір, можуть використовуватися для очищення агресивних і високотемпературних газів і газових сумішей. Недоліками є неможливість уловлювання пилу з малими розмірами часток і мала довговічність (особливо при очищенні газів від пилу з високими абразивними властивостями).
3.3 Екологічна служба, види документів
1.Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
2. Дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
3.Дозвіл на спецводокористування. Проект ГДС;
4. Інвентаризація відходів виробництва;
5. Паспорти місць видалення відходів;
6. Паспорти пиловловлюючих установок;
7. Реєстрові карти утворення, обробки та утилізації відходів;
8. Ліміти на утворення та розміщення відходів виробництва;
9. Технологічні регламенти по використанню відходів;
10. Законодавчі документи по охороні праці та екології на вугільних підприємствах.
3.4 Інвентаризація
3.4.1 Мета та задачі проведення інвентаризації
Згідно з ст.31 Закону України «Об охороні навколишнього середовища» та ст.4 Закону України «Об охороні атмосферного повітря» нормування в області охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплекса обов'язкових норм, правил та вимог по охороні атмосферного повітря від забруднення. Підприємства, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферу, забов'язані виконувати постійний контроль кількості та вмісту забруднюючих речовин, які викидаються у повітря. Організація такого контролю включає проведення інвентаризації викидівнебезпечних речовин та параметрів їх джерел.
Інвентаризацією викидів називається систематизація інформації про розподіл джерел по території, кількості та вмісту викидів.
Задача інвентаризації включає:
Складання повного переліку джерел викидів з вказанням їх місцеположення.
Отримання інформації про кількість та вміст небезпечних речовин, які поступають в атмосферу від джерел викидів.
Підготовка вихідних данних для розрахунку розсіювання небезпечних речовин в атмосфері.
Створення бази данних для розробки рекомендацій по заходам, які забезпечують зниження викидів.
Збирання інформації, необхідної для заповнення форм статистичного звіту.
Результати інвентаризації використовують в якості вихідних данних при розробці документів на дозвіл викидів забруднюючих речовин підприємством в атмосферу.
3.4.2 Методика виконання інвентаризації
Інвентаризація викидів небезпечних речовин в атмосферу для СП «Шахтоуправління ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» виконана згідно з «Інструкцією про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», затвердженої наказом №7 від 10.02.95 р. Міністерством екології та природних ресурсів.
При проведенні робіт бралися до уваги основні вимоги нормативного документа «Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів. Інструкція. КНД 211.2.3.063-98.», Київ, 1998. Ці вимоги торкаються вибору методик встановлення забруднюючих речовин; визначення, підготовки та устаткування місць відбору проб, засобів вимірювання та їх метрологічного забезпечення;відбору проб та правил техніки безпеки .
Методики визначення концентрацій забруднюючих речовин були взяті згідно переліку, затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 3.03.97р. №29. Методики підібрані з урахуванням якісних та кількісних характеристик газоповітряних потоків, які аналізуються.
Заміри інструментами виконані галузевою лабораторією контролю промислових викидів ДонДТУ на основі договору №96-80 від 3 грудня 2002 року.
Всі використовувані в роботі засоби вимірювання пройшли державну перевірку в Донецькому центрі стандартизації та метрології, відповідають заданому діапазону вимірюваних величин та потрібному класу точності.
В таблиці 3.1 наведений перелік забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферу з урахуванням важких металів та парникових газів котельної.
Перелік використаних методик наведений в таблиці 3.2.
Таблиця 3.1 – Перелік забруднюючих речовин, які потрапляють в атмосферу
|
№ п/п |
Речовина |
ГДКм.р.,ОБУВ, мг/м3 |
Клас небезпечності |
Викиди забрудн.речовин, т/рік |
|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 |
Оксид диазоту Вуглекислий газ Заліза окис (перераховано на залізо Марганець та його сполуки (перераховано на двукоокис марганця) Міді окис (перераховано на мідь) Натрію гідроокис (натр їдкий, сода каустична) Нікель металічний Ртуть металічна Свинець та його сполуки, окрім тетраетилсвинця (перераховано на свинець) Хром шестивалентний (перерах.на триокис хрома) Цинка окис (переах.на цинк) Азот двуокис Миш'як, неорганічні сполуки (перерах.на миш'як) Ангидрид серністий Вуглецю окис Метан Ксилол Толуол Спирт бутиловий Спирт етиловий Бутилацетат Етоксиетанол (етиловий ефир, етиленгликоль, етилцелосольв) Ацетон Уайт-спірит Вуглеводні граничні Пил неорганічний Пил древесний Пил кам'яного вугілля Пил вуглепородна |
0,4 0,01 0,02 0,01 0,01 0,003 0,001 0,0015 0,5 0,085 0,03 0,5 5,0 50,0 0,2 0,6 0,1 5,0 0,1 0,7 0,35 1,0 1,0 0,3 0,1 0,11 0,03 |
0 0 3 2 2 0 2 1 1 1 3 2 2 3 4 0 3 3 3 4 4 0 4 0 4 3 0 0 0 |
0,264 15001,7 0,5009 0,0278 0,0373 0,0092 0,0334 0,00117 0,01794 0,0603 0,0515 12,6392 0,0264 489,6 22,967 6272,5 0,8854 0,0282 0,0103 0,0138 0,0055 0,0055 0,0055 0,8854 340,653 4,733 120,295 28,128 |
| Усього | 22296,08457 | |||
Таблиця 3.2 – Методики визначення концентрації забруднюючих речовин
|
№ п/п |
Небезпечні речовини |
Назва методики |
Діапазон вимірюваних концентрацій, мг/м3 |
| 1 | Оксид вуглецю |
Методика визначення концентрації оксида вуглецю з використанням приборів ГХ-4 та ГХСО-5 ГазоаналізаторW-TEST-8200 |
6,25 – 62500 0 – 1000 ррm |
| 2 | Оксиди азоту |
Методика визначення концентрацій оксидів азоту фотоколориметричним методом з використанням реактива Грисса-Ілосвая ГазоаналізаторW-TEST-8200 |
10 - 1000 0 – 100 ррm |
| 3 | Диоксид сіоки |
Методика визначення концентрації диоксида сірки фотофотоколорометричним методом з тетрахлормеркуратом натрію та парарозаниліном Газоаналізатор 305ФА-01 |
10 – 1000 0 – 5000 |
| 4 | Пил неорганічна,пил древесна | Методика визначення концентрації пилу в технологічних газах | 1 – 10000 |
3.5 Розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферу
Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу при спалюванні вугілля в котельній та в кузничному горні
Розрахунок викидів твердих речовин
Валовий викид j-ої забруднюючої речовини Е j, т, яке поступає в атмосферу з димовими газами енергетичної установки за проміжок часу Р, визначається як сума валових викидів цієї речовини при спалюванні різних видів палива, в тому числі і під час їх одночасного спалювання:
![]()
деEj – валовий викид j-ої забруднюючої речовини під час спалювання і-го палива за проміжок часу Р, т;
Kji – показник емісії j-ої забруднюючої речовини для і-го палива, г/ГДж;
Bi – витрати і-го палива за проміжок часу Р, т;
(Qir)і – нижня робоча теплота горіння і-го палива, МДж/кг.
Показник емісії для речовин у вигляді суспензивних твердих часток визначається як специфічний та визначається по формулі:

деаун – частки золи, яка уноситься з котла у вигляді летючої золи, середнє значення дорівнює 0,07;
Ar – масовий зміст золи у паливі на робочу масу, дорівнює 36%;
q4 – втрата теплоти, зв'язана з механічним недопалюванням палива, неQir перевищує 10%;
Qіr – нижня теплота спалювання палива, дорівнює 22,2 МДж/кг;
Qc – теплота спалювання вуглецю до вуглекислого газу, яка дорівнює 32,68 МДж/кг;
ηзу – ефективність очищення димових газів від твердих часток.
Показник емісії твердих часток для даної котельної дорівнює:


Валовий викид твердих часток складає:
Ист.№1 – ЕТВ=10-6*1150*1300*22,2=33,189 т/рік
Ист.№2 – ЕТВ=10-6*1921,3595*7193*22,2=306,812 т/рік
Ист.№3 – ЕТВ=10-6*4195,1081*7*22,2=0,652 т/рік
Розрахунок викидів оксиду вуглецю
Валовий викид оксиду вуглецю визначається по формулі:
![]()
Де КСО – показник емісії оксиду вуглецю, який залежить від виду палива, потужності енергетичної установки та технології спалювання, для вугілля дорівнює 121 г/ГДж.
Ист.№1 – ЕСО= 10-6*121*1300*22,2=3,492 т/рік
Ист.№2 – ЕСО= 10-6*121*7193*22,2=19,322 т/рік
Ист.№3 – ЕСО= 10-6*121*7*22,2=0,019 т/рік
Розрахунок викидів серністого ангідриду
Валовий викид серністого ангідриду визначається по формулі:
![]()
Де КSO2 – показник емісії, г/ГДж, оксидів сірки SO2 та SO3, в перерахунку на диоксид сірки, які викидаються в атмосферу з димовими газами, являється специфічним та розраховується по формулі:

Де Sr – зміст сірки в паливі на робочу масу, дорівнює 1%;
η1 – ефективність зв'язування сірки золою або сорбентом в енергетичній установці, дорівнює 0,1;
η2 – ефективність очищення димових газів від оксидів сірки, дорівнює 0;
β – коефіцієнт роботи установки по очищенню сірки, дорівнює 0.

Валовий викид серністого ангідриду буде дорівнювати:
Ист.№1– ЕSO2= 10-6*2594,5946*1300*22,2=74,88 т/рік
Ист.№2– Е SO2= 10-6*2594,5946*7193*22,2=414,317 т/рік
Ист.№3– Е SO2= 10-6*2594,5946*7*22,2=0,403 т/рік
Розрахунок викидів двоокиси азоту
Під час спалювання органічного палива утворюються оксиди азоту, викиди яких визначаються у перерахунку на NO2. Показник емісії оксидів азоту КNO2, г/ГДж, з урахуванням методів по зменшенню викидів визначається по наступній формулі:
![]()
де (КNOх)0 – показник емісії оксидів азоту без урахування методів по зменшенню викидів, для вугілля дорівнює 100 г/ГДж;
fH – ступінь зменшення викидів NOх під час роботи при низькому навантаженні;
η1 – ефективність первинних методів зменшення викидів, дорівнює 0;
η2 – ефективність вторинних методів, дорівнює 0;
β – коефіцієнт роботи азотоочисної установки, дорівнює 0.

Qф – фактична теплова потужність енергетичної установки, 11,7 МВт;
Qн – номінальна теплова потужність енергетичної установки, 16,7 МВт;
Z – емпіричний коефіцієнт, який залежить від виду енергетичної установки, її потужності, палива та ін.

![]()
Валовий викид оксидів азоту визначається по формулі, т/рік:
![]()
Валовий викид оксидів азоту дорівнює:
Ист.№1– ЕNO2= 10-6*66.4*1300*22,2=1.916 т/рік
Ист.№2– ЕNO2= 10-6*66.4*7193*22,2=10.603 т/рік
Ист.№3– ЕNO2= 10-6*66.4*7*22,2=0.0103 т/рік
Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу відкритими складами вугілля
Розрахунок викидів небезпечних речовин виконаний згідно з «Галузевою методикою».
Викиди небезпечних речовин в атмосферу відкритими складами вугілля визначається як сума викидів при формуванні складів та при здуванні з їх поверхні.
1. Кількість твердих часток, які виділяються у процесі формування відкритих складів вугілля, визначається по формулі:
де К0 – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу;
К1 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;
К4 – коефіцієнт, який враховує ступінь захищеності вузла від зовнішніх дій;
К5 – коефіцієнт, який враховує висоту пересипання матеріалу;
qудск – удільне виділення твердих часток з тонни вугілля, яке поступає на склад;
k – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом.
2. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування складу:
![]()
![]()
Де ПГ – максимальна кількість вугілля, яке поступає на склад, т/год.
3. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля, визначається по формулі:
![]()
К6 – коефіцієнт, який враховує профіль поверхні матеріалу, що складується;
Sш – площа основи штабелів, м2.
4. Для розрахунку нормативів ГДВ:
![]()
Розрахунки викидів
Для складу вугілля приймається: швидкість вітру 5 м/с та вологості вугілля 6,0%; на промплощадці склад вугілля відкритий з обох сторін.
Нижче наведені значення розрахункових коефіцієнтів для джерела викидів (ист.№6008):
К0=0,7П=15000
К1=1,2ПГ=150
К4=0,6qудск=3
К5=0,7Sш3500
К6=1,4
1. Кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування відкритих складів вугілля
![]()
![]()
2. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які виділяються в процесі формування складу:
![]()
![]()
3. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
![]()
![]()
4. Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
![]()
![]()
5. Сумарна кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
М=0,016+2,223=2,239 т/рік
6. Сумарна кількість твердих часток, що здуваються з поверхні відкритих складів вугілля для розрахунку нормативів ГДВ:
Мн=0,0441+0,0706=0,1147 г/с
Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу, які виділяються при формуванні відвалів та які здуваються з їх поверхні
Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів виконаний згідно з «Галузевою методикою розрахунку кількості підходящих, впійманих та викиданих в атмосферу небезпечних речовин підприємствами по видобутку та переробки вугілля».
Розрахунок викидів твердих часток
Викиди твердих часток в атмосферу відвалами визначається як сума викидів при формуванні відвалів та при здуванні часток з пиляної поверхні відвалів.
1. Кількість твердих часток, які виділяються при формуванні відвалів
Кількість твердих часток (т/рік), які виділяються при формуванні відвалів визначається по формулі:
Де К0 – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу (табл.3.3);
К1 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл.3.4);
qуд0 - удільне виділення твердих часток з 1м3 породи, яка подається у відвал, г/м3 (табл.3.5);
П – кількість породи, яка подається у відвал, м3/рік;
п – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом, долі одиниць.
Таблиця 3.3
| Вологість матеріалу, % |
К0 |
| До 0,5 | 2,0 |
| 0,5-1,0 | 1,5 |
| 1,0-3,0 | 1,3 |
| 3,0-5,0 | 1,2 |
| 5,0-7,0 | 1,0 |
| 7,0-8,0 | 0,7 |
| 8,0-9,0 | 0,3 |
| 9,0-10,0 | 0,2 |
| Більше 10,0 | 0,1 |
Залежність коефіцієнта К1 від швидкості вітру.
Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, що виділяються при формуванні породного відвалу (г/с):
![]()
Пr – максимальна кількість породи, що поступає у відвал (м3/год).
2. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні породного відвалу:
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породних відвалів визначається по формулі:
К2 – коефіцієнт, який враховує ефективність здування твердих часток, дорівнює:
1,0 – для діючих відвалів;
0,2 – у перші три роки після припинення експлуатації;
0,1 – у наступні роки до повного озеленення.
S0 – площа пиляної поверхні, м2;
W0 – удільна здуваність твердих часток з пиляної поверхні відвалу (приймається 0,1*10-6кг/м2);
Г – коефіцієнт подрібнювання гірської маси (приймається 0,1);
Тс – річна кількість днів зі стійким сніговим покривом.
Удільне виділення твердих часток при формуванні відвалів.
Таблиця 3.4
-
Найменування обладнання Удільне виділення твердих часток,
qуд0, г/м3
Відвалоутворення плоских відвалів Драглайн ЕШ-15/90, ЕШ-20/90 18,0 Драглайн ЕШ-10/70 26,6 Драглайн ЕШ-4/40, ЕШ-6/45, ЕШ-5/45 64,0 Від валоутворювач ОШР-5250/190 2,7 Бульдозер 5,6 Завантаження автосамосвала 10,0 Завантаження думпкара 10,0 Відвалоутворювання відвалів 20,0
Для розрахунку нормативів ГДВ кількість здаваних з поверхні породного відвалу твердих часток:
![]()
Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів шахтодільниці №1
1. На шахтодільниці №1 мається плоский діючий негорящий породний відвал. Порода доставляється автосамосвалами та планується бульдозером. За 2002 рік у відвал вивезено 100000 м3 породи зі середньою вологістю 6,0%. Максимальна кількість породи, що поступає у відвал упродовж години, складає 11,0 м3. Площа пиляної поверхні відвала дорівнює 70 тис.м2. Для місцевості, де розміщений відвал, характерні: часто повторювана швидкість вітру 4,8 м/с та 236 днів зі стійким сніговим покривом, дощами або штилями.
Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвала:
![]()
![]()
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породного відвалу:
![]()
![]()
Викид твердих часток (пилу вуглепородного) з даного відвалу:
![]()
![]()
2. На балансі шахти знаходяться також два недіючих не горящих породних відвалів – породні відвали промплощадки №1 та №3.
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні цих породних відвалів:
Ист.№6004 -
![]()
![]()
Ист.№6005 -
![]()
![]()
3.6 Розрахунок ступеня екологічної безпеки водних об'єктів
Вихідні дані:
• завислі речовини - 215 мг/л
• нафтопродукти - 0,97 мг/л
• мінералізація - 3,5 г/л Після очищення у:
• горизонтальному відстійнику: завислі речовини - 108 мг/л нафтопродукти - 0,49 мг/л
• біологічні пруди: завислі речовини - 28,95 мг/л нафтопродукти - 0,13 мг/л Об'єм шахтної води, яка відкачується на поверхню - 680 м3/ч
Ступінь екологічної безпеки водних об'єктів Рсб визначається:

Пф - фактичне значення показників якості води;
Пн - нормативні значення показників якості води (для завислих речовин 12 мг/л, для нафтопродуктів 0,1 мг/л)
![]()
Умова не виконується, тому необхідна доочистка шахтних вод від цих речовин.
Що стосується мінералізації, то потрапляючи у водоймище шахтна вода розбавляється опадами та природними водами цього водоймища. Внаслідок цього мінералізація шахтних вод знижується майже до допустимого значення.
3.7 Розрахунок збору за забруднення водного середовища
Сума зборів за скиди стічних вод визначається за формулою:
![]()
Млi - об'єм скидів в межах ліміту, т;
Моi - об'єм понадлімітних скидів, т;
Нбі - норматив збору за скид, грн./т (Нбі=206 грн/т)
Крб - корегуючий коефіцієнт для ЦРД, Крб=2,2;
Кп - коефіцієнт кратності збору на шахтні не затверджені ліміти на 2001 рік, Кп=5.
Проводимо розрахунок щодо переведення мг/л в т/рік:
Об'єм шахтної води, відкачуваної на поверхню:
24год • 365 = 8760год/рік
680м3/ год • 8760год / рік = 5956800м3 / рік = 5,96 млн т/рік
Скиди завислих речовин у водні об'єкти:
28,95 г/м3 •5956800 м3/ рік = 172,45т/ рік
Скиди в межах ліміту: 5956800•12 = 71,5т
Понадлімітні скиди: 172,45 -71,5 = 100,95т
Скиди нафтопродуктів у водні об'єкти: 0,13г/м3•5956800м3/рік = 0,77т/ рік Скиди в межах ліміту: 5956800 • 0,1 = 0,596т
Понадлімітні скиди: 0,77 -0,596 = 0,179т
П = (71,5 • 206 • 2,2)+(100,95 • 206 • 2,2 • 5)+(0,596 • 206 • 2,2)+ (0,179 • 206 • 2,2 • 5) = =261832,2грн
3.8 Економічна ефективність природоохоронних заходів
3.8.1 Інвестування природоохоронних заходів
Природоохоронна діяльність, направлена на рішення такої соціально-економічної задачі як охорона довкілля, є невід'ємною, але відособленою складовою частиною господарської діяльності суспільства в будь-якій державі. Як і будь-яка господарська діяльність вона вимагає залучення трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, що обумовлює необхідність планування, нормування, обліку і контролю засобів, що направляються в природоохоронну сферу діяльності, і результатів, які досягаються за рахунок витрачання цих засобів.
Конкретними формами природоохоронної діяльності є поточна природоохоронна діяльність і природоохоронні заходи.
Важливою складовою механізму реалізації природоохоронних заходів є економічні інструменти, під якими розуміються будь-які заходи, направлені на зменшення дії на довкілля, що ведуть до перерозподілу ресурсів між власником джерела негативної дії і суспільством або до безпосередньої зміни відносних цін. До таких інструментів відносяться:
збори і податки на викиди, скидання, розміщення відходів;
збори і податки за використання первинних і вторинних ресурсів;
збори і податки на продукти (в т.ч. паливо);
купівля-продаж прав на викиди;
субсидії і інші форми фінансової допомоги (в т.ч. повне або часткове фінансування реалізації різних програм і окремих заходів);
інші заходи економічного характеру (відшкодування збитку, пільгові кредити, адміністративні збори і так далі)
Існує декілька варіантів того, як держава повинна збирати засоби на здійснення природоохоронної діяльності і як воно цими засобами розпоряджається. Перший: держава включає витрати на охорону довкілля в систему безадресних податків (прибутковий, на прибуток, на додану вартість). Проте, при цьому порушується принцип справедливості, оскільки всі громадяни і організації починають платити однаково, незалежно від їх індивідуальної дії на довкілля. Крім того, подібна система оподаткування не створює стимул-реакцій до зниження негативної дії на довкілля, будівництву очисних споруд, впровадженню маловідхідних технологій. Другий варіант: введення спеціального екологічного податку на продукцію, при виробництві, використанні або утилізації якої відбувається негативна дія на довкілля. У ринковій економіці частіше застосовується третій варіант, коли збираються не екологічні податки, а екологічні платежі за принципом "забрудник платить". Будь-яке підприємство і фізична особа, в процесі своєї діяльності що забруднює довкілля, повинні витрачати частину своїх доходів на її відновлення. Платежі за негативну дію на довкілля можуть збиратися у вигляді встановлених фіксованих відрахувань залежно від об'єму і характеру віз - дії, або шляхом аукціонної торгівлі правами на негативну дію на навколишнє середовище.
Якщо платежі можна вважати стимулюючими економічними механізмами, то пільгове оподаткування, переважний доступ до державних гарантій кредитування або пряме пільгове кредитування державними банками є стимулюючими механізмами.
Найважливішу роль в здійсненні інвестування природоохоронних заходів грає держава як шляхом законодавчого регулювання природоохоронної інвестиційної діяльності, так і шляхом напряму інвестицій з:
засобів централізованого державного бюджету;
місцевих бюджетів;
позабюджетних фондів;
відомчих інвестиційних фондів.
Економічні результати від реалізації природоохоронних інвестиційних заходів полягають в економії або запобіганні втратам природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого вжитку.
Тому специфічною особливістю екологічно природоохоронних інвестицій є той аспект, що дані інвестиції в більшості випадків не приносять позитивних прямих економічних ефектів. При цьому супутні - соціальний і екологічний ефекти від реалізації інвестиційних проектів такого роду можуть бути значними.
3.8.2 Теоретичний розрахунок економічної ефективності природоохоронних заходів
Економічна ефективність витрат означає їх результативність, тобто співвідношення між результатами і витратами, що забезпечили їх.
Розрізняють первинний ефект і кінцевий комплексний соціально-економічний ефект від средозахисні заходів.
Первинний ефект полягає в зниженні забруднення довкілля і поліпшенні її стану і виявляється в зниженні об'ємів забруднень і концентрацій шкідливих домішок в атмосфері, водному середовищі і ґрунті. Враховуючи необхідність поєднання економічних і екологічних інтересів підприємств, первинний ефект слід виражати безпосередньо у вигляді приросту продукції, випущеної без порушення екологічних норм.
Кінцевий ефект виражається в підвищенні рівня життя населення, ефективності виробництва. При цьому економічні результати виявляються як приріст чистої продукції, зниження втрат сировини і матеріальних ресурсів, економія витрат в невиробничій сфері, зниження витрат з особистих засобів.
Відповідно до розробленої в 80-і роки типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів для обґрунтування природоохоронних витрат використовуються показники загальної і порівняльної ефективності.
Визначення загальної (абсолютною) ефективності екологічних витрат необхідне, щоб оцінити фактичну результативність природоохоронних заходів при планеруванні досягнення нормативної якості довкілля, для економічного стимулювання підвищення ефективності средозахисної діяльності.
Загальна (абсолютна) економічна ефективність витрат екологічного характеру розраховується як відношення об'єму повного економічного ефекту до суми тих, що викликали цей ефект приведених витрат.
Эз = Э / (С + Ен * К),
где Эз – загальна ефективність природоохоронних витрат;
Э – повний річний ефект;
С – поточні витрати;
К – капітальні вкладення, що визначили ефект;
Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.
Норматив Ен служить для приведення капітальних вкладень до річної розмірності, оскільки Ен = 1/Т, де Т – термін окупності капітальних вкладень. При середньому терміні окупності по народному господарству, рівному 8,3 років, норматив ефективності капітальних витрат Ен встановлюється у розмірі 0,12.Економічний ефект Е, або результат природоохоронних витрат, є економічний збиток, що запобіг, і додатковий прибуток від поліпшення виробничої діяльності підприємств в умовах кращої екологічної обстановки.
Э = ∆У + Д,
где ∆У – величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища;
Д – річний приріст доходу від поліпшення виробничих результатів.
Величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища ∆У визначається по формулі:
∆У = У1 – У2,
где У1 и У2 – величини збитку до проведення природоохоронного заходу і залишкового збитку після здійснення заходу відповідно.
Річний приріст доходу Д від поліпшення виробничих результатів може бути визначений таким чином:
n m
Д = ∑gj*zj - ∑ gi*zi,
j=1 i=1
где gj, gi – кількість продукції i-, j-го видів, що отримуються відповідно до і після здійснення оцінюваного заходу;
zj, zi – оцінка одиниці i-, j-й продукції.
Абсолютна економічна ефективність капітальних вкладень Ек в природоохоронні заходи визначається по формулі:
Эк = (Эг – С) / К,
где Эг – річний економічний ефект від впровадження природоохоронного заходу;
С – річні (поточні) витрати, необхідні для вмісту і обслуговування природоохоронних об'єктів;
К – величина капітальних вкладень.
Отримані в ході розрахунків показники ефективності капітальних витрат порівнюються з нормативними показниками. Дані напрями використання капітальних витрат вважаються ефективними, якщо розрахункові коефіцієнти ефективності Ек задовольняють умові Ек>Ен. Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень в цілому по народному господарству останніми роками приймався рівним 0,12.
При розробці довгострокових прогнозів, програм з довкілля охорони в регіоні, при проектуванні різних природоохоронних заходів, виборі варіанту впровадження нової техніки або технології, направленої на екологізацію виробництва, використовується показник порівняльної (відносною) економічної ефективності природоохоронних витрат. Таким показником є мінімум сукупних витрат, тобто при виборі варіанту перевага повинна віддаватися варіанту з найменшою велічиной сукупних поточних витрат і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності за допомогою нормативу ефективності:
С + Ен * К → min,
где С – поточні витрати;
К – капітальні вкладення, що визначили ефект;
Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.
Якщо проводяться заходи, що вимагають тривалого терміну реалізації капітальних вкладень (лісовідновлення, рекультивація земель і тому подібне), а також зміни в часі експлуатаційних (поточних) витрат, тоді переважний варіант визначається по формулі:
T
∑((Кn + Кgt + Сt) / (1 + Ен)t) → min,t=1
где Т – термін здійснення всіх заходів;
Кn – первинні капітальні вкладення в природоохоронні заходи;
Кgt – додаткові капітальні вкладення, необхідні для забезпечення нормальної роботи природоохоронних об'єктів в t-й рік (t = 1, 2, 3 …);
Сt – експлуатації експлуатаційні витрати t-го року;
Ен – нормативний коефіцієнт приведення різночасних витрат, що приймається відповідно до галузевих нормативів (зокрема, для витрат по промисловості, будівництву, комунальному господарству –