Екологічні проблеми народонаселення
Таким чином, забруднення повітряного басейну стає реальним гальмом науково-технічного прогресу в містах, дія якого буде постійно підсилюватися в міру підвищення вимог до чистоти технологій, росту точності промислового встаткування й поширенню мікромініатюризації.
Подібний же ріст збитку спостерігається при прискореному руйнуванні фасадів будинків у забрудненій атмосфері міст.
- Вплив навколишнього середовища на здоров'я міського населення
У великому ступені забруднення атмосфери позначається на здоров'я міського населення. Про це свідчать, зокрема, істотні розходження в захворюваності населення в окремих районах того самого міста.
На підтвердження сказаного приведемо дані з роботи И. П. Лашневой, що вивчала захворюваність дітей, що проживають у двох районах з різним рівнем забруднення атмосферного повітря: в одна велика кількість промислових підприємств перебуває поблизу дитячих садків, в іншому дитячі установи віддалені від основних магістральних шляхів і джерел забруднення повітря шкідливими речовинами. Аналіз захворюваності показав, що загальна гостра захворюваність у першому районі була в 1,5 рази вище, ніж у другому. Захворюваність органів подиху дітей вікових груп (від 1 року до 6 років) у першому районі була також в 1,5 рази вище, ніж у другому районі, а нервової системи й органів почуттів - в 2-2,5 рази частіше.
Зміна здоров'я городян є не тільки показником екологічного стану міста, але й найважливішим соціально-економічним його наслідком, що повинне визначати провідні напрямки по поліпшенню якості навколишнього середовища. У зв'язку із цим досить важливо підкреслити, що саме здоров'я городян у межах біологічної норми є функцією від економічних, соціальних (включаючи психологічні) і екологічних умов.
У цілому на здоров'ї городян впливають багато факторів, особливо характерні риси міського способу життя – гіподинамія, підвищені нервові навантаження, транспортна утома й ряд інших, але найбільше – забруднення навколишнього середовища. Про це свідчать істотні розходження в захворюваності населення в різних районах того самого міста.
Найбільш помітні негативні наслідки забруднення навколишнього середовища у великому місті проявляються в погіршенні здоров'я городян у порівнянні з жителями сільської місцевості. Так, наприклад, проведене М. С. Бєдним і співавторами поглиблене вивчання захворюваності окремих груп міського й сільського населення переконливо показало, що городяни частіше страждають неврозами, захворюваннями судин мозку, хворобами центральної нервової системи, органів подиху, чим сільські жителі.
Яскравим підтвердженням того, що саме забруднення навколишнього середовища є причиною більше високої захворюваності міських жителів, можуть служити дані роботи Е. В. Иродовой. Автор зіставив ретроспективні дані про забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами з динамікою захворюваності й смертності населення від злоякісних новотворів органів подиху за 14 років. Два великих міста А и Б, які істотно різнилися по ступені забруднення атмосферного повітря, по інших параметрах (кліматичні умови, чисельність і вікова структура населення, рівень медичного обслуговування й інші соціально-економічні фактори) були цілком ідентичні. Місто А був більше забруднений сірчистим газом, пилом, фенолом, бензапиреном. Скарги на погіршення санітарно-побутових умов життя в місті А відзначалися в 2,2 рази частіше, ніж у жителів міста Б. Захворювання органів подиху в жителів міста А були в 1,9 рази частіше, ніж міста Б, рак легені зустрічався вдвічі частіше (табл. 1).
Таблиця 1
Ріст смертності від раку легені й інших злоякісних новотворів у містах А и Б за досліджуваний період (за 100% прийняті стандартизовані показники смертності в кожному місті за перший період досліджень)*
| Локалізація пухлин | Стосовно вихідного періоду, в % | |
| місто А | місто Б | |
| Всі злоякісні новотвори | 111 | 69 |
| Всі злоякісні новотвори без раку легені | 101,2 | 65,6 |
| Рак легені | 200 | 105,2 |
Необхідно спеціально відзначити й те, що середній строк життя до захворювання раком легені серед людей, що не мали контакту зі шкідливими умовами праці на виробництві, у жителів міста А склав у середньому 30 років, у місті Б – 41 рік. Різниця в 11 років достовірна статистично (рНо= 0,05)
Поряд із забрудненням повітряного басейну на здоров'я людини негативно позначаються багато інших факторів навколишнього середовища міст.
Шумове забруднення в містах практично завжди має локальний характер і переважно викликається засобами транспорту - міського, залізничного й авіаційного. Уже зараз на головних магістралях великих міст рівні шумів перевищують 90 дб і мають тенденцію до посилення щорічно на 0,5 дб, що є найбільшою небезпекою для навколишнього середовища в районах жвавих транспортних магістралей. Як показують дослідження медиків, підвищені рівні шумів сприяють розвитку нервово-психічних захворювань і гіпертонічної хвороби. Боротьба із шумом, у центральних районах міст утрудняється щільністю сформованої забудови, через яку неможливе будівництво шумозахисних екранів, розширення магістралей і висадження дерев, що знижують на дорогах рівні шумів. Таким чином, найбільш перспективними рішеннями цієї проблеми є зниження власних шумів транспортних засобів (особливо трамвая) і застосування в будинках, що виходять на найбільш жваві магістралі, нових шумопоглинальних матеріалів, вертикального озеленення будинків і потрійного остекления вікон (з одночасним застосуванням примусової вентиляції).
Особливу проблему становить збільшення рівня вібрації в міських районах, головним джерелом чого є транспорт. Дана проблема мало досліджена, однак безсумнівно, що її значення буде зростати. Вібрація сприяє більше швидкому зношуванню й руйнуванню будинків і споруджень, але саме істотне, що вона може негативно впливати на найбільш точні технологічні процеси. Особливо важливо підкреслити, що найбільша шкода вібрація приносить передовим галузям промисловості й відповідно її ріст може впливати на можливості науково-технічного прогресу в містах.
- Забруднення водного басейну
Забруднення водного басейну в містах варто розглядати у двох аспектах - забруднення води в зоні водоспоживання й забруднення водного басейну в межах міста за рахунок його стоків.
Забруднення води в зоні водоспоживання є серйозним чинником, що погіршує екологічний стан міст. Воно виробляється як за рахунок скидання частини неочищених стоків міст і підприємств, розташованих вище зони водозабору даного міста й забруднення води річковим транспортом, так і за рахунок влучення у водойми частини добрив і ядохимикатов, внесених на поля. Причому, якщо з першими видами забруднення можна шляхом будівництва очисних споруджень боротися ефективно, те запобігти забрудненню водного басейну, вироблене сільськогосподарськими заходами, дуже складно. У зонах підвищеного зволоження близько 20% добрив і ядохимикатов, внесених у ґрунт, попадає у водотоки. Це, у свою чергу, може приводити до эвтрофикации водойм, що ще більше погіршує якість води.
Важливо помітити, що водоочистные спорудження водопроводів не в змозі очистити питну воду від розчинів зазначених речовин, тому питна вода може містити їх у собі в підвищених концентраціях і негативно вплинути на здоров'я людини. Ріст хімізації сільського господарства неминуче буде приводити до збільшення кількості добрив і ядохимикатов, внесених у ґрунт, і відповідно із цим їхня концентрація у воді буде збільшуватися.
Боротьба з таким видом забруднень вимагає використання добрив і ядохимикатов у зонах водозбору винятково в гранульованій формі, розробки й впровадження быстроразлагающихся ядохимикатов, а також біологічних методів захисту рослин.
Міста також є потужними джерелами забруднення водного басейну. У великих містах розраховуючи на один жителя (з обліком забруднених поверхневих стоків) щодоби скидається у водойми близько 1 м3 забруднених стоків. Тому міста мають потребу в потужних очисних спорудженнях, експлуатація яких викликає чималі труднощі. Так, при роботі станції біологічного очищення стічних вод міст утвориться близько 1,5-2 т відпрацьованого мулу в рік розраховуючи на один жителя. Використання цього мулу як добриво для столових сільськогосподарських культур неприпустимо, тому що він містить у собі велика кількість токсичних речовин, не підметів розкладанню. У цей час такий іл складируется на суші, займаючи значні території, і викликає забруднення ґрунтових вод. Причому з мулу насамперед вимиваються найбільш токсичні елементи, що містять з'єднання важких металів. Найбільш перспективним рішенням цієї проблеми є впровадження в практику технологічних систем, що передбачають одержання з мулу газу з наступним спалюванням залишків иловой маси.
Особливу проблему представляє проникнення забруднених поверхневих стоків у підґрунтові води. Поверхневі стоки міст завжди мають підвищену кислотність. Якщо під містом розташовуються крейдові відкладення й вапняки, проникнення в них закисленных вод неминуче приводить до виникнення антропогенного карсту. Порожнечі, що утворяться в результаті антропогенного карсту безпосередньо під містом, можуть являти серйозну загрозу для будинків і споруджень, тому в містах, у яких існує реальний ризик його виникнення, необхідна спеціальна геологічна служба за прогнозом і запобіганням його наслідків.
- Мікрокліматичні характеристики міст
Господарська діяльність, планування житлових кварталів, обмежене кількість зелених насаджень приводять до того, що в містах, особливо великих, складається свій мікроклімат, що у цілому погіршує його екологічні характеристики.
У безвітряні дні над великими містами на висоті 100-150 м може утворюватися шар температурної інверсії, що затримує забруднені маси повітря над територією міста. Це поряд зі значними тепловими викидами й інтенсивним нагріванням кам'яних, цегельних і залізобетонних споруджень приводить до нагрівання центральних районів міста. У зимові безвітряні дні перепад температур повітря між центром і окраїнами Петербурга може досягати 10° С.
Значна загазованість повітряного басейну, у свою чергу, приводить до зменшення інсоляції й скороченню надходження до поверхні землі ультрафіолетового випромінювання. Це негативно впливає на здоров'я городян, оскільки при зниженій інсоляції вповільнюється виведення з організму ряду токсичних речовин, зокрема важких металів і їхніх з'єднань, крім цього знижена інсоляція гальмує синтез в організмі ряду важливих ферментів. Тим часом жителі більших міст дуже часто, особливо в зимовий час, відчувають дефіцит інсоляції.
Особливо варто сказати про несприятливі вітрові режими, що виникають у багатьох районах новобудов з вільною забудовою. Добре відомо, що перепади атмосферного тиску, особливо його зниження, досить несприятливо позначаються на самопочутті людей, що страждають серцево-судинними захворюваннями. Разом з тим у багатьох районах новобудов через нераціональне планування кварталів в окремих їхніх крапках можуть спостерігатися місцеві падіння атмосферного тиску. Так, у невеликих проміжках між двома великими будинками при певних напрямках вітру швидкість вітрових потоків може значно зростати. Відповідно до законів аеродинаміки в цих крапках відбувається місцеве падіння атмосферного тиску (до десятків миллибар), що із внутрішньої сторони кварталу здобуває пульсуючий характер (частота близько 5-6 Гц). Зона подібного пульсуючого тиску поширюється на 15-20м у сторони від проміжку між будинками. Подібне, хоча й менш чітко виражене положення спостерігається й на верхніх поверхах будинків із плоскою покрівлею. Зайве казати, що перебування в цих зонах людей, що страждають серцево-судинними захворюваннями, може негативно впливати на їхнє здоров'я.
Рішення даної проблеми постійно вимагає проведення в районах новобудов комплексу мер по нормалізації вітрового режиму в окремих мікрорайонах за рахунок більше раціонального планування кварталів, будівництва вітрозахисних споруджень і висадження зелених насаджень.
- Зелені насадження в містах
Наявність у містах зелених насаджень є одним з найбільш сприятливих екологічних факторів. Зелені насадження активно очищають атмосферу, кондиционируют повітря, знижують рівень шумів, перешкоджають виникненню несприятливих вітрових режимів, крім того, зелень у містах благотворно діє на емоційний стан людини. При цьому зелені насадження повинні бути максимально наближені до місця проживання людини, тільки тоді вони можуть робити максимальний позитивний екологічний ефект.
Однак у містах зелені насадження розташовані вкрай нерівномірно. Так, у Ленінграді при загальній забезпеченості зеленими насадженнями близько 20 м2 на один жителя ступінь забезпеченості населення зеленими насадженнями коливається в межах від 31,5 м2 на жителя в північно-західних районах до 5 м2— у центральні. Зрозуміло, що в центральних районах міст практично неможливо відшукати більш-менш значні площі для розширення зелених насаджень, тим більше варто максимально використовувати наявні можливості. Тут найбільш перспективним є розвиток вертикального озеленення, можливості якого досить широкі.
Зелене будівництво в районах новобудов також сполучено із чималими труднощами як технічного, так і економічного характеру. Вартість озеленення 1 га території обходиться в середньому в 20 тис. руб., а пристрій газону на тій же території – 6 тис. руб. Озеленення дрібних ділянок коштує ще дорожче, досягаючи 10-15 тис. руб. за 1 м2. Ясно, що в останньому випадку дешевше й простіше асфальтувати двірську територію, чим озеленювати її. У технічному відношенні зелене будівництво утрудняється захламленностью території новобудов і захораниванием у ґрунті відходів будівництва. Однак максимально можливе озеленення міських територій ставиться до числа найбільш важливих екологічних заходів у містах.
Завершуючи розбір основних факторів, що формують екологічний стан у містах, зупинимося ще на одній проблемі, безпосередньо пов'язаної з екологією людини. Вище вказувалися фактори, що формують навколишнє середовище міст, тим часом дорослий житель великого міста в будній день гнітючу частину часу проводить у замкнутих просторах - 9 час. на роботі, 10-12 - будинку й не менш години в транспорті, магазинах і інших громадських місцях і, таким чином, безпосередньо стикається з навколишнім середовищем міста приблизно 2-3 години на день. Цей факт змушує звернути особливо серйозну увагу на екологічні характеристики виробничої й жилою середовищ.
Створення в замкнутих просторах комфортних умов і насамперед очищеного кондиционированного повітря й зниженого рівня шумів може значно зменшити негативний вплив міського середовища на здоров'я людини, та й заходу ці вимагають щодо невеликих матеріальних витрат. Рішенню цього питання, однак, поки ще приділяється недостатньо уваги. Зокрема, навіть у новітніх проектах житлових будинків часто не передбачаються конструктивні можливості установки кондиціонерів і повітряних фільтрів. Крім цього, у межах самого житлового середовища діє чимало факторів, що впливають на її якість. До них варто віднести газові кухні, що значно підвищують загазованість житлового середовища, знижену вологість повітря (при наявності центрального опалення), наявність значної кількості різноманітних алергенів - у килимах, м'яких меблях і навіть у теплоизолирующих матеріалах, уживаних при будівництві, і багато інших факторів. Негативні наслідки всього зазначеного вище повинні не тільки передбачатися при новому будівництві й капітальному ремонті, але й потрібні активні дії по поліпшенню якості житлового середовища від кожного городянина.
- Проблема міських відходів
До ери агломерацій утилізація відходів була полегшена завдяки усмоктувальній здатності навколишнього середовища: землі й води. Селяни, відправляючи свою продукцію з поля відразу до стола, обходячись без переробки, транспортування, упакування, реклами й торговельної мережі, привносили мало відходів. Овочеві очищення тощо скармливалось або використовувалося у вигляді гною як добриво ґрунту для врожаю майбутнього року. Пересування в міста привело до зовсім іншої споживчої структури. Продукцію стали обмінювати, а виходить, упаковувати для більшої зручності.
У цей час жителі Нью-Йорка викидають у день у цілому близько 24000 т матеріалів. Ця суміш, що складається в основному з різноманітного мотлоху, містить метали, скляні контейнери, макулатуру, пластик і харчові відходи. У цій суміші втримується велика кількість небезпечних відходів: ртуть із батарейок, фосфоро-карбонати із флюорисцентных ламп і токсичні хімікати з побутових розчинників, фарб і запобіжників дерев'яних покриттів.
Місто розміром із Сан-Франциско має у своєму розпорядженні більшу кількість алюмінію, чим невелика бокситова шахта, міді - чим середня мідна копія, і більшою кількістю паперу, чим можна було б одержати з величезної кількості деревини.
З початку 70-х до кінця 80-х у Росії побутових відходів стало в 2 рази більше. Це мільйони тонн. Ситуація на сьогоднішній день представляється наступної. З 1987 року кількість сміття по країні збільшилося у два рази й склало 120 млрд. т у рік, з огляду на промисловість. Сьогодні тільки Москва викидає 10 млн. т. промислових відходів приблизно по 1 т на кожного жителя!
Як видно з наведених прикладів масштаби забруднення навколишнього середовища міськими відходами такі, що гострота проблеми наростає з кожним днем.
- Шляхи рішення проблеми
Приблизно за 500 років до нашої ери в Афінах був виданий перший з відомих едикт, що забороняє викидати сміття на вулиці, що передбачає організацію спеціальних смітників і пропонує сміттярів скидати відходи не ближче чим за милю від міста.
З тих пор сміття складировали на різних сховищах у сільській місцевості. У результаті росту міст вільні площі в їхніх околицях зменшувалися, а неприємні заходи, що зріс кількість пацюків, викликана смітниками, сталі нестерпними. Окремо варті смітники минулого замінені ямами для зберігання сміття.
Близько 90 % відходів у США дотепер закопується. Але смітника в США швидко заповнюються, і страх перед забрудненнями підземних вод робить їхніми небажаними сусідами. Ця практика змусила людей у багатьох населених пунктах країни припинити споживання води з колодязів. Бажаючи зменшити цей ризик, влади Чикаго із серпня 1984 р. оголосили мораторій на розробку нових площ під смітник доти, поки не буде розроблений новий вид моніторингу, що стежить за переміщенням метану, тому що якщо не проконтролювати його утворення, він може вибухнути.
Навіть просте поховання відходів є дорогим заходом. З 1980 по 1987 р. вартість поховання відходів у США зросла з 20 до 90 доларів за 1 т. Тенденція до подорожчання зберігається й сьогодні.
У густо населених районах Європи спосіб поховання відходів, що як вимагає занадто більших площ і сприятливому забрудненню підземних вод, був предпочтен іншому - спалюванню.
Перше систематичне використання сміттєвих печей було випробувано в Нотингеме, Англія, в 1874 р. Спалювання скоротило обсяг сміття на 70-90 %, залежно від складу, тому воно знайшло своє застосування по обох сторони Атлантики. Густонаселені й найбільш значимі міста незабаром впровадили експериментальні печі. Тепло, виділюване при спалюванні сміття стали використовувати для одержання електричної енергії, але не скрізь ці проекти змогли виправдати витрати. Більші витрати на них були б доречні тоді, коли не було б дешевого способу поховання. Багато міст, які застосували ці печі, незабаром відмовилися від них через погіршення складу повітря. Поховання відходів залишилося в числі найбільш популярних методів рішення даної проблеми.
Найбільш перспективним способом рішення проблеми є переробка міських відходів. Одержали розвиток наступні основні напрямки в переробці: органічна маса використовується для одержання добрив, текстильна й паперова макулатура використовується для одержання нового паперу, металобрухт направляється в переплавлення. Основною проблемою в переробці є сортування сміття й розробка технологічних процесів переробки.
Економічна доцільність способу переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів їхньої утилізації, положення на ринку вторсырья й витрат на їхню переробку. Довгі роки діяльність по переробці відходів утруднялася через те, що існувала думка, начебто будь-яка справа повинне приносити прибуток. Але забувалося те, що переробка, у порівнянні з похованням і спалюванням, найбільш ефективний спосіб рішення проблеми відходів, тому що вимагає менше урядових субсидій. Крім того, він дозволяє заощаджувати енергію й берегти навколишнє середовище. І оскільки вартість площ для поховання сміття росте через жорсткість норм, а печі занадто дорогі й небезпечні для навколишнього середовища, роль переробки відходів буде неухильно рости.
ЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РАЙОНІВ
- Загальні екологічні проблеми сільськогосподарських районів миру
Сільськогосподарські райони досить різні по природних умовах, типам землекористування й ступеня освоєння. Проте, екологічні проблеми в них мають багато загального. Це зв'язано з наступними обставинами:
охопленням антропогенними навантаженнями більших площ, іноді практично на 100%;
малою лісистістю й невеликими площами лучно-степових ділянок;
значною оголеністю, дефдированностью й эродированностью ґрунтового покриву;
перевагою певних видів забруднення в ґрунті, воді й ґрунтах, пов'язаних з добривами.
Перераховані обставини свідчать про специфіку екологічного стану сільськогосподарських районів, про правомірність виділення “агроекологічного” типу оцінок території.
Основний аспект агроекологічної оцінки - аналіз умов розвитку сільськогосподарських рослин: їхнього росту, фенології, урожайності, відносини до добрив, хворобам, сезонним змінам умов тепла й вологи - морозам, заморозкам, посухам, перезволоженню.
Екологічні умови сільськогосподарських угідь найбільш мінливі на площах богарного, неполивного землеробства. Більше стабільні вони в зонах зрошення, де заходу щодо меліорації послабляють вплив зовнішніх умов.
- Регіональна оцінка районів сільського господарства Росії
При регіональній оцінці районів сільського господарства важливо визначити ступінь стійкості экосистем до антропогенних навантажень. Стійкість підвищується від піщаних ґрунтів до глинистих, від лужних ґрунтів до кислих, при зниженні континентальности клімату, наростанні річного зволоження й збільшенні біологічної продуктивності фітоценозів - як природних, так і культурних.
Більша стійкість угідь західних і північно-західних районів Росії до антропогенних навантажень не завжди має вирішальне значення для екологічного стану. Справа в тому, що цим районам характерні більше інтенсивні типи землекористування, більші дози внесених добрив. Максимальна інтенсифікація господарства характерна для територій, що прилягають до великих міст і промислових зон (Москва, Санкт-Петербург), яких також більше в західних районах. Очевидно, об'єктивна оцінка екологічного стану можлива лише при рівному обліку природних і економічних факторів.
Кардинальні зміни природного середовища сільськогосподарських районів обумовлені тим, що на площах угідь міняються потоки речовини, порушується твердий, рідкий і розчинений стік. Відомість лісів збільшує змивши ґрунти, твердий стік рік, приводить до замулення русявів, водоймищ, заплавних масивів. Витрати водотоків при скороченні лісових площ на 10% знижуються в середньому на 5%. Активна міграція елементів по схилах, їхнє швидке надходження у водойми з одночасним скороченням стоку приводить до сильного забруднення поверхневих вод. Це забруднення може бути токсичним, оскільки такі небезпечні елементи, як кадмій, ртуть, стронцій, свинець, цинк, ставляться до найбільш рухливим у більшості видів ґрунтів.
Прилягаючі до великих населених пунктів сільськогосподарські райони на площах у сотні кв. км випробовують на собі вплив промислового забруднення. Найбільшу роль тут грає забруднення сіркою, що у вигляді сірчистих з'єднань легко розноситься повітряними потоками. У нормально зволожених нейтральних ґрунтах вплив цього виду забруднення невелико, але в кислі воно підсилює підкислення. На перезволожених ґрунтах, особливо на заплавах, це може привести до різкого закислению після осушення.
Основні зміни ґрунтів у землеробстві пов'язані з механічним впливом на неї й із внесенням добрив. Оранка міняє профіль ґрунту, руйнує структуру, приводить до збідніння верхніх обріїв, сприяє посиленню водної ерозії й дефляції. Поряд з розпушуванням іде й ущільнення ґрунту.
Велике також значення органічних і мінеральних добрив, світове споживання яких - близько 90 млн. т у рік. Добрива не тільки компенсують винос із ґрунту азоту, фосфору й калію, але нерідко виявляються надлишковими, заражають підземні й поверхневі води. Це має місце головним чином у розвинених країнах, де вноситься більше 100 кг/га. У країнах, що розвиваються, цей показник в 5 разів нижче.
Одержання високих урожаїв у цей час неможливо без використання різних ядохимикатов для захисту рослин - пестицидів, споживання яких перевищує 4 млн. т/рік. Однак зараз їхнє використання скорочується у зв'язку із пристосуванням до них багатьох шкідників, загибеллю ґрунтових мікроорганізмів, зараженням овочевих культур і нагромадженням отруйних речовин у поверхневих водах, донних опадах водойм, організмах тварин і людини.
- Напружена екологічна обстановка сільгоспугідь Харківської області
Надмірні антропогенні навантаження приводять до напруженої екологічної обстановки в багатьох районах сільськогосподарського освоєння. Одним із прикладів цього може служити Харківська область.
З 3140 тис. га площі області сельхозугодьями зайнято 2314 тис. га, тобто більше 70%. Середня лісистість - 10,5% при оптимальній приблизно 20%. Еродовані землі - 1700 тис. га, порушені - 3,2 тис. га. Питома вага еродованих і эрозинноопасных земель у загальній площі земель наближається до 90%, порушених до 0,5%, засолених до 11-12%. 95% загального обсягу стічних вод забруднене й може використовуватися для господарсько-побутового й технічного водопостачання тільки після очищення.
Оцінка території Харківської області по стані компонентів природного середовища показала, що з 25 районів несприятливий стан поверхневих вод (сильне забруднення) спостерігається в 5, рослинності - в 12 і земель - в 17 районах. 7 районів, включаючи м. Харків, віднесені до несприятливого в результаті комплексної оцінки екологічного стану природного середовища.
ШЛЯХИ РІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ
Головне, однак, не в повноті списку цих проблем, а в осмисленні причин їхнього виникнення, характеру й, що найважливіше, у виявленні ефективних шляхів і способів їхнього дозволу.
Справжня перспектива виходу з екологічної кризи -у зміні виробничої діяльності людини, його способу життя, його свідомості. Науково-технічний прогрес створює не тільки "перевантаження" для природи; у найбільш прогресивних технологіях він дає засоби запобігання негативних впливів, створює можливості екологічно чистого виробництва. Виникла не тільки гостра необхідність, але й можливість змінити суть технологічної цивілізації, додати їй природоохранительный характер.
Один з напрямків такого розвитку - створення безпечних виробництв. Використовуючи досягнення науки, технологічний прогрес може бути організований таким чином, щоб відходи виробництва не забруднювали навколишнє середовище, а знову надходили у виробничий цикл як вторинна сировина. Приклад дає сама природа: вуглекислий газ, виділюваний тваринами, поглинається рослинами, які виділяють кисень, необхідний для подиху тварин.
Безвідхідним є таке виробництво, у якому вся вихідна сировина в остаточному підсумку перетворюється в ту або іншу продукцію. Якщо врахувати, що 98% вихідної сировини сучасна промисловість переводить у відходи, то стане зрозумілої необхідність завдання створення безвідхідного виробництва.
Розрахунки показують, що 80% відходів теплоенергетичних, гірничодобувних, коксохімічної галузей придатні в справу. При цьому одержувана з них продукція найчастіше перевершує по своїх якостях виробу, виготовлені з первинної сировини. Наприклад, зола теплових електростанцій, використовувана як добавка при виробництві газобетону, приблизно у два рази підвищує міцність будівельних панелей і блоків. Велике значення має розвиток природовосстановительных галузей (лісове, водне, рибне господарство), розробка й впровадження материалосберегающих і енергозберігаючих технологій.
Екологічно чистими є й деякі альтернативні(стосовно теплової, атомним і гідроелектростанцій) джерела енергії. Необхідний найшвидший пошук способів практичного використання енергії сонця, вітру, припливів, геотермальних джерел.
Екологічна ситуація викликає необхідність оцінювати наслідку будь-якої діяльності, зв'язаної втручанням у природне середовище. Необхідна екологічна експертиза всіх технічних проектів.
Ще Ф. Жоліо-Кюрі попереджав: "Не можна допустити, щоб люди направляли на своє власне знищення ті сили природи, які вони зуміли відкрити й скорити".
Час не чекає. Наше завдання всіма доступними методами стимулювати всяку ініціативу й заповзятливість, спрямовану на створення й впровадження новітніх технологій, що сприяють рішенню будь-яких екологічних проблем. Сприяти створенню великої кількості контрольних органів, що складаються з висококваліфікованих фахівців, на основі чітко розробленого законодавства відповідно до міжнародних угод по екологічних проблемах. Постійно доносити інформацію до всіх держав і народів по екології за допомогою радіо, телебачення й преси, тим самим піднімати екологічна свідомість людей і сприяти їх духовнонравственному відродженню відповідно до вимог епохи.
Наприкінці мені хочеться нагадати висловлення Сен-Симона: "Щасливої буде та епоха, коли чистолюбие почне бачити велич і славу тільки в придбанні нових знань і покине нечисті джерела, якими воно намагалося вгамувати свою спрагу. Те були джерела нещасть і марнославства, утолявшие спрагу тільки невігласів, героїв завойовників і винищувачів людського роду.
Досить почестей Александрам! Так здраствує Архімед".
ВИСНОВОК
Людство прийшло до розуміння, що подальший розвиток технічного прогресу неможливо без оцінки впливу нових технологій на екологічну ситуацію. Нові зв'язки, створювані людиною, повинні бути замкнуті, щоб забезпечити незмінність тих основних параметрів системи планети Земля, які впливають на її екологічну стабільність.
Природа, не торкнута цивілізацією, повинна залишатися резервом, що згодом, коли більша частина земної кулі буде служити промисловим, эстетическим і науковим цілям, стане здобувати все більше значення еталона, критерію, зокрема эстетического, надалі можливо поява й інших невідомих нині значень цих зон. Тому необхідно раціональний, науково обґрунтований підхід до практики розширення областей незайманої природи, заповідників, тим більше що в міру розвитку науково-технічної революції обсяг негативних впливів на природні эстетически коштовні об'єкти збільшується настільки, що культурна діяльність, спрямована на компенсацію наносимого збитку, часом не справляється зі своїми завданнями.
У цих умовах особливе значення має визначення оптимального співвідношення первоприроды з культурним ландшафтом. Обґрунтована стратегія й планомірна організація у взаємодіях суспільства із природним середовищем - новий етап природокористування. В умовах розвиненого соціалізму одержують особливе значення всі форми діяльності по эстетической реконструкції природного середовища. Це насамперед культура оформлення находящихся у виробництві й реставрируемых площ, архітектура рекреаційних ландшафтів, збільшення територій під національні парки, заповідники, розвиток мистецтва створення садів і парків, малих дендродекорационных форм. Особливого значення набуває вдосконалювання туризму як форми відпочинку широких мас трудящих.
Разом з тим існує й розрив між підвищенням загального культурного рівня