Еколого-економічні аспекти використання водних ресурсів
- випас худоби;
- зберігання й використання ядохимикатов і мінеральних добрив;
- розміщення садівничих товариств, баз відпочинку, наметових городків, стоянок автотранспорту й сільськогосподарської техніки;
- будівництво будинків і споруджень, мийка й технічне обслуговування транспортних засобів і техніки.
У найближчій перспективі необхідно завершити створення водоохоронних зон рік, озер і штучних водойм на відстані до 500 м від уреза води на всіх малих, середніх і великих водних об'єктах (зокрема, рік довжиною більше 10 км). Все це повинне супроводжуватися встановленням у захисних зонах твердого регламенту землі- і водокористування, забороною будівництва виробничих об'єктів, що мають викиди й стоки, благоустроєм території й т.п.
У Росії державному обліку підлягають всі види вод, які становлять водний фонд країни, а також їхнє використання для питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих і інших цілей. Систематизовані дані про кількість і якість вод, їхньому використанні втримуються в державному водному кадастрі. Зіставлення потреб у воді з готівкою на даній території водними ресурсами проводиться на основі водогосподарчих балансів, які являють собою розрахункові матеріали й використовуються для цілей планування й прийняття рішень із питань використання й охорони вод. Цим же цілям служать і схеми комплексного використання й охорони вод, серед яких розрізняють генеральні, басейнові й територіальні. Генеральна схема використання й охорони вод розробляється для визначення основних напрямків розвитку водного господарства країни; басейнова схема - для басейнів рік і інших водних об'єктів на основі генеральної схеми, регіональна - для окремих регіонів країни на основі генеральної й басейнової схем.
Законодавством Росії встановлюється адміністративна, кримінальна або інша відповідальність за порушення в області використання й охорони вод. До числа таких порушень ставляться:
- самовільне захоплення водного об'єкта й самовільне водокористування;
- реалізація проектів без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
- забруднення вод або порушення режиму використання водоохоронних зон і прибережних смуг водних об'єктів;
- уведення в експлуатацію промислових, комунальних і інших об'єктів без споруджень і пристроїв, що попереджають забруднення вод;
- забори води з перевищенням установлених лімітів;
- самовільне проведення гідротехнічних робіт;
- використання водних об'єктів не по цільовому призначенню й деякі інші.
В економічному механізмі, що забезпечує раціональне використання й охорону вод, особливе місце приділяється платності водокористування. Причому внесення плати за воду не звільняє водокористувачів від виконання заходів щодо раціонального використання й покриття збитку, нанесеного навколишньому середовищу.
При встановленні лімітів водокористування й визначенні прогнозних показників (обсягів водоспоживання й водоотведения) доцільно орієнтуватися як на техніко-економічні параметри виробничих потужностей і фактичний обсяг виробництва, так і на питомі екологічні показники. Як нормативи по визначенню обсягів водокористування в цілому для Росії повинні виступати наступні:
- водоемкость валового внутрішнього продукту;
- інтенсивність (коефіцієнт) водоотведения (відношення обсягу скидання стічних вод до вартості ВВП);
- інтенсивність оборотного й повторно-послідовного водокористування (відношення обсягу оборотного й повторно-послідовного водокористування води до вартості ВВП).
Узагальненим показником ефективності використання водних ресурсів, що дозволяє зіставити обсяг витраченої води з результатами господарської діяльності, є водоемкость ВВП. У масштабах економіки країни в цілому вона може вимірятися в такий спосіб:9
W = (R1 + R2) / V (м3/р.)
де W — водоемкость валового внутрішнього продукту; R1 — річне споживання свіжої води; R2 — річний обсяг оборотного водопостачання; V — вартість річного валового внутрішнього продукту.
Водоемкость показує, скільки водних ресурсів потрібно затратити для одержання одиниці ВВП. Динаміка цього показника може служити індикатором ефективності використання водних ресурсів.
Висновок
Теоретично водні ресурси невичерпні, тому що при раціональному використанні вони безупинно відновляються в процесі круговороту води в природі. Ще в недалекому минулому вважалося, що води на Землі так багато, що, за винятком окремих посушливих районів, людям не треба турбуватися про те, що її може не вистачити. Однак споживання води росте такими темпами, що людство всі частіше зіштовхується із проблемою, як забезпечити майбутні потреби в ній. У багатьох країнах і регіонах миру вже сьогодні відчувається недолік водних ресурсів, що підсилюється з кожним роком.
Водне господарство формується як галузь народного господарства, що займається вивченням, обліком, плануванням і прогнозуванням комплексного використання водних ресурсів, охороною поверхневих і підземних вод від забруднення й виснаження, транспортуванням їх до місця споживання. Основне завдання водного господарства - забезпечення всіх галузей і видів господарської діяльності водою в необхідній кількості й відповідній якості.
Основна охорони водних ресурсів - підтримка водних ресурсів у придатному для споживача стані і їхнє відтворення з метою повного задоволення потреб народного господарства й населення у воді.
Економічне регулювання раціонального використання й охорони вод включає: планування й фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони вод; установлення лімітів водокористування; установлення нормативів плати за водокористування й водоспоживання; установлення нормативів плати за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти; надання податкових, кредитних і інших пільг при використанні набруднити й безвідхідних технологій, проведенні інших заходів, коли вони дають значний ефект в області раціонального використання й охорони вод; покриття збитку, нанесеного водним об'єктам і здоров'ю людей через порушення вимог водного законодавства.
Основним резервом підвищення ефективності використання водних ресурсів є скорочення споживання в основних водопотребляющих галузях, особливо це ставиться до свіжої води. Другий напрямок - ліквідація численних втрат води на всіх етапах її використання. Більші втрати відзначаються також безпосередньо у водопотребителей. До них варто додати втрати води в комунальному господарстві через стан водопровідних систем і в побуті - відсутність водомірів і низькі тарифи на воду для населення стимулюють марнотратне використання дорогої питної води.
Список літератури
1. Глухів В.В. і ін. Економічні основи екології. - Спб., 1999.
2. Шакуров Т.Л. Екологія: Навчальний посібник. - М.: Вища школа, 1998.
3. Шимова О.С. Основи екології й економіка природокористування. - Мн.: БГЭУ, 2001.
4. Екологічний менеджмент. Н.А.Орєхов. - М.: ЮНИТИ, 2001.
5. Екологічний менеджмент. Савельєв В.Ю. - М.: Логос, 2001.
1 Шакуров Т.Л. Экология: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1998, с.138.
2 Экологический менеджмент. Н.А.Орехов. – М.: ЮНИТИ, 2001, с.87.
3 Глухов В.В. и др. Экономические основы экологии. – Спб., 1999, с.40.
4 Экологический менеджмент. Савельев В.Ю. – М.: Логос, 2001, с.126.
5 Шимова О.С. Основы экологии и экономика природопользования. – Мн.: БГЭУ, 2001, с.100.
6 Шимова О.С. Основы экологии и экономика природопользования. – Мн.: БГЭУ, 2001, с.104.
7 Экологический менеджмент. Савельев В.Ю. – М.: Логос, 2001, с.218.
8 Шимова О.С. Основы экологии и экономика природопользования. – Мн.: БГЭУ, 2001, с.105.
9 Экологический менеджмент. Савельев В.Ю. – М.: Логос, 2001, с.265.