Екологія рідких тварин України
Огар. Ви чули про качок, які живуть... в норах? Живуть в Криму. Тримаються парами. Хоч огарі й належать до качок, але пірнати не вміють. Колись цих качок на морських узбережжях було багато, на них полювали. Зараз вони рідкісні.
Змієїд. Змієїди – великі хижаки з довгими і широкими крилами. У нас змієїди зустрічаються дуже рідко на Поліссі та в окремих старих лісах Лісостепу. Знищуючи корисних плазунів та земноводних, змієїд, безперечно, завдає певної шкоди. Проте цих орлів залишилося так мало, що вони заслуговують на охорону як рідкісні птахи.
Стерв’ятник. Стерв’ятники ж – одні з хижих птахів, які живляться в основному падлом та всякими покидьками. А коли їх не вистачає, полюють на шкідливих гризунів. На Україні гніздяться дуже мало – у Криму їх не більше п’яти пар. Свої житла будують на крутих скелястих обривах, у нішах або невеликих печерах.
Сип білоголовий. Гніздяться колоніями, обираючи для цього ніші недоступних скельних урвищ або стіни ущелин. На території України – рідкісні залітні птахи. А в Криму ще живуть до десяти пар сипів.
Гриф чорний. Живуть грифи в горах та передгір’ях. У пошуках їжі залітають на рівнини. Гнізда мостять на деревах або на гірських схилах. Грифи чорні гніздяться в Криму, де їх нараховують до двадцяти пар. Іноді вони залітають і в інші області країни.
Беркут. Живуть у лісах, в горах, пустелях. Гнізда до трьох метрів у діаметрі і двох метрів заввишки – мостять на неприступних скелях або високих деревах. На Західній Україні дуже рідкісний птах.
Могильник. Мешкають на території Чернігівської, Сумської, Харківської областей. Гніздиться в старих острівних лісах лісостепової зони. Житло мостить на верхівках високих дерев. Дуже рідкісні.
Орел степовий. Гніздо мостить на схилах горбів, могил, у стогах сіна, на скиртах. Живуть у степовій зоні, звідки назва цього виду. Населяють цілинні, рівні або горбисті степи, напівпустелі. Внаслідок скорочення цілинних степів і зменшення основного корму – ховрахів – вже на початку ХХ століття стали рідкісними. Зараз усього кілька пар цих орлів гніздяться в цілинному степу заповідника Асканія-Нова.
Орел-карлик. Гнізда мостять тільки на деревах. Нерідко обирає собі на житло чужі домівки – чаплині, воронячі або менших хижаків. Цей вид можна зустріти на території Ужгорода, Волині, Харкова.
Орлан-білохвост. Гнізда мостять на високих деревах, а також на скелях.
На території України залишилося лише кілька пар осілих орланів. Зовсім мало їх і серед пролітних та зимуючих птахів.
Шуліка червоний. Житель старих листяних і змішаних лісів, гнізда мостить на дубах, ясенах, соснах. Дуже рідкісний птах.
Скопа. Хижий птах, який живиться тільки рибою. Гніздо своє мостить із великих сучків на високих деревах поблизу річок. Дуже рідко трапляється на Поліссі. Вчені вважають, скопа може гніздитися в пониззях Дунаю і Дніпра.
Балобан. На території нашої країни балобан найчастіше зустрічається під час гніздового періоду в Харківській, Полтавській областях та на півночі Кіровоградської і на південному заході Черкаської. Кримські балобани у вирій не летять, всі інші – перелітні птахи. До великих населених пунктів майже не залітають.
Сапсан. Один з нечисленних хижаків, які залітають в міста. Що вони тут шукають? Свійських голубів. Водяться на території Ужгорода, Полтавщини та Криму.
Журавлі:
Журавлі сірі – найвищі птахи, що трапляються на Україні. Селяться журавлині сім’ї одна від одної якомога далі: не менше як за п’ять кілометрів сусід від сусіда.
Найближчий родич журавлів сірих – журавель степовий. Зараз вони лише зрідка зустрічаються на окремих цілинних ділянках узбережжя Чорного та Азовського морів.
Дрохва. Зустрічається в Одесі, Харкові, Сумах, Криму. Дрохва могла б зайняти призове місце і в змаганні на краще маскування. А ще знаменита тим, що серед наших птахів найважча: деякі екземпляри досягають шістнадцяти кілограмів! На жаль, цих птахів залишилося дуже мало.
Стрепет. Гніздяться стрепети на цілинних степових ділянках в заростях ковили та на сухих луках з густим травостоєм. Надзвичайно обережні. Мешкають в Херсонській області та Криму.
Ходулочник. Свої гнізда мостять неподалік один від одного. Для поселення обирають береги солоних мілких озер. У нашій країні поблизу Чорного та Азовського Морів.
Кроншнепи. Кроншнепа великого. Якщо кроншнеп великий – цінний мисливського-промислових птах, то два його близькі родичі: кроншнеп середній і кроншнеп малий – досить рідкісні птахи. Іноді залітає в приморські райони нашої країни. Кроншнеп малий залітний птах.
Пугач. Пугач живе по всій Україні, крім Одеської, Миколаївської, Запорізької області. Найбільший із сов. Гніздяться пугачі переважно на землі.
Сич волохатий. Житель як хвойних, так і мішаних лісів. Гніздиться в дуплах.
Сичик-горобець. Населяє, хвойні і мішані ліси, ще й листяні, а також старі гаї та парки.
Завирушки. Лісові – птахи потайні. Прилітають вони у хвойні ліси рано навесні.
А є завирушка альпійська. Живе на Закарпатті-гірська жителька. Гніздо мостить в тріщинах скель або під камінням. У нашій країні цей птах надзвичайно рідкісний. В гніздовий період його іноді зустрічають на гірських вершинах Карпат.
Основна ж причина зменшення чисельності, а то й зникнення багатьох інших птахів – знову-таки руйнування природного середовища і їхня непристосованість до нових умов життя. Отрутохімікати, якими обробляють поле і ліси, забруднення шкідливими речовинами водойм, надмірне осушення боліт і розорювання луків, вирубування лісів – усе це забирає у багатьох птахів дорогоцінні куточки життєвого простору. Велике зло чинять браконьєри, що, на жаль, іще зустрічаються, а також туристи, збирачі грибів та ягід, які витоптують трави і кущі, і пташкам, що гніздяться на землі, ніде висиджувати яйця і виводити пташенят. Тепер уже немає сумніву, що птахів треба охороняти. Та ще трапляються „знавці”, які вважають, що й серед пернатих є такі, яких треба всіляко знищувати. Йдеться, передусім, про пернатих хижаків. І все-таки їх треба охороняти.
1.3. Плазуни
„Багато сучасних рептилій порівняно мало змінилися відтоді, як Землю населяли динозаври, що дає нам можливість певною мірою уявити, яке було життя в ті далекі часи” А Карр.
Хоч земноводні й пристосувалися до життя на суші, однак ікру завжди відкладають у воду, де вона нерідко стає здобиччю хижаків. І тільки рептилії, або плазуни - змії, черепахи, ящірки, крокодили – першими почали відкладати яйця на суші. На відміну від беззахисної ікри яйця мали міцну й щільну оболонку. Жодна тварина не викликає у людини такої огиди й страху, як вони. Людина оповила їх туманом найфантастичніших вигадок і забобонів, приписуючи цим створінням неймовірну демонічну силу. Злими лютими зміями та драконами люди населили свої казки, легенди, повір’я. В чому ж річ, що породило такі дивовижні асоціації в людській уяві? А секрет тут, безперечно, у загадкових особливостях плазунів. Хіба не може здатися дивним, що багато з них можуть голодувати місяцями, жити століттями, змінювати забарвлення, скидати шкіру, нарешті, вбивати отрутою жертву, навіть на віддалі? А випадки появи на світ плазунів з двома головами? Щоправда, таке трапляється дуже рідко, але таки буває! Ось звідки з’явилися в казках багатоголові чудовиська!
Плазунів боялись, і багато народів їм поклонялося. Деякі змії оголошувалися священними, на їхню честь споруджували храми, вони були символами величі, мудрості й могутності.
Яку ж роль відіграють плазуни у тваринному світі й економіці природи? Оскільки вони не мають постійної температури тіла, то водяться здебільшого у теплих краях. На північ потрапляють лише окремі види. Є місця, де рептилій водиться дуже багато.
Так, у пустелях ящірок і гадюк буває у 2 – 3 рази більше, ніж ссавців і птахів. Високо цінують вироби з шкури крокодилів, варанів і гадюк. Навіть у нашій країні в 30-х роках ще заготовляли на експорт до 50 тисяч гадючої шкури. Змінилося ставлення і до отруйних гадюк. Люди, нарешті, збагнули, що їм немає за що переслідувати ні в чому неповинних тварин, які й кусають лишень тоді, коли треба захищатися. Гадюча отрута йде на виготовлення багатьох ліків.
Створено спеціальні розплідники, де гадюк „доять” багато разів, збираючи їхню отруту.
Щорічно для цих розплідників виловлювали тисячи гадюк, і чисельність цих плазунів різко скоротилась. У нашій країні розроблені заходи по охороні та раціональному використанню цих тварин. Знищення будь-яких змій на території України за винятком населених пунктів і двокілометрової зони навколо них заборонено.
Відлов гадюк здійснюється лише по ліцензіях, виданих органами охорони природи.
Кримський голанський гекон. Невелика плоскоморда ящірка. Це дуже рідкісна тварина, водиться виключно в Криму, на його південному березі. Тримається переважно людських осель.
Жовтопуз безногий. Цю ящірку люди ображають, через схожість з гадюкою. Жовтопузи безногі водяться у Південному Криму в долинах річок, на схилах горбів та ярів, у садах і горах. Серед густої рослинності ці ящірки повзають швидко, а ось на голих ділянках безпомічні. Уміють плавати, добре лазить по деревах і кущах.
Полоз леопардовий. Водяться полози леопардові на півдні Криму. Живуть довго. Один такий полоз прожив у неволі 23 роки.
Полоз лісовий. Водиться змія як у широколистяних лісах, так і в негустих кущах, на заліснених схилах скель Криму та Південно – Західної України. Ховається в норах гризунів, під трухлявими пеньками, між камінням, навіть у дуплах, але не високо над землею.
Полоз чотирисмугий. Найбільший із наших змій. Людини полози уникають, ховаються в траві або забираються на дерево. У країні полози чотирисмугі рідко зустрічаються на півдні України та в Криму.
Гадюка степова східна. Цей плазун – отруйний. Хоч ці гадюки й називаються степовими, однак водяться також у лісостепах, на морських узбережжях Криму. Там їхні улюблені місця: кущі, лісові пойми, яруги, напівпустелі та закріплені піски. Розорані площі вони обминають.
Гадюча отрута сильна. Досить однієї крапельки, щоб вбити чималу тварину. Людський організм зносить її теж погано: можуть виникнути дуже серйозні ускладнення. Отруту гадюки степової використовують у медицині. Нею лікують хворих, які страждають бронхіальною астмою, епілепсією. Крім того, вона використовується як кровозупинний препарат.
Герпетологи багатьох країн скеровують зараз зусилля на розв’язання проблеми розмноження змій у неволі.Дорогоцінної отрути не вистачає, і її доводиться купувати за кордоном. І водночас буває, що гадюк вбивають тільки тому, що не вподобали їх. А це просто злочинно!
Рептилій на Землі катастрофічно зменшується. Вирубка лісів, зміна ландшафту, забруднення водойм сприяє на зміну чисельності. Та все дужче лунають на їх захист голоси вчених. Втрата плазунів, застерігають вони, стане ознакою того, що людство ступило на межу прощання з живою природою.
1.4. Земноводні
„Земноводні, або амфібії – перші хребетні, які переступили поріг водного середовища. Перші завойовники сущі! Еволюційні прабатьки рептилій, птахів, звірів і, нарешті, людини”. І. Акимушкин.
Життя зародилося у воді, амфібії перші покинули його колиску й започаткували наземних хребетних. Більшість амфібій і зараз живе то у воді, то на сущі. За це й назвали їх земноводними.
Наших земноводних можна поділити на дві різко відмінні групи. У одних – широке, плоске, безхвосте тіло. П’ятипалі кінцівки добре пристосовані, щоб стрибати, ходити й лазити. Йдеться про жаб. У інших же кінцівки слабо розвинені, а тіло довге й хвостате. У земноводних температура тіла залежить від температури навколишнього середовища. Вони активні лише в теплу пору року. З настанням осені життєдіяльність вщухає, а коли повіє холод впадають в зимову сплячку.
Амфібії бояться сухого повітря, воно діє на них згубно. П’ють воду шкірою.
Живляться земноводні комахами, слимаками, черв’яками і таким чином приносять велику користь. Полюють у ночі. А ось у серу погоду їх можна бачити і в день. Деяких амфібій споживають і люди. У ряді країн жаби – предмет міжнародної торгівлі. Їхнє м’ясо цінується дорого. Так, вартість тонни жаб становила нещодавно 1.2 тисячі доларів, тоді як однієї тонни кращої риби – 500 доларів. Величезну роль відіграли земноводні в науці. Це вони допомогли вченим зробити чимало відкриттів. Завдяки жабам Гальвані і Вольт виявили електрику в живих організмах. На честь цих тварин встановлені навіть пам’ятники. Перший було споруджено в Паризькому університеті в ХХ столітті, другий – в Токіо, спорудили його студенти – медики, які для своїх експериментів використали 100 тисяч жаб! Ці тварини були першими хребетними, що піднялися в космос.
Тритони. Колись тритонів називали водяними ящірками. Звичайні тритони живуть у великих озерах, мілких водоймах а то й просто в калюжах. Буває, що звичайні тритони оселяються поблизу водоймища, яке не замерзає, тоді вони зимують у воді і в сплячку не впадають. Часом такі тритони взимку навіть розмножуються. Звичайні тритони у нас водяться порівняно часто, а ось тритони гірські і тритони карпатські стали зовсім рідкісними.
Тритон карпатський. Улюблені місця цих тритонів – підніжжя гір та полонини Карпат.
Тритон гірський. Зокрема, зустрічається в гірських і передгірських районах Карпат. Буває, що вони не виходять з води по декілька років.
Ропуха очеретяна. По – різному ховаються від літньої спеки та чужого ока. Закопуються в пісок або під каміння. В осені ропухи очеретяні забиваються у глибокі ямки, нори й залягають у сплячку аж до квітня наступного року. Живуть у Рівненській, Волинській, Львівській області.
Жаба прудка. Стрибає так, що завидки беруть. Звичайно долає відстань до 1 – 1.5 метра, а коли (треба від нападника втекти!), то й на три метри стрибне. Водиться ця красива жабка на луках з високими травами, лісових галявинах, в букових і змішаних лісах, У кущах і садах Західної України. Не боїться висоти – у гірській місцевості піднімається на 1.5 кілометра над рівнем моря.
У Багатьох країнах чисельність ряду земноводних різко скоротилася. Причини зміни чисельності: руйнування біотопів під час розорювання земель, хімізація природного середовища. Найбільше ропух гине на стадії личинки (чутлива до зміни хімічного складу води). Вони взяті під охорону, їх заборонено ловити.
1.5. Комахи
„Та важлива роль, яку відіграють комахи в житті людини, приносячи їй колосальну користь і величезну шкоду, ставить перед ентомологією найсерйозніші проблеми, що мають виняткове значення як для народного господарства, так і для охорони здоров’я”. М. Гіляров.
Нині вивчено понад мільйон видів комах і, як стверджує відомий французький ентомолог професор Ремі Шовен, чи не в двічі більше їх ще чекають своїх дослідників. Важко знайти на планеті місце, де б не зустрічалися представники цього величезного класу. Комахи їдять абсолютно все і відіграють у природі роль санітарів. Личинки падлових мух, жуки мертвоїди, могильники, гнойовики та інші очищають поверхню земної кулі від органічних решток. Деякі з комашок, які живуть у ґрунті, беруть разом з черв’яками участь у ґрунтоутворювальних процесах. Вони розпушують ґрунт, сприяючи насиченню його киснем, зволоженню... Комахи – їжа для багатьох ссавців, птахів, риб. Люди здавна використовують цінні продукти життєдіяльності комах: мед, віск, шовк тощо. Людство здавна боролося із шкідливими комахами. Нині посіви масово не гинуть від шкідників, тому ми й не помічаємо, як ці шестиногі злочинці крадуть наші врожаї хай потроху, але систематично.
Комах-шкідників так багато, що важко повірити в існування комах-друзів. Поділ комах на ці дві категорії, безперечно, умовний. Адже перед природою живі істини рівні всі вони вносять посильний вклад у розвиток світ. Комахи цікавлять людей ще й з іншого боку. Мова йде про розгадку тих хитромудрих „пристроїв”, яким природа щедро наділила цих дрібних істот. Коли б розгадали організацію їхньої нервової системи, то змогли б прогнозувати цю поведінку, керувати нею. А одвічна мрія людства – стати володарем океанічних просторів? Адже кожній із живих істот, що дихають повітрям, не вдається довго перебувати під водою. А то деяким видам жуків це вдається. Тому-то й витрачають і час і кошти, щоб розібратися в незрозумілому поки що механізмі дихання оттих комах і фізичних законах, за якими воно відбувається. І коли буде підняття завіса над цією загадкою, людство одержить новий тип апаратів для дихання під водою – легких, компактних і надійних.
Не сходить з порядку денного міжнародних ентомологічних форумів і питання надзвичайно високої чутливості комах до радіації, здатності протистояти отруйним газом. Природа вже не раз „давала уроки” інженерам і конструкторам, які не змогли своєчасно розгадати її секрет. Хіба мало постраждало літальних апаратів од вібрації крил? А пізніш виявилося: невеличкі важки на кінцях крил літаків, що запобігають вібрації - це не що інше, як модель крихітних цяток на крилах бабки. Тому-то останнім часом і пожвавлюється інтерес до комах з боку біоніки. Комах треба охороняти! До „Червоної книги України” занесено 18 видів комах.
Давайте познайомимось з ними:
Богомоли. Богомоли ненажерливі і поїдають усіх комах підряд, у боротьбі перемагають навіть скорпіонів. Життя скорпіонів коротке, живуть до двох місяців. Коли ж немає поживи, богомоли можуть нападати й на своїх родичів. Бували випадки, коли самиці з’їдали самців.
Жужелиця – молюскоїд. Найчастіше зустрічається в лісах і садах Криму, де живиться переважно равликами, чим приносить велику користь садівництву й виноградству.
Вусач альпійський. Живуть на Закарпатті, Львівщині, Криму. Найбільший жук, що водиться на території нашої країни,- уссурійський реліктовий вусач. Довжина його сягає до 10 сантиметрів. Всі жуки вусачі небезпечні шкідники лісу.
Аскалаф строкатий. Іноді в Крему можна побачити, як над квітучими рослинами пурхає чималий метелик з розмахом крил до 50 міліметрів. Він тільки схожий на метелика, насправді ж належить до схожих сітчастокрилих комах.
Крит гігантський. Гангстер комашиного царства й має все необхідне для розбою: у нього й є „кинджал” – гострий колючий апарат, і отрута – слина, яка майже миттєво вбиває комах. Живуть вони у ґрунті. Корисні, бо знищують полчища комах, серед яких переважно більшість шкідливих.
Носатка-листовидна. Носатка європейська. Ось метелик сів на гілку. Мить – і його вже не бачимо, бо на тому місці звідкілясь з’явився сухий листочок. Це носатка вміє так маскуватися. Через те вона й „листовидною” названа. У нас носатка-листовидка зрідка зустрічається лише в Криму.
Парусники. Близький родич метелика-аполон. Розмірами від дещо більший від махаона – розмах його крил до 9 сантиметрів.
Парусник-поліксена. Розмах його крил – до 5 сантиметрів. Водиться на півдні. І аполон і парусник-поліксена – рідкісні метелики.
Бражники. Літають переважно в сутінках. Сфінкси – прекрасні літуни, вони пролітають іноді сотні кілометрів. Олександрович бражник, зокрема, може за одну добу подолати 1200 кілометрів. Швидкість польоту більшості цих метеликів перевищує 50 кілометрів за годину. Найбільше бражників водиться в Америці. У нашій країні живе близько 20 видів цих метеликів. До „Червоної книги України” занесено п’ять видів, які зустрічаються досить рідко й охороняються законом як неповторні форми живої природи.
Олександровий бражник. Вчені давно цікавляться вмінням багатьох тварин добре маскуватися. Скопіювавши забарвлення у метелика, конструктори зробили майже непомітним військовий літак. Водиться у нас в Криму, іноді залітає навіть у центральні частини.
Бражни – прозерпіна. Цих метеликів ще можна зустріти в центральних областях і на півдні України.
Бражник – джмелевидка.
Бражник дубовий. Водиться на півдні.
Бражник - мертва голова. Довгий час цей бражник наводив жах на бубонних людей. Вважалось, що мертва голова – провісник всіляких лих. Мертва голова мріє кричати. Звук дуже різкий, пронизливий! Два століття билися вчені, щоб розгадати механізм дивовижного звучання. Першим взяти за цю справу французький фізик і зоолог Реомюр.
Ще шістдесят вчених за Реомюром бралися встановити істину і лише в 20-х роках двадцятого століття проблема була вирішена. Хейнріх Прелл дослідив, що горлянка, котра під час їди діє як насос, в інший час править за міхи. Писк метелика „розпродається” на дві частини: низький звук і високий – пронизливий. Низький виникає тоді, коли метелик втягує повітря, а високий – коли плівка опущена, й повітря з силою вихоплюється назовні. Водяться мертві голови на півдні, однак окремі екземпляри залітають і в центральні та північні області. Ці метелики цікаві ще й тим, що на відміну від інших бражників живляться не нектаром, а соком, який витікає з поранених дерев. Іноді вони крадуть мед у бджіл. Важко навіть повірити в таке, бо тисячі гострих жал відбивають охоту в бажаючих поласувати медом! А тим часом виходить усе просто – мертві голови, виявляється, вміють імітувати „спів” бджолиної матки, яким вона сповіщає робочих бджіл про своє народження. Метелик підбирається до льотка й подає сигнал. Зачувши його, бджоли, як заворожені, завмирають. А бражник безборонно залазить у вулик, де випиває стільки меду, скільки важить сам.
Шовкопряди. Шовкопряд – ендроміс, або шовкокрил березовий. На території України ендроміс зустрічається скрізь, але дуже рідко. Поширені шовкопряди кульбабові на півдні лісостепової зони. Улюблені місця – сухі луки, в тому числі й на схилах гір та пагорбів, залізничних насипах і придорожніх схилах. Кількість цих метеликів різко зменшилася. Зараз зустрічаються лише поодинокі екземпляри, та й то не щороку. І шовкопряд –ендроміс і шовкопряд кульбабовий занесені до „Червоної книги України” і охороняються як пам’ятка природи.
Сатурнії. В нашій крані водиться велике нічне павине око з розмахом крил до 15 сантиметрів. Крім того, що ці метелики великі, вони ще й дуже красиві. В лісовій та лісостеповій зонах нашої країни водиться павиноочка руда, або сатурнія-аглія. Навесні та на початку літа на узліссях, поблизу боліт, на берегах невеликих ставків, у садах можна побачити двох цікавих метеликів. Самиця більша від самця.
Вчені ентомологи засвідчують – з лісів та луків зникають жуки-олені, жужелиці, бронзовики, деякі бабки і бражники. Як уже зазначалося, універсальні отруйні речовини знищили багато видів корисних комах. Під загрозу поставлено існування однієї з активних складових частин великого кругообігу. Заклик про необхідність охороняти комах уже переростає в реальні заходи. На території України, зокрема, проведені значні роботи по штучному розселенню мурах та поліпшенню умов їхнього життя. Та все це не дасть потрібного ефекту, якщо кожен з нас, перш ніж занести руку на набридливу комаху, або іншій, можливо, набагато складнішій ситуації, не визначить – друг то людини чи ворог.
1.6. Риби
Серед тварин, що населяють водне середовище, значне місце посідають риби. Вони живуть постійно у воді, і це позначилося на їх будові, життєвих процесах. Риби дихають зябрами, мають кінцівки у вигляді плавців. Їхня форма тіла різноманітна і пристосована до життя у водному середовищі, що є результатом тривалого еволюційного процесу. Надзвичайна пристосованість риб до умов життя не може не викликати захоплення в кожного, хто знайомиться з дивовижної різноманітністю цієї групи тварин. Більш як половина представників рибного населення наших водойм має промислове значення. Риби, як і інші тварини, дістають інформацію про навколишнє середовищє за допомогою органів чуттів. Вони бачать, чують, відчувають запах, смак, дотик, тобто мають усі чуття, властиві більшості високоорганізованих тварин, а також людині. Крім того, риби мають ще один орган, який дає їм змогу сприймати надзвичайно слабкі зміни в навколишніх рухах води - бічну лінію.
Шип. Живе у Чорному морі – біля узбережжя Кримського півострова, та в Дунаю, Дніпрі та Дністрі. Живе у морі ходить у річки на нерест. В морі водиться переважно на мулистих ґрунтах, у річках – на глибоких місцях з чистою проточною водою і піщаним або піщано гальковим дном.
Стерлядь. Великі ріки – Дунай, Дніпро, Дністер, Буг та інші. Перебувають на глибоких ділянках рік з чистою холодною проточною водою.
Морський коник чорноморський. Азовське і чорне моря – біля берегів кримського півострова, Керченська протока, Каркінітська. Ягорлитська затоки, узбережжя від міста Очакова до гирла Дунаю. Відкриті ділянки моря або затоки із солоністю води вище 10-15%. Віддає перевагу затишним місцям з чистою прохолодною водою і мулистим, піщаним або кам’янистим дном; живе виключно серед підводної рослинності, в якій добре маскується.
Лаврак губатий. Чорне море, біля Севастополя та масиву Карадаг. Прибережна зона моря. Тримається у придонних шарах і в товщі води.
Марена дніпровська. Мешкає в басейні Дніпра та підніжжя Бугу. Ділянки рік з прискореною течією і шебенисто-гальковим дном.
Марена кримська. Середні течії річок Кримського півострова, водосховища (Бахчисарайське, Альмінське, Сімферопольське, Феодосійське). Перебувають на глибоких ділянках річок з чистою, помірнотеплою, насиченою киснем водою на висоті 300-500 м над рівнем моря. У річках перебуває серед каміння й корчів, у норах під навислими підмитими берегами, бучаках; у водосховищах – біля кам’янистого дна.
Вирезуб. В басейні Верхнього і, частково, Середнього Дністра, Сіверського Дінця. За повідомленнями рибалок, навесні дуже рідко і не щоролку трапляються поодинокі особини у нижній течії Бугу та Дністра. Живе в лиманах і опріснених ділянках моря, на нерест піднімається у річки.
Ялець данилевського. Басейн Сіверського Дінця. Переважно головне русло річок з проточною чистою водою і піщаним або піщано-глинистим дном.
Лосось чорноморський. Мешкає біля берегів Криму ( Судак і Севастополь), деякі чорноморські лимани, біля гірла Дунаю. Живе в морі, заходить у ріки на нерест.
Лосось дунайський. Мешкає у річках Тиса і Прут. Гірські річки на висоті до 600 метрів над рівнем моря. Тримається на широких і глибоких плесах, де