Xreferat.com » Рефераты по экологии » Динаміка вилову риби в природних водоймах та вплив екологічних факторів на продуктивність

Динаміка вилову риби в природних водоймах та вплив екологічних факторів на продуктивність

їжу за допомогою добре розвинених органів нюху, які містяться не тільки в ніздрях і на вусиках, а й на всій шкірі. Полює на здобич переважно в сутінках, виявляючи в цей час найбільшу активність. Здобич підстерігає на дні, де лежить нерухомо. У сома великий м'язовий шлунок. Після вдалого полювання він може не їсти від однієї до трьох діб. Проте за певних умов поведінка сома під час живлення може значно змінюватись. Особливо це яскраво виявляється тоді, коли молоді риби, якими живляться соми, залишають місця народження. У цей час разом з паводковими водами вони намагаються потрапити в русло річки, де паводкові води довго не змішуються з річковими й утворюють струмінь чистої води, і тримаються у ній.

У місцях, де напрям течії змінюється і струмінь чистої води спрямовується до берега, збираються соми. Глибина протоки в таких місцях близько одного метра. Соми розміщуються тут у кілька шарів проти течії. Це скупчення нагадує бджолиний рій. У риб верхнього ряду голови інколи виступають з води. Так утворюється ніби бар'єр. Здалеку чути плескіт води й голосне плямкання сомів, які час від часу виринають на поверхню води і захоплюють разом з молоддю риб струмінь води й повітря.

У перші роки життя сом росте досить швидко. Наприклад, у пониззі Дніпра в дворічному віці його довжина досягає близько 50 - 60 см. Пізніше темп росту дещо сповільнюється. Так, довжина тіла п'ятирічних особин - понад 95 см, семирічних - понад 120 см. Помічено, що після статевого дозрівання самці ростуть швидше, ніж самки, тоді як у більшості прісноводних риб самки завжди ростуть краще. Іноді зустрічаються соми-гіганти віком понад 25 років, масою понад 110 кг і довжиною тіла близько 250 см. Дуже цінна риба. Його успішно можна розводити і в ставках. У минулому його шкіру використовували замість скла. Вимита й висушена вона досить міцна і прозора. Плавальні міхури використовують для виготовлення клею.

СУДАК ЗВИЧАЙНИЙ. Lucioperca lucioperca (L.). Серед риб родини окуневих найціннішим є судак звичайний.

Зовнішній вигляд його свідчить про те, що риба веде хижацький спосіб життя. Тіло видовжене, сплюснуте з боків і знизу, вкрите дрібною лускою, яка міцно сидить у шкірі. Луска частково є й на зябровій кришці. Голова клиноподібна, рот великий, на обох щелепах є великі ікла. Спина зеленувато-сіра, на боках тіла буро-чорні поперечні смужки, а на плавцевих перетинках спинних і хвостового плавців є темні плями.

Живе у річках, водосховищах, проточних озерах, де обирає глибокі місця біля корчів. Для полювання виходить на мілководні ділянки, вкриті піском або сумішшю піску й гальки. Найактивніший перед сходом сонця та у вечірні години. Тоді він може близько підходити до берегів, а в погоні за здобиччю навіть вискакувати з води. Це надзвичайно ненажерливий хижак. Він нападає на скопища верховодок, молодих головнів та інших дрібних риб.

Нереститься в заплавах, у прибережних зонах озер, водосховищ. Ікру відкладає на прикореневі частини рослин. Плідники очищають їх від грунту й мулу, утворюючи гнізда. Після відкладання ікри й запліднення її самка залишає гніздо, а самець охороняє його доти, поки не виклюнуться личинки. Рухом своїх плавців він сприяє очищенню ікри від мулу і створює сприятливий кисневий режим. Цікаво, що при загибелі «сторожового» судака ікру охороняє інший самець. Інших риб, у тому числі й судаків, що наближаються до гнізда, самець-охоронець зустрічає агресивно: плавці й зяброві кришки розчепірюються, і він кидається на «ворога». Після відкладання та запліднення ікра близько двох годин набухає. Діаметр кожної ікринки збільшується. Швидкість розвитку ембріона залежить від температури води: при температурі +9...+11 °С він розвивається десять-одинадцять діб, при +15... +19 °С - п'ять-шість діб, при +18...+22 °С - три-чотири доби. Звільняється ембріон від оболонки за 2 - 3 с, а інколи може носити її на голові 2 - 3 хв. Довжина ембріонів становить 3,5 - 5,4 мм. Велика різниця в їх розмірах свідчить про неоднорідність розвитку. В ембріонів завдовжки до 4 мм голова нахилена донизу і щільно прилягає до жовтка, рота не видно, а на очах ледве помітна пігментація. Такі ембріони понад дві доби піднімаються вертикально вгору й опускаються пасивно до дна. І тільки згодом починають рухатись у горизонтальному напрямі. В ембріонів завдовжки понад 5 мм добре розвинений рот, голова відділена від жовткового міхура, очі добре пігментовані, Через 2 - 3 години після викльовування вони вже плавають у горизонтальному напрямі [15].

У перші дні після народження ембріони ростуть найінтенсивніше. На шосту-сьому добу ріст їх майже повністю припиняється, а в наступні дні знову відновлюється. Це пояснюється характером живлення. У перші дні після викльовування ембріон живиться вмістом жовтка. На шостий день запаси його вичерпуються, в ембріона з'являється рот, і він переходить на активне живлення. З цього часу починається личинковий період життя судака.

Через два тижні після викльовування личинки досягають довжини 10,5 - 12,5 мм, а через чотири - 15,5 - 21,5 мм. За перші два з половиною місяці життя (в середині липня) молоді судаки досягають довжини близько 9 см, а за наступний такий самий період їх довжина збільшується ще на 5,3 см. До кінця вересня вона досягає 14,3 см. У середині лютого їх довжина досягає лише 14,8 см, тобто за чотири з половиною місяці приріст становить тільки 0,5 см, отже, молодь судака середньої течії Дніпра найінтенсивніше росте в перші три місяці (травень - липень), у наступні місяці (серпень - вересень) ріст сповільнюється, а з жовтня припиняється або дуже сповільнюється.

Цікаво, що для збільшення маси на 1 кг судак повинен з'їсти в середньому 3,3 кг риби. Він споживає риб, розміри яких коливаються від 3 - 4 до 20 - 24 см.

У судака звичайного багато ворогів. Його личинок поїдають риби. Молоддю живляться окунь, щука, сом та інші хижаки. Найбільше її знищують на ранніх стадіях розвитку безхребетні тварини, особливо циклопи.

ЙОРЖ ЗВИЧАЙНИЙ. Gymnocephalus cernua (L.). Належить до родини окуневих. У нього велика голова, коротке тіло з товстим черевом, у плавцях багато колючих променів. Дуже поширений. Живе в річках, озерах і водосховищах зі сповільненою течією, що мають чисту воду, у придонних шарах води, на досить великій глибині. Полює переважно вночі на мілководних ділянках. Більшу частину доби проводить у засідці, чекаючи на здобич. Живиться личинками комах, молюсків, черв'яками та іншими безхребетними тваринами, що їх споживають лящ, короп, густера, плітка. Отже, щодо живлення він є конкурентом більш цінних риб. Надзвичайно ненажерлива риба, яка не припиняє пошуків їжі ні взимку, ні влітку, ні вдень, ні вночі. Правда, в нього також є вороги, зокрема щука, судак, сом, великі окуні.

Для нересту йоржі збираються у великі скопища. Ікру відкладають кількома порціями. Діаметр ікринок близько 1 мм. Великі самки можуть відкладати до 200 тис. ікринок, їх інкубація відбувається біля дна. Довжина ембріонів, які виходять з оболонки ікринок, близько 4 мм. Більшу частину часу ембріони лежать на дні, зрідка піднімаючись у товщу води, щоб потім плавно опуститись на дно. Через місяць ембріони перетворюються на мальків, довжина яких становить близько 15 мм. Їм властивий потайний спосіб життя. У скопища мальки не збираються і найбільшу активність виявляють у присмеркові години. Дуже бурхливо реагують на зовнішні подразники. Як показали спостереження в акваріумах, мальки можуть навіть вискакувати з води. Так само поводяться й дорослі особини [2].

Йорж звичайний, як свідчать акваріумісти, відганяє всіх риб від корму доти, поки не наїсться сам. Проте окуня зі своєї кормової ділянки він не відганяє. Можливо, цим пояснюється, що в місцях, де багато йоржів, ніякі інші риби, крім окунів, не зустрічаються.

У річках (басейни Сіверського Дінця, Дніпра, Дністра) із швидкою течією та чистим піщаним дном трапляється йорж-носар, йорж смугастий живе тільки в басейні Дунаю. Великих розмірів йоржі не досягають, у зв'язку з чим господарського значення не мають.

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ


Терміни вилову вирощеної риби вирішуються для кожного господарства і водойми в залежності від кліматичних умов, видів вирощуваних риб і господарських планів. Усі роботи по підготовці до вилову повинні бути передбачені в заздалегідь складеному плані, графіку і виконані з таким розрахунком, щоб за 10-15 днів до початку лову вони були цілком закінчені і перевірена готовність господарства до вилову риби [29].

У ставках, що добре спускаються, вилов риби роблять або в магістральному каналі перед донним водоспуском, або за допомогою рибоуловлювачів за донним водоспуском. Рибу, що виловлюється, занурюють в носилки, зважують, завантажують і направляють у живорибні садки для збереження і наступної реалізації. Усі роботи зі зважування, рахунку і сортування проводяться перед посадкою риби в садки. З метою підвищення продуктивності праці застосовують підйом риби на греблю і навантаження її в транспортний посуд контейнерами за допомогою автокранів або стогокладів.

Для скупчення риби в нижній ділянці магістрального каналу, особливо у великих ставках, установлюють спеціальні шпунтові перемички. Перемички ці складаються зі шпунтового ряду з пазами, у які вставляють ґрати, що утримують рибу в тій або іншій частині каналу. За допомогою цих перемичок рибу збирають або у водоспусків, або у вершині магістральних каналів, куди вона йде на приплив води. Після цього починають вилов бреднем. Виловивши основну масу риби, швидко приспускають залишки води і виловлюють рибу сачками у водоспуску.

У каналах, які неспускаються, і руслах рік для лову риби застосовуються вентери-мережі, встановлювані в напрямку проти ходу риби.

У ставках з великим припливом води, але з малим нахилом не вдається спустити усю воду, русло ріки завжди залишається під водою. У цих випадках при облові риби використовують допоміжну канаву, пускаючи по ній воду з русла річки, перед перемичкою, а воду з русла за перемичкою викачують [29].

У ряді рибхозів застосовують інший метод. Зі ставків спускають усю воду до обрису канав, після чого на якийсь час припиняють приплив води. Як тільки риба збереться в каналі, воду пускають знову. Риба іде на приплив до верховини ставка, де її загороджують сітками і ловлять.

Осінній вилов риби з великих нагульних ставків, особливо з великими водозбірними площами, часто сильно ускладнюється дощами, що дають велику кількість води, а також труднощами збуту риби і необхідністю мати садки значної ємності.

При зимовому лові риби підготовчі роботи повинні бути проведені восени. До числа цих робіт відносяться підготовка ґрат, що вставляються у водоспускні спорудження замість щитових затворів, установка і випробування лебідок для витаскування щитів, ремонт рибозатримувальних ґрат у рибовловлювачах.

Вузькі водойми рекомендується обловлювати подовжніми тонями, при яких невід охоплює всю ширину ставка. При облові двома подовжніми тонями (якщо облов ведуть одним неводом) ставок поділяють на дві частини, перегородивши його поперек ставними мережами. При облові двома неводами перегороджувати ставок недоцільно.

Якщо вилов ведуть подовжніми неводами, через них проціджується уся водна маса ставка і робота йде повільно. При великій довжині ставка тоня може продовжуватися більше доби. Уночі тягу невода приходиться припиняти. При зупинках ж або припиненні роботи на ніч риба іде з невода. Щоб уникнути цього всі підготовчі роботи треба провести з вечора, облов починати рано, щоб до вечора його закінчити. У зв'язку з цим довгі ставки й озера потрібно обловлювати двома подовжніми тонями.

Для лову риби подовжніми тонями рекомендується невід, довжина якого в півтора рази більше максимальної ширини озера, а висота його 5-6 м. Крила невода роблять розшивними, що дає можливість тим самим неводом обловлювати різні за площею і шириною озера [29].

Мотню невода роблять з 26-28-міліметрової делі. В озерах, де немає ляща, можна застосовувати неводи з більш частою мотнею. Привод невода роблять з 26-30-міліметрової, крила - з 32-34-міліметрової і більш рідкої делі. Дель повинна бути легкою, із нитки 34/12 і 34/9. Посадка невода 1:3. Канат найкраще брати прядив'яний: для верхньої підбори 32 мм, для нижньої й урізів 38 мм. Балбери влаштовують осокореві, дерев'яні або з пінопласту.

В озерах зі звивистими берегами бувають випадки відходу невода від берегів. Тоді необхідно підшивати до опор невода додаткові підкрилки довжиною 25-30 м. Ці підкрилки тягнуться за неводом уздовж берегів і не дозволяють рибі піти з тонею. Під нижню підбору, у підкрилків, потрібно покласти по більше вантажу, щоб риба не ішла під неї.

При облові сильно замулених озер, для того щоб нижня підбора не сильно завантажувалася в мул, випливає і місце звичайного вантажу підв'язувати березову кору, сплетену у вербові кільця діаметрів 10-12 см. Підв`язувати можна і пучки соломи або сіна; це утримує нижню підбору невода на поверхні муловoro шару. Іноді невід пускають зовсім без завантаження, але у таких випадках нижню підбору роблять з більш товстої, ніж звичайно, мотузки. Таким неводом добре виловлюються пелядь, рипус, сиг.

У замулених озерах нижня підбора невода "врізується" в мул. У таких випадках потрібно підшивати до неї так званий підзор, щоб нижня підбора легше проходила по мулистому дну. Підзор являє собою вузьку смугу з делі, прикріплену до нижньої підбори. Він запобігає зануренню в мул, і при проході невода по перекатах і ямам затримує рибу.

Невід довжиною 250 м і більше тягнуть і вибирають його крила при потоненні за допомогою воротів. Ще краще застосовувати тракторну тягу. Для витягування крил невода уздовж нижньої підбори підв'язують допоміжний канат.

Практика показала, що короп і сазан виловлюються добре першою тонею. У наступні тони вилов їх різко падає, тому що налякана риба забивається в мул і ямки. Тому першу подовжню тоню треба пронести особливо ретельно, щоб виловити основну масу риби. При ретельній підготовці і ретельному вилові однією подовжньою тонею можна виловити зі ставка або озера основну масу риби. Якщо риби багато, доцільно кінець ставка, де відбувається потонення, перегородити сітками, а у відгородженій ділянці пронести повторний облов. Ні в якому разі не можна починати облов водойми поперечними тонями. Досвід показав, що неводний лов розполохує коропа і він забивається в рослинність, купини, корчі. Після лову поперечними тонями коропа не вдається виловити і подовжньою тонею. Повторювати вилови подовжніми тонями можна лише через 10-12 днів, коли риба заспокоїться. Для полегшення вилову риби з неспускних водойм можна застосовувати осіннє відкачування води насосами. З невеликих і неглибоких заплавних озер можна відкачати воду насосом З-245 ("Андижанець"). Насос змонтований разом із двигуном, що працює на дизельному паливі, продуктивність 33 л/сек. Для ця ж цілей застосовують пересувну насосну станцію ПНС-Т-6 НДВ продуктивністю 40-90 л/сек [29].

Зимовий вилов риби із заморних озер. Рибу із заморних озер виловлюють восени неводами або підлідним ловом узимку. При різкому зниженні кисню у воді на березі озера в місці лову риби встановлюють насос З-245 ("Андижанець") і воду, що накачується ним, розподіляють за допомогою дерев'яних лотків у 2-3 місця, де встановлені котці. Риба, що йде на аеровану воду, попадає в пастки.

У дуже мілководних озерах, які промерзають до дна для вилову риби в найбільш глибокому місці озера влаштовують спеціальні ями. У ямі довжиною 2 м і шириною 1 м спочатку вирубують лід, а потім за допомогою карцевих лопат і сітчастих черпаків видаляють мул на глибину 20-25 см. В міру намерзання льоду риба концентрується в ямах, з яких її вичерпують сачками.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ВИЛОВУ РИБИ В ПРИРОДНИХ ВОДОЙМАХ


4.1 Природоохоронні заходи, які сприяють збільшенню цінних видів риби у річках Полісся


Водойми мають визначену рибопродуктивність, що залежить від сукупності умов, зокрема від кормових ресурсів. У рибництві під природною рибопродуктивністю водойми розуміють сумарний приріст маси риби, отриманий протягом одного вегетаційного періоду з одиниці площі за рахунок природної кормової бази. Виражається ця рибопродуктивність у кілограмах або тоннах на 1 га площі водойми. Величина цього показника не є постійною і змінюється в залежності від якості води і ґрунту, кліматичних і метеорологічних умов, виду вирощуваної риби, її віку, щільності посадки риби. Найбільш високу природну рибопродуктивність мають ставки, розташовані на родючих ґрунтах, що постачаються водою джерелом з родючим водозбором і знаходяться в районах із тривалим вегетаційним періодом. У рибництві за основу приймають середню рибопродуктивність за кілька років.

З кліматичних і метеорологічних умов, що впливають на формування природної кормової бази, на розвиток і ріст риб, найважливішим є температурний режим. Відповідно до кількості днів у році з температурою повітря вище 15 °С територія країни розділена на 7 рибоводних зон. При визначенні природної рибопродуктивності потрібно враховувати не тільки рибоводну зону, але і ґрунти, на яких знаходиться водойма, для цього існує поправочний коефіцієнт. Для середніх за родючістю ґрунтів (підзолисті суглинкові, супіщані, вилужені чорноземи й ін.) він дорівнює 1, для малопродуктивних ґрунтів він складає: галові - 0,4, торф'янисті - 0,5, піщані - 0,6, високородючі ґрунти (чорноземи й ін.) - 1,2.

Рибопродуктивність, одержувана за рахунок природної їжі, залежить від стану кормової бази ставків і ступеня її використання рибою. Утворення у водоймі природної їжі проходить складним біологічним шляхом. Матеріальну й енергетичну основу всіх наступних етапів продукційного процесу у водоймі складає новотворення органічних речовин з мінеральних у результаті життєдіяльності рослинних організмів.

У результаті росту і розвитку рослинних організмів у водоймах відбувається безперервне новотворення їх біомаси. Рівень первинної продукції, обумовлений фізіологічними властивостями водоростей і факторами середовища, є основним регулятором інтенсивності й ефективності усього біопродуктивного процесу. Біологічне продукування відбувається у формі утворення первинної і вторинної продукції, під якими розуміють відповідно приріст біомаси автотрофів (рослинних організмів) і гетеротрофів (тваринних організмів) [16].

Процес автотрофного живлення гідробіонтів, тобто утворення ними органічної речовини з мінеральних речовин, є єдиним, при якому у водоймі виникає «першоїжа». За рахунок її живуть усі гетеротрофні гідробіонти як рослинноїдні, так і м'ясоїдні. Так, молодь більшості видів риб на ранніх стадіях розвитку споживає водорості, а для деяких видів вища і нижча водна рослинність - важливе джерело живлення протягом усього життя.

Таким чином, усі живі організми водойм втягуються в процеси кругообігу речовин, який включає наступні ланки: синтез органічної речовини у водоймі і надходження органічної речовини у водойму з водозбірної площі; розкладання органічних речовин у водоймі (мінералізація); споживання і перетворення розкладених речовин бактеріальними, рослинними і тваринами організмами; споживання живих організмів, що синтезують органічну речовину з неорганічної.

Утворення органічної речовини у водоймах відбувається в процесі фотосинтезу зеленими організмами планктону (водоростями і зеленими бактеріями) і бентосу (нижчими і вищими рослинами), а також у процесі хемосинтезу бактеріями.

Зелені рослини, що беруть участь у процесі фотосинтезу (діатомові, зелені, синьозелені й інші водорості), вимагають для свого розвитку визначених умов - наявності біогенів і мікроелементів, а також певної температури. Так, діатомові водорості розвиваються звичайно при температурі 16...18 °С. Синьозелені водорості з'являються при більш високій температурі, при наявності фосфору до 0,02 мг/л і азоту до 0,08 мг/л води. Зелені водорості вимагають великої кількості азоту.

У водойму також надходять органічні речовини. Їхня кількість залежить від характеру водозбірної площі, клімату, ґрунту, рослинного покриву, характеру господарської діяльності людини. Органічні речовини, що надійшли з донних відкладень і з водозбірної площі, а також організми, що розмножилися при фотосинтетичній діяльності і згодом відмирають (фітопланктон, макрофіти, фітобентос), розкладаються і перетворюються при участі бактерій і найпростіших. При цьому мікроорганізми не просто руйнують органічну речовину, а перетворюють її, переводячи у більш доступний стан для живлення тварин. Одночасно протікають і процеси деструкції, у результаті яких у воду надходять біогени, необхідні для розвитку водоростей. При слабкій утилізації органічна речовина осідає на дно водойми, поглинає велику кількість кисню, погіршує кисневий режим. В міру нагромадження у водоймах невикористаної органічної речовини відбувається старіння екосистем. Воно відбувається повільніше, якщо основними продуцентами органічної речовини є планктонні водорості. Однак і при інтенсивному розвитку фітопланктону, але слабкому його споживанні рослинноїдними безхребетними, значна частина первинної продукції також залишається недовикористаною і відкладається на дні водойми. Таким чином, оцінка продуктивності водойми, проведена тільки по величині первинної продукції, може привести до помилок, оскільки значна частина органічної речовини випадає з продукційних процесів і може негативно впливати на їх протікання [9].

Важливого значення набуває подальший розвиток рибництва, акліматизація та охорона риб, гібридизація тощо. Чимале значення у збільшенні рибних запасів має меліорація рибних угідь. Щоб промислові риби після зарегулювання стоку річок могли здійснювати міграції, будують рибопропускні споруди: рибоходи і рибоприйомники (рис. 3.1). Умови нересту поліпшуються внаслідок влаштування штучних нерестилищ. З метою поліпшення умов нересту деяких промислових риб (судака, ляща, тарані та ін.) влаштовують гнізда-нерестилища з різного матеріалу (коренів і кореневищ рослин, лучної трави, лози тощо), їх розміщують на шляхах нерестових міграцій риб-плідників [18].

З метою збільшення запасів цінних риб у природних водоймах здійснюється їх штучне (заводське) розведення, підрощування і випуск молоді у водойми. На рибоводних заводах розводять осетрових риб (севрюгу, осетра, стерлядь), лососевих (кету, горбушу, сьомгу, білорибицю, форель), коропових (ляща, судака) та ін. Утримують там риб-плідників, проводять штучне запліднення ікри, її інкубацію у виводкових апаратах, де створюються умови, аналогічні природним. У спеціальних басейнах і ставках вирощують молодь до певних розмірів і випускають у природні водойми.

Певний вклад у збільшення рибних запасів України вносять спеціалізовані рибницькі заводи Закарпаття, де вирощують форель.

Ставкове рибництво - найбільш вивчена форма керованого рибного господарства. Важливе значення має використання методу полікультури, коли в одну водойму вселяють одночасно кілька не конкуруючих за кормами видів, наприклад, коропа (бентофаг), білого амура, товстолобика (фітофаги), судака (хижак).

У ставках України вирощують коропів (лускатого, дзеркального, рамчастого), ляща, карасів, судака, стерлядь, амура білого, товстолобика, сигів, форель та ін. Є значні резерви для ставкобудування: яри та балки, затоплені сінокоси і болота, угіддя, які не використовуються.

Важливими складовими частинами комплексу рибницьких меліоративних і рибоохоронних заходів, спрямованих на збільшення запасів риби та розширення її асортименту, є акліматизація і гібридизація риб. У розробку теоретичних основ акліматизації риб значний внесок зробив гідробіолог Л.О. Зенкевич (1889-1970). Однією з перших у 30-х роках було переселено кефаль із Чорного моря в Каспійське, а у 1947 р. на неї вже відкрили промисел. Салаку балтійську було завезено в Аральське море, у Балтійське море - севрюгу каспійську. Горбушу з Далекого Сходу переселено в Баренцове море, і досить успішно. Судака, ляща, сазана акліматизовано у водоймах Казахстану, Середньої Азії. Пелядь і омуль освоїли Братське водосховище і нерестяться у прилеглих річках. Успішно відбулась акліматизація рослиноїдних риб білого амура і товстолобика у водоймах Казахстану, Середньої Азії, Північного Кавказу, України. Білий амур поїдає вищі водяні рослини, навіть очерет. Товстолобик живиться в основному фітопланктоном, сповільнюючи розвиток водоростей під час евтрифікації водойм. Ці риби очищають канали від надлишку рослинності і стримують її надмірний розвиток. Їх використовують також для меліорації штучних водосховищ (Кременчуцького, Каховського, Київського та ін.). У кінці 80-х років XX століття була переселена в Азовське море далекосхідна кефаль-піленгас. Акліматизація пройшла успішно. Зараз піленгас в Азові - промислова риба; у той же час він очищає море від органіки, утилізуючи детрит [18].

Важливе значення у практиці рибного господарства має гібридизація. Цінні гібриди одержано від схрещування культурного коропа із диким сазаном (вони холодостійкі, швидко ростуть), коропа із карасем. Виведено гібрид дніпровського сазана і культурного коропа для розведення на рисових полях. Гібрид білуги і стерляді - бістер - успадкував ранню статеву зрілість і гарні смакові якості від стерляді, а швидкість росту і великі розміри - від білуги. Він може жити і в прісній, і в морській воді. Бістер став рибою промислових комплексів.

В Україні проводиться значна робота з охорони риб. Це і законодавчо встановлений мінімальний розмір вічок сіток, якими виловлюється риба, і охорона нерестилищ та зимувальних ям, і боротьба з браконьєрством, заморами риб та забрудненням водойм, і рятування молоді риб.

Контроль за виконанням правил рибальства на місцях здійснюють органи рибоохорони. Водночас велику роль в охороні рибних ресурсів відіграє громадськість: громадські інспектори, народні дружини, молодіжні пости, шкільні «Блакитні патрулі». Школярі подають велику допомогу в боротьбі з порушниками правил рибальства, беруть участь у роботах по врятуванню молоді риб. Учні виловлюють мальків з пересихаючих мілководних басейнів і переносять їх до більшої водойми, влаштовують штучні нерестилища, роблять ополонки, щоб запобігти зимовим заморам риб та ін.

Проте в цілому по Україні вилов риби знижується внаслідок надпромислу, забруднення рік, Чорного та Азовського морів, зміни гідрологічного режиму та втрати нерестилищ при будівництві гідроелектростанцій тощо. Це призвело до того, що до другого видання Червоної книги занесено 32 види риб, серед яких чорт морський (Lophius piscatorius), бичок-рижик (Neogobius platyrostris), вирезуб або кутум (Rutilus frisii), йорж смугастий (Gymnocephalus schraetser), умбра (Umbra krameri), лосось чорноморський (Salmo trutta labrax), коник морський (Hippocampus guttulatus), лосось дунайський, або таймень (Hucho hucho), судак морський (Lucioperca marina), чоп звичайний (Zingel zingel), чоп малий (Z. streber), шип (Acipenser nudiventris) та ін.

4.2 Аналіз динаміки вилову риби в природних та штучних водоймах Чернігівської області


Протягом останніх років в Чернігівській області різко погіршився стан рибних ресурсів. Це пов'язано з багатьма факторами: зменшення об'єму проведення рибомеліоративних робіт на закріплених за користувачами водоймах, несприятливі погодні умови під час проходження нересту, збільшення навантаження на водойми з боку браконьєрів та рибалок-любителів та інше [3].

Інтенсивне навантаження на водні живі ресурси (ВЖР) користувачами, рибалками любителями, браконьєрами в переднерестовий період призводить до виснаження рибних запасів водойми. Аналіз роботи рибодобувних організацій свідчить про те, що, в порівнянні з 1991 роком, в основних рибогосподарських водоймах області (верхів'я Київського водосховища, р.р. Дніпро та Десна) добування риби у

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: