Мале підприємництво в умовах ринку
3.Проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні
3.1 Проблеми фінансування малого бізнесу в Україні
Останніми роками в Україні активно розвивається сектор малого бізнесу, зростає його питома вага у сфері народного господарства.
Саме тут, у малому та частково у середньому бізнесі, – головний резерв створення робочих місць і подолання безробіття. Так, за даними Державної служби зайнятості України, у Харківській області на сьогодні сектор малого бізнесу забезпечує роботою кожного четвертого із загального числа зайнятих, а в м. Харкові – майже кожного третього. Тому надзвичайно актуальним є питання, пов’язані з розвитком цього сектору.
Відомо, що однією з найважливіших проблем розвитку малого бізнесу є нестача фінансових ресурсів. Пропозиції науковців зводяться переважно до оптимізації фінансових ресурсів підприємств або розглядаються можливості залучення інвестицій. Чимало науковців пропонують мікрокредитування як один із шляхів розв’язання проблеми, але при цьому не обґрунтовують складності його використання.
Банківський фінансовий ресурс на сьогодні залишається дорогим – ставки за кредитами коливаються від 13% до 24% у доларах США та від 17% до 30% у національній валюті. Тому не дивно, що переважна більшість позичальників належить до класу “А” (Клас “А”– фінансова діяльність прибуткова й рівень рентабельності вищий за середньогалузевий, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями )[1 с.1056].
Новостворені підприємства або бізнес – проекти не можуть отримати кредити через відсутність у керівника досвіду роботи в бізнесі. Провідні банки відмовляють їм у надані кредиту, оскільки для банку важливо працювати з надійними позичальниками, у яких хоча б один бізнес вже налаштовано. Банки зацікавлені в тому, щоб гроші за кредит поверталися вчасно за графіком, і не бажають мати справи з примусовими стягненнями. Тому необхідно розробляти специфічні програми кредитування, спрямовані на підтримку малого підприємництва та стимулювання його розвитку.
Отже, метою дослідження є розробка пропозицій для фінансової підтримки малого бізнесу в Україні, зокрема в місті Миколаєві. Це питання тісно пов’язане з програмою розвитку підприємництва у Миколаєві на 2005-2006 роки, зокрема, йдеться про фінансово-кредитну підтримку підприємництва як пріоритетне завдання.
Основою проведеного дослідження є комплексний підхід, поряд з цим було використано економіко-статистичний аналіз на численні експертні оцінки.
Основні показники розвитку підприємств малого бізнесу наведено у табл 3.1
За результатами аналізу стану сектору малого бізнесу Миколаєва, Миколаївської області, України ( кількість, галузева структура, ефективність, частка в економіці)були сформовані основні проблеми розвитку цього сектору економіки, серед яких:
– відсутність повної достовірної статистичної інформації про стан розвитку МБ;
– відсутність освітнього й інформаційного забезпечення підприємницької діяльності;
– регуляторні та адміністративні бар’єри;
– відсутність гарантій захисту прав власників;
– несправедливий розподіл доходів через систему податків і загальнообов’язкових платежів;
– неврахування галузевих та регіональних особливостей МБ при розроблені програм їхньої підтримки;
– неефективність діяльності, збитковість , нестача фінансових ресурсів;
– напівлегальний стан МП;
– неефективна галузева структура;
– неврахування тенденцій щодо штучності розвитку МБ, у тому числі і в Миколаєві, що у свою чергу, перекручує звітність та заважає створенню ефективних програм підтримки;
– проблема кадрового забезпечення, проблема відтоку фахівців із малого підприємництва до середніх та великих підприємств;
– земельна проблема.
Таблиця 3.1 Показники розвитку підприємств малого бізнесу(МП)1
| Показник | місто Миколаїв | Миколаївська область. | Україна |
| Кількість МП, од. | 2002р-4798, 2006р- 5314МП | 2002р-6854, 2004р-7732 (2,9% від загальної кількості МП України) | 2005р-277641 |
| Кількість МП на 1 тис. населення, од. | 2006р.- 15 | 2002р.- 5,8, 2006р.-5,8 | 2005р. -6,1 |
| Темпи зростання кількості МП | 2004р. – 6% на рік, подальше падіння до 2% на рік. Кількість МП зросло з 2000 року в 1,4раз | З 2004року знизилась з 5 до 0,5-1% на рік. З 2000 р кількість МП зросла в 1, 6 рази | 8-9% на рік, з 2000 року кількість МП зросла в 1,6рази |
| Галузева структура МП |
У загальній к-сті МП: Торговельні п-ва-39%; Промислові МП-14,2%; Будівництво – 12,5%; Транспорт – 9,6% |
У загальній кількості МП: Торговельні п-ва-35%; Промислові МП-15,8%; Будівництво-15%; Транспорт-11%; с/г МП-9,1% |
У загальній кількості МП: Торговельні п-ва -40%; Промислові – 16-17 %; с/г-4,5% ; Будівництво – 9% |
| Фін. результ. діяльн. до оподатк., тис грн. |
2003р- 4232 2006р. –(-7796) |
2003р. –(-8878) 2006р. – (-22136) |
2003р – (-156,5) млн.. грн. 2004р. – (-828,7) млн.г рн. |
|
Питома вага продукції МП у загальному обсязі виробництва |
2003р. – 12,2% | 2003р. – 10,8% | 2003р. – 7,9% |
| Частка МП у зайнятості | 2006р-20,1% | 2006р. – 14,0% | 2006р. – 21,3% |
| Частка кількості МП у загальній кількості об’єктів в ЄДРПОУ | 31% | 25% | 28% |
Щоб розв’язати цю проблему можна розглянути такі два шляхи. Перший – фінансова підтримка через функціонування бізнес-інкубатора, другий – надання кредитів через структуру Українського фонду підтримки підприємництва(УФПП).
В Україні інкубаційний процес представлений українськими бізнес-інкубаторами та діяльністю Асоціації інноваційних центрів. Механізм функціонування та розвитку бізнес-інкубатора (БІ) представлений такими етапами:
– відбір найперспективніших проектів;
– створення об’єднаних підприємств на базі нових ідей та технологій;
– колективна робота на початковому етапі, послідовне відсторонення БІ від роботи новоствореного підприємства;
– реалізація та отримання прибутків із продажу частки капіталу новоствореного підприємства;
– повторне інвестування отриманого прибутку у розробку нових проектів;
– надання консультаційних, інформаційних, маркетингових та освітніх послуг підприємству, що стабільно працює.
Цей механізм можна віднести до типу самодостатніх, бо він забезпечує максимальне залучення обох сторін до процесу виживання та успішний розвиток новоствореного підприємства. Найголовнішим стимулом підприємця є реалізація ідеї та бажання у створенні та розвитку його(її) власного підприємства , отримання прибутку.
Суть схеми кредитування малого бізнесу через структуру УФПП полягає ось в чому:
– після прийняття рішень про надання ресурсів під кредитування конкретного позичальника кредитний проект, розроблений відповідним структурним підрозділом УФПП, узгоджується з обраним банком;
– грошові кошти фонду у сумі кредиту розміщуються в банку на спеціальному рахунку під кредити, які надаються банком згідно з програмою мікрокредитування;
– забезпеченням по таких кредитах є майно позичальника або його майнових поручителів.
Переваги цієї схеми є такі:при використанні коштів за цією схемою у фонду з’являється можливість отримати доходи за депозитом, а також якщо ресурсами під такі кредити є фінансові кошти фонду,можливе встановлення відсоткових ставок нижчих за ті, що застосовуються за “ стандартних ” умов кредитування. Рівень процентної ставки розраховується за такою формулою:
% за кредитом = % за депозитом + Nr + 4 %, (1)
Де % за депозитом – узгоджується з фондом, але не перебільшує стандартні ставки на відповідні терміни;
Nr = % за депозитом * R, де R – норма резервування НБУ, яка становить довгостроковими депозитами в національній валюті – 0 %, а за короткостроковими – 6%. Необхідно зауважити, що ця схема успішно працює в Україні.
Перспективами подальших наукових розробок у цій сфері можуть бути дослідження у напрямі фінансування розвитку інноваційного підприємництва.
3.2 Шляхи вдосконалення розвитку малого підприємництва
На наш погляд, основними напрямами подальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого підприємництва.
Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних атів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.
Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб’єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.
Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити у напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб’єктам малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами суб’єктам малого підприємництва, які функціонують у пріоритетних напрямах господарської діяльності.
Одним із значущих напрямів розвитку малого підприємництва є матеріально-технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих матеріальних умов та інноваційного клімату для розвитку малих підприємств передбачає: розробку та впровадження механізму передачі малим підприємствам виробничих площ і виробничих потужностей, у тому числі тих, що вивільняються у процесі ліквідації або реорганізації підприємств-банкрутів; формування розвинутого ринку нерухомості; розробку механізму передачі малим підприємствам нових технологій, а також обладнання, необхідного для здійснення бізнесу, на пільгових умовах; розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб сприяння забезпеченню їх матеріально-технічними й іншими ресурсами з боку державних структур. Необхідними також є: використання можливостей фінансового забезпечення малих підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують нові технології та інноваційні проекти за рахунок Державного інноваційного фонду; сприяння створенню регіональних інноваційних фондів; надання допомоги у проведенні наукових досліджень та впровадженні прогресивних технологій; сприяння у пошуку замовників та виконавців інноваційних проектів для суб’єктів малого підприємництва; надання консультативних послуг у сфері інноваційних технологій.
Мале підприємництво не може успішно розвиватися без створення розвинутої системи інформаційного обслуговування. Державну підтримку суб’єктів малого підприємництва щодо цього доцільно здійснювати шляхом створення розвинутої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, підприємств з проведення маркетингових досліджень, бізнес-інкубаторів, технопарків, регіональних, інформаційно-аналітичних центрів. Головними Завданнями регіональних інформаційно-аналітичних центрів мають бути: забезпечення доступу підприємців до інформації (правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-технологічної, комерційної) як у процесі створення, так і функціонування підприємств; надання консультативних послуг з питань стану товарного ринку, кон’юктурного аналізу, управління підприємством, підготовки кадрів; складання інформації для органів державної влади про стан справ у сфері малого підприємництва та тенденції його розвитку.
Отже, загалом з 2001 по 2008 рр. кількість діючих малих підприємств збільшилась майже в 10 разів. Проте за кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тис. населення Україна набагато відстає навіть від колишніх країн “соціалістичного табору”. Цей показник в Україні на кінець 2008 року складав 45,6 МП в розрахунку на 10 тис. осіб населення, що, звичайно, недостатньо для створення так званої “критичної маси” малих підприємств. За оцінками фахівців, для створення реального конкурентного середовища в Україні та покриття ринкових ніш, що утворюються в процесі трансформації перехідної економіки в ринкову, потрібно принаймні 125–150 одиниць МП на 10 тис. осіб, а деякі експерти навіть називають цифру 3 млн МП, або понад 600 на 10 тис. населення.
На жаль, доводиться визнати, що МП в Україні не виконують належним чином своєї соціальної ролі. Вони забезпечують робочими місцями лише 1,72 млн осіб, що складає близько 15 % від загальної чисельності усіх зайнятих в галузях економіки, тоді як в країнах з ринковою економікою аналогічний показник перевищує 50 %. До того ж, не можна забувати, що досить часто МП є другим місцем роботи людини. Тому механічно пов’язувати кількість зайнятих на МП з кількістю робочих місць, створених для зменшення безробіття, некоректно. Відповідно, за такого низького залучення працюючих до діяльності МП виникають сумніви щодо дієвості їхньої ролі у зменшенні майнової диференціації населення України. За такої ситуації МП, навпаки, створюють умови для додаткового збагачення економічно активного прошарку населення. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у 2008 році дає підстави стверджувати, що МП як організаційна форма в нинішньому економіко-правовому середовищі не в змозі більше виконувати належних їм соціальних функцій.
Досить тривожним показником є також уповільнення темпів зростання кількості МП в Україні. Це свідчить про втрату ними украй важливої інституційної ролі – формування конкурентного середовища, яке складається із стійких, кваліфікованих та підприємливих економічних суб’єктів, формування потужного прошарку підприємців, спроможних повноцінно працювати в економіко-правових умовах розвинених ринкових відносин. Навряд чи є сенс доводити, що підприємці-фізичні особи практично не в змозі виконувати зазначені функції. Фактично зміщення політики підтримки МСБ до надання спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб означає, що малий бізнес “кинуто” на реалізацію соціальних функцій, які не в змозі виконувати держава через бюджетні обмеження. Одночасно це є фактичною відмовою від використання МСБ як важеля структурного регулювання та модернізації економіки.
3.3 Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва
Світова практика переконливо свідчить, що навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою малий бізнес впливає істотний чином на розвиток народного господарства. По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє, - створювати атмосферу конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива. По чисельності працюючих, по обсягу і товарів, що реалізовуються, що виробляються, що виконуються робіт суб'єкти малого підприємництва в окремих країнах грають ведучу роль.
Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки. Зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку малого бізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого бізнесу; гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються; відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління; велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності; більш низька потреба в капіталі і інші. Власники малих підприємств більш схильні до заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень бажання в досягненні успіху, що позитивно загалом позначається на діяльності підприємства. Суб'єкти малого бізнесу краще знають рівень попиту на місцевих (локальних) ринках, вони дають кошти для існуванню більшій кількості людей, ніж великі підприємства, тим самим сприяють підготовці професійних працівників. Малі підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах займають домінуюче положення як по числу, так і по питомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.
У той же час суб'єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки, серед яких потрібно виділити самі істотні: більш високий рівень ризику, тому висока міра нестійкості положення на ринку; залежність від великих компаній; недоліки в управлінні справою; слаба компетентність керівників; підвищена чутливість до змін умов господарювання; труднощі в залученні додаткових фінансових коштів і отримання кредитів і інші. Звичайно недоліки і невдачі суб'єктів малого бізнесу пов'язані як з внутрішніми, так і із зовнішніми причинами, а також з умовами формування.
Як показує досвід, головними причинами невдач діяльності малих підприємств частіше за все називають:
– некомпетентність;
– незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант);
– недостача досвіду в комерції, фінансах, постачанні, виробництві, умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.
Іншими причинами банкрутств малих фірм є:
– занедбаність бізнесу;
– погане здоров'я або шкідливі звички;
– катастрофи, пожежі, крадіжка і т.д.
– шахрайство.
Практика діяльності малих американських фірм свідчить про те, що наявності одного підприємницького досвіду і хватка недостатньо. У сучасному малому бізнесі надто необхідні спеціальні знання. Звичайно новий бізнес починає або комерсант, майже нічого не знаючий про виробництво, або інженер, який нічого не знає про комерцію. Нерідко власник малої фірми має дуже мало досвіду в управлінні особливими структурами бізнесу.
Шанси фірми на успіх підвищуються по мірі її дорослішого. Фірми, довго існуючі при одному власникові, приносять більш високий прибуток, ніж фірми, які часто міняють власників.
На невдачах малого бізнесу позначається невисока кваліфікація підприємців. Підприємці, ті, що вже нагромадили досвід ведення подів в маленьких фірмах, як правило, більш удачливі. Якщо в управлінні фірми бере участь не одна людина, а підприємницька команда складається їх двох, трьох або чотирьох облич, шанси на виживання вище, оскільки колективне прийняття рішення більш професійне.
На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування на першому етапі. Чим більше первинний капітал, вкладений в фірму, тим більше можливостей її збереження в кризові періоди.
У цей час навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою відбувається посилення ролі малих підприємств, хоч їх стійкість відносно низька. При зростанні чисельності малих підприємств, розвиненій інфраструктурі і державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних задач.
Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступних проблем:
– формування конкурентних ринкових відносин, які сприяють кращому задоволенню потреб населення і суспільства;
– підвищення якості товарів, робіт, послуг (прагнучи до задоволення запитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування);
– наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;
– сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає економіці гнучкість, мобільність);
– залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва (партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю, ніж у великих);
– створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;
– сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;
– формування соціального шара власників, власників, підприємців;
– активізація науково-технічного прогресу;
– освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих виробництв;
– звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їх оренди і викупу.
Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.
Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в Німеччині і США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.
Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися. До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім, з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого і середнього підприємництва.
Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих підприємств в 3–4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.
Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації і міри прибавленості все більш і більш широких верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.
Розвиток спеціалізації і кооперації залучає дрібних і середніх підприємців в сферу впливу великих об'єднань.
Фактично вони втрачають свою незалежність і перетворюються в окремі частки більш великих монополій, хоч офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані дрібні фірми, що виробляють для них окремі деталі і вузли. Навколо монополій, особливо в галузях машинобудування, електронної промисловості, групуються звичайно по декілька десятків тисяч дрібних підприємств, які користуються фінансовою і технічною допомогою монополій. Для господарів монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручні і вигідні: вони постачають свою продукцію по досить низьких цінах. Їх виробничі, соціальні і інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливої кон'юнктури і інших ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв'язки зі своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх напризволяще. У останнє десятиріччя в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз виробляють великі обсяги різноманітної продукції, в тому числі високого технічного і технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.
Важливість малих підприємств ще і в тому, що вівши запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати кошти для існуванню, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме ім.
Масовий випуск промислових виробів тривалого споживання автомобілів, холодильників, телевізорів і великими підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою величині вимушені затрачувати багато зусиль в цьому напрямі або створювати розгалужену мережу маленьких філіали, що саме по собі також досить заняття, що дорого коштує, що служить в основному для підтримки престижу великої фірми.
Діяльність малих підприємств в менш розвинених районах західноєвропейських країн – це основа всього їх соціального і економічного життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.
У той же час, на дрібних підприємствах відмічається більш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировина) і забезпечує при цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень до муніципальних бюджетів, стимулюють НТП, виконують інші важливі для господарства функції.
Політичний вплив малого бізнесу в різних країнах досить великий, оскільки соціальна група підприємців давно стала основою середнього класу, що сформувався, найбільш представницького по своїй чисельності і що є виразником політичних переваг значної частини населення.
Істотна роль малих підприємств в економічному житті країн з ринковою системою господарювання визначається тим, що в цьому секторі економіки діє переважна більшість підприємств, зосереджена велика частина економічно активного населення і проводиться приблизно половина валового внутрішнього продукту. Так, питома вага малих підприємств в таких країнах, як Японія, Німеччина, перевищує 95%. З 880 тис. промислових підприємств Японії тільки 4 тис. мають більше за 300 працюючих і 700 – більше за 1000 працюючих. У країнах ЄС кількість підприємств з чисельністю зайнятих понад 500 чоловік не перевищує 12 тис.
Висновки
Мале підприємництво є важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки. На сьогоднішній день, в умовах фінансової нестабільності мале підприємництво має певні переваги по відношенню до великих підприємств, але все таки спостерігаються негативні тенденції у розвитку малого підприємництва, що перешкоджають його ефективному функціонуванню.
Дана проблема особливо актуальною є в умовах сьогодення, коли Україну охопила світова фінансова криза. Оскільки мале підприємництво є досить поширеною і складною за своєю функціональною роллю категорією, то у процесі своєї діяльності воно стикається з рядом проблем, що заважають його нормальній роботі і цим самим зменшують прибутковість підприємницьких структур.
Виконане дослідження дає змогу дійти таких висновків.
Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики щодо сприяння цьому сектору економіки. Зокрема, йдеться про створення відповідної спрощеної системи оподаткування малого підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку, науково-методичне, інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення малого підприємництва.
Механізм оподаткування малого підприємництва в Україні не може бути достатньо ефективним без проведення спрощеної системи оподаткування. Таким чином спрощена система оподаткування є особливим типом підприємницької діяльності, є важливим структуроутворюючим чинником ринкової економіки як найбільш масова, динамічна та гнучка форма оподаткування. Активне використання спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва є важливим чинником зміцнення конкурентоспроможності не лише цих суб’єктів, а й зміцнення конкурентоспроможності економіки України в цілому.
Для підвищення ефективності функціонування малого підприємництва необхідно проводити аналіз та оцінку його стану, що дає точну інформацію про стан підприємства та його прибутковість, а також дає можливість вирішення власних стратегічних цілей, які залежать від ряду факторів, що здійснюють на неї, як позитивний так і негативний вплив.
Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки. Зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку малого бізнесу вказує на його переваги, які є важливі для розвитку підприємства в цілому.
Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки.
Список використаних джерел
1. Азарова Т.В Некоторые перспективы развития малого и среднего бизнеса Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ, 2007 – 1056 с.
2. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – К.: Знання, КОО, 2003. – 302 с.
3. Васильців Т.Г. Стратегія розвитку малого бізнесу в малих містах, визначення першочергових завдань у цій сфері/ Т. Г. Васильців Економіка і держава №6 2008. – 98 с.
4. Виговська В. В. Іляш О.І. Малий бізнес України: сучасний стан і тенденції розвитку В. В. Виговська О.І. Іляш Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 1. – 59-64 с.
5. Гаєвська Л.М. Підприємницька діяльність та її оподаткування: [навч. посіб.] Л.М. Гаєвська – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – 218 с.
6. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: [навч. посібн.] – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. –488 с.
7. Господарський кодекс України – №436–IV від 16.01.2003. – К.: Атіка, 2003. 208 с.
8. Довгальова О.В. Регулятивна роль держави в сфері малого бізнесу: Монографія. – Донецьк: ТОВ «РВК» ПРОМО, 2005. – 376 с.
9. Дєгтяр О.А. Напрями вдосконалення організаційно- правового механізму державного регулювання розвитку малого підприємництва / О.А. Дєгтяр // Економіка та держава. – 2008. №2 – 96 с.
10. Заєць О. Інноваційно-інвестиційний розвиток вітчизняних підприємств – шлях до подолання економічної кризи О. Заєць Вісник Національного банку України. – 2009. – № 1. – 60-63с.
11. Захожай В.Б. Система оподаткування та податкова політика: [навч. посіб.] Під заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненка. – К.: центр навчальної літератури, 2006. – 468 с.
12. Збарський В.К. Інвестування діяльності малих підприємств / В.К. Збарський Агроінком. –2006. – №11–12. – 96 с.
13. Збарський В.К. Тенденції розвитку малого підприємництва/ В.К. Збарський Економіка АПК, 2009. – №8 – 115–120 с.
14. Збарський В.К. Методологічні підходи щодо понятійного апарату “малі форми господарювання В.К. Збарський Агроінком. – 2005. – №3-4. – 67 с.
15. Неделько І.Г. Фінансування розвитку сектору малого бізнесу / І.Г. Неделько //Фінансова політика і економічне регулювання. – 2007. – 106 с.
16.Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: [Монографія]/ М.О. Кизим, В.А. Забродський, В.А.Зінченко, Ю.С. Копчак. – Х.: Видавничий дім «Інжек», 2003. 144 с.
17. Панасюк О.В. Роль спрощеної системи оподаткування у зміцненні конкурентоспроможності суб’єктів малого підприємництва в Україні / О.В. Панасюк // Науковий вісник НУДПСУ. – 2008. – №4 – 206 с.
18. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: [навч. посібн.] // К.: А.С.К., 2006. –688с.
19. Супруненко С.А . Поняття малого бізнесу в умовах ринкової економіки / С.А. Супруненко Актуальні проблеми економіки // 2009 – №4, – 170 с.
20. Труш І. Органи державної влади, що забезпечують підтримку малого підприємництва / І. Труш Право України. – 2005 – №3 – 68 с.
21. Усик В.І. Розвиток поняття. Сектор малого і середнього бізнесу в Україні В.І. Усик Економіка та управління підприємствами – 2009– №4, 165с.
22. Фінансова стратегія в управлінні підприємствами: [монографія] / А.Г. Семенов, О.О. Єропутова, Т.В. Перекрест, А.В. Линенко. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 188 с.
23. Фінанси підприємств: [підручник] А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам, А.М. Павліковський, О.В. Павловська, В.З. Потій, А.П. Куліш, О.О. Терещенко, Н.П. Шульга, С.А. Булгакова; керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: