Закони попиту та пропозиції
Еластичність попиту за ціною – це відношення зміни величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни.
Еластичність попиту за ціною має від’ємне значення. Знак „мінус” показує зворотну залежність між ціною і величиною попиту. Тому його опускають, а звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності.
Для вимірювання еластичності попиту за ціною використовується дугова еластичність. Вона застосовується для виміру еластичності між двома точками При зростанні прибутків споживача, як правило, зростає попит на товари.
Той факт, що еластичність змінюється під час руху вздовж кривої попиту, означає, що необхідним є обережний і зважений підхід, коли ми стверджуємо про конкретну еластичність попиту на той чи інший товар. На практиці такі твердження, як правило, вказують на еластичність, обчислену за допомогою формули середньої точки або іншого альтернативного методу на інтервалі зміни цін, що спостерігається на ринку цього товару. Керуючись цими положеннями, економісти виводять деякі узагальнення про те, що робить попит на певні види товарів еластичним, а на інші – нееластичним.
Важливим чинником, що визначає еластичність попиту на товар, є наявність товарів-замінників (взаємо замінюваних товарів). Коли у товару є близький товар-замінник, то попит на нього має тенденцію до відносної еластичності, оскільки люди легко можуть переходити на товари-замінники у разі підвищення ціни на товар, еластичність якого розглядається. Наприклад, попит на кукурудзяну олію відносно еластичний, оскільки її можна легко замінити будь-якою іншою рослинною олією у процесі приготування їжі. З іншого боку, попит на сіль відносно нееластичний, оскільки для неї немає товарів-замінників.
Чим більшою є частка видатків на деякий продукт у бюджетах його споживачів тим вищою буде за інших однакових умов еластичність попиту на нього. На такі товари, як сіль, сірники, олівці, питома вага яких у бюджеті родини незначна, попит відносно нееластичний. У той же час попит, скажімо, на легкові автомобілі, нерухомість є відносно еластичним, тому що ці товари займають вагоме місце у бюджеті споживача.
Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші – еластичний. Хліб і електроенергія – предмети першої необхідності. Підвищення цін не спричиняє істотного зменшення їх споживання для побутових потреб. Попит на сіль звичайно є вкрай нееластичним, зокрема і тому, що вона є предметом першої необхідності.
Комплементарні товари (взаємо доповнювані товари) також відіграють певну роль у розумінні еластичності попиту. Якщо якийсь товар є менш значним доповнювачем важливого товару, тобто товару, який становить значну частку бюджету споживача, то попит на нього звичайно нееластичний. Наприклад, попит на машинне мастило нееластичний, тому що воно є доповнювачем більш важливого товару – бензину. Ціна на бензин значно більше впливає на рішення власників автомобілів стосовно частоти користування ними, ніж ціна машинного мастила, яке вони міняють час від часу.
Одне з найважливіших міркувань щодо визначення еластичності попиту – це часові межі, в яких споживачі ухвалюють рішення про покупки. Через деякі обставини в коротких проміжках часу попит на більшість продуктів менш еластичний, ніж у довгих часових інтервалах. Одна з причин цього – повне і абсолютне пристосування до зміни ціни якогось товару може вимагати змін в асортименті і кількості продуктів, що входять у споживчий „кошик”. Класичний приклад – ціна на бензин. Коли в 70-х роках у західних країнах ціни на бензин стрімко зросли, спочатку багато людей намагалися зменшити регулярність поїздок, але обсяг спожитого бензину зменшився незначно. Однак з часом автовласники пристосувалися до ситуації. Вони купляли економічніші автомобілі, шукали житло ближче до місця праці чи частіше використовували послуги муніципального транспорту. Поступово величина попиту на бензин впала значно більше, ніж відразу після підвищення цін на нього. Інша причина вищої еластичності попиту в довгих часових інтервалах полягає в тому, що підвищення ціни одного товару спонукає підприємців розвивати виробництво, товарів-замінників, які, як ми вже зазначали, є визначальним чинником еластичності попиту.
І, нарешті, ще – однією причиною більшої еластичності попиту у довгому часовому періоді є повільна і поступова адаптація смаків споживачів.
Коефіцієнти цінової еластичності попиту для кожного товару чи послуги визначаються за допомогою відповідних розрахунків. Ці коефіцієнти з часом змінюються і є різними в один і той же час для різних країн.
Розглянуті вище два види еластичності дозволяють досить точно виявляти існуючі зв’язки між зміною ціни і величини попиту певного товару. Економісти використовують також й інші види еластичності, які застосовують з метою вивчення впливу нецінових чинників (рівень цін взаємозамінних та взаємо доповнюваних товарів, середній дохід споживачів певного товару) на попит у цілому. Чутливість попиту до змін у доході, тобто гранична величина переміщення кривої попиту, у разі зміни доходу, вимірюється за допомогою еластичності попиту за доходом. Цей вид еластичності визначається як відношення відсотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу споживачів цього товару. Вимірювання еластичності попиту за доходом базується на припущенні, що ціна товару в конкретний момент не змінюється.
Числове значення еластичності попиту за доходом тісно пов’язане з поняттям нормальних товарів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчої споживчої цінності. Для нормальних товарів підвищення доходу викликає підвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються в одному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищої споживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчої цінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попит змінюються в протилежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом для товарів нижчої цінності матиме від’ємний коефіцієнт.
Які блага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходу споживачі прагнуть переключити свій попит на якісніші зразки усіх благ – з дешевих черевиків на дорожчі, з дешевих м’ясних котлет на натуральні біфштекси тощо. Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благами нижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на такі товари реально зменшується.
Поняття еластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєвої відмінності – між предметами розкоші і предметами першої необхідності. Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої необхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю.
Якщо еластичність попиту за доходом перевищує одиницю, то приріст доходу на 1% збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цін це означає, що загальна сума видатків на певний товар також зростає більше ніж на 1%. Таким чином, частка споживчих видатків, що припадають на предмети розкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні люди витрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. У відповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають на предмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростанням доходу. Це означає, що бідні в загальному тратять більшу частку своїх доходів на предмети першої необхідності, ніж багаті. В міру того, як країна, стає заможнішою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (дешеві і низькоякісні), - звужуються, галузі, що виробляють предмети першої необхідності, - зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництва предметів розкоші, - підвищуються у темпі вище середнього.
Враховуючи зазначену закономірність, можна очікувати, що на початку нового тисячоліття в Україні високими темпами будуть розвиватися такі галузі, як сільське господарство, харчова і легка промисловість. Це випливає із значного зниження рівня реальних доходів переважної більшості українських сімей. У цих умовах галузі, що виробляють предмети першої необхідності, повинні розвиватися темпом вище середнього, а галузі, що виробляють предмети розкоші, мають зростати темпом нижче середнього. В цьому полягає одна з особливостей розвитку галузевої структури бідної країни на відміну від заможної.
Іншим неціновим чинником, що спричинює зміну попиту на певний товар, як відомо, є зміна ціни деякого іншого товару. Так, попит на курчатину виявляється залежним від ціни на яловичину, а попит на мастило для автомобілів – від зміни ціни бензину тощо. Такі економічні залежності можуть виражатися в рамках поняття перехресної еластичності попиту, яку визначають як відсоткову зміну величини попиту одного товару, зумовлену одновідсотковою зміною ціни іншого товару. Формула середньої точки для обчислення коефіцієнта перехресної еластичності попиту виглядає так само, як формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною, з тією лише різницею, що чисельник у цьому випадку показує відсоток зміни величини попиту на один товар, а знаменник – відсоток зміни ціни деякого іншого товару.
Перехресна еластичність попиту пов’язана з поняттями товарів-замінників і комплементарних товарів. Оскільки яловичина і курчатина є взаємозамінними товарами стосовно одне одного, підвищення цін на яловичину збільшує попит на курчатину; у цьому випадку перехресна еластичність попиту виражатиметься додатним коефіцієнтом. Навпаки, автомобільне мастило і бензин є взаємо доповнюваними товарами, і зростання цін на бензин, за інших однакових умов, зменшить попит на мастило. Таким чином, перехресна еластичність попиту виражатиметься від’ємним коефіцієнтом.
Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластичність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр Р у чисельнику цієї формули тепер позначає величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше. Оскільки між зміною ціни і величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула дає додатне значення коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 6 додаток Д показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 постійною еластичністю і вона ж є лінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.
Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2, пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Еs3 = 3,4. Разом з тим у межах дуги МN, що розташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропозиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції – одинично еластичну пропозицію, оскільки Еs1 = Еs2 = 1.
Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби й інші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності попиту:
Еs = ОР : РТ,
де Еs – коефіцієнт точкової еластичності пропозиції; ОР – ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємо еластичність пропозиції (наприклад, для точки А на рис. 7 додаток Д довжина відрізка ОР становить 6 грн.);
РТ = ОТ – ОР;
ОТ – довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точки перетину цієї осі лінійною кривою пропозиції (на рис. 7 зображено дві такі криві – S1 і S2).
На рис. 7 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 7 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде більше, ніж одиниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 7 таке розташування має крива S2), то вона характеризує відносно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця[5].
На рис. 8 додаток Д представлені три криві пропозиції, які характеризують еластичність пропозиції рівну одиниці (крива S1); абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S2); абсолютно або досконало нееластичну пропозицію (крива S3).
Інколи в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виділення цього виду еластичності пропозиції пов’язують з наявною для продавців можливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво іншого. Наприклад, виробництво червоного вина може бути замінене випуском білого. Формула середньої точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, як формула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише у тому, що у чисельнику міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного товару, а в знаменнику - відсоток зміни ціни іншого товару. Перехреста еластичність пропозиції взагалі є від’ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за інших рівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого вина. Високе від’ємне значення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді, коли виробники в середньому легко переорієнтовуються з виробництва одного товару на виробництво іншого.
Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона залежить. Одним із визначальних складових еластичності пропозиції будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін „мобільність” має виражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зворотну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний транспорт. Під час жнив і доставки урожаю на ринок постачальники сільськогосподарської продукції конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон’юнктурою – таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезенні в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.
Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На початку 70-х років у зв’язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з’явилися додаткові стимули для буріння нових нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого обладнання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придатних для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збільшення її видобутку.
Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції є час. Як, і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часових інтервалах. Частково це випливає із мобільності економічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факторів виробництва – наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням інших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметься тенденція до збільшення обсягів продажу якогось продукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у виробництво такого продукту менше мобільних і спеціалізованих ресурсів – реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити випуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов - навчання персоналу в процесі роботи, вивчення ринку – поліпшує кон’юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.
4. Діалектична залежність попиту і пропозиції.
У ринковій економіці ціна є важливим чинником, який визначає, що, як і для кого виробляти. Тому це вимагає від нас уважніше подивитися на те, як ціни визначаються у ринковій економіці. Як перший крок до опису цього процесу, маємо визначити рівноважну ціну товару. В різних місцях цього підручника буде застосовуватися поняття рівноваги, яке є надзвичайно важливим в економічній теорії, як і б багатьох інших галузях науки.
Рівновага означає стан спокою або баланс між протидіючими силами. Це така ситуація, за якої відсутня тенденція до зміни. Рівноважна ціна – це така ціна, до якої матиме тенденцію наближатися дійсна або фактична ринкова ціна. Це ціна, яка може утримуватися на певному рівні довший час. Будь-яка ціна, яка не є рівноважною, не може утримуватися на певному рівні довго, оскільки діють базові ринкові сили, які стимулюють зміну ціни.
Кращий спосіб зрозуміти, що саме мається на увазі під рівноважною ціною, - це розглянути конкретний випадок, такий, як ринок курчатини. Нанесемо криву попиту (рис. 1) і криву пропозиції курчатини (рис. 5) на одну площину (рис. 9 додаток Е). Таке поєднання є можливим, оскільки криві попиту і пропозиції виконані з використанням однакових одиниць вимірювання по кожній осі. Графік, показаний на рис.9, допоможе визначити рівноважну ціну курчатини. Почнемо з розгляду того, що трапилося б, якби на ринку встановилися різні ціни. Наприклад, за ціни 12грн. за 1 кг крива попиту показує, що величина попиту на курчатину становитиме 60 000 кг на рік, тоді як крива пропозиції показує, що пропонуватиметься 122 500 кг на рік. Таким чином, якщо ціна становитиме 12 грн. за 1 кг, утвориться надлишок або перевищення величини пропозиції над величиною попиту в 62 500 кг, що показано лінією „надлишок”. За цих обставин, деяка кількість пропонованої курчатини не могла б бути проданою. Запаси курчатини збільшились, і виробники прагнули б зменшувати свої ціни для того, щоб позбутися небажаних запасів. Стрілки вздовж кривих – це напрям, в якому змінюється ціна, якщо на ринку є надлишок. Таким чином, ціна 12 грн. за 1 кг не є рівноважною ціною.
Якби ціна була 2 грн. за 1 кг, то крива попиту показала б бажану для споживачів кількість продукту (110 000 кг), а крива пропозиції – бажану для виробників величину пропозиції (5000 кг). Знову знаходимо розбіжність між величинами попиту та пропозиції курчатини на рік: величина пропозиції курчатини була б меншою, ніж величина попиту на неї. Як показано на рис. 14, була б нестача, або перевищення величини попиту над величиною пропозиції у 105 000 кг на рік, що показано лінією „нестача”. За цих обставин деякі споживачі, які (уявно) хотіли купувати курчатину за такою ціною, не змогли б її придбати, тобто на ринку курчатини мав би утворитися дефіцит. В умовах дефіциту конкуренція між покупцями за обмежену кількість товару призводить до зростання ціни, як показано спрямованими вгору стрілками. Таким чином, ціна 2 грн. за 1 кг не змогла б утримуватись довго. Отже, 2 грн. за 1 кг також не є рівноважною ціною.
Рівноважною є та ціна, за якої кількість попиту дорівнює кількості пропозиції. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту і пропозиції (точка е на рис. 9). За ціни рівноваги нема ні надлишку, ні нестачі. На рис. 14 рівноважною є ціна у 6 грн. за 1 кг. Таким чином, ціна 6 грн. за 1 кг є рівноважною, а 77 500 кг – рівноважною кількістю.
Та ціна, за якою товар продається, є дійсною, а не рівноважною ціною, оскільки, як уже підкреслювалося, дійсною (фактичною) є всяка ціна, за якою товари продаються і купуються. Економісти спрощено припускають, що фактична ціна на ринку вільної конкуренції наближатиметься до рівноважної, оскільки дія ринкових сил штовхає фактичну ціну до рівноважної. Таким чином, коли криві попиту і пропозиції залишаються стабільними протягом довшого часу, дійсна ціна буде прямувати до рівноважної.
Доти, поки фактична ціна на конкурентному ринку перевищує рівноважну, на неї буде тиснути надлишок. Аналогічно, якщо фактична ціна менша, ніж рівноважна, на неї тиснутиме нестача. У першому випадку фактичну ціну конкурентні сили штовхатимуть униз, а в другому – вгору. Таким чином, завжди існує тенденція наближення фактичної ціни до рівноважної. Проте вона не передбачає, що цей рух є завжди швидким. Інколи він може бути тривалим, а інколи фактична ціна ніколи не наближається близько до рівноважної, оскільки за короткий час рівноважна ціна знову змінюється. Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що фактична ціна завжди прямує до рівноважної ціни. Цей висновок має велике теоретичне і практичне значення. Проте в багатьох випадках єдине, що потрібно – це передбачити, зростатиме ціна чи знижуватиметься.
Вплив на ринкову рівновагу зміни у попиті. Ми вже бачили, що криві попиту переміщуються відповідно до змін у нецінових детермінантах попиту. Будь-який графік попиту і пропозиції, подібний до зображеного на рис. 9, по суті, є моментальним знімком ринкової ситуації протягом певного періоду, тобто такого періоду, в межах якого нецінові чинники, що визначають попит і пропозицію, є сталими. Нас цікавить, що відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива попиту змінюється?
Припустімо, що зростають доходи споживачів, і крива попиту на курчатину переміщується вправо від D0 до D1. Проте, коли відбудеться таке переміщення, ціна Р0 перестане бути рівноважною, але деякий час вона залишатиметься дійсною ціною. За цієї ціни виникає нестача кількості пропозиції, або, по-іншому, дефіцит курчатини, який на рис. 10 додаток Е вимірюється довжиною відрізку Q0Q’ = 77 500 кг – 100 800 кг = - 23 300 кг. Якась частина споживачів не зможе придбати за ціною Р0 бажану кількість курчатини, що спонукатиме їх підвищувати ціну попиту. Підвищення ціни попиту – це форма прояву конкуренції між споживачами за право купівлі додаткової кількості курчатини. Вона стимулює виробників до збільшення обсягу пропозиції курчатини, оскільки з’являється можливість підвищувати ціну пропозиції відповідно до зростання ціни попиту. Така залежність спонукатиме виробників конкурувати між собою за право продавати більшу кількість курчатини за вищою ціною. Отже, тимчасове порушення ринкової рівноваги, спричинене зростанням доходів споживачів, матиме такі наслідки:
зумовить тимчасове існування дефіциту курчатини;
примусить діяти конкурентні сили;
рівноважна ціна Р0 втратить свій „статус”, тобто перестане бути рівноважною, але деякий час залишатиметься дійсною;
фактично діюча ціна якийсь час залишатиметься нижче рівня нової рівноважної ціни, але буде неухильно наближатися до цього рівня.
Порушення ринкової рівноваги в умовах досконалої конкуренції є тимчасовим, якщо уряд не втручається у ринок певного товару і не встановлює обмеження на зміну ціни. Через деякий час ринок знову урівноважується, встановлюється нова рівноважна ціна Р1 і кількість Q’0 точці перетину старої кривої пропозиції Sо та нової кривої попиту D1 (точка е' на рис.10). Тепер на ринку курчатини продаватиметься кількість Q'0. Як бачимо, встановлення нової рівноважної ціни очищує ринок від нестачі величини пропозиції, а тому можна сказати, що ця ціна виконує ринкоочисну функцію.
Можна зробити висновок: збільшення попиту за інших однакових умов збільшуватиме ринкову рівноважну ціну і кількість, тоді як зменшення попиту зменшуватиме рівноважну ціну і кількість. Тепер можна пояснити, чому зросла ціна на курчатину у випадку, про який ішлося у першому газетному повідомленні (згадайте два газетні повідомлення, розглянуті у першому питанні теми): крива ринкового попиту на курчатину зросла, що спричинило зростання рівноважної ціни. Вплив зміни у пропозиції на ціну. Криві пропозиції так само, як і попиту, з часом переміщуються внаслідок змін у нецінових чинниках, що впливають на пропозицію. Що ж відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива пропозиції змінюється?
Припустімо, що з’явилася ефективніша технологія відгодівлі курчат. Як ми вже знаємо, за інших однакових умов пропозиція курчатини має зрости, і крива пропозиції переміститься вправо. Наслідком удосконалення технології виробництва стане зменшення рівноважної ціни з P0 до Р'0 і збільшення рівноважної кількості попиту - пропозиції з Q0 до Q1. Можна зробити висновок: збільшення пропозиції за інших однакових умов зменшуватиме рівноважну ціну і збільшуватиме рівноважну кількість попиту – пропозиції. Досить просто з’ясувати, що зменшення пропозиції матиме протилежні наслідки.
Висновки
За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактичних, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризує взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) бажають купувати за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту. Шкалу попиту подають за допомогою табличного методу, а криву попиту – графічного методу
В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному випадку, про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індивідуальна величина попиту).
Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.
Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду.
На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і реакція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впливом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластичність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність виражається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма виразу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, незалежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початкові дані.
Також необхідно відмітити, що попит і пропозиція на ринку взаємопов’язані. Саме з їх допомогою встановлюється ціна на той чи інший товар, а також визначається необхідна кількість даного товару.
Отже, попит і пропозиція є досить складними процесами, знання їхніх законів та особливостей є необхідними для майбутніх економістів, які працюватимуть в ринковій економіці.
Список використаної літератури
Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.
Беляєв О.О. Бебело А.С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси. – К.: КНЕУ, 2001.
Бодров І.О., Рибалкін А.В. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2001.
Гальчинський А.С. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.
Гальчинський А.С. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.: Вища щкола, 1999.
Климко Г.Н. Основи економічної теорії. – К.: Знання Пресс, 2001.
Кривенко К.Т., Савчук В.С. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2001.